Gotowa bibliografia na temat „Research Subject Categories – NATURAL SCIENCES: Neuroscience”

Ethnomethodologists have emphasized the pragmatic and contextual nature of description as a variety of social practice, and have suggested the ramifications of this insight for the methodology and philosophy of the social sciences. However, ethnomethodologists have thereby invited difficult questions about the moral and analytic status of their own descriptions. Drawing on Atkinson’s study of suicide verdicts and Coulter’s writings on schizophrenia, ethnomethodological scholarship is shown to display the possibility and promise of disinterested description, even when the subject matter involves the evaluation of problematic actions and identities. The combination of Wittgensteinian logical grammar and empirical studies of natural language use, suggested by Coulter, is presented as especially relevant and remarkable for purposes of studying social practices including describing, naming, categorizing, classifying, labeling, diagnosing, reaching a verdict, and kindred practices of language use conceived as varieties of practical action.

Purpose With the recent developments in information technologies, natural language processing (NLP) practices have made tasks in many areas easier and more practical. Nowadays, especially when big data are used in most research, NLP provides fast and easy methods for processing these data. The purpose of this paper is to identify subfields of library and information science (LIS) where NLP can be used and to provide a guide based on bibliometrics and social network analyses for researchers who intend to study this subject. Design/methodology/approach Within the scope of this study, 6,607 publications, including NLP methods published in the field of LIS, are examined and visualized by social network analysis methods. Findings After evaluating the obtained results, the subject categories of publications, frequently used keywords in these publications and the relationships between these words are revealed. Finally, the core journals and articles are classified thematically for researchers working in the field of LIS and planning to apply NLP in their research. Originality/value The results of this paper draw a general framework for LIS field and guides researchers on new techniques that may be useful in the field.

The inverted classroom is a methodology that allows learning drivers to adapt efficiently, and in a multidisciplinary way, to the contents of the area we practice, to the objectives and to the abilities of the student, generating commitments from both the teacher and the student for their professional success. For the research, a quasiexperimental methodology was used with a student population of fifty young people of both sexes, with a control and experimental group, for whose execution four didactic procedures were carried out with their respective input-output evaluations. The analysis of variance (ANOVA) showed the permanent improvement in the learning of natural sciences with increasing trends (means) and decreasing trends (standard deviation); that is, better learning and the homogenization of the group. Studies on the subject have shown its effectiveness in learning processes and where positive reactions as well as reorientation of students are evident.

Objectives The current study aims to generalize what sub-categories of learner variable have an influence on university course evaluation by analyzing 30 years of related studies in Korea. Methods Among course evaluation research between 1994 and 2022, studies related to the learner variable were collected first based on titles of articles, second by abstracts of articles, and third by reading through main sections of articles. It was found that the learner variable can be divided into eight sub-categories: (a) university year; (b) gender; (c) grade; (d) responding attitude; (e) college of study(major) and subject; (f) class participation; (g) motivation; (h) learner’s willingness to evaluate. Results It was discovered that the more senior the student, the higher the mark they gave on their class evaluations, e.g., sophomores gave higher marks than freshmen, and juniors gave higher marks than sophomores. Male students tended to give higher marks on the course evaluation than their female counterparts. The better their real/expected grades, the more willing students were to participate in the course evaluation and the better the marks they gave. Regarding responding attitude, a high percentage of students(20%-62%) gave the same mark for all of the evaluation questions. Marks also varied depending on whether the subject was related to students’ majors or college of study. Major-related courses received higher marks than general education courses, and within the general education courses, dance and sports received better marks than the humanities, social sciences, and natural sciences. The more students participated in the course, the more satisfied they were and the higher the marks they gave in their course evaluations. Students were more likely to give better marks when they had interest, or motivated to do well, in the course. Students’ willingness to evaluate showed a positive correlation with the accuracy of their course evaluation. Conclusions These findings will enhance the understanding of our learners and offer a valuable insight into course evaluation use and the development/improvement of this measurement tool.

The research program focused on the analysis of computational approaches to natural and artificial intelligence is one of four accepted for implementation at the Center for the Philosophy of Consciousness and Cognitive Sciences of the Institute of Philosophy, Russian Academy of Sciences. Presumably, it should become a direction of interdisciplinary research at the crossroad of philosophy, cognitive psychology, cognitive and social neuroscience, and artificial intelligence. The working hypothesis proposed for discussion attended by the relevant specialists is as follows: if an acceptable computational theory of mind appears, we will be able to restrict our research to a simple scientific ontology describing only parts of a physical implementation of computational algorithms, adding a relevant version of computational mathematics thereto. Another hypothesis proposed is that there is an essential ontological intersection between the mechanisms underlying human cognitive abilities and their social organization, both of which serving as an implementation medium for complex distributed cognitive computations. Particularly those which are associated with social organization are responsible for logical and verbal (“rational”) cognitive abilities. As a result of some previous research, an ontology of nested distributed computational systems was generally formulated, which, as expected, can demonstrate significant heuristic potential if supplemented with an adequate mathematical apparatus. Since only individuals with certain cognitive abilities can be social agents, a philosophical problem arises: are cognitive abilities necessary or sufficient to involve their carriers in stable social interactions? In the first case, we have a weak thesis about the cognitive determination of sociality, in the second — the strong one. The choice between these positions is, too, a subject of future research.

Aim. The paper aims to study the differentiation and integration of scientific disciplines in the natural sciences and humanities research areas of neuroscience based on a review of Russian scientific works and to propose a structural and functional model of neuroscience as an interdisciplinary system of knowledge about brain features that ensure human activity in various professional spheres. Methods. A theoretical analysis of scientific publications on the topic over the last ten years has been used along with such methods as comparison, generalization, and modelling. Results. The paper presents various points of view on the subject field of separate disciplines within neuroscience, as well as on the relations between them. The interdisciplinarity of neuroscience is considered by a number of authors (philosophers) as a form of disciplinary colonization, epistemic expansion or intervention. Another group of authors considers neuroscience as a systemic level of science that unites multidisciplinary research activities related to the study of the brain. The third position is represented by authors who consider neuroscience as an extension of the problem field of neurobiology or as its synonym. A number of authors pay special attention to the popularity of neuroscience among politicians, military structures, pharmacological companies and other professionals with their disciplinary totality: neurophilosophy, neuropsychology, neuroinformatics, neurogenetics, neurobiology, neurosociology, neuropedagogy, etc. The paper demonstrates that there is no unified point of view on psychophysiology as a part of neuroscience, which also has interdisciplinary connections with many sciences that study individual psychological characteristics and behavior. Conclusion. Based on the analysis of the discussion, the authors emphasize the need to logically build the structural and functional relationships of individual disciplines within a unified neuroscience and determine its subject field on the basis of a systemic evolutionary approach.

Student worksheets (LKS) are one of the appropriate learning alternatives for students because they can help students to add information about the concepts learned through the process of learning activities. This study aims to develop a worksheet based on a virtual physics education technology (PhET) laboratory on the material of traveling waves and stationary waves. This research was conducted at the state 42 Jakarta Senior High School (SMA) in class XI Mathematics and Natural Sciences (MIPA) in the even semester of the 2020/2021 academic year. This research uses a research and development (R& D) method with simple random sampling. Validation was carried out for the subject matter, learning media and language used of the LKS developed. At the end of LKS development was the implementation of the LKS, a questionnaire was distributed to students to determine student responses to the developed LKS. The results of the validation of the subject matter, learning media and language obtained an average value of 81.09%, 76.96% and 82.50% with feasible, feasible, and very feasible categories for each validation carried out. While the results of student responses showed an average value of 87.39% with a very positive category.

Introduction. The practical significance of the anthropological concept of the sacred books of world religions is outlined. Four issues are identified, due to which the system of ideas of a concept of a person is reflected in the sacred text, and which are relevant in modern society. Materials and Methods. The object and subject of research are determined, and the main sources on which the research is based are indicated. The main methods are textological, historical hermeneutics, descriptive and comparative historical analysis. Results. The objects of analysis in relation to the Buddhist concept of man are the categories of “samadhi”, “insight”, the doctrine of the five virtues developing in the process of meditation, the doctrine of the essence of the five skandhas. It is shown the influence of these categories on the specifics of solving the main ideological problem – the attitude of a person to the world. In considering the biblical concept of man, the concept of “life” is defined as the key one. The subject of the analysis was the inconsistency of man’s position in the world. It is also shown the importance of ethical teaching for the study of contradictory human nature and determination of the purpose of man. When analyzing the views on the problem of man contained in the Koran, the significance of the idea of human creation and the key importance of the idea of obedience to Allah in understanding the way of life and the system of ethical norms and principles are shown. Discussion and Conclusion. The difference in approaches to the interpretation of the problem of a person in the Tripitaka, the Bible and the Koran is reflected. In Buddhism, the development of supra-natural “subtle principles” through the practice of meditation leading a person to nirvana comes to the fore. In the Christian concept, the fundamental is the idea of the dualism of human existence and the salvation of the soul. Islam develops the concept of initial unconditional obedience to Allah. It is shown the ratio of key categories and ideas related to understanding a person in Buddhism, Christianity and Islam. The attention is drawn to the scope of application of the research results.

A range of methodological frameworks is available to assist decision-makers with evaluations of projects concerned with biodiversity conservation (the protection, management or restoration of biodiversity), but their uptake has been relatively limited. Some researchers suggest a lack of research interest to be one contributory factor, in particular in relation to the application of interdisciplinary approaches that integrate methods from the natural and social sciences, despite the insights that such approaches can bring. We evaluated this assertion by examining the provenance of some examples of current research in this area. Specifically, we compared two exemplar papers published in a conservation journal and one in an interdisciplinary ecological economics journal. We scored the cited references in each paper according to standard subject categories. These scores were then weighted and aggregated to give an overall quantified subject category distribution for each of the three focal papers. Comparison of the three papers revealed an expected dominance of subject categories most closely aligned with ecological science. However, there were different patterns of provenance in the three papers. One paper from the conservation journal was dominated by citations of other papers in the biodiversity conservation literature. The second paper from the conservation journal and the paper from the ecological economics journal displayed similar overall patterns of disciplinary provenance, although they diverged in disciplinary provenance for the less commonly cited disciplines, such as the social sciences. Our results suggest that research in biodiversity project evaluation may be developing along at least three, relatively distinct, pathways rather than as a genuinely interconnected research theme. This is likely to hinder progress in research but also in practical application of the techniques, in terms of reducing the likelihood of identifying inadequate, inappropriate or inefficient conservation investments. There is still considerable opportunity for further collaboration in the areas of biodiversity evaluation among researchers in a range of disciplines, including ecology, economics, statistics, forestry and wildlife management. Biodiversity conservation evaluation is a growing field, but its potential is unlikely to be fulfilled unless biodiversity researchers seek to develop a more integrated community, and particularly, to learn from researchers in other disciplines where evaluation has a longer history.

The article considers the features of the phenomenon of praise as a subject of research in various disciplines; the connection of praise with philosophy, psychology, sociology and linguistics is analyzed; such sections of psychology as pedagogical, social and management psychology and the influence of praise on them are considered in detail; the linguistic character of praise in German and Ukrainian is determined; the conclusion on the complex analysis of the phenomenon of praise in the field of linguistics, genealogy and linguistics of the text is made. At the current stage, language development and change are often the subject of interdisciplinary research. This also applies to praise. It was seen as a phenomenon of philosophy that regarded it as a direct projection of good and defined it as a natural ability to characterize the object of interest. Praise as a psychological phenomenon is defined in the form of information about the opportuneness of the act and positive assessment. Praise embodies an important element of psychology – motivation, which appears as an incentive element to action. We consider praise from a linguistic point of view in the form of sincere approval, expression of positive attitude to the addressee, his actions, deeds, personal characteristics (thoughts, qualities), objects and things belonging to the interests or activities of the addressee so as to psychologically and emotionally affect the addressee and its stimulation to further activity in this direction. The study of a complex and multifaceted phenomenon of praise requires taking into consideration different approaches to its comprehension. Features of the cognitive processes of human consciousness have become the subject of study of humanities, including philosophy, psychology and sociology. Philosophy appears here with a combination of questions about good and evil, the relationship between man and the world, which have served as topics for discussion since ancient times. Psychology considers the features and patterns of human behavior, thinking, states and qualities of man. The proposed research considers praise as primarily a linguistic concept in the framework of pragmalinguistics and text linguistics. Each of these disciplines expands and enriches research and in general represents a single set of sciences. For this reason, the need for a brief analysis of the problem of praise in terms of liberal sciences has arisen. The connection between philosophy and the concept of praise is easy to trace. The implementation of praise requires, first of all, an object that should be characterized in accordance with the general evaluative ethical categories of “good” and “evil”. Things, concepts, actions, which are classified as “good”, deserve praise. What belongs to the category of “good” and what to “evil”, the definition of these concepts, their characteristics – is one of the issues of philosophy, which has caused debate since ancient times. To bring about praise as a speech action, certain mental processes of a person, which help them to know and characterize the object of attention, are important. These include: feelings, perception, thinking, imagination, and so on. The formation of praise is based on significant psycho-emotional principles inherent in man. An important element of praise is the stimulus. Motivation in praise is one of the incentive tools of psychology. The way of implementation of praise depends on a person’s psychological features. It helps in the field of education and upbringing, forms interpersonal relationships and helps to improve the results of work in public life. Alongside with research in the fields of philosophy and psychology, praise is also studied by linguistics. The linguistic nature of praise forms the basis of the proposed research, because the object of study is embodied primarily through specific language tools. Linguistic explorations of praise can be traced within studies of many native and foreign linguists, who have examined it in various aspects and areas of implementation. The purpose of the proposed article is a multifaceted approach and analysis of praise, in order to determine the research paradigm. Accordingly, the objectives of the article were as follows: to consider praise as a subject of various disciplines; analyze the relationship of praise with philosophy, psychology, sociology and pragmatics; determine the significance of the theory of speech acts, speech genres and text linguistics for the studied phenomenon. The following methods were used in the study: “analysis through synthesis” method, which contributed to the knowledge and awareness of the phenomenon of praise, the variety of its manifestations in different sciences; descriptive analysis made it possible to describe praise in each of the considered disciplines. As a result of the analysis, the following conclusions can be drawn: for the proposed research, it is interesting to study the praise in terms of linguistics and pragmatics. An analysis of previous studies of this phenomenon in other languages has led to the conclusion that praise can be expressed by a speech act, or a speech genre, or even be represented by a type of text. Consequently, such versatility of praise determines its complex, multifaceted analysis using two approaches – linguo-pragmatic and rhetorical-stylistic.

Дисертаційна робота присвячена встановленню особливостей впливу полііонів аніонних та катіонних поліелектролітів на протолітичні рівноваги хромофорних реагентів у водних розчинах. Досліджувалися також відмінності впливу поліаніонів, міцел аніонних ПАР і колоїдних частинок гідрофобних дисперсій фулеренів та фулеренолів на кислотну силу катіонних індикаторних барвників. Показано, що визначення показників уявних констант іонізації барвників у середовищі розчинів поліелектролітів необхідно проводити в напіврозведеному концентраційному режимі, що дозволяє уникнути проявів метахромазії. Дослідження семи катіонних індикаторних барвників різних зарядних типів дозволило встановити, що диференціювання їх кислотної сили у середовищі розчину полі (4-стиренсульфонату натрію) є подібним до того, що спостерігається у міцелярному середовищі додецилсульфату натрію (NaДС). Сильне диференціювання кислотно-основних властивостей аніонних барвників характерне також для гідрофільних дисперсій на основі катіонних рН-залежних поліелектролітів полі (гексаметиленгуанідин-гідрохлориду) та полі (диетиленамінгуанідин-гідрохлориду) при рН < 7. В роботі розвинуто підхід до оцінки поверхневої густини заряду змішаних міцел на основі NaДС з добавками бутанолу-1 та пентанолу-1 індикаторним методом, що дозволило цілеспрямовано застосувати цей метод до дослідження полііонів у водних розчинах. Встановлено, що кислотна сила індикаторних барвників суттєво залежить від концентрації гідрофобних дисперсій фулеренів та фулеренолів, поверхня колоїдних частинок яких має негативний потенціал, як і у випадку полііонів чи міцел. Недостатня концентрація С60 в розчині зумовлює агрегацію псевдоізоціаніну на поверхні колоїдних частинок.

Експериментальними та квантово-хімічними методами проведено систематичне вивчення геометричних характеристик аміногруп, що є замісниками в ароматичному циклі, та факторів, що на них впливають. Прецизійні рентгеноструктурні дослідження 3,4-діаміно-1,2,4-триазолу і його 5-метилильної похідної та аналіз розподілу електронної густини за даними квантової хімії показали, що геометричні характеристики аміногруп залежать від природи атома, з яким аміногрупа зв'язана, від ступеня спряження неподіленої електронної пари Нітрогену з π-системою ароматичного циклу, та від впливу полярного середовища, що підсилює спряження. Посилення спряження аміногрупи з ароматичною системою приводить до ослаблення її акцепторних властивостей у водневому зв'язуванні. При детальному аналізі характеристик водневих зв'язків в модельній системі піридин-вода було охарактеризовано новий вид водневого зв'язку змішаного типу X-H...N'/X-H...π', в якому одночасно і неподілена електронна пара Нітрогену і π-система циклу є акцептором протонів. Для модельних молекул моно- та діамінобензенів було виявлено, що роль водневих зв'язків N-H…N' у формуванні кристалічної структури залежить від кількості і взаємного розташування аміногруп в циклі (орто, мета або пара). Найбільшу роль водневий зв'язок N-H…N' має в кристалі орто-діамінобензена, утворюючи будівельний блок кристалічної упаковки і базовий структурний мотив. В кристалах мета-діамінобензена вплив N-H…N' водневого зв'язку на формування упаковки порівняний з впливом водневого зв'язку N-H…π'. Наявність тільки однієї аміногрупи або двох аміногруп в максимально віддалених положеннях обумовлює дуже незначну роль водневих зв'язків N-H…N' в організації кристалів. В кристалах нітрозаміщених похідних діамінобензенів було виявлено, що пара- або орто-положення аміногрупи відносно нітрогрупи зумовлює значне зменшення акцепторних властивостей аміногрупи внаслідок пуш-пульного ефекту або внутрішньомолекулярного водневого зв'язування. При цьому роль водневих зв'язків N-H…N' в організації кристалів стає зовсім незначною. Аналіз міжмолекулярних взаємодій показав, що саме слабкі водневі зв'язки X-H...N', за участю аміногрупи як акцептора протонів, впливають на утворення поліморфних модифікацій діамінотриазолу, аніліну та орто-діамінобензолу.

У дисертаційній роботі досліджено стереохімію та регіонаправленість фор-мування продуктів у процесах 1,3-диполярного циклоприєднання азометин-ілідів на основі ізатину та циклічних і аліфатичних α-амінокислот до похідних N-заміщених малеїнімідів, акрилової та метакрилової кислот та реакціях за участю 2-аміно-арилімідазолів з ациклічними СН-кислотами і карбонільними сполуками. Реакції [2+3]-циклоприєднання азометин-ілідів на основі ізатинів та аліфатичних α-амінокислот до N-заміщених малеїнімідів ведуть до утворення двох енантіомерних спіро[індол 3,1’ піроло[3,4 с]пірол]-2,4’,6’-(1H,3’H,5’H)-трионів із цис-конфігурацією 3а’ та 6а’ протонів піроло[3,4-с]пірольної системи. У реакціях алкілування, нітрозування та ацилювання спіро[ін¬дол 3,1’ піроло[3,4 с]пірол]-2,4’,6’(1H,3’H,5’H)трионів первинним центром електрофільної атаки є атом N2’ піролідинового циклу. Регіоселективне утворення 2 оксоспіро(індол-3-піролідин)-, -піролізин- та –піроло¬[1,2 c]тіазол-карбоксамідів спостерігається в циклоконденсаціях ароїл-акрилових та бензиліденпіровиноградних кислот та амідів і нітрилів акрилової та метакрилової кислот з відповідними 2-оксіндолазометин-ілідами. Доміно-реакції 2-аміно-4-арилімідазолів з карбонільними сполуками та аліфатичними СН-кислотами (малононітрилом, етил 2-ціаноацетатом, 2-ціанокарбоксамідом) проходять виключно за С5 нуклеофільним центром в молекулі аміноазолу. У випадку використання ізатину як карбонільного компоненту реакції відбувається формування 6’-заміщених 3’,5’-діаміно-1-алкіл-2-оксо-1’-арилспіро[індолін-3,7’-піроло[1,2-c]імідазолів], що є аналогами алкалоїдів з 3,3’-спірооксіндольним остовом. Проведено віртуальний скринінг нових сполук методом молекулярного докінгу на предмет виявлення серед них потенційних інгібіторів ферменту 11β-HSD1 – перспективної мішені для створення антидіабетичних засобів. Експериментально визначено антиоксидантні властивості 5е та оцінено її комплексну антидіабетичну дію на моделі цукрового діабету 2 типу у щурів.

Дисертація присвячена розробці нового методу вивчення кристалічної будови органічних сполук, яка ґрунтується на аналізі енергій взаємодій між молекулами в кристалі. На серіях модельних кристалів показано, що створений метод досить універсальний і може бути застосований для вивчення кристалічної структури органічних сполук різних типів з точки зору супрамолекулярної хімії (таких, що можуть утворювати декілька близьких за характеристиками міжмолекулярних взаємодій; або таких, що зовсім не утворюють специфічні взаємодії), а також структур макромолекул. Запропоновано спосіб візуалізації розрахованих квантово-хімічними методами енергій парних взаємодій за допомогою енергетично-векторних діаграм. В рамках цього способу аналізуються не абсолютні значення енергій, а їх відносні величини, нормалізовані на відстань між взаємодіючими молекулами та енергію найсильнішої взаємодії в кристалі. Це робить розроблений метод майже незалежною від методу розрахунку енергій. Аналіз участі одного або обох компонентів змішаних кристалів в утворенні базового структурного мотиву дає підстави для їх розділення на сольвати та со-кристали. Показано, що в кристалічній структурі сольватів базовий структурний мотив утворюється тільки одним з компонентів, а в со-кристалах обидва компоненти входять до базового структурного мотиву. Застосування запропонованого методу для аналізу кристалічної структури ряду модельних органічних сполук дозволило виділити різні рівні організації молекулярних кристалів: сильно зв'язані енергетично ланцюжки/колонки або шари як первинні базові структурні мотиви, шари сильно взаємодіючих колонок як вторинні структурні мотиви. Виділення рівнів організації структури створює передумови до класифікації всіх органічних кристалів. У разі неможливості виділення будь-якого структурного мотиву кристал можна класифікувати як ізотропний. Відповідно до типу первинного базового структурного мотиву, кристал може бути колончатим або шаруватим. При існуванні двох рівнів організації (колонок як первинного базового структурного мотиву і шарів як вторинного структурного мотиву) кристал є колончато-шаруватим. Забезпечуючи подальший розвиток теорії синтонів, можна запропонувати їх класифікацію в рамках окремого кристалу відповідно до того, який структурний мотив вони утворюють. Можна виділити базові синтони, що утворюють асоціат молекул як будівельну одиницю кристала; первинні та вторинні, що відповідають за формування відповідного структурного мотиву, та допоміжні, що забезпечують взаємодію між вторинними структурними мотивами.

Дисертаційна робота присвячена встановленню методами обчислювальної хімії особливостей впливу природи поверхнево-активної речовини (ПАР) на локалізацію, орієнтацію та гідратацію молекул органічних барвників, що адсорбовані міцелами ПАР, у нейтральній та іонізованій формах. Крім того, досліджені властивості міцел ПАР без барвників та проведена робота по створенню повноатомних потенціальних моделей згідно з методологією загальновживаних силових полів. На прикладі додецилсульфату натрію (ДСН) показано, що поведінка мономерів ПАР в моделюванні може визначатися не тільки параметрами потенціальної моделі для атомів головної групи ПАР, протиіона та води, але й для параметрами зв’язків у вуглеводневому радикалі. Для останніх рекомендоване використання параметрів, що отримані спеціально для вищих алканів та жирів. Для ряду іонних ПАР визначено, що об’ємна частка води в поверхневих шарах їх міцел є дуже близькою, що свідчить про малий вплив на неї знаку заряду і природи головної групи та розміру міцели. Розвинений підхід до обчислення мікроскопічних характеристик молекул органічних барвників, що адсорбовані міцелами ПАР (локалізації, орієнтації та складу мікрооточення). Цей підхід був застосований до ряду сольватохромних та кислотно-основних індикаторних барвників у міцелах загальновживаних катіонних, аніонних та цвітер-іонних ПАР. Визначено, що локалізація молекули стандартного сольватохромного барвника Райхардта в аніонних міцелах ДСН і катіонних міцелах цетилтриметиламоній броміду (ЦТАБ) є близькою, а різниця в параметрах полярності розчинів цих ПАР є наслідком взаємодії молекули з головними групами. Оцінена придатність ряду кислотно-основних барвників для використання в індикаторному методі визначення поверхневого електростатичного потенціалу міцел. Показано, що різниця в локалізації та складі мікрооточення молекул двох протолітичних форм у міцелах ДСН є найменшою у 4-н-додецил-2,6-динітрофенолу (ДДФ) і 4 н гептадецил-7-амінокумарину, а в міцелах ЦТАБ — у ДДФ і стандартного барвника Райхардта.

Дисертаційна робота присвячена розробці нових ефективних синтетичних методів для збільшення молекулярного різноманіття гетероциклів із використанням однореакторних послідовних взаємодій, поліфункціональних сполук та не-класичних методів активації хімічних процесів з урахуванням принципів зеленої хімії на прикладі взаємодії 1,3-дикарбонільних СН-кислот з ДМФДМА та метиленактивними нітрилами. Знайдено, що гідроліз у кислотному середовищі проміжних 4-ціанобута-1,3-дієнолятів призводить до селективного утворення похідних 2-пірон-3-карбоксамідів, що дозволило розробити однореакторну тристадійну методику та синтезувати широку бібліотеку таких сполук. Показано, що у водному середовищі відбувається активація амідної групи 4 ціанобута-1,3-дієнолятів, що призводить до селективного утворення похідних 2 піридон-3-карбонітрилів. Також проведено кінетичні дослідження та запропо-новано можливий механізм цього перетворення. При застосуванні 2-ціанометилбензімідазола як метиленактивного нітрила з циклічними СН-кислотами та ДМФДМА селективно утворюються 4-оксо-1,2,3,4-тетрагідробензо[4,5]імідазо[1,2-a]хінолін-6-іл ціаніди, з ациклічними β кетоестерами – 4-ціанобензо[4,5]імідазо[1,2-a]піридин-2-карбоксилатів (каталіз піперидином в умовах мікрохвильового нагрівання) або 4 ціанобензо[4,5]імідазо[1,2-a]піридин-1-олатів (каталіз метилатом натрію при кімнатній температурі), які після обробки кислотою дають 1 гідроксибензо[4,5]імідазо[1,2-a]піридин-4-карбонітрили. Із використанням квантово-хімічних розрахунків було показано, що таутомерні рівноваги та стабільність 2-імінокумарин-3-карбоксамідів та 2-іміно-5-оксо-5,6,7,8-тетрагідро-2H-хромен-3-карбоксамідів мають аналогічні тенденції, що свідчить про схожу поведінку цих сполук у хімічних перетвореннях. На основі експериментальних, літературних та розрахункових даних запропоновано механізми досліджуваних перетворень.

Дисертація присвячена розробці наукових засад використання електрофільної гетероциклізації у регіо-(стерео-)селективному конструюванні конденсованих похідних 1,2,4-триазолу; дослідженню хімічних та фізико-хімічних властивостей синтезованих сполук. Синтезовано ряд S-алкеніл- та алкінілзаміщених заміщених 1,2,4-триазол-3-тіонів, які було використано в якості стартових сполук для запланованих досліджень. Було вивчено реакції галогенування й халько-генгалогенування згаданих триазолів, в результаті чого отримано раніше неописані конденсовані похідні тіазоло[3,2-b][1,2,4]триазолу та триазо-ло[5,1-b][1,2,4]тіазину. Встановлено фактори, які визначають регіо- та стерео-селективність процесу електрофільної гетероциклізації: природи ненасиченого фрагменту в модельних тіоефірах (поляризації подвійного зв’язку, стеричного фактора замісників, ступеню ненасиченості, положення подвійного зв’язку); природи електрофільного реагенту та розчинника. Досліджено реакційну здатність отриманих конденсованих солей тіазоло-[3,2-b][1,2,4]триазолію з використанням комплексної методології комбінування теоретичних й експериментальних підходів. Отримано нові поліфункціональні похідні симетричних триазолів реакцією конденсованих тіазоло[3,2-b][1,2,4]триазолій тригалогенідів з N- та OH-нуклефілами. Досліджено біологічну дію отриманих сполук на патогенні мікроорганізми. Оцінено вплив природи фрагменту електрофілу, введеного в склад цільових продуктів, на характер біологічної активності останніх. Виявлено сполуки-лідери, які мають найвищу бактерицидну активність.

Дисертація присвячена дослідженню як нових структур так і структурних особливостей уже відомих з літератури гідратів і безводних оксалатів та форміатів перехідних металів за допомогою сучасних методів рентгеноструктурного аналізу з використанням даних растрової електронної мікроскопії та термогравіметричного аналізу. Отримано структурні дані для трьох поліморфних модифікацій дигідрату оксалату марганцю(II) α′, α″ та β-модифікація, що утворюються одночасно при самочинному розпаді кристалів тригідрату оксалату марганцю(II). Дослідженням порошкових зразків дигідратів оксалатів марганцю(II), кобальту(II) та нікелю(II) встановлено, що їх структура є розупорядкованою. Запропоновано модель розупорядкування для розрахунків, яку можна використовувати і для схожих сполук, оскільки існуюча модель OD-структур неприйнятна для використання в методі Рітвельда. За даними порошкових рентгенограм знайдено нову поліморфну модифікацію безводних оксалатів марганцю(II) та кадмію(II) (γ-MnC2O4 та γ-CdC2O4), яка утворюється при термолізі гідратів, є метастабільною, не щільновпакованою та має нижче значення густини порівняно з відомими модифікаціями. Для безводних оксалатів нікелю(II) та кобальту(II) визначено структуру beta-модифікації, яка є продуктом термолізу відповідних гідратів. Показано, що розупорядкованість структури зберігається при термолізі, і тому beta-модифікація може бути розупорядкованою, всупереч існуючим літературним даним. Визначено структуру форміату срібла(I), особливістю якої є утворення кластерів Ag–Ag=2,919 Å, що спостерігаються і в інших сполуках даного металу. Аналізом структури цієї нестабільної сполуки показано, що її спонтанний розпад за кімнатної температури призводить до утворення пластівчастих наночастинок металічного срібла.

Дисертація присвячена синтезу поліазолів та поліазинів, які здатні вилучати іони важких металів із водного середовища та придатні до закріплення на поверхні твердого носія. Оптимізована методика синтезу піридо[2,3-d]піримідинів з урахуванням принципів «зеленої» хімії. Одержаний новий 1,6-діаміно-2-імінопіримідин-4(1Н)-он та описані його хімічні властивості. Розроблена препаративна методика синтезу арилароїлацетиленів. Синтезовані шифові основи на основі саліцилового альдегіду та амінів та для модифікованого 2-(біс((2-гідроксибензиліден)аміно)метил)фенолу, закріпленого на поверхні силанізованого силікагелю та смоли Меррифілда, виміряні ступені вилучення іонів Eu(III), Sr(II), Cu(II). Одержані нові представники 1,2,3-, 1,2,4-триазолів та тетразолів, в тому числі і сполуки, що містять послідовно з’єднані всі названі поліазоли, виходячи із органічних азидів, смоли Меррифілда. Для такої модифікованої смоли виміряно залежність ступенів вилучення іонів Eu(ІІІ), Sr(II), Cu(ІІ), Pb(ІІ) та Cd(II).

У дисертаційній роботі досліджено направленість взаємодії 3-аміно-1,2,4-три-азолу й 5-амінопіразолів з аліфатичними єнонами та їх синтетичними попередниками – карбонільними сполуками і циклічними СН-кислотами – в залежності від умов проведення процесу, а також розширено набір відомостей щодо властивостей частково гідрогенізованих 1,2,4-триазоло[1,5-а]піримідин-7-олів, 3,7,7-триметил-4-феніл- та -4-(фенілвініл)-5Н-піразоло[3,4-b]хінолін-5-онів і на цій основі виявлено нові шляхи їх хімічної модифікації. Розроблено способи синтезу раніше не описаних 5,5,7-триметил-4,5,6,7-тетрагідро[1,2,4]триазоло[1,5-а]піримідин-7-олів, 7-амінозаміщених 5-феніл-4,5,6,7-тетрагідро- та 5,5,7-триметил-4,5,6,7-тетрагідро-[1,2,4]триазоло[1,5-a]-піримідинів, нових похідних 1-метил-5-арил-3,6,7,8-тетрагідроциклопента[d]-піразоло[3,4-b]піридинів, 3,7,7-триметил-4-(арилвініл)-5Н-піразоло[3,4-b]хінолін-5-онів, 3-алкіл-4-арилвініл-4,6,7,8-тетрагідроциклопента[b]піразоло[4,3-e]піридин-5(2H)-онів, 3-алкіл-4-арилвініл-4,10-дигідроіндено[1,2-b]піразоло[4,3-e]піридин-5(2H)-онів, піразоло[3,4-b]піридин-4-спіроіндолінонів у тому числі на основі багатокомпонентних конденсацій, які характеризуються високою регіоселективністю. Показано, що 5-фенілтетрагідро[1,2,4]триазоло[1,5-а]піримідин-7-олу та 5,5,7-триметилтетрагідро[1,2,4]триазоло[1,5-а]піримідин-7-олу, притаманні властивості і спиртів, і циклічних аміналю й амінокетону відповідно, що підтверджується здатністю до утворення етерів та естерів, а також взаємодією з амінами і гідразинами. Наявність у структурі 7-амінозаміщених триазоло[1,5-а]піримідинів двох асиметричних атомів С5 та С7 обумовлює існування їх у вигляді двох діастереомерів. 5-Феніл-4,5,6,7-тетрагідро-1,2,4-триазоло[1,5-а]піримідин-7-ол при кип’ятінні у морфоліні зазнає ретророзпаду і перетворюється на 1-феніл-2-(7-феніл-4,5,6,7-тетрагідро-[1,2,4]триазоло[1,5-a]піримідин-5-іл)етан-1-он. Розроблені методи синтезу і модифікації азолоазинів застосовано при виготовленні сполук, призначених для фармакологічних випробувань з метою оцінки їх антидіабетичної активності. На моделі експериментального цукрового діабету 2 типу у щурів доведено наявність певних специфічних антидіабетичних властивостей у 3,7,7-триметил-4-(фенілвініл)-2,4,6,7,8,9-гексагідро-5Н-піразоло[3,4-b]хінолін-5-ону.

Building the single network of subject matches of the most popular classification systems is essential for information support of scientific research. The comparative analysis of the State Rubricator of Sci-tech Information (GRNTI) subject headings and Web of Sciences (WoS) Research Areas and Web of Science Categories was accomplished. The lists of subject research areas and categories are the most detailed and popular classifiers used by Clarivate for systematization. For today, GRNTI sections in social, natural sciences and STEM are analyzed and compared to WoS classifiers. Logical nesting and extension overlappitng represent the semantic links between classification headings.