Literatura científica selecionada sobre o tema "Діалектологічні словники"

Анотація. У статті представлено один із варіантів упорядкування регіонального діалектного словника весільної лексики на прикладі бойківських говірок, укладений на основі доступних фольклорно-етнографічних матеріалів, лексикографічних та лінгвогеографічних джерел, діалектних текстів, архівів діалектологічних експедицій і власних записів авторки, зібраних польовим методом у селах Бойківщини Львівської та Івано-Франківської областей. Реєстр словника охоплює насамперед назви тематичної групи весільної лексики, яких не засвідчено в словниках та словничках бойківських говірок або які зафіксовано з іншою обрядовою семантикою чи як загальновживані. Цінними в лексикологічному та лексикографічному планах є збережені в словнику раритетні слова та вислови. До «Словника весільної лексики бойківських говірок» увійшли слова, словосполучення, описові конструкції, фразеологізми, паремійні одиниці, фрагменти зв’язного мовлення, завдяки яким змодельовано загальний уклад духовно-матеріального життя бойків. Розлогі ілюстрації не тільки виявляють текстову поведінку назв, а й наповнюють лексикон живим мовленням бойків. Ідеться про мінітексти, які виголошують під час виконання тієї чи тієї обрядодії або які мають стосунок до обрядодій, про усталені мовленнєві формули-побажання, настанови, замовляння тощо. Лексикографічна репрезентація весільної лексики бойківських говірок, уможливлена завдяки діалектологічним, етнографічним, фольклористичним джерелам, сприяє моделюванню цілісної «картини» весільної лексики в українських діалектах, а також науковим висновкам щодо формування лексики бойківського говору та її ареальної поведінки у просторі й часі. Представлений фрагмент словника – перший крок до його впорядкування, а відтак – до появи зведеного словника весільної лексики української мови, створення якого передбачає передусім потребу виробити уніфіковані принципи репрезентації зібраного говіркового матеріалу.

Purpose. The article considers methodological problems of mono-verbal ideographic dictionary as a separate lexicographic set of dialectal usus, built on the onomasiological principle, on the semantic relations of words from the concept to its lexical counterparts. By typology, ideographic and explanatory dictionaries are complementary, which determines the equipolent connection of the ideographic dictionary with the thesaurus of a separate language system. Methods. The monophonic ideographic dictionary proposed by the author offers a methodology for developing an ideographic dictionary of speech on a purely linguistic basis, in the direction “from the core to the periphery”, because the lexical structure of the idiom, in contrast to the common language, is narrowly accessible for speakers of the literary idiom and widely available for scientific interpretation of the lexicon of speech, and given the completeness of the presentation allows the use of quantitative methods. They ensure the objectivity of the obtained results and significantly reduce the time for their receipt and processing, which in the long run will provide objective results for further qualitative (qualitative) analysis – a monographic description of the language system of speech. Results. Monographic ideographic dictionary is a new type of dictionary – linguistic dialectological ideographic dictionary of scientific and linguodidactical purpose. Methodologically, its conclusion involves the stratification of vocabulary by functional, syntagmatic, paradigmatic and epidigmatic system parameters. Conclusions. Improving the method of parametric analysis for a one-word ideographic dictionary involves in the process of compiling the author of the “Ideographic Dictionary of the dialect of Pishchany Brid village of Dobrovelychkivsky district of Kirovohrad region” conducting various typological studies: continuing to collect natural dialect material, representation of the place of this lexical unit in its structure, etc., as well as ideographic lexicographic parameterization for component analysis of dialectal vocabulary, which will extrapolate the spoken material, and in the future will serve to solve a number of theoretical and practical problems of linguistics, and research will enter the linguistic picture of the world and give objective scientific results.Key words: dialectology, lexicography, monoidiom research, ideographic method, quantitative methods, qualitative analysis of vocabulary. Анотація.Мета. У статті розглядаються методологічні проблеми моноговіркового ідеографічного словника як окремого лексикографічного зводу діалектного узусу, побудованого за ономасіологічним принципом, за смисловими відношеннями слів від поняття до його лексичних відповідників. За типологією ідеографічні й тлумачні словники є взаємодоповню-вальними, що й визначає еквіполентний зв’язок ідеографічного словника з тезаурусом окремої мовної системи. Методи.Пропонований автором моноговірковий ідеографічний словник пропонує методологію розробки ідеографічного словника говірки за суто лінгвістичною основою, у напрямі «від ядра до периферії», оскільки лексичний склад ідіому, на відміну від загальномовного, є вузькодоступним для носіїв літературного ідіому і широкодоступним для наукової інтерпретації лексикону говірки, а з огляду на повноту представлення дозволяє використовувати квантитативні методи. Вони забезпечують об’єктивність отриманих результатів і значно скорочують час на їх отримання і обробку, що у перспективі дасть об’єктивні результати для подальшого квалітативного (якісного) аналізу – монографічного опису мовної системи говірки. Результати. Моноговірковий ідеографічний словник є новим типом словника – лінгвістичним діалектологічним ідеографічним словником наукового та лінгводидактичного призначення. Методологічно його укладання передбачає стратифікацію лексики за функціональним, синтагматичним, парадигматичним й епідигматичним системними параметрами. Висновки. Удосконалення методу параметричного аналізу для моноговіркового ідеографічного словника передбачає у процесі укладан-ня автором «Ідеографічного словника говірки села Піщаний Брід Добровеличківського району Кіровоградської області» проведення різного роду типологічних досліджень: продовження збирання польового діалектного матеріалу, проведення квалітативного аналізу лексики на предмет ядра й периферії мовної системи, наочного представлення того, яке місце посідає така лексична одиниця в його структурі тощо, а також ідеографічної лексикографічної параметризації для проведення компонентного аналізу діалектної лексики, що екстраполюватиме говірковий матеріал, а в перспективі прислужиться для вирішення низки теоретичних і практичних завдань лінгвістики, і проведені за ним дослідження увіллються в мовну картину світу та дадуть об’єктивні наукові результати.Ключові слова: діалектологія, лексикографія, моноговіркові дослідження, ідеографічний метод, квантитативний метод, квалітативний аналіз лексики.

Дослідницький шлях Наталі Хобзей (1964–2018) позначений цінними студіями про лексику українських карпатських діалектів, регіональними словниками Гуцульська міфологія. Етнолінгвістичний словник (2002), Гуцульські світи. Лексикон (2013), Лексикон львівський: поважно і на жарт (2009, 2012, 2015), підготовленими до друку діалектними лексиконами інших авторів. Ці праці відчутно розширюють інформацію про лексику та інші структурні рівні українських діалектів. У дослідженнях стверджено виразну самобутність гуцульських говірок, інформаційний потенціал яких досі не розкрито вповні; продемонстровано необхідність залучення до студіювання діалекту автентичних розлогих діалектних текстів, фольклорних записів, давніших етнографічних та діалектологічних праць (як основи зіставного студіювання говірок за їх різночасовими фіксаціями / описами). У працях Н. Хобзей та львівського академічного кола діалектологів реалізовано тріаду актуальних завдань: архівувати кожен елемент говірок як результат народного мовокористування та мовотворенння; досліджувати діалектні явища у просторі, змінах у часі та на тлі народної культури; повертати із забуття в інформаційний науковий простір, віталізувати загрожені на зникнення елементи народної мови.

Метою даної статті є дослідження розвитку фонетичної форми та семантики, визначення походжен-ня та поширення слова салаш у говірках карпатського ареалу, а також у континуумі балканських та слов’янських мов. Робота проведена в руслі традиційних проблем балканських та карпатських сту-дій, кінцевою метою яких є збирання, опис семантики та вивчення походження ідіоетнічної куль-турної лексики давнього пастушого населення цього етномовного континууму, зрозуміти шляхи і час утворення цього етнокультурного феномена та його спільної лексики.Матеріалом для аналізу у статті послужили загальномовні, спеціальні та діалектні словники, а також діалектологічні атласи та лінгвістичні карти слов’янських і балканських мов (української, російської, словенської, болгарської, македонської, сербської, словацької, польської, румунської та ін.) та їх карпатських діалектів. У дослідженні використано методи семантико-фонетичного аналі-зу варіантів слова у лексикографічних джерелах, інтерпретації лінгвістичних карт, етимологічного аналізу.Лексема салаш, яка входить до карпато-балканського етнокультурного словника, давно була за-писана діалектологами і її семантика вивчалася багатьма дослідниками мов і діалектів цього ареалу, картографувалася у численних діалектних та ареальних лінгвістичних атласах. Але щодо походжен-ня цього слова висловлювалися різні припущення і єдиної думки в дослідників до цього часу не було. На основі проведеного дослідження ми визначаємо номінативну модель, за якою утворено цей карпатизм угорського походження, як дериваційно-метонімічну фінітивну модель «функція – дім», лексему за утворенням як девербативний фінітив із первісною семантикою ‘місце зупинки, ночів-лі’, утворений від угорського дієслова száll ‘зупинятися на ночівлю’.Порівняльне вивчення семантики діалектного слова салаш дозволило визначити такий розвиток його основних та похідних значень: ‘місце для ночівлі’, ‘сезонне тимчасове житло’, ‘будівля для до-машніх тварин’, ‘будівля для пастухів’, ‘господарство пастухів у горах’, ‘стадо’, ‘табір’, ‘будь-яке тим-часове житло’. Порівняльно-історичне дослідження, проведене із залученням широкого діалектного матеріалу різних мов досліджуваного континууму, дозволило остаточно прийняти угорську етимо-логію слова салаш, яке спочатку було поширене в карпатських говірках на позначення пастушого тимчасового житла, а згодом проникло в сусідні мови усіх Балкан і всієї Славії, змінивши свою фонетичну форму та семантику від конкретного до широкого значення ‘будь-яке тимчасове житло з хворосту та гілок’.The aim of this paper is to study the development of the phonetic form and semantics of the word salash, to determine its origin and distribution in the dialects of the Carpathian area as well as in the continuum of Balkan and Slavic languages. The work is carried out in line with the traditional problems of Balkan and Carpathian studies, the ultimate goal of which is to describe the semantics and study the origin of the idioethnic cultural vocabulary of the ancient pastoral population of this ethnolinguistic continuum, and to understand the ways and the time of formation of this ethnocultural phenomenon.General, special, and dialect dictionaries as well as dialect atlases and linguistic maps of Slavic and Balkan languages (Ukrainian, Russian, Slovenian, Bulgarian, Macedonian, Serbian, Slovak, Polish, Romanian, etc.) and their Carpathian dialects served as the material for analysis in the paper. The research uses methods of semantic-phonetic analysis of word variants in lexicographic sources, the interpretation of linguistic maps, and etymological analysis.The lexeme salash, which is part of the Carpatho-Balkan ethnocultural dictionary, has long been recorded by dialectologists, its semantics has been studied by many researchers of languages and dialects of this area, and it has been mapped in numerous dialect and areal linguistic atlases. Various assumptions have been made about the origin of this word, and researchers have not yet agreed. Based on our research, we define the nominative model, according to which this Carpathianism of Hungarian origin was formed as a derivational-metonymic finitive model “function – home”, and the lexeme as a deverbative with the original semantics from the Hungarian verb száll ‘to stay overnight’.The comparative study of the semantics of the dialect word salash allowed to determine the following development of its basic and derived meanings: ‘a place to spend the night’, ‘seasonal temporary housing’, ‘a building for cattle’, ‘a building for shepherds’, ‘the shepherds’ farm in the mountains’, ‘a herd’, ‘a camp’, ‘any temporary building’. The comparative-historical study conducted with the involvement of a wide dialect material from various languages of the continuum under study allowed us to finally accept the Hungarian etymology of the word salash, which was first used in Carpathian dialects to denote shepherd’s temporary dwelling, and subsequently penetrated into the neighbouring languages of the whole Balkan and Slavic area, developing its phonetic form and semantics from the specific to the broad meaning ‘any temporary dwelling made of firewood and branches’.

A great importance of lexicographical work has been given by Ivan Ohiienko, a Ukrainian philologist, pedagogue and church and public fi gure, researcher of the Ukrainian language and ancient Ukrainian literature.«Ukrainian Stylistic Dictionary», «Dictionary of Local Words, Not Used in Literary Language», «Grammar and Stylistic Dictionary of Shevchenko’s Language», are his unique works in Ukrainian studies, which contain rich mate-rial with relevant comments.The lexico-stylistic aspect of the vocabulary, defi ned by I. Ohiienko as non-normative one, has been analyzed in the article on the basis of the materials of the «Dictionary of Local Words Not Used in Literary Language». The analysis of these words made it possible to divide them into several groups.The fi rst group includes dialect words that diff er in phonetic and morpho-logical features, in particular: the use of [ф] instead of [хв], [х], [п] (гафтувати, фалити, филя, фіст), the transition of the middle [л] after vowels into [ў] (graphically into в): горівка, forms of the words хтіти, хтять, хтів, хтіла, using of [л], [н] after labials (здоровля,мнясо,мнята, мнякий), the hardness of the consonant [р’] (виратувати, базарувати, байструк, мрака), the absence of elongated consonants in the nouns of the middle gender of the II declension (волося), the infi nitive form on -чи: (допечи, зберегчи, змогчи, набічи), using of forms with the non-syllabic [і] (пійти), using of [у] instead of [о]: (кумпанія, удуд,робучий), dialectal forms of numerals: (одинайцять, дванайцять).The second group of words consists of lexical dialectical units recorded in lexicographical works with the appropriate remark: (банно, банувати, бинда, борше, встеклий, ґвер, рискаль, дуфати, фрайтер).The third group includes words that have become literary (австрієць, Бухарест, паспорт, анекдот, гіпноз, etc.)

У статті висвітлено життєвий і науковий шлях української вченої Г. Наконечної, яка в міжвоєнний період емігрувала до Німеччини, де жила й творила до кінця своїх днів. На основі різних джерел (архівних документів, спогадів сучасників, публікацій про вчену) з’ясовано, що професор Г. Наконечна – талановитий науковець, педагог і перекладач, яка залишила після себе цікаву лінгвістичну спадщину в різних царинах мовознавчої науки. Встановлено, що за хронологічним порядком життєвий шлях ученої можна поділити на такі три періоди: перемишльський (1896– 1915 роки); берлінський (1916–1944 роки); мюнхенський (1945–1994 роки). Виявлено, що найбільш продуктивним і багатим у наукових дослідженнях був берлінський період, який дуже позитивно відобразився на її кар’єрі. Окреслено мовознавчий доробок Г. Наконечної, який, на жаль, до цього часу є маловідомим для українців, оскільки з її працями здебільшого можна було ознайомитися лише в архівах. З’ясовано, що невелика, але дуже цінна частина документів зберігається в архіві Українського вільного університету в Мюнхені (Німеччина). Зазначено, що багаторічна наукова діяльність лінгвістки присвячена дослідженням з лексикографії, діалектології, лінгвогеографії та лінгводидактики. Головними працями вченої є перекладні словники, зокрема “Deutsch-Ukrainisches Taschenwörterbuch” (1939 рік), “Polnisch- Deutsch und Deutsch-Polnisch: mit einem Anhang der wichtigeren Neubildungen des Polnischen und Deutschen und Erläuterungen zur polnischen Aussprache” (1943 рік), монографія “Ukrainische Mundarten. Südkarpatoukrainisch (Lemkisch, Bojkisch und Huzulisch)” (1940 рік) (у співавторстві з Я. Рудницьким), навчальний посібник “Kurze deutsche Grammatik fur Ukrainer” (1941 рік), які є вагомим внеском вченої в українську лінгвістичну науку. Особливу увагу звернено на кропітку й сумлінну працю Г. Наконечної в царині української діалектології. Проаналізовано зразки діалектологічних анкет-питальників (квестіонарів), які мали велике значення для наукових розвідок авторки. Відзначено також активну громадянську позицію української вченої, яка була щирою патріоткою, «фанатично відданою Україні», служінню та розвитку якої вона віддала все своє життя.

Постановка проблеми. Говірка акумулює в собі типові риси говору й водночас є підrрунтям для спостережень над реальним функціонуванням мови в конкретному просторі, окресленому певним часом. Стаття репрезентує деякі лексичні особливості говірок сіл Княжики та Зюбриха Монастирищенського району Черкаської області, що територіально належать до середньонаддніпрянського говору південно-східного наріччя. Узагальнено відомості про історію створення зазначених населених пунктів, у порівняльному аспекті досліджено діалектну лексику традиційного господарювання, зокрема виокремлено групу сільськогосподарської лексики, а також проаналізовано на лексичному рівні діалектні особливості в лексиці весільної обрядовості зазначеного говіркового масиву. Мета статті – розглянути особливості лексичного складу говірок сіл Княжики та Зюбриха Монастирищенського району Черкаської області як зразків середньонаддніпрянського діалекту, одиницям яких упродовж тривалого часу надавали найбільшої ареалогічної цінності. Уважаємо, що таке дослідження буде корисним для з’ясування специфіки середньонаддніпрянського говору загалом. Методи дослідження. Достовірність дослідження діалектного матеріалу та висновків забезпечив традиційний описовий, або монографічний метод, а також метод лінгвістичного картографування. Ці методи надали можливість виявити закономірності живої народної мови в зонах поширення досліджуваної говірки. Аналіз здійснювався в синхронному плані, що дало можливість виявити сучасний стан мовної системи місцевого діалекту. Зібрати матеріали для дослідження допоміг анкетний та експедиційний методи, якими послуговувалися студенти та викладачі Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара під час фольклорно-діалектологічних експедицій. Основні результати дослідження. Доведено, що досліджувана тематична група лексики на позначення традиційного господарювання та лексика весільної обрядовості сіл Княжики та Зюбриха Монастирищенського району Черкаської області є однією з найдавніших у мові та демонструє зміни в традиціях і побуті мовців, що призводить до зникнення окремих лексем, заміни їх іншими, розширення чи звуження їхньої семантики, тому закономірно, що ці назви є об’єктом постійного зацікавлення лінгвістів. Здійснене польове обстеження зазначених говірок дало можливість виявити, проаналізувати й зафіксувати діалектні особливості певних лексичних одиниць, що загалом презентують національну культуру Середньої Наддніпрянщини. Дібрані діалектні одиниці можуть бути корисними для подальших діалектологічних, ономасіологічних, етнолігвістичних досліджень, укладання регіональних словників і регіональних атласів. Висновки і перспективи. В аналізованих говірках найяскравіше простежується лексика, що відображає виробничі й соціальні стосунки людей у суспільстві. Найбільш поширеною і різноманітною у говірках села Княжики та села Зюбриха є група сільськогосподарської лексики. Лексика на позначення назв сільськогосподарських культур посідає важливе місце в сільськогосподарській лексиці загалом. Назви основних сільськогосподарських рослин є переважно загальновідомими та загальновживаними. Ці найменування, зазвичай, мають незначну кількість варіантів. Ця варіантність є спільною рисою для обох досліджуваних говірок. Відмінності у мовленні представників говірки села Княжики та говірки села Зюбрихи щодо найменувань рослин іще раз підкреслює багатство та самобутність кожної з досліджуваних говірок. Досліджуючи номінацію весільної обрядовості говірки села Княжики та говірки села Зюбрихи як тематичну групу лексики, в її межах виділяємо такі лексико-семантичні групи: назви обрядів, назви молодих упродовж усього весільного обряду, назви учасників весільного обряду, назви основних весільних атрибутів. Однією з основних лексико-сематичних груп весільної обрядовості зазначених населених пунктів є назви обрядів (передвесільного, власне весільного, післявесільного етапів). До обрядів передвесільного етапу належать: запити, сватання, заручини (як частина сватання) та оглядини. До обрядів власне весільного етапу відносимо: запрошення на весілля, дівич-вечір, викуп молодої, виготовлення весільного деревця, випікання короваю, одягання нареченої, благословіння, перегороджування дороги весільному поїздові, посад молодих, обдарування гостей, заміна головного убору молодої на головний убір заміжньої тощо. Весільний обряд досліджуваних населених пунктів виділяється наявністю лінгвістичних і етнографічних елементів, що свідчать про збереження у ньому деяких давніх явищ традиційної народної духовної культури. Перспективи досліджень говірок Черкащини вбачаємо в тому, що лексика цієї групи говорів охоплює значну кількість слів праслов’янського походження, де виявлено низку семантичних діалектизмів. Будь-яка обрядовість, зокрема обрядовість досліджуваного ареалу – це благодатний матеріал для подальших діалектологічних досліджень, адже вона зберігає елементи архаїчних явищ, історія походження яких губиться в сивій давнині.

У статті репрезентовано інноваційну технологічну розробку науковців Ужгородського національного університету (інтерактивна карта діалектів), упровадження якої в навчальний процес для філологічних спеціальностей дає можливість оптимізувати навчальну й наукову роботу студентів, особливо в умовах дистанційного та змішаного навчання. Створений зусиллями фахівців у сфері інформаційних технологій програмний продукт, контент якого наповнюють лінгвісти, дає можливість користувачам вводити діалектний матеріал (дані друкованих діалектологічних атласів, словників, а також самостійно зібраний у польових умовах) до бази даних, представляючи його в потрібних для вивчення української мови аспектах. Такий інноваційний спосіб фіксації мовних даних оптимізує процеси дослідження особливостей українських діалектів та спрощує рутинні процедури зі збирання, накопичення й аналізу емпіричного матеріалу, що становить значний інтерес для мовознавства, історії, археології, етнографії та етнології, культурології, а також для інших науково-навчальних галузей, пов’язаних з дослідженням і вивченням історії та сучасного стану матеріальної й духовної культури етносів, українського зокрема. Крім міждисциплінарного використання як у навчальному процесі вищої школи, так і в дослідницькому аспекті, перевага розробленого програмного продукту - у можливості його різновекторного масштабування: оскільки потенційно проєкт розрахований не тільки на Україну й українську мову, а й на інші держави й мови, то під час додавання слова доступний вибір країни (на час написання цієї статті доступні Україна та Угорщина). Унікальність розробки полягає в тому, що вона слугує передусім навчально-науковим інструментом, який добре інтегрує дослідницький потенціал студентів-айтівців (виступають розробниками програмного продукту) та студентів-філологів (його перші тестувальники й наповнювачі контенту). Така синергійна діяльність під час підготовки на перший погляд різновекторних фахівців дає результат, який може бути цікавим для студентів й інших напрямків підготовки (майбутніх істориків, культурологів, туризмознавців тощо).