Kliknij ten link, aby zobaczyć inne rodzaje publikacji na ten temat: Research Subject Categories – NATURAL SCIENCES: Neuroscience.
Rozprawy doktorskie na temat „Research Subject Categories – NATURAL SCIENCES: Neuroscience”
Utwórz poprawne odniesienie w stylach APA, MLA, Chicago, Harvard i wielu innych
Sprawdź 50 najlepszych rozpraw doktorskich naukowych na temat „Research Subject Categories – NATURAL SCIENCES: Neuroscience”.
Przycisk „Dodaj do bibliografii” jest dostępny obok każdej pracy w bibliografii. Użyj go – a my automatycznie utworzymy odniesienie bibliograficzne do wybranej pracy w stylu cytowania, którego potrzebujesz: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver itp.
Możesz również pobrać pełny tekst publikacji naukowej w formacie „.pdf” i przeczytać adnotację do pracy online, jeśli odpowiednie parametry są dostępne w metadanych.
Przeglądaj rozprawy doktorskie z różnych dziedzin i twórz odpowiednie bibliografie.
1
Харченко, А. Ю. "Протолітичні рівноваги хромофорних реагентів у водних розчинах поліелектролітів у порівнянні з іншими колоїдними системами". Thesis, ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2018. http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/14183.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
Дисертаційна робота присвячена встановленню особливостей впливу полііонів аніонних та катіонних поліелектролітів на протолітичні рівноваги хромофорних реагентів у водних розчинах. Досліджувалися також відмінності впливу поліаніонів, міцел аніонних ПАР і колоїдних частинок гідрофобних дисперсій фулеренів та фулеренолів на кислотну силу катіонних індикаторних барвників.
Показано, що визначення показників уявних констант іонізації барвників у середовищі розчинів поліелектролітів необхідно проводити в напіврозведеному концентраційному режимі, що дозволяє уникнути проявів метахромазії. Дослідження семи катіонних індикаторних барвників різних зарядних типів дозволило встановити, що диференціювання їх кислотної сили у середовищі розчину полі (4-стиренсульфонату натрію) є подібним до того, що спостерігається у міцелярному середовищі додецилсульфату натрію (NaДС). Сильне диференціювання кислотно-основних властивостей аніонних барвників характерне також для гідрофільних дисперсій на основі катіонних рН-залежних поліелектролітів полі (гексаметиленгуанідин-гідрохлориду) та полі (диетиленамінгуанідин-гідрохлориду) при рН < 7.
В роботі розвинуто підхід до оцінки поверхневої густини заряду змішаних міцел на основі NaДС з добавками бутанолу-1 та пентанолу-1 індикаторним методом, що дозволило цілеспрямовано застосувати цей метод до дослідження полііонів у водних розчинах.
Встановлено, що кислотна сила індикаторних барвників суттєво залежить від концентрації гідрофобних дисперсій фулеренів та фулеренолів, поверхня колоїдних частинок яких має негативний потенціал, як і у випадку полііонів чи міцел. Недостатня концентрація С60 в розчині зумовлює агрегацію псевдоізоціаніну на поверхні колоїдних частинок.
2
Коновалова, І. С. "Особливості молекулярної та кристалічної будови діамінопохідних ароматичних та гетероароматичних сполук". Thesis, ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2018. http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/14184.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
Експериментальними та квантово-хімічними методами проведено систематичне вивчення геометричних характеристик аміногруп, що є замісниками в ароматичному циклі, та факторів, що на них впливають.
Прецизійні рентгеноструктурні дослідження 3,4-діаміно-1,2,4-триазолу і його 5-метилильної похідної та аналіз розподілу електронної густини за даними квантової хімії показали, що геометричні характеристики аміногруп залежать від природи атома, з яким аміногрупа зв'язана, від ступеня спряження неподіленої електронної пари Нітрогену з π-системою ароматичного циклу, та від впливу полярного середовища, що підсилює спряження. Посилення спряження аміногрупи з ароматичною системою приводить до ослаблення її акцепторних властивостей у водневому зв'язуванні.
При детальному аналізі характеристик водневих зв'язків в модельній системі піридин-вода було охарактеризовано новий вид водневого зв'язку змішаного типу X-H...N'/X-H...π', в якому одночасно і неподілена електронна пара Нітрогену і π-система циклу є акцептором протонів.
Для модельних молекул моно- та діамінобензенів було виявлено, що роль водневих зв'язків N-H…N' у формуванні кристалічної структури залежить від кількості і взаємного розташування аміногруп в циклі (орто, мета або пара). Найбільшу роль водневий зв'язок N-H…N' має в кристалі орто-діамінобензена, утворюючи будівельний блок кристалічної упаковки і базовий структурний мотив. В кристалах мета-діамінобензена вплив N-H…N' водневого зв'язку на формування упаковки порівняний з впливом водневого зв'язку N-H…π'. Наявність тільки однієї аміногрупи або двох аміногруп в максимально віддалених положеннях обумовлює дуже незначну роль водневих зв'язків N-H…N' в організації кристалів.
В кристалах нітрозаміщених похідних діамінобензенів було виявлено, що пара- або орто-положення аміногрупи відносно нітрогрупи зумовлює значне зменшення акцепторних властивостей аміногрупи внаслідок пуш-пульного ефекту або внутрішньомолекулярного водневого зв'язування. При цьому роль водневих зв'язків N-H…N' в організації кристалів стає зовсім незначною.
Аналіз міжмолекулярних взаємодій показав, що саме слабкі водневі зв'язки X-H...N', за участю аміногрупи як акцептора протонів, впливають на утворення поліморфних модифікацій діамінотриазолу, аніліну та орто-діамінобензолу.
3
Павловська, Т. Л. "Синтез і хімічні властивості конденсованих та спіросполучених похідних піролу". Thesis, ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2018. http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/14185.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
У дисертаційній роботі досліджено стереохімію та регіонаправленість фор-мування продуктів у процесах 1,3-диполярного циклоприєднання азометин-ілідів на основі ізатину та циклічних і аліфатичних α-амінокислот до похідних N-заміщених малеїнімідів, акрилової та метакрилової кислот та реакціях за участю 2-аміно-арилімідазолів з ациклічними СН-кислотами і карбонільними сполуками.
Реакції [2+3]-циклоприєднання азометин-ілідів на основі ізатинів та аліфатичних α-амінокислот до N-заміщених малеїнімідів ведуть до утворення двох енантіомерних спіро[індол 3,1’ піроло[3,4 с]пірол]-2,4’,6’-(1H,3’H,5’H)-трионів із цис-конфігурацією 3а’ та 6а’ протонів піроло[3,4-с]пірольної системи. У реакціях алкілування, нітрозування та ацилювання спіро[ін¬дол 3,1’ піроло[3,4 с]пірол]-2,4’,6’(1H,3’H,5’H)трионів первинним центром електрофільної атаки є атом N2’ піролідинового циклу.
Регіоселективне утворення 2 оксоспіро(індол-3-піролідин)-, -піролізин- та –піроло¬[1,2 c]тіазол-карбоксамідів спостерігається в циклоконденсаціях ароїл-акрилових та бензиліденпіровиноградних кислот та амідів і нітрилів акрилової та метакрилової кислот з відповідними 2-оксіндолазометин-ілідами.
Доміно-реакції 2-аміно-4-арилімідазолів з карбонільними сполуками та аліфатичними СН-кислотами (малононітрилом, етил 2-ціаноацетатом, 2-ціанокарбоксамідом) проходять виключно за С5 нуклеофільним центром в молекулі аміноазолу. У випадку використання ізатину як карбонільного компоненту реакції відбувається формування 6’-заміщених 3’,5’-діаміно-1-алкіл-2-оксо-1’-арилспіро[індолін-3,7’-піроло[1,2-c]імідазолів], що є аналогами алкалоїдів з 3,3’-спірооксіндольним остовом.
Проведено віртуальний скринінг нових сполук методом молекулярного докінгу на предмет виявлення серед них потенційних інгібіторів ферменту 11β-HSD1 – перспективної мішені для створення антидіабетичних засобів. Експериментально визначено антиоксидантні властивості 5е та оцінено її комплексну антидіабетичну дію на моделі цукрового діабету 2 типу у щурів.
4
Дьяконенко, В. В. "Будова органічних кристалів на основі аналізу енергій взаємодій між молекулами". Thesis, ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2018. http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/14186.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
Дисертація присвячена розробці нового методу вивчення кристалічної будови органічних сполук, яка ґрунтується на аналізі енергій взаємодій між молекулами в кристалі. На серіях модельних кристалів показано, що створений метод досить універсальний і може бути застосований для вивчення кристалічної структури органічних сполук різних типів з точки зору супрамолекулярної хімії (таких, що можуть утворювати декілька близьких за характеристиками міжмолекулярних взаємодій; або таких, що зовсім не утворюють специфічні взаємодії), а також структур макромолекул.
Запропоновано спосіб візуалізації розрахованих квантово-хімічними методами енергій парних взаємодій за допомогою енергетично-векторних діаграм. В рамках цього способу аналізуються не абсолютні значення енергій, а їх відносні величини, нормалізовані на відстань між взаємодіючими молекулами та енергію найсильнішої взаємодії в кристалі. Це робить розроблений метод майже незалежною від методу розрахунку енергій.
Аналіз участі одного або обох компонентів змішаних кристалів в утворенні базового структурного мотиву дає підстави для їх розділення на сольвати та со-кристали. Показано, що в кристалічній структурі сольватів базовий структурний мотив утворюється тільки одним з компонентів, а в со-кристалах обидва компоненти входять до базового структурного мотиву.
Застосування запропонованого методу для аналізу кристалічної структури ряду модельних органічних сполук дозволило виділити різні рівні організації молекулярних кристалів: сильно зв'язані енергетично ланцюжки/колонки або шари як первинні базові структурні мотиви, шари сильно взаємодіючих колонок як вторинні структурні мотиви.
Виділення рівнів організації структури створює передумови до класифікації всіх органічних кристалів. У разі неможливості виділення будь-якого структурного мотиву кристал можна класифікувати як ізотропний. Відповідно до типу первинного базового структурного мотиву, кристал може бути колончатим або шаруватим. При існуванні двох рівнів організації (колонок як первинного базового структурного мотиву і шарів як вторинного структурного мотиву) кристал є колончато-шаруватим.
Забезпечуючи подальший розвиток теорії синтонів, можна запропонувати їх класифікацію в рамках окремого кристалу відповідно до того, який структурний мотив вони утворюють. Можна виділити базові синтони, що утворюють асоціат молекул як будівельну одиницю кристала; первинні та вторинні, що відповідають за формування відповідного структурного мотиву, та допоміжні, що забезпечують взаємодію між вторинними структурними мотивами.
5
Фарафонов, В. С. "Локалізація та гідратація органічних барвників в міцелах поверхнево-активних речовин за даними молекулярно-динамічного моделювання". Thesis, ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2018. http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/14291.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
Дисертаційна робота присвячена встановленню методами обчислювальної хімії особливостей впливу природи поверхнево-активної речовини (ПАР) на локалізацію, орієнтацію та гідратацію молекул органічних барвників, що адсорбовані міцелами ПАР, у нейтральній та іонізованій формах. Крім того, досліджені властивості міцел ПАР без барвників та проведена робота по створенню повноатомних потенціальних моделей згідно з методологією загальновживаних силових полів.
На прикладі додецилсульфату натрію (ДСН) показано, що поведінка мономерів ПАР в моделюванні може визначатися не тільки параметрами потенціальної моделі для атомів головної групи ПАР, протиіона та води, але й для параметрами зв’язків у вуглеводневому радикалі. Для останніх рекомендоване використання параметрів, що отримані спеціально для вищих алканів та жирів.
Для ряду іонних ПАР визначено, що об’ємна частка води в поверхневих шарах їх міцел є дуже близькою, що свідчить про малий вплив на неї знаку заряду і природи головної групи та розміру міцели.
Розвинений підхід до обчислення мікроскопічних характеристик молекул органічних барвників, що адсорбовані міцелами ПАР (локалізації, орієнтації та складу мікрооточення). Цей підхід був застосований до ряду сольватохромних та кислотно-основних індикаторних барвників у міцелах загальновживаних катіонних, аніонних та цвітер-іонних ПАР. Визначено, що локалізація молекули стандартного сольватохромного барвника Райхардта в аніонних міцелах ДСН і катіонних міцелах цетилтриметиламоній броміду (ЦТАБ) є близькою, а різниця в параметрах полярності розчинів цих ПАР є наслідком взаємодії молекули з головними групами.
Оцінена придатність ряду кислотно-основних барвників для використання в індикаторному методі визначення поверхневого електростатичного потенціалу міцел. Показано, що різниця в локалізації та складі мікрооточення молекул двох протолітичних форм у міцелах ДСН є найменшою у 4-н-додецил-2,6-динітрофенолу (ДДФ) і 4 н гептадецил-7-амінокумарину, а в міцелах ЦТАБ — у ДДФ і стандартного барвника Райхардта.
6
Водолаженко, М. О. "Однореакторна послідовна взаємодія 1,3-дикарбонільних СН-кислот з N,N-диметилформаміду диметилацеталем та метиленактивними нітрилами". Thesis, ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019. http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/14606.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
Дисертаційна робота присвячена розробці нових ефективних синтетичних методів для збільшення молекулярного різноманіття гетероциклів із використанням однореакторних послідовних взаємодій, поліфункціональних сполук та не-класичних методів активації хімічних процесів з урахуванням принципів зеленої хімії на прикладі взаємодії 1,3-дикарбонільних СН-кислот з ДМФДМА та метиленактивними нітрилами.
Знайдено, що гідроліз у кислотному середовищі проміжних 4-ціанобута-1,3-дієнолятів призводить до селективного утворення похідних 2-пірон-3-карбоксамідів, що дозволило розробити однореакторну тристадійну методику та синтезувати широку бібліотеку таких сполук.
Показано, що у водному середовищі відбувається активація амідної групи 4 ціанобута-1,3-дієнолятів, що призводить до селективного утворення похідних 2 піридон-3-карбонітрилів. Також проведено кінетичні дослідження та запропо-новано можливий механізм цього перетворення.
При застосуванні 2-ціанометилбензімідазола як метиленактивного нітрила з циклічними СН-кислотами та ДМФДМА селективно утворюються 4-оксо-1,2,3,4-тетрагідробензо[4,5]імідазо[1,2-a]хінолін-6-іл ціаніди, з ациклічними β кетоестерами – 4-ціанобензо[4,5]імідазо[1,2-a]піридин-2-карбоксилатів (каталіз піперидином в умовах мікрохвильового нагрівання) або 4 ціанобензо[4,5]імідазо[1,2-a]піридин-1-олатів (каталіз метилатом натрію при кімнатній температурі), які після обробки кислотою дають 1 гідроксибензо[4,5]імідазо[1,2-a]піридин-4-карбонітрили. Із використанням квантово-хімічних розрахунків було показано, що таутомерні рівноваги та стабільність 2-імінокумарин-3-карбоксамідів та 2-іміно-5-оксо-5,6,7,8-тетрагідро-2H-хромен-3-карбоксамідів мають аналогічні тенденції, що свідчить про схожу поведінку цих сполук у хімічних перетвореннях.
На основі експериментальних, літературних та розрахункових даних запропоновано механізми досліджуваних перетворень.
7
Король, Н. І. "Електрофільна гетероциклізація ненасичених похідних 1,2,4-триазол-3-тіону". Thesis, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2019. http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/14632.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
Дисертація присвячена розробці наукових засад використання електрофільної гетероциклізації у регіо-(стерео-)селективному конструюванні конденсованих похідних 1,2,4-триазолу; дослідженню хімічних та фізико-хімічних властивостей синтезованих сполук.
Синтезовано ряд S-алкеніл- та алкінілзаміщених заміщених 1,2,4-триазол-3-тіонів, які було використано в якості стартових сполук для запланованих досліджень. Було вивчено реакції галогенування й халько-генгалогенування згаданих триазолів, в результаті чого отримано раніше неописані конденсовані похідні тіазоло[3,2-b][1,2,4]триазолу та триазо-ло[5,1-b][1,2,4]тіазину. Встановлено фактори, які визначають регіо- та стерео-селективність процесу електрофільної гетероциклізації: природи ненасиченого фрагменту в модельних тіоефірах (поляризації подвійного зв’язку, стеричного фактора замісників, ступеню ненасиченості, положення подвійного зв’язку); природи електрофільного реагенту та розчинника. Досліджено реакційну здатність отриманих конденсованих солей тіазоло-[3,2-b][1,2,4]триазолію з використанням комплексної методології комбінування теоретичних й експериментальних підходів. Отримано нові поліфункціональні похідні симетричних триазолів реакцією конденсованих тіазоло[3,2-b][1,2,4]триазолій тригалогенідів з N- та OH-нуклефілами. Досліджено біологічну дію отриманих сполук на патогенні мікроорганізми. Оцінено вплив природи фрагменту електрофілу, введеного в склад цільових продуктів, на характер біологічної активності останніх. Виявлено сполуки-лідери, які мають найвищу бактерицидну активність.
8
Шапошник, А. М. "Закономірності процесів утворення та структурні особливості оксалатів MC2O4•nH2O (M=Mn,Co,Ni,Cd), форміатів M(HCO2)n (М=Ag,Ni) та продуктів їх термолізу". Thesis, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2019. http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/14634.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
Дисертація присвячена дослідженню як нових структур так і структурних особливостей уже відомих з літератури гідратів і безводних оксалатів та форміатів перехідних металів за допомогою сучасних методів рентгеноструктурного аналізу з використанням даних растрової електронної мікроскопії та термогравіметричного аналізу.
Отримано структурні дані для трьох поліморфних модифікацій дигідрату оксалату марганцю(II) α′, α″ та β-модифікація, що утворюються одночасно при самочинному розпаді кристалів тригідрату оксалату марганцю(II).
Дослідженням порошкових зразків дигідратів оксалатів марганцю(II), кобальту(II) та нікелю(II) встановлено, що їх структура є розупорядкованою. Запропоновано модель розупорядкування для розрахунків, яку можна використовувати і для схожих сполук, оскільки існуюча модель OD-структур неприйнятна для використання в методі Рітвельда.
За даними порошкових рентгенограм знайдено нову поліморфну модифікацію безводних оксалатів марганцю(II) та кадмію(II) (γ-MnC2O4 та γ-CdC2O4), яка утворюється при термолізі гідратів, є метастабільною, не щільновпакованою та має нижче значення густини порівняно з відомими модифікаціями.
Для безводних оксалатів нікелю(II) та кобальту(II) визначено структуру beta-модифікації, яка є продуктом термолізу відповідних гідратів. Показано, що розупорядкованість структури зберігається при термолізі, і тому beta-модифікація може бути розупорядкованою, всупереч існуючим літературним даним.
Визначено структуру форміату срібла(I), особливістю якої є утворення кластерів Ag–Ag=2,919 Å, що спостерігаються і в інших сполуках даного металу. Аналізом структури цієї нестабільної сполуки показано, що її спонтанний розпад за кімнатної температури призводить до утворення пластівчастих наночастинок металічного срібла.
9
Звягін, Є. М. "Синтез полінітрогеновмісних гетероциклічних комплексонів з використанням методів клік-хімії". Thesis, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2019. http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/14802.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
Дисертація присвячена синтезу поліазолів та поліазинів, які здатні вилучати іони важких металів із водного середовища та придатні до закріплення на поверхні твердого носія.
Оптимізована методика синтезу піридо[2,3-d]піримідинів з урахуванням принципів «зеленої» хімії. Одержаний новий 1,6-діаміно-2-імінопіримідин-4(1Н)-он та описані його хімічні властивості.
Розроблена препаративна методика синтезу арилароїлацетиленів. Синтезовані шифові основи на основі саліцилового альдегіду та амінів та для модифікованого 2-(біс((2-гідроксибензиліден)аміно)метил)фенолу, закріпленого на поверхні силанізованого силікагелю та смоли Меррифілда, виміряні ступені вилучення іонів Eu(III), Sr(II), Cu(II).
Одержані нові представники 1,2,3-, 1,2,4-триазолів та тетразолів, в тому числі і сполуки, що містять послідовно з’єднані всі названі поліазоли, виходячи із органічних азидів, смоли Меррифілда. Для такої модифікованої смоли виміряно залежність ступенів вилучення іонів Eu(ІІІ), Sr(II), Cu(ІІ), Pb(ІІ) та Cd(II).
10
Земляна, Н. І. "Конденсовані гетероцикли – продукти взаємодії аліфатичних єнонів з 3-аміно-1,2,4-триазолом та 5-амінопіразолом". Thesis, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2019. http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/14807.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
У дисертаційній роботі досліджено направленість взаємодії 3-аміно-1,2,4-три-азолу й 5-амінопіразолів з аліфатичними єнонами та їх синтетичними попередниками – карбонільними сполуками і циклічними СН-кислотами – в залежності від умов проведення процесу, а також розширено набір відомостей щодо властивостей частково гідрогенізованих 1,2,4-триазоло[1,5-а]піримідин-7-олів, 3,7,7-триметил-4-феніл- та -4-(фенілвініл)-5Н-піразоло[3,4-b]хінолін-5-онів і на цій основі виявлено нові шляхи їх хімічної модифікації. Розроблено способи синтезу раніше не описаних 5,5,7-триметил-4,5,6,7-тетрагідро[1,2,4]триазоло[1,5-а]піримідин-7-олів, 7-амінозаміщених 5-феніл-4,5,6,7-тетрагідро- та 5,5,7-триметил-4,5,6,7-тетрагідро-[1,2,4]триазоло[1,5-a]-піримідинів, нових похідних 1-метил-5-арил-3,6,7,8-тетрагідроциклопента[d]-піразоло[3,4-b]піридинів, 3,7,7-триметил-4-(арилвініл)-5Н-піразоло[3,4-b]хінолін-5-онів, 3-алкіл-4-арилвініл-4,6,7,8-тетрагідроциклопента[b]піразоло[4,3-e]піридин-5(2H)-онів, 3-алкіл-4-арилвініл-4,10-дигідроіндено[1,2-b]піразоло[4,3-e]піридин-5(2H)-онів, піразоло[3,4-b]піридин-4-спіроіндолінонів у тому числі на основі багатокомпонентних конденсацій, які характеризуються високою регіоселективністю. Показано, що 5-фенілтетрагідро[1,2,4]триазоло[1,5-а]піримідин-7-олу та 5,5,7-триметилтетрагідро[1,2,4]триазоло[1,5-а]піримідин-7-олу, притаманні властивості і спиртів, і циклічних аміналю й амінокетону відповідно, що підтверджується здатністю до утворення етерів та естерів, а також взаємодією з амінами і гідразинами. Наявність у структурі 7-амінозаміщених триазоло[1,5-а]піримідинів двох асиметричних атомів С5 та С7 обумовлює існування їх у вигляді двох діастереомерів. 5-Феніл-4,5,6,7-тетрагідро-1,2,4-триазоло[1,5-а]піримідин-7-ол при кип’ятінні у морфоліні зазнає ретророзпаду і перетворюється на 1-феніл-2-(7-феніл-4,5,6,7-тетрагідро-[1,2,4]триазоло[1,5-a]піримідин-5-іл)етан-1-он. Розроблені методи синтезу і модифікації азолоазинів застосовано при виготовленні сполук, призначених для фармакологічних випробувань з метою оцінки їх антидіабетичної активності. На моделі експериментального цукрового діабету 2 типу у щурів доведено наявність певних специфічних антидіабетичних властивостей у 3,7,7-триметил-4-(фенілвініл)-2,4,6,7,8,9-гексагідро-5Н-піразоло[3,4-b]хінолін-5-ону.
11
Лагута, А. М. "Кінетика реакцій трифенілметанових барвників з нуклеофілами в організованих розчинах". Thesis, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2019. http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/14884.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
Дисертаційна робота присвячена встановленню закономірностей впливу організованих розчинів на основі колоїдних ПАР на константу швидкості реакцій трифенілметанових барвників з нуклеофільними реагентами, а також впливу інертних електролітів на кінетичний міцелярний ефект. У рамках роботи досліджено нітрофеноловий фіолетовий, запропоновано його використання при дослідженні кінетичних міцелярних ефектів.
На основі впливу водно-органічних систем на значення константи швидкості встановлено, що вплив полярності на швидкість реакцій трифенілметанових барвників з іоном НО– підпорядковується правилам Х’юза–Інгольда.
Дослідження семи реакцій за участю катіонних та аніонних барвників, та двох нуклеофільних реагентів (НО– та Н2О) дозволило розширити та обґрунтувати уявлення про закономірності впливу міцел різного типу ПАР на швидкість реакцій нуклеофільного приєднання. Кількісна оцінка кінетичних міцелярних ефектів проведена за моделями Пішкевича, Березіна та псевдофазною іонообмінною Бантона та Ромстеда. Вперше виявлено зменшення локальної концентрації реакційно-здатних зв’язаних іонів НО– катіонними міцелами; як можливе пояснення запропоновано уявлення про «відволікаючий ефект» за рахунок їх
електростатичної асоціації з катіонними головними групами.
Досліджено іонний обмін між іоном НО– та F–, Ac–, Cl–, Br–, Bnz–, NO3–, N3–, Sal– у шарі Штерна міцел; одержано значення констант іонного обміну. Показано, що аніони Br–, Bnz–, N3– та Sal– зменшують ступінь зв’язування аніонних барвників.
12
Дикун, О. М. "Будова і фізико-хімічні властивості основ Шиффа і гідразонів госиполу". Thesis, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2019. http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/14885.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
Дисертація присвячена дослідженню будови і антирадикальних властивостей основ Шиффа і гідразонів госиполу.
Синтезовано дев’ять імінопохідних госиполу (три з яких отримані вперше): сім основ Шиффа і два гідразона. Методами молекулярної спектроскопії (ІЧ, УФ, ЯМР) і квантової хімії досліджено будову і таутомерію цих сполук. Повне віднесення всіх сигналів (13С ЯМР) і смуг коливальних і електронних спектрів поглинання виконане за допомогою DFT і TD-DFT розрахунків.
Антирадикальні властивості імінопохідних госиполу оцінені в реакції з 2,2’-дифеніл-1-пікрилгідразилом (ДФПГ) і катіон-радикалом 2,2’-азино-біс-(3-етилбензтіазолін-6-сульфокислоти) (АБТС) в етанолі за допомогою стехіометричних коефіцієнтів реакції, EC50, VCEAC і TEAC. Отримані константи швидкості реакції імінпопохідних госиполу з ДФПГ на повільній стадії. За допомогою квантово-хімічних розрахунків встановлено найбільш реакційно здатні О–Н групи досліджених імінопохідних. Показано, що всі досліджені сполуки є ефективними антирадикальними агентами по відношенню до ДФПГ і катіон-радикала АБТС.
Проведено дослідження реакційної здатності основ Шиффа госиполу по відношенню до ДФПГ в присутності хлоридної кислоти. Показано існування кореляції між величинами хімічних зсувів протонів N–Н груп основ Шиффа госиполу і константами швидкості реакції, що дозволяє робити прогноз реакційної здатності основ Шиффа госиполу по відношенню до вільних радикалів.
Встановлено, що імінопохідні госиполу виявляють цитостатичну активність і є потенційними об’єктами для подальших біологічних досліджень.
13
Швець, О. Г. "5-Метил[1,2,4]триазоло[1,5-a]піримідини та споріднені сполуки: синтез та функціоналізація". Thesis, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна МОН України, 2021. http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/15953.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
Дисертація присвячена синтезу низькомолекулярних 5 метил[1,2,4]триазоло[1,5 а]піримідинів та споріднених сполук, функціоналізованих за положенням 6.
У роботі вперше отримано 6 функціоналізовані похідні 7 метил- та 7 незаміщених 5 метил[1,2,4]триазоло[1,5 а]піримідинів, їх 4,7 дигідро- та тетразольних аналогів – спирти, кислоти, альдегіди, що на теперішній час є найбільш низькомолекулярними представниками своїх класів. Показана можливість взаємоперетворення 5-метил-ДТПМ на 5-метил-ТПМ і зворотній процес синтезу 5 метил ДТПМ з 5-метил-ТПМ.
Розроблено два незалежні шляхи до отримання 7 метил та 7 незаміщених 5 метил-ДТПМ, що не містять замісника у положенні 6. Перший спосіб полягає у деацилюванні відповідних 6 ацетил-5-метил-ДТПМ, а другий у відновленні 6 незаміщених 5-метил-ТПМ за допомогою LiAlH4 у ТГФ. Факт відновлення 7 метил та 7 незаміщених 5-метил-ТПМ LiAlH4 у ТГФ лише до 4,7 дигідропохідних пояснюється утворенням N(4)-аніону ДТПМ. Дані 7 метил- та 7 незаміщені 5 метил ДТПМ, що не містять замісника у положенні 6, є активними С нуклеофілами, здатними до подальшої функціоналізації.
Запропоновано ефективний способ синтезу N,N-діалкіл-β кетосульфонамідів за конденсацією Кляйзена, зокрема, N,N-диметил-β оксопропансульфонаміду (який є найбільш низькомолекулярною речовиною свого класу) та N,N діалкіл(цинамоїлметил)сульфонамідів, які у реакції з аміноазолами утворюють 7 арил-5 (сульфонамідо)метил 4,7 дигідроазоло[1,5 а]піримідини.
14
Михайленко, В. В. "Хіральні діестери п-терфенілдикарбонової кислоти і фторовмісних спиртів як ефективні компоненти сегнетоелектричних рідких кристалів з малим кроком надмолекулярного гелікоїду". Thesis, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна МОН України, 2021. http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/16003.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
Дисертаційна робота присвячена синтезу та дослідженю нових ефективних фторовмісних хіральних компонентів для сегнетоелектричних рідкокристалічних матеріалів з короткими кроками гелікоїда.
В роботі розроблені препаративні методи синтезу нових хіральних діестерів п-терфенілдикарбонової кислоти та фторовмісних спиртів. Синтезовано систематичні ряди симетричних хіральних діестерів п-терфенілдикарбонової кислоти, які містять залишки 1,1,1-трифтороалкан-2-олів, 2,2,2-трифторо-1-п-толілетанолу, а також діестери, молекули яких у термінальних положеннях сукупність хіральних лактатних та 1,1,1-трифтороалкан-2-ольних фрагментів. Запропоновано новий хіральний дериватизуючий реагент для визначення енантіомерної чистоти хіральних вторинних фторовмісних спиртів. Розроблено способи одержання (R)- та (S)-енантіомерних 1,1,1-трифтороалкан-2-олів з високою енантіомерною чистотою, які є ключовими напівпродуктами для синтезу цільових сполук. Досліджені властивості синтезованих цільових сполук як хіральних компонентів СЕРК матеріалів. В результаті досліджень отримані дані щодо впливу молекулярної структури хіральних діестерів п–терфенілдикарбонової кислоти на властивості СЕРК з малим кроком гелікоїда. На основі нових хіральних компонентів розроблені СЕРК матеріали для використання у сучасних фотонних пристроях. Запропоновано ефективний спосіб отримання в енантіомерно чистому вигляді трифторомолочної кислоти – корисного хірального напівпродукта для синтезу перспективних компонентів СЕРК.
15
Сливка, М. В. "Стратегія електрофільної гетероциклізації в синтезі конденсованих та функціональних похідних 4,5-дизаміщених-1,2,4-триазол-3-тіону". Thesis, Харківський національний уні¬верситет імені В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, 2021. http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/16014.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
Дисертація присвячена вирішенню важливої наукової проблеми регіонаправленого дизайну конденсованих і функціональних похідних 1,2,4-триазол-3-тіону з використанням стратегії ЕВЦ.
Синтезовано 4-алкенілзаміщені 5-аміно-1,2,4-триазол-3-тіону та бутенільні, цинамілові й пентенільні тіоетери 4,5-дизаміщених 3-меркапто-1,2,4-триазолів. Знайдено оптимальні умови взаємодії 3-[S-алкеніл(алкініл)]-4,5-дизаміщених 1,2,4-триазолів з електрофільними реагентами, які дозволяють досягти максимальної регіо-(стерео-)-селективності процесу. Виявлено закономірності селективного анелювання п’яти- чи шестичленного циклу до остову 1,2,4-триазолу; з’ясовано вплив природи реагуючих компонентів, природи розчинника та умов проведення реакції на регіонаправленість процесу. Показано вирішальний вплив природи алкенільного фрагмента та гетероатома, зв’язаного з ненасиченим замісником, на регіонаправленість ЕВЦ. Запропоновано механізми перебігу реакцій ЕВЦ досліджуваних ненасичених похідних 1,2,4-триазол-3-тіону на основі одержаного емпіричного матеріалу та методів комп’ютерного моделювання. Показано ефективність використання 13С ЯМР спектроскопії для контролю регіоселективності реакцій ЕВЦ. Розроблено ефективний метод функціоналізації триазольного циклу шляхом селективного розкриття тіазолінієвого кільця у солях тіазоло[3,2-b][1,2,4]триазолію при дії нуклеофілів. Показано можливість комплексоутворення карбонілзаміщених триазолів із іонами Ni2+, Zn2+, Cu2+, Ві3+. Досліджено біологічні властивості селено- й телуровмісних тіазоло[3,2-b][1,2,4]триазолів й тіазоло[2,3-c][1,2,4]триазолів; виявлено сполуки-лідери, які проявляють високу бактерицидну, фунгіцидну, протитуберкульозну активності.
16
Ткаченко, І. Г. "Нові дигідропохідні азолопіримідинів на основі аліфатичних карбонільних сполук". Thesis, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна МОН України, 2021. http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/16066.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
Дисертацію присвячено розробці методик синтезу частково гідрованих аліфатичнозаміщених азолопіримідинів з вузловим атомом азоту з низькою молекулярною масою. Трикомпонентною конденсацією 3-аміно-1,2,4-триазолу та його похідних, 5-аміно-1,2,3-триазолу-4-карбоксаміду або 5 аміно-2H-тетразолу з аліфатичними альдегідами та β-дикарбонільними метиленактивними сполуками у водному середовищі отримано нові 4,7-дигідро-1,2,4-триазоло, 4,7-дигідро-1,2,3-триазоло та 4,7-дигідротетразоло[1,5-a]піримідини, будова яких підтверджена спектральними методами аналізу, зокрема, рентгеноструктурними дослідженнями. Встановлено, що циклоконденсація аміноазолів з оцтовим альдегідом та трифлуорацетооцтовим естером приводить до утворення суміші стійких діастереомерів 5-гідроксизаміщених 4,5,6,7-тетрагідроазоло[1,5-a]піримідинів без елімінування напівамінальної гідроксигрупи. За допомогою спектральних методів аналізу було встановлено їх просторову будову. Усі синтези проведено у водному середовищі без застосування каталізатору, що відповідає принципам «зеленої хімії». Встановлено, що взаємодія 3-аміно-5-метилпіразолу з ацетилацетоном та аліфатичними альдегідами у співвідношенні 2:2:1, відповідно, веде до утворення біс-похідних піразоло[1,5-а]піримідину, замість очікуваних 4,7-дигідропохідних піразолопіримідину. Бромування похідних 4,7-дигідро-1,2,4-триазоло[1,5-a]піримідину в оцтовій кислоті дозволило отримати 5-бромометилпохідні зі збереженням дигідроструктури циклу, які надалі були використані як вихідні реагенти в реакціях нуклеофільного заміщення з амінами.
Окремі представники серед нових синтезованих частково гідрованих азолопіримідинів виявили протимікробну, протигрибкову, антиоксидантну активність при дослідженні біологічної активності in vitro.
17
Токарєв, В. В. "Квантово-хімічне моделювання магнітних властивостей квазіодновимірних магнетиків на основі сполук перехідних металів". Thesis, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна МОН України, 2021. http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/16067.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
Роботу присвячено теоретичному дослідженню впливу структурних параметрів на магнітні властивості квазіодновимірних комплексних сполук перехідних металів з використанням ефективних гамільтоніанів квантовохімічного методу валентних зв’язків, розвитку і перевірці наближених методів моделювання низькотемпературних магнітних властивостей та нижньої частини енергетичного спектра цих сполук.
Показано, що для моделі Хабарда з U - 1 на одновимірних фрагментах прямокутної решітки шириною n чергування донорів та акцепторів уздовж решітки збільшує стійкість основного стану з максимальним спіном відносно
збільшення взаємодії між елементарними комірками при електронній густині ρ Æ
1¡1/2n.
Побудовано модифіковану поляронну теорію, що пояснює залежність зміни
спіну основного стану моделі Хабарда з U Æ 1 на фрагментах з відкритими та періодичними граничними умовами при збільшенні взаємодії елементарних комірок та від розміру фрагмента.
Для одновимірної двозонної моделі Хабарда з U À t показано, що неврахування скорельованого руху електронів в ефективній t - J моделі приводить до неправильного опису симетрії основного та нижніх збуджених
рівнів скінченних циклічних фрагментів.
Показано, що модель Ізінга адекватно відтворює термодинамічні властивості
одновимірних біметалічних феримагнетиків, що описуються моделлю Гейзенберга, лише при екстремально малих чи великих значеннях позитивної одноіонної анізотропії.
За допомогою лінійної теорії спінових хвиль знайдені ізомери регулярних антиферомагнітних кластерів з близькими енергіями основного та нижніх збуджених станів, розроблено і перевірено метод розрахунку структурних параметрів одновимірних антиферо- та феримагнетиків, що мають близькі швидкість спінових хвиль та щілину в енергетичному спектрі.
18
Седаш, Ю. В. "Багатокомпонентні реакції 3-аміно-1,2,4-триазолу с СН-кислотами та карбонільними сполуками". Thesis, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна МОН України, 2021. http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/16073.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
Дисертаційна робота присвячена дослідженню трикомпонентної конденсації 3-аміно-1,2,4-триазолів з саліциловими альдегідами та СН-кислотами, встановленню закономірностей перебігу таких багатокомпонентних реакцій, їхньої хемо-, регіо- та стереоселективності, а також розробці методів одержання нових похідних триазолопіримідинів та встановленню механізмів даних перетворень.
У роботі знайдено нову спрямованість взаємодії, де, на відміну від літературних даних щодо реакції амінотриазолу з саліциловими альдегідами та кетонами, у розроблених м’яких умовах утворюються похідні 5-арилзаміщених тетрагідротриазолопіримідинів – продукти приєднання альдегіду до екзоциклічного атома азоту триазолу. Ці сполуки є інтермедіатами на шляху формування похідних [1,2,4]триазоло[1,5-с [1,3,5]бензоксадіазоцину в жорстких умовах мікрохвильового нагріву. Структуру ключового інтермедіату наряду зі структурою одного з представників ряду бензоксадіазоцинів було остаточно доведено за допомогою рентгеноструктурного дослідження та інших спектральних даних. Варіювання кетонів виявило межи застосування даного підходу обумовлені втратою стерео-, регіоселективності або зниженням реакційної здатности заміщених кетонів. Було розроблено загальну методику, яка дозволяє виходячи з ацетону, заміщених саліцилових альдегідів та 5-R-3-аміно-1,2,4-триазолів швидко отримувати похідні бензоксадіазоцину з варіабельними замісниками у триазольному та бензольному циклах. Заміна кетонів на ацетооцтовий естер у м’яких умовах також проходить за альтернативною направленістю з утворенням відповідних 5-арилзаміщених тетрагідротриазолопіримідинів, які у розчинах ДМСО зазнають епімерізації хірального центра 6-С-Н та у випадку вихідних альдегідів, що не містять 2-ОН-групу, зазнають перегрупування у жорстких умовах з утворенням відомих 7 арилдигідротриазолопіримідинів – продуктів класичної направленості взаємодії.
19
Марков, В. В. "Кількісні залежностi «структура речовини – характеристики розподiлу» в двофазних та нанодисперсних системах". Thesis, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна МОН України, 2021. http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/16074.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
Проаналізовано існуючі моделі для прогнозування фізико-хімічних властивостей речовин. За допомогою лінійних залежностей вільних енергій сольватації охарактеризовано вплив модифікаторів рухомої фази на утримування аналітів. Зміна коефіцієнтів моделі при варіюванні складу системи добре узгоджується зі зміною її фізико-хімічних властивостей. Визначено найбільш придатні для вирішення даного завдання методи відбору дескрипторів. Генетичний алгоритм і метод повного перебору оптимізовані для відбору дескрипторів і створення мультіпараметріческіх залежностей «структура – утримування –властивість». Побудовано моделі для передбачення розподілу органічних речовин в двофазних і міцелярних системах і моделювання хроматографічного утримування. Дані моделі є універсальними, тобто можуть бути використані для прогнозування поведінки речовин в системах різних типів. Створені моделі не поступаються класичним лінійним залежностям енергій сольватації, проте засновані на неемпіричних дескрипторах. Запропонована модель валідована шляхом прогнозування розподілу карбонових кислот в системі «вода – міцелярна псевдофаза ДСН», крос-валідацією, моделюванням констант розподілу незалежного набору речовин. Передбачені константи розподілу добре відповідають визначеним експериментально.
20
Святенко, Л. К. "Реакційна здатність нітроароматичних сполук і циклічних нітроамінів. Квантово-хімічне моделювання". Thesis, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна МОН України, 2021. http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/16083.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
Дисертація присвячена розробці теоретичних підходів до вивчення механізмів і кінетики реакцій нітроароматичних сполук і циклічних нітроамінів, що дозволяє прогнозувати методи ефективного вилучення їх з навколишнього середовища.
Проведено детальний аналіз різних теоретичних наближень і сольватаційних моделей на предмет точності розрахунку потенціалів відновлення і окиснення нітроароматичних сполук і азациклічних сполук. В обраних наближеннях, які забезпечують точність розрахунку 0,1-0,2 еВ для даних класів сполук, розраховано величини потенціалів відновлення і окиснення сполук, для яких експериментальні дані відсутні. З’ясовано, що адсорбція знижує здатність гідратованих нітроароматичних сполук і циклічних нітроамінів до окисно-відновних перетворень. Pозроблено підхід для моделювання кінетики багатостадійної реакції за різних умов із залученням усіх, теоретично прогнозованих, інтермедіатів. Встановлено механізм відновлення нітрогрупи у нітрозогрупу за допомогою нітроредуктаз. Змодельовано механізм початкових стадій лужного гідролізу таких нітроароматичних сполук і циклічних нітроамінів, як TNT, DNT, DNAN, RDX, HMX, CL-20. Показано, що гідроліз нітросполук перебігає у напрямку приєднання гідроксид-іону і заміщення нітрогруп гідроксильними групами з побічним депротонуванням, яке призводить до утворення комплексів Яновського і, в подальшому, до сполук з високою молекулярною масою. Фотоактивація значно прискорює процес лужного гідролізу DNAN. Гідроліз нітроамінів складається з початкового депротонування і відщеплення нітрит-іону, приєднання гідроксид-іону з одночасним розривом циклу, подальшим перетворенням шляхом розриву зв’язків C-N i приєднання гідроксид-іону. Змодельовано кінетичні криві для лужного гідролізу TNT, DNT, DNAN, RDX, HMX, що дає інформацію про швидкість розкладу вихідних сполук і накопичення продуктів. Змодельовано механізми окиснення синглетним киснем нітроароматичних сполук DNAN і NTO та механізми окиснення гідроксид-радикалом сполук DNT, DNАN, NTO, RDX. Показано, що окиснення сполуками, які генерують гідроксид-радикал, є високоекзотермічним процесом. Розуміння механізму процесу деградації нітросполук шляхом лужного гідролізу, під дією синглетного кисню та гідроксид-радикалу сприятиме вдосконаленню технологій для видалення нітросполук з навколишнього середовища.
21
Говор, Ірина Вікторівна. "Флуоресцентні системи на основі комбінацій чутливих до мікрооточення барвників для раціометричного визначення конформаційних змін протеїнів". Thesis, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, 2021. http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/16544.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
В дисертаційній роботі досліджені спектрально-люмінесцентні і фотофізичні властивості ряду сквараїнових, норсквараїнових і стирилового барвників у розчинах та при взаємодії з протеїнами. Встановлені закономірності зв'язку між структурою та властивостями барвників для створення раціометричних систем з ферстерівським резонансним переносом енергії (FRET) з метою розробки нового підходу для визначення конформаційних змін в протеїнах.
Дослідження спектральних властивостей в різних середовищах показало, що норсквараїнові барвники менш чутливі до полярності середовища та до присутності протеїну, ніж сквараїни. Найбільші спектральні зміни при утворенні комплексів з протеїнами спостерігаються для барвників, що не містять сульфогруп. Збільшення водорозчинності барвників шляхом введення сульфогруп знижує їх здатність утворювати комплекси з протеїнами.
Варіювання мольного співвідношення компонентів в системі БСА з некон'югованими барвниками дозволяє адаптувати підхід до визначення різного ступеня змін досліджуваних конформацій протеїну. На основі отриманих закономірностей розроблено новий флуоресцентний підхід визначення зміни конформації протеїнів із застосуванням FRET між барвниками незв'язаними з протеїном ковалентним зв'язком. Продемонстровано можливість практичного використання нового підходу.
22
Буніна, Зінаїда Юріївна. "Сорбція іонів лантаноїдів полімерними сорбентами з іммобілізованими О-дентатними лігандами". Thesis, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, 2021. http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/16545.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
Дисертація присвячена встановленню закономірностей сорбційного вилучення іонів лантаноїдів низкою полімерних сорбентів з іммобілізованими О-дентатними лігандами.
Методом радикальної полімеризації в масі синтезовано серію іон-імпринтованих полімерів на основі етиленглікольдиметакрилату або дивінілбензену. Встановлено вплив ступеня зшивання, мономерів і лігандів для іон-імпринтованих полімерів на сорбційні властивості отриманих матеріалів по відношенню до ґадолінію.
Досліджено сорбційні властивості поруватих дивінілбензенстиренових кополімерів, імпрегнованих N,N,Nʹ,Nʹ-тетраоктилдіамідом дигліколевої кислоти (ТОДГА), та підібрано найкращу матрицю для нековалентного закріплення цього ліганду. Також здійснено порівняння цих матеріалів з сорбентами, що являють собою силікагелі з прищепленими каліксаренами, модифікованими по верхньому вінцю макроциклу фосфіноксидними та фосфонатними групами.
Для всіх матеріалів визначені оптимальні умови проведення адсорбції досліджених іонів.
23
Cruz, González Alejandro. "COMPOSICIÓN QUÍMICA DE LAS AGUAS TERMALES EN EL ESTADO DE MÉXICO: IMPLICACIONES PARA SUS USOS". Tesis de Licenciatura, Universidad Autónoma del Estado de México, 2017. http://hdl.handle.net/20.500.11799/67989.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
El objetivo principal de esta tesis fue clasificar las aguas termales presentes en diversas
localidades del Estado de México, a partir de sus características fisicoquímicas, para poder
identificar sus propiedades medicinales, con la finalidad de contribuir al desarrollo del
turismo de salud termal y como una forma de medicina alternativa en la entidad mexiquense.
El primer proceso metodológico consistió en ubicar los manantiales termales más
representativos a estudiar, considerando los de mayor importancia económica y cultural, con
base en lo cual se definió realizar esta actividad en los municipios de Ixtapan de la Sal,
Tonatico, Ixtapan de Oro, Sultepec, Tejupilco, Apaxco y Temascalcingo.Universidad AUtónoma del Esatdo de México Aguas termales en el Estado de México: origen, caracterización y protección 3716/2014
24
Carbajal, Romero Luis Daniel. "Calidad sanitaria de jugos elaborados a base de naranja (Citrus sinesis L.) en los principales marcados de la localidad de Toluca". Tesis de Licenciatura, Universidad Autonoma del Estado de México, 2018. http://hdl.handle.net/20.500.11799/94830.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
Es una investigación sobre calidad sanitaria de jugos elaborados a base de naranja, de los principales mercados de Toluca, es de suma importancia saber el nivel de inocuidad con la que se cuenta en este tipo de frutas que son minimamente procesadas.El objetivo de esta investigación fue determinar la calidad sanitaria de jugo a base de naranja en los principales mercados de la localidad de Toluca, mediante la identificación de mesófilos aerobios, coliformes totales y coliformes fecales, así como los posibles riesgos que puedan provocar enfermedades al consumidor y poder aplicar estrategias preventivas antes de su consumo. Para la determinación de microorganismos indicadores presentes en las muestras se utilizaron las metodologías señaladas por las Normas Oficiales Mexicanas NOM-092-SSA1-1994, NOM-109-SSA1-1994, NOM-110-SSA1-1994 Y NOM-113-SSA1-1994. Los resultados obtenidos de las muestras indicaron la presencia de microorganismos capaces de afectar la calidad del producto. Los recuentos de mesófilos aerobios no sobrepasaron los límites permitidos por la NOM-093-SSA1-1994, mientras que para coliformes totales y coliformes fecales en los jugos a base de naranja se determinó el grado de contaminación de dichas variables y que está por encima de los límites máximos permitidos, al encontrar la presencia de estos microorganismos nos indica el grado de contaminación por materia fecal y la mala aplicación de prácticas de higiene por parte de los vendedores como la falta de limpieza de utensilios, cuchillos, trapos, exprimidores lo que presenta una deficiente o mala calidad sanitaria en jugos a base de naranja y su consumo, puede producir enfermedades.
Facultad de Ciencias Agrícolas, Laboratorio de Calidad de los Productos Agropecuarios
25
CASTILLO, LÓPEZ EDGAR. "SEVERIDAD DE Botrytis cinerea Pers. (Telomorfo: Botryotinia fuckeliana De Bary) EN EL CULTIVO DE CRISANTEMO (Chrysanthemun x morifolium syn: Dendranthema grandiflorum) VARIEDAD SPIDER CON EXTRACTOS DE VID SILVESTRE". Tesis de Licenciatura, UNIVERSIDAD AUTÓNOMA DEL ESTADO DE MÉXICO, 2018. http://hdl.handle.net/20.500.11799/94904.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
Botrytis cinerea Pers. afecta a una gama de productos florícolas y hortícolas, provoca pérdidas en producción causado por el moho gris y sus cepas causan necrosis en flores, hojas, yemas, brotes y frutas. Una posible alternativa de control es el uso de extracto de vid silvestre (Vitis spp.). El objetivo del presente trabajo fue evaluar la eficacia de diferentes concentraciones de vid silvestre. 100%, 80%, 40% y 0% de extracto de vid silvestre y el testigo químico. Se realizaron evaluaciones a los 77, 81, 84, 88, 92 y 96 días después del trasplante para evaluar la severidad, incidencia y progreso del tizón por Botrytis cinerea Pers. en el cultivo de crisantemo variedad spider. Los resultados indicaron que la mayor severidad se presentó en el control desde los 77 DDT alcanzando valores del 80 al 100% de daño al final del ciclo, seguido de los tratados con 80% de concentración de extracto y los tallos con 40% de concentración del extracto. Finalmente, los resultados indicaron que el uso de 100% extractó de (vid silvestre) origina resultados cercanos al testigo químico, expresando una menor severidad con respecto al control, así como una menor curva de desarrollo de la enfermedad, por lo que puede ser usado como biopesticida para el control de esta enfermedad.
26
García, Castillo Octavio. "EFECTOS ENTROPICOS SOBRE EL FENOMENO DE LA ADSORCION FISICA EN MEZCLAS TERNARIAS". Tesis de Licenciatura, Universidad Autónoma del Estado de México, 2019. http://hdl.handle.net/20.500.11799/98717.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
En este trabajo de investigacion se realizo un analisis donde se modelaron 2500 partıculas para una mezcla ternaria en una Dinamica Molecular, esto con el fin de estudiar los efectos que tiene la adsorcion fısica sobre los fenomenos de la tension superficial y la presion de vapor al variar el diametro molecular y la energıa de atraccion entre las moleculas de la misma especie, para ello se considero un potencial de Morse Modificado mas un termino repulsivo como interaccion, lo cual permitio modelar moleculas duras y suaves
27
Eslava, Guerrero Brianda. "Inmunoreactividad de c-Fos en el núcleo cama de la estría terminalis, septum lateral y área preóptica asociada a estímulos socio-ambientales novedosos". Tesis de Licenciatura, Universidad Autónoma del Estado de México, 2018. http://hdl.handle.net/20.500.11799/99432.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
La actividad de la región del septum lateral en el cerebro se ha asociado con la percepción de los olores al igual que algunas regiones hipotalámicas como el área preóptica. En algunos trabajos anteriores realizados por miembros del laboratorio se pudo determinar que la actividad de regiones hipotalámicas son especialmente importantes en la regulación de conductas que implican la interacción social. En este trabajo se analizó la actividad del septum lateral, el núcleo cama de la estría terminalis y el área preóptica ante una prueba de novedad social en ratas Wistar. Los resultados muestran una mayor actividad del núcleo cama de la estría terminalis, así como del septum lateral en los individuos a los que se les presenta otro individuo totalmente novedoso. Lo anterior sugiere que la actividad de regiones que median la vía olfativa es importante en el establecimiento de lazos sociales.
28
Segura, Sánchez Tonatiuh. "Análisis de la expresión del fenotipo GABAérgico en el ratón durante el desarrollo". Tesis de Licenciatura, Universidad Autónoma del Estado de México, 2017. http://hdl.handle.net/20.500.11799/99431.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
Las neuronas dopaminérgicas y glutamatérgicas desempeñan un papel importante en la conectividad dentro del mesencéfalo en el cerebro, específicamente las áreas de la substancia nigra y el área tegmental ventral. Estas áreas están relacionadas con diversos comportamientos en la conducta los cuales mantienen su presencia gracias a la integridad que existe en la red neuronal entre ambos fenotipos. Existe un tercer fenotipo, conformado por neuronas GABAérgicas, que también forman parte de la misma red neuronal las cuales modulan la actividad de los demás fenotipos, sin embargo el sistema GABAérgico ha sido poco caracterizado a diferencia de los otros. Por mucho tiempo se han tomado a las enzimas GAD65 y GAD67 como marcadores esenciales para la identificación de neuronas GABAérgicas, sin tomar en cuenta la participación de otros marcadores necesarios para la caracterización del fenotipo, como el transportador VGAT y la enzima ALDH1a1. Por lo tanto la identificación del fenotipo en este tipo de neuronas permanece incompleta. El principal objetivo del siguiente trabajo es definir el fenotipo GABAérgico completo mediante la expresión de los 4 marcadores neuronales específicos para dicho fenotipo.
29
Pérez, Gómez Carlos Alberto. "Principios metodológicos de la neurociencia para el estudio de la conciencia". Tesis de Licenciatura, Universidad Autónoma del Estado de México, 2018. http://hdl.handle.net/20.500.11799/99610.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
En neurobiología, neurociencias y ciencias cognitivas la conciencia es uno de los objetos de estudio más discutidos. Los estudios experimentales y teorías de la conciencia han crecido aceleradamente, pero aún falta una comprensión integral y sistemática del conjunto del saber científico-filosófico de la conciencia que es necesario superar; el objetivo de este trabajo es hacer un análisis crítico de la metodológica y los conceptos que se emplean en la actualidad, a través de la discusión teórica que nos permite el estudio de la filosofía en el ámbito metodológico.
En los primeros dos capítulos sobre Metafísica y Positivismo en la neurociencia, se analizan las bases teórico-prácticas metodológicas más generales y dominantes en la ciencia moderna; en este análisis y en el capítulo 3, se va introduciendo y contraponiendo el método y la concepción de la dialéctica-materialista fundado por K. Marx y F. Engels, el cual es entendido como la ciencia que estudia las leyes más generales del movimiento de la naturaleza, la sociedad y el pensamiento humano, por lo tanto su aplicación al estudio de la conciencia nos permite explicar y generalizar la dinámica de este fenómeno, y oponer estos criterios a los actualmente son dominantes.
Resultado del empleo de la dialéctica materialista en los capítulos 4 y 5 se proponen los conceptos que deben emplearse en el estudio de la conciencia, cuyo papel es ser principios metodológicos para el desarrollo de una teoría más acabada; la cognición, mente, inconsciente, atención, reflejo, representación, certeza sensible, percepción, entendimiento, autoconciencia y razón se discuten desarrollando la interrelación que estos procesos tienen.
A través de esto se concluye que la conciencia humana es el resultado de la evolución natural e histórica de nuestra especie; es un reflejo subjetivo, fisiológico y psíquico del mundo; se produce a través de la relación del individuo mediado por su cerebro y su conducta con el mundo; el mundo se refleja mediante la unidad de las sensaciones, percepciones, el entendimiento y la autoconciencia; se abstrae en juicios y conceptos y se concretiza como reflejo creador en la razón.
30
JASSO, BOBADILLA GERARDO. "ANÁLISIS DE ALGUNOS FACTORES TECNOLÓGICOS Y SOCIOECONÓMICOS QUE DETERMINEN LA CALIDAD DEL TOTOMOXTLE EN EL MAÍZ CACAHUACINTLE EN EL MUNICIPIO DE CALIMAYA, MÉXICO". Tesis de maestría, Universidad Autonoma del Estado de México, 2019. http://hdl.handle.net/20.500.11799/105689.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
Este estudio fue realizado durante el periodo 2017B- 2019A del posgrado en Agroindustria Rural, Desarrollo Territorial y Turismo Agroalimentario, en la comunidad de Calimaya de Díaz González, Estado de México con el objetivo de identificar los factores socioeconómicos y tecnológicos que determinan la calidad del totomoxtle del maíz Cacahuacintle. Se consideró una metodología de observación descriptiva para el proceso de obtención del totomoxtle así como la identificación de la calidad por medio de la experiencia empírica de las unidades productivas familiares. De igual forma, se analiza la cadena de valor de totomoxtle principalmente de los dos primeros eslabones para conocer qué factores inciden en el desarrollo de la cadena.
En dos unidades productoras familiares, fueron consideradas características para identificar la calidad del totomoxtle, al igual que un análisis de la relación costo beneficio del cultivo de maíz con la ganancia adicional del totomoxtle. Con esta información generada se llevó a cabo la identificación de factores que inciden directamente en el manejo del maíz Cacahuacintle, al igual que el impacto positivo que proyecta este trabajo terminal de grado en distintas áreas.
Con la descripción hecha en este trabajo y gracias a los conocimientos de unidades familiares productivas, se generó una propuesta de carácter sociocultural y económico para identificar y conocer los usos y costumbres de productores y sus familias para el manejo del cultivo del maíz Cacahuacintle, ya que son
características importantes en la generación de estrategias y proyectos donde se pretende abordar una transformación socioeconómica.
Por otra parte, se propone trabajar con características cualitativas y cuantitativas, en este último se propone, en el corto plazo, trabajar desde el ámbito cuantitativo con el uso de diseños experimentales. Lo anterior para evaluar la calidad del totomoxtle por medio de paquetes tecnológicos usados por los productores, y algunas modificaciones propuestas para mejorarlos y validarlos, con el objetivo principal de un mejor control de la heterogeneidad ambiental y la diversidad de paquetes tecnológicos que afectan al cultivo de Cacahuacintle.CONACYT
31
Montiel, Elorriaga Anali. "BIOFERTILIZACIÓN DE LILIS (Lillium sp.) EN VILLA GUERRERO, MÉXICO". Tesis de Licenciatura, Universidad Autónoma del Estado de México, 2018. http://hdl.handle.net/20.500.11799/99696.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
El cultivo de lilis en la zona florícola de Villa Guerrero, estado de México, se basa en el uso de agroquímicos que pueden contaminar el ambiente y ocasionar daños a la salud de los seres humanos. Con el propósito de buscar
una alternativa no química de nutrición de esta especie, se evaluaron tres microorganismos benéficos (Azospirullum lipoferum, Trichoderma harzianum y Bacillus subtilis) en la nutrición de Lilium sp. cv. Tresor, en el Centro de Investigación y Transferencia de Tecnología (CITT) Rancho El Islote de ICAMEX, en Villa Guerrero, México (99.656111 de longitud y 18.967778 de
Latitud y 2199 msnm). El experimento se estableció en condiciones de invernadero rústico en el mes de julio de 2017 en un arreglo experimental de bloques al azar con 8 tratamientos por triplicado y 24 unidades experimentales
de 12 macetas de plástico con una planta de lilis en cada una.
El sustrato empleado para los tratamientos biológicos fue en una proporción de 1/3 de suelo agrícola, 1/3 de tepojal y 1/3 de estiércol de borrego composteado, x y para el control fue en una proporción de 1/2 de tepojal y 1/2 de suelo agrícola.
Los tratamientos de biofertilización estuvieron constituidos por la combinación de tres cepas comerciales de bacterias biofertilizadoras (dos de B. subtilis y una de A. lipoferum) con una del hongo T. harzianum. Se aplicaron 100 ml de cada
combinación sobre los bulbos plantados el día de la plantación y 15 días después de la plantación. Los datos agronómicos de calidad de la flor: altura de la planta, diámetro de tallo, longitud de la inflorescencia, diámetro de flor, número de botones florales, peso seco y fresco de la planta y sus componentes.
32
Neri, Lorenzo. "Time Resolved Single Photon Imaging Device with Single Photon Avalanche Diode". Thesis, Università degli Studi di Catania, 2011. http://hdl.handle.net/10761/183.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
We have studied a new optical sensor characterized by performances that will extend the capabilities of several new physical investigation techniques. Our imaging device is based on a two-dimensional array of Single Photon Avalanche Diode (SPAD), sensitive to the single photon with a subnanosecond timing precision. It is able to perform a continuous photon acquisition without the necessity to break to perform the readout process. Moreover it is not damageable by intense light sources. The proposed solution constitutes a step forward for all Time Correlated Single Photon Counting analysis, as Fluorescence Lifetime Imaging Microscopy, Dynamic Light Scattering, 3D Camera, Particle Imaging Velocimetry and Adaptive Optics. An electric characterization of the single SPAD has been carried out to perform multiple readout strategies, and an electric model has been used to perform the simulation of different two-dimensional electric array configurations. We have also deeply studied the source of the counting distortion of the single passive quenched SPAD and have been able to extend the dynamic range of four order of magnitude and to use the dead time saturation as a compression feature for data produced by our imaging sensor. The dead time compensation laws established in Literature have been extended over the steady state analysis to include the time dependent source and any type of dead time. The acquisition electronics, the sensor calibration and the imaging reconstruction algorithm have been performed on a working prototype. The device has been tested with many experimental setups, developed to evaluate the features and the limits of our technological solutions.Abbiamo studiato un nuovo sensore ottico caratterizzato da prestazioni che estenderanno le funzionalita' di molte nuove tecniche di indagine fisica. Il nostro dispositivo si basa su una matrice bidimensionale di Single Photon Avalanche Diode (SPAD), in grado di fornire il tempo di arrivo di ogni singolo fotone con una precisione del decimo di nanosecondo. Il nostro apparato e' in grado di acquisire là ¢ arrivo dei fotoni con continuita', senza interruzioni dovute al processo di lettura, ed e' inoltre resistente a fonti di luce eccessiva che costituiscono una limitazione per i normali dispositivi a singolo fotone. La soluzione proposta costituisce un passo in avanti per tutte le analisi basate sulla correlazione temporale a singolo fotone, come la Fluorescence Lifetime Imaging Microscopy, Dynamic Light Scattering, 3D Camera, Particle Imaging Velocimetry e Adaptive Optics. Grazie allo studio delle caratteristiche elettriche del singolo SPAD e' stato possibile individuare varie strategie di lettura. Il modello elettrico sviluppato e' stato inoltre utilizzato per simulare diverse configurazioni elettriche della matrici bidimensionali di sensori. Abbiamo studiato le caratteristiche funzionali del singolo SPAD ponendo l'attenzione sui fenomeni che alterano la linearita' di ri-sposta, siamo stati cosi' in grado di estendere di quattro ordini di grandezza il suo intervallo di utilizzo, e di utilizzare la saturazione come una funzione di compressione dei dati prodotti dal sensore. Le equazioni presentate estendono la correzione degli effetti del tempo morto, gia' presenti in letteratura, dallà ¢ analisi del caso stazionario a quello delle sorgenti variabili nel tempo, e sono inoltre estendibili a qualunque configurazione di tempo morto. La produzione di un prototipo funzionante ha compreso inoltre la realizzazione dell'elettronica di acquisizione, dell'algoritmo di calibrazione del sensore e di ricostruzione delle immagini. Il dispositivo e' stato testato realizzando diversi esperimenti, che hanno permesso di valutare le caratteristiche e i limiti delle soluzioni tecnologiche adottate.
33
Пальчиков, В. О. "Оксазагетероциклічні та відкриті гетероатомні сполуки на основі епоксидних похідних". Thesis, ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019. http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/14593.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
Дисертація присвячена розробці підходів до синтезу нових оксазагетероциклів шляхом встановлення зв’язку між структурою аміноспиртових похідних термінальних і конденсованих епоксидів та напрямками їхньої гетероциклізації.
На основі реакцій 3,4-епоксисульфолану розроблено препаративні методи синтезу нових тетрагідротіофен-1,1-діоксидів, анельованих 1,3-оксазоліновим, 1,3-оксазолідиновим, 1,3,5-діоксазепановим, 1,3,5-оксадіазепановим, 1,3-оксазолідин-2-оновим та морфоліноновим фрагментами. Запропоновано синтетичний підход до 2,4,6-тризаміщених морфолінів внутрішньомолекулярною циклізацією за Міцунобу та піперазинів на основі відповідних амінодіолів, похідних гліцидилових етерів. Гетероциклізацією 2-аміно-1-(4-нітрофеніл)етанолу під дією похідних вугільної, щавлевої, ацетилендикарбонової та хлороцтової кислоти, а також моно- і діальдегідів синтезовано нові 1,3-оксазолідин-2-они, морфоліни та 1,3-оксазолідини. Уведення в структуру вихідного аміноспирту конформаційно обмеженого норборненового фрагмента утруднює синтез морфоліндіонових похідних. Реакції N-заміщених 2-аміноетанолів з циклічними β- та γ-кетосульфонами є методом синтезу двох нових спіроциклічних систем: 1-окса-7-тіа-4-азаспіро[4.5]декан-7,7-діоксидної та 1-окса-8-тіа-4-азаспіро[4.5]декан-8,8-діоксидної. Незаміщений аміноетанол та 2-гідроксиметилпіролідин реагують подібно до первинних амінів і дають відповідні єнаміни замість продукту спіроциклізації. Розроблено двостадійний метод синтезу аміноспиртів, які включають тетрагідротіопіран-1,1-діоксидний фрагмент. Розроблено однореакторний метод синтезу каркасних аналогів природного імуностимулятора Цитоксазону та антидепресанта Толоксатону. З використанням стратегії «доміно-амінолізу діепоксидів» на основі діепоксиду дициклопентадієну розроблено препаративний мультиграмовий метод синтезу нових білдинг-блоків, які включають 2-азабіцикло[3.3.1]нонановий (2-ABN) фармакофорний фрагмент. Розроблено новий метод синтезу мічених дейтерієм біциклічних метиленазиридинів (MA-d1), які поєднують у своїй структурі азиридиновий та 1,3-оксазолідин-2-оновий. Запропоновано метод синтезу метиленазиридиносечовин, структурно близьких до відомих протиракових агентів. Розроблено препаративні методики синтезу ряду нових оксазагетероциклічних сполук, частина яких в in vivo та in vitro тестах виявила біологічну активність (анальгетичну, транквілізуючу, протизапальну, протисудомну, антигіпоксичну, протимікробну, протиракову).
34
Cataldo, Daniela. "I licheni epifiti dei SIC "Bosco del Flascio" e "Rocche di Roccella Valdemone" (Sicilia, nord-orientale): interpretazione ecologica e chiavi analitiche". Thesis, Universita' degli Studi di Catania, 2011. http://hdl.handle.net/10761/134.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
Obiettivo di questa ricerca e' stato quello di ricavare quante piu' informazioni possibili dal censimento della flora di due SIC ubicati sui Monti Nebrodi, i quali sono molto simili per caratteristiche stazionali, ma piuttosto diversi per alcune caratteristiche ambientali e per il tipo di gestione. Si e' voluto valutare se le informazioni ricavabili dall'autoecologia dei licheni fossero indicazioni indirette dell'ecologia dei siti considerati. La risposta e' stata positiva, la ricerca ha mostrato diverse congruenze tra le informazioni ricavate e quelle disponibili. In particolare: presenza di disturbo antropico, microclima umido e gestione sono risultati essere i fattori piu' importanti nella selezione di una flora epifita qualitativamente ricca di specie, ma soprattutto indicatrice di continuita' ecologica.
35
Alcántara, López Juanita Mariela. "EVALUACIÓN ESPECTROSCÓPICA DEL SISTEMA BTNM:Dy3+ VIDRIO PARA AMPLIFICACIÓN ÓPTICA DE BANDA ANCHA Y LUZ LÁSER". Tesis de Licenciatura, Universidad Autónoma del Estado de México, 2019. http://hdl.handle.net/20.500.11799/99627.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
Se presenta una evaluación espectroscópica de los iones de Dy3+ inmersos en un vidrio borotelurita-sodio-magnesio (BTNM), conteniendo traza de magnesio como modificador estructural adicional a los iones de sodio, para amplificación paramétrica a 573 nm. Los principales parámetros espectroscópicos de absorción determinados con los parámetros de intensidad JO: Ω2, Ω4, Ω6, son presentados para todas las líneas observadas. En particular, se analiza el comportamiento radiativo de la línea láser de los iones de Dy3+ (4F9/2→4H13/2) en la matriz vítrea BTNM, a partir del espectro de emisión y los principales parámetros espectroscópicos de fluorescencia, los cuales son comparados con aquéllos reportados para otros vidrios dopados con iones de Dy3+ que muestran adecuada amplificación óptica y acción láser en el amarillo.
36
Miracoli, Rosalba. "Characterization of microwave discharge ion source for high protom beam production in cw and pulsed mode". Thesis, Università degli Studi di Catania, 2011. http://hdl.handle.net/10761/182.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
This thesis consist of an introduction to the plasma physics of Microwave Discharge Ion Source (MDIS) and a review of the result obtained including discussion of related work. This thesis begin with a theoretical discussion dealing with plasma physics relevant for the production of intense proton beam in MDIS. This is followed by an historical overview on the production of high current beams by the 2.45 GHz microwave ion sources. The experimental part of the work consist of the studies related to MDIS plasma physics.
For each source the most important parameters are the maximum beam current and the intensity of the single ion species. So the total beam current and the proton beam was studied as a function of different experimental set-up. In order to make a meaningful analysis, further measurements are required, regarding the quality of the ion beam. The quality of the ion beam extracted from an ion source is characterized by the beam emittance; for high quality ion beams the emittance should be as small as possible. Emittance measurements were carried out for two source: the VIS source operating in cw mode and the SHILI source operating in pulsed mode.
The main limitation of MDIS, in fact, consists of the so called electromagnetic cutoff, which naturally fixes the upper boundary of the plasma density which can be reached at a given frequency. Passive and active techniques can be used on the purpose to overcome this limit. Finally, another active mechanism was tested on a device very similar to the VIS source: we tried to employ an innovative mechanisms of plasma ignition based on electrostatic waves (ESW).
37
Bartolo, Ramirez Miriam Lizandra. "Valuación a empresas arrendatarias con la NIIF 16, vigente a partir de 2019". Tesis de Licenciatura, Universidad Autonoma del Estado de México, 2018. http://hdl.handle.net/20.500.11799/80324.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
Valuación a empresas arrendatarias con la NIIF 16,
vigente a partir de 2019.Después de varios cambios y modificaciones en la clasificación para el arrendamiento, en 2019 las empresas arrendatarias retrocederán en la historia en donde solo existía el arrendamiento financiero, La International Accounting Standard Board (IASB) después de un arduo trabajo aprobó la Norma Internacional de Información Financiera (NIIF-16). A través del método de análisis prospectivo se obtiene que inevitablemente el cambio es obligado, ya que empresas de mayor nivel que cotizan en la Bolsa Mexicana de Valores (BMV) utilizan el arrendamiento operativo con la intención de poder disfrazar la información financiera, lo cual imposibilita a los usuarios de los reportes financieros, al momento de tomar una decisión porque la información se vulnera, es decir empresas de gran nivel evitan el arrendamiento financiero, porque este afecta las razones financieras haciendo que las empresas se encuentren endeudadas, por tal motivo prefieren utilizar el arrendamiento operativo porque este les permite ocultar sus deudas por arrendamiento, y así pueden obtener crédito con sus proveedores y recibir propuestas favorable por parte de los inversionistas. La NIIF 16 tiene como objetivo proteger a los usuarios (Proveedores, Inversionistas y empleados) ya que partir del 1° de Enero de 2019, las empresas arrendatarias tendrán que reconocer el activo por derecho de uso (es el total del bien adquirido y el valor residual sin incluir los gastos de gestoría e IVA), y un pasivo por el arrendamiento una vez reconocido en el Estado De Posición Financiera, se tiene que ir amortizando con el pago de las rentas, en el caso del valor residual si no se utiliza durante el plazo del contrato entonces al término se debe cancelar.
38
Gómez, Juárez Luis Enrique. "Efecto del del consumo de extracto de stevia sobre la expresión de deltaFosB en el núcleo del tracto solitario y área tegmental ventral de ratas Wistar". Tesis de Licenciatura, Universidad Autónoma del Estado de México, 2019. http://hdl.handle.net/20.500.11799/105762.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
Tesis que describe resultados de experimentos sobre el consumo de extracto de stevia y la expresión del factor de transcripción delta FosBLos edulcorantes de stevia (steviosidos) son edulcorantes naturales no calóricos entre 100 a 300 veces más dulces respecto al azúcar y contienen una mezcla compleja de glúcidos diterpenos. En la actualidad su uso ha ido en aumento debido a una tendencia en el consumo de productos naturales sustitutos del azúcar. Los steviosidos activan al receptor del sabor dulce T1R2-T1R3, que es donde se inicia la transducción de señales. Las vías del gusto se transmiten a través de los pares craneales VII, IX y X hasta llegar a la corteza gustativa primaria con relevos primarios a nivel del tallo cerebral y en núcleos del tracto solitario o del séptimo. El sistema de recompensa evolucionó para satisfacer conductas biológicamente esenciales como alimentación, hidratación, reproducción, cuidado parental e interacciones sociales. Cuando se consumen alimentos se activa la vía mesolímbica de recompensa, de hecho, se puede consumir alimento aún después de haber alcanzado los requerimientos energéticos debido a las propiedades hedónicas de la comida. Investigaciones previas, han reportado la actividad del sistema dopaminérgico por el consumo de sacarosa. Sin embargo, a la fecha no se ha reportado la actividad de este sistema provocado por el consumo de edulcorantes no calóricos. En la actualidad, nuestro grupo de trabajo se encuentra interesado en averiguar si el consumo de dichas sustancias puede activar el sistema dopaminérgico, lo cual sería la puerta de entrada para el establecimiento de una posible adicción. De esta forma las primeras regiones a evaluar en el cerebro son el núcleo del tracto solitario y área tegmental ventral. Para evaluar la actividad de estas áreas, se colocaron dos grupos de 5 ratas machos adolescentes (30-40 días postnatal) un grupo control y un grupo experimental, el grupo control tuvo acceso a agua y alimento ad libitum, respecto a los animales del grupo experimental, estos tuvieron acceso a una solución de extracto de stevia al 0.2% en su agua las 24 horas del día con alimento ad libitum. El tratamiento tuvo una duración de 20 días, al final del tratamiento las ratas fueron anestesiadas con pentobarbital sódico vía intraperitoneal y perfundidas vía intracardiaca con solución salina (0.9%) seguida de paraformaldehído al 4% en 5 PB 0.1 M a fin de lograr la perfusión de los tejidos y realizar la extracción del cerebro. Posteriormente se realizaron secciones coronales de 40 μm del núcleo del tracto solitario (bregma -11.76) y del área tegmental ventral (bregma -6.84) para ser procesados con la técnica de inmunohistoquímica para ΔFosB. Se cuantificaron los núcleos positivos a ΔFosB y se compararon por medio de un Mann-Whitney test. Los resultados en núcleo del tracto solitario indican diferencias significativas en el número de células inmunoreactivas del grupo tratado con extracto de stevia con respecto del control con un valor de U=532.5 y P=0.0089<0.05, en área tegmental ventral indican que existen diferencias significativas en el número de neuronas inmunoreactivas del grupo tratado con stevia respecto al grupo control con un valor de U=487.0 y un valor de P=0.0017<0.05. Los hallazgos indican que en el núcleo del tracto solitario existe expresión del factor de transcripción por lo que la vía del gusto se activa tras el consumo del extracto, y en área tegmental ventral nos indica que el consumo de stevia, activa el sistema de recompensa.
39
Семененко, О. М. "Синтез і хімічні властивості гідрокси- та оксопохідних тритерпеноїдів лупанового ряду". Thesis, ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2018. http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/14325.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
У дисертаційній роботі досліджено хімічні перетворення алобетулону, бетулонового альдегіду у реакціях альдольно-кротонової конденсації, відновлення, епоксидування, Корі-Чайковського, відновлювального амінування, Гріньяра, Віттіга та ін. і запропоновано можливі сфери практичного застосування синтезованих сполук.
Модифікація пропенонового фрагмента 2-гетериліденових похідних алобетулону та алобетуліну, а також модельних сполук – 2-іліденових похідних холестанону та 16-ілідендегідроепіандростеронів привела до нових високоефективних хіральних добавок до рідкокристалічних композицій з селективним відбиттям світла у видимій області спектра, придатних для створення на їх основі матеріалів для малоенергоємних пристроїв відображення інформації. На підставі даних рентгеноструктурних досліджень і розрахункових методів з’ясовано зв’язок між особливостями їх молекулярної будови і ефективністю індукування спірального надмолекулярного впорядкування в мезофазах.
В результаті вивчення перетворень бетулонового альдегіду в умовах відновлювального амінування встановлено, що під дією Н2–Pd/C відновлюється зв'язок С=N та ізопропенільний фрагмент, але карбонільна група у 3-му положенні лупанового остову зберігається. І навпаки, у середовищі NaBH4-МеОН відбувається перетворення азометинів на аміноспирти із збереженням ізопропенільної групи. Вперше з бетулонового альдегіду за реакцією Віттіга синтезовано новий ряд α,b-ненасичених кетонів. Зазначений альдегід в реакції з фенілмагніюбромідом утворює суміш (R:S) 28-феніл-28-гідроксилуп-20(29)-ен-3-онів у співвідношенні 1:5; основний S-ізомер у кислотному середовищі перетворюється на 28-фенілалобетулон.
Методом click-реакцій одержано низку нових 1,2,3-триазольних похідних алобетуліну та дегідроепіандростерону, які у циклогексанолі, толуені, етанолі, метанолі та суміші метанол-дихлорметан утворюють гелі. Встановлено, що гель на основі дегідроепіандростерону у циклогексанолі можна використовувати для вилучення органічних барвників з водних розчинів.
Синтезовано сполукигібриди з потенційною антинеопластичною активністю на основі бетулонової кислоти з 1,2,3-триазолом та метотрексатом. Останні, на відміну від метотрексату, виявили тропний ефект до 1,2-дипальмітоїлфосфатиділхоліну у штучній мембрані. Втім в експерименті на Caco-2 клітинах за проникаючою здатністю ці кон'югати поступалися метотрексату і знаходились на рівні референтного препарату атенололу.
40
Trusso, Sfrazzetto Giuseppe. "Progettazione e sintesi di nuovi cavitandi macrociclici". Thesis, Università degli Studi di Catania, 2011. http://hdl.handle.net/10761/122.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
I cavitandi chinossalinici sono recettori molecolari sintetici aventi una cavita' idrofobica il cui diametro medio raggiunge gli 8 Ã . Questa cavita' e' in grado di inglobare al suo interno vari guest, stabilizzandoli mediante interazioni idrofobiche. Sono numerosi in letteratura gli esempi in cui questi cavitandi vengono utilizzati come host nei confronti di guest achirali. Sono pochi invece gli esempi in cui i cavitandi vengono utilizzati come recettori di guest chirali. In questo lavoro di tesi sono stati sintetizzati nuovi cavitandi chinossalinici chirali in grado di svolgere riconoscimento enantiomerico nei confronti di vari amminoacidi chirali opportunamente modificati. Questi cavitandi sono stati funzionalizzati con una unita'Ã Ã Â salen chirale in grado di coordinare un catione metallico. L'introduzione di un catione uranile ha permesso di ottenere dei recettori eteroditopici, in grado di riconoscere coppie ioniche chirali (il catione viene riconosciuto dalla cavita' chinossalinica, mentre l'anione viene coordinato dal centro metallico che agisce come acido di Lewis). E' stato sintetizzato successivamente un recettore salen-uranile strutturalmente piu' semplice, da utilizzare come sistema modello per chiarire il meccanismo di riconoscimento di questi sistemi eteroditopici. Al fine di realizzare nuovi materiali chirali a base di silice, e' stato sintetizzato un cavitando chirale funzionalizzato con una catena alifatica contenente un doppio legame terminale. La superficie cosi' realizzata e' stata caratterizzata mediante tecniche XPS, SEM e IR. Infine e' stato funzionalizzato un cavitando con una unita' fullerenica ottenendo un fotosensibilizzatore per la produzione di ossigeno singoletto in grado di ossidare, e quindi tagliare, con alta efficienza residui di DNA. Grazie alle sue caratteristiche fotochimiche, questo composto puo' trovare applicazione in terapie fotodinamiche contro alcune forme di carcinoma.Quinoxaline cavitands are synthetic molecular receptors with an hydrophobic cavity; these compounds are able to recognize several guests via hydrophobic interactions. Many examples of achiral recognition using these cavitands are reported in literature; at the best of our knowledge there are few reports about efficient chiral recognition. In this work new chiral quinoxaline based cavitands for enantiomeric recognition of functionalized aminoacids were synthesized. We introduced a chiral salen unit in the cavitand scaffold to allow the coordination of a metal cation and in particular an uranyl site, that permits the realization of an heteroditopic receptor, able to bind chiral ion pair of aminoacid salts. After this work we synthesized as a heteroditopic model a chiral uranyl salen complex containing two pyrenil arms, in order to elucidate the recognition mechanism of the hosts. To obtain new chiral materials silica based, we designed a new chiral cavitand functionalized with an aliphatic chain double bond terminated. This new surface was characterized by XPS, SEM and IR. Moreover we synthesized a cavitand with a fullerene unit, allow a new photosensitizer that generates singlet oxygen. This compound is able to perform an efficient DNA cleavage and should be applied in photodynamic therapy.
41
Giudice, Aurelio. "Basi di conoscenza e tecniche di Data Mining con applicazioni agli RNA non codificanti". Thesis, Università degli Studi di Catania, 2011. http://hdl.handle.net/10761/187.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
La tesi di Dottorato descrive l'applicazione web denominata miRo', sviluppata nell'ambito delle attivita' di dottorato svolte. miRo' e' una base di conoscenza per l'annotazione funzionale di microRNA e molecole di RNA non codificante coinvolte nella regolazione genica post-trascrizionale. Nella sua prima edizione, miRo' permetteva l'associazione di microRNA con processi e funzioni biologiche nonche' patologie che li coinvolgono attraverso le annotazioni funzionali dei geni da essi regolati. Questo tipo di tool si e' dimostrato utilissimo per la ricerca biologica di base e, soprattutto, biomedica di diversi gruppi internazionali operanti sia negli USA che in Europa ed in Israele.
La base di conoscenza permette inoltre di effettuare Data Mining avanzato e di poter valutare le associazioni miRNA - processo/funzione/patologia attraverso una funzione di specificita' che si e' rivelata significativa per le applicazioni. Nella seconda edizione di miRo', sono state introdotte una serie di informazioni su pathway, profili di espressione ed annotazioni genomiche inerenti i microRNA ed i loro target (siti fragili, CpG island, translocation breakpoints), indispensabili per cercare di capire la natura delle associazioni. Contestualmente e' stato progettato un sistema di annotazione con ontologie mediante text mining dei dati di letteratura biologica su Pubmed, con l'obiettivo di sviluppare una funzione di scoring per le associazioni miRNA - fenotipo.
42
Deretzis, Ioannis. "Quantum transport in confined graphene: role of defects, substrate and contacts". Thesis, Universita' degli Studi di Catania, 2011. http://hdl.handle.net/10761/89.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
This PhD study investigates at an atomistic level the role of non-ideality on the electronic structure and quantum transport properties of systems based on graphene, with a specific focus on confined structures that could serve for a plausible device operation. An atomic reconstruction takes place for the encapsulation of localized or extended modifications of the structural and electronic symmetry that go beyond phenomenological approaches. Three different types of atomic/structural and electronic perturbations are considered: a) perturbations induced by defects in the atomic lattice, b) perturbations induced by the interaction with the substrate, and c) perturbations induced by the coupling with the metallic contacts. Numerical codes are implemented based on state-of-the-art Schroedinger/Poisson methodologies for the calculation of the quantum transport.
43
Carriola, Sierra María de los Ángeles. "CARACTERIZACIÓN ESPECTROSCÓPICA DEL SISTEMA Poli-(ácido acrílico) DOPADO CON Nd3+ PARA AMPLIFICACIÓN ÓPTICA DE BANDA ANCHA". Tesis de Licenciatura, Universidad Autónoma del Estado de México, 2019. http://hdl.handle.net/20.500.11799/105193.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
Tesis para la evaluación profesional con el objetivo de obtener el título de "Física".El trabajo presenta la caracterización Judd-Ofelt de las propiedades espectroscópicas de iones de Nd3+ en un material polimérico (PAA) usando espectroscopía de absorción y espectroscopía láser de emisión. Se determinaron los principales parámetros espectrocópicos de absorción del material en estudio PAA:Nd3+: transiciones observadas, longitud de onda baricentro de las bandas de absorción observadas, energía de transición, intensidad de absorción experimental y calculada, fuerza del oscilador dipolar experimental y calculada, junto con los rmsf y rmsS de los ajustes JO, factor de calidad y parámetros JO acompañados del correspondiente error experimental; y los principales parámetros espectrocópicos de emisión: longitud de onda baricentro de las bandas de emisión observadas, probabilidad de emisión radiativa por dipolo eléctrico, por dipolo magnético y total, distribución de luminiscencia y vida media radiativa de los niveles considerados; y parámetros láser: vida media experimental del nivel emisor láser (4F3/2), ancho de banda efectivo y eficiencia cuántica de la transición láser 4F3/2 --> 4I11/2 de los iones de Nd3+ en el polímero PAA, para amplificación óptica de banda ancha y acción láser a 1064 nm en el cercano a infrarrojo.
Universidad Autónoma del Estado de México
44
Mertoli, Patrizia. "Studio della fotoossidazione in nanocompositi polimero/argilla". Thesis, Università degli Studi di Catania, 2011. http://hdl.handle.net/10761/204.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
Al fine di ottenere informazioni sulla suscettibilita' dei nanocompositi polimero-argilla alla fotodegradazione sono stati preparati, mediante polimerizzazione radicalica in situ, dei nanocompositi polistirene/montmorillonite (PS/MMTYx). Per facilitare la formazione di strutture esfoliate la montmorillonite e' stata modificata sostituendo i cationi inorganici con cationi dell'imidazolo. A tal proposito, oltre ai surfactanti dell'imidazolo (C12, C16, C18) gia' noti in letteratura, sono stati preparati dei nuovi cationi con una struttura di base vinilimidazolica nei quali sull'azoto in posizione 3 sono legate catene alchiliche a 20 e 22 atomi di carbonio. Altri nuovi cationi sono stati sintetizzati a partire da 1-metilimidazolo e da 1-decil-2-metil-imidazolo introducendo in posizione 3 catene alchiliche rispettivamente a 12, 16, 18, 20 e 22 atomi di carbonio.
Per alcuni nanocompositi PS/MMTCx e' stato valutato il grado di esfoliazione mediante diffrazione ai raggi X, microscopia a trasmissione elettronica (TEM) e microscopia a scansione elettronica (SEM). I risultati indicano che il grado di dispersione delle lamelle di argilla nella matrice polimerica aumenta in funzione della lunghezza della catena alchilica.
Il grado di esfoliazione e' stato anche valutato attraverso studi di degradazione termica condotti in ambiente sia inerte che ossidativo. Per questa via sono state determinate le temperature iniziali di decomposizione e le energie di attivazione apparenti di degradazione. I risultati indicano che i nanocompositi sono termicamente piu' stabili del polistirene e confermano un incremento del grado d'esfoliazione in funzione della lunghezza della catena alchilica del surfactante, associata con l'aumento della stabilita' termica. Sono state inoltre trovate relazioni con le proprieta' reologiche (frequenza di crossover) collegate al grado di esfoliazione dei campioni.
I campioni sono stati sottoposti ad un invecchiamento accelerato e l'evoluzione del processo fotoossidativo e' stato seguito mediante spettroscopia infrarossa (FT-IR). La velocita' di fotoossidazione dei campioni PS/o-MMT e del microcomposito e' stata piu' alta rispetto a quella del polimero vergine.
I risultati suggeriscono che la maggiore fotodegradazione dei nanocompositi e' da mettere in relazione al grado d'esfoliazione ed alla stabilita' dei surfactanti. Aumentando il grado di esfoliazione, aumentano le interazioni polimero/siti catalitici sulla superficie delle lamelle di argilla, ma contemporaneamente si registra un aumento di interazioni tra le catene polimeriche e le molecole del surfactante. Per questo motivo sono stati preparati e studiati copolimeri PS/Cx, miscele PS/Nx, PS/N10Nx e miscele di polistirene con ODTA e nanosilice. I risultati hanno confermato che i surfactanti, indipendentemente dalla lunghezza della catena alchilica, e la nanosilice, a causa dei gruppi silanolici presenti sulla sua superificie, determinano una diminuzione della stabilita' fotoossidativa della matrice polistirenica. Tra le miscele preparate, quelle contenenti derivati dell'1-metilimidazolo sono le piu' stabili. Questi campioni si fotoossidano piu' rapidamente del PS ma con una cinetica piu' lenta rispetto ai PS/Cx ed ai PS/N10Nx. Il confronto tra le cinetiche di fotodegradazione dei nanocompositi PS/MMTCx, PS/MMT/N10Nx e PS/MMT/Nx ha mostrato che i nanocompositi PS/MMT/Cx e PS/MMT/N10Nx sono molto suscettibili all'irraggiamento ultravioletto. I campioni PS/MMT/Nx hanno le cinetiche piu' lente tra tutti i nanocompositi studiati.In order to draw information on the polymer-clay nanocomposite enhanced susceptibility to photodegradation, polystyrene/montmorillonite nanocomposites were prepared via in situ bulk polymerization (PSMMTYx). To make easier to obtain exfoliated structures, montmorillonite has been treated with imidazolium salts to substitute the inorganic cations present among clay layers with imidazolium cations. The treatment has been carried out using, besides imidazolium surfactans (C12, C16, C18) already known in literature, some new cations based on the structure of 1-vinylimidazole in which, bonded to nitrogen in position 3, alkyl chain with 20 and 22 carbon atoms are present. Other new cations have been synthesized from 1-methylimidazole and from 1-decyl-2- methylimidazole bonding to nitrogen in position 3 alkyl chains carrying 12, 16, 18, 20 and 22 carbond atoms, respectively. The nanodispersion of the clay in the polystyrene matrix has been evaluated for some nanocomposites by X-ray diffraction (XRD), transmission electronic microscopy (TEM) and scanning electronic microscopy (SEM). The results show that the exfoliation degree of the clay platelets in the polymer matrix grows as a function of the alkyl chain length. The exfoliation degree has been also evaluated through thermal degradation studies carried out in inert and oxidative atmosphere. Through these studies initial decomposition temperatures and apparent activation energy of degradation have been determined. The results indicate that nanocomposites are more thermally stable than polystyrene and confirm an increase of exfoliation degree and thermal stability proportional to the surfactant alkyl chain length. Moreover correlations among exfoliation degree and rheological properties (crossover frequency) have been found. The samples have been subjected to accelerated UV aging and the evolution of the photooxidation process has been followed by Infrared Spectroscopy. The photooxidation rate of PS/o-MMT and microcomposite samples was higher than pristine polystyrene. The results suggest that the higher photodegradation rate of nanocomposite is correlated to the exfoliation degree and to the surfactant stability. Increasing the exfoliation degree, the interactions among the polymer and the catalytic sites on the clay platelet surface increase, but simultaneously the interactions among the polymer and the surfactant molecules increase too. For this reason PS/Cx copolymers, and PS/Nx, PS/N10Nx, PS/ODTA e PS/nanosilica blends have been prepared and studied. The results confirmed that surfactants, independently from the alkyl chain length, and nanosilica, through silanol groups on the surface, produce a decrease of the polystyrene matrix photooxidation stability. Among the prepared blends, the ones having cations deriving from 1-methylimidazole show the higher stability. These blends photodegrate faster than polystyrene, but with a rate slower than PS/Cx and PS/N10Nx. The comparison of photodegradation rates of PS/MMT/Cx, PS/MMT/N10Nx and PS/MMT/Nx nanocomposites showed that PS/MMT/Cx, PS/MMT/N10Nx were very susceptible to UV irradiation, while samples PS/MMT/Nx showed degradation rates slower than the ones of all the nanocomposites studied.
45
Rojas, Hernández Ulises. "Dieta de Phrynosoma orbiculare (Squamata: Phrynosomatidae) en una población del Estado de México". Tesis de Licenciatura, Universidad Autónoma del Estado de México, 2018. http://hdl.handle.net/20.500.11799/98722.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
Se logró determinar los factores bióticos y abióticos que afectan la dieta de una especie de lagartija amenzada y endémica en MéxicoLa dieta es un elemento primordial en la vida diaria de los organismos, ya que gracias a ésta obtienen la energía necesaria que les permita sobrevivir y reproducirse. En reptiles, la dieta se ha determinado mediante diversos métodos, entre ellos: la extracción estomacal; sin embargo, también se han utilizado heces fecales, lavado estomacal, isotopos estables o mediante observación directa. De acuerdo a diversos estudios, se ha registrado que la dieta de las lagartijas del género Phrynosoma está compuesta principalmente de hormigas (i. e., mirmecofagia), aunque coleópteros y ortópteros también han sido encontrados frecuentemente. La evidencia disponible indica que el grado de mirmecofagia varía intra e interespecíficamente. En este estudio se observó la composición alimentaria (incluyendo el grado de mirmecofagia) y su variación individual, sexual y estacional de Phrynosoma orbiculare en una población del Parque Estatal Sierra Morelos (PESM), en Toluca, Estado de México. Se capturaron individuos adultos a los que se les aplicó la técnica de lavado estomacal. Las presas se determinaron al nivel taxonómico más bajo, se contó cada presa, se tomó su largo y ancho y se calculó su volumen con la fórmula de un elipsoide. Para cada categoría de presa se calcularon los siguientes parámetros: (1) volumen relativo, (2) abundancia relativa, (3) incidencia de presa, y (4) valor de importancia. Adicionalmente, se calculó la amplitud del nicho trófico mediante el índice estandarizado de Levin’s para la población, para cada sexo y en cada estación; el índice de similitud de Pianka se calculó entre sexos; se determinó la variación individual en el volumen consumido de himenópteros por estación y se realizó una regresión lineal para determinar si 7 existía una correlación entre la LHC y las medidas morfométricas de las presas consumidas. Se capturaron 68 individuos, sin embargo solo se utilizaron 62 (29 machos y 33 hembras). Los individuos se obtuvieron en tres estaciones climáticas: primavera (n = 16), verano (n = 39) y otoño (n = 7); debido a una actividad prácticamente nula, durante invierno no se capturaron individuos. Se registraron 13 categorías de presa; adicionalmente se registró en dos individuos el consumo de muda. Los resultados indicaron que P. orbiculare en el PESM es especialista, con un elevado grado (91.2%) de mirmecofagia (se registraron 1365 himenópteros de un total de 1494 presas). Aunque existen variaciones ligeras en la abundancia de himenópteros, coleópteros e isópodos, existe un alto solapamiento de nicho entre sexos. Existe variación en el grado de mirmecofagia entre estaciones, donde el mayor consumo se presentó en primavera y el menor en otoño. Individualmente el volumen consumido de himenópteros disminuye entre las estaciones o tiende a mantenerse. No se encontró relación de la LHC de los individuos con la morfometría de sus presas. P. orbiculare en el PESM presenta el mayor grado de mirmecofagia dentro del clado Tapaja y el segundo más elevado dentro del género Phrynosoma. Finalmente, se registra por vez primera el consumo de muda para el clado Tapaja
46
Palomino, García Marco Antonio. "Microorganismos de suelos florícolas contaminados con plaguicidas durante su tratamiento con vermicomposta". Tesis de Licenciatura, Universidad Autónoma del Estado de México, 2019. http://hdl.handle.net/20.500.11799/105755.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
Tesis de licenciatura que tiene por objeto colaborar con productores de flores del municipio de Tenancingo, Estado de México.El municipio de Tenancingo Estado de México se destaca por la gran variedad de cultivo de flor de ornato rosa, clavel y crisantemo, principalmente. La producción florícola de este lugar se ha comercializado a nivel internacional, lo que ha llevado a los floricultores a implementar el uso de plaguicidas y fertilizantes; sin embargo, su aplicación ha ocasionado la contaminación del suelo, modificando las propiedades fisicoquímicas y así mismo, la muerte de bacterias y hongos. El objetivo del trabajo fue la cuantificación de la densidad poblacional de bacterias y hongos en suelos florícolas contaminados con plaguicidas en invernadero, junto con la agregación de vermicomposta. Para esto se recolectaron muestras de suelo en tres cultivos: rosa, clavel y agapando dentro del invernadero “Los Morales” en la zona de Tenancingo. Así mismo, se implementó el uso de maceta, en las cuales se les agregaron 500 g de suelo y 22 g de vermicomposta (el equivalente a 40 ton*ha-1), obteniendo 5 tratamientos: agapando (A) como control, suelo con plaguicida de rosa (SPR), suelo con plaguicida de clavel (SPC), suelo con plaguicida de rosa más vermicomposta (SPRV) y suelo con plaguicida de clavel más vermicomposta (SPCV). La fase experimental tuvo una duración de 28 días. Se determinaron parámetros físico-químicos (como textura, pH, materia orgánica y conductibilidad eléctrica) al inicio y al final del experimento (0 y 28 días). Los parámetros microbiológicos donde se cuantificó la densidad poblacional de bacterias y hongos realizándose cada 7 días, por medio del método de cuenta en placa. Los resultados mostraron, que el tratamiento SPC mostró el pH más ácido y valores más altos en CE. El tratamiento SPR presentó el mayor contenido de materia orgánica, con un valor de 5.39%. Con respecto a la densidad poblacional de bacterias, el tratamiento SPRV tuvo la mayor densidad (6.97 Log UFC/g) a los 21 días, sin embargo, su población disminuyó a partir del día 28, comparado con los demás tratamientos que mantuvieron una tendencia creciente; en cambio, el tratamiento SPR mantuvo un crecimiento exponencial a lo largo del experimento y fue el que presentó la mayor densidad de bacterias al final del experimento, contando con 6.98 Log UFC/g. Por otra parte, en caso de la densidad poblacional de hongos, el tratamiento SPRV mantuvo la mayor densidad en un intervalo de 4.0 a 4.90 Log UFC/g., los primeros 21 días; pero al día 28 disminuyó; aparte de ello el tratamiento SPR mantuvo un crecimiento Marco Antonio Palomino García 11 exponencial a lo largo del experimento y fue el que presentó la mayor densidad de hongos al final del experimento, contando con 4.24 Log UFC/g. De acuerdo con las condiciones experimentales hechas en el presente trabajo, bacterias y hongos nativos de los suelos florícolas del invernadero, se puede decir que tanto bacterias como hongos proliferan más y están mejor adaptados a la presencia de plaguicidas. La adición de vermicomposta no incrementó la población de bacterias; en caso contrario, esta proporcionó las condiciones estables para la población de hongos.
UAEM
47
Victoria-Morales, Daniel. "Conocimiento Tradicional De La Antropoentomofagia En La Comunidad Otomí De San Pedro Arriba, Municipio De Temoaya, Estado De México". Tesis de maestría, Universidad Autónoma del Estado de México, 2022. http://hdl.handle.net/20.500.11799/112509.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
ara las comunidades indígenas, los conocimientos tradicionales forman parte de una visión holística del mundo, de sus valores culturales, y creencias que sustenta las necesidades alimenticias, enfocado en el uso y manejo de plantas, animales (artrópodos) y hongos. Particularmente la antropoentomofagia, es el consumo de animales pertenecientes a la clase insecta, en diversos estadíos de su desarrollo, así como los productos elaborados por éstos, practicado por los seres humanos. Estando esta práctica ligada a la presencia y abundancia de estos animales. El presente trabajo se planteó como objetivo identificar el conocimiento tradicional de la antropoentomofagia, así como los elementos socioculturales que se ven implicados, en la comunidad otomí o hñähñu de San Pedro Arriba, municipio de Temoaya, Estado de México. En donde por un periodo de un año, se obtuvo un listado etnoentomológico de los artrópodos, mediante colectas realizadas en los diferentes sistemas de colecta (milpa, monte y presa o bordo). Se realizaron entrevistas semi-estructuradas a informantes clave de San Pedro Arriba para así obtener nombres comunes y en otomí, estadio de ingesta, formas de colecta y preparación, sitios y herramientas de colecta, manejo de los organismos por parte de los integrantes en el núcleo familiar para la transmisión del conocimiento. De los resultados obtenidos, se encontraron 11 etnoespecies de artrópodos de uso alimenticio. La familia más representativa fue la Hesperiidae, que corresponde al gusano de maguey (Aegiale hesperiaris), donde la presente investigación demuestra ser el organismo más valorado por la etnia otomí, considerando el tamaño, sabor y textura. El 64% de los insectos que se colectaron residen en el sistema milpa donde existe una mayor diversidad de flora (quelites, maíz, pasto, etc.), A diferencia, del sistema monte que es hábitat de 2 ejemplares de la colecta. El conocimiento tradicional es transmitido a hijos y nietos principalmente por los hombres, desde temprana edad. La diversidad de artrópodos se ve reducida y el conocimiento tradicional sobre su uso y manejo, persiste actualmente en la comunidad. Por lo tanto, es necesario realizar trabajos que contribuyan a fomentar el conocimiento tradicional del aprovechamiento de los recursos naturales en la comunidad otomí.Universidad Autónoma del Estado de México CONACYT
48
Eriksson, Gustav Jens Peter. "Transport properties at 3C-SiC interfaces". Thesis, Universita' degli Studi di Catania, 2011. http://hdl.handle.net/10761/90.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
For years cubic (3C) silicon carbide (SiC) has been believed to be a very promising wide bandgap semiconductor for high frequency and high power electronics. However, 3C-SiC is fraught with large concentrations of various defects, which have so far hindered the achievement of the predicted properties at a macroscopic level. These defects have properties that are inherently nanoscale and that will have a strong influence on the electrical behavior of the material, particularly at interfaces commonly found in electronic devices. The aim of this thesis is then to understand and overcome some of the challenges faced for fabrication of electronic devices in this material, by studying the nanoscale transport properties at 3C-SiC interfaces. In this way, the non-ideal macroscopic behavior of fabricated devices can be better understood and ultimately improved. To this end, characterization approaches that are able to distinguish morphological, electrical and structural features at the nanoscale are essential. Most attention is given to scanning probe microscopy based methodologies, able to physically probe the sample and image tip-sample interactions of morphological and electrical nature at the nanoscale. The topics of investigation include the major concerns related to the electronic transport at metal/SiC interfaces and the non ideal behavior in metal/oxide/SiC systems.
49
MACEDO, ROSALES GABRIELA. "SISTEMA WEB PARA LA ELECCION DE LOS CONSEJEROS REPRESENTANTES DE LAS JUNTAS DISTRITALES Y MUNICIPALES PERTENECIENTES AL INSTITUTO ELECTORAL DEL ESTADO DE MEXICO". Tesis de Licenciatura, Universidad Autónoma del Estado de México, 2013. http://hdl.handle.net/20.500.11799/62608.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
Derivado de los beneficios obtenidos de la implementación del sistema, la Dirección de Organización expresó su interés en que los demás sistemas informáticos como el sistema de actividades de órganos desconcentrados, sistema de ubicación de casillas, sistema de información y comunicación de la jornada electoral (SICJE) y el sistema de paquetería electoral fueran migrados bajo el mismo modelo.
50
Abascal, Sherwell Sánchez Carlos Manuel. "INMUNOEXPRESIÓN DE ERK, JNK, p38 E IκBα A NIVEL INTESTINAL POR LA INGESTA CRÓNICA DE EDULCORANTES COMERCIALES Y SU RELACIÓN CON EL ESTADO PERIODONTAL EN RATONES DE LA CEPA BALB/c". Tesis de Licenciatura, Universidad Autónoma del Estado de México, 2017. http://hdl.handle.net/20.500.11799/68265.
Pełny tekst źródłaStreszczenie:
La obesidad es un problema de salud pública asociado con alto consumo de
alimentos de alto contenido energético, que predispone a comorbilidades crónicodegenerativas.
Una estrategia para su prevención con respuesta favorable del
consumidor ha sido la introducción de edulcorantes no nutritivos a la dieta. La falta
de evidencia sobre las interacciones moleculares entre edulcorantes y mucosas
después del consumo crónico, ha generado hipótesis que afirman la relación de la
sucralosa con la elevada prevalencia de enfermedad inflamatoria intestinal en
países desarrollados.
Objetivos: Establecer un perfil de interacciones moleculares posterior al consumo
crónico de edulcorantes no nutritivos en ratones BALB/c, y determinar sus efectos
a nivel molecular sobre el epitelio intestinal y tejido periodontal.
Material y Métodos: Estudio experimental prospectivo con ratones BALB/c, que
evaluó inmunoexpresión de proteínas totales y fosforiladas de ERK, JNK, p38 e
IκBα en mucosa duodenal de ratones de 8 semanas de edad expuestos a
consumo crónico de edulcorantes no nutritivos. Se extrajeron maxilares superiores
de cada ratón para evaluar cambios histopatológicos relacionados con el consumo
crónico de edulcorantes.
Resultados: El análisis densitométrico de bandas de Western Blot en ratones
machos y hembras, mostró incremento de la expresión de proteínas totales y
fosforiladas de ERK, JNK, p38 en ratones suplementados con sucralosa y
glucósido de esteviol, en comparación con los grupos control. El análisis
estadístico semicuantitativo de unidades arbitrarias densitométricas no mostró
diferencias significativas. El estudio histopatológico mostró aumento de la
celularidad, aumento de vascularidad y agrupamiento celular en la periferia del
órgano dentario en los grupos expuestos a sucralosa y glucósido de esteviol.
Conclusiones: El presente estudio evidenció que el consumo crónico de estas
sustancias genera posibles cambios pro-inflamatorios a nivel intestinal, basados
en la tendencia a la alta en la expresión de ERK, JNK, p38 e IκBα totales y
fosforiladas y cambios celulares a nivel periodontal.