Literatura científica selecionada sobre o tema "Олеся Гончара"
Crie uma referência precisa em APA, MLA, Chicago, Harvard, e outros estilos
Consulte a lista de atuais artigos, livros, teses, anais de congressos e outras fontes científicas relevantes para o tema "Олеся Гончара".
Ao lado de cada fonte na lista de referências, há um botão "Adicionar à bibliografia". Clique e geraremos automaticamente a citação bibliográfica do trabalho escolhido no estilo de citação de que você precisa: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
Você também pode baixar o texto completo da publicação científica em formato .pdf e ler o resumo do trabalho online se estiver presente nos metadados.
Artigos de revistas sobre o assunto "Олеся Гончара"
1
БІЛЯЦЬКА, Валентина. "«ДУХОВНА ЕНЕРГЕТИКА» ОЛЕСЯ ГОНЧАРА В АДРЕСОВАНІЙ ЛІРИЦІ ПОЕТІВ ПРИДНІПРОВ’Я". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, n.º 53 (30 de agosto de 2023): 9–17. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2023.53.1.
Texto completo da fonteResumo:
Проза, поезія, літературно-критичні статті, публіцистика Олеся Гончара має загальнолюдську вартість і хвилює читачів близько 80-ти років, оскільки у ній філософське осмислення дійсності, проникнення в таємницю людської душі, важливість і масштабність порушених проблем, любов до рідної землі й народу. Постать Митця, його естетичні засади інтерпретовано в адресованій ліриці поетів Придніпров’я – С. Бурлакова, К. Дуба, В. Коржа, М. Миколаєнка, Н. Нікуліної, О. Омельченко, М. Сарма-Соколовського, В. Старченка, Г. Шепітько, М. Яланської. Письменники Січеславщини увіковічили в поетичному слові людську і творчу долю визначного громадського й державного діяча, Майстра слова, подали спогади про незабутні зустрічі, бесіди з ним, біографічні реалії його життя, враження від прочитаних його творів. Адресована лірика поетів Січеславщини сприймається як єдиний текст зі спільними мотивами, образами, художніми прийомами. С. Бурлаков, К. Дуб, Г. Шепітько мають декілька віршів-присвят Олесеві Гончару, а найбільше інвокативної лірики, у якій адресант звертається до Митця, у В. Коржа. Розглянуто вірші-присвяти, що виконують функцію маркера міжтекстових реляцій, асоціюються із творами і героями Олеся Гончара, допомагають реципієнтові сприймати твір, виявляти в ньому приховані значення. У досліджуваних поезіях-присвятах наявні предметно-зображальний і комунікативно-зображальний елементи: опис певних життєвих реалій (народження, початок творчості в Ломівці, зустрічі з письменниками Дніпропетровська), людський образ, уявне спілкування суб’єкта поетичного висловлювання з адресатом, особистісні почуття авторів до Олеся Гончара, власне бачення й розуміння цієї знакової постаті України. Поезії містять «маркованість адресної настанови заголовком вірша» (В. Назарець) – «Голос Гончара», «Молитовна зоря Гончара», «Слово Олеся Гончара», «Гончар промовляє в ООН», «Усмішка Олеся Гончара»; звернення до адресата під назвою, де уточнено мотив написання декадації – «О. Т. Гончару на 75-річчя, «На незабудь Олеся Терентійовича Гончара», «90-річчю від дня народження О.Т. Гончара», «Валентині Данилівні Гончар», «Ідея створити балет за новелою «Модри Камень», «Світлій пам’яті Олеся Гончара», «Олесю Гончару присвячую…» тощо.
2
СУПРУН, Людмила, e Володимир СУПРУН. "СТРУКТУРНА КОНФІГУРАЦІЯ Й ФУНКЦІОНАЛЬНЕ НАВАНТАЖЕННЯ НЕПОШИРЕНИХ РЕЧЕНЬ ДІЄСЛІВНОЇ БУДОВИ В ХУДОЖНІЙ КОМУНІКАЦІЇ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА". Проблеми гуманітарних наук. Серія Філологія, n.º 46 (29 de novembro de 2021): 119–27. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.46.15.
Texto completo da fonteResumo:
Пропоновану статтю присвячено з’ясуванню специфіки ідіостилю відомого українського письменника Олеся Гончара, а саме чіткій ідентифікації непоширених речень дієслівного типу без обов’язкових приприсудкових компонентів як синтаксичної домінанти прози Олеся Гончара. Аналіз непоширених речень дієслівного типу без обов’язкових приприсудкових компонен- тів засвідчив, що їхня семантика – це комплекс різних за своєю природою семантичних склад- ників. У семантико-синтаксичному аспекті розглядані одиниці мають певні диференційні ознаки, спричинені насамперед особливостями абсолютивних дієслів-присудків, яким прита- манне самодостатнє семантичне наповнення. За позицією в тексті спостережено такі групи непоширених конструкцій: непоширені речення на початку абзацу або логічного блоку тексту, статті; непоширені речення в сере- дині логічного блоку; непоширені речення в кінці логічного блоку; непоширені речення одно- часно в декількох місцях логічного блоку. З’ясовано, що Олесь Гончар надає перевагу непоширеним реченням дієслівної будови на початках абзаців. Це спричинено їхніми значеннєвими особливостями, а саме: вони здатні виражати предикативну ознаку узагальнено, урізноманітнювати її залежно від сфери люд- ської діяльності або змін оточуючого світу. Досліджено, що структурна конфігурація непоширених конструкцій у творах Олеся Гончара така: непоширене речення, вжите самостійно; непоширена структура як частина складносурядного речення; непоширена конструкція у функції головної частини складнопід- рядного речення; непоширена побудова як елемент безсполучникового речення. Найчастіше Олесь Гончар послуговується непоширеними реченнями, що становлять частини складних безсполучникових речень. Майже на такому ж рівні за частотою функціо- нування в досліджуваних текстах перебувають непоширені підрядні частини складнопідряд- них речень. Матеріал дослідження допоміг виділити такі функції непоширених речень у тексті: вступна (експозиційна), кульмінаційна, підсумкова, узагальнювальна, єднальна. Філософське спрямування творчості Олеся Гончара визначається, поряд з іншим, і тим, що непоширені речення в його текстах найчастіше навантажені підсумковою й узагальнювальною функціями. Зроблено висновок, що завдяки лексичному значенню компонентів непоширене речення набуває власного значення збережуваного й поза контекстом. Значеннєва палітра непошире- них речень у романах Олеся Гончара різнобарвна й багатоаспектна. Непоширені конструкції з різними значеннями допомагають письменнику висвітлити найтонші нюанси його творів. Непоширені речення дієслівного типу без обов’язкових приприсудкових компонентів станов- лять синтаксичну домінанту прозового мовлення Олеся Гончара.
3
Zhukovska, Halyna. "Мала проза Олеся Гончара: специфіка ідіостилю". Філологічний дискурс, n.º 9 (5 de março de 2019): 64–82. http://dx.doi.org/10.31475/fil.dys.2019.09.06.
Texto completo da fonteResumo:
У статті досліджуються стильові особливості малої прози Олеся Гончара, індивідуальна творча манера художнього моделювання трагічного досвіду Другої світової війни та років повоєнної відбудови країни. Виявлено основні засади стильового синкретизму, оприявленого в малій прозі письменника, де органічно поєдналися реалізм, романтизм та елементи символізму.
З’ясовано, що для Гончара-прозаїка було важливо йти за правдою життя, відображати героїв, які мали реальних прототипів, відтворювати дійсний час і простір. Проте автор активно поєднує реальний хронотоп з умовним, порушуючи усталені норми соцреалістичної поетики. Акцентуючи на об’єктивності зображення людини й світу, на соціально вмотивованих темах та характерах, письменник майстерно вводить у свої тексти естетику романтизму, яка втілилась в ідеалізації простої людини, у зображенні непересічних характерів, у відтворенні широкого спектру емоційних регістрів душі. Порушуючи важливі проблеми суспільного, духовного, морально-етичного та екзистенційного планів, Олесь Гончар також активно синтезує епічні, ліричні та драматичні засоби вираження.
Досліджено, що важливими засобами втілення авторських задумів у новелах та оповіданнях Олеся Гончара є динамічний сюжет, майстерне портретування, увага до деталі, символізація пейзажних образів, індивідуалізація мовлення героїв, культура й глибина смислового навантаження художнього слова. Авторський ідіостиль позначений семантикою вітаїзму, філософською заглибленістю, виразним антимілітарним спрямуванням.
4
Попова, І. "ОНІМИ В ЩОДЕННИКОВОМУ ДИСКУРСІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА". Journal “Ukrainian sense”, n.º 1 (30 de novembro de 2023): 54–65. http://dx.doi.org/10.15421/462206.
Texto completo da fonteResumo:
Постановка проблеми. Олесь Гончар залишив у спадок не лише неперевершені художні твори, але й унікальні щоденникові записи. Кожне Гончарове слово стало важливою оцінною ознакою його щоденникового дискурсу. Вивчення мовотворчості одного з найвидатніших письменників ХХ ст. залишається затребуваним й актуальним. Не є винятком і текстові масиви діарійних записів, ємним і важливим складником яких постають власні назви (оніми). Виконуючи істотну текстотвірну функцію, вони містять також надважливу інформацію для загальної інтерпретації щоденникового матеріалу.
Мета статті – виявити та узагальнити деякі особливості організації ономастичного простору в щоденникових записах Олеся Гончара, для чого потрібно виконати такі завдання: охарактеризувати наявні дослідження специфіки та своєрідності щоденників письменника, виділити деякі загальні особливості ономастики як науки про власні назви, а також описати різновиди (групи, підгрупи) онімів залежно від позначуваного ними об’єкта.
Методи дослідження. Вибір методів дослідження зумовлений метою, об’єктом та основними завданнями. Для виявлення і узагальнення особливостей організації ономастичного простору в щоденникових записах Олеся Гончара застосовано фундаментальне положення про системність мовних і мовленнєвих явищ. Використано метод спостереження та описовий для ґрунтовного аналізу рівня метамовних розроблень досліджуваного явища загалом як і текстотвірного елемента зокрема. Методи зіставлення, систематизації та узагальнення покладено в основу виділення та опису різновидів (груп, підгруп) використаних письменником онімів. Елементи лінгвокультурологійного методу застосовано для розкриття змісту й оцінності вживаних власних назв, а елементи контекстуально-інтерпретаційного методу – для ймовірних стратегій сприйняття щоденників як особливого тексту.
Основні результати дослідження. З огляду на специфіку щоденникових записів Олеся Гончара як особливого художнього тексту можна висновкувати, що письменник у них органічно й передусім за допомогою слова поєднав такі поняття, як людина, подія, час, простір. Найпоширенішими постають, отже, такі різновиди онімів, як антропоніми, топоніми та хрононіми. Серед антропонімів у щоденникових записах власні імена людей, прізвища, прізвиська, назви по батькові, псевдоніми, які стосуються і видатних особистостей, і менш відомих українців, і найрідніших та найближчих людей. Для реалізації певних художніх настанов Олесь Гончар функційно перебудовує антропоніми, і вони набувають переносного значення. Разом з повними офіційними формами особових імен використано скорочені форми, а також емоційно забарвлені, здебільшого пестливі, рідше згрубілі. У текстах наявні літературні оніми (фіктоніми). Однаковою мірою автор послуговується тричленною, двочленною чи одночленною моделями антропонімів. Категорія географічних об’єктів у «Щоденниках» досить розгалужена, на позначення яких ужито традиційні топоніми, серед яких виділяємо девять груп (хороніми, ойконіми, урбаноніми, ороніми, інсулоніми, дрімоніми, агрооніми, гідроніми, дромоніми) з певними підгрупами. Неминучим є вживання у діарійних записах хрононімів, оскільки певна подія, факт за участі певної особи може конкретизуватися часовою межею.
Висновки і перспективи. Цінність такого жанру літератури, як щоденникові записи, їхня мовна специфіка та своєрідність значною мірою визначені способом послуговування категорією власних назв. Оніми, застосовані як певна система у «Щоденниках» Олеся Гончара, сприяють виконанню багатьох завдань, поставлених автором. Зокрема антропоніми, топоніми та хрононіми засвідчують їхню органічність з іншими категоріями в мовній тканині діарійних нотаток письменника. Перспективним залишається дослідження структури онімів, а також інших різновидів (астронімів, зоонімів, прагматонімів тощо), використання яких, безумовно, увиразнює мовну палітру щоденникових записів Олеся Гончара.
5
Найденко, Тарас Олександрович. "ОБРАЗ РАДЯНСЬКОГО ОСВІТЯНИНА ДОБИ ДЕСТАЛІНІЗАЦІЇ (1953–1964 РОКИ) У ТВОРАХ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА". Culturological Almanac, n.º 2 (18 de setembro de 2023): 103–9. http://dx.doi.org/10.31392/cult.alm.2023.2.13.
Texto completo da fonteResumo:
У статті досліджується репрезентація образу радянського освітянина у творчості Олеся Гончара періоду десталінізації (1953–1964 років). На основі аналізу листів, щоденників та прозових творів автора досліджується, як зображував і рефлексував роль освітян у радянському суспільстві в цей трансформаційний період Олесь Гончар. Завдяки проведеному аналізу його творів, стаття проливає світло на еволюцію сприйняття та зображення ним радянських педагогів, в час, коли країна зазнала значних політичних і соціальних змін після смерті Йосипа Сталіна. Образ освітянина поступово змінювався від «Таврії» та «Перекопу» й до «Собору». Відбувалася його еволюція від образу канонічного палкого вчителя-революціонера, агітатора та пристрасного ліквідатора неписьменності, до рядового й майже непомітного функціонера в «Тронці». Згодом, зміни досягають свого апогею у образі освітянина-захисника народних традицій, скарбів та духовних багатств в «Соборі». У творах цього періоду немає вчителів, яких можна було б вважати яскравими особистостями, всі освітяни, не зважаючи на зміни в системі, залишаються у баченні автора людьми-функціями. Проте у більшості творів Олеся Гончара цих років освітянин залишається мірилом моральності та порядності, захисником традиційних українських цінностей. Зважаючи на зміст щоденників Олеся Гончара з великою імовірністю він проходив в цей період схожі трансформації як громадянин та особистість. Отримані результати сприяють кращому розумінню культурних та інтелектуальних зрушень, які відбулися в цей вирішальний період радянської історії.
6
Галич, Валентина. "Публіцистичні мотиви щоденникової рецепції Олеся Гончара постаті Лесі Українки". Український інформаційний простір, n.º 2(8) (15 de novembro de 2021): 156–69. http://dx.doi.org/10.31866/2616-7948.2(8).2021.245870.
Texto completo da fonteResumo:
Актуальність статті передусім пояснюється таким чинником, як відзначення у 2021 році 150-річчя від дня народження Лесі Українки, видатної письменниці, публіцистки, перекладачки, що посприяло новому сприйняттю її творчості з урахуванням комунікативних та духовних запитів сучасності. Крім того, публікація в часи незалежності України щоденників українських письменників привернула увагу вчених до питань публіцистичної творчості їхніх авторів, поєднання в ній суб’єктивного й об’єктивного, особливостей психології текстотворення, суспільної вартості для сучасного читача доробку мемуаристів та згаданих ними побратимів по перу.
Мета дослідження: системно проаналізувати записи в щоденниках Олеся Гончара, у яких згадується ім’я Лесі Українки, з огляду на їхні суспільно-політичні, культурологічні та психологічні чинники; інтерпретуючи їхній зміст з акцентом на його актуальності та перегуках із публіцистикою автора.
Щоденникові записи Олеся Гончара про класика української літератури кінця ХІХ – початку ХХ століття суб’єктивно та психологічно точно окреслюють літературний процес своєї доби, містять неординарні публіцистичні оцінки творчості Лесі Українки, розкривають погляди на роль митця в суспільстві та його моральне обличчя. Проблематика дослідження пов’язана з тими дискусіями, що розпочалися ще на світанку незалежності України, а саме: про перегляд місця класики в національній культурі, якість та духовні орієнтири літературної критики.
Подаючи у своїх щоденниках проникливу рентгенограму своєї доби, Олесь Гончар залучає й саме ім’я Лесі Українки, наділене різними конотаціями, і її творчість у ролі фактів і аргументів у характеристиках таких суспільних явищ, як історична пам’ять, спадкоємність поколінь, гуманістичний потенціал рідної літератури.
Фрагменти біографій самовідданих і мужніх українських жінок – письменниці Олени Пчілки, скульпторки Галини Кальченко та художниці Марії Башкирцевої, – введені до контексту мемуарного потрактування соціального статусу Лесі Українки, відтворюють присутність феміністичних ідей в українському культурологічному просторі, яким Олесь Гончар надав виразно гуманістичного звучання.
Щоденникові записи Олеся Гончара про Лесю Українку можна розглядати як феномен соціальної комунікації. Розмова автора нотаток із самим собою через порушення важливих національних суспільних і культурологічних проблем озвучує діалог епох кін. ХІХ – поч. ХХ ст. та другої половини ХХ ст., сприяє кристалізації думок, що відлунюють у його публіцистиці й не втрачають своєї актуальності в наш час.
7
Gayevska, Nadiya, e Olena Gayevska. "Жанрова система малих епічних форм Олеся Гончара". Філологічний дискурс, n.º 10 (24 de dezembro de 2019): 29–39. http://dx.doi.org/10.31475/fil.dys.2020.10.03.
Texto completo da fonteResumo:
У статті розглядаються особливості малих епічних форм у доробку О. Гончара. З’ясовується специфіка жанрової природи малої прози письменника, розкриваються тематичні, стильові, образні особливості показових для творчості митця новел та оповідань, аналізуються зображально-виражальні засоби (портрет, пейзаж, деталізація, наративні форми тощо). Окрему увагу приділено особливостям малих форм публіцистики О. Гончара, зокрема жанру нарису. Акцентовано на проблемних питаннях теорії художніх та публіцистичних жанрів. Доведено, що особливості жанротворення й трансформації жанрової структури малих епічних форм у доробку О. Гончара обумовлювалися появою нових тем, які актуалізували національні, соціальні, морально-етичні, естетичні проблеми суспільства, що вимагали адекватної форми та засобів художнього втілення. Встановлено, що О. Гончар у малій прозі притримувався принципів реалізму, романтизму, психологізму, документалізму й орієнтувався на традиції письменства кінця ХІХ – початку ХХ ст. зі своєрідною оповідністю і, водночас, входив у річище європейської і світової літератур із властивим їм наративним експериментуванням.
8
Олійник, Н. "РЕЧОВИЗМ У РОМАНІ О. ГОНЧАРА «ЛЮДИНА І ЗБРОЯ»: ПОЕТИКАЛЬНІ МОЖЛИВОСТІ". Journal “Ukrainian sense”, n.º 1 (2 de dezembro de 2023): 16–22. http://dx.doi.org/10.15421/462302.
Texto completo da fonteResumo:
Постановка проблеми. Класик української літератури ХХ століття Олесь Гончар, велична і трагічна постать, яка ввібрала в себе всі потрясіння й болі епохи, хрестоматійний відомий і невідомий (після публікації «Щоденників»), завжди непростий (С. Гальченко), своєю потужною творчістю – від першого трепетного юнацького роману «Прапороносці», що чітко віддзеркалив воєнний досвід автора, до «Собору», «Берега любові», «Спогаду про океан» тощо, був націлений у день сьогоднішній.
Мета статті – проаналізувати концептуально-стильові функції образу речі в романі «Людина і зброя» на різних рівнях дослідження тексту.
Методи дослідження. У статті застосовано методологію семіотики, техніки ретельного читання, структурно-семіотичного аналізу.
Основні результати дослідження. У статті осмислено роман Олеся Гончара «Людина і зброя» в аспекті концептуально-стильової функції образу речі, що залишився поза увагою численних дослідників як у цілому прози митця, так і обраного для аналізу роману. Увага авторки зосереджена на предметному світі тексту, специфічному статусу речі, речовій репрезентації світу, зруйнованого війною, у якій людині необхідно вижити і зберегти себе як людину. Усе це безпосередньо оприявлено в текстовому просторі й відчутно впливає як на його жанрову маркованість, так і на стильову домінанту.
У романі «Людина і зброя» правдиво розкривається героїчна й трагічна доля добровольчого студентського батальйону в перші тяжкі місяці війни, яка була й долею студента-третьокурсника Харківського університету Олеся Гончара. Посутня роль у цьому відведена й предметному світу тексту – речовим образам одягу, житла, пейзажу, природних об’єктів, їжі, звуковим і запаховим деталям речового характеру. Хоча в аналізованому романі річ не перебуває в центрі авторської уваги, але через неї закцентовано реалії війни, протиставлення мирного та воєнного часу, домінантні риси характерів героїв тощо. У зображенні воєнних подій – фронту, обстрілів, боїв, атак – тонкий особистісний зв’язок людини і речі окреслено пунктирно. Критерій відбору речі в тексті роману спрямований на достовірний показ суворих реалій воєнної дійсності й водночас речовий образ одягу несе певне культурне повідомлення.
Висновки і перспективи. Семантичні вектори концептного поля одягу та їжі в романі Олеся Гончара «Людина і зброя» засвідчують значущість речового світу для осмислення масштабної теми людини і зброї, правдивості й глибини зображення війни, її антигуманності й високого морального духу тих, хто мужньо захищав рідну землю від ворога. Тут О. Гончар виходив за межі соцреалістичного канону, у якому їжа маркується як знижено-побутова реалія (Н. Городнюк).
9
Галич, В. "Радіопубліцистика Олеся Гончара". Теле- та радіожурналістика, Вип. 11 (2012): 189–96.
Encontre o texto completo da fonte
10
Галич, Артем, e Валентина Галич. "Промова Олеся Гончара «Час для єдності» крізь призму сучасного сприйняття". Український інформаційний простір, n.º 2(12) (13 de novembro de 2023): 71–90. http://dx.doi.org/10.31866/2616-7948.2(12).2023.291166.
Texto completo da fonteResumo:
Актуальність розвідки зумовлено малодослідженістю промов видатних українських політичних і культурних діячів кін. ХХ – поч. ХХІ ст. як феномена національної публіцистики та потребою віднайти в публіцистичних творах Олеся Гончара, видатного письменника, громадського й політичного діяча, духовні уроки, які б наснажували сучасників, зміцнювали б у них почуття волелюбства й мужності в протистоянні російському агресору.
Об’єкт дослідження – промова Олеся Гончара «Час для єдності» на І Конгресі Міжнародної асоціації україністів 27 серпня 1990 року та його рукописні, машинописні й друковані варіанти. Мета розвідки: здійснити комплексний аналіз промови Олеся Гончара «Час для єдності» у співмірності з злободенними проблемами суспільного життя України кін. ХХ – поч. ХХІ ст. Вивчення промови Олеся Гончара в контексті її актуальності в нинішній час із залученням автографів та щоденникових записів митця проводиться нами вперше.
Журналістський доробок цієї особистості нараховує 1020 текстів. Численну групу творів (193, 18,8 %) репрезентують промови; вони посіли друге місце після статей. Це пов’язано із суспільною активністю їх автора, котрий не міг стояти осторонь животрепетних проблем своєї доби й належав до когорти тих, хто наближав день незалежності України.
Порівняння рукописних, машинописних та друкованих варіантів промови засвідчує те, що письменник прагнув до лаконічного й точного вислову, продиктованого жанровим різновидом промови – словами на відкритті конгресу, гармонізації елементів композиції, враховував соціальний статус аудиторії слухачів.
Ідея єдності українців пронизує весь текст промови Олеся Гончара. Лексема «єдність» виконує змістотворчу та архітектонічну функцію: вона формує сюжет, стає стрижнем композиційної структури публіцистичного твору, дає можливість автору легко переміщатись у часі й просторі, підніматись до філософського рівня осмислення національних проблем.
Взаємозв’язок двох провідних тем промови «Час для єдності» – відродження України та єдності українства у світі – реалізується публіцистом через розгляд у новому часі взаємин діаспори з материковою Україною.
Написана на злобу дня публіцистика Олеся Гончара не втратили свого значення для нових поколінь українців.
Teses / dissertações sobre o assunto "Олеся Гончара"
1
Гуменный, Николай Фомич. "Поэтика Олеся Гончара-романтиста". Dissertação de Doutor em Ciências Filológicas, Измаильский гос. пед. ин-т, 1989.
Encontre o texto completo da fonte
2
Козакова, Л. О. "Наратив малої прози Олеся Гончара". Dissertação de Candidato em Ciências Filológicas, КНУТШ, 2008.
Encontre o texto completo da fonte
3
Сироїд, І. В. "Громадсько-політична діяльність Олеся Гончара". Dissertação de Candidato em Ciências Históricas, КНУТШ, 2008.
Encontre o texto completo da fonte
4
Галич, Валентина Миколаївна. "Антропонімія Олеся Гончара: природа, еволюція, стилістика". Dissertação de Candidato em Ciências Filológicas, КУ ім. Т.Г.Шевченко, 1993.
Encontre o texto completo da fonte
5
Курило, Л. М. "Епістолярій Олеся Гончара і творча індивідуальність письменника". Dissertação de Candidato em Ciências Filológicas, Луганський нац. пед. ун-т. ім. Т.Шевченка, 2006.
Encontre o texto completo da fonte
6
Ромащенко, Лідмила Іванівна. "Проблеми поетики прози Олеся Гончара в літературно-критичному осмисленні". Dissertação de Candidato em Ciências Filológicas, Черк. Пед. и-т, 1992.
Encontre o texto completo da fonte
7
Сапожник, О. О. "Топоніми у творчості Олеся Гончара (на прикладі роману "Прапороносці")". Thesis, Сумський державний університет, 2018. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/67112.
Texto completo da fonteResumo:
Дослідження присвячене вивченню топоніміки як одного з
найактуальніших лінгвістичних явищ у сучасному мовознавстві.
Топоніміка – розділ ономастики, що вивчає походження, значення та
функціонування топонімів (власні назви географічних об’єктів).
Осягнути в повній мірі складну творчу спадщину О. Гончара, яку він
прагне ідейно та естетично гармонізувати, неможливо без
проникнення у внутрішню структуру його творів – мову. Об’єктом
дослідження став роман «Прапороносці». Предметом нашого
дослідження є топоніміка у творчості О. Гончара.
8
Зубович, Віктор Сигізмундович. "Олесь Гончар - літературний критик і дослідник літератури". Dissertação de Candidato em Ciências Filológicas, КУ ім. Т.Шевченка, 1993.
Encontre o texto completo da fonte
9
Мезенцевої, Наталія Олександрівна. "Типологія головних членів двоскладних речень у малій прозі Олеся Гончара". Магістерська робота, 2020. https://dspace.znu.edu.ua/jspui/handle/12345/1790.
Texto completo da fonteResumo:
Мезенцева Н. О. Типологія головних членів двоскладних речень у малій прозі Олеся Гончара : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 035 "Філологія" / наук. керівник Р. О. Христіанінова. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 71 с.UA : Обʼєктом дослідження є типологія підметів та присудків простих двоскладних речень у сучасній українській мові. Предметом дослідження є типологія головних членів простих двоскладних речень у малій прозі Олеся Гончара. Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше на матеріалі малої прози Олеся Гончара досліджується типологія головних членів простих двоскладних речень. У роботі вперше подається статистичний аналіз типів підметів та присудків у творчому доробку письменника.
EN : The object of the study is typology of the principal terms of simple two-syllable sentences in the modern Ukrainian language. The subject of the study is the typology of the principal terms of simple two-syllable sentences in short story by Oles Gonchar. The scientific novelty of the paper consists in the fact that for the first time on the material of the in short story by Oles Gonchar the typology of the predicates of the modern Ukrainian literary language is investigated. The paper presents for the first time a statistical analysis of the types of subjects and predicates. In the creative work of the writer.
10
Дубина, Вікторія Валентинівна. "Формально-граматична й семантико-синтаксична організація простих двоскладних ускладнених речень у малій прозі Олеся Гончара". Магістерська робота, 2020. https://dspace.znu.edu.ua/jspui/handle/12345/4542.
Texto completo da fonteResumo:
Дубина В. В. Формально-граматична й семантико-синтаксична організація простих двоскладних ускладнених речень у малій прозі Олеся Гончара : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 035 «Філологія» / наук. керівник Р. О. Христіанінова. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 64 с.UA : Для виконання кваліфікаційної роботи дібрано 1000 синтаксичних одиниць, опрацьовано 50 наукових джерел. Об'єктом дослідження були формально-граматична та семантико-синтаксична організація простих двоскладних ускладнених речень у сучасній українській мові. Предмет дослідження – особливості структури і функціювання простих двоскладних ускладнених речень у новелах О. Гончара. Мета роботи – всебічний опис та теоретичне обґрунтування особливостей простих двоскладних ускладнених речень, аналіз специфіки функціювання цих речень у малій прозі О. Гончара, характеристика їхньої формально-граматичної та семантико-синтаксичної організації, систематизація за типами та визначення кількісних показників цих синтаксичних одиниць. У процесі дослідження виконано такі завдання: 1) опрацьовано теоретичні джерела з проблеми формально-граматичної та семантико-синтаксичної організації простих речень; 2) досліджено структуру простих двоскладних ускладнених речень у новелах О. Гончара; 3) з’ясовано закономірності використання певних типів речень письменником та їхні кількісні показники; 4) проаналізовано, які речення переважають у малій прозі О. Гончара; 5) виявлено індивідуальні мовні риси творів письменника. Дослідження проведено із застосуванням описового методу, що передбачає використання його універсальних прийомів спостереження, систематизації та інтерпретації мовних фактів і явищ, а також використано кількісний і зіставний методи.
EN : To perform the qualifying paper, 1000 syntactic units were selected, 50 learned treatises were processed. The subject of research was the formal-grammatical and semantic-syntactic organization of simple two-part complex sentences in the modern Ukrainian language. The object of the research is the peculiarities of the structure and functioning of simple two-fold complicated sentences in O. Honchar's short stories. The aim of the work was a comprehensive description and theoretical substantiation of features of simple double complex sentences, analysis of the specifics of the functioning of these sentences in short prose O. Gonchar, characteristics of their formal-grammatical and semantic-syntactic organization, systematization by types and quantitative indicators of these syntactic units. During the research, the following tasks were performed: 1) studied theoretical sources on the problem of formal-grammatical and semantic-syntactic organization of simple sentences; 2) the character of the structure of simple two-fold complicated sentences in O. Honchar's short stories is investigated; 3) the regularities of the use of certain types of sentences by the writer and their quantitative indicators are clarified; 4) analyzed which sentences predominate in the short prose of O. Honchar; 5) individual linguistic features of the writer's works are revealed. The research was performed using a descriptive method providing the use of its universal methods of observation, systematization and interpretation of linguistic facts and phenomena, as well as quantitative, comparable methods.
Livros sobre o assunto "Олеся Гончара"
1
Степаненко, М. І. Духовний посил Олеся Гончара. Полтава: [ Б.в. ], 2009.
Encontre o texto completo da fonte
2
Ганжа, С. А. Фразеологія "Щоденників" Олеся Гончара. Дніпро: Акцент, 2018.
Encontre o texto completo da fonte
3
Зобенко, М. Українське небо Олеся Гончара. Львів: В-во М.Коць, 2003.
Encontre o texto completo da fonte
4
Зобенко, М. Українське небо Олеся Гончара. Львів: В-во М.Коць, 2003.
Encontre o texto completo da fonte
5
Степаненко, М. Літературний простір "Щоденників" Олеся Гончара. Полтава: АСМІ, 2010.
Encontre o texto completo da fonte
6
Степаненко, М. Літературний простір "Щоденників" Олеся Гончара. Полтава: АСМІ, 2010.
Encontre o texto completo da fonte
7
Галич, В. М. Антропонімія Олеся Гончара: природа, еволюція, стилістика. Луганськ: Знання, 2002.
Encontre o texto completo da fonte
8
Галич, В. М. Антропонімія Олеся Гончара: природа, еволюція, стилістика. Луганськ: Знання, 2002.
Encontre o texto completo da fonte
9
Курило, Л. М. Творча індивідуальність Олеся Гончара в епістолярному дискурсі. Луганськ: Альма-матер, 2007.
Encontre o texto completo da fonte
10
Бойко, О. В. Історія Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара. 4a ed. Днiпропетровськ: Вид-во Дніпропетровського нац. ун-ту, 2008.
Encontre o texto completo da fonteCapítulos de livros sobre o assunto "Олеся Гончара"
1
ГАЛИЧ, О. "ОЛЕСЬ ГОНЧАР І В’ЯЧЕСЛАВ ЧОРНОВІЛ". In ЗАПОРІЗЬКІ ФІЛОЛОГІЧНІ ЧИТАННЯ, 15–17. Izdevnieciba “Baltija Publishing”, 2022. http://dx.doi.org/10.36059/978-966-397-262-6-4.
Texto completo da fonteTrabalhos de conferências sobre o assunto "Олеся Гончара"
1
Шелест, Надія. "ДИНАСТІЯ ВЧЕНИХ РЕЙНГАРД В ІСТОРІЇ ДНІПРОВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА". In IMPATTO DELL'INNOVAZIONE SULLA SCIENZA: ASPETTI FONDAMENTALI E APPLICATI. European Scientific Platform, 2020. http://dx.doi.org/10.36074/26.06.2020.v2.09.
Texto completo da fonte
2
Дмитренко, В. М., e О. В. Коломієць. "ХУДОЖНЯ ДЕТАЛЬ ЯК ВАЖЛИВА СКЛАДОВА ОБРАЗУ СОБОРУ В ОДНОЙМЕННОМУ РОМАНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА". In КРИМСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ ФОРУМ: ФІЛОЛОГІЯ ТА ЖУРНАЛІСТИКА. Liha-Pres, 2022. http://dx.doi.org/10.36059/978-966-397-272-5-42.
Texto completo da fonteRelatórios de organizações sobre o assunto "Олеся Гончара"
1
Колоїз, Ж. В. У лексичній робітні Олеся Гончара. Національний гірничий університет, 2011. http://dx.doi.org/10.31812/0564/526.
Texto completo da fonteResumo:
У статті йдеться про індивідуально-авторські утворення, засвідчені в романі Олеся Гончара „Собор”; проаналізовано їхні формально-структурні та функціонально-стилістичні особливості; з’ясовано семантичні особливості окремих груп новотворів, їхню дериваційну базу та способи продукування.
2
Онікієнко, І. М. Магічний світ еротичної чуттєвості у творах Олеся Гончара. Навчальна книга, 2003. http://dx.doi.org/10.31812/0564/454.
Texto completo da fonteResumo:
Визначено природу магічного реалізму раннього періоду творчості Олеся Гончара як різкий зсув часових площин, існування надреального у світі реального, повторюваність мотиву містичної зустрічі жіночого і чоловічого начал у хаосі війни й народнопоетичних міфологічних образів.
3
Онікієнко, І. М. Два полюси війни: бачення О. Довженка та О. Гончара. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2005. http://dx.doi.org/10.31812/0564/453.
Texto completo da fonteResumo:
Розкрито тему війни в творчості двох видатних митців української літератури: Олеся Гончара та Олександра Довженка. Наголошено, що попри всю розбіжність у зображенні чоловічих і жіночих образів у творах про війну, письменники однаково акцентують на важливості збереження людяності в душі воїна-захисника. В умінні знайти й зобразити загальнолюдські орієнтири й цінності в розхитаному агресією світі полягає значення творчості митців – О. Гончара й О. Довженка.