Статті в журналах: "Β-адреноблокатор"

1

Goldovsky, B. M., та Ye V. Sid. "Місце β-адреноблокаторів у комплексній терапії персистуючої форми фібриляції передсердь". EMERGENCY MEDICINE, № 6.61 (1 серпня 2014): 88–92. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.6.61.2014.83625.

Повний текст джерела

Анотація:

Фібриляція передсердь є одним із найбільш частих видів аритмій. При виборі терапевтичної тактики необхідно зіставити очікувану користь та потенційний ризик від антиаритмічної терапії. Бета-адреноблокатори належать до антиаритмічних препаратів II класу, ефективно знижують ЧСС, вони мають ряд прямих і непрямих механізмів дії, що можуть зменшити ризик рецидиву ФП. Ефективність β-адреноблокаторів для профілактики пароксизмів ФП, за даними різних авторів, коливається від 40 до 55 %, найкращий результат був отриманий у хворих з адренергічними пароксизмами ФП. Невеликі дослідження показують однакову або порівнянну ефективність β-адреноблокаторів з іншими рекомендованими для профілактики цієї аритмії антиаритмічними препаратами. У теперішній час відчувається нестача сучасних великих міжнародних досліджень ефективності β-адреноблокаторів для профілактики пароксизмів ФП.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Ramazanova, L. S., E. Y. Yazykova, O. A. Napylova, and R. Z. Shamratov. "Tear replacement therapy for newly diagnosed glaucoma." GlaucomaNews, no. 1 (January 20, 2020): 35–36. http://dx.doi.org/10.25276/2227-8281-1-35-36.

Повний текст джерела

Анотація:

Цель. Оценка эффективности слезозаместительной терапии у пациентов с впервые выявленной первичной глаукомой. Материал и методы. В исследование было включено 20 пациентов с впервые выявленной ПОУГ I-II стадии, которым в качестве монотерапии были назначены простагландины или неселективные β-адреноблокаторы. Из них 12 мужчин и 8 женщин в возрасте от 60 до 70 лет. 30% пациентов имели сопутствующую глазную патологию (катаракта, хронические заболевания век и глазной поверхности), 50% – патологию системного характера (эндокринные заболевания, артериальная гипертензия, менопауза) с постоянной заместительной терапией, у 20% в анамнезе различного рода хирургические и лазерные операции глаз (ФЭК с ИОЛ, фокальная лазеркоагуляция сетчатки). После первичного обследования пациенты были разделены на 2 группы. Первой группе пациентов на ряду с гипотензивным препаратом был назначен лубрикант, восстанавливающий недостаток липидного и муцинового слоя по 1 капле 3 раза в день. Вторая группа пациентов не использовала слезозаменители. Результаты. Стандартное офтальмологическое обследование, позволило выявить синдром «сухого глаза» (ССГ) легкой степени. У 27% (5 чел.) ССГ был обусловлен хроническими заболеваниями придаточного аппарата глаза, дисфункцией мейбомиевых желез и у 73% (15 чел.) смешанного генеза (эндокринная патология, артериальная гипертензия , системный прием β-адреноблокаторов, гормональная заместительная терапия). Через 1 месяц на контрольном осмотре у всех пациентов 1-й группы, получавших слезозаменитель, уменьшились жалобы на чувство дискомфорта, жжения, затуманивания зрения в сравнении с группой, не получавшей слезозаменитель. Через 3 месяца субъективные жалобы у пациентов 1 группы практически отсутствовали, в то время как у пациентов 2-й группы отмечалось повышение степени выраженности жалоб. Выводы. Слезозаместительная терапия улучшает качество жизни пациентов, способствует приверженности лечению глаукомы, так как купирует жалобы и предотвращает осложнения, связанные с синдромом ССГ. Синдромом сухого глаза у пациентов с глаукомой индуцирован как входящими в состав гипотензивных капель консервантами, обладающими токсическим действием [4], так и наличием сопутствующей патологии глазного и системного характера. Ранее перенесенные хирургические операции переднего отрезка глаза предполагают нарушение стабильности слезной пленки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Semenenko, S. I., A. I. Semenenko, R. G. Redkin та I. F. Semenenko. "Оцінка молекулярної мішені адемолу методом хемоінформатики". EMERGENCY MEDICINE 17, № 7 (5 січня 2022): 37–41. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.17.7.2021.244593.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність. Глутаматна ексайтотоксичність та внутрішньочерепна гіпертензія являють собою потенційні мішені щодо можливих розробок патогенетичної терапії уражень мозку, зокрема тих, що асоційовані з високими значеннями внутрішньочерепного тиску. Мета. Методами хемоінформатики обґрунтувати внутрішньовенне застосування адемолу, виявити здатність адемолу блокувати β-адренорецептори, а також за критеріями лікоподібності та біодоступності оцінити можливість його проходження через гематоенцефалічний бар’єр (ГЕБ). Матеріали та методи. Всі обчислення молекулярних дескрипторів були зроблені за допомогою програмного комплексу SIB Swiss Institute of Bioinformatics, розрахункової платформи та Molinspiration Cheminformatics v2016.09, доступних on-line. Результати. Молекулярна маса адемолу не перевищує 500, середній показник ліпофільності розрахований за допомогою програмного комплексу [5], знаходиться для наведених сполук у прийнятному діапазоні. Для адемолу величина LogP дорівнює 2,736, що вище, ніж у ремантадину (2,456), однак нижче, ніж у пропранололу (2,967). Визначено загальну площу полярних поверхонь молекул (TPSA), що розраховується на основі методики, опублікованої Ertl et al. [6] у вигляді внесків суми площин атомів О та N та інших, у складі функціональних груп полярних фрагментів. Для предикації проникнення адемолу через ГЕБ використали розраховані in silico дескриптори — усереднену ліпофільність, що виявилася близькою до описаного раніше коефіцієнту ліпофільності у суміші октанолу та фосфатного буфера [9], та TPSA. Кореляція афінітету (LogKi, nM) з полярністю для відомих β-адреноблокаторів та адемолу описується як параболічна поліноміальна функція другого порядку. Висновки. Побудовано модель кореляції афінітету від ліпофільності для ряду β-адреноблокаторів та передбачено афінність адемолу, що наближається до високоафінних неселективних β-адреноблокаторів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Dubensky, V. V. Dubensky (), та R. Yu Aun () Aun. "EFFICACY AND SAFETY OF APPLICATION OF TOPICAL β-ADRENOBLOCATOR FOR TREATMENT OF JUVENILE HEMANGIOMA". Pharmateca s1_2018 (4 квітня 2018): 32–39. http://dx.doi.org/10.18565/pharmateca.2018.s1.32-39.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Чапленко, Александр Андреевич, Оксана Викторовна Моногарова та Кирилл Владимирович Осколок. "Использование комплекса молекулярных сенсоров с цветометрическим детектированием для идентификации действующих веществ в составе лекарственных средств". Химико-фармацевтический журнал 53, № 4 (7 червня 2019): 44–49. http://dx.doi.org/10.30906/0023-1134-2019-53-4-44-49.

Повний текст джерела

Анотація:

Разработан способ мультиплексного цифрового цветометрического качественного анализа лекарственных средств групп нестероидных противовоспалительных средств (мелоксикам, ацетилсалициловая кислота и ее метаболиты, парацетамол), β-адреноблокаторов (карведилол), секретолитиков (бромгексин), фторхинолонов (офлоксацин), метаболических стимуляторов (мельдония дигидрат) и др. Адекватность работы молекулярного чипа подтверждена при проверке подлинности более 40 видов лекарственных субстанций. Предложенный принципиально новый универсальный подход можно использовать для контроля качества фармацевтических препаратов.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Yefimova, S. L., I. Yu Slobodenyuk, Ye V. Velichinskaya, L. A. Marinina, S. V. Matrenina, and O. S. Melkovskaya. "Migraine: comorbidity of arterial hypertension. The effectiveness of Beta blockers in the prevention of migraine." Public health of the Far East Peer-reviewed scientific and practical journal 2, no. 88 (June 1, 2021): 62–65. http://dx.doi.org/10.33454/1728-1261-2021-2-62-65.

Повний текст джерела

Анотація:

According to many researchers, it is known that migraine is characterized by the comorbidity of many somatic and mental disorders, among which 17.6 % is arterial hypertension. The article presents a clinical case about the effectiveness of B-blockers for the prevention of a migraine attack

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Попова, Екатерина Петровна, та Владимир Петрович Фисенко. "Эффективность антиаритмических средств при стимуляции симпатической нервной системы". Экспериментальная и клиническая фармакология 79, № 11 (28 листопада 2016): 26–34. http://dx.doi.org/10.30906/0869-2092-2016-79-11-26-34.

Повний текст джерела

Анотація:

Проблема ослабления действия антиаритмических препаратов в условиях активации симпатической нервной системы стала предметом внимания многих исследователей. Такая ситуация часто встречается при ишемии и инфаркте миокарда, а также у пациентов, имеющих устойчивую желудочковую аритмию. Кроме того, симпатическая гиперактивность является характерной чертой сердечно-сосудистых заболеваний, в том числе, сердечной недостаточности. Стимуляция β-адренорецепторов может значительно модулировать электрофизиологические эффекты антиаритмических препаратов. Существуют значительные различия в способности антиаритмических средств сохранять свою эффективность на фоне симпатической стимуляции. Дополнительное введение β-адреноблокаторов пациентам с желудочковой тахикардией, а также с сердечной недостаточностью, кардиомиопатией, перенесшим инфаркт миокарда, демонстрирует высокую эффективность при таких состояниях и заслуживает дальнейшего исследования. Поиск антиаритмических препаратов, действие которых не ослабевает при симпатической стимуляции, сохраняет актуальность в настоящее время.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Leonov, Leonov M. V. "The Role of Increased Heart Rate in the Development of Arterial Hypertension and its Outcome: the Place of β-Blockers". Kardiologiia 4_2014 (1 квітня 2014): 90–95. http://dx.doi.org/10.18565/cardio.2014.4.90-95.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Filimonova, Е. E., Е. L. Sorokin, M. A. Esina та L. V. Pavlyushchenko. "The use of β-blockers in patients with glaucoma, the possibility of predicting and minimizing the risk of side effects (literature review)". Modern technologies in ophtalmology, № 1 (26 квітня 2020): 225–32. http://dx.doi.org/10.25276/2312-4911-2020-1-225-232.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Khalfin, R. N., Е. А. Bachinin, D. Y. Ignatenko, M. V. Stolyarov, and S. I. Utkin. "The choice of method for anesthetic management of vitreous operations depending on the volume of surgical intervention." Modern technologies in ophtalmology, no. 1 (April 26, 2020): 233–36. http://dx.doi.org/10.25276/2312-4911-2020-1-233-236.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Kobalava, Zh D. Kobalava, Yu V. Kotovskaya Kotovskaya та A. V. Bogomaz Bogomaz. "The Fixed Combination of Amlodipine and Bisoprolol Eliminates the Effect of β-Blockers on Central Pulse Wave in Patients With Arterial Hypertension". Kardiologiia 12_2015 (27 грудня 2015): 11–16. http://dx.doi.org/10.18565/cardio.2015.12.11-16.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Lychko, V. S. "СУЧАСНІ МОЖЛИВОСТІ УДОСКОНАЛЕННЯ АЛГОРИТМУ ДІАГНОСТИКИ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ НАСЛІДКУ ІНФАРКТУ ГОЛОВНОГО МОЗКУ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (29 вересня 2020): 120–25. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i3.11591.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті представлені результати дослідження функціонального стану показників симпатоадреналової системи хворих на інфаркт головного мозку (ІГМ). Розроблено нові діагностично-прогностичні критерії захворювання на основі виявлених змін. Мета – удосконалення діагностичного алгоритму дослідження хворих у гострому періоді ІГМ з урахуванням особливостей змін β-адренергічної активності цитоплазматичних мембран (АРМ) еритроцитів та встановлення нових прогностичних чинників виходу захворювання. Матеріал і методи. Основою роботи були матеріали комплексного обстеження 350 хворих із першим у житті ІГМ на 1-у, 10-у та 21-у доби захворювання. Тяжкість стану і ступінь неврологічного дефіциту об’єктивізували за допомогою шкали інсульту Національного інституту здоров’я США (NIHSS) з оцінкою в балах у перші години захворювання, в динаміці лікування на 10-ту та 21-шу доби. Було виділено 2 клінічні групи: 1-а (n=183) – хворі в стані середнього ступеня тяжкості (середній бал за шкалою NIHSS 11,74±0,33); 2-а (n=167) – хворі в тяжкому стані (середній бал за шкалою NIHSS 24,06±0,29). Вимірювання комплексної діелектричної проникності (КДП) проводили методом КВЧ діелектрометрії. Зміни осмотичної резистентності еритроцитів (ОРЕ) під дією β-адреноблокатора (β-АБ) визначали методом фотоелектронної колориметрії. Результати. У дебюті ІГМ відбувається достовірне підвищення значень β-АРМ в 2,4 раза порівняно з контролем. Максимальні рівні β-АРМ (42,43±3,64 УО) відмічаються у хворих із початково тяжким ступенем захворювання, що вказує на значне напруження роботи симпатоадреналової системи у даних хворих. У ході проведеного дослідження було вперше розроблено інформативний комплексний підхід для оцінки β-АРМ еритроцитів периферійної крові у хворих на ІГМ, який заснований на аналізі змін їх діелектричних характеристик і ступеня ОРЕ під дією адренергічних лікарських засобів. Висновки. Застосування даного підходу показало, що відхилення КДП еритроцитів, що були індуковані адренергічними речовинами, є проявом специфічної реакції клітин і залежать від функціонального стану симпатоадреналової системи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Kanorsky, S. G. Kanorsky, та Y. V. Borisenko Borisenko. "Comparative Evaluation of β-blockers and If-Channel Inhibitor in Patients With Chronic Heart Failure and Preserved Left Ventricular Ejection Fraction". Kardiologiia 2_2016 (27 лютого 2016): 24–29. http://dx.doi.org/10.18565/cardio.2016.2.24-29.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Sychov, O. S., P. B. Romaniuk та V. H. Hurianov. "МОЖЛИВОСТІ ДОСЯГНЕННЯ ЖОРСТКОГО КОНТРОЛЮ ЧАСТОТИ СЕРЦЕВИХ СКОРОЧЕНЬ У ХВОРИХ ІЗ ПОСТІЙНОЮ ФОРМОЮ ФІБРИЛЯЦІЇ ПЕРЕДСЕРДЬ НЕКЛАПАННОЇ ЕТІОЛОГІЇ ТА СУПУТНЬОЮ СЕРЦЕВОЮ НЕДОСТАТНІСТЮ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (24 січня 2019): 128–42. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i4.9744.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета дослідження – визначити предиктори досягнення жорсткого контролю ЧСС у хворих із постійною формою фібриляції передсердь (ПФФП) та супутньою серцевою недостатністю на момент виписки із стаціонару, виявити переваги застосування бісопрололу чи карведилолу для контролю ЧСС. Матеріал і методи. У дослідження послідовно включені 30 пацієнтів. Тривалість спостереження склала 238,3±17,0 днів, дизайн передбачав 3 візити. Титрування дози ББ проводилося 67,7±10,3 днів (інтервал між 1 і 2 візитами). Прийом максимальної або максимально переносимої дози ББ тривав 170,6±17,7 днів (інтервал між 2 і 3 візитами). Парні навантажувальні проби – тредміл-тест (ТТ) і тест 6-хвилинної ходьби (6МТХ) проводилися під час 2 і 3 візитів. Результати. Пацієнтів було поділено на дві групи – з серцевою недостатністю зі зниженою фракцією викиду СНзберФВ (n=159) та з серцевою недостатністю зі збереженою фракцією викиду СНзнижФВ (n=64) лівого шлуночка (ЛШ) за даними ЕхоКГ та підгрупи відповідно до призначеного ББ. Середня ЧСС за даними ЕКГ на момент виписки із стаціонару складала (78,6±11,1) уд/хв, у 148 (66,4 %) пацієнтів мав місце жорсткий контроль ЧСС, а у 75 (33,6 %) – м’який. Для контролю ЧСС застосовували наступні препарати: бісопролол у 171 (76,7 %) хворого, карведилол у 52 (23,3 %), дигоксин у 81 (36,3 %). Висока доза β-адреноблокаторів, тобто середньотерапевтична і вища, мала місце у 139 (81,3 %) випадках при застосуванні бісопрололу та у 24 (46,2 %) – при прийомі карведилолу. На момент виписки дозування препаратів для контролю ЧСС було наступним: бісопролол – (6,3±3) мг, карведилол – (23,7±15,8) мг, дигоксин – (0,21±0,10) мг. Висновки. На момент виписки жорсткого контролю ЧСС у пацієнтів із ПФФП досягнуто у 34,4 % і супутньою СНзнижФВ та у 63,5 % і супутньою СНзберФВ, а м’якого контролю ЧСС – у 65,6 % та 36,5 % хворих відповідно. Можливість досягнення жорсткого контролю ЧСС на момент виписки у хворих із ПФФП та супутньою СНзнижФВ знижується за умови використання карведилолу, порівняно з терапією бісопрололом (p=0,049) при стандартизації за іншими факторами ризику. При цьому, як наслідок, зростає застосування дигоксину (p=0,03) як допоміжного препарату для контролю ЧСС. Можливість досягнення жорсткого контролю ЧСС на момент виписки для пацієнтів із ПФФП та супутньою СНзберФВ пов’язана із використанням високих доз (середня терапевтична і вище) β-адреноблокаторів (p<0,001); при стандартизації за іншими факторами ризику використання бісопрололу не має значимої переваги, порівняно із терапією карведилолом (p=0,57), проте наявний дозозалежний ефект (p=0,02).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Ватутин, Н. Т., Г. Г. Тарадин та Н. О. Реутова. "МЕДИКАМЕНТОЗНАЯ ТЕРАПИЯ В ЛЕЧЕНИИ И ПРОФИЛАКТИКЕ ЖЕЛУДОЧКОВЫХ АРИТМИЙ И ВНЕЗАПНОЙ СЕРДЕЧНОЙ СМЕРТИ". Университетская клиника, № 4(33) (2 грудня 2019): 114. http://dx.doi.org/10.26435/uc.v0i4(33).328.

Повний текст джерела

Анотація:

В представленном обзоре приведены современные сведения об эффективности и безопасности применения антиаритмических препаратов для лечения желудочковых нарушений ритма сердца, включая желудочковую тахикардию и фибрилляцию желудочков. На основе имеющейся классификации антиаритмических препаратов Vaughan Williams сообщается роль отдельных медикаментозных средств в лечении той или иной желудочковой аритмии. Детально освещена роль препаратов I класса, включая, в частности, лидокаин, мексилетин, хинидин, флекаинид, пропафенон и др., в лечении желудочковых аритмий, обусловленных врожденным синдромом удлиненного интервала QT, синдромом Бругада, катехоламинергической полиморфной желудочковой тахикардией. Приводятся также данные о месте в антиаритмической терапии β-адреноблокаторов и высокой эффективности препаратов III класса (прежде всего амиодарона и соталола) в лечении желудочковых аритмий. Подчеркивается ограниченность использования препаратов IV класса (верапамила и дилтиазема) в лечении аритмий желудочкового генеза. Сообщается также о механизмах и антиаритмических свойствах некоторых электролитов, омега-3 полиненасыщенных жирных кислот и статинов. Особое внимание в статье уделено особенностям антиаритмической терапии у больных с сердечной недостаточностью.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Кадаева, Д. А., К. А. Масуев та М. И. Ибрагимова. "Оценка эффективности и безопасности применения селективных β-адреноблокаторов небиволола и бисопролола при нарушениях ритма сердца у больных ХОБЛ пожилого и старческого возраста". PULMONOLOGIYA, № 5 (28 жовтня 2009): 68–72. http://dx.doi.org/10.18093/0869-0189-2009-5-68-72.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Shved, M. I., N. M. Kovbasa, L. V. Sadliy, N. M. Vivchar та O. A. Prokopovych. "КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК РОЗВИТКУ ІНФАРКТУ (НЕКРОЗУ) МІОКАРДА 2 ТИПУ, ІНДУКОВАНОГО ПРИЙОМОМ АНАБОЛІЧНИХ СТЕРОЇДІВ ТА БЕТА-АДРЕНОСТИМУЛЯТОРІВ". Вісник наукових досліджень, № 4 (5 лютого 2019): 61–65. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.4.9818.

Повний текст джерела

Анотація:

Факторами ризику та тригерами інфаркту міокарда (ІМ) у молодих людей можуть бути не традиційні серцево-судинні, а й інші причини, такі, як коронароспазм, зловживання наркотичними та іншими токсичними засобами (екзогенні глюкокортикоїди, анаболічні стероїди, β-адреностимулятори тощо), що пов’язано з активною рекламою бодібілдингу та препаратів, які сприяють нарощуванню м’язової маси і спалюванню жиру. Мета дослідження – підвищити увагу та мотивацію лікарів до своєчасної діагностики та адекватного лікування інфаркту (некрозу) міокарда 2 типу на тлі прийому високих доз анаболічних стероїдів та β-адреностимуляторів. Матеріали і методи. Проаналізовано клінічний випадок пацієнта з інфарктом міокарда на тлі прийому анаболічних стероїдів та β2-агоністів. Результати досліджень та їх обговорення. Особливістю клінічних проявів, діагностики та лікування такого інфаркту (некрозу) міокарда 2 типу є наявність не лише інфарктоподібних електрокардіографічних змін, а й те, що початок хвороби проявляється нетиповим, “стертим” ангінозним синдромом на тлі гіпердинамічного синдрому (вираженої тахікардії та підвищеного систолічного артеріального тиску) й ознак гіперсимпатикотонії. Диференційно-діагностичними критеріями в таких випадках можуть бути інфарктоподібна елевація сегмента ST, але без реципрокності змін, відсутність локальних зон гіпо- та акінезів за даними ЕхоКГ, а також детальне з’ясування факторів ризику та можливих тригерів некротичних змін в міокарді. “Золотим стандартом” для диференційної діагностики в таких випадках вважають контрастну коронароангіовентрикулографію. Висновки. Неконтрольований прийом пацієнтами молодого віку анаболічних стероїдів та β-адреностимулювальних засобів суттєво підвищує у них серцево-судинний ризик та може бути тригером розвитку зон некрозів міокарда (ІМ 2 типу). Лікування інфаркту міокарда унаслідок передозування β2-агоністів (зокрема кленбутиролу) повинно включати прийом β-адреноблокаторів в адекватних дозах, а також дезінтоксикаційну та антигістамінну терапію, що дозволяють досягти швидкого клінічного ефекту і попередити розвиток життєво небезпечних ускладнень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Дадашова, Гюльназ Махировна. "Гендерные и возрастные различия в медикаментозном лечении хронической сердечной недостаточности на госпитальном этапе наблюдения". Экспериментальная и клиническая фармакология 79, № 2 (20 лютого 2016): 14–19. http://dx.doi.org/10.30906/0869-2092-2016-79-2-14-19.

Повний текст джерела

Анотація:

Анализ многочисленных данных литературы свидетельствует о том, что крайне мало данных о гендерных различиях и возрастных особенностях применения лекарственных препаратов в лечении хронической сердечной недостаточности (ХСН). В данной работе изучали характер лекарственной терапии в зависимости от пола и возраста у больных ХСН на госпитальном этапе наблюдения. Установлено, что среди госпитализированных больных с ХСН важное место заняла современная нейрогормональная терапия. Гендерные различия выявлены в отношении терапии ингибиторами АПФ: мужчины лечились чаще, чем женщины (89 и 78 %, соответственно, p < 0,001). Антагонисты альдостерона использовались значительно реже у женщин (32,9 и 42 %, соответственно, p < 0,001). Мужчинам чаще назначались петлевые диуретики (48 и 40 %, соответственно, p < 0,001), женщинам тиазидные (38,9 и 27 %, соответственно, p < 0,001). В старших возрастных группах выявлено как у мужчин (p < 0,05), так и у женщин (p < 0,001) снижение применения β-адреноблокаторов и увеличение – антагонистов альдостерона (p < 0,05). У женщин старших возрастных групп установлено увеличение частоты назначения ингибиторов АПФ/блокаторов рецепторов ангиотензина (БРА) (от 79,1 до 95,3 %; p < 0,01) и антагонистов альдостерона (от 29,3 до 38,2 %; p < 0,001).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Radchenko, A. D., Yu N. Sirenko, Ye A. Torbas та V. N. Granich. "Поликистоз почек в практике кардиолога: клинический случай". HYPERTENSION, № 2.28 (1 березня 2013): 49–56. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.2.28.2013.86523.

Повний текст джерела

Анотація:

Пациентка П., 65 лет, обратилась в отделение симптоматических артериальных гипертензий ГУ «Национальный научный центр «Институт кардиологии им. акад. Н.Д. Стражеско» НАМНУ 12.11.2012 с жалобами на повышение артериального давления (АД) до 180–200/110–120 мм рт.ст., которое ощущала в виде интенсивной головной боли, головокружения. Повышение АД стала замечать в последние две недели до поступления, несмотря на постоянный прием назначенной ранее (фозиноприл 30 мг в сутки в 2 приема) и достаточно эффективной медикаментозной терапии (до ухудшения состояния «нормальным» для себя считала АД в пределах 120–130/80–90 мм рт.ст.). Дополнительно беспокоили перебои в работе сердца, ощущения «сердцебиения» даже при незначительной физической нагрузке. О наличии у себя частой суправентрикулярной экстрасистолии, по поводу которой постоянно принимала этацизин по 0,05 г дважды в сутки, знает около пяти лет. Кроме того, пациентка принимала ацетилcалициловую кислоту 75 мг/сут. Больную также беспокоил сухой кашель. Из анамнеза также было известно, что у пациентки отмечалось появление периферических отеков на фоне терапии амлодипином 10 мг/сут и значительное замедление частоты сердечных сокращений (ЧСС) при приеме β-адреноблокаторов (бисопролол, небиволол, метопролол) до 40–45 уд/мин, в связи с чем она боялась принимать данные препараты.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Мусилим, М. Б., Г. К. Каусова та М. А. Нуржанова. "ISCHEMIC HEART DISEASE: DIAGNOSIS OF COMBINED CARDIOVASCULAR AND CONCOMITANT PATHOLOGY AND THE LEVEL OF PATIENT ADHERENCE IN А POLYCLINIC". Vestnik, № 4 (25 лютого 2022): 39–47. http://dx.doi.org/10.53065/kaznmu.2021.28.90.008.

Повний текст джерела

Анотація:

Высокая распространенность, летальность и тяжелая инвалидизация населения в результате сердечно-сосудистых заболеваний (ССЗ) стали тяжелым медицинским и социальным бременем во всем мире. По данным ВОЗ, в течение последних нескольких десятилетий ССЗ, в частности, ишемическая болезнь сердца занимает лидирующее место среди других причин смерти. Цель исследования. Изучить структуру сочетанной сердечно-сосудистой и сопутствующей патологии у пациентов с ишемической болезнью сердца (ИБС), а также оценить качество диагностики и уровень приверженности пациентов к терапии в условиях реальной амбулаторно-поликлинической практики. Материалы и методы. В данной статье представлены результаты исследования 203 пациентов с установленным диагнозом ИБС, проходивших амбулаторный осмотр кардиолога по месту жительства. Дана оценка структуре сочетанных сердечно-сосудистых и сопутствующих заболеваний пациентов с (ИБС), включенных в исследование, качеству обследования и уровню пациентского комплаенса; рассмотрены гендерные и возрастные особенности пациентов, частота приема препаратов, являющихся препаратами первой линии и потенциально улучшающих физическое состояние пациентов с ИБС. Средний возраст больных составил 64,3±8,6 года, мужчины составили 45,87% пациентов, женщины - 54,34%. Результаты. Все пациенты, включенные в исследование, имели основной диагноз ИБС. В 97% случаев была диагностирована сочетанная сердечно-сосудистая патология. В дополнение к ИБС диагноз артериальная гипертония (АГ) был зафиксирован в амбулаторной карте у 196 пациентов (97%), фибрилляция предсердий (ФП) - у 26 (12,8%), приобретенный порок сердца (ППС) - у 8 (3,9%), хроническая сердечная недостаточность (ХСН) с промежуточной и низкой фракцией выброса левого желудочка - 20 (9,85%) и 5 (2,46%) случаев соответственно. Инфаркт миокарда и инсульт имели в анамнезе 70 (34,4 %) и 8 (3,9%) пациентов соответственно. Из сопутствующих патологий наиболее часто регистрировались сахарный диабет - 54 случая (26,66%), заболевания системы органов пищеварения - 48 (23,69%) и онкологическое заболевание- 38 случаев (18,72%). По данным результатов исследования, отмечена недостаточная частота приема пациентами препаратов ряда классов, в частности статинов, β-адреноблокаторов и антиагрегантов лицами, перенесшими инфаркт миокарда, ингибиторов АПФ и БРА пациентами, имеющими ХСН, несмотря на наличие показаний. Выводы. Результаты исследования выявили у больных с ИБС высокую частоту сочетанной сердечно-сосудистой патологии и сопутствующих заболеваний, выяснилось недостаточное соответствие международным рекомендациям по методам обследования и низкая приверженность пациентов к терапии. The high prevalence, mortality and severe disability of the population as a result of cardiovascular diseases (CVD) have become a heavy medical and social burden worldwide. According to the WHO, over the past few decades, CVD, in particular, coronary heart disease has taken a leading place among other causes of death. The purpose of the study. To study the structure of combined cardiovascular and concomitant pathology in patients with coronary heart disease (CHD), as well as to assess the quality of diagnosis and the level of patient adherence to therapy in real outpatient practice. Materials and methods. This article presents the results of a study of 203 patients with an established diagnosis of coronary heart disease who underwent an outpatient examination by a cardiologist at their place of residence. The structure of combined cardiovascular and concomitant diseases of patients with (CHD) included in the study, the quality of the examination and the level of patient compliance are evaluated; the gender and age characteristics of patients, the frequency of taking drugs that are first-line drugs and potentially improve the physical condition of patients with CHD are considered. The average age of patients was 64.3±8.6 years, men accounted for 45.87% of patients, women - 54.34%. Results. All patients included in the study had a primary diagnosis of coronary heart disease. Combined cardiovascular pathology was diagnosed in 97% of cases. In addition to coronary artery disease, the diagnosis of arterial hypertension (AH) was recorded in the outpatient chart in 196 patients (97%), atrial fibrillation (AF) - in 26 (12.8%), acquired heart disease (PPP) - in 8 (3.9%), chronic heart failure (CHF) with intermediate and low left ventricular ejection fraction - 20 (9.85%) and 5 (2.46%) cases, respectively. Myocardial infarction and stroke had a history of 70 (34.4%) and 8 (3.9%) patients, respectively. Of comorbidities most frequently recorded diabetes - 54 cases (26,66%), diseases of the digestive system - 48 (of 23.69%) and cancer - 38 cases (18,72%). According to the results of the study, noted that the lack of frequency of patients drugs of several classes, in particular statins, β-blockers and antiplatelet agents persons who have had a myocardial infarction, ACE inhibitors and ARBS in patients having CHF, despite the availability of evidence. Conclusions. The results of the study revealed a high incidence of combined cardiovascular pathology and concomitant diseases in patients with coronary heart disease, insufficient compliance with international recommendations on examination methods and low adherence of patients to therapy.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Лучко, І. М., Т. В. Гуранич, О. І. Тучак, С. О. Петруняк та І. О. Назарук. "ВПЛИВ L-АРГІНІНУ ТА ОСОБЛИВОСТІ ФАРМАКОКОРЕКЦІЇ СТАНУ ЕНДОТЕЛІЮ СЕРЦЯ ЩУРІВ В УМОВАХ ДІЇ ЕМОЦІЙНО-БОЛЬОВОГО СТРЕСУ, УСКЛАДНЕНОГО ГІПЕРХОЛЕСТЕРИНЕМІЄЮ". Art of Medicine, 5 січня 2020, 80–83. http://dx.doi.org/10.21802/artm.2019.4.12.80.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. Метою роботи було вивчення стану ендотелію ендокарду щурів (за кількістю злущених клітин) при емоційно-больовому стресі, ускладненому гіперхолестеринемією та за умов корекції фармакологічними препаратами. Для відтворення стресу використовували електро-імпульсну модель. Аліментарну гіперхолестеринемію моделювали, утримуючи тварин на атерогенній дієті. Окрім L-аргініну застосовували такі фармакологічні препарати: β-адреноблокатор (пропранолол), блокатори Са2+-каналів (фіноптин) і циклооксигеназ (індометацин). Стан ендотелію ендокарду вивчали за допомогою світлооптичної мікроскопії, аналізуючи мазки-відбитки з макропрепаратів шлуночків. Установлено, що пероральне використання L-аргініну суттєво попереджує пошкодження ендотеліоцитів ендокарду при емоційно-больовому стресі і є неефективним при стресі, ускладненому гіперхолестеринемію. Серед інших фармакологічних середників вираженою цитопротекторною дією при стресі володіють β-адреноблокатори та блокатори кальцієвих каналів. В умовах стресорного впливу гіперхолестеринемія суттєво обмежує захисну дію згаданих препаратів. Отримані результати та їх аналіз дозволяють припустити, що в патогенезі структурно-функціональних змін ендотеліоцитів ендокарду та розвитку ендотеліальної дисфункції в умовах емоційно-больового стресу, а також при його поєднанні з гіперхолестеринемією, важливою ланкою є токсична дія катехоламінів, які впливають на функціональні системи організму переважно через β-адренорецептори (за участю іонів Са2+). Певну захисну роль відіграють, очевидно, простагландини, оскільки блокада їх синтезу індометацином поглиблює ураження ендотеліоцитів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Nebieridze, D. V. "Topical questions of beta-blockers application in clinical practice." Systemic Hypertension 11, no. 4 (2014). http://dx.doi.org/10.26442/2075-082x_11.4.71-74.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Zhernakova, Yu V., and I. E. Chazova. "The role of beta-blockers in the treatment of arterial hypertension: what do we know today." Systemic Hypertension 12, no. 1 (2015). http://dx.doi.org/10.26442/2075-082x_12.1.10-18.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Mirzaev, K. B., D. S. Fedorinov, D. A. Sychev, N. R. Maksimova, Ya V. Chertovskih, Ya V. Popova, K. S. Tayurskaya, and Z. A. Rudykh. "PHARMACOGENETIC TESTING BY POLYMORPHIC MARKERS G1846A (CYP2D6*4) AND C100T (CYP2D6*10) CYP2D6 GENE IN CORONARY HEART DISEASEPATIENTS, TAKING BETA-BLOCKERS IN THE SAKHA REPUBLIC (YAKUTIA)." Molekulyarnaya Meditsina (Molecular medicine) 16, no. 4 (August 2018). http://dx.doi.org/10.29296/24999490-2018-04-09.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Sychov, O. S., P. B. Romaniuk, O. V. Sribna та V. H. Hurianov. "ВПЛИВ ЧАСТОТИ СЕРЦЕВИХ СКОРОЧЕНЬ НА ТОЛЕРАНТНІСТЬ ДО ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ПОСТІЙНОЮ ФОРМОЮ ФІБРИЛЯЦІЇ ПЕРЕДСЕРДЬ НЕКЛАПАННОГО ПОХОДЖЕННЯ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини 1, № 3 (2 листопада 2017). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2017.v1.i3.8175.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета дослідження – оцінити динамічні зміни толерантності до фізичних навантажень у пацієнтів із постійною формою фібриляції передсердь неклапанного походження на фоні застосування β-адреноблокаторів (ББ), визначити критичне значення ЧСС, як предиктор негативної динаміки функціонального стану пацієнтів при 6-місячному спостереженні, виявити перевагу однієї із стратегій контролю ЧСС.Матеріал і методи. У дослідження послідовно включено 30 пацієнтів. Тривалість спостереження становила (238,3±17,0) днів, дизайн передбачав 3 візити. Титрування дози ББ проводилось (67,7±10,3) днів (інтервал між 1 та 2 візитами). Прийом максимальної або максимально переносимої дози ББ тривав (170,6±17,7) днів (інтервал між 2 та 3 візитами). Парні навантажувальні проби – тредміл-тест (ТТ) та тест 6-хвилинної ходьби (6ХТХ) проводились під час другого та заключного візитів.Результати. Протягом 6-місячного спостереження у обстежуваної групи пацієнтів значимо зросли САТ на фоні субмаксимального ФН, інотропний резерв та резерв подвійного добутку (ПД), а також зменшився індекс ПД. Здійснений кореляційний аналіз виявив зв’язок індексу ПД із показником середньодобової ЧСС за даними 24-годинного ХМ ЕКГ. За умови досягнення жорсткого контролю ЧСС через 6 місяців значимо зменшилась відстань, пройдена пацієнтами при 6ХТХ. При зіставленні обох стратегій жорсткий контроль показав значиму перевагу щодо зниження ЧСС спокою, ЧСС на фоні субмаксимального ФН (2 і 3 візити), ПД спокою, індексу ПД, а також підвищення досягнутого хронотропного резерву (2 візит).Висновки. Через 6 місяців при застосуванні ББ у хворих на ПФФП неклапанного походження відзначається покращення толерантності до ФН. Предиктором її зниження є середньодобова ЧСС>90,5 уд/хв, зафіксована під час ХМ ЕКГ. Жорсткий контроль ЧСС має перевагу перед м’яким щодо покращення функціонального стану пацієнтів та їх прогнозу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Sychov, O. S., P. B. Romaniuk та V. H. Hurianov. "ВПЛИВ ЧАСТОТИ СЕРЦЕВИХ СКОРОЧЕНЬ НА ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ТА ТЯЖКІСТЬ СИМПТОМІВ АРИТМІЇ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ПОСТІЙНОЮ ФОРМОЮ ФІБРИЛЯЦІЇ ПЕРЕДСЕРДЬ НЕКЛАПАННОГО ҐЕНЕЗУ". Вісник наукових досліджень, № 3 (1 листопада 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.3.8081.

Повний текст джерела

Анотація:

Фібриляція передсердь (ФП) – найбільш поширене хронічне порушення ритму серця, що вважається епідемією XX I ст. ФП зазвичай асоціюється із погіршенням ЯЖ. Саме тому її поліпшення – одне із основних завдань при лікуванні даної групи пацієнтів.Мета дослідження – оцінити динамічні зміни якості життя (ЯЖ) та тяжкості симптомів аритмії (ТСА ) у пацієнтів із постійною формою фібриляції передсердь неклапанного ґенезу на фоні застосування β-адреноблокаторів (ББ ), визначити критичне значення ЧСС , як предиктор негативної динаміки ЯЖ та ТСА при 6-місячному спостереженні, виявити перевагу однієї із стратегій контролю ЧСС.Матеріали і методи. 30 пацієнтів послідовно включено у дане дослідження. Тривалість спостереження становила (238,3±17,0) дня, дизайн передбачав 3 візити. Титрування дози ББ проводилось (67,7±10,3) дня (інтервал між першим та другим візитами). Прийом максимальної або максимально переносимої дози ББ тривав (170,6±17,7) дня (інтервал між другим та заключним візитами). Запис ЕКГ, холтерівський моніторинг ЕКГ (ХМ ЕКГ) та анкетування для оцінки ЯЖ та ТСА проводились під час кожного із візитів.Результати досліджень та їх обговорення. Через 6 місяців у обстежуваної групи пацієнтів значно знизилась середня ЧСС спокою в уд./хв та мс за результатами ЕКГ порівняно як із першим, так із другим візитами. При цьому під час ХМ подібної закономірності не виявлено. При оцінці показників ЯЖ та ТСА значно зменшилась кількість балів за The Minnesota living with heart failure questionnaire (МАЯЖХС Н) станом на останній візит, також зменшилась кількість балів за фізичним фактором здоров’я у цій же анкеті, причому станом уже при другому візиті. Проведений кореляційний аналіз виявив зв’язок кількості балів за шкалами ТСА EHRA та SA F із показником середньодобової ЧСС за даними 24-х год ХМ ЕКГ. При зіставленні обох стратегій жорсткий контроль показав значну перевагу щодо зниження тривалості мінімального, максимального та середнього інтервалів R-R в уд./хв та підвищення їх тривалості в мс, а отже, і відповідне зниження ЧСС за даними ЕКГ (1, 2, 3 візити), зниження середньої за добу (1, 2, 3 візити), середньої максимальної (1, 2, 3 візити), середньої мінімальної (1, 2, 3 візити), середньої в активний період (1, 2, 3 візити), середньої в пасивний період (1 візит) ЧСС в уд./хв, циркадного індексу (ЦІ) (1, 2 візити) та підвищення середньої за добу (1, 2, 3 візити), середньої максимальної (1, 2, 3 візити), середньої мінімальної (1, 2, 3 візити), середньої в активний період (2, 3 візити), середньої в пасивний період (1 візит) ЧСС в мс за даними ХМ ЕКГ.Висновки. У пацієнтів із ПФФП неклапанного ґенезу протягом 6-місячного спостереження 24-годинний ХМ показав себе об’єктивним показником контролю ЧСС . Застосування ББ при ПФФП має позитивний вплив на ЯЖ шляхом зниження інтенсивності симптомів СН за шкалою МАЯЖХС Н за рахунок поліпшення фізичного фактора здоров’я. Зафіксована під час ХМ ЕКГ середньодобова ЧСС >91 уд./хв є предиктором негативної динаміки ТСА за шкалами EHRA і SA F. Жорсткий контроль демонструє більш виражений вплив на ЧСС за даними ЕКГ та ХМ ЕКГ. Жодна із стратегій контролю ЧСС не продемонструвала своєї переваги щодо покращення ЯЖ та ТСА.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Β-адреноблокатор"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями