Статті в журналах з теми "Авторська метафора"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Авторська метафора.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-27 статей у журналах для дослідження на тему "Авторська метафора".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Печко, Н. М., та Г. І. Харкевич. "КОГНІТИВНІ АСПЕКТИ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ МЕТАФОРИ В ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ (НА МАТЕРІАЛІ ІНАВГУРАЦІЙНОЇ ПРОМОВИ ДЖ. БАЙДЕНА)". Nova fìlologìâ, № 84 (30 грудня 2021): 200–206. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-84-28.
Повний текст джерелаАнотація:
Когнітивна лінгвістика трактує метафору як ідеальну модель мовного відображення базового когнітивного процесу. Вона є універсальним знаряддям мислення та пізнання світу. У політичному дискурсі метафора виступає непрямим засобом впливу на суспільну свідомість, метою якого є створення політичного іміджу, формування переконань та уявлень, продукування позитивної чи негативної емоційно-оцінної позиції. Отже, дослідження метафори та метафоризації в когнітивно-дискурсній парадигмі є перспективним і актуальним напрямом сучасних лінгвістичних студій. У статті розглянуто концептуальні аспекти метафоризації англійського політичного дискурсу. Предметом детального аналізу є когнітивні та комунікативно-прагматичні особливості метафоричних засобів, використаних в інавгураційній промові Джозефа Байдена. Виокремлено базові концептуальні метафори (UNITY IS A PURPOSE, HISTORY IS A STORY, HISTORY IS A PERSON, NATION IS AN ORGANISM, DEMOCRACY IS A WAR), які формують рамковий пропозиційний зміст політичної промови. Ці концептуальні метафори реалізуються через низку метафоричних засобів, серед яких такі: метафора-кліше, метонімія, персоніфікація, порівняння, індивідуально-авторська метафора. Фактичний матеріал підтверджує домінування оригінальної індивідуально-авторської метафори в політичному дискурсі президента, найоптимальнішим способом передачі якої є дослівний переклад із застосуванням абсолютних та відносних еквівалентів. Дослідження використаних політичних метафор здійснювалося з позиції аналізу лінгвістичних образних виразів як елементів індивідуального авторського стилю американського політичного лідера – Джозефа Байдена. Визначено комунікативну та прагматичну спрямованість використаних метафоричних засобів. Запропоновано ефективні стратегії передачі використаних американським президентом Дж. Байденом англійських концептуально-образних прийомів засобами української мови зі збереженням їхнього семантичного, прагматичного та стилістичного потенціалу.
2
ЖИЖОМА, Оксана. "ІНДИВІДУАЛЬНО-АВТОРСЬКА МЕТАФОРА ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇЇ ПЕРЕКЛАДУ". Humanities science current issues 1, № 26 (18 лютого 2020): 88–93. http://dx.doi.org/10.24919/2308-4863.1/26.195812.
Повний текст джерела
3
Городецька, Вероніка. "Домінантні метафори ідіостилю Юрія Клена". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 21 (7 квітня 2022): 147–58. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v21i.4760.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті акцентовано на дискусійному характері сформованих наукових підходів до визначення фундаментальних принципів аналізу метафор. Досліджено метафоричне мовлення українського письменника Юрія Клена як засіб презентації індивідуально-авторської мовної картини світу в аспекті антропоцентричної лінгвістики; наголошено, що метафора є одним з основних засобів моделювання суб’єктивного авторського погляду на життя та його художньої інтерпретації. Проаналізовано бінарну концептуалізацію метафоричної системи поета, типи метафор, способи їх реалізації; доведено, що текст художнього твору може являти собою складну й багатошарову метафору. Запропоновано класифікацію домінантних типів метафор з урахуванням способів їх морфологічного вираження та синтаксичної організації.
4
Абуева, М. С.-С., та Т. А. Муталиев. "МЕТАФОРА КАК СРЕДСТВО ОТРАЖЕНИЯ ИДИОСТИЛЯ ПИСАТЕЛЯ". Известия Чеченского государственного университета, № 1/17 (24 червня 2020): 73–76. http://dx.doi.org/10.36684/12-2020-17-1-73-76.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье рассматриваются примеры использования метафор зарубежными авторами в художественных литературных произведениях. Обращение к анализу метафоры в работах определенного автора позволяет нам исследовать конкретные черты индивидуального стиля писателя. При анализе метафорических выражений в работах установлено, что в процессе метафорического переосмысления объектов и явлений природы, а также многих других понятий, связанных с человеком, значительную роль играет метафора, которая на лингвистическом уровне проявляется в большом количестве метафорических выражений в текстах и становится отличительной чертой идиостиля писателя. Исходя из особенностей авторского стиля, можно говорить о принадлежности произведений к определенному человеку и использовать его при установлении авторства.
5
Олексюк, О. М. "МЕТАФОРИЗАЦІЯ ДУХОВНОГО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ У ВИЩІЙ МИСТЕЦЬКІЙ ОСВІТІ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 101, № 2(Ч.1) (28 вересня 2021): 127–36. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-101-2_1-127-136.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовано авторський підхід до проблеми метафоризації постнекласичного освітнього процесу у вищій школі. Опора на метафору стає альтернативною традиційній педагогіці з метою її переорієнтації на людиноцентрованість.
Метафоризація освітнього процесу має безпосереднє відношення до механізму мислення: вона є його невід’ємною частиною. Метафора розглядається як частина когнітивних процесів, що уможливлює шлях від сприйняття художнього образу до формування концепту.
Підкреслено, що метафора дає змогу позитивно оцінювати організацію освітнього процесу. Метафоричне мислення розглядається як мислення на основі руху від конкретних об’єктів до розуміння ціннісних ідей та їх асоціативних зв’язків.
У статті наведені приклади завдань, пов’язаних з діагностикою та розвитком ціннісних орієнтацій студентів закладів вищої мистецької освіти. На основі аналізу сценарію сторітелінгу «Ми вдвох однією журились журбою, і щастям раділи одним…» показані можливості апробації метафори у змісті мистецької освіти. Аналіз виконаних завдань засвідчують факт доцільності переорієнтації освітнього процесу, організованого в дусі постнекласичної педагогіки. У здійсненні проєкту, що охоплює різні види мистецької діяльності, залучені інтелектуальні та творчі сили викладачів і студентів. Зазначено, що, керуючись нелінійною логікою, ми отримуємо головний продукт творчості студента – його особистість, з якою здійснюється перехід від образу до концепту (образ-метафора-символ-концепт).
6
Ковтун, А. А. "МЕТАФОРОТВОРЕННЯ І РЕЛІГІЙНА ЛЕКСИКА В ХУДОЖНІЙ ЛІТЕРАТУРІ УКРАЇНСЬКИХ ДІАСПОРЯН ХХ СТ." Nova fìlologìâ, № 83 (10 листопада 2021): 120–25. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-83-17.
Повний текст джерелаАнотація:
Особливості семантичного оновлення релігійної лексики у творах письменників української діаспори ХХ ст., яка, на відміну митців материкової України, мала змогу правдиво відтворювати життя українців та ставлення їх до Бога ‒ це тема, яка до 90-х рр. минулого століття в Україні залишалася поза увагою вітчизняних науковців, тому нині є вельми актуальною. Аналіз лексико-семантичних процесів, що супроводжують метафоротворення з участю найуживанішої релігійної лексики в указаному матеріалі, розкриває кілька специфічних ознак. По-перше, коли є потреба акцентувати на постійній (не тимчасовій) подібності чого- або кого-небудь зі світської та сакральної сфер, частіше обирають метафоротворення (не порівняння). По-друге, у процесі метафоротворення поєднують різнокатегорійні найменування (конкретне й абстрактне, матеріальне й нематеріальне та ін.), що додає висловленням піднесеності, урочистості, святковості, ліризму. Однак кількісно переважає метафорне поєднання однокатегорійних слів (це здебільшого давні, уже закріплені в мові утворення), що, очевидно, є реалізацією наміру письменників спілкуватися з читачами звичними образами. При цьому кожне метафорне перенесення ознак з участю релігійної лексики є експресивно-оцінним. По-третє, досліджувані метафорні деривати можуть виконувати функцію іронійної характеристики чого-небудь або кого-небудь, однак такі вживання превалюють у прямому мовленні художніх персонажів-безвірників, які можуть зневажливо, іноді із сарказмом послуговуватися релігійною лексикою як енантіосемійними елементами. Водночас авторське мовлення виразно відображає збереження українцями релігійної коректності у вживанні сакральних мовних одиниць поза релігійною сферою. По-четверте, діаспоряни вибудовують креативні багатослівні метафорні конструкції, які завжди стилістично забарвлені відтінком урочистості й піднесеності, що притаманно сакральним текстам. Імпліцитність складних метафор віддзеркалює вишуканість авторської думки, інтелект, глибоке розуміння Божих настанов. Креативність діаспорян культивована їх мисленнєвою свободою та високим рівнем духовності.
7
Довлеткиреева, Л. М., та П. Х. Масарова. "МЕТАФОРА В ТВОРЧЕСТВЕ ПОЭТОВ-СИМВОЛИСТОВ". Известия Чеченского государственного университета, № 2/22 (31 травня 2021): 66–71. http://dx.doi.org/10.36684/12-2021-22-2-66-71.
Повний текст джерелаАнотація:
В данной статье рассматривается стилистическое использование метафоры в контексте поэзии поэтов-символистов начала XX века; выявляются способы языковой реализации метафорического значения в соответствии с поставленными художниками слова задачами и целями; проводится типология метафор и определяется индивидуально-авторская специфика их функционирования в лирическом тексте. Авторы также обращают внимание на преемственность литературно-языковых приемов в творчестве К. Бальмонта, В. Брюсова, А. Блока, сравнивая с традицией репрезентации метафорических смыслов в поэзии классиков русской литературы – Н. Некрасова, А. Фета и др.
8
Шаряк, Оксана. "МЕТАФОРА ЯК ЗАСІБ КОМПРЕСІЇ ІНФОРМАЦІЇ (НА МАТЕРІАЛІ СУЧАСНОЇ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ)". Молодий вчений, № 12 (100) (30 грудня 2021): 62–65. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-12-100-13.
Повний текст джерелаАнотація:
Спостереження за функціонуванням оказіональних іменників у сучасній німецькій пресі засвідчує низку цікавих і досі недостатньо досліджених лінгвістичних явищ, серед яких – використання метафор як засобу компресії інформації. У публікації розглянуто теоретичні аспекти семантики слова, особливості формування понять внаслідок метафоричного вжитку слів, на прикладах із сучасної німецької преси проінтерпретовано явище семантичної компресії, пов’язане з моделюванням образності. Комунікативно-функціональний потенціал метафори як компресивного засобу визначає комплексна взаємодія сем у метафоричних оказіоналізмах, яка базується з одного боку на логічній формі – певному об’єктивно або суб’єктивно сприйнятому спільному елементу між об’єктом номінації та його номінативним субститутом, з іншого – на асоціативних зв’язках між лексемами, зумовлених як системною організацією мови, так і індивідуальним авторським досвідом.
9
Вознюк, Т. "Граматичні групи авторських метафор". Дивослово, № 9 (642) (2010): 47–50.
Знайти повний текст джерела
10
Черниш, Анна. "Інтертекстуальність роману С. Процюка «Тотем»". Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 14 (20 лютого 2020): 83–93. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v14i0.3799.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу інтертекстуальних маркерів у романі С. Процюка «Тотем». Найчисельнішими інтертекстуальними проявами у творі постають алюзії. Особливу інтертекстуальну ауру роману С. Процюка «Тотем» витворюють оніми, з якими пов’язані стійкі асоціації як певні психокоди. Вагомого інтертекстуального звучання у романі додають біблеїзми, цитати зі святого Письма та образ Христа-Спасителя, що виступають готовими текстовими прецедентами для авторських розмислів і художнього паралелізму, відповідаючи за формування дискурсу спасіння, прозріння і віронавернення. Особливого інтертекстуального звучання у романі С. Процюка набуває метафора йожефа менгеле як алюзія на прототип жорстокого лікаря-експериментатора, що призводить до тотемозалежності / тотемоколінкування / тотемоплекання, засоційованого з людською деструкцією, виродженням, облудливістю, гріховністю, аморальністю, безчесністю і безвільністю. Алюзія на Йозефа Менгеле у романі мотивує появу численних людських вад, увиразнює мотив гріхопадіння і віровідступництва, пояснює психологічні коди низки неврозів, психозів, страхів, патологій у житті героїв. Інтертекстуальними маркерами у романі С. Процюка «Тотем» виступають епіграфи до окремих розділів твору, увиразнюючи авторську позицію і суголосність цитованому, відзначаючись випереджальним характером інформування сюжетних колізій.
11
Бородулькина, Татьяна. "Метафора руки как проективный материал в работе практического психолога". East European Journal of Psycholinguistics 4, № 1 (27 червня 2017): 17–29. http://dx.doi.org/10.29038/eejpl.2017.4.1.bor.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті звертається увага на проблему науково-практичного обґрунтування використання метафоричних образів в якості проективного матеріалу в роботі практичного психолога. У результаті теоретичного аналізу автор описує метафору як проективний і терапевтичний інструмент, обґрунтовує необхідність звертання психологів до метафори, розглядає причини використання різноманітних метафор у психологічній практиці. Робиться акцент на розумінні метафори як засобі вираження та конструювання смислів, у тому числі екзистенційних. На прикладі змістовного наповнення метафоричних асоціативних карт піднімається проблема науково-практичного обґрунтування метафоричних образів, що використовуються у психологічній практиці. Автор вважає метафору руки важливим проективним матеріалом у роботі психолога та необхідним змістовним наповненням такого психологічного терапевтичного інструменту як метафоричні асоціативні карти. У результаті аналізу різноманітних досліджень символіки й значень руки, узагальнення досвіду використання зображення руки в практичній психології (на матеріалі діагностичних методів і різноманітних метафоричних асоціативних карт), а також на основі власного різноманітного досвіду практичної роботи автор запропонував робочу модель можливостей використання метафори руки як проективного матеріалу в роботі практичного психолога (на прикладі авторських метафоричних карт). З огляду на багатозначність, багатовимірність і відносну універсальність метафори руки, автор вважає, що залучення до психологічної практики очевидних (об’єктивних) і символічних характеристик руки дозволить практичним психологам працювати з великим репертуаром психологічних запитів (проблеми фізичного й психічного здоров’я; вікового розвитку й старіння; взаємин; соціального й професійного статусу; влади й підпорядкування; екзистенційні, моральні, ціннісно-смислові питання тощо).
References
Albedil, M.F. (2013). “Ty derjish mir v prostertoi dlani”: simvolika ruki [«You hold the world in the stretched out arm»: arm’s symbolics]. Teoriia Mody, 27, 155–172. Retrieved from: http://www.nlobooks.ru/node/3296.
Anastazi, A., & Urbina, S. (2001). Psikhologicheskoe Testirovanie [PsychologicalTtesting]. S.-Petersburg: Piter.
Vachkov, I. V. (2006). Metaforicheskii Trening [Metaphorical Training]. Moscow: “Os-89”.
Metaforicheskie assotsiativnue karty. Rukovodstvo k primeneniiu [The Metaphoric Cards. Guidance for the Use] Germany: OH Verlag. Retrieved from http://pushkov.com.ua/ohcards/item/53-instrukcii-k-katam.html. 6.
Mikhina, І. М. (2003). Rozvytok tvorchykh zdibnostei doshkilnykiv zasobamy terapevtychnoi metafory [Development of creation in under school age children by means of therapeutic metaphors]: Extended Abstract of Ph.D. dissertation. Ivano-Frankivsk.
Mylnikova, N.V. (2009). Struktura i funktsionirovanie kontsepta «ruka» v russkom yazyke [Structure and functioning concept «hand» in Russian]. Extended Abstract of Ph.D. dissertation. Samara.
Mylnikova, N.V. (2009). Funktsionalnyi aspekt soderjaniia kontsepta «ruka» [Functional aspect of the maintenance concept «hand»]. Vestnik Samarskogo Gosudarstvennogo Universiteta, 67, 157–163. Retrieved from: http://cyberleninka.ru/article/n/funktsionalnyyaspekt-soderzhaniya-kontsepta-ruka.
Ortega y Gasset, J. (1990). Dve velikie metafory [The two great metaphors]. In: Teoriya Metafory. (pp. 68–82), N. Arutyunova, M. Zhurinska, (Eds.). Moscow: Progress.
Pezeshkian, N. (2001) Psikhoterapia Povsednevnoi Zhizni: Trening Razrecheniia Konfliktov [Psychotherapy of a Daily Life: Training to Resolve Conflicts]. S.-Petersburg: Rech.
Pergamenshchik, L. A. (2015). Teoreticheskiie osnovaniia krizisnoi psikhologii [The theoretical basis of the crisis psychology]. Lichnost v Ekstremalnykh Usloviiakh i Krizisnykh Situatsiiakh Zhiznedeiatelnosti, 5, 92–100. Retrieved from http://elib.bspu.by/handle/doc/9116.
Popova, A. R. (2004) Polisemant Ruka i realizatsiia ego leksiko-frazeobrazovatelnykh vozmojnostei v russkom yazyke [Polysemant Hand and realisation of its lexical and phraseological possibilities in Russian]. Extended Abstract of Ph.D. dissertation.. Orel.
Popova, A.R. (2009). Frazeobrazovatelnyi potentsial polisemanticheskoi leksemy i ego realizatsiia v natsionalnom russkom yazuke (na primere sushchestvitelnogo ruka) [Phraseological potential polysemantic lexemes and its realisation in national Russian (on an example of a noun a hand) Vestnik Cheliabinskogo Gosudarstvennogo Pedagogicheskogo Universiteta, 5, 264–277 Retrieved from http://cyberleninka.ru/article/n/frazeoobrazovatelnyy-potentsial-polisemantichnoyleksemy-i-ego-realizatsiya-v-natsionalnom-russkom-yazyke-na-primere.
Ruka (simvol) [Hand (symbol)]. Megaentsiklopediia Kirilla i Mefodiia. Retrieved from: http://megabook.ru/article/Рука%20(символ).
Svirepo, O. А., Tumanova, O. S. (2004). Obraz, Simvol, Metafora v Sovremennoi Psikhoterapii [Image, Symbol, Metaphor in Modern Psychotherapy]. Moscow: Institute of Psychotherapy.
Shragina, L. I. (2016). Psykhologiia Verbalnoyi Uiavy: Funktsionalno-Systemnyi Pidkhid [The Psychology of Verbal Imagination: The Functional and Systemic Approach]. Kyiv: Kyiv-Mohyla Academy Publishers.
12
Біскуб, Ірина, та Анна Данильчук. "ФІЛОСОФІЯ ТА ПОЛІТИКА В КРИТИЧНОМУ АНАЛІЗІ ДИСКУРСУ НОБЕЛІВСЬКОЇ ЛЕКЦІЇ БЕРТРАНА РАССЕЛЛА". Актуальні питання іноземної філології, № 13 (22 червня 2021): 21–27. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-13-4.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведено критичний аналіз дискурсу Нобелівської промови провідного британського філософа, логіка, письменника, політичного діяча, лауреата Нобелівської премії з літератури 1950 р. Бертрана Расселла. Запропонований критичний аналіз дискурсу виконано із застосуванням нового міждисциплінарного методу, що передбачає виявлення ідеологічного забарвлення дискурсивного фрагмента, залучення ретроспективного огляду системи людських цінностей пост воєнного світу середини ХХ ст. Установлено, що основною комунікативною стратегією дискурсу Б. Расселла є стратегія раціоналізму, завдяки якій він реалізовує власний матеріалістичний світогляд, поєднуючи авторську риторику з логічними аргументами. Доведено, що задля активізації мисленнєвої діяльності слухачів і дотримання стратегії аргументації лектор задіює авторську епізодну автобіографічну та семантичну соціокультурну пам’ять. Запропонований аналіз уможливив виявлення 16 семантичних макропропозицій, що окреслюють головні теми промови. Ідентифіковано ключові поняттями зазначеної промови, до яких належать desire, power та excitement, котрі формують концептуальне ядро лекції. На другому етапі критичного аналізу дискурсу виявлені локальні дискурсивні зміни в лексичній семантиці понять desire, power та excitement, що порівнюються зі словниковими дефініціями. Кількісний аналіз продемонстрував, що найчастотнішим словосполученням промови є love of power, ужитий автором у тексті 16 разів. Зафіксовані невідповідності в значенні понять засвідчують надмірну ідеалізацію їхніх концептуальних значень, яку автор викриває в контексті своєї промови, надаючи їм нових референтних смислів. Установлено, що базовими ідеологіями Бертрана Расселла в його промові були ідеологія матеріалістичного раціоналізму, демократії та пацифізму. Проведений аналіз дав змогу виявити глибинні концептуальні метафори, які сформувались унаслідок концептуального блендингу. Застосування цих метафор дало змогу прямо вказати на глибинні недоліки й приховані низькі бажання людської спільноти, уникаючи засуджень та персональних звинувачень.
13
Гураль, Оксана. "КРЕАТИВНА ЕКСПРЕСИВНІСТЬ АНГЛОМОВНОГО ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОГО РОМАНУ У СВІТЛІ ТЕОРІЇ КОНЦЕПТУАЛЬНОГО БЛЕНДІНГУ". Актуальні питання іноземної філології, № 12 (22 червня 2021): 69–76. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-12-12.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена розкриттю специфіки застосування теорії концептуального блендингу та теорії концептуальної метафори для аналізу глибинної семантики постмодерністського англомовного наративу. Оскільки когнітивний підхід до аналізу тексту розкриває значно більші можливості для тлумачення текстових тактик та індивідуально-авторських прийомів, він є надзвичайно актуальним на сьогодні. У статті подано зіставлення теорії концептуальної метафори та концептуального блендингу за декількома параметрами – порівняно спосіб застосування, одиниці аналізу, можливості, що з’являються при аналізі художнього тексту, а також їхній евристичний потенціал. В той час як перша концентрує свої зусилля на пошуку узагальнень у широкому спектрі метафоричних виразів, друга − фокусується на природі і особливостях специфічних прикладів, сприяючи виокремленню загальних принципів такої побудови. Незважаючи на те, що текст англомовного постмодерністського наративу значною мірою структурують конвенційні концептуальні метафори, вони зазнають різноманітних деформацій у процесі реалізації авторського творчого задуму, а саме − розширення, компресії, зміщення, використання раніше невикористаної частини концептуальної метафори. У статті запропоновано аналіз новаторських концептів за допомогою теорії концептуального блендингу. Зокрема, проаналізовано появу додаткової семантики у емергентному просторі блендів LIFE IS ANTI-COMEDY, DOCTOR IS FIEND; розкрито особливості концептуальної моделі гіпотетичного судження алюзивного характеру: “But say Thumberlina had married the mole?”, висвітлено приріст значення у випадку складеного іменника BOMB BABY. Таким чином розкриваємо додаткові можливості теорії концептуального блендингу для моделювання глибинної семантики індивідуально-авторських висловів при зіставленні із теорією концептуальної метафори.
14
Андрієвська, Вікторія. "КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ АНАЛІЗ ІНДИВІДУАЛЬНО-АВТОРСЬКОЇ КАРТИНИ СВІТУ У ФРАНКОМОВНОМУ ПІСЕННОМУ ДИСКУРСІ". Актуальні питання іноземної філології, № 13 (22 червня 2021): 5–10. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-13-1.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено індивідуально-авторську картину світу сучасного франкомовного пісенного дискурсу, здійснено його концептуальний аналіз крізь призму текстових концептів, які кодують художньо-авторську ідею твору. Використано методику концептуального аналізу художнього твору та методику дослідження текстових концептів, їх ієрархічної структури, а також методи словникових дефініцій, стилістичного, лексико-граматичного, контекстуально-ситуативного та інтерпретаційного аналізу. Визначено ключовий текстовий концепт художнього простору композиції «Respire»; простежено його розгортання у трьох темпоральних вимірах, представлених у концептуальному просторі франкомовного пісенного дискурсу, проаналізовано лексико-семантичні та стилістичні засоби вербалізації текстових концептів твору, установлено метафоричні й прагматичні властивості текстових концептів обраної композиції. Семантико-когнітивний аналіз ілюстративного матеріалу надав можливість виокремити ключовий текстовий концепт художнього простору ВТРАЧЕНИЙ РАЙ, який у концептуальній ієрархії текстових концептів визначено як мегаконцепт і який розгортається в тексті пісенного твору в трьох темпоральних вимірах: МИНУЛЕ, ТЕПЕРІШНЄ, МАЙБУТНЄ, – які виступають мезоконцептами твору. Часові простори МИНУЛЕ та МАЙБУТНЄ представлені експліцитно, вимір ТЕПЕРІШНЄ виражено імпліцитно за принципом дзеркального відображення минулого. У структурі мезоконцепту МИНУЛЕ виокремлено мегаконцепти ЖИТТЯ та РАЙ із такими відповідними ката концептами, як: ГАРМОНІЯ й ПРИРОДА. Концепт ТЕПЕРІШНЄ представлено в мегаконцепті ЗНИЩЕННЯ та катаконцептами НАСИЛЛЯ й ПОНЕВОЛЕННЯ. Концептуальними складниками мезоконецпту ТЕПЕРІШНЄ виступають емотивні концепти ПЕСИМІЗМ і НЕВПЕВНЕНІСТЬ, а мезоконцепт МАЙБУТНЄ реалізується в художньому просторі твору в мегаконцепті СМЕРТЬ та відповідних катаконцептах ФІЗИЧНІ ВАДИ й ГОЛОД. Семантико-когнітивний аспект дослідження також дав змогу простежити лінгвальне вираження ключових концептів авторської картини світу, установити концептуальні рівності début = paradis та rien = bien, а також виокремити ключову метафору твору ЖИТТЯ ЯК ГНІЙНА ЯМА.
15
Шкляева, Светлана. "Сакральные смыслы и образы человека в концептуальных инсталляциях алматинского куратора Елены Григорьян". Central Asian Journal of Art Studies 6, № 2 (29 червня 2021): 25–49. http://dx.doi.org/10.47940/cajas.v6i2.437.
Повний текст джерелаАнотація:
Творчество куратора и художницы Елены Григорьян – редчайшее, если не единственное, обращение в contemporary art Алматы к современной художественной практике инсталляций, нередко отражающих дискурсивные темы христианской и социально-культурной антропологии. Авторская визуализация христианских символов и видение в других артефактах высоких образов человека – личности – в жанре инсталляции не освещены в искусствоведческих работах, что позволяет назвать исследование в статье актуальным. Целью статьи стало изучение эволюции методов работы куратора с образами христианских духовных ценностей и контекстами символов «культурной памяти»; а задачами – выяснение композиционных инсталляционных приёмов, использованных куратором, в синтетическом звучании творческих идей, осуществлённых в материальном воплощении (авторской керамики, артефактов, архитектуры и др.). В написании статьи использованы методы «классического искусствоведения» – описательный, иконологический, стилистический; философии – семиотический, отсылающий к метафорам библейского нарратива и методу Барта. Особое внимание уделено подходам куратора к способам визуализации бытия инсталляции и процессу его взаимодействия со зрителем. В хронологической последовательности отмечены стилистические особенности арт-проектов: вначале это метод библейских овеществленных метафор, позже – некоторых подобий размещения образов в сакральном декоре храмового пространства, далее – способы понимания единства смысла содержания духовного и материального. Определены уровни выражения чувственно-эмоционального начала, где визуальный образ имеет свойство прочтения не только зримого, но и незримого. Выявлены авторские направления в создании инсталляций – интерпретация смысла христианских символов и «культурной памяти», обращенной к творящему человеку, – личности, согласно тезису христианской антропологии в изложении Бердяева: «именно в творчестве человек наиболее подобен Творцу». Показано, что главная стратегия куратора в построении концепта и композиционного решения интерпретационных образов инсталляций имеет свою актуализированную направленность, связанную с феноменом личной и социальной «благодарности» и обращённостью к зрителям.
16
Фурман, О. Ф. "АНАЛІЗ ТЕКСТОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ НА УРОКАХ ЛІТЕРАТУРНОГО ЧИТАННЯ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 1 (7 вересня 2021): 104–9. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-1-16.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито особливості аналізу змістовно-фактуальної, змістовно- концептуальної та змістовно-підтекстової художньої інформації на уроках літературного читання у початковій школі, наведено приклади аналізу літературних творів. Установлено, що змістовно-фактуальна інформація розгортається в часі – реальному або створеному письменником, завжди виражається словом. Вона виявляється під час аналізу через репродуктивні запитання за змістом тексту (що? де? коли? куди? як? тощо). Такий вид інформації тексту є посильним для сприймання дітьми молодшого шкільного віку. Змістовно-концептуальна інформація літературного тексту передає авторське ставлення до подій, задум автора, це розуміння читачем причиново-наслідкових зв'язків. Здобуваючи її зі змісту твору, читач творчо переосмислює прочитане, спираючись на свій життєвий досвід. Змістовно-концептуальна інформація може по-різному визначатися, тлумачитися читачами. Учитель/учителька допомагає її визначити через причинно-наслідкові запитання (чому?) чи на етапі рефлексії, з’ясувавши, що хотів сказати своїм твором автор, чому навчити. Визначено, що змістовно-підтекстова інформація – це прихована інформація, вона «читається» здебільшого через засоби вторинної номінації (метафора, метонімія, словотворчі засоби, синтаксичні конструкції тощо), через художні деталі, через опис зовнішності, подій, уживання фразеологічних сполучень тощо. Появу засобів вторинної номінації пояснюють асоціативним характером людського мислення. Через аналіз мови тексту визначають імпліцитний сенс інформації твору, авторський стиль письменника. Шляхом аналізу забезпечуємо розуміння авторського задуму твору та формуємо в учнів власне ставлення до прочитаного, не нав’язуючи своєї думки через діалог із ними. У статті проаналізовано особливості сприймання художньої інформації як складової частини читацької компетентності. Висвітлено особливості комунікативного підходу в навчально-виховному процесі, його вплив на зміну підходів до аналізу літературного тексту, його інформації, осмислення ролі художньої літератури в розвитку особистості.
17
Мукатаєва, Я. В. "ВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ ОБ’ЄКТИВАЦІЇ КОНЦЕПТУ «ЗАПАХ» У РОМАНІ ПАТРІКА ЗЮСКІНДА «ПАРФУМИ. ІСТОРІЯ ОДНОГО ВБИВЦІ»". Nova fìlologìâ 2, № 81 (23 червня 2021): 18–23. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-2-2.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються засоби вербалізації концепту «запах» на лексичному, синтаксичному і фразеологічному рівнях на матеріалі роману Патріка Зюскінда «Парфуми. Історія одного вбивці». Зазначається, що саме ці чинники формують мовну і концептуальну картини світу. Методологічною основою дослідження є вивчення проблематики з позиції сучасної когнітивної парадигми. Аналізуються різні підходи щодо тлумачення понять «концепт» і «художній концепт», які є основними одиницями мовної картини світу письменника. Від мовних концептів і концептів культури текстові (художні) концепти відрізняються змістом і способом презентації на вербальному рівні, а також обсягом об’єктивації, який є здебільшого фіксованим Мова роману тісно пов’язана з мисленням і мовленнєвою діяльністю індивіда (у нашому випадку головного героя роману), його чуттєво-нюховим ставленням до навколишнього середовища у процесі його пізнання. Ольфакторний концепт «запах» є основним ідейнотворчим елементом індивідуально-авторської концептуальної картини Патріка Зюскінда, вважається безпрецедентним прикладом художнього тексту, у якому значне місце відводиться ольфакторним образам, що презентуються найрізноманітнішими вербальними засобами на різних рівнях мови. У романі відбивається специфіка авторського світобачення, актуалізуються ті рівні значень і смислів, які є аксіологічно вагомими та цікавими для адресата. Концепт «запах» є ключовим серед перцептивних концептів, оскільки він пов’язаний із нюховим сприйняттям дійсності, що певною мірою ускладнює його відтворення і потребує детального аналізу на вербальному рівні. У науковій розвідці здійснюється комплексний аналіз лексичної, синтаксичної та фразеологічної об’єктивації концепту «запах» у зазначеному художньому тексті, зокрема його номінативні та денотативні репрезентанти, зосереджується увага на дослідженні синтаксичної стилістики концепту «запах». Визначається статус концепту «запах» в індивідуально-авторській концептосфері Патріка Зюскінда, аналізуються найуживаніші види метафор, які виступають репрезентантами зазначеного концепту, зосереджується увага на його репрезентації на фразеологічному рівні.
18
Паульс, В. О. "ІДЕЯ КОХАННЯ КРІЗЬ ПРИЗМУ ЕСТЕТИКИ ПРИРОДИ В ВІРШІ «ПІСНЯ» СТЮАРТА МЕРРІЛЯ". Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди "Літературознавство" 4, № 94 (2019): 133–40. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1076.2019.4.94.10.
Повний текст джерелаАнотація:
Франкофонний поет Стюарт Мерріль (1863–1915) є представником «молодого покоління» символістів. На ряду з Р. Ґілєм, А. де Реньє, П. Кіяром і іншими він продовжив розвиток літературного напряму, підхопивши його на вершині популярності, й значуще збагатив його. Вірш «Пісня» (1887) було написано в період пошуку поетом свого стилю, тому відмічаємо, що в творі авторська індивідуальність ще не домінує над основними символістськими канонами. Весна, пробудження природи після зими і її поденне відновлення – основна тема вірша. Робимо припущення, що автор бачив схожість природних змін із хвилюючими моментами у житті людини, коли легка симпатія перероджується в палке кохання. Проте, він не говорить про це відкрито, напряму, а «ховає» головну ідею під чисельними символами. Дешифрування «зриває» символістську оболонку та «оголює» ідею кожного символу окремо та ідею твору загалом. Свого часу зв’язок між знаком і наміром вивчав французький лінгвіст і філолог Гюстав Гійом. Він запровадив метод психосистематики, згідно якому науковець подумки проходить шлях назад від видимого фізичного до невидимого абстрактного. Щодо музичності та звучанню, саме метафори створюють мелодійність тексту: на початку вірша темп нежвавий, але поступово він робиться більш ритмічним і динамічним.
19
ВОЙЦЕВА, Олена Андріївна. "КООРДИНАТИ МОВНОЇ АВТОРСЬКОЇ ОСОБИСТОСТІ В РОМАНІ ОЛЬГИ ТОКАРЧУК «BIEGUNI» («БІГУНИ»)". Мова, № 35 (29 липня 2021): 73–78. http://dx.doi.org/10.18524/2307-4558.2021.35.237829.
Повний текст джерелаАнотація:
Дослідження присвячено вивченню системи координат реальної мовної особистості. Мета роботи полягає в аналізі багаторівневої системи координат реальної мовної особистості на матеріалі сучасного художнього дискурсу. Предмет нашого дослідження становить дослідження мовного образу польської письменниці Ольги Токарчук, лауреатки Нобелівської премії за 2018 р., об’єктом є текст роману «Bieguni» / «Бігуни». Основними методами дослідження є контекстуальний і семантичний, а також дефініційний аналіз. У результаті проведеної роботи встановлено, що ключова ідея (подорож у вигляді транзитного проїзду з однієї країни в іншу через проміжні території) осмислюється О. Токарчук як психологічний феномен, що змушує людину рухатися, переміщатися. Осілий спосіб життя полегшує моральному злу нападати на людей, і тому єдиним порятунком у цій ситуації є «життя в дорозі», постійне переміщення з місця на місце. В романі відтворено особливий тип мисленнєвої діяльності та рівня інтелекту, темперамент, характер, ступінь емоційного напруження, чуттєвість, інтуїцію та ерудицію польської письменниці, які вражають глобальною персоніфікацією, перехресними асоціаціями, дивними й парадоксальними метафорами, афоризмами, лексичними та синтаксичними повторами тощо. Висновки. Лінгвістичний аналіз системи координат мовної особистості у романі «Бігуни» дозволив встановити, що Ольга Токарчук належить до лінгвокреативної творчої елітарної особистості, про що свідчать соціальні й індивідуальні параметри на когнітивному, вербально-семантичному, прагматичному, ціннісному, культурологічному та особистісному рівнях. Спостерігаємо концептуальну перевагу непроцесуальних характеристик і вербальне переважання процесуальних відмінностей. Перспективи вбачаємо у подальшій розробці методів вивчення реальної мовної особистості, зафіксованої в художніх текстах, і характеристиці мовних параметрів ґендерної ідентичності.
20
N.O, Lysenko, та Doroshyna L.F. "АВТОРСЬКІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕТНОКУЛЬТУРНОГО АРХЕТИПУ ЗЕМЛЯВ ІДІОСТИЛЯХ О. ДОВЖЕНКА ТА Т. ОСЬМАЧКИ". South archive (philological sciences), № 83 (4 листопада 2020): 11–17. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2020-83-2.
Повний текст джерелаАнотація:
Purpose. To investigate the author’s transformations of ethnocultural archetype mother earth in the individual poetic styles of O. Dovzhenko and T. Osmachka.Methods. With this aim we used the comparative method, as well as the methods of partial search and of seme componential analysis.Results. The author of the article gives a comparative analysis of the associative connections and verbal means which give creative representation of the image of mother earth in the literary output of the two authors. It is noted that the both writers interpret archetype earth via the metaphor of earth as the mother.For O. Dovzhenko archetype earth is one of the primary archetypes of his poetic style. The earth gives new life, vivifies and re-creates the world so it is associated with a woman, a mother. With the aim of depicting archetypical characteristics of mother earth the writer uses such means of language as popular traditional descriptors (сира, рідна, українська), metaphors (рідні руїни, мертві подвір’я Києва), personification (матернє лоно, лице землі).The individual style of T. Osmachka transforms the archetype mother earth as the facts of life change: the motive of the Mother of God in the image of earth is characteristic for the early period of his writing. The article cites and analyses the examples of overlapping of archetype mother earth with the image of Mother of God and with the image of Ukraine.Also the article examines the image of earth in such metaphoric binaries as перса землі, душа землі, ребра землі, as well as poems “Mein Lieber” and “No” (from the “Racemes of Time” collection written in the emigration) which are emblematic of the transformations of image.Conclusions. The creative heritage of both authors is determined by similar ethnocultural archetypes the individual authorial transformations in which can be found in the texts created during different periods of time. The archetypal image of the mother earth is dominant in style of O. Dovzhenko and T. Osmachka. The author's realizations of the studied archetypal image, as a whole, are the main Ukrainian literary tradition and poetic model of the world. Мета ‒ дослідити авторські трансформації етнокультурного архетипу матір-земля в поетичних ідіостилях О. Довженка та Т. Осьмаки як елемент характеристики простору України, що формує у творах письменників мегаобраз країни, її національ-ну ментальність.Методи. Для аналізу застосовуються методи семно-компонентного аналізу, частково-пошуковий та порівняльний.Результати. Здійснено порівняльний аналіз асоціативних зв’язків та вербальних засобів, що художньо репрезентують образ матері-землі в літературних творах О. Довженка та Т. Осьмачки. Зазначається, що в обох митців розкриття архетипу земля відбувається через метафору материнства.Для О. Довженка архетип земля є одним із провідних архетипів його поетики. Образ матері-землі уособлює, насамперед, джерело наснаги, життєвої сили та мудрості, символізує найбільш надійний захист і підтримку. Для розкриття архетипових рис матері-землі письменник використовує народно-традиційні епітети (сира, рідна, українська), образні словосполучення (рідні руїни, мертві подвір’я Києва), прийом персоніфікації (матернє лоно, лице землі).В ідіостилі Т. Осьмачки архетип матір-земля трансформується зі зміною життєвих реалій. Виявлено, що для раннього періоду творчості письменниці характерний богородичний мотив. Наводяться та аналізуються приклади синтезу архетипу мати-земля, образу Богородиці та образу України. В образах, створених пізніше, провідною основою залишається лише архе-тип мати-земля. Досліджуються персоніфікація образу землі в таких бінармах, як перса землі, душа землі, ребра землі, а також показові щодо трансформації образу поезії «Майн лібер» та «Немає» (збірка «Китиці часу», написана в еміграції).Висновки. Доробок обох авторів детермінований однаковими етнокультурними архетипами, індивідуально автор-ські трансформації яких виявляємо в текстах різних періодів творчості. Архетиповий образ мати-земля є домінантним як в О. Довженка, так і в Т. Осьмачки. Авторські реалізації досліджуваного архетипового образу знаходяться в межах загальної української літературної традиції і поетичної моделі світу.
21
Шегедин, Наталія. "СЕМАНТИКА ТА СТИЛІСТИЧНІ ФУНКЦІЇ ПРИКМЕТНИКІВ ЖОВТОГО КОЛЬОРУ В ЛАТИНСЬКІЙ МОВІ (на матеріалі творів августівського періоду)". Актуальні питання іноземної філології, № 13 (22 червня 2021): 165–70. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-13-27.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено комплексне дослідження семантичних та стилістичних функцій прикметників жовтого кольору в латинській мові на матеріалі поетичних творів Квінта Горація Флакка, Публія Овідія Назона й Публія Вергілія Марона. Виконано аналіз особливостей художньої реалізації прикметників жовтого кольору, семантичної структури основних кольоропозначень. Виокремлено ядро, навколоядерну, периферійну та дифузну зони. Лексико-семантичне поле прикметників жовтого кольору кількісно багате й семантично розгалужене, оскільки включає лексичні одиниці, які позначають різноманітні відтінки жовтого. Дослідження продемонструвало, що лексема flavus є семантичним центром лексико-семантичного поля. Навколоядерну зону становлять auratus, aureus, croceus, flavens, inauratus, luteus, де основною диференційною ознакою є насиченість кольору. Лексичні одиниці cereus, fulvus, gilvus, luridus, murreus, pallens, ravus, у значенні яких жовтий колір утрачає яскравість, унаслідок чого, рівновага вираження колірної ознаки зміщується в бік темного або світлого тону, становить периферію поля. У дифузній зоні виділяємо flammifer, igneus, igniferus. Відзначено дві основні функції словотворення – номінативну та експресивно-стилістичну. Розкрито значення прикметників жовтого кольору і їхні індивідуально-авторські трансформації. Колірні означення дають змогу простежити формування й розвиток багатозначності слів. Семантика жовтого кольору – рух від конкретного порівняння до колірного узагальнення. Особливо виразними функціонально-стилістичними засобами виявилися полісемія, метафора, епітет. За допомогою цих тропів створюються яскраві художні емоційно-експресивні образи, які привертають увагу читача і, зазвичай, виражають позитивні або негативні емоції. Семантична завантаженість концепту жовтого кольору відображає не лише почуття й думки поетів, а й соціальні явища в житті античного суспільства. Проте на вибір лексеми, передусім, впливає подих античної доби та відчуття кольору авторами.
22
Chernoivanova, Vadim Semenkov Anna. "Symbols of apple and pomegranate in the films by Sergey Paradzhanov in the the aesthetics context of the soviet Cinematographer." Территория новых возможностей. Вестник Владивостокского государственного университета экономики и сервиса, no. 1 (2021): 232–41. http://dx.doi.org/10.24866/vvsu/2073-3984/2021-1/232-241.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье рассматриваются символы яблок и граната в фильмах Сергея Параджанова. Авторы статьи указывают, что на символ граната режиссер Сергей Параджанов вышел по ходу своей творческой эволюции не сразу. Он начинал свою самостоятельную творческую деятельность на киностудии в Киеве, и в его первых больших работах заметна метафора яблока. В данном случае очевидна преемственность видеоряда с фильмом классика украинского кинематографа Александра Довженко «Земля». Символ яблок активно использовали в своих фильмах и иные советские кинорежиссеры: Тарковский, Хуциев. Во второй половине 1960-х гг. Сергей Параджанов нашел новый образ – гранат. В 1968 году Сергей Параджанов снимает фильм «Цвет граната», и именно в этом фильме он окончательно обрел свое авторское лицо. У Сергея Параджанова было тонкое чувство символов. В своих поздних работах он вводит двойной режим символов, то и дело чередуя модернистские и домодернистские символы. Домодернистские символы ближе к аллегории, к чувственному образу, выражающему общее понятие и обладающему более универсальным значением. Модернистский символ, в свою очередь, амбивалентен и субъективен. Возможно предположить следующее: символика яблок в фильмах Параджанова, по преимуществу, домодернистская, а символика граната – модернистская. Сергей Параджанов, будучи гражданином мира, был очень чувствителен к локальному колориту и традициям. Он чувствовал уместность, логичность того или иного символа в контексте национального кинематографа: яблоки – для украинского кино, гранаты – для грузинского и армянского кинематографа. В данной работе предлагается существенно новый взгляд на работы режиссера. Ключевые слова и словосочетания: символы яблок и граната, авторская позиция, преемственность видеоряда, конструирование архаики, символизм в кино.
23
ПОСЛАВСЬКА, Наталія. "ВЕРБАЛЬНІ МАРКЕРИ СУГЕСТІЇ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ ПОВІСТІ-КАЗЦІ Ю. ВИННИЧУКА «МІСЦЕ ДЛЯ ДРАКОНА»". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 48 (11 березня 2022): 145–51. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.48.19.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено вербальні маркери сугестії у творі Ю. Винничука «Місце для дракона» відповідно до мовно-психологічного та педагогічного впливу сучасної авторської казки на шкільну молодь. Актуальність розвідки зумовлена потребою ґрунтовних лінгвістичних напрацювань про вербальну сугестію у шкільних програмових творах із літератури. Тема має важливе значення для подальшого вивчення ролі мовленнєвого впливу на формування здорової, цілісної, зрілої інтелектуально-творчої особистості та на інформаційну безпеку українського соціуму. Вербальна сугестія як форма мовно-психологічного впливу спрямована на генерування в реципієнтові передбачуваних раціонально-ірраціональних настанов без критичного аналізу вхідної інформації за допомогою арсеналу словесних засобів. Автор вербально впливає на моделювання адресатом-читачем картини світу. Мовна сугестія містить закодовані послання, для адекватного розкодування яких потрібно володіти відповідними знаннями й досвідом. У противному разі хибне тлумачення непрямої номінації сугестії позбавляє адресата суб’єктності та створює ілюзію самостійного вибору, приймаючи чуже. Сугестію у художньому тексті оприявнюють насамперед через підтексти, які розкривають справжній сенс. Вербальні маркери сугестії допомагають виявити й декодувати його. Сугестивність виявлена на кожному зі структурних рівнів повісті-казки Ю. Винничука «Місце для дракона»: лексико-семантичному (метафора, антитеза, афоризм, епітет, порівняння), морфологічному, синтаксичному, фонетичному. Найвиразніше – на лексико-семантичному, найменше – на фонетичному. Найбільший вербальний вплив на реципієнта здійснюють лексико-семантичні засоби, інші є допоміжними, вони підсилюють сугестивну функцію тропів та експресивно-емотивних слів. У статті акцентовано на важливості нівеляції прямої номінації навіювання про непотрібність митця в тоталітарному світі та заміну її на цінність митця для себе й гуманного світу відповідно до правильного тлумачення непрямої номінації вербальної сугестії.
24
Доніна, А. О., та К. А. Лут. "МОВНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ЕМОЦІЙНОГО СТАНУ ГЕРОЇВ У РОМАНІ СТІВЕНА КІНГА «КЛАДОВИЩЕ ДОМАШНІХ ТВАРИН»". Nova fìlologìâ, № 84 (30 грудня 2021): 82–86. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-84-12.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячується вивченню специфіки передачі емоцій мовними засобами в романі Стівена Кінга «Кладовище домашніх тварин». У лінгвістиці все більше уваги приділяється розгляду особливостей взаємозв’язку мови й емоцій. Визначення індивідуально-авторських способів вираження емоційних станів людини в романах жанру жахів актуальне для дослідження. Стівен Кінг є одним із найвідоміших американських письменників, чиї твори змушують кров стигнути в жилах. Приналежність роману «Кладовище домашніх тварин» до жанру хорор літератури детермінує домінування негативних емоцій. Розглядаючи емоції жаху, страху, тривоги й невизначеності як основні жанротвірні елементи, було виявлено, що їх реалізація в художньому тексті відбувається крізь призму описів емоційних станів персонажів. Також було визначено основні прояви досліджуваних емоцій і проілюстровано їх мовне вираження в романі. Ми з’ясували, що вираження емоційного стану героїв твору Стівена Кінга досягається комплексом лінгвостилістичних засобів. Описуючи характерні психофізіологічні емоційні реакції, письменник використовує епітети, метафори, персоніфікації, повтори, паралелізм, умовчання, риторичні питання. Найчастіше Стівен Кінг експлікує емоційний стан персонажа твору через такі фізіологічні зміни, як заціпеніння, прискорене серцебиття, підвищення потовиділення, похолодання кінцівок, поява сирот тощо. Крім того, було виявлено широке використання соматизмів. Лінгвостилістичні засоби відіграють неабияку роль у творі, адже за їх допомогою автор майстерно зображує почуття та переживання героїв твору. Вони створюють психоемоційне тло твору, а також дозволяють читачеві переживати події разом із його героями, глибше пізнаючи кожного з них. Опис емоційного стану героїв допомагає досягти емпатії з боку реципієнта. Автор залучає читача до активного співпереживання героям, відбувається емоційне включення читача в текстову дійсність.
25
Ya.O., Korkos. "CONCEPTUAL CONTENT OF THE CATEGORY “CONSCIOUSNESS” IN FOREIGN PSYCHOLOGY." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 1 (May 6, 2022): 11–17. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2022-1-2.
Повний текст джерелаАнотація:
Purpose. The article is devoted to the problem of defining the term “consciousness” in psychology. The aim of the study is to identify the peculiarities of interpretations of the concept of “consciousness” in psychology.Methods. The study used general scientific methods: methodological and theoretical analysis, synthesis, comparison, and generalization. The criterion for the selection of materials was the influence of scientific sources on the development of discussion among scientists.Results. Consciousness as one of the central psychological phenomena has almost a hundred different interpretations. In retrospect, scholars’ views ranged from a complete denial of the existence of consciousness as a phenomenon to its metaphorical understanding (metaphor of projector light, flow, or wind). The current standard of development of the problem will take into account that consciousness as a psychological concept is abstract. It represents a common term, which often serves to identify a group of mental phenomena. The most common terms that define consciousness are “information”, “experience” and “state”. The main problematics of consciousness can be divided into three categories: description, explanation, and functional problems. One can distinguish two main approaches to study consciousness: material and immaterial.Conclusions. The process of finding a common interpretation is far from complete, given the increase in information on the subject of research each year. The critical analysis of the conceptual content of the category “consciousness” indicates significant contradictions in the definitions and approaches to it. There are two opposite tendencies in the constructs of the description of consciousness: eclecticism and reductionism, which respectively consider consciousness either too broadly or too narrowly. The author’s own interpretation of consciousness as a mental state, which is characterized by the experience of subjective experience and purposeful, conscious behavior, which provides its increased flexibility and complexityKey words: consciousness, definition, eclecticism, reductionism, scientific discussion. Мета. Статтю присвячено проблемі визначення терміна «свідомість» у зарубіжній психології. Метою дослідження є виявлення особливостей трактувань поняття «свідомість» у психології.Методи. У дослідженні використано загально-наукові методи: методологічного та теоретичного аналізу, синтезу, порівняння та узагальнення. Критерієм до добору матеріалів стала впливовість наукових джерел на розвиток дискусії серед учених та досягнення консенсусу. Результати. Свідомість як одне з центральних психологічних явищ має майже сотню різних трактувань. У ретроспективі точки зору науковців варіювалися від повного заперечення існування свідомості як феномену до метафоричного її розуміння (метафора променю, потоку або вітру). Актуальний стан розробки проблеми вказує на те, що свідомість як психологічна категорія є ідеалізованим, абстрактним та збірним терміном, який часто використовують для позначення сукупності психічних феноменів.Незважаючи на поодинокі спроби деяких учених досягти консенсусу, кількість дефініцій терміна «свідомість» з плином часу зростає. Найпоширенішими термінами, через які визначають свідомість, є «інформація», «досвід» та «стан». Основну проблематику свідомості можна поділити на три категорії: опису, пояснення й функціональну проблематику. Можна виділити два основні підходи до дослідження свідомості: матеріалістичний та імматеріалістичний.Висновки. Процес знаходження спільного тлумачення далеко не завершений, враховуючи збільшення інформації щодо предмета дослідження щороку. Проведений критичний аналіз концептуального змісту категорії «свідомість» вказує на значні протиріччя у визначеннях та підходах до неї. Виділено дві протилежні тенденції у конструктах опису свідомості: еклектизму та редукціонізму, що відповідно розглядають свідомість або занадто широко, або занадто вузько. Надано власне авторське трактування свідомості як психічного стану, який характеризується переживанням суб’єктивного досвіду й цілеспрямованою, усвідомленою поведінкою, що забезпечує її підвищену гнучкість та складність.Ключові слова: свідомість, дефініція, еклектизм, редукціонізм, наукова дискусія.
26
Mykytiuk, Oksana. "Конотативний зріз термінів шовінізм та фанатизм у публіцистиці Дмитра Донцова". Лінгвостилістичні студії, 20 грудня 2019, 88–100. http://dx.doi.org/10.29038/2413-0923-2019-10-88-100.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано характерне для лінгвальної дійсності явище переходу мовних одиниць одного стилю в інший. З’ясовано, що терміни в публіцистичних текстах Дмитра Донцова отримують конотативне забарвлення завдяки авторським дефініціям, атрибутивним модифікаторам та використанню численних тропів (метафор, антитез, порівнянь). Доведено, що емоційні тексти Трибуна нації є базою для формування державотвірного світогляду та основою в теоретичному осмисленні сучасних суспільно-політичних проблем.
Ключові слова: суспільно-політичні терміни, шовінізм, фанатизм, Дмитро Донцов, конотація.
Покликання
Список використаної літератури
Баган, Олег. Актуальна націософія: теоретичні, культурологічні, геополітичні та історіософські аспекти. Львів: Піраміда, 2016.
Баган, Олег. Поміж містикою і політикою (Дмитро Донцов на тлі української політичної історії першої половини ХХ ст.). Київ, 2008.
Башнянин, Григорій, Мисловський, Петро, Шевчик, Богдан, і Пасічник, Василь. Українська національна ідея: політико-економічний та історико-соціальний аналіз. Львів: Ліга-Прес, 2018.
Гомза, Іван. Суспільно-політичні рухи. Київ, 2018.
Грицак, Ярослав. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ – ХХ ст. Київ: Генеза, 1996.
Донцов, Дмитро. Дух нашої давнини. Львів–Київ: Накладом Юрія Криворучка, 2011.
Донцов, Дмитро. Єдине, що є на потребу. Київ: Діокор, 2002.
Донцов, Дмитро. Націоналізм. Вінниця: ДП «ДКФ», 2006.
Донцов, Дмитро. Хрестом і мечем. Тернопіль: Рада, 2010.
Касьянов, Георгій. Теорії нації та націоналізму. Київ: Либідь, 1999.
Квіт, Сергій. Дмитро Донцов: ідеологічний портрет. 2-ге вид. Львів: Галицька видавнича спілка, 2013.
Короткий оксфордський політичний словник, за ред. І. Макліна, А. Макмілана; пер. з англ.: В. Сидоров, Д. Таращук та ін. Київ: Основи, 2005.
Кузик, Петро. Націоналізм і шовінізм у міжнародних відносинах. 2-ге вид. Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2003.
Кузик, Петро. Націоналізм та шовінізм у міжнародних відносинах. Автореф. дис. …канд. політ. наук: 23.00.04. Львів, 2004.
Лісовий, Василь. Культура – ідеологія – політика. Київ: Видавництво ім. Олени Теліги, 1997.
Манелюк, Юрій, і Чубур Наталія. Сучасні ідейно-політичні течії. Київ: КНЕУ, 2010.
Микитюк, Оксана. «Суспільно-політична термінологія Дмитра Донцова як основа українських державотвірних традицій». Куньч, Зоряна, Наконечна, Галина, Микитюк, Оксана, Булик-Верхола, Софія, Теглівець, Юлія. Теорія терміна: конкретизація лексико-семантичних парадигм. Львів: Галицька Видавнича Спілка, 2018, с. 67–90.
Новоставська, Оксана. «Парадигматичні відношення (синонімія та антонімія) у філософській термінології творів Івана Франка». Українська мова, № 2, 2013, с. 68–75.
Паночко, Михайло. «Українська суспільно-політична термінологія кінця ХІХ – початку ХХ ст.: лексикографічний аспект». Науковий вісник Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Ів. Франка. Серія: Філологічні науки (мовознавство), № 7, 2017, с. 133–6.
Панько, Таміла. Від терміна до системи. Львів, 1979.
Панько, Таміла, Кочан, Ірина, і Мацюк, Галина. Українське термінознавство. Львів: Світ, 1994.
Сосновський, Михайло. Дмитро Донцов – політичний портрет: З історії розвитку ідеології українського націоналізму. Нью-Йорк–Торонто, 1974.
Словник української мови, за ред. І. К. Білодіда. В 11 т. Київ: Наукова думка, 1970–1980.
Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду. Документи і матеріали. Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2005.
Чугуєнко, Михайло. Формування та розвиток ідеології Дмитра Донцова. Автореф. дис. …канд філософ. наук: 09.00.12. Харків, 1998.
Шведа, Юрій. Політичні партії: енциклопедичний словник. Львів: Астролябія, 2005.
Coleman, Heather, Hrytsak, Yaroslav, Hundorova, Tamara, Zaitsev, Oleksandr and Shkandrij, Myroslav. A roundtable on Myroslav Shkandrij’s Ukrainian Nationalism: Politics, Ideology, and Literature, 1929–1956. DOI: 10.1080/00085006.2017.1319619.
27
Kovtun, Albina. "Фразеотвірний потенціал релігійної лексики в сучасній комунікації". Лінгвостилістичні студії, 20 грудня 2019, 62–76. http://dx.doi.org/10.29038/2413-0923-2019-10-62-76.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено фразеотвірні можливості релігійних фразеологізмів української мови (і тих, що не потребують декодування, і тих, які функціонують в узагальнено-образних значеннях). Ступінь відтворюваності мотивувальних ознак внутрішніх форм фразеологізмів із узагальнено-образним значенням висока. Аналітичним релігійним термінам, крилатим бібліїзмам, народним прислівʼям і приказкам, формулам мовного етикету і божби, власне фразеологізмам ‒ усім фразеологічним одиницям, що містять релігійний компонент і видозмінені за формою чи за семантикою, притаманні підвищена експресія, образність, стилістична маркованість та оцінність.
Ключові слова: релігійна лексика, релігійна фразеологічна одиниця, трансформація / усічення / нарощення / компонентна заміна фразеологізму.
Покликання
Список використаних джерел
Великий тлумачний словник сучасної української мови, за ред. В. Т. Бусла. Київ; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2007.
Жайворонок, Віталій. Знаки української етнокультури: словник‑довідник. Київ: Довіра, 2006.
Коваль, Алла. Спочатку було Слово: крилаті вислови біблійного походження в українській мові. Київ: Либідь, 2001.
Словник української мови, за ред. В. В. Жайворонка. Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2012.
Словник української мови, за ред. І. К. Білодіда. В 11 т. Київ: Наукова думка, 1970–1980.
Словник української мови, за ред. В. М Русанівського. В 20 т. Київ: Наукова думка, 2010‒2018.
Пуряєва, Наталія. Словник церковно-обрядової термінології. Львів: Видавничий відділ «Свічадо» Монастиря Монахів Студитського Уставу, 2001.
Українські приказки, прислів’я і таке інше, укл. М. Номис. Київ: Либідь, 1993.
Фразеологічний словник української мови, укл. В. М. Білоноженко, В. О. Винник, І. С. Гнатюк та ін. У 2 кн. 2-ге вид. Київ: Наукова думка, 1999.
Список використаної літератури
Арутюнова, Нина. Метафора и дискурс. Москва: Прогресс, 1990.
Бабич, Надія. Богословський стиль української мови у контексті стилістичної науки. Чернівці: Букрек, 2009.
Богдан, Світлана. «Біблеїзми в системі епістолярного автопортретування Лесі Українки». Волинь філологічна: текст і контекст, вип. 17, 2014, с. 15‒36.
Васильченко, В’ячеслав. «Відображення українськими обрядовими фразеологізмами статусної зміни зовнішності людини». Українська мова, № 1, 2010, с. 67–81.
Денисюк, Василь. «Варіантність фразеологічних одиниць (на матеріалі східнослов’янської середньовічної історіографії)». Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету: Філологічні студії, вип. 16, 2017, с. 87‒95.
Івченко, Анатолій. Українська народна фразеологія: ареали, етимологія. Харків, 1996.
Колоїз, Жанна. «Біблійна алюзія як засіб вираження авторської інтенції в романі В. Шкляра «Залишенець. Чорний Ворон»». Науковий вісник Чернівецького національного університету: Романо-слов’янський дискурс, вип. 659, 2013, с. 3‒9.
Куза, Анжела. Українська релігійна фразеологія: особливості функціонування в сучасному мовному просторі. Автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.02.01. Львів, 2016.
Кузь, Г. «Вплив християнського світогляду на компонентний склад та функції вигукових фразеологізмів». Біблія і культура, вип. 1, 2000, с. 233–7.
Мацьків, Петро. Концептосфера Бог в українському мовному просторі. Київ ‒ Дрогобич: Коло, 2007.
Мойсієнко, Анатолій. «Aктуалізація фразеологічних одиниць у художньому тексті». Українська лексикографія в загальнослов’янському контексті: теорія, практика, типологія: матеріали Міжнародної наукової конференції, присвяченої пам’яті проф. Л. Г. Скрипник. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2011, с. 115‒21.
Мокиенко, Валерий. Славянская фразеология. Москва: Высшая школа, 1989.
Німчук, Василь. «Християнство й українська мова». Українська мова, № 1, 2001. с. 11‒30.
Огієнко, Іван. Українське монашество. Київ: Наша культура, 2002.
Осінчук, Юрій. Історія української богослужбово-обрядової лексики. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2009.
Піддубна, Наталія. Формування номенклатури назв релігійних споруд в українській мові: автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.02.01. Харків, 2000.
Потебня, Олександр. Из лекций по теории словесности. Басня. Пословица. Поговорка. Харьков: Госиздат Украины, 1930.
Селіванова, Олена. Нариси з української фразеології (психолінгвістичний та етнокультурний аспекти). Київ ‒ Черкаси: Брама, 2004.
Скаб, Марія, Скаб, Мар’ян. «Біблійні фразеологізми як об’єкт мовної гри в сучасній українській літературі». Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия: Филология. Социальные коммуникации, т. 25 (64), № 2 (1), 2012, с. 232–7.
Скаб, Марія. «Фразеологізми з релігійним компонентом в українських словниках». Українська лексикографія в загальнослов’янському контексті: теорія, практика, типологія: матеріали Міжнародної наукової конференції, присвяченої пам’яті проф. Л. Г. Скрипник. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2011, с. 107–14.
Скрипник, Лариса. Фразеологія української мови. Київ: Наукова думка, 1973.
Слонов В. «Біблія на уроках української мови». Урок української, № 2, 2002, с. 37–42.
Сулима, Віра. Біблія і українська література. Київ: Освіта, 1998.
Телия, Вероника. Типы языковых значений. Связанное значение слова в языке. Москва: Наука, 1981.
Ткач, Л., Шепетюк, І. «Євангелійні мотиви в українській народній фразеології та в дискурсі української мемуаристики початку ХХ ст. (за щоденниками С. Єфремова)». Науковий вісник Чернівецького національного університету: Слов’янська філологія, вип. 87, 2000, с. 109–127.
Ужченко, Віктор, Ужченко, Дмитро. Фразеологія сучасної української мови. Київ: Знання, 2007.
Царьова, Ірина. «Обрядофраземи північноукраїнських і східнослобожанських говірок». Волинь-Житомирщина, № 22(II), 2010, с. 289‒95.
Ципердюк, Оксана. «Біблійні алюзії в поетичних текстах Василя Герасим’юка». Науковий вісник Чернівецького національного університету: Романо-слов’янський дискурс, вип. 772, 2016, с. 110‒5.