Literatura científica selecionada sobre o tema "Мовна типологія"

Сучасний світ з його динамізмом та мобільністю впливає на картографію творчого простору, в межах якого особливе місце посідає покоління нових письменників «культурного пограниччя». Зберігаючи культурні коди, успадковані ними під час народження, вони продукують якісно новий тип творчості, який є більш відкритим стосовно зовнішніх чинників та максимально інклюзивним з точки зору світоглядних орієнтирів. Мета – описати парадигму видів письменників, творчим простором яких є культурне перехрестя, беручи до уваги низку чинників, серед яких інваріантними є приналежність авторів до постколоніального дискурсу, причини їхньої міграції, а також їхня мовна та культурна самоідентифікація. Методи. Використання культурно-історичного методу зумовлене необхідністю усвідомити закономірності становлення мультикультурної прози в контексті соціально-історичного розвитку. Порівняльно-типологічний метод застосовано з метою дослідження типології письменників «культурного пограниччя». Особлива увага в процесі дослідження мультикультурної прози приділяється постколоніальним та імагологічним студіям, теоретичний апарат яких використовується під час аналізу характеру творчості письменників «культурного пограниччя». Імагологічний метод уможливлює дослідження національних етнообразів, а також категорій своє/інше. Результати. У нашій роботі окреслено стратегії ідентифікації та типологізації видів письменників, які створюють тексти на перехресті різних, а інколи й діаметрально протилежних культурних та літературних традицій. За фактом приналежності до постколоніального дискурсу письменники «культурного пограниччя» поділяються на: 1) власне постколоніальних письменників, які фактично є вихідцями з колишніх імперіалістичних країн; 2) письменників з амбівалентною ідентичністю, мультикультурність творчості яких не пов’язана з розпадом колоніальних систем або їхніми наслідками. Своєю чергою за фокусом уваги до «своєї» або «чужої» культури постколоніальні письменники поділяються на дві групи – мультикультуральних та інтеркультуральних. Натомість, розподіл амбівалентних письменників на дві категорії – гібридних та транскультурних – пов’язаний з причинами їхньої міграції. Висновки. Дослідження творчості мультикультурних авторів є суттєвим викликом сучасності, адже в науковому дискурсі на сьогодні немає такої типології письменників «культурного пограниччя», яка б враховувала всі чинники, що впливають на природу творчості таких авторів. Розроблені нами критерії ідентифікації письменників «культурного пограниччя», а також типи міжкультурної взаємодії, репрезентовані в їхніх текстах, допоможуть у подальшому дослідженні творчості письменників, які розташовані на перехресті культурних та літературних традицій.

Розглянуто методологічний підхід до побудови типології напрямів досліджень воєнної розвідки, яка є підґрунтям для визначення пріоритетних досліджень, розробки відповідної стратегії і плану її реалізації. З’ясовано загальне розуміння сутності типології, її теоретичного та емпіричного різновидів у аспекті об’єкта та предмета цього дослідження. Побудовано приклад емпіричної типології шляхом аналізу сучасних та доступних науково-прикладних праць, присвячених покращанню функціонування і розвитку воєнної розвідки. Аналіз цієї типології доводить, що теперішні напрями досліджень мають міждисциплінарний характер, оскільки поєднують розробки у галузях державного і військового управління; радіоелектронної боротьби, радіотехнічної розвідки, протидії іноземним технічним розвідкам; розвідувально-інформаційної та інформаційно-аналітичної роботи, інформаційних технологій тощо. Наведений приклад типології є фрагментом реальних напрямів досліджень, оскільки проаналізовано доступний масив праць. Для розширення уявлення про поле досліджень запропоновано використати метод систематичного покриття науково-прикладних праць: статей, монографій, дисертацій, звітів про НДР тощо. Для посилення уявлення про поле досліджень пропонується виявити потенційно їх можливі напрями шляхом застосування теоретичної типології основних складових механізму воєнної розвідки. Такий підхід є доцільним, оскільки: об’єкт і предмет дослідження є взаємопозв’язаними; кожний напрям досліджень співвідноситься з певною складовою цього механізму в аспекті її удосконалення. Обґрунтовано підхід до побудови моделі цього механізму, яку представлено відкритою системою, що поєднує зовнішні і внутрішні складові. До останніх віднесено: основні елементи і процеси функціонування і розвитку воєнної розвідки, механізми взаємодії і координації у складі механізму управління воєнною розвідкою в державі. Порівняльний аналіз складових емпіричної і теоретичної типологій доводить, що емпірично виявлені напрями досліджень торкаються лише окремих складових цього механізму. Тобто є прогалини в полі досліджень. Уточнити типологію напрямів досліджень можна шляхом систематичного покриття міждисциплінарного масиву науково-прикладних праць, вивчення думки експертного середовища тощо.

У статті розкрито завдання, зміст, особливості підготовки майбутніх учителів до реалізації компетентнісного підходу в початковій мовній освіті; подано рекомендації щодо забезпечення належного рівня практично-методичних умінь студентів, необхідних для організації успішної діяльності учнів, спрямованої на формування предметних і ключових компетентностей у процесі навчання української мови. Обґрунтовано можливості формування в здобувачів вищої освіти вмінь співвідносити теоретичні лінгводидактичні знання з практикою навчання української мови в початковій школі на засадах компетентнісного підходу. Представлено завдання, зорієнтовані на моделювання уроків, використання типології вправ на різних етапах навчання, організацію дослідницької діяльності молодших школярів, роботи в команді. Приділено увагу підготовці студентів до формування в учнів предметних (мовної і мовленнєвої) та ключових (навчання впродовж життя, громадянських і соціальних) компетентностей.Запропоновано вправи і завдання, метою яких є підготовка майбутніх учителів до застосування традиційних та інноваційних методів і прийомів навчання української мови, розвитку особистості дитини засобами різних видів мовленнєвої діяльності, формування в молодших школярів умінь послуговуватися українською мовою в навчальних і життєвих ситуаціях. Ключові слова: українська мова, початкова мовна освіта, методика української мови, лінгводидактична підготовка, практично-методичні вміння, майбутні вчителі, початкова школа, компетентнісний підхід, ключові компетентності, предметні компетентності, мовно-мовленнєві вправи і завдання.

Мета статті полягає у тому, щоб визначити типологію мовних засобів, що виражають агресію, які ми можемо споглядати з телеекранів, а також проаналізувати всі види вияву цієї емоції на конкретних прикладах із ЗМІ. Нашим завданням є з’ясувати, які мовні засоби проявляють негативні настрої людини та як мова тіла видає, що мовець відчуває агресивне збудження. Предметом розвідки є характеристика мовної агресії у сучасному телеефірі. Об’єктом: вербальні та невербальні засоби вираження агресії, а також зміст, який несуть ЗМІ у маси. У статті використані такі методи дослідження: спостереження – для виявлення конкретних прикладів агресії у новинних випусках та шоу, описовий – для пояснення характерних особливостей мовних конструкцій, аналізу та синтезу, що структурувало отриманий матеріал. Актуальність статті полягає у важливості дослідження конфліктної поведінки у суспільстві, крізь призму отриманого досвіду із засобів масової інформації, що дасть початок для кращого розуміння ефекту переймання манер і для гармонізації стосунків у соціумі в подальшому. Отримані результати сприяють розширенню уявлень про природу людської агресії та засоби її реалізації у мовленні, спілкуванні та взаємодії героїв новинних випусків та телешоу.

The purpose of the article is to offer an approach to the typology of electronic dictionaries. To achieve this goal it is necessary to perform the following tasks: 1) analyze the typology of electronic dictionaries at the present stage of development of computer lexicography, 2) define the concept of “electronic dictionary” and analyze the characteristics to be considered in classifying electronic dictionaries; 3) propose criteria for constructing a typology of electronic dictionaries.Methods. The work used a set of methods of theoretical research: comparative analysis of linguistic sources to determine the state of development of the research problem; methods of analysis, synthesis and systematization of different approaches to address the issue of typology of modern electronic dictionaries.Results. The article considers different approaches of scientists to the systematization of lexicographic publications; the difference between the concepts of “typology” and “classification” of lexicographic publications is determined; the main criteria for classification of lexicographic publications are analyzed. The authors investigated the typology of electronic dictionaries; the concept of “electronic dictionary” is specified, its main features are singled out, which must be taken into account when constructing the typology of electronic dictionaries.Conclusions. Summarizing the authors’ proposals on the typology of dictionaries, the main criteria by which they are classified are determined by: the number of represented languages, function, type of word description, type of system relations between words, parameter of dictionary description unit, purpose, vocabulary organization, the field of language use, the origin of vocabulary, historical perspective, characteristics of word types, stylistic use, source of lexicography, by normative characteristics, design and detailing of information, quantitative composition of lexicographic source and volume of lexicographic information. We propose to classify electronic dictionaries according to the generally accepted parameters: 1) vocabulary, 2) number of languages, 3) purpose; 4) observance of language norms; and according to criteria specific only to computer lexicography: 1) linguistic; 2) the dichotomy “paper dictionary – electronic dictionary”; 3) the presence of terms used in one or more areas in the case of terminological dictionaries; 4) information form.Key words: lexicography, lexicographic editions, classification of dictionaries, classification criteria. Метою статті є запропонувати підхід до типології електронних словників. Для досягнення мети необхідним є виконання таких завдань: 1) проаналізувати типологію електронних словників на сучасному етапі розвитку комп’ютерної лексикографії, 2) визначити поняття «електронний словник» та проаналізувати характеристики, які необхідно враховувати в процесі класифікації електронних словників; 3) запропонувати критерії для побудови типології електронних словників.Методи. У роботі використовувався комплекс методів теоретичного дослідження: порівняльний аналіз лінгвістичних джерел із метою визначення стану розробленості проблеми дослідження, методи аналізу, синтезу та систематизація різних під-ходів для вирішення питання щодо класифікації сучасних електронних словників.Результати. У статті розглянуто різні підходи науковців до систематизації лексикографічних видань; визначено відмінність між поняттями «типологія» та «класифікація» лексикографічних видань; проаналізовано основні критерії класифікації лексикографічних видань. Авторами досліджено типологію електронних словників на сучасному етапі розвитку комп’ютерної лексикографії, уточнено поняття «електронний словник», виокремлено його головні ознаки, що необхідно враховувати під час побудови типології електронних словників.Висновки. Підсумовуючи пропозиції авторів щодо типології словників, визначено основні критерії, за якими їх класифікують: за кількістю представлених мов, за функцією, за типом характеристики слова, за типом системних відношень між словами, за параметром одиниці опису словники, за цільовим призначенням, за способом організації лексики, залежно від сфери вживання мови, за походженням лексики, за історичною перспективою, за характеристикою типів слів, за стилістичним використанням, за джерелом лексикографування, за нормативними характеристиками, за оформленням і деталізацією інформації, за кількісним складом лексикографічного джерела і обсягом лексикографічної інформації. Електронні словники пропонуємо класифікувати як за загальноприйнятими параметрами, тобто 1) словниковий запас (словники загального призна-чення чи спеціального призначення), 2) кількість мов (одномовні, двомовні та багатомовні словники), 3) призначення (переклад, тлумачення), 4) дотримання мовних норм (словники літературної чи розмовної мови), так і за критеріями, властивими лише комп’ютерній лексикографії: 1) лінгвістичні (текстові та гіпертекстуальні словники, з гіпертекстом, що пов’язує записи та зовнішні мовні ресурси, такі як Вікіпедія, Lingvo.pro тощо), 2) дихотомія «паперовий словник – електронний словник» (заснований на паперовому словнику та нещодавно розробленому), 3) наявність термінів, що використовуються в одній або кількох областях у випадку термінологічних словників (словники, що містять терміни, які будуть використовуватися в одній або кількох областях), 4) інформаційна форма: текстові словники, аудіословники та відеословники.Ключові слова: лексикографія, лексикографічні видання, класифікація словників, критерії класифікації.

У статті розглянуто мовознавчу категорію мовна особистість. Актуальність дослідження зумовлена потребою поглибленого вивчення цього поняття на різних мовних рівнях. У статті зосереджено увагу на сучасних на- працюваннях у галузі лінгвістики щодо функціонування, типології, рівневої взаємозалежності та низки інших не менш важливих особливостей вивчення проблеми мовної особистості в сучасному мовознавстві. Особливу увагу приділено функціонуванню терміна мовна особистість у сучасних мовознавчих працях та звернена увага на важливі погляди вчених щодо основних підходів до вивчення досліджуваної мовознавчої категорії. Здійснено спробу аналізу складників, джерел вивчення, рівнів сформованості та реконструкції мовної особистості на різних часових зрізах. Авторка висвітлює дискусійні питання основних аспектів вивчення мовної особистості у вітчизняному мово- знавстві; окреслює роль і взаємозв’язок мови й культури у формуванні мовної особистості; розкриває проблеми вза- ємовпливу національної ідентичності та менталітету як складників мовної особистості. Адже мова – це вияв культури нації, найпотужніше її знаряддя. Зв’язок мови й культури є беззаперечним, особливо в сучасних умовах розвитку українського суспільства. З’ясовано, що особливістю активного функціонування терміна мовна особистість у сучасному мовознавстві є тісний взаємозв’язок із такими поняттями, як мовна свідомість та мовна картина світу. Саме тому в сучасній науко- вій парадигмі стала помітною тенденція до здобутків різних напрямків і методологій у царині лінгвістики, внаслідок чого на перетині традиційних наук про мову виникає корпус нових сучасних напрямів вивчення мовної особистості. У статті підкреслюється виняткова роль мови в житті окремої людини й суспільства в цілому, привертається увага до світоглядних основ мовної творчості.

Мова є не тільки засобом спілкування, а й «засобом впливу на свідомість, а, отже, на поведінку людини. Останніми десятиріччями у мовознавстві спостерігається перенесення акцентів у дослідницьких інтересах з вивчення мови як внутрішньої системи, в якій усе взаємопов’язане на вивчення мови-мовлення як діяльності або як дії» [4].

У статті змодельовано лінгвокультурологічні портрети астіонімів України. Наголошено, що в сучасній лінгвістиці, де антропоцентризм визнано ключовою ідеєю, а в центр культурної традиції поміщено мовну особистість, актуальним стає аналіз ономастичного матеріалу в аспекті взаємодії мови й культури, за якої онім розглядається як індикатор культурних цінностей. Мета розвідки – окреслити лінгвокультурологічні портрети астіонімів України, зокрема назв міст Закарпатської області у контексті онімного коду. Запропоновано таку структуру лінгвокультурологічного портрета астіоніма: ядерна зона (теперішня назва міста, його локалізація); ближня периферія (генеза астіоніма); дальня периферія (характеристика етимона); інтерпретаційна зона (контроверсійні тлумачення, народна етимологія, конотоніми, дескрипції тощо). З’ясовано, що етимонами назв міст, які експлікують інформацію антропонімного індивідуального коду, є слов’янські автохтонні імена-композити, відкомпозитні власні особові назви, відапелятивні власні особові назви, християнські імена. Баземами астіонімів, які відтворюють дані антропонімного групового коду, є катойконіми, назви людей за місцем поселенням, за належністю до роду, родини тощо. Гідронімний, мікротопонімний, оронімний, ергонімний код презентовано назвами міст, відповідно, з гідронімами, мікротопонімами, оронімами, ергонімами в основах. Меморіальний код – це збереження в назві поселення прізвища відомої особи, ойконіма, агіоніма, хрононіма. Доведено, що традиції та новаторство українського назвотворення, багатство принципів, мотивів, способів та засобів іменування є вагомою підставою для того, щоб говорити про астіоніми як про згорнуті лінгвокультурні тексти, у яких відбито мову й культуру, історію й географію, національні традиції й суспільну ідеологію та живу, непідробну душу людини-назвотворця.

У запропонованій статті висвітлено типологійні характеристики прецедентних релігійних феноменів, ужитих у різножанрових прозових творах В. Шкляра. Зосереджено увагу на тому, що розглядувані мовні одиниці активно представлені в усіх проаналізованих романах. Виокремлено прецедентні релігійні імена, висловлення, тексти і ситуації, які належать до універсально і соціумно прецедентних, використані в «канонічній формі», тобто не зазнали трансформації, вживаються переважно як немарковані фрагменти текстів релігійного змісту.

Німецька та українська мови є односистемними мовами: обидві належать до індоєвропейської мовної сім’ї. Спільні корені та тривалий період ізольованого розвитку, вказують на те, що вказані мови мають характеристики подібності та відмінності в своій внутрішній будові. Німецька та українська належать до синтетичного типу флективних мов. Це означає, що граматичне значення слів у них виражається, здебільшого, за допомогою системи флексій і реалізується в межах одного графічного слова. Але флективна система німецької мови бідніша, ніж у слов’янських мовах.
Немецкий и украинский языки являются односистемными языками: оба принадлежат к индоевропейской языковой семье. Общие корни и длительный период изолированного развития, указывают на то, что указанные языки имеют характеристики сходства и различия в своем внутреннем строении. Немецкий и украинский принадлежат к синтетическому типу флективных языков. Это означает, что грамматическое значение слов в них выражается, в основном, с помощью системы флексий и реализуется в пределах одного графического слова. Но флективная система немецкого языка беднее, чем в славянских языках.
German and Ukrainian are single-system languages: both belong to the Indo-European language family. Common roots and a long period of isolated development, indicate that these languages ​​have characteristics of similarity and differences in their internal structure. German and Ukrainian belong to the synthetic type of inflectional languages. This means that the grammatical meaning of words in them is expressed, mainly, with the help of a system of inflexions and is realized within a single graphic word. But the inflectional system of the German language is poorer than in the Slavic languages.

Неологія, як наука про неологізми, займається вивченням засобів утворення неологізмів, аналізом факторів появи, виявленням нових значень та слів, розробкою принципів відношення до них та їх лексикографічної обробки.

Современный анализ любых языковых явлений в рамках антропоцентризма ставит перед исследователем задачу рассмотрения языковой личности: как отдельных индивидов, так и групп, различных по охвату и характеристикам. Языковая личность (ЯЛ) традиционно рассматривается как «совокупность способностей и характеристик человека, обусловливающих создание и восприятие им речевых произведений (текстов)».
Сучасний аналіз будь-яких мовних явищ в рамках антропоцентризму ставить перед дослідником завдання розгляду мовної особистості: як окремих індивідів, так і груп, різних за охопленням і характеристикам. Мовна особистість традиційно розглядається як «сукупність здібностей і характеристик людини, що обумовлюють створення і сприйняття ним мовних творів (текстів)».
The modern analysis of any linguistic phenomena within the framework of anthropocentrism confronts the researcher with the task of considering the linguistic personality: both individuals and groups, different in coverage and characteristics. The linguistic personality is traditionally regarded as "the totality of human abilities and characteristics that determine the creation and perception of speech products (texts)."

People of different nationalities have their own culture and language with their peculiarities. Consequently, the forms by which we express time can be found in the tense-category in grammar of almost every language.

Політична промова – це явище набагато складніше, ніж здається на перший погляд і дуже багато людей докладають чималих зусиль, щоб створити її. Тому політики не дуже люблять імпровізувати, краще все продумати заздалегідь і врахувати всі аспекти, навіть можливі контраргументи, або питання, які можуть виникнути у слухачів. Кожен обирає свою цільову аудиторію і намагається знайти до неї підхід. Важливо не тільки привернути увагу аудиторії, а також утримати її протягом усього виступу. Актуальність дипломної роботи полягає у необхідності дослідження політичних промов та пошуку стратегій, тактик та засобів, якими послуговуються політики задля впливу на людей. Метою дослідження є детальний аналіз таких понять як «політична комунікація» та «політична промова» та аналіз мовних засобів комунікативно- прагматичного впливу. Об’єктом дослідження є промови німецьких політиків. Предметом дослідження є стратегії й тактики комунікативнопрагматичного впливу.
Рolitical speech is a much more complex phenomenon than it seems and many people put a lot of effort into creating it. Therefore, politicians do not like to improvise, it is better to think about everything in advance and take into account all aspects, even possible counter-arguments, or questions that may arise in the audience. Everyone chooses their target audience and tries to find an approach to it. It is important not only to attract the attention of the audience, but also to keep it throughout the performance. The currency of the bachelor work determines the need to study political speeches and find strategies, tactics and tools that politicians use to influence people. The aim of the research is a detailed analysis of such concepts as "political communication" and "political speech" and the analysis of linguistic means of communicative and pragmatic influence. The object of the study is the speeches of German politicians. The subject of research is the strategies and tactics of communicative and pragmatic influence.
Политическая речь – это явление гораздо сложнее, чем кажется на первый взгляд и очень много людей прилагают немалые усилия, чтобы создать ее. Поэтому политики не очень любят импровизировать, лучше все продумать заранее и учесть все аспекты, даже возможные контраргументы, или вопросы, которые могут возникнуть у слушателей. Каждый выбирает свою целевую аудиторию и пытается найти к ней подход. Важно не только привлечь внимание аудитории, а также удержать ее в течение всего выступления. Актуальность дипломной работы заключается в необходимости исследования политических речей и поиска стратегий, тактик и средств, которыми пользуются политики для воздействия на людей. Целью исследования является детальный анализ таких понятий как «политическая коммуникация» и «политическая речь» и анализ языковых средств коммуникативно-прагматического воздействия. Объектом исследования являются речи немецких политиков. Предметом исследования являются стратегии и тактики коммуникативно-прагматического воздействия.

Ломейко К. А. Функціонально-смислові та мовні особливості пейзажних описів у романах "Космічної трилогії" К. С. Льюїса : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 035 "Філологія" / наук. керівник Ю. І. Голуб. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 51 с.
UA : Робота викладена на 51 сторінці друкованого тексту. Перелік посилань включає 59 джерел. Об’єкт дослідження: пейзажні описи у циклі романів К. С. Льюїса «Космічна трилогія». Мета роботи: вивчення пейзажних описів як важливих елементів композиції художнього твору, виявлення моделей та лінгвостилістичних засобів їх репрезентації у романах К. С. Льюїса. Теоретико-методологічні засади: наукові роботи вітчизняних та зарубіжних вчених, присвячені актуальним проблемам художнього дискурсу, лінгвістики тексту, літературознавства (Б. Є. Галанов, Т. Ф. Гостєва, В. А. Кухаренко, М. Н. Епштейн, Л. В. Мельникова, Г. М. Толова, Л. В. Чернець та ін.) Отримані результати: Пейзаж – це зображення картин природи, будьякого незамкнутого простору зовнішнього світу, змістовний і композиційний елемент літературного твору. Пейзажні описи створюють необхідний емоційно-психологічний настрій, дозволяють краще зорієнтуватися у змісті твору, зрозуміти внутрішній стан головного героя, зміни у його сприйнятті навколишнього світу і розумінні місця людини у ньому, змінити хід подій і розвернути їх в інший бік. Отже, пейзаж – це не просто фон, на якому розгортаються події, він є важливим текстоутворюючим елементом, що додає твору більшої художньої виразності і створює у читача ілюзію присутності на місці подій та долучення до них. Художнє зображення пейзажу в романах К. С. Льюїса спирається на широке коло різнорівневих лінгвостилістичних засобів і прийомів.
EN : The wowrk is presented on 51 pages of printed text. The list of references includes 59 sources. The presented paper deals with Landscape descriptions in “The Space Trilogy” by C. S. Lewis: peculiarities of functions, meaning and language means. The object of research is landscape descriptions of the series of novels "Space Trilogy" by С. S. Lewis. The main purpose of this research is to study landscape descriptions and linguistic features in the novels of the trilogy "Space Trilogy" by С. S. Lewis. This goal involves solving the following tasks: - to study the theory of the role of landscape in a work of art; - to get acquainted with literary works that study the role of landscape in a works of literature; - to find the descriptions of nature in the text or its phenomena and analyze the purpose of their use; - to analyze how descriptions of nature are related to the plot of the work. Landscape is an image of nature, any open space of the outside world, a meaningful and compositional element of a literary work. Landscape descriptions create the necessary emotional and psychological mood, allow the reader to navigate better the content of the work, to understand the inner state of the protagonist, the changes in his perception of the world and understanding of person's place in it, they change the course of events and turn them in another direction. The outcome of this work is that we have proved that landscape descriptions and stylistic devices play an integral and significant role in describing not only the area, but also in understanding the character of the hero, his environment and his inner experiences.