Artykuły w czasopismach na temat „Фонологія”

Kliknij ten link, aby zobaczyć inne rodzaje publikacji na ten temat: Фонологія.

Utwórz poprawne odniesienie w stylach APA, MLA, Chicago, Harvard i wielu innych

Wybierz rodzaj źródła:

Sprawdź 47 najlepszych artykułów w czasopismach naukowych na temat „Фонологія”.

Przycisk „Dodaj do bibliografii” jest dostępny obok każdej pracy w bibliografii. Użyj go – a my automatycznie utworzymy odniesienie bibliograficzne do wybranej pracy w stylu cytowania, którego potrzebujesz: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver itp.

Możesz również pobrać pełny tekst publikacji naukowej w formacie „.pdf” i przeczytać adnotację do pracy online, jeśli odpowiednie parametry są dostępne w metadanych.

Przeglądaj artykuły w czasopismach z różnych dziedzin i twórz odpowiednie bibliografie.

1

Чижевський, Д. "Фонологія та психологія". Збірник Харківського історико-філологічного товариства. Нова серія 13 (2009): 261–78.

Znajdź pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
2

Травина, Надежда Алексеевна. "“Visage” by Luciano Berio in the Light of His Musical Phonology". Музыкальная академия, nr 3(771) (30.09.2020): 154–61. http://dx.doi.org/10.34690/92.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
Статья посвящена особенностям уникальной художественной системы итальянского композитора Лучано Берио (1925-2003) под названием музыкальная фонология, представленной на примере сочинения «Visage» (1961). В 1950-х годах Берио и его коллеги по электроакустической студии Studio di Fonologia Musicale были увлечены фонологией как разделом лингвистики, опираясь на фундаментальный труд Н. С. Трубецкого «Основы фонологии». Основные аспекты данной книги Берио творчески интегрировал в сочинения для голоса и постепенно выработал новый подход к единству слова и музыкального звука. The article is devoted to the features of the unique artistic system of the Italian composer Luciano Berio (1925-2003) called musical phonology, presented on the example of the composition “Visage” (1961). In the 1950s, Berio and his colleagues at the electroacoustic studio Studio di Fonologia Musicale were interested about phonology as a branch of linguistics, based on the fundamental work of N. S. Trubetskoy “Fundamentals of phonology.” The main aspects of this book Berio creatively embodied in compositions for voice and gradually developed in his work a new approach to the unity of words and musical sound.
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
3

Ефимов, А. Ю. "Фонология языка каолан". Вопросы языкознания, nr 6, ноябрь-декабрь (2013): 70–78.

Znajdź pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
4

Балла, О. "Фонология без идеологии". Знание - сила, nr 10 (2005): 118–19.

Znajdź pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
5

Андрієвська, Е. М. "У витоків сучасної французької фонології". Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики, Вип. 1 (2002): 5–9.

Znajdź pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
6

Бакум, Зінаїда Павлівна. "Історія української фонології в підготовці майбутніх учителів-словесників". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 7, nr 1 (12.10.2012): 277–85. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v7i1.714.

Pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
7

Орел, А. С. "Витоки праслов"янської фонології (підсистема консонантизму): лінгвоісторіографічний аспект". Мовознавство, nr 3 (2019): 38–45.

Znajdź pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
8

Ross, K. "МЕЖДУНАРОДНЫЙ СИМПОЗИУМ ПО УРАЛЬСКОЙ ФОНОЛОГИИ". Linguistica Uralica 26, nr 2 (1990): 151. http://dx.doi.org/10.3176/lu.1990.2.19.

Pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
9

Rogoznaya, Nina Nikolaevna, i Evgenii Vladimirovich Khlamov. "INNOVATIVE TECHNOLOGIES IN LINGUISTICS: PHONOLOGY". Philological Sciences. Issues of Theory and Practice, nr 2-1 (luty 2018): 144–47. http://dx.doi.org/10.30853/filnauki.2018-2-1.39.

Pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
10

Рудківський, О. П. "Завдання сучасної зіставної фонології германських та слов"янських мов". Мовні і концептуальні картини світу, Вип. 61 (2017): 143–48.

Znajdź pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
11

Perlova, Victoria. "Методичні принципи навчання фонології англійської мови в процесі слухання." Лінгвістичні студії, nr 37 (2019): 112–16. http://dx.doi.org/10.31558/1815-3070.2019.37.19.

Pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
12

Н. Н., Рогозная. "ПРОЕКТ АВТОМАТИЗИРОВАННОГО ОБУЧЕНИЯ ФОНОЛОГИИ НЕРОДНОГО ЯЗЫКА". BSU Bulletin 228, nr 3 (2017): 87–95. http://dx.doi.org/10.18101/1994-0866-2017-3-87-95.

Pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
13

Viitso, T.-R. "ТРЕТЬЕ СОВЕЩАНИЕ ПО ФОНОЛОГИИ УРАЛЬСКИХ ЯЗЫКОВ". Linguistica Uralica 21, nr 3 (1985): 232. http://dx.doi.org/10.3176/lu.1985.3.13.

Pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
14

Соколянский, А. А. "ФОНЕМА КАК ВОСХОжДЕНИЕ: ОСНОВНЫЕ ПОЛОжЕНИЯ МНОгОУРОВНЕВОЙ ФОНОЛОгИИ". Proceedings of the V.V. Vinogradov Russian Language Institute 17 (30.11.2018): 194–217. http://dx.doi.org/10.31912/pvrli.2018.17.16.

Pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
15

Orel, A., i N. Kholodova. "Formation of definitions of synchronistical phonology (linguistic historiographical analysis)". Alfred Nobel University Journal of Philoligy 11 (2016): 219–23. http://dx.doi.org/10.32342/2523-4463-2016-0-11-219-223.

Pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
16

Keba, O. M. "Status of vibrants in modern phonology and phonetics". PROBLEMS OF SEMANTICS, PRAGMATICS AND COGNITIVE LINGUISTICS, nr 36 (2019): 219–26. http://dx.doi.org/10.17721/2663-6530.2019.36.17.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
The article is devoted to the study of vibrant sounds / vibrants. Modern linguistics is characterized by the desire to study the sound functional units of oral speech, which ensure the adequacy of perception of content and the effectiveness of communication. Figuring out the nature of vibrant sounds (vibrants) belongs to the most debatable issues of general phonetics. They have always attracted the attention of phonetists and have become the subject of numerous studies. The main characteristic of the vibrants is the presence of one or more instant interruptions during the release of air. For the formation of vibrant sounds are crucial movementsof the language muscle. The system of vibrants of each language is characterized by a set of specific articulatory and acoustic features. Language tradition defines one or another phonetic characteristic of the phoneme, which is part of the language. The question of the nature of vibrant sounds can be solved only with a detailed comprehensive study of their physiological, acoustic and spectral characteristics using modern possibilities of experimental phonetics. The study of the physiological and acoustic properties of such sounds is necessary to obtain their correct phonological interpretation.
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
17

Puriaieva, Nataliia. "New manual on historical phonetics and phonology". Ukrainian Linguistics, nr 48 (2018): 168–69. http://dx.doi.org/10.17721/um/48(2018).168-169.

Pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
18

Orel, A. S. "THE ORIGINS OF THE PROTO-SLAVIC PHONOLOGICALSYSTEM (THE CONSONANT SUBSYSTEM):A LINGUO-HISTORIOGRAPHICAL ASPECT." Movoznavstvo 306, nr 3 (2019): 38–45. http://dx.doi.org/10.33190/0027-2833-306-2019-3-003.

Pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
19

Д. Ш., Харанутова. "СОПОСТАВИТЕЛЬНО-ТИПОЛОГИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ В ТРУДАХ ПРОФЕССОРА И. Д. БУХАЕВОЙ". Вестник Бурятского государственного университета Филология 3 (2023): 3–8. http://dx.doi.org/10.18101/2686-7095-2023-3-3-8.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
В статье предпринята попытка открыть одну из граней удиви-тельного человека, большого ученого И. Д. Бухаевой, научные приоритеты которой связаны с фонологией. Работа посвящена ее фонологическим исследованиям, написанным в сопоставительно-типологическом аспекте. Раскрываются основные фонологические идеи профессора по проблемам фонетической бурятско-русской интерференции сегментного уровня. Особое внимание уделено сопоставительным исследованиям по звуковой системе бурятского и русского языков с позиций когнитивной лингвистики. Подчеркивается, что впервые исследуется синтагматическая фонология бурятского языка в аспекте порождения речи, ибо специфика фонетико-фонологической системы заключена в синтагматических отношениях составляющих ее единиц. По мнению И. Д. Бухаевой, сегментация речевого потока в бурятском языке представляет собой специфический способ реализации семантической информации, отличный в этом плане от русского языка.
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
20

Shumilin, M. V. "Linguistic Peculiarities in the Passio Susannae (BHL 7937). Phonology and Orthography". Indo-European Linguistics and Classical Philology XXIV (2020): 632–62. http://dx.doi.org/10.30842/ielcp230690152446.

Pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
21

Viitso, T.-R. "В. К. Журавлев, Диахроническая фонология, Mockea, «Наука», 1986 (Академия наук СССР. Институт языкознания). 232 с." Linguistica Uralica 23, nr 3 (1987): 230. http://dx.doi.org/10.3176/lu.1987.3.15.

Pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
22

Antipov, Artem G. "Synergy of the linguistic form (on a more precise definition of the concept "natural phonology")". Sibirskiy filologicheskiy zhurnal, nr 3 (1.09.2003): 145–58. http://dx.doi.org/10.17223/18137083/4/15.

Pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
23

Pajusalu, Karl, Kristel Uiboaed, Péter Pomozi, Endre Németh i Tibor Fehér. "Towards a phonological typology of Uralic languages". Eesti ja soome-ugri keeleteaduse ajakiri. Journal of Estonian and Finno-Ugric Linguistics 9, nr 1 (31.12.2018): 187–207. http://dx.doi.org/10.12697/jeful.2018.9.1.08.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
The paper focuses on phonological similarities between Uralic languages. The study is based on a dataset which includes 33 word-prosodic and segmental features of 28 Uralic languages or main dialects, including all traditional subgroups of the language family. In statistical analysis clustering and dimension reduction techniques such as multidimensional scaling are applied. This methodology enables to explore distinctive subgroups of languages as well as calculate distances between languages and language groups. As a result we present a quantitative phonological typology. The main division appears between western and central-eastern phonological types of the Uralic languages. The detected phonological subgroups coincide with the traditional ones, i.e. Finnic, Saami, Mordvin, Mari, Permic, Hungarian, Ob-Ugric and Samoyedic. The Hungarian subgroup (Standard Hungarian, Csángó Hungarian) and the Ob-Ugric subgroup (Northern Mansi, Eastern Mansi, Northern Khanty, Eastern Khanty) are internally stable. However, their interrelation and relationship with other groups is ambiguous; according to our results, Hungarian is typologically closer to the Western Uralic language groups (i.e. Finnic and Saami), whereas Ob-Ugric languages form a distinct branch of Central-Eastern Uralic. In general, the results reveal a significant influence of multiple areal connections on the phonological formation of Uralic languages.Аннотация. Карл Паюсалу, Кристел Уйбоаэд, Петер Помози, Эндре Немет и Тибор Фехер: К фонологической типологии уральских языков. В статье рассматриваются фонологические сходства между уральскими языками. Исследование основывается на выборке данных, которая включает 33 просодических и сегментных признака, которые применяются к 28 уральским языкам или их основным диалектам. Эта выборка покрывает все традиционно выделяемые группы уральской семьи. Для статистической обработки данных используются методы кластерного анализа и многомерного шкалирования. Такой подход позволяет исследовать выявленные подгруппы языков и рассчитывать расстояния между языками и языковыми группами. Результатом анализа является квантитативная фонологическая типология. Основная граница разделяет западный и центрально-восточный типы уральских языков. Выявленные фонологические подгруппы языков совпадают с традиционными: прибалтийско-финская, саамская, мордовская, марийская, пермская, венгерская, обско-угорская и самодийская. Венгерская подгруппа (стандартный венгерский и чангошский диалект) и обско-угорская подгруппа (северный мансийский, восточный мансийский, северный хантыйский, восточный хантыйский) демонстрируют внутреннюю стабильность. Однако их собственные взаимоотношения и отношение к другим подгруппам неоднозначны: наши результаты показывают, что венгерский язык типологически ближе к западно-уральской группе (т. е. прибалтийско-финским и саамским языкам), тогда как обско-угорские языки оказываются четко выделяемой ветвью центрально-восточных уральских языков. В целом, результаты раскрывают существенное влияние разнообразных ареальных связей на становление фонологии уральских языков.Ключевые слова: уральские языки, прауральский язык, фонология, типология, просодия слова, лингвистические ареалыKokkuvõte. Karl Pajusalu, Kristel Uiboaed, Péter Pomozi, Endre Németh ja Tibor Fehér: Uurali keelte fonoloogilisest tüpoloogiast. Artikkel keskendub uurali keelte fonoloogiliste sarnasuste võrdlemisele. Analüüsitav andmestik hõlmab 33 sõnaprosoodilist ja segmentaalset tunnusjoont 28-st uurali keelest või põhimurdest, mille hulgas on keeli kõigist traditsioonilistest allrühmadest. Statistilises uuringus rakendatakse klasteranalüüsi ja multidimensionaalsest skaleerimist. Nii eristatakse olulised allrühmad ja arvutatakse kaugused keelte ja keelerühmade vahel, saades uurali keelte kvantitatiivse fonoloogilise tüpoloogia. Esmane lahknemine ilmneb geograafiliselt läänepoolsete ning kesk- ja idapoolsete uurali keelte vahel. Nende sees tulevad esile traditsioonilised allrühmad: läänemeresoome, saami, mordva, mari, permi, ungari, obiugri ja samojeedi. Ungari (ungari kirjakeel, csángó) ja obiugri (põhjamansi, idamansi, põhjahandi, idahandi) on sisemiselt stabiilsed, kuid suhe nende kahe rühma vahel on ambivalentne. Meie tulemuste põhjal on ungari tüpoloogiliselt lähedasem läänepoolsetele uurali keeltele (st läänemeresoomele ja saamile), obiugri keeled moodustavad aga eraldi allrühma kesk- ja idauurali keelte hulgas. Saadud tulemused näitavad areaalsete kontaktide tähtsust uurali keelte fonoloogilise eripära kujunemises.Märksõnad: uurali keeled, proto-uurali, fonoloogia, tüpoloogia, sõna prosoodia, keeleareaalid
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
24

Korotkova, Mariya Dmitrievna, i Ekaterina Aleksandrovna Bogacheva. "Evolution of D. Jones’s Phonological Theory in the Modern English Phonology". Filologičeskie nauki. Voprosy teorii i praktiki, nr 3 (marzec 2021): 851–55. http://dx.doi.org/10.30853/phil210095.

Pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
25

Kuznetsova, Natalia. "Estonian word prosody on the Procrustean bed of morae". Eesti ja soome-ugri keeleteaduse ajakiri. Journal of Estonian and Finno-Ugric Linguistics 9, nr 1 (31.12.2018): 209–44. http://dx.doi.org/10.12697/jeful.2018.9.1.09.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
The paper analyses existing moraic conceptions of Estonian quantity. Main features of functional, generative and phonetically-instructed moraic accounts of Estonian are considered. In most generative accounts, morae simultaneously represent several layers of functionally and structurally diverse information. This brings along a considerable increase in formal analytical machinery and internal controversies. In a structural functional framework, morae can be used to formalise the prosodic contrast of long and short stressed syllables in Estonian. Its relevance is seen in actual functioning of the prosodic system. This contrast is built upon the segmental contrast of short and long phonemes and, in turn, serves as a basis for the contrast of two distinctive foot accents, light and heavy. As an example, a formal morphonological algorithm of calculating Estonian foot accents, which also shows the place of the syllable weight contrast, is proposed.Аннотация. Наталья Кузнецова: Эстонская словесная просодия в Прокрустовом ложе мор. Статья посвящена анализу существующих морных подходов к анализу количества в эстонском языке. Обсуждается основные особенности морных концепций эстонского количества в рамках функциональной и генеративной лингвистики, а также понимание моры фонетистами. Генеративные концепции совмещают на одном иерархическом уровне репрезентации (морном) нескольких разных с функциональной и структурной точки зрения пластов информации, что приводит к значительному усложнению формального описания и внутренним противоречиям. В рамках структурного функционального понимания эстонского количества моры могут служить вспомогательным средством для формализации просодической оппозиции краткого (легкого) и долгого (тяжелого) ударного слога. Релевантность этой оппозиции проявляется в функционировании просодической системы языка. Этот контраст надстраивается над сегментной оппозицией кратких и долгих фонем и, в свою очередь, формирует базис для оппозиции лексикализованных стопических акцентов, легкого и тяжелого. В качестве примера в статье приводится формальный морфонологический алгоритм присваивания стопических акцентов в словоформе и показано место в нем слогового веса.Ключевые слова: эстонский, структурная функциональная фонология, автосегментная фонология, словесная просодия, мора, количествоKokkuvõte. Natalia Kuznetsova: Eesti sõnaprosoodia moorade Prokrustese sängis. Artiklis analüüsitakse eesti keele vältekontseptsioone, mis rakendavad mooralist analüüsi. Hinnatakse peamisi funktsionaalseid, generatiivseid ja foneetilisi moorasid arvestavaid seletusi eesti keele kohta. Enamasti esindavad generatiivsetes seletustes moorad samaaegselt mitut funktsionaalselt ja struktuuriliselt hajusa informatsiooni tasandit. See toob kaasa märkimisväärse formaalsete analüüsitehnikate keerustumise ja sisemised vastuolud. Strukturaal-funktsionaalses raamistikus saab moorasid kasutada eesti keeles pika ja lühikese rõhulise silbi prosoodilise kontrasti esitamiseks. Selle sobivust jälgitakse prosoodilise süsteemi tegeliku toimimise põhjal. Kontrast põhineb pika ja lühikese foneemi segmentaalsel kontrastil ja on omakorda aluseks kahele erinevale kõnetakti aktsendile, kergele ja raskele. Artiklis on näitena välja pakutud morfofonoloogiline algoritm eesti keele taktiaktsentide arvutamiseks, mis näitab ka silbikaalu kontrasti kohta.Märksõnad: eesti keel, strukturaal-funktsionaalne fonoloogia, autosegmentaalne fonoloogia, sõnaprosoodia, moora, välted
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
26

Kuparashvili, M. J. "A Philosophical view on Phonology of F. de Saussure and N.S. Trubetskoy". Alma mater. Vestnik Vysshey Shkoly, nr 3 (marzec 2021): 94–104. http://dx.doi.org/10.20339/am.03-21.094.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
Offered is the author’s philosophical understanding of the linguistic heritage of two iconic figures of philology science Ferdinand de Saussure and Nikolai Sergeevich Trubetskoy in search of foundations of the worldview of the era. A look at formation of post-modern in retrospect makes obvious importance of the strategy of structural linguistics and phonology, which in fact became the methodology of structuring history, ethnography, anthropology, poetry, geography, literature, mythology, etc. These strategies offer a fundamentally different view of the world and are definitely marked by the primacy of the language both before and after the post-modernism.
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
27

Tokmashev, Denis M. "Teleut in the System of Altai Dialects - Phonetics and Morphophonology (Based on Das Altaiturkische by Omeljan Pritsak)". Vestnik Tomskogo gosudarstvennogo universiteta. Filologiya, nr 74 (1.12.2021): 158–87. http://dx.doi.org/10.17223/19986645/74/10.

Pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
28

ДАНИЛЮК, Оксана. "ОРФОЕПІЧНА ГРАМОТНІСТЬ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ЯК ОДИН ІЗ КОМПОНЕНТІВ МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ". Acta Paedagogica Volynienses, nr 2 (19.06.2024): 16–19. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2024.2.3.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
У статті розглядаються актуальні проблеми формування орфоепічної грамотності майбутнього вчителя початкової школи як одного з компонентів мовленнєвої компетентності. Мовленнєва компетентність учителя початкової школи є завжди актуальною, оскільки мовна освіта вчителя – це завжди безперервний і вкрай необхідний процес. Державний статус української мови, концепції її навчання вимагають безперервної лінгвістичної освіти, глибокого засвоєння мовних норм, підвищення рівня культури мовлення, формування мовленнєво-комунікативних умінь і навичок. Вчителі початкової школи є першими і найважливішими зразками мовлення для своїх учнів. Від того, наскільки вчитель володіє мовними нормами, залежить правильність мовленнєвих навичок, які формуються у дітей. Якщо педагог демонструє високий рівень мовної грамотності, учні автоматично наслідують ці норми у своєму мовленні. Висвітлено шляхи формування орфоепічної грамотності здобувачів освіти у процесі вивчення освітнього компонента «Сучасна українська мова з практикумом», визначено основні напрямки проведення орфоепічної роботи зі студентами, що є важливою складової професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи. Ця робота включає як ознайомлення з теоретичними засадами орфоепії, що ґрунтується на основі знань з фонетики і фонології, так і активне практичне відпрацювання правильних мовленнєвих навичок. Засвоєння основних орфоепічних норм рідної мови не тільки можливе, а й необхідне. Воно забезпечує системний підхід до вивчення мови, опанування нормативною не лише письмовою, але й усною формою мови, слугує важливою основою для підвищення загальної мовної культури майбутніх педагогів.
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
29

Ariste, P. "П. М. Зайков, Бабинский диалект саамского языка (Фонолого-морфологическое исследование), Петрозаводск, Карелия, 1987. 201 S." Linguistica Uralica 24, nr 3 (1988): 218. http://dx.doi.org/10.3176/lu.1988.3.11.

Pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
30

BURYKIN, ALEXIS A. "CHALLENGING ISSUES OF RUSSIAN PHONOLOGY AND THEIR SOLUTIONS (THE APPROACH OF L. V. SHCHERBA'S PHONOLOGICAL SCHOOL)". Theoretical and Applied Linguistics 3 (2020): 17–33. http://dx.doi.org/10.22250/2410-7190_2020_6_3_17_33.

Pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
31

Піддубна, Н. В. "ПОСІБНИК, НАПИСАНИЙ НА ЯТЬ". Лінгвістичні дослідження 2, nr 54 (2021): 235–42. http://dx.doi.org/10.34142/23127546.2021.54.2.21.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
За останні десятиліття в Україні, на щастя, вийшло чимало нової навчальної літератури для студентів-філологів, що, безумовно, позитивно, адже в новітніх виданнях висвітлюють проблемні питання сучасної лінгвістики, подають дискусійні погляди на тут чи ту наукову проблему. Однак сказане стосується переважно підручників із сучасної української мови, літератури ж, яка б стала в пригоді студенту в процесі вивчення історико-лінгвістичного циклу, значно менше. Це, зокрема, навчальні посібники «Історична граматика української мови» Л. П. Павленко (2010), «Історія української мови: Історична фонетика. Історична граматика» О. І. Крижанівської (2010), «Історична граматика української мови» З. О. Купчинської і В. І. Пілецького (2014), практичний довідник з історичної граматики Ж. В. Колоїз (2014), «Історія української мови: практикум з фонетики й фонології» та «Історія української мови: практикум із морфології» Г. М. Наєнко й О. О. Суховій (2017) та деякі інші. Незначною є й кількість видань навчально-методичної літератури зі старослов’янської мови. Це передовсім «Курс старослов’янської мови. Ч. І.» Л. О. Белея (Київ, 2015), «Старослов’янська мова. Збірник вправ та завдань» Ю. Г. Громика (2010), «Старослов’янська мова: курс лекцій, завдання для практичних занять, індивідуальної та самостійної роботи» Л. А. Лисиченко, І. В. Тимченко, В. Б. Яковлєвої (2011), «Старослов’янська мова Практикум» Л. П. Гнатюк (2015). Безперечно, кожен з названих посібників має свої переваги, однак у них є й недоліки: в одних міститься значна кількість практичних завдань, однак бракує теоретичного матеріалу, інші ж, хоч і мають теоретичний і практичний блоки, є незначними за обсягом, теоретичні питання в них викладені надто стисло. Тому вихід у світ нових видань, у яких би було комплексно й посучасному репрезентовано низку важливих лінгвістичних питань,що стосуються найдавнішої писемної літературної мови слов’ян, її лінгвобіографії, безперечно, варто вітати. Указуючи на важливість вивчення старослов’янської мови студентами-філологами українських вишів, її роль у циклі історико-лінгвістичних дисциплін, Любомир Белей слушно назвав її наріжним каменем, на якому «вже понад тисячоліття міцно стоїть велична споруда культури слов’янських народів», без чого немислимі фундаментальні духовні цінності (Белей, 2015: 7) і, що завжди було беззаперечним, системна вишівська підготовка філолога.
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
32

КАРПУШИНА, Майя. "ПОРІВНЯЛЬНА ГРАМАТИКА ЯК ВАЖЛИВИЙ КОМПОНЕНТ ПІДГОТОВКИ ПЕРЕКЛАДАЧІВ". Актуальні питання іноземної філології, nr 18 (29.08.2023): 19–27. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2023-18-3.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
Дослідження стосується сучасних тенденцій у порівняльній граматиці та її важливої ролі в підготовці перекладачів. Актуальність дослідження зумовлена ключовою роллю порівняльної граматики у підготовці письмових/усних перекладачів, оскільки її метою є аналіз граматики вихідної та цільової мов і використання відповідних шаблонів у процесі перекладу, тому вивчення сучасних тенденцій у розвитку цього предмету вимагає систематичного дослідження. Отже, метою статті є вивчення сучасних тенденцій у вибраному дослідженні та визначення можливих варіантів застосування його результатів у підготовці перекладачів. Питання порівняльної граматики стали предметом досліджень багатьох науковців упродовж історії, зокрема Франца Боппа, Вільгельма фон Гумбольдта, Едварда Сепіра, Ноама Хомського, Пантелеймона Куліша та інших. Сучасні дослідники (Мона Бейкер, Марія А. Гомес-Гонсалес, Дж. Лаклан Макензі та Ельза Гонсалес, Вільям Крофт, Ю. Жлуктенко та А. Левицький, І. Корунець, О. Гавриш, І. Грачова, С. Буленок та інші) зробили помітний внесок у цю лінгвістичну галузь, але все ще є простір для подальших досліджень, зокрема, коли це стосується сфери перекладу. У статті аналізуються основи підготовки майбутніх перекладачів, які включають краще розуміння мови оригіналу та мови перекладу, зокрема граматичних, семантичних особливостей; здатність розпізнавати та виправляти помилки; більш інтенсивне міжкультурне спілкування. Сучасні тенденції у дослідженні порівняльної граматики дають підстави вважати її вирішальним компонентом підготовки перекладачів, бо глибоке розуміння граматики як вихідної, так і цільової мов, формує здатність точно й ефективно передавати значення, долати мовні бар’єри. Ґрунтовно розглянуті дослідження дозволили скорегувати робочу програму навчальної дисципліни з порівняльної граматики англійської та української мов, яка включає основні поняття синтаксису, морфології та фонології, типології мови, порівняльного методу, граматичних структур, семантичного аналізу та аналізу дискурсу. Для досягнення результатів навчання були запропоновані деякі методи, серед яких порівняльний аналіз, практичні заняття, мультимедійні ресурси, групова робота, лекційне навчання, проблемне навчання, мовне занурення тощо. Аналітичне дослідження та прагматичний підхід дозволив добрати низку розумних стратегій для ефективного викладання порівняльної граматики (викладання основ, використання реальних прикладів, заохочення критичного мислення, використання різноманітних методів навчання, забезпечення зворотного зв’язку та підтримки). Подальше дослідження стосуватиметься функціональної граматики та зв’язку між граматикою, дискурсом і контекстом.
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
33

Drößiger, H. "Dornröschen: Шиповничек или Спящая Красавица? Исследование перевода заглавий Часть 1 Теоретическое обоснование и лингвистические предпосылки для переводческого анализа (на английском языке)". Иностранные языки в высшей школе, nr 3(54) (18.12.2020): 37–51. http://dx.doi.org/10.37724/rsu.2020.54.3.004.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
Titles of texts within the framework of humanities including linguistics and translation studies are observed and described by looking at their obvious features: namely, their syntactic structure, morphological forms and vocabulary. This article seeks to discuss theoretical foundations of a paratextual element called title and preconditions of its analysis within translation studies. For this reason, a most important precondition for a translational analysis of titles is the linguistic description of titles because without a clear comprehension how titles are linguistically constructed, what intralinguistic and extralinguistic functions they might fulfil, all endeavors to understand techniques of title translation will fail. Groundbreaking papers by Gérard Genette and Kathryn Batchelor on paratexts, Christiane Nord, Harald Weinrich and Regina Bouchehri on title description and translation, will allow to set a reliable theoretical foundation to research into titles. As the headline of this article claims, linguistic and translational title description will be conducted in the form of an in-depth research into titles of the Grimms’ Fairy Tales (GFT) and their translation from German into English by considering all the 201 canonized titles of the GFT, which in a pre-step of the intended investigation are compiled in a bilingual data base and systematically prepared for being described by linguistic and translational categories. paratext, title, functions of titles, linguistics of titles, Grimms’ Fairy Tales (GFT) В статье рассматриваются проблемы перевода заглавий художественных текстов исходя из их синтаксической структуры, морфологических особенностей и лексической семантики. В статье исследуются теоретические обоснования заглавия как паратекстуального элемента текста и предпосылки к анализу заглавий в рамках теории перевода. В этом плане важнейшей предпосылкой переводческого анализа заголовков является их лингвистическое описание, ибо, чтобы принять решение о переводе заглавий, необходимо четко уяснить их лингвистическую структуру, понять, какие внутриязыковые и экстралингвистические функции они призваны осуществлять. Новаторские исследования паратекста Жерара Женетта и Кэтрин Бэчелор, а также работы Кристиан Норд, Харальда Вайнриха и Регины Бушери по описанию и переводу названий художественных произведений позволяют предложить надежное теоретическое обоснование для переводческого исследования. Нет необходимости упоминать об опоре на терминологию из области грамматики, семантики, синтаксиса, лексикологии и фонологии. Лингвистическое и переводческое описание заглавий проводится на материале всестороннего исследования заглавий сказок из книги «Сказки братьев Гримм (сокращение “GFT” означает “Grimms’ Fairy Tales”) в оригинале и переводе названий сказок с немецкого на английский язык. Рассматриваются все канонизированные названия (всего 201), которые на предварительном этапе исследования собраны в двуязычной базе данных для последующей систематизации по лингвистическим и переводческим критериям.
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
34

Довбня, Людмила, i Тамара Товкайло. "ВНЕСОК ВАСИЛЯ СІМОВИЧА В ІСТОРІЮ УКРАЇНСЬКОЇ МОВОЗНАВЧОЇ НАУКИ". Society. Document. Communication 12, nr 12 (13.09.2021): 124–44. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2021-12-124-144.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
У статті аналізується мовознавча спадщина славетної постаті, яка має причетність до становлення й розвою україністики, В. Сімовича. Попри час і суперечливі наукові констатації, вагомість його наукових суджень залишається актуальною до сьогодні і потребує подальших фахових досліджень. Зокрема, недостатньо висвітленими в науковій літературі є питання застосування надбань чеського структуралізму в українському мовознавчому контексті, окремі питання історичної фонетики та морфології, аспекти методики навчання рідної мови, зокрема її комунікативна спрямованість, які є на часі й нині. Мета статті – висвітлити місце і роль філологічних надбань В. Сімовича в поступальному русі українського мовознавства й лінгводидактики. Лінгвістичну діяльність непересічного вченого можна інтерпретувати у двох наукових площинах: історії української мови (історичної фонетики, історичної морфології, історії літературної мови) та сучасної української мови (лексикології, стилістики, культури мови, правопису тощо). Надважливою є наукова позиція вченого щодо диференціації понять фонетики й фонології, де він чітко розрізняє суть і функції одиниць цих рівнів. Нереалізованою залишилася ідея В. Сімовича про паралельне функціонування в українській мові двох правописів: традиційного кириличного та нового, створеного на основі латиниці. Коло наукових інтересів В. Сімовича охоплювало такі сфери: фонетику, орфографію, культуру мови, морфологію, історичну лексикологію та історію української мови. Заслуговує на увагу фахівців і створена вченим періодизація українського правопису. В. Сімович відстоював системність у мові, акцентуючи на тому, що всі мовні факти є наслідками історичних процесів, які діють як певні закономірності. Він аналізує фонетику з огляду на дію мовних законів, морфологічні факти розглядає як явище системне. Звідси – потрактування ним історичних процесів, що було дійсно новітнім підходом у мовознавчій науці. У науковій творчості В. Сімовича особливо плідним був чехословацький період, під час якого вчений проявив себе не лише як патріот України, а і як потужний мовознавець. Він засуджував мовне москвофільство, під яким розумів запозичення з інших мов не безпосередньо, а через російську, спотворюючи цим фонетичну, правописну і граматичну форми слова. Заслуговують на увагу наукові розвідки вченого з історичної морфології української мови, зокрема аспекти становлення й розвитку іменників і прикметників. Стосовно прикметникової історії він зауважує, що м’який різновид розвинувся пізніше від твердого. Одним з аспектів наукових досліджень В. Сімовича була й лінгводидактика. Учений є автором навчальних посібників: «Поука для коректорів» (1916), «Коротенька українська правопись» (1917), «Як стати по українському грамотним» (1919), – розрахованих на широкий загал. У них висвітлювалися питання практичної фонетики, правопису, граматики. Дослідник мав оригінальний підхід до вивчення граматики української мови в школі: він наголошував на тому, що не варто бездумно зазубрювати граматичні правила, а слід формувати навички свідомого опанування практичного матеріалу. Ця теза суголосна із сучасним комунікативним підходом до вивчення мов. Невід’ємною частиною інтелектуального доробку вченого є праці, присвячені аналізу українського красного письменства. Слушними є відгуки науковця про мовно-літературну ідіоспецифіку авторів, творча спадщина яких засвідчує рівень мовного розвитку суспільства першої половини ХХ ст. Глибоко поціновуючи лінгвістичну діяльність видатного вченого, слід зауважити, що його праці є потужним поштовхом для розвитку української мовознавчої науки, оскільки В. Сімович приділяв належну увагу як ретроспективному, так і перспективному її аспектам. У фокусі його дослідницької уваги перебували питання фонетики, орфографії, лексикології, культури мови, морфології, історичної лексикології та історії української мови.
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
35

Paśko‑Koneczniak, Dorota. "Problematyka akcentuacji w rosyjskiej gwarze staroobrzędowców (region suwalsko-augustowski)". Acta Baltico-Slavica 37 (30.06.2015): 277–86. http://dx.doi.org/10.11649/abs.2013.018.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
The problem of word stress patterns in the Russian dialect of the Old Believers (in the Suwałki–Augustów region)The article addresses the problem of word stress in the Russian dialect of the Old Believers living in the Suwałki–Augustów region. This is an island dialect: it is surrounded by a Polish-speaking environment, and there is no area of contact with the Russian-speaking environment. The Old Believers alternately use the Russian dialect and the Polish language in every-day communication, depending on the situation and the communicative partner. The research demonstrates that currently the Russian dialect of the Old Believers, to a large extent, is not only different from standard Russian but also from the Pskov-region dialect, which forms the basis of the Old Believers’ Russian dialect. The dialect is undergoing a peculiar process of hybridisation – mingling with Polish in which one of them is seen as the basic frame for the functioning of root elements and borrowings. In the case of the Russian dialect used by the Old Believers, the basic frame is equated with the morphological system of this dialect and the original vocabulary. The influence of Polish is visible on all levels of language – particularly in the spheres of lexis, syntax, and pronunciation. Changes connected with civilisation advancement and technological progress are most visible in lexis. In borrowings from Polish and in the Russian root lexical items word-stress fluctuation can be observed – word-stress variants occur in the dialect. The place of the stress in a loan lexeme usually corresponds to a relevant morphological rule in the Russian language. Проблема акцентуации в русском говоре старообрядцев (сувалкско -августовский регион)Статья посвящена вопросу акцентуации в островном русском говоре старообрядцев, проживающих в сувалкско-августовском регионе. Русский говор старообрядцев находится в польскоязычном окружении и не имеет территориального контакта с общерусским языком. Старообрядцы пользуются своим русским говором и польским языком попеременно. Выбор языка зависит от коммуникативной ситуации и требований коммуникативного партнëра. Исследования говора показали, что в настоящее время этот говор отличается в значительной степени не только от русского литературного языка, но также от псковскoго говора, который является его диалектной базой. Происходит своеобрязный процесс гибридизации русского говора, то есть такое смешение исходного говора с польским языком, при котором один из них предоставляет базовый каркас для функционирования исходных и заимствованных элементов. Базовый каркас составляет морфологическая система говора и основной словарный запас (первичный словарь). Влияние польского языка заметно на всех уровнях языка, прежде всего в лексическом запасе, фонологии, синтаксисе. В лексической системе в наибольшeй степени заметны цивилизационные изменения, включая технический прогресс. В заимствованиях из польского языка и в исконно русских словах можно отметить колебания местa ударения. В говоре употребляются акцентуационные варианты слов. Обычно место ударения в заимствованном слове соответствует принципу морфематизма русского ударения.
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
36

Жамсаранова, Раиса Гандыбаловна. "SEL’KUP-KHAMNIGAN-BURYAT LEXICAL CORRESPONDENCES". Tomsk Journal of Linguistics and Anthropology, nr 1(31) (29.06.2021): 21–33. http://dx.doi.org/10.23951/2307-6119-2021-1-21-33.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
Статья описывает наличие самодийско-монгольских языковых контактов на примере нарицательной лексики селькупского, хамниганского говора бурятского языка и литературного бурятского языка. Обнаружились как лексические, так и семантические соответствия селькупских, хамниганских и бурятских слов, что наводит на необходимость постановки проблемы изучения природы данных соответствий, как в аспекте этноязыкового субстрата, так и в плане языковых заимствований как результата длительных контактов. Перспективным оказалось привлечение лексики из Хамниганско-русского словаря, составленного, в том числе, и на основе полевых записей известного бурятского просветителя Цыбена Жамцарано, изданных в виде сборника «Улигеры ононских хамниган» в1911 г. Т. н. «к-говор» хамниган позволяет предполагать, что этот говор представляет собой «промежуточный» язык или пространственно-временной предел в историческом развитии бурятского языка. К примеру, сопоставление хамниганского күбкэ(н), көбкө(н) ‘лесной мох’ и бурятского хубхээ(н) ‘мох’ обнаруживает чередование к- // х-, типичного и для селькупского қальдерқо ~ қальтырықо ‘ходить; бродить; бегать’ и бурятского халтирха ‘поскальзываться; скользить; кататься на санках’. При этом результаты исследования ономастической лексики Восточного Забайкалья позволяют обозначить все-таки субстратное начало селькупско-бурятских соответствий нарицательной лексики. В отечественной науке пока не разработана область межъязыковых диахронных контактов, которая смогла бы объяснить подобного рода соответствия в области лексики исследуемых языков. Промежуточным звеном средневековых этноязыковых параллелей, объясняющим попутно этногенетическое начало монголоязычных бурят, является т.н. «хамниганское» прошлое бурят, т. е. самодийское. Детальное изучение соответствий нарицательной лексики двух неродственных языков (что не исключает гипотезы урало-алтайского языкового союза) позволяет, во-первых, иметь в виду и наличие тюркоязычной основы как общей, возникшей преимущественно в средние века, во-вторых, подтверждает наличие типологически обусловленных языковых явлений как селькупского, так и бурятского языков в области фонологии и грамматики. The article describes the presence of Samoyed-Mongolian language contacts on the example of the common vocabulary of the Sel’kup, Khamnigan dialect of the Buryat language and the literary Buryat language. Both lexical and semantic correspondences of Sel’kup, Khamnigan and Buryat words were found. This suggests the problem of studying the nature of these correspondences, both in terms of the ethno-linguistic substrate and in terms of language borrowings as a result of long-term contacts. The lexica taken from the Khamnigan-Russian dictionary, compiled and being based on field records of well-known Buryat educator Tsyben Zhamtsarano’s collection of folklore texts “Sacred tales of the Ononsky khamnigans” in1911. We reveal the problem through phonological correlations. The so-called “K-speech” of Khamnigans suggests that this dialect represents the “intermediate” language, or the “space-time bor-der” in the historical development of the Buryat language. For example, a comparison of khamnigan kubke (n), kobko(n) ‘forest moss’ and Buryat khubhe(n) ‘moss’ reveals an alternation of k- // x-, typical for Sel’kup kalderko ~ kaltyryko ‘walk; wander; run’ and Buryat haltirkha ‘slip; slide; sledge’. The results of the Samoyedic onomastic substrate of Eastern Transbaikalia allow us to confirm thesis of the tribal names Samoyed and Khamnigan as one and the same onoma. We suppose the so-called “khamnigan” past of the Buryats, i. e. Samoyed, is an intermediate link, which simultaneously explains the ethnogenetic origin of the Mongolian-speaking Buryats. A detailed study of the correspondence of the common vocabulary of two unrelated languages (which does not exclude the hypothesis of the Ural-Altaic language union) allows, first, to keep in mind the presence of the Turkic-language basis as a common one, and secondly, confirms the presence of typologically determined linguistic phenomena of both Sel’kup and Buryat languages in the field of phonology and grammar.
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
37

Макаровских, Александра Викторовна. "SEQUENCE OF CONSTITUENTS IN HENDIADIC PAIR-WORD CONSTRUCTIONS". Tomsk state pedagogical university bulletin, nr 1(219) (25.01.2022): 7–14. http://dx.doi.org/10.23951/1609-624x-2022-1-7-14.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
Введение. Гендиадис в английском языке – это биномиальное образование, представляющее собой двух-компонентную структуру, элементы которой могут быть скоординированы союзом и вместе выражают одно сложное понятие. При этом данная конструкция строится по формуле A(+l) + B, где A – первый структурный элемент (знаменательный), l (link) – второй структурный элемент (служебный), т. е. связующее звено (союз, связка), B – третий структурный элемент (знаменательный), например: safe (A) and (l) sound (B), forewarned (A), forearmed (B). В рамках всесторонних исследований в области изучения парных образований биномиального характера неизбежно возникает вопрос приоритета одного знаменательного элемента над другим, т. е. A над B. Как следствие, факторы, определяющие порядок элементов в биномиалах, долгое время оставались предметом обсуждений в лингвистике.Цель – анализ и систематизация ограничительных факторов, призванных определять последовательность знаменательных элементов в биномиальных образованиях.Материал и методы. Эмпирическая база исследования формировалась методом сплошной выборки. Материалом исследования послужил корпус лексических единиц гендиадисного типа, отобранных из первичных (тексты, публикации, скрипты) и вторичных (электронные и печатные словари) источников. В исследовании также применяются методы сравнительного и компонентного анализа.Результаты и обсуждение. Ограничительные факторы, определяющие последовательность знаменательных элементов в биномиальных образованиях, ранее исследовались стихийно и только недавно стали предметом количественного анализа. Наиболее всесторонними научными изысканиями в этой связи являются труды Я. Малкиеля (1959), У. Купера и Дж. Росса (1975), С. Б. Бенор и Р. Леви (2006), а также С. Моллин (2012) и Г. Зауэра и Б. Шван (2017). Результатом исследования стала система факторов, состоящая из нескольких групп и подгрупп. Основными являются группы, которые носят семантический и фонологический характер: семантический связан со структурированием элементов согласно глубине восприятия, логике, хронологии, иерархии и т. д., фонологический предполагает свойства гласных/согласных звуков. Помимо этого выделяют метрические факторы, подразумевающие особенности следования слогов в исследуемых элементах. Кроме того, отмечены такие факторы, как трансляционный (переводной), фактор частоты употребления тех или иных элементов в составе различных гендиадисных единиц и фактор синхронной вариативности, выражающийся в наличии множества вариантов трансформации гендиадисной единицы с одними и теми же знаменательными элементами.Заключение. Опираясь на выводы, основанные на данных эмпирических исследований зарубежных ученых, удалось подтвердить факт существования иерархической последовательности ограничительных факторов, составить их классификацию и осуществить систематизацию. Таким образом, выдвинуто предположение о том, что среди представленных групп факторов превалируют семантические, а значит, композиционная структура английского гендиадиса строится в логике от семантики к метрике и фонологии. The purpose of the article is the analysis and systematization of ordering constraints used for identifying the sequence of constituents in hendiadic (binomial) constructions. The object of the study is six groups of constraints that are tested on 562 binomials. The materials of the study are hendiadic units collected from the sources of various genres and dictionaries. The use of this material allows us to explore the concept of that many factors can play a role under the right conditions, including the semantic relationship between the items, metrical and other phonological properties of the possible orderings, and relative item frequency. Results and discussion. The ordering constraints that determine the sequence of constituents in binomials were previously studied haphazardly and only recently became the subject of quantitative analysis. The most comprehensive scientific researches in this regard are the works of Ya. Malkiel, W. Cooper and J. Ross, S. B Benor and R. Levy, as well as S. Mollin and H. Sauer and B. Schwan. As a result of the study, several groups of ordering constraints and their subgroups were classified and systematized. These groups of factors include semantic constraints, i.e. structuring elements according to the perception, logic, chronology, hierarchy, etc., phonological constraints, i.e. the properties of vowels and consonants. In addition, among these factors are also metric constraints, implying the peculiarities of the syllables in the studied constituents. The other ones are such constraints as translational, item frequency and synchronic variation of the order. Thus, basically, it can be concluded that the ordering constraints are not only subject to classification and systematization, but also have a clear hierarchy.
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
38

Ларионова, А. С. "Mobile text structure parameters in the dieretii style songs of the Karataev’s "Mighty Er Sogotokh" olonkho". Эпосоведение, nr 1(25) (25.10.2022): 34–42. http://dx.doi.org/10.25587/q2298-4531-1771-p.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
До настоящего времени не изучены параметры структуры текста в джиэрэтии ырыа олонхо В. О. Каратаева «Могучий Эр Соготох». Соотношение слова и музыки в якутском олонхо рассматривали с позиций сопоставления музыкального ритма, интонации с ритмом и интонацией стиха, а также на уровне фонологии якутской речи. Сравнение квантитативной ритмики с ритмикой стиха, которое способствует выяснению этих параметров, еще не проводилось. Все вышесказанное определяет актуальность исследования. Цель исследования – изучение параметров структуры текста джиэрэтии ырыа олонхо «Могучий Эр Соготох» В. О. Каратаева. Для достижения цели необходимо решить следующие задачи: 1. изучить олонхо В. О. Каратаева «Могучий Эр Соготох» в записи В. В. Илларионова разных годов; 2. рассмотреть квантитативную ритмику напевов; 3. сравнить соотношение словесного текста и напева; 4. выявить параметры структуры текста. Исследование проводилось на основе анализа связи слова и музыки джиэрэтии ырыа олонхо «Могучий Эр Соготох» В. О. Каратаева. Аналитика текста песен представлена в виде таблиц. Материалом исследования стали опубликованные нотные расшифровки джиэрэтии ырыа олонхо «Могучий Эр Соготох» В. О. Каратаева в записи В. В. Илларионова 1982 и 1986 гг. Методологию работы составили труды Б. Б. Ефименковой, К. В. Квитки, М. Г. Кондратьева, Г. Б. Сыченко. В исследовании использованы методы исторического, слогоритмического и сравнительно-сопоставительного анализов. Новизна исследования связана с тем, что параметры структуры текста джиэрэтии ырыаолонхо выявлены впервые. Сверхдолгие распевы выполняют формообразующую функцию. Сравнение структуры слова и музыки позволила определить джиэрэтии ырыа как напевы с мобильными параметрами структуры. Перспективным станет изучение параметров ритмической организации дэгэрэнг ырыа. Направление будущих изысканий связано с выявлением типологии ритмических форм в песенной культуре якутов. To date, the parameters of the structure of the text in the dieretii yrya of the Karataev’s olonkho “Mighty Er Sogotokh" have not been studied. The ratio of word and music in the Yakut olonkho has been considered from the standpoint of comparing musical rhythm, intonation with rhythm and intonation of poem, as well as at the level of phonology of Yakut speech. A comparison of quantitic rhythm with poem rhythm, which contributes to the explanation of these parameters, has not yet been made. All of the above determines the relevance of the study. The purpose of the research was to study the structure parameters of the text of the dieretii yrya olonkho "Mighty Er Sogotokh" by V. O . Karataev. To achieve the goal, it is necessary to solve the following problems: 1. To study the Karataev’s olonkho "Mighty Er Sogotokh" in the record of V. V. Illarionov of different years; 2. Consider the quantitic rhythm of singing; 3. Compare the ratio of verbal text to songs; 4. Identify text structure settings. The study was carried out on the basis of an analysis of the connection between the word and the music of dieretii yrya olonkho "Mighty Er Sogotokh" by V. O. Karataev. The analytics texts of the songs are presented in the form of tables. The material of the study was the published notes of the dieretii yrya of the olonkho "Mighty Er Sogotokh" by V. O. Karataev in the record of V. V. Illarionov of 1982 and 1986. The methodology of the work was compiled by B. B. Efimenkova, K. V. Kvitka, M. G. Kondratiev, G. B. Sychenko. The study used methods of historical, syllable rhythmic and comparative analyses. The novelty of the study is due to the fact that the parameters of the structure of the text of the dieretii yrya olonkho were revealed for the first time. Ultra-long chants perform a form-building function. A comparison of the structure of the word and music made it possible to define the dieretii yrya as a song with mobile parameters of the structure. It will be promising to study the parameters of the rhythmic organization of degereng yrya. The direction of future research is associated with the identification of the typology of rhythmic forms in the song culture of the Yakuts.
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
39

Шахингёз, [Цорити] Эмине. "OSSETIAN EVIDENCE FROM EARLY MODERN EUROPEAN SOURCES: TRACING LINGUISTIC CHANGES". Kavkaz-forum, nr 14(21) (26.06.2023): 12–31. http://dx.doi.org/10.46698/vnc.2023.21.14.009.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
Осетинский, восточно-иранский язык жителей Центрального Кавказа, имеет богатую и сложную историю, которая была сформирована различными языковыми и культурными влияниями региона. Однако из-за отсутствия письменной традиции источники по осетинскому языку ограничены, и большая часть ранней истории языка и его развития остается окутанной тайной. К счастью, существует ряд публикаций, относящихся к раннему Новому европейскому периоду и содержащих несколько списков слов, которые дают ценную информацию о языковом развитии осетинского языка. Самая ранняя из этих публикаций датируется 1705 г. Данные списки слов позволяют заглянуть в лексикон языка и дают представление о лингвистической эволюции осетинского языка, поскольку они позволяют проследить развитие, передавая транскрипцию составивших их исследователей. Как таковые, эти источники имеют большое значение для лингвистов, интересующихся историей и развитием осетинского и иранского языков, а также контактными явлениями, и могут помочь пролить свет на то, как происходят на протяжении нескольких столетий языковые изменения бесписьменных языков. В этой статье мы исследуем лингвистическое развитие осетинского языка, наблюдаемое в европейских источниках раннего Нового времени, и исследуем пути, по которым это развитие можно проследить до более поздних стадий развития языка. С этой целью мы сначала предоставим обзор соответствующих монографий, которые были опубликованы в прошлые века и которые включают либо исследования, например, по синтаксису или морфологии осетинского языка, либо включают языковой материал, такой как списки слов и транскрипции того времени, когда в языке еще не было устоявшейся письменной традиции. Поскольку цель этой статьи состоит в том, чтобы обсудить развитие и особенности, которые можно сделать из этого материала, мы более подробно рассмотрим два списка слов, а именно: «черкесский» глоссарий, который был опубликован в «Северная и Восточная Тартария» Николааса Витсена. а также иронский и дигорский глоссарии осетинского языка Симона Палласа. Глоссарий Витсена содержит не только черкесские лексемы, но и значительное количество осетинских слов. Это делает записи в глоссарии Витсена старейшими из засвидетельствованных письменных образцов современного осетинского языка. Глоссарий Палласа, с другой стороны, актуален для сравнительного изучения вариантов и диалектов осетинского языка; записи показывают, что диалектные особенности иронского, например, уже были установлены. Судить об этом позволяет фонология словарных статей. Ossetic, an Eastern Iranian language native to the central Caucasus region, has a rich and complex history that has been shaped by various linguistic and cultural influences of the region. However, due to the lack of a writing tradition, sources for Ossetic are limited, and much of the language's early history and linguistic development remains shrouded in mystery. Fortunately, there are a number of publication that date back to the early modern European period and that contain a few word lists, which provide valuable insights into the linguistic developments of Ossetic. The earliest of these publications dates back to 1705. These word lists not only offer a glimpse into the lexicon of the language but they also provide a window into the linguistic evolution of Ossetic since they allow for the tracing of developments, portraying the transcriptions by the researchers, who compiled them. As such, these sources are of great importance to linguists interested in the history and development of Ossetic and Iranian languages but also contact phenomena and can help shed light on the ways in which language change of oral languages occurs over a period of a couple of centuries. In this article, we will explore the linguistic developments of Ossetic as observed in early modern European sources and examine the ways in which these developments can be traced to later stages of the language. For this purpose we will firstly provide an overview of the relevant monographs that were published in the past centuries and that include either research on, for instance, the syntax or morphology of Ossetic or that include language material, such as word lists and transcriptions that date back to a time, when the language did not have an established writing tradition yet. As the aim of this paper is to discuss developments and peculiarities that can be concluded from this material, we will have a closer look into two word lists in particular: namely the “Circassian” glossary that was published in Nicolaes Witsen’s “Noord en Oost Tartarye”, and Simon Pallas’ Iron and Digor Ossetian glossaries. As we will see, Witsen’s glossary compiles not merely Circassian lexemes but also shows a considerable amount of Ossetian entries. This makes the entries in Witsen’s glossary the oldest attested written examples of Modern Ossetic. Pallas’ glossary on the other hand is relevant for the comparative study of Ossetian varieties and dialects; the entries show that dialectal varieties of Iron, for instance, were already established. This can be seen in the phonology of the entries.
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
40

Usheva, Katerina. "ПРОФ. Д-Р ИВАН КОЧЕВ – ЖИВОТ, ПОСВЕТЕН НА НАУКАТА / PROF. IVAN KOCHEV, PHD – A LIFE DEDICATED TO SCIENCE". Journal of Bulgarian Language 67, nr 04 (30.12.2021): 131–33. http://dx.doi.org/10.47810/bl.67.20.04.16.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
На 2 февруари 2020 г. проф. д-р Иван Кочев отпразнува 85-годишния си юбилей. Проф. И. Кочев е талантлив и всеотдаен към науката изсле¬довател с голям принос в развитието на българската теоретична лингвистика. В многобройните му трудове в областта на фонетиката и фонологията, историята на езика, диалектологията и лингвистичната география, словообразуването, етнолингвистиката и социолингвистиката, балканско¬то и славянското езикознание се откроява иновативен и оригинален кон¬цептуален подход. Проф. д-р Иван Кочев е роден през 1935 г. в град Поморие. Израства в родолюбиво семейство на бежанци от Вардарска и Пиринска Македония. Неговият баща – Юстиниян Кочев, е учител, преселил се в гр. Поморие от Струга. Той е потомък на видните български възрожденски родове Хаджови и Миладинови. По майчина линия Иван Кочев произхожда от се¬мей¬ство на бежанци от пиринския край, участници в Кресненско-Разложкото въстание. Средното си образование завършва в гр. Поморие, а през 1957 г. се дипломира с отличен успех по специалността „Българска филология“ в Софийския университет „Св. Климент Охридски“. Още като студент проф. И. Кочев проявява своя лингвистичен талант, като разработва студията „Застъпници на предната ерова гласна в българския език“, отпечатана в Москва през 1959 г., която и до днес се цитира от специалистите. Тя пола¬га основите на неговата бъдеща научна дейност. Професионалният път на проф. Иван Кочев е тясно свързан с Института за български език при БАН. От 1957 г. до 1960 г. той е аспирант в Института, където успешно защитава докторската си дисертация на тема „Сли¬венският о-говор“ и печели конкурс за научен сътрудник в Секцията за българска диалектология. През 1975 г. се хабилитира като старши нау¬чен сътрудник с труда си „Диалектни категории и типове при словооб¬ра¬зуването на съществителното име“. От 1975 г. до 1988 г. той е ръководител на Секцията за българска диалектология и лингвистична география в Института за български език, а в периода от 1978 г. до 1988 г. е негов заместник-директор. От 1990 г. до 2008 г. проф. Иван Кочев е и заместник-ди¬ректор на Македонския научен институт в София. След хабилитирането си през 1975 г. в БАН той чете и лекции по българска диалектология в Со-фийския университет, където създава диалектоложка школа от студенти, голяма част от които продължават и до днес научното му дело. Преподавателската му дейност в Югозападния университет „Неофит Рилски“, където от 1995 г. е професор и чете лекции по различни дисциплини: българска диалектология, история на книжовния български език, етнолингвистика, балканско езикознание, създаване на т.нар. „македонски език“ и др., предопределя формирането и на втора такава школа, но вече в пиринския край. В тези два центъра той подготвя цели поколения дипломанти и док-торанти, бъдещи научни кадри на БАН и различни университети. Ръководил е на над 200 дипломанти и над 30 докторанти, които се прекланят пред неговата научна ерудираност и всеотдайност. През годините в чест на годишнините от рождението на проф. И. Кочев са провеждани редица международни научни конференции в София и в Благоевград, на които са изнесени над 150 доклада в негова чест от видни лингвисти и негови възпитаници. Професорът е носител и на редица ака¬демични награди и признания. По случай неговия юбилей през 2015 г. в София и в Благоевград бяха проведени две научни конференции с международно участие. По време на тези събития юбилярят беше отличен от председателя на БАН – академик Стефан Воденичаров, от името на УС на БАН с Почетния знак за заслуги към БАН за неговия принос в развитието на науката и за преподавателската му дейност. Той е носител и на Почет¬ния знак за заслуги към Института за български език. Огромно признание проф. И. Кочев получава и в Благоевград, където на официална церемония бе удостоен от ректора на Югозападния университет „Неофит Рилски“ с почетното звание „доктор хонорис кауза“. Научното дело на проф. Иван Кочев включва над 300 монографии, атласи, студии, статии, рецензии и отзиви. Сред научните му трудове се от¬кроява проектът „Български диалектен атлас“, който той поема след смъртта на своя научен ръководител проф. д-р Стойко Стойков. На проф. Ив. Кочев българската наука дължи теоретично обогатената и доразвита лингвогеографска методология, чиято великолепна проекция са четирите тома на първия български ареален атлас – „Български диалектен атлас. Обобщаващ том. Фонетика, Акцентология, Лексикология, Морфология“ (2001, 2016), в които той е автор на концепцията, съавтор и отговорен редактор. Под негово ръководство и теоретико-методологични напътствия в Благоевград е отпечатан и първият български лингвистичен атлас от изогло¬сен вид – „Атлас на вокално-консонантното взаимодействие в южната част на ятовата изоглосна зона“ (К. Ушева, 2020). По-важни негови трудове, свързани с описателната диалектология, с проучването и класифицирането на българските диалекти, са: „Фонетични и фонологични промени на ề < ѣ в говори около ятовата граница“ (1968), „Гребенският говор в Силистренско“ (1969), „Основното диалектно деле¬ние на българския език“, „Езикова характеристика на говорите в Пирински край“ (1980), „За ударения квантитет в българския език“ (1988), „Ятовата изоглосна област“ (1993/1994), „Ятовата изоглосна област – съставана част на централнобългарския изоглосен пояс“ (2005), „За някои основни понятия в лингвогеографията (с оглед на членението на българския езиков Изток и Запад)“ (2005) и много други. Проблематиката на старобългарския език и историята на българския език е засегната в: „Старобългарските диалектни явления и понятието солун¬ски говор“ (1984), „Световни медиевисти за старобългарския език“ (1984), „Още веднъж по въпроса за българската етническа принадлежност на Кирило-Методиевия език в световната лингвистика“ (1989), „Солунски говор“ (2003) и др. В студията си „Диалектни категории и типове при словообразуването на съществителното име“ (1979) Иван Кочев за първи път в българската наука въвежда, прилага и дообогатява словообразувателната теория на чеш¬кия лингвист М. Докулил. С това изследване ученият създава своя словообразувателна школа от дипломанти и докторанти в София и в Благоевград, поели по неговия научен път. Най-всеобхватното му и иновативно изследване, в което той се проявя¬ва като блестящ теоретик, е книгата „Българска фонология. Вокално-консонантното взаимодействие и смяната на корелативните отношения на фонологичните системи на българския език“ (2010). Въз основа на обилен диалектен материал са описани, анализирани и подкрепени с факти развойните процеси във фонологичната система на българския език, и то от всички негови периоди – старобългарски, среднобългарски, новобългарски, съвременен български. Новата фонетико-фонологична теория на проф. Кочев подпомага много съвременни лингвисти, а придружена от методите на описателната диалектология (синхронна и диахронна) и модерната лингвогеографска изоглосна методология, е практически приложена в споменатия по-горе труд на К. Ушева. Пожелавам на юбиляря да бъде здрав и все така всеотдаен към наука¬та! Прекланяме се пред неговия нестихващ изследователски устрем. За много години и честит юбилей!
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
41

SAPAROVA, Kunduz, i Mahanbet DZHUSUPOV. "ФОНОСТИЛИСТИКА: РОЖДЕНИЕ ДИСЦИПЛИНЫ, ФУНКЦИОНИРОВАНИЕ, ТИПОЛОГИЧЕСКОЕ РАЗНООБРАЗИЕ ПРОЯВЛЕНИЯ". Foreign Languages in Uzbekistan, 20.06.2021, 306–16. http://dx.doi.org/10.36078/1627275860.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
В статье раскрываются основы фоностилистики, или звуковой стилистики, заложенные в работе Н.С. Трубецкого «Основы фонологии». Анализируя такие составные части воспринимаемой звучащей речи, как тон голоса, средства вызывания у слушателя тех или иных чувств, признаки, по которым опознаются слова с определенным значением, а также состоящие из этих слов предложения, Н.С. Трубецкой выделяет три плоскости (три плана) звучащей речи: плоскость выражения; плоскость обращения; плоскость сообщения. На фоне экспликативной фонологии, которая традиционно исследует плоскость (план) сообщения звучащей речи, ученый предлагает дифференциацию двух новых аспектов фонологии: экспрессивной фонологии и апеллятивной фонологии, которые будут являться двумя частями особой науки — звуковой стилистики. Фоностилистика подразделяется на сегментную и суперсегментную (просодическую), которые в разносистемных языках имеют свои особенности, обусловленные позиционными, комбинаторными свойствами фонем (или сингармофонем в тюрских языках), а также характером просодической доминанты слова (акцент, сингармонизм, тон и др.). В частности, слова в некоторых тюрских языках могут быть лингволабиосингармоническими и делятся на сингармолингволабиотвердые и сингармолингволабиомягкие. Такие сингармонические особенности слов в тюркских языках (в данной работе показаны на примере казахского языка) являются причиной порождения сингармофоновариантов слов, которые в свою очередь определяют сегментную (сингармофонема, сингармослово) и суперсегментную стилистическую, а также орфографическую специфику данных языков.
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
42

Khirotchynska, Olga. "SOCIOLINGUISTIC PECULIARITIES OF FRENCH PHONETICS AND PHONOLOGY". Young Scientist 7.1, nr 83.1 (2020). http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2020-83.1-33.

Pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
43

Homitov, D. "COMPARATIVE PHONOLOGICAL ANALYSIS OF SHORT VOWELS IN CLASSICAL PERSIAN AND MODERN TAJIK". Scientific journal of the Fergana State University 29, nr 3 (2023). http://dx.doi.org/10.56292/sjfsu/vol29_iss3/a206.

Pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
44

Homitov, D. "COMPARATIVE PHONOLOGICAL ANALYSIS OF SHORT VOWELS IN CLASSICAL PERSIAN AND MODERN TAJIK". Scientific journal of the Fergana State University 29, nr 3 (2023). http://dx.doi.org/10.56292/sjfsu/vol29_iss3/a129.

Pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
45

IBRAGIMOVA, Arzayim. "ФОНОСТИЛИСТИКА КАК ОБЪЕКТ СОПОСТАВИТЕЛЬНОЙ ЛИНГВИСТИКИ И МЕТОДИКИ ОБУЧЕНИЯ ЯЗЫКУ". Foreign Languages in Uzbekistan, 20.06.2022, 18–31. http://dx.doi.org/10.36078/1656400282.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
В статье рассматриваются теоретические и практические аспекты стилистических фоновариантов языковых единиц разносистемных языков. Определяется, что фоностилистика, например, английского, русского и тюркских языков имеет сходства и различия. Сходства носят общий характер, свойственный всем языкам мира, а специфические особенности в каждом языке проявляются по-своему, как на уровне сегментной, так и суперсегментной фоностилистики. Это имеет большое теоретическое и практическое значение, что диктует необходимость лингводидактического описания фоностилистики неродного языка как предмета изучения и преподавания. В этих целях осуществляется лингводидактическое, сопоставительное описание особенностей фоностилистики русского, английского, казахского, узбекского языков, чтобы выявить универсальные и специфические свойства фоностилистики как общего объекта для разносистемных языков. Фоностилистика родного (тюркского) и неродного (английского или русского) языков, имея различия, характеризуется и сходствами как в лингвотеоретическом, так и в лингводидактическом и лингвометодическом планах. Обучение фоностилистике неродного языка по сравнению с обучением фоностилистике родного языка уровневым дисциплинам (фонетика, лексика, морфология, синтаксис) отличается тем, что она междисциплинарная, т.е. на стыке фонетики, фонологии и стилистики, что порождает в инофонной речи речевые ошибки, истоки которых можно объяснить и с учетом синтеза особенностей звукового строя языка, и стилистики. Преодоление трудностей, т.е. речевой интерференции, порождаемой различиями фоностилистики изучаемого и родного языков, осуществляется внедрением разработанной системы упражнений в учебный процесс, которая должна учитывать как статические, так и динамические свойства изучаемого (неродного) языка. В процессе ведения научного исследования были использованы такие методы, как сопоставительный, контроль и оценка знаний, умений, навыков, противопоставление минимальных пар, которые способствовали получению теоретических и методических результатов.
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
46

Farion, Iryna. "Про ім’я Ева: адаптація, ідентифікація, мотиви". Лінгвостилістичні студії, 20.12.2019, 186–94. http://dx.doi.org/10.29038/2413-0923-2019-10-186-194.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
У статті розглянуто походження та адаптацію старожидівського імени Ева на основі перших і найдавніших перекладів Біблії українською мовою. Розкрито етимологію імени, його фонетико-морфологічну, словотвірну адаптацію та низку похідників в інших класах антропонімійної лексики. Зазначений антропонім проаналізовано на тлі інших старожидівських запозичень, що, пройшовши через докорінну фонетико-словотвірну адаптацію на українському ґрунті, стали українськими національними ідентифікаторами. Ключові слова: антропонім Ева, адаптація антропонімійної лексики, національна ідентифікація, мотиви називання, суспільна рецепція. Покликання Список використаних джерел Скрипник, Лариса, і Дзятківська, Ніна. Власні імена людей. Київ, 1996. Сьвяте Письмо Старого і Нового Завіту. Переклад П. Кулїша, І. Левіцького, та І. Пулюя. Ню Йорк: Американське біблійне товариство, 1944. Біблія або Книги Св. Письма Старого та Нового Завіту. Переклад Івана Огієнка. ВБФ «Східноевропейська місія», 2018. Костів, Кость. Словник-довідник біблійних осіб, племен і народів. Київ, 1995. Острозька Біблія. 2-ге вид. Опрацював та приготовив до друку єрмнх. архімандрит Рафаїл (Роман Турконяк). Львів, 2010. Трійняк, Іван. Словник українських імен. Київ, 2005. Біблія. Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Переклад тексту о. Івана Хоменка. Видавництво Василіян: Місіонер, 2007. Janowowa, Wanda, Zaręba, Alfred. Słownik imion. Wrocław, 1991. Список використаної літератури Белей, Любомир. Ім’я для дитини в українській родині. Ужгород, 1993. Белей, Любомир. «Про соціальне в українській антропонімії». Українська мова і література в школі, № 10, 1990, с. 72–5. Керста, Розалія. Українська антропонімія ХVI ст. Чоловічі найменування. Київ, 1984. Коваль, Алла. Життя і пригоди імен. Київ, 1982. Масенко, Лариса. Українські імена і прізвища. Київ, 1990. Медвідь-Пахомова, Світлана. «Вплив християнства на антропонімійну систему української мови». Християнство й українська мова. Львів, 2000, с. 293–301. Никонов, Владимир. Имя и общество. Москва, 1974. Осипів, М. Найголовніше з нового українського правопису. Харків, 1929. Осташ, Роман. Украинская антропонимия первой половини ХVII века. Мужские личные имена (на материале «Реестра Запорожского Войска 1649 г.»). Автореф. дисс. …канд. филол. наук: 10.02.01. Ужгород, 1986. Пачичъ, І. Именословъ или ръчникъ личны имена разны народа славенски. Будымъ, 1828. Сенив, М. И. Украинская антропонимия ХIV–ХVI вв. (женские именования). Автореф. дисс. …канд. филол. наук: 10.02.01. Ужгород, 1986. Супераская, Александра. Структура имени собственного. Фонология и морфология. Москва, 1969. Фаріон, Ірина. «Вплив християнства на український антропонімікон». Християнство й українська мова. Львів, 2000, с. 302–13. Фаріон, Ірина. «Ідентифікаційна функція антропоніма як складник його онтологічної природи». До джерел. Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського. Київ–Львів, 2004, с. 254–68. Франко, Іван. «Причинки до української ономастики». Франко І. Твори. В 50 т. T. 36. Київ, 1982, с. 391–426. Чучка, Павло. Слов’янські особові імена українців. Історико-етимологічний словник. Ужгород, 2011. Rospond, Stanislaw. «Struktura pierwotnych etnonimόw slowianskich». Rocznik Sławistyczny, т. 26, 1966.
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
47

Polyakova, Natalya, Elena Kryukova i Grigoriy Korotkikh. "СТРУКТУРА ПРЕДЛОЖЕНИЯ В ФОЛЬКЛОРНОМ ТЕКСТЕ (НА МАТЕРИАЛЕ СЕЛЬКУПСКИХ ЧАСТУШЕК)". Tomsk state pedagogical university bulletin, nr 2(208) (11.03.2020). http://dx.doi.org/10.23951/1609-624x-2020-2-111-116.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
Введение. Синтаксис селькупского языка долгое время оставался «белым пятном» на лингвистической карте самодийского языкознания. Фонология, морфология и лексический состав селькупских диалектов не раз становились предметом научных изысканий представителей различных научных лингвистических школ. Исследованию синтаксических особенностей селькупского языка посвящено гораздо меньше научных трудов, а большинство из этого небольшого количества базируются на материале северных диалектов, в то время как центральные и южные диалекты селькупского языка долгое время оставались вне поля зрения лингвистов. Данные факторы обусловливают актуальность предпринятого исследования. Материал и методы. Материалом исследования послужили 26 частушек на нарымском диалекте селькупского языка. Основными методами исследования выступили общенаучные (анализ, синтез, обобщение) и частнонаучные (лингвистические) методы: сравнительно-сопоставительный, описательный, метод анализа непосредственно составляющих. Результаты и обсуждение. Представлен краткий обзор исследований синтаксиса различных диалектов селькупского языка, осуществлен структурный анализ текстов частушек нарымских селькупов, проанализирован порядок слов, рассмотрен повтор как один из основных фольклорных приемов. По своей структуре 60,9 % проанализированных предложений представляют собой двусоставные предложения, 39,1 % – односоставные предложения. Самым частотным порядком слов в двусоставных предложениях является SVO (16,66 %), на втором месте SOV (7 %), на третьем OSV (4,7 %), единичны предложения с порядком слов OVS (2,38 %). Самыми частотными повторами, выявленными в ходе исследования, явились концентрирующие повторы. Заключение. Частушка как особый фольклорный жанр, заимствованный у русских, получила широкое распространение среди нарымских селькупов. Данный жанр предполагает наличие рифмы и накладывает отпечаток на структурную и синтаксическую организацию предложения. Повторы выполняют функцию структурной организации частушечного текста, выделяя наиболее значимые компоненты содержания, и в меньшей степени участвуют в его синтаксической организации.Introduction. The syntax of the Selkup language has long remained a “white spot” on the linguistic map of the Samoyed linguistics. Phonology, morphology and vocabulary of Selkup dialects have repeatedly been the subject of scientific researches by representatives of various scientific linguistic schools. Much fewer scientific works are devoted to research of the syntactic features of the Selkup language, and most of this small number are based on material from the Northern dialects, while the Central and Southern dialects of the Selkup language have long remained out of the view of linguists. These factors make the study relevant. Material and methods. The material of the study are 30 four-line racy folk rhymes in the Narym dialect of the Selkup language. The main methods of the research are popular scientific (analysis, synthesis, generalization) and specific scientific (linguistic) methods: comparative, descriptive, method of immediate constituent analysis. Results and discussions. A brief overview of the syntax studies of different dialects of the Selkup language is presented, structural analysis of the texts of the four-line racy folk rhymes of the Narym Selkups is carried out, word order is analyzed, repetition as one of the main folklore techniques is considered. In terms of structure, 60.9 % of the sentences analyzed are two-part sentences, 39.1 % are one-part sentences. The most frequent word order in two-part sentences is SVO (16.66 %), in the second place is SOV (7 %), in the third - OSV (4.7 %); there are very few sentences with word order OVS (2.38 %). The most frequent repetitions revealed in the study are concentrating repetitions. Conclusion. A four-line racy folk rhyme as a special folklore genre borrowed from the Russians became widespread among the Narym Selkups. This genre is expected to have rhyme and influences the structural and syntactic organization of the sentence. Repetitions serve the function of structural organization of the text of a fourline racy folk rhyme, highlighting the most significant content components, and are less involved in its syntactic organization.
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
Oferujemy zniżki na wszystkie plany premium dla autorów, których prace zostały uwzględnione w tematycznych zestawieniach literatury. Skontaktuj się z nami, aby uzyskać unikalny kod promocyjny!

Do bibliografii