Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Аграрний сектор України.
Статті в журналах з теми "Аграрний сектор України"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Аграрний сектор України".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Toniuk, M., T. Karpova, T. Pishenina та O. Yakovleva. "ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ УКРАЇНИ". Herald of Kiev Institute of Business and Technology 43, № 1 (5 березня 2020): 34–41. http://dx.doi.org/10.37203/kibit.2020.43.05.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено сутність, основні особливості інвестицій в аграрний сектор, що зумовлюються специфікою правового стану України, специфікою аграрного виробництва в Україні та специфікою нового світового порядку планування, виробництва, розподілу. Визначено теоретичні та методологічні проблеми залучення інвестицій в аграрний сектор України. Виділено основні складові сільськогосподарської галузі економіки, в які в Україні, в основному, залучено іноземні інвестиції. Проаналізовано види та деякі характеристики інвестицій, основні проблеми гальмування інвестицій в діяльність сільськогосподарських підприємств. Запропоновано шляхи вирішення існуючих проблем інвестицій в діяльність сільськогосподарських підприємств. Охарактеризовано ризики вкладання інвестицій в діяльність сільськогосподарських підприємств. Проаналізовано динаміку прямих іноземних інвестицій у сільське господарство за період з 2010 по 2017 рр. та їх вплив на основні показники розвитку сільського господарства України. Зроблено висновок, що іноземних інвесторів цікавлять підприємства, які можуть забезпечити за короткий час повернення вкладеного капіталу з отриманням найбільшого прибутку. З огляду на це, більш перспективними в українській економіці для них є не виробництво сільськогосподарської продукції, а її переробка. Сьогодні увага акцентується на необхідності диверсифікації джерел інвестиційного забезпечення аграрної сфери. Виявлено на які види за видами вирощуваних культур розподілилися посівні площі. Визначено ТОП-10 найбільших агрохолдингів за обсягом земельного банку. Виділено основні індикатори інвестиційного розвитку сільського господарства України. Обґрунтовано стратегічну спрямованість залучення іноземних інвестицій в аграрний сектор економіки України. Зроблено висновок, що недостатня ступінь довіри іноземних інвесторів до України і високий рівень інвестиційного ризику зумовлюють низький рівень надходжень інвестицій, а інвестиційний клімат в свою чергу безпосередньо впливає на основні показники соціально-економічного розвитку держави. Проаналізовано стратегічні цілі, індикатори інвестиційного розвитку сільського господарства України та основні макроекономічні проблеми.
2
Brazhnуk, L. V. "Стан і тенденції інвестиційної діяльності аграрного сектора економіки в Україні". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 5 (2 жовтня 2021): 120–26. http://dx.doi.org/10.32886/10.32886/instzak.2021.05.13.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена теоретичним і практичним питанням інвестиційних процесів, оцінки рівня державної підтримки аграрного сектора в Україні. У статті окреслені проблеми залучення інвестицій та покращення інвестиційної привабливості національних підприємств України. Досліджено стан капітальних інвестицій у сільському господарстві, що відображає зниження інвестиційної привабливості та потребує запровадження ефективної інвестиційної політики. Проаналізовано структуру інвестицій за джерелами фінансування в аграрне виробництво України, що підтверджує реалізацію другого сценарію інвестиційної політики, де приватному сектору відводилися лідируючі позиції в акумуляції та використанні інвестиційних ресурсів.
Метою статті є дослідження еволюції інвестиційних моделей та процесів на вітчизняному інвестиційному ринку.
Наукова новизна. Обґрунтовано тенденції у сфері інвестування, визначено рівень забезпечення капіталовкладеннями для умов ефективної економіки та можливості функціонування розширеного відтворення, що дозволило запропонувати пріоритетні вектори реформування державної інвестиційної політики у контексті специфічних неспроможностей трансформаційної економіки.
Висновки. Графічна інтерпретація коливань індексів сільськогосподарської продукції та капітальних інвестицій в аграрний сектор України сигналізує про погіршення капіталовкладення. Загальний індикатор державного фінансування, зокрема сукупної оцінки підтримки сільської галузі з 2013 року мав від’ємне значення. Дослідження свідчать про необхідність оптимізації векторів фінансового забезпечення, оскільки аграрна галузь є стратегічно важливою для національної безпеки країни. Аналіз показав, що основним джерелом фінансування інвестицій залишаються власні кошти підприємств, є потреба у нарощуванні обсягів фінансових інвестицій шляхом розвитку фінансового посередництва, а найбільш привабливою сферою інвестування є промисловість. Спостерігаються негативні явища інвестиційних процесів в аграрному секторі, невтішний прогноз у короткостроковій перспективі щодо активізації інвестиційної активності у сільському господарстві. За результатами проведеного дослідження обґрунтовано інвестиційні процеси в країні, розкрито проблеми сьогодення та приділено увагу питанням реалізації державної інвестиційної політики у контексті загальносвітових тенденцій.
3
Титарчук, І. М. "АНАЛІЗ БЮДЖЕТНИХ ПРОГРАМ АГРАРНОЇ СФЕРИ". Підприємництво і торгівля, № 26 (2 липня 2020): 87–97. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2020-26-13.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто та проаналізовано основні бюджетні програми аграрної сфери, за які було відповідальне в минулому Міністерство аграрної політики та продовольства України та сьогодні Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Визначено особливості програм, їх значимість та обсяг фінансування (без урахування програм державної підтримки). Окреслено важливі проблемні аспекти, що негативно позначаються на етапі здійснення планування та показниках виконання програм, призводячи до зниження очікуваного економічного ефекту від їх запровадження, розпорошеності державних коштів і, подекуди, невиконання бюджету. Внесено пропозиції щодо удосконалення планів формування бюджетних програм та ефективності виконання бюджету за видатками на аграрний сектор економіки України
4
Саблук, П. Т. "Аграрний сектор України: інституційні засади подальших трансформацій". Вісник економічної науки України, № 2 (20) (2011): 238–40.
Знайти повний текст джерела
5
Саблук, П. Т. "Аграрний сектор України: інституційні засади подальших трансформацій". Вісник економічної науки України, № 2 (20) (2011): 238–40.
Знайти повний текст джерела
6
Latinin, Nikolay, та Tetyana Kharchenko. "Обґрунтування методичного підходу до оцінки результативності організаційного механізму державного регулювання сталого розвитку аграрного сектору економіки України". Public Administration and Regional Development, № 11 (31 березня 2021): 280–98. http://dx.doi.org/10.34132/pard2021.11.13.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті визначено організаційний механізм державного регулювання сталого розвитку аграрного сектору економіки України, з урахуванням таких ключових елементів, як: об’єкт, предмет, суб’єкти, ціль, завдання, принципи, функції, результативність функціонування. Досліджено багатовекторність та комплексність елементів організаційного механізму державного регулювання сталого розвитку аграрного сектору економіки України, окреслено його цільову спрямованість, встановлено етапи та складові елементи проведення оцінки його результативності.
Обґрунтовано методичний підхід до оцінки результативності організаційного механізму державного регулювання сталого розвитку аграрного сектору економіки України, котрий передбачає проведення ґрунтовної оцінки в розрізі наступних складників: аналіз стану законодавчого забезпечення детермінант механізму державного регулювання: економічна політика, аграрний сектор, концепція сталого розвитку; оцінка взаємодії між суб'єктами та об'єктом механізму державного регулювання; аналіз результативності заходів державного регулювання сталого розвитку аграрного сектор; визначення та оцінка індикаторів якості діючого механізму державного регулювання сталого розвитку аграрного сектору в розрізі концептуальних складових: економічної, соціальної, екологічної. Перевагами методичного підходу є комплексний характер, котрий безпосередньо формується за умови проведення оцінки нормативно-правового механізму та фінансово-економічного механізму, дозволяє визначити коло проблемних питань та обґрунтувати заходи, котрі забезпечать підвищення результативності його функціонування.
7
Хомин, І. П. "Аграрний сектор України - фінансовий донор вітчизняної та зарубіжних економік". Фінанси України, № 4 (269) (2018): 41–55.
Знайти повний текст джерела
8
Горюнова, К. С. "Проблеми залучення іноземних інвестицій в аграрний сектор економіки України". Формування ринкових відносин в Україні, № 12 ( 103) (2009): 167–72.
Знайти повний текст джерела
9
Хомин, І. П. "Аграрний сектор України - фінансовий донор вітчизняної та зарубіжних економік". Фінанси України, № 4 (269) (2018): 41–55.
Знайти повний текст джерела
10
Володимирівна, Фірсова Наталія. "ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ АГРАРНИХ РОЗПИСОК". Часопис цивілістики, № 41 (6 серпня 2021): 45–50. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i41.421.
Повний текст джерелаАнотація:
У науковій статті доведено актуальність розгляду аграрної розписки як невід’ємного й універсального інструменту інвестування в аграрну сферу. Пілотні проекти щодо запуску аграрних розписок територією України дали свої позитивні результати та зумовили їх розповсюдження та модернізацію. Авторкою обґрунтовано, що можли
вість отримання кредитних ресурсів у період міжсезоння є важливим і необхідним для «виживання» та подальшого розвитку бізнесу у сільськогосподарській сфері. На передній план виступають саме умови отримання фінансування аграрного сектору, а також механізм забезпечення виконання аграріями своїх зобов'язань.
У роботі наголошено на своєчасності модернізації системи правового регулювання обігу аграрних розписок. Також акцентовано увагу на змінах, що сьогодні пропонуються новим законопроектом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо функціонування та обігу аграрних розписок». Проведено порівняльно-правовий аналіз чинного Закону України «Про аграрні розписки» та проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо функціонування та обігу аграрних розписок», наведено їхні позитивні та негативні тенденції.
Також авторкою виокремлено ознаки аграрних розписок:
аграрну розписку віднесено до групи товаророзпорядчих документів, що посвідчують право власності на визначений товар (речі, продукцію) та надають право держателю товаророзпорядчого документа розпоряджатися такими об'єктами за умови настання певних юридичних фактів;
аграрна розписка фіксує характер правовідносин, що виникли між боржником і кредитором за зобов'язанням. Особливістю є безспірність вимог;
істотною характеристикою є те, що виконання зобов'язання боржника за виданою розпискою забезпечується заставою;
предметом застави за аграрною розпискою може бути виключно майбутній врожай сільськогосподарської продукції;
видавати аграрні розписки можуть сільськогосподарські підприємства чи фізичні особи, що займаються виробничо-господарською діяльністю лише у сфері рослинництва, адже в заставу передається майбутній врожай, проте авторкою наголошується на необхідності на законодавчому рівні також передбачити можливість надання в заставу за аграрними розписками і сільськогосподарських тварин і продукції тваринництва;
розмір застави повинен бути не меншим за розмір зобов'язання за аграрною розпискою.
11
Grabovskyi, R. S., O. O. Dadak, Y. М. Muzychka та R. P. Dudyak. "Перспективи аграрної галузі в контексті інтеграційних процесів з ЄС". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 76 (7 березня 2017): 35–38. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet7607.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано перспективи нарощування експорту вітчизняної продукції аграрного сектора в країни Європейського Союзу та можливості розширення збуту вітчизняної аграрної продукції на цьому ринку. Особливість співпраці між Україною і країнами ЄС полягає у скасуванні більшості мит на експорт продукції, запровадженням тарифного квотування. Для успішного розв’язання завдань євроінтеграції аграрний сектор економіки України має достатньо передумов: багатий природно-ресурсний та експортний потенціал, вагомий людський капітал, поступово зростаючу інвестиційну привабливість, збережений уклад сільського життя та багатовікові традиції ведення сільського господарства. У публікації подано алгоритм дій, який дає можливість налагодити співпрацю із іноземними партнерами та вказано напрями підвищення ефективності аграрного виробництва. Наведено основні групи продовольчих товарів, з якими конкуруватиме вітчизняна продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках у результаті спрощення умов для товарообороту між Україною і країнами Європейського Союзу. Основними вітчизняними експортними продуктами є зерно, насіння соняшника, олія, корми для тварин, добрива. В статті описано умови, які необхідно виконувати для реалізації продукції на експорт в ЄС. Завдяки гарантуванню якості та безпеки нашої продукції на рівні європейських стандартів вітчизняний сільськогосподарський виробник зможе ефективно конкурувати на ринку Європейського Союзу. Оскільки доступ на ринок Європейського Союзу може бути отриманий після проходження процедур сертифікації та отримання відповідних дозволів.
12
Микитенко, І. А. "Аграрний сектор України за умов становлення нової соціально-економічної системи - глобалізму". Економіка АПК, № 2 (172) (2009): 29–36.
Знайти повний текст джерела
13
Микитенко, І. А. "Аграрний сектор України за умов становлення нової соціально-економічної системи - глобалізму". Економіка АПК, № 2 (172) (2009): 29–36.
Знайти повний текст джерела
14
Ignatenko, M. M. "Аграрний сектор України за час президентства Л.Кучми : стан розвитку та тенденції змін". Науково-теоретичний альманах "Грані" 19, № 10(138) (26 січня 2017): 93. http://dx.doi.org/10.15421/1716111.
Повний текст джерелаАнотація:
Виявлено, що реформування в аграрному секторі України за часів президентства Леоніда Кучми проходило дуже повільно , часто непослідовно. З’ ясовано, що політичне керівництво нехтувало науковими доробками вітчизняних економістів – аграріїв , виявляло нездоровий консерватизм в галузі реформування сільського господарства. Встановлено, що у 1994-2004 роках послідовно формувався в суспільній свідомості образ селянина-власника, господаря. Охарактеризовано закономірності змін в сільському господарстві та перспективи розвитку села, а саме-швидке досягнення макроекономічної стабілізації шляхом створення широкої соціальної бази ринкових реформ. Досягнення цієї мети планувалось через масову приватизацію державної власності та створення мільйонів приватних власників. Встановлено, що, через численнім «шпаринам» у законодавстві, створювались сприятливі умови для зловживань у цьому процесі. В аграрній галузі формувався прошарок власників, який намагався повністю заволодіти найприбутковішою частиною власності. Паузи в економічних реформах , що виникали, були наслідками світової економічної кризи 1998 року та парламентських виборів. Сільське господарство України у значній мірі залежало від політичної кон’юнктури, деструктивних процесів у суспільстві. Оцінено наслідки політичного напруження й протистояння ( серед них це, насамперед, згортання інвестиційних програм іноземними і вітчизняними інвесторами, вивезення капіталів за межі держави, згасання ділової активності). Все це вкрай негативно впливало на закріплення та подальший прогрес тих позитивних тенденцій, що намітились.
15
Ігнатенко, М. М. "Аграрний сектор України за час президентства Л.Кучми : стан розвитку та тенденції змін". Грані, № 10 (138) (2016): 93–97.
Знайти повний текст джерела
16
Ігнатенко, М. М. "Аграрний сектор України за час президентства Л.Кучми : стан розвитку та тенденції змін". Грані, № 10 (138) (2016): 93–97.
Знайти повний текст джерела
17
Саблук, П. Т. "Аграрний сектор в умовах членства України у Світовій організації торгівлі: здобутки і перспективи". Економіка АПК, № 3 (197) (2011): 3–8.
Знайти повний текст джерела
18
Саблук, П. Т. "Аграрний сектор в умовах членства України у Світовій організації торгівлі: здобутки і перспективи". Економіка АПК, № 3 (197) (2011): 3–8.
Знайти повний текст джерела
19
Maltsev, Oleksandr. "Логістичне забезпечення сталого розвитку аграрного сектора: проектний підхід". Journal of Innovations and Sustainability 5, № 1 (21 листопада 2021): 04. http://dx.doi.org/10.51599/is.2021.05.01.04.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Мета статті полягає в обґрунтуванні теоретичних засад застосування проектного підходу у сфері аграрної логістики й аналізі сучасного стану та тенденцій перевезення вантажів в аграрному секторі України.
Результати. На основі аналізу літератури визначено сутність таких понять: «логістичний проект», «управління проектами в аграрній логістиці», «логістичне забезпечення аграрного сектора», «проекти логістичного забезпечення аграрного сектора». Аналіз динаміки обсягу перевезення вантажів автотранспортними підприємствами в аграрному секторі протягом 2015–2020 рр. виявив тенденцію до зростання цього показника та продемонстрував їх важливе місце в загальному обсязі перевезення вантажів в Україні (їх питома вага становила 12,4–14,0 %). Установлено, що обсяг перевезення вантажів аграрного сектора різними видами транспорту збільшується, що є результатом нарощування обсягів виробництва аграрної продукції, передусім зернових, проте наявна логістична інфраструктура не завжди забезпечує на достатньому рівні потреби агробізнесу. Виявлено тенденцію до підвищення середніх цін перевезення вантажів, що склалися при купівлі сільськогосподарськими підприємствами, однак темпи зростання, як і самі ціни, істотно варіюють у розрізі регіонів України.
Наукова новизна. Запропоновано авторське трактування поняття «проекти логістичного забезпечення аграрного сектора» як комплекс взаємопов’язаних одноразових заходів, які виконуються в межах логістичної діяльності та спрямовані на досягнення визначених цілей у рамках встановлених часових і ресурсних обмежень. Дістали подальшого розвитку положення щодо оцінки логістичного забезпечення аграрного сектора на основі аналізу динаміки обсягу перевезення вантажів різними видами транспорту та середніх цін перевезення вантажів, що склалися при купівлі сільськогосподарськими підприємствами.
Практична цінність. Установлено, що за збереження наявного середньорічного зростання цін перевезення аграрних вантажів, в Україні можна прогнозувати їх підвищення у 2022 р. до 3,00 грн/т·км. З огляду на те, що логістичні витрати в аграрному секторі України значно більші, ніж у ЄС та США, необхідно розробляти й реалізовувати проекти, спрямовані на здешевленням транспортування аграрних товарів різними видами транспорту, модернізацію парків вагонів-зерновозів та автомобілів, розвиток річкової логістики, дорожньої, портової та припортової інфраструктури для реалізації стратегії сталої логістики.
20
Levandivskyi, O. T., та I. Y. Yurchilo. "ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРОВИРОБНИКІВ". Actual problems of regional economy development 1, № 17 (30 листопада 2021): 95–105. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.17.95-105.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено аналіз сучасного стану, тенденцій розвитку та особливості фінансового забезпечення сільськогосподарських товаровиробників. Доведено, що для аграрного сектора України характерна постійна динаміка, що призводить до зміни трендів фінансового забезпечення сільськогосподарської діяльності. Розглянуто фінансове забезпечення сільськогосподарських підприємств через програми банківського кредитування.
Виявлено основні проблеми, з якими стикаються учасники ринку фінансового забезпечення сільськогосподарських товаровиробників. Досліджено проблеми кредитування та ризики у фінансовому та аграрному секторах економіки. Використано статистичні дані 2014 – 2020 років. При аналізі динаміки обсягів кредитування сільськогосподарських товаровиробників встановлено, що частка довготермінових кредитів становить лише 5%.
На основі аналізу відсоткової ставки за кредитними ресурсами і рентабельності сільськогосподарських підприємств встановлено, що коли рівень рентабельності вищий, ніж середньорічні відсоткові ставки за кредитами, то є доцільним реінвестувати прибуток сільськогосподарським товаровиробникам у власну діяльність, що позитивно вплине на подальший розвиток їх діяльності.
Досліджено, що не зважаючи на державну підтримку сільськогосподарських товаровиробників, їх рівень залишається низьким порівняно з іншими країнами світу.
Встановлено взаємодію фінансових інституцій та аграрного сектора через механізм державної підтримки. Сформульована методика взаємовідносин дає можливість розробити комплекс заходів активної співпраці фінансового та аграрного секторів економіки.
До таких заходів можна віднести діагностику фінансового стану сільськогосподарських підприємств, що зменшить ризиковість неповернення коштів. Також розширення фінансового забезпечення сільськогосподарських товаровиробників з залученням програм їх державної підтримки може проводитись за рахунок: зниження відсоткових ставок за кредитами; збільшення державних асигнувань на здешевлення кредитів; збільшення обсягів кредитування для малих та середніх сільськогосподарських підприємств тощо.
Всі ці дії дадуть можливість стимулювати розвиток сільськогосподарських товаровиробників та створить сприятливий клімат для інвестування коштів у аграрний сектор економіки.
21
Dorosh-Kizym, M., O. Dadak та T. Gachek. "Інновації в аграрному секторі України в контексті розвитку європейської інтеграції". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 81 (17 жовтня 2017): 123–28. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8122.
Повний текст джерелаАнотація:
В сучасному світі темпи економічного зростання та рівень суспільного розвитку визначає інноваційна діяльність, яка є рушійною силою ефективного функціонування економічної системи і ґрунтується на створенні й експлуатації нових знань, на інноваційному характері капіталу та на підприємницькому підході. Технічний прогрес змінює наш світ неймовірними темпами. Те, що ще позавчора здавалося фантастикою, вчора перетворилося на сміливу ідею, а вже сьогодні на повну впроваджується у наше повсякденне життя. Аграрний сектор не став винятком. За останні сто років індустрія подолала величезний шлях від гужових возів до автопілотованих комбайнів та дронів-обприскувачів. Не дивно, що талановиті розробники хочуть інтегрувати в цей ринок ексклюзивні, довгоочікувані та корисні інноваційні розробки. Ні для кого не секрет, що застосування інновацій в аграрному секторі дає змогу перетворити навіть найнесприятливіші умови на справжню «перевагу». Багато людей неодноразово чули про неймовірний успіх в аграрній галузі Австралії, Ізраїлю, США, Канади та Нідерландів, де IT-рішення в сільському господарстві застосовуються дуже широко. Нині, на агроринку популярні такі рішення, як: впровадження систем точного землеробства, аерозйомка з метою контролю якості посівів, ведення історії полів для вибору оптимальної культури, лабораторні дослідження ґрунту для отримання інформації про біохімічний склад. Ці технології дають можливість збільшити врожайність та знизити собівартість продукції завдяки скороченню витрат на паливо, насіння й добрива. В Україні з інноваціями справа гірше – відсоток проникнення високих технологій в агросекторі поки що досить низький – близько 10–12% порівняно зі світовими лідерами, але ми явно перебуваємо на правильному шляху. Україна лише починає знайомитися з цими глобальними трендами, але, саме в них полягає запорука успішності агропродовольчого виробництва. Варто зауважити, що сьогодні вітчизняний агропромисловий комплекс перебуває на так званій перехідній стадії. «До чого це нас приведе?!» – питання, на яке доволі важко зараз відповісти, однак на даному етапі вітчизняні аграрії успішно використовують у діяльності своїх підприємств як новітні розробки, так і старі, перевірені «дідівські» методи.
22
Mykhailenko, Olga, and Iryna Khilchenko. "Agricultural Sector of Ukraine: the Modern State, Problems and Prospects of Reform in the Field." Modern Economics 15, no. 1 (June 25, 2019): 148–52. http://dx.doi.org/10.31521/modecon.v15(2019)-21.
Повний текст джерела
23
Chkan, I. O. "Foreign Investment in the Agrarian Sector of Ukraine: Status, Development Aspects." Business Inform 2, no. 505 (2020): 95–100. http://dx.doi.org/10.32983/2222-4459-2020-2-95-100.
Повний текст джерела
24
Білецька, Н. В., Л. В. Транченко, О. М. Транченко та Р. І. Лопатюк. "ЗАСТОСУВАННЯ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИХ МЕТОДІВ ДЛЯ ВИБОРУ ПРІОРИТЕТНИХ НАПРЯМІВ АГРАРНОГО СЕКТОРУ РЕГІОНУ ЯК ОСНОВА СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 62 (4 січня 2021): 22–31. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-62-03.
Повний текст джерелаАнотація:
В умовах інтеграції України до світового економічного простору аграрний сектор є однією з пріоритетних та стратегічно важливих галузей національної економіки. Тому метою нашого дослідження є вивчення, аналіз та розробка фінансово-економічних методів для вибору пріоритетних напрямів аграрного сектору регіону як основи стратегічного планування та прогнозування, а також вдосконалення результатів за допомогою кількісних характеристик альтернативних сценаріїв. У статті аналізуються механізм та особли-вості кількісних характеристик альтернативних сценаріїв на рівні аналізу, що допомагає керівнику, що прий-має рішення, візуалізувати профіль альтернативи сценарію у певний момент часу часового проміжку, порів-няти між собою часові перерізи альтернатив одного або декількох сценаріїв у визначений момент часу. В ре-зультаті дослідження виявлено, що кожний фактор, опрацьований за запропонованою нами методикою, опи-сується певним інтегральним показником, до складу якого входять згруповані та впорядковані за важливістю для даного фактора лінгвістичні змінні у вигляді вербальних описів можливих варіантів розвитку подій. Таким чином практичне значення досліджень дає змогу формалізувати нечіткі уявлення щодо розвитку досліджува-ного соціально-економічного процесу в межах певного сценарію, побудованого на основі тенденцій, виявлених експертами, та чинники, які впливають на розвиток соціально-економічної системи регіону і які необхідно розглядати не лише з точки зору загальної характеристики окремого фактора, а й в контексті конкретної системи та її цільового спрямування. Визначено, що для короткострокового прогнозування, особливо в умовах швидкої, стрибкоподібної зміни ситуації у національній економіці, прогнозування інвестиційного забезпечення регіональної економіки оптимальніше виконувати на основі прогнозу валового регіонального продукту, оскільки саме він є результуючим показником, що характеризує галузеву структуру та динаміку регіональної економіки, узагальнюючи вплив всіх чинників зростання.
25
Курман, А. Ф., Л. П. Каришева, О. В. Щербина та І. В. Чижевський. "ВПЛИВ ХРОНІЧНОГО НИЗЬКОДОЗОВОГО ІОНІЗУЮЧОГО ОПРОМІНЕННЯ НА ІМУННУ СИСТЕМУ, МЕХАНІЗМИ НЕЙРОЕНДОКРИННОЇ РЕГУЛЯЦІЇ І ОКРЕМІ БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ТВАРИН В УМОВАХ РАДІАЦІЙНО ЗАБРУДНЕНИХ УГІДЬ УКРАЇНИ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (31 грудня 2021): 239–48. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.04.32.
Повний текст джерелаАнотація:
Аграрний сектор економіки України все більш упевнено виходить на перші позиції в структурі експортних галузей держави. А за умови стабілізації економічного та медико-біологічного стану суспільства, аграрне виробництво, безумовно, стане рушієм розвитку України. Проте значні площі сільськогосподарських угідь в окремих областях України мають суттєве залишкове радіоактивне забруднення ізотопами Чорнобильського аварійного викиду. Початкова післяаварійна гострота проблеми в значній мірі наразі вже знята завдяки процесам природного розпаду ядер активних ізотопів. Це зробило актуальним перенаправлення зусиль дослідників-радіобіологів від вивчення закономірностей розвитку порушень та патологій при дії високих радіаційних навантажень з подальшою розробкою методів і заходів протидії деструктивним процесам, на спрямування їх уваги до дослідження і розшифровки особливостей реагування організму тварин і людей на шкідливі наслідки пролонгованих, довготривалих опромінень низької інтенсивності. Науковий загал вже створив доволі широку мережу дослідницьких осередків по вирішенню питань, пов’язаних із low-dose radiation, які мають і спеціалізовані інформаційні ресурси, як наприклад International Journal of Low Radiation. Проте активно співпрацювати в цій системі українські радіобіологи не в змозі, через недостатнє державне фінансування науково-дослідної діяльності. Нажаль закордонні вчені не виявляють особливої зацікавленості саме в дослідженнях такого об’єкту, як сільськогосподарські тварини. Тому на даний час загальний масив отриманих експериментальних та моніторингових результатів не дає достатньо повної картини змін гомеостазу опромінених особин. Загалом наявні дані свідчать про те, що за цих умов виникають ушкодження, пов’язані як із безпосереднім поглинанням енергії у критичних мішенях, так і з опосередкованими порушеннями, зумовленими певними змінами фізико-хімічних та біохімічних процесів на молекулярно-клітинному рівні. Зокрема, спостерігається посилення процесів перекисного окиснення ліпідів і зниження активності ендогенної багатокомпонентної антиоксидантної системи. З’ясовано, що при тривалому радіаційному впливі в малих дозах, відбуваються процеси розбалансування гормонального гомеостазу, які пов’язані з дисбалансом неспецифічних механізмів нейроендокринної регуляції адаптаційних процесів. Головна роль у їх реалізації належить нейромедіаторам, які, крім процесів гальмування і збудження нервових клітин, також контролюють різноманітні механізми функціонування організму, зокрема нейроендокринної системи, беруть участь у регуляції секреції гіпоталамічних факторів і тропних гормонів гіпофіза. Дослідження функціонального стану гіпоталамо-гіпофізарно-адренокортикальної системи за тривалої дії радіації у низьких дозах дозволили виявити її чутливість до внутрішнього опромінення у малих дозах. Під впливом довготривалого малоінтенсивного радіаційного фактору в організмі тварин виникають не тільки певні зміни у гормональному балансі, а й у функціонуванні імунної системи, формуванні патологічних змін концентрації і розподілу біохімічних сполук, перебігу метаболічних процесів та зниженні імунітету. Кількісне оцінювання біологічних ефектів за низькодозового хронічного опромінення вищих організмів залишається однією з дискусійних і достеменно не з’ясованих проблем у сільськогосподарській радіобіології.
26
Lushchyk, Yuliia. "ОПТИМІЗАЦІЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ АГРАРІЇВ У ВИЩІЙ ОСВІТІ УКРАЇНИ НА ОСНОВІ ДОСВІДУ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ". Astraea 1, № 1 (квітень 2020): 81–98. http://dx.doi.org/10.34142/astraea.2020.1.1.05.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто напрями оптимізації професійної підготовки майбутніх аграріїв в Україні на основі британського досвіду. Метою цієї статті є аналіз основних контекстів удосконалення професійної підготовки майбутніх аграріїв у вищих навчальних закладах України на основі досвіду Великої Британії. У результаті дослідження в роботі згідно з поставленими завданнями проведено порівняльний аналіз сучасного забезпечення професійної підготовки майбутніх аграріїв закладами вищої освіти Великої Британії й України; розглянуто основні вимоги до професійної підготовки майбутніх аграріїв у вищих навчальних закладах України; висвітлено основні контексти (державний, регіональний, університетський) оптимізації підготовки майбутніх аграріїв в Україні на прикладі досвіду Великої Британії. У межах державного контексту необхідно створювати позитивний імідж сільського господарства й аграрної освіти; розробити й увести освітньокваліфікаційний рівень «Бакалавр з відзнакою» з додатковим роком стажування на виробництві. Діяльність у регіональному контексті має сприяти співпраці закладів вищої аграрної освіти з представниками фермерства, агробізнесу, суміжних галузей з надання консультаційних послуг, вирішенню питань місцевих територій і населення, харчової безпеки, екології, земле- й природокористування. В університетському контексті доцільно розробити «Вихідні положення академічних стандартів для аграрних наук і наук про продовольство» для чіткого й сучасного обґрунтування змісту, завдань, очікуваних результатів, відповідних навчальних програм і профілі «Придатності до працевлаштування у сільському господарстві й суміжних галузях» для висвітлення особливостей роботи в агропродовольчому секторі, освітніх і кар’єрних орієнтирів. Пропонуємо оптимізувати навчально-методичний інструментарій підготовки майбутніх аграріїв на основі варіативності форм, методів, засобів і прийомів навчання, творчого й обґрунтованого поєднання традиційних та інноваційних аспектів навчання та викладання, збільшити сферу використання інформаційно-комунікаційних засобів. У результаті проведеного дослідження ми дійшли висновку, що напрацювання британських педагогів є корисними для впровадження у вітчизняну теорію й практику професійної підготовки якісних кадрів для вітчизняного агропродовольчого сектору.
27
Бабіч І.І., Патарідзе-Вишинська М.В. "ЗАГРОЗИ ФІНАНСОВІЙ БЕЗПЕЦІ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ". Економічні науки. Облік і фінанси 1, № 16 (61) (18 березня 2020): 5–18. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2707-8701-2019-16/61-1.
Повний текст джерелаАнотація:
Одним із важливих чинників незалежності держави за умов євроінтеграції є стан фінансової безпеки суб’єктів господарювання, особливо у стратегічному секторі економіки - сільському господарстві. Через нестабільність ринкового середовища постає потреба в комплексній превентивній оцінці зовнішніх та внутрішніх факторів, що прямо чи опосередковано впливають на аграрний бізнес. В статті розглянуто умови, за яких може бути забезпечено пом’якшення впливу факторів ризику та підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств на європейському ринку.
28
Kruhlov, Vitalii, та Dina Tereshchenko. "РЕАЛІЗАЦІЯ ПРОЄКТІВ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ". Public Administration and Regional Development, № 13 (8 вересня 2021): 675–98. http://dx.doi.org/10.34132/pard2021.13.06.
Повний текст джерелаАнотація:
У дослідженні проаналізовано сучасний стан розвитку державно-приватного партнерства, місце аграрного сектору економіки України у формуванні валового внутрішнього продукту та досліджено ключові напрями співробітництва держави та приватного власника на основі реалізації проектів у аграрному секторі. Метою статті – є аналіз реалізації проєктів державно-приватного партнерства в аграрному секторі економіки та розробка підходів щодо активізації стратегічних напрямів розвитку партнерства державного та приватного власника в аграрному секторі. В основі сучасних підходів до розвитку аграрного сектору мають знаходитися пріоритети, спрямовані на пошук додаткових ресурсів, які можливо залучити у процесі реалізації проєктів державно-приватного партнерства. У дослідженні визначено основні напрями розвитку державно-приватного партнерства в аграрному секторі, що передбачає обмін знаннями, розроблення комплексних стратегій, концесійні угоди, створення особливих економічних зон, технопарків і технополісів, формування інтегрованих структур, кластерів та інвестиційних фондів, розвиток ланцюгів створення вартості. Виокремлено, на основі існуючого практичного досвіду, основні форми реалізації проєктів державно-приватного партнерства. Запропоновано напрями реалізації проєктів державно-приватного партнерства у окремих галузях аграрного сектору на основі створення та модернізації об’єктів інфраструктури та технологій просування продукції на ринку. Розроблено модель реалізації стратегічного планування розвитку сфер діяльності, пов’язаних з аграрним сектором, на основі можливого використання проєктів державно-приватного партнерства. В якості основних інструментів у розвитку проєктів державно-приватного партнерства в аграрному секторі запропоновано формування Стратегії розвитку сільського господарства, реалізацію сільськогосподарських кластерних проєктів та ланцюгів доданої вартості, податкове стимулювання інноваційної діяльності в аграрному секторі, поліпшення інвестиційного клімату, створення технологічних парків та бізнес-інкубаторів, удосконалення законодавчої бази, інноваційний розвиток та ін.
29
Луценко, Ірина, та Артем Дашян. "ОСОБЛИВОСТІ ОПОДАТКУВАННЯ АГРАРНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ ПОДАТКОМ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ". Молодий вчений, № 12 (100) (30 грудня 2021): 84–86. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-12-100-18.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено окремі особливості оподаткування аграрного сектору економіки податком на додану вартість. Проаналізовано економічний та фіскальний ефект зниження податку на додану вартість згідно закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставки податку на додану вартість при оподаткуванні операцій з постачання окремих видів сільськогосподарської продукції» скасовують ставку 14 % та відновлюють ставку ПДВ на рівні 20%, прийнятим Верховною Радої України у 2020 році. Проведено аналіз позитивних та негативних наслідків прийняття відповідного законодавчого акту та зменшення податкового навантаження на агропромисловий сектор, а також на окремі види діяльності аграрних підприємств. Наведено приклади діяльності аграрних підприємств та агрохолдингів в умовах після прийняття податкових змін 2020 року та до прийняття зменшеної ставки. Надано та проаналізовано текст законопроектів, що були прийняті та розглянуті Верховною Радою України. Порівняно попередні системи оподаткування податком на додану вартість аграрних підприємств та агропромислових комплексів. Надано пропозиції з покращення системи оподаткування податком на додану вартість.
30
Олійник, Наталія. "ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ-АГРАРІЇВ". Інноватика у вихованні 1, № 12 (21 листопада 2020): 183–91. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i12.291.
Повний текст джерелаАнотація:
Відзначено, що аграрний сектор в Україні росте з кожним роком, а тому кваліфікованих фахівців з агрономічною освітою потребує ціла низка сфер бізнесу: агрохолдинги, фермерські підприємства, хімічні, насіннєві, консалтингові, дистрибуційні, інвестиційні та торгові компанії і навіть банки.
Зауважено, що головним завданням вищої аграрної школи є забезпечити студентів достатнім об’ємом наукової інформації, та навчити майбутніх фахівців самостійно працювати зі спеціальною та науковою літературою, слідкувати за розвитком інноваційних технологій в аграрній галузі, постійно поповнювати свої знання новими прогресивними формами підготовки фахівців аграрного профілю в нових умовах праці. Аналіз результатів дослідження професійної компетентності майбутніх фахівців аграріїв. Аналіз експериментальної роботи приводить автора до висновку, що запропонована ним раніше модель професійна компетентність майбутніх фахівців аграріїв для оптимізації процесу професійна підготовка та сприяє ефективному формуванню професійної компетентності працівників агропромислового комплексу.
Доведено, що порівняно з вихідними показниками відбулися суттєві зміни розвиток професійної компетентності студентів-аграріїв в ЕГ. На заключному етапі він узагальнює результати дослідження, що дозволило скласти уявлення про рівень професійної компетентності. Загальна професійна компетентність майбутніх фахівців аграріїв експериментальної групи відповідає середньому рівню, статистично значне збільшення кількості майбутніх фахівців аграріїв з високим рівнем професійної компетентності. На цій підставі автор стверджує, що певні педагогічні умови дозволяють якісно підвищити рівень професійної компетентності студентів-аграріїв
31
Dorosh–Kizym, M., O. Dadak та T. Gachek. "Перспективи розвитку агропромислового комплексу України в умовах євроінтеграції". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 76 (5 березня 2017): 47–55. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet7610.
Повний текст джерелаАнотація:
Сьогодні агропромисловий комплекс є одним із найбільших і найважливіших секторів економіки України, адже саме тут формується основна частина продовольчих ресурсів та майже три чверті роздрібного товарообігу. Крім того, що агропромислові підприємства роблять значний внесок у розвиток галузі і економіки країни в цілому, агропромисловий сектор України є також одним із найважливіших елементів економічних систем більшості країн світу з ринковою економікою. Протягом останніх трьох років Україна остаточно закріпила за собою статус світового лідера з виробництва та експорту аграрної продукції. І як визнають експерти, попереду ще великий потенціал. Проте, одним із найголовніших досягнень останніх декількох років стало завоювання продовольчого ринку Європейського Союзу. Слідом за українськими зерновими на європейському ринку, на полицях європейських супермаркетів з’являються продукти харчування з позначкою «Зроблено в Україні». Європа зацікавлена у нашій продукції, але тут існують свої невід'ємні «правила гри». Проблеми міжнародної економічної інтеграції тісно пов’язані з міжнародною торгівлею, яка є невід’ємною частиною світової глобалізації, оскільки можуть суттєво впливати на географічну та товарну структури експорту й імпорту. Внаслідок зростання показників відкритості ринків з’являються нові вимоги до якості товарів і послуг національних виробників, особливо виробників сільськогосподарської продукції. Розвиток експортного потенціалу сільськогосподарської продукції стає запорукою зростання економіки в цілому, що передбачає, у тому числі, підвищення кваліфікації персоналу та якісну зміну системи маркетингу. Україні необхідно щонайменше 2–3 роки напруженої роботи, аби отримати вихід на європейський ринок по всіх видах продукції сільського господарства. І ця напружена робота включає як прийняття необхідних законодавчих актів, так і, насамперед, вдосконалення вже існуючих бізнес-практик.
32
Духневич, А., та Н. Карпінська. "Інституційне та законодавче забезпечення реалізації вимог ЄС у сфері санітарних та фітосанітарних заходів в Україні". Історико-правовий часопис 14, № 2 (18 лютого 2021): 71–77. http://dx.doi.org/10.32782/2409-4544/2019-2/13.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлюються питання інституційного та законодавчого забезпечення реалізації вимог ЄС у сфері санітарних та фітосанітарних заходів в Україні, зокрема, здійснено аналіз законодавства крізь призму «Всеохоплюючої Стратегії імплементації Глави 4 Угоди про асоціацію з ЄС». Наслідком реалізації заходів щодо імплементації права ЄС в законодавство України є постійне зростання обсягів торгівлі аграрною і харчової продукції між Україною і ЄС. За результатами січня- жовтня 2018 року вартість такої продукції, що експортується в ЄС, зросла на 1,3%. Крім того, постійно зростає число підприємств, що мають дозвіл на експорт в ЄС. Приведення санітарних і фітосанітарних заходів та системи контролю безпеки харчових продуктів в Україні у відповідність з європейськими вимогами і практик сприятиме підвищенню рівня захисту життя і здоров'я людей, тварин і рослин в Україні, посилення захисту прав українських споживачів харчової продукції, а також розширенню експорту сільськогосподарської продукції до країн ЄС і третіх країн. У той же час, поки особливо актуальні такі проблеми, як забезпечення повної прозорості щодо санітарних та фітосанітарних заходів, що застосовуються у торгівлі; наближення законів України до законів Європейського Союзу; визнання стану здоров'я тварин і рослин Сторін і застосування принципу регіоналізації; встановлення механізму визнання еквівалентності щодо санітарних та фітосанітарних заходів, що застосовуються Сторонами. Найбільша частина зобов’язань України в межах Угоди про асоціацію з ЄС пов’язана з прийняттям регулятивних норм ЄС в аграрному секторі. Їх можна згрупувати у три блоки, а саме: технічні вимоги – це вимоги до безпеки продукції, технічної стандартизації, упаковки та маркування продукції; санітарні та фітосанітарні вимоги стосуються безпеки продуктів харчування та кормів, захисту здоров’я та безпеки людей, тварин, рослин; екологічні вимоги – вимоги та регламентації до імпорту на територію ЄС добрив, засобів захисту рослин, вимираючих видів тварин, відходів аграрного сектору.
33
Turchyn, Liuba. "ПОТЕНЦІАЛ ЕКСПОРТНОГО МАРКЕТИНГУ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ УКРАЇНИ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 2(26) (2021): 65–74. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2021-2(26)-65-74.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено відмінності між внутрішнім і міжнародним маркетингом. Встановлено місце експортного маркетингу в масштабах маркетингової діяльності. Визначено зміст експортного маркетингу, а також детально розглянуто його специфіку для агарних підприємств. На основі запропонованих показників (динаміка обсягів українського експорту; вартісна структура експорту аграрних підприємств; динаміка товарної структури експорту аграрних підприємств; основні імпортери вітчизняної продукції аграрних підприємств) проаналізовано сучасний стан потенціалу експортного маркетингу в аграрному секторі України. Вказано на необхідність розробки комплексу експортного маркетингу аграрних підприємств з метою підвищення його потенціалу в аграрному секторі України.
34
Слюсаренко, А. В. "НЕОБХІДНІСТЬ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ АГРАРНОГО СЕКТОРУ". Підприємництво та інновації, № 13 (31 серпня 2020): 14–18. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/13.2.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено визначення галузевих особливостей регулювання та гарантування зовнішньоекономічної безпеки аграрного сектору загалом та його підприємств зокрема. Здійснено обґрунтування необхідності регуляторного впливу з боку держави в силу аграрного центризму розвитку національної економіки та чільності сільського господарства в системі національної та продовольчої безпеки України. Актуалізовано доцільність оновлення діючих підходів забезпечення високих безпекових показників для підприємств аграрної сфери в силу посилення інтеграційних процесів та глобалізації в умовах реалій сьогодення. Проаналізовано твердження щодо недосконалості ринку як єдиного й абсолютного регулятора з актуалізацією доцільності втручання з боку держави в процес функціонування та розвитку діючих суб’єктів аграрного підприємництва. Визначено нагальну необхідність державного регуляторного впливу та захисту інтересів вітчизняних аграрних товаровиробників у силу системності підвищення експортно-імпортної активності та представленості продукції українського виробництва на зовнішніх ринках.
35
Seniv, R., та І. Olenych. "ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ: ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 18, № 2 (4 вересня 2016): 136–40. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet6927.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті розглядається проблема виробництва молока в сільськогосподарських підприємствах Львівської області та напрямки її вирішення. Виробництво та реалізація молока в сучасних кризових умовах функціонування сільськогосподарських підприємств залишається одним з основних напрямів вирішення продовольчої проблеми. Основними виробниками молока в західному регіоні України є індивідуальні селянські господарства. На основі майна колишніх великих колективних сільськогосподарських підприємств сформовано дрібні самостійні виробничі структури. Внаслідок цього такі засоби виробництва як тваринницькі приміщення, силосні споруди опинилися у власності різних підприємств. В умовах низької прибутковості, а в багатьох випадках – збитковості, не можуть формуватись і оновлюватись основні фонди. Індивідуальний сектор переважно не має товарної орієнтації. Більше того, формування продовольчого ринку в основному продукцією дрібнотоварних господарств є ознакою невисокого рівня економічного розвитку країни та значних диспропорцій у народному господарстві. Для стабільного забезпечення молокопереробних підприємств якісною сировиною потрібно створювати спеціалізовані високорентабельні молочні ферми де технологія виробництва відповідала б сучасному рівневі й забезпечувала б отримання високоякісного і дешевого молока. Для приватного сектору потрібно відновити знищену інфраструктуру заготівель молока.
36
Борзих, Олександр, та Михайло Круть. "ІННОВАЦІЇ ЗАХИСТУ РОСЛИН – СТАЛОМУ РОЗВИТКУ АГРОСФЕРИ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 4 (14 травня 2021): 155–59. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.07.05.2021.028.
Повний текст джерелаАнотація:
Інститутом захисту рослин Національної академії аграрних наук України сформовано базу даних наукових розробок із захисту рослин в Україні, яка складається із 317 інновацій. Вони згруповані за такими напрямами: 1) прогнозування фітосанітарного стану агроценозів; 2) наукове забезпечення селекції сільськогосподарських культур на стійкість до шкідників та збудників хвороб; 3) біологічний метод захисту рослин; 4) вдосконалені екологічно безпечні технології захисту сільськогосподарських культур від шкідливих організмів; 5) хімічний метод захисту рослин; 6) карантин рослин. Здійснення трансферу створених інновацій дає широкі можливості щодо забезпечення сталого розвитку агросфери і разом із тим успішному вирішенню державних завдань, спрямованих на стабілізацію розвитку аграрного сектору економіки країни та підвищення добробуту населення.
37
Milovanov, Eugene Volodymyrovych. "РОЗВИТОК РИНКУ ОРГАНІЧНОЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ: СВІТОВІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ". SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA, № 2(18) (2019): 65–75. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2019-2(18)-65-75.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. Визначено, що системна розбудова органічного сектору агарної галузі України може значно підвищити перспективи органіку на внутрішньому і зовнішньому ринках, допомогти зайняти провідні позиції на міжнародному ринку й покращити збалансованість української економіки в довгостроковій перспективі. Постановка проблеми. Беззаперечні переваги органіку стимулюють суспільство обирати органічну продукцію, а владні структури – виділяти ресурси на підтримку органіку, у зв'язку з чим органічні виробники прагнуть зайняти перспективні ніші на ринках. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ринок органічної продукції досліджували українські й зарубіжні науковці, зокрема: В. І. Артиш [1], О. Б. Вінюкова, Г. А.Чугрій [2], А.В.Казанджі [4], О.В. Коломичева, Л. С. Васильченко, С. М. Пепчук [5], Н.Я. Кутаренко [6], В. В. Писаренко [9], Т. Б.Харченко [12], О.Шегеда [13] Л. Хамзауі-Ессуссі, М.Захаф [14], О. Маслак [15], Х.Віллер, Дж. Лерно [17] та інші. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Зважаючи на науковий внесок згаданих дослідників та динамічність розвитку ринкових відносин, все ж є необхідність постійної актуалізації та глибшого дослідження зазначеної тематики. Постановка завдання. Метою статті є наукове обґрунтування розвитку вітчизняного і світового ринків органічної продукції з метою зміцнення аграрної галузі та національної економіки України в цілому. Виклад основного матеріалу дослідження. Продемонстровано позитивну динаміку розвитку органічного ринку в Україні та світі. Узагальнено виклики нормативно-правового, інституційного, економічного та інформаційного характеру, що стоять перед Україною, на шляху формування дієвого органічного ринку. Рекомендовано відповідні заходи для стимулювання розвитку органічного ринку. Висновки. Україна має добрі перспективи зміцнити свої позиції на міжнародному органічному ринку, впроваджуючи найкращі практики управління на всіх рівнях з орієнтацією на розвиток технологій, інновацій та збалансованості.
38
Мостенская, Татьяна, та Ирина Федулова. "СОВРЕМЕННОЕ СОСТОЯНИЕ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ МАЛОГО БИЗНЕСА В АГРАРНОЙ СФЕРЕ". Modern engineering and innovative technologies, № 06-03 (29 грудня 2018): 53–69. http://dx.doi.org/10.30890/2567-5273.2018-06-03-038.
Повний текст джерелаАнотація:
В роботі розглядаються результати аналізу стану розвитку малого підприємництва у сільському господарстві України. Визначено, що стабільний розвиток економічної системи України неможливий без урахування змін в малому аграрному секторі економіки. Частка пр
39
Подрєз, Ю. В., та В. О. Оліцький. "ЕКОЛОГІЧНИЙ ВИМІР ЗМІН У ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИНАХ ТА ФОРМАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ В УКРАЇНСЬКОМУ СЕЛІ (1990 – 2000-і роки)". Історія та географія, № 58 (2020): 43–51. http://dx.doi.org/10.34142/2313-2345.2020.58.07.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена вирішенню не дослідженому у наукових працях питанню екологічного виміру земельних відносин та господарювання в аграрному секторі України у 1990–2000-і роки. Автором проаналізовано спробу держави розробити та запровадити концепцію розвитку ринкових земельних відносин та спроби наукового середовища і окремих агровиробників втілити передові досягнення галузі. Визначено умови функціонування аграрної галузі в Україні та їх вплив на екологічний вимір діяльності. Наголошується на відсутності базового документа, який би спрямовував нормативну базу даного питання, що призвело до розпорошеності та безсистемності, а відповідно неефективності вітчизняної нормативно-правової бази. Відзначається, що через відсутність відповідного досвіду, наукового обґрунтування та відповідної нормативно-правової бази, в Україні ні орендарі, ні орендодавці не піклувалися про відтворення земельних ресурсів, екологічність агровиробництва.
40
Камаралі, С. Є. "УКРАЇНСЬКА УРЯДОВА ПОЛІТИКА В ГАЛУЗІ АГРАРНОГО ПИТАННЯ: ІСТОРИКО- ПРАВОВИЙ ВИМІР". Ірпінський юридичний часопис, № 1(5) (7 вересня 2021): 13–22. http://dx.doi.org/10.33244/2617-4154.1(5).2021.13-22.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню різних історико-правових аспектів діяльності уряду гетьмана П. Скоропадського в аграрній галузі. Визначені пріоритетні вектори земельної політики в період кризи державотворення. З використанням широкого кола архівних матеріалів автором висвітлені процеси вироблення земельного закону, організації спеціальних державних установ; подані матеріали активної співпраці міністерств Української Держави із представниками аграрно-промислових кіл; проаналізована законотворча діяльність міністерства земельних справ. Мета статті реалізована в проведеному аналізі законотворчої діяльності Ради міністрів у рамках реформування аграрного сектору економіки України. Визначені негативні чинники, що впливали на державну політику. Особлива увага присвячується заходам влади, спрямованим на подолання наслідків наказу Г. фон Ейхгорна – голови німецької адміністрації в Україні, про негайний засів ланів та запровадження німецьких військових судів на території України. Автором визначено, що відкрите втручання у внутрішні справи України з боку австрійського командування, селянські повстання, відсутність політичної єдності в національних колах, складні умови Брест-Литовських зобов’язань ставили перед урядом гетьмана необхідність прискорення процесу створення земельного закону, здійснення комплексної програми реформування і пояснення процесу земельного реформування населенню. Зроблено висновок, що в основу земельної реформи були покладені такі принципи: 1) уряд бере на себе цілковиту відповідальність за проведення реформи і її наслідки; 2) створюється державний земельний фонд за рахунок державних, церковних, монастирських і частини приватних земель (з повним відшкодуванням їхнім власникам вартості відчужених ділянок); 3) проводиться продаж ділянок малоземельним селянам і козакам; 4) держава сприяє створенню дрібних, але економічно міцних господарств; 5) провадиться докорінне поліпшення справи дрібного сільськогосподарського кредиту. Але всі ці заходи щодо землеволодіння та землекористування, повернення права на врожай 1918 року, заміна земельних комітетів земельними й земельно-ліквідаційними комісіями тощо не дали бажаних результатів в умовах економічної нестабільності і політичної кризи в Українській Державі.
41
Mironova, Irina. "Динаміка цін на землю на Півдні України (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)". Eminak, № 2(30) (26 червня 2020): 56–67. http://dx.doi.org/10.33782/eminak2020.2(30).406.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито основні фактори, причини й особливі чинники, які впливали на цінотворення землі у південному регіоні України в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Особливу увагу приділено Селянській реформі 1861 р. і Столипінській аграрній реформі, які відігравали ключову роль у формуванні земельного ринку. Визначено роль Селянського поземельного та Дворянського земельного банків у фінансовому та земельному забезпеченні аграрного сектору економіки Південної України.
42
Сурай, І. "Поняття державного управління аграрним сектором економіки України". Збірник наукових праць Національноїої академії державного управління при Президентові України, № 2 (2003): 259–71.
Знайти повний текст джерела
43
Прокопенко, К. О. "Малі аграрні підприємства в аграрному секторі України". Економіка АПК, № 4 (210) (2012): 99–104.
Знайти повний текст джерела
44
Прокопенко, К. О. "Малі аграрні підприємства в аграрному секторі України". Економіка АПК, № 4 (210) (2012): 99–104.
Знайти повний текст джерела
45
Bondarenko, Valerii, та Yaroslav Hontaruk. "АНАЛІЗ СТАНУ ТА ПЕРСПЕКТИВ РОЗВИТКУ АПК УКРАЇНИ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 2(26) (2021): 86–98. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2021-2(26)-86-98.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено економічну ефективність виробництва продукції АПК України, стан зовнішньої торгівлі аграрних підприємств, обсяги потенційного експорту, можливість диверсифікації виробництва, стан інтеграції у світогосподарські зв’язки. Виявлено проблеми в управлінні експортом, спричинені неефективним використанням наявних ресурсів, резерви збільшення експорту, неефективність державного регулювання в сфері ЗЕД аграрного сектору. Запропоновано заходи з реалізації стратегії розвитку АПК України. Визначено першочергову необхідність державної підтримки особистих селянських господарств з метою відродження молочної галузі. Обґрунтовано необхідність переробки олійних та зернових культур на біодизель та біоетанол.
46
Rusan, V. M., та O. P. Diachenko. "Інституційні засади розвитку аграрного сектору у контексті забезпечення економічної безпеки держави". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 2 (25 квітня 2019): 117–22. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.02.12.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено аналіз реформування аграрного сектору економіки України та визначено основні проблеми, що стримують його функціонування і розвиток.
Сучасний стан аграрного сектору демонструє вичерпання резервів нинішньої моделі його розвитку, заснованої на ефектах масштабу та екстенсивних методах використання ресурсів. Його функціонування та розвиток стримують такі обмеження: продовження мораторію на ринковий обіг земель сільськогосподарського призначення; відсутність стратегічного бачення і конкретних дій влади щодо подолання кризи тваринницької галузі; збереження екологічно виснажливого сільськогосподарського землекористування, що призводить до погіршення ґрунтового покриву.
Метою статті є дослідження інституційних засад розвитку аграрного сектору у контексті забезпечення економічної безпеки держави.
Наукова новизна. Зважаючи на вказані негативні явища, характерні аграрному сектору, представлено першочергові заходи державної аграрної політики на найближчу перспективу, орієнтовані на реалізацію конкурентних переваг українського агросектору у контексті забезпечення економічної безпеки держави.
Висновки. Удосконалення інституційних засад розвитку аграрного сектору у контексті забезпечення економічної безпеки держави повинно спрямовуватися на створення конкурентоспроможного на внутрішньому й зовнішньому ринках сільського господарства. Крім того, завантаження харчової промисловості, націленої на виробництво конкурентоспроможних харчових продуктів відповідно до міжнародних стандартів безпечності та якості, створить той синергетичний ефект, який дозволить забезпечити продовольчу безпеку держави та диверсифікувати експортний портфель країни за рахунок завоювання ринків збуту новими експортними товарами. При цьому державна аграрна політика повинна будуватися на принципах раціонального використання задіяних ресурсів, збереження екології біогеоценозів та бережного ставлення до довкілля, а також забезпечувати створення сприятливих соціальних умов для життя сільських жителів та покращення добробуту їхніх сімей, формувати передумови для збереження та комплексного розвитку сільських територій.
47
Михайлова, Любовь, та Андрей Михайлов. "ИННОВАЦИОННЫЕ ФИНАНСОВЫЕ ИНСТРУМЕНТЫ ФОРМИРОВАНИЯ ИНВЕСТИЦИОННЫХ РЕСУРСОВ В АГРАРНОМ СЕКТОРЕ УКРАИНЫ". Modern engineering and innovative technologies, № 07-05 (29 квітня 2018): 33–39. http://dx.doi.org/10.30890/2567-5273.2019-07-05-069.
Повний текст джерелаАнотація:
Оцінено практику використання різних фінансових інструментів в системі формування інвестиційних ресурсів аграрного сектора України. Виявлено, що найбільшого поширення в останні роки серед внутрішніх фінансових інструментів отримали: банківське кредитуванн
48
Катеринец, Светлана. "Роль государственной поддержки в аграрном секторе Украины". Економіст, № 9 (2008): 24–25.
Знайти повний текст джерела
49
Бахмат, Наталія, та Ольга Чайковська. "ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИКЛАДАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Professional Pedagogics 1, № 22 (17 червня 2021): 4–12. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2021.22.4-12.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність: сільське господарство є єдиною галуззю в Україні, яка демонструє стабільне зростання і є основним джерелом надходжень в іноземній валюті навіть в період економічного спаду. Нагальними завданнями аграрного сектору України є забезпечення співпраці українських експертів у сільському господарстві з іноземними партнерами. Вільне володіння іноземною мовою необхідне для ефективної співпраці українського уряду з ЄС та його партнерами. Метою цього дослідження було висвітлення стратегій ефективного викладання АПС (англійської за професійним спрямуванням) в аграрному університеті та розробка рекомендацій щодо впровадження міждисциплінарного підходу до викладання дисципліни у навчальний процес ЗВО. Методи: Теоретичні (індукція, синтез і узагальнення); емпіричні (вивчення та аналіз педагогічного досвіду, програм підготовки майбутніх фахівців у галузі сільського господарства, результатів їх діяльності) використовуються у роботі. Результати: У статті представлено огляд основних підходів та аналіз експериментальних досліджень з викладання англійської за професійним спрямуванням в аграрних та технічних університетах. Створено рекомендації щодо впровадження міждисциплінарного курсу з АПС в аграрних ЗВО. Висновки: Аналіз існуючих підходів до вивчення англійської мови за професійним спрямуванням та вивчення передового досвіду викладачів дає підстави стверджувати, що у викладанні АПС можуть бути застосовані різні стратегії навчання,проте переваги варто надавати міждисциплінарним та професійним підходам. Особлива увага повинна бути зосереджена на веб-методах і навчальних матеріалах, які використовуються для підвищення мотивації у студентів нелінгвістичних факультетів.
50
Zamkovyj, R. V. "Аналіз досліджень у галузі науки «Державне управління» за на- прямками стандартизації та управління сталим розвитком". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 3 (21 червня 2019): 108–17. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.03.11.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті полягає в проведенні аналізу наукових досліджень у галузі науки «Державне управління» за напрямками стандартизації та управління сталим розвитком.
Наукова новизна. За результатами проведеного аналізу наукових досліджень у галузі науки «Державне управління» за напрямками стандартизації та управління сталим розвитком встановлено, що за період 2012–2016 рр. не виявлено жодного дослідження за напрямком впровадження міжнародних стандартів у механізми державного управління сталим розвитком в Україні.
Висновки. Вченими в галузі науки «Державне управління» окремо розглядалися різні аспекти державного управління у напрямку стандартизації, зокрема: забезпечення якості професійної діяльності державних службовців на засадах стандартизації; удосконалення теоретичних засад державного управління у сфері забезпечення європейських стандартів права людини на судовий захист в Україні; демократизація цивільно-військових відносин в Україні в контексті їх адаптації до європейських норм та стандартів; механізми впровадження європейських стандартів політичного управління в Україні; механізми розвитку державного управління аграрним сектором економіки України в умовах впровадження європейських стандартів; у напрямку управління сталим розвитком, зокрема розвитку партнерських відносин бізнесу і влади в системі державного управління сталим розвитком України: теорія, методологія, практика; формування механізму державного управління сталим екологічним розвитком регіону в системі раціонального природокористування; інформаційна складова стратегії сталого розвитку України; управління сталим розвитком мегаполіса; формування державної політики сталого соціально-економічного розвитку сільських територій як умова зростання якості життя сільського населення; механізми забезпечення сталого розвитку територіальної громади; механізми державного управління реалізацією екологічної політики сталого розвитку; механізми державного управління сталим розвитком регіонів на засадах регіонального та транскордонного співробітництва; державне регулювання валового регіонального продукту як чинник сталого розвитку регіону. Це дає можливість визначити пріоритетні напрямки дослідження в науці «Державне управління», запропонувати механізми їх реалізації для практики державного управління. Результати проведеного дослідження підтверджують унікальність обраної теми подальшого дослідження «Впровадження міжнародних стандартів у механізми державного управління сталим розвитком в Україні».