Gotowe bibliografie tematyczne / Національна бібліотека України ім / Artykuły w czasopismach

Artykuły w czasopismach na temat „Національна бібліотека України ім”

Kliknij ten link, aby zobaczyć inne rodzaje publikacji na ten temat: Національна бібліотека України ім.
Autor: Grafiati
Data publikacji: 25 lipca 2024
Data aktualizacji: 28 lipca 2024

Utwórz poprawne odniesienie w stylach APA, MLA, Chicago, Harvard i wielu innych

Wybierz rodzaj źródła:

Sprawdź 48 najlepszych artykułów w czasopismach naukowych na temat „Національна бібліотека України ім”.

Przycisk „Dodaj do bibliografii” jest dostępny obok każdej pracy w bibliografii. Użyj go – a my automatycznie utworzymy odniesienie bibliograficzne do wybranej pracy w stylu cytowania, którego potrzebujesz: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver itp.

Możesz również pobrać pełny tekst publikacji naukowej w formacie „.pdf” i przeczytać adnotację do pracy online, jeśli odpowiednie parametry są dostępne w metadanych.

Przeglądaj artykuły w czasopismach z różnych dziedzin i twórz odpowiednie bibliografie.

1

RAIKIVSKYI, Ihor. "СПОГАДИ КОЛИШНЬОГО МОСКВОФІЛА ОСИПА МАРКОВА-МОЛОДШОГО В ЕМІГРАЦІЇ: “СЕРЦЕМ І ДУШЕЮ ЗВ’ЯЗАНИЙ З УКРАЇНОЮ”". Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис "Галичина", nr 36 (22.12.2023): 232–47. http://dx.doi.org/10.15330/gal.36.232-247.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
У статті, що є передмовою до публікації автобіографічних спогадів Осипа Осипа Маркова (1890–1976 рр.) – славіста, правознавця та етнографа, уродженця м. Львова, розкрито загальні особли- вості українського національного руху в Галичині ХІХ – початку ХХ ст., їх вплив на формування і роз- виток світогляду діяча. У молоді роки О. Марков-молоший був тісно пов’язаний з москвофільським сере- довищем, зокрема його батько Осип і рідний дядько Дмитро Маркови були одними з лідерів галицького москвофільства (русофільства) – течії, що обстоювала історичну і мовно-культурну єдність краю з панруським простором на сході, відкрито орієнтувалася на російську мову і культуру. Молодший О. Марков отримав виховання в родинному колі та освіту в москвофільському дусі, мав на початку громадської діяльності зв’язки з проросійськими діячами. Однак, опинившись після поразки української революції в еміграції, в Чехо-Словаччині, він поступово перейшов на українські національні позиції, відчув “серцем і душею” свою спорідненість з Україною. Останні роки життя прожив у Братиславі, де й похований. Стаття дає уявлення про середовище й умови, в яких відбувалася еволюція ідейних поглядів О. Маркова від москвофільства до українофільства. У додатку подано його автобіографію, яку вперше опублікував український дослідник з Пряшева Микола Мушинка в словацькому науковому збірнику (1992 р.), але вона маловідома в Україні. Машинописна копія автобіографічних спогадів О. Маркова, що дають уявлення про складність і суперечливість процесу формування модерної національної самосвідо- мості на західноукраїнських землях в ХІХ–ХХ ст., зберігається у відділі рукописів Львівської національ- ної наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України. Ключові слова: Осип Осипович Марков, автобіографія, москвофіл, науковий і громадський діяч, національна самоідентифікація, Галичина, Чехо-Словаччина.
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
2

Ігнатович, Олександра. "ОЛЕКСА МИШАНИЧ І ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС ЗАКАРПАТТЯ". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Філологія 1, nr 49 (1.11.2023): 8–15. http://dx.doi.org/10.24144/2663-6840.2023.1.(49).8-15.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
Олекса Мишанич (1933–2004) – доктор філологічних наук, член-кореспондент НАН України, керів- ник відділу давньої української літератури Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України, фундатор української школи медієвістики, лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка, заслужений діяч науки і техніки України (1997). Серед наукових зацікавлень Олекси Васильовича завжди перебував літературний світ Закарпаття. Учений цілком слушно вважав своє дослідження крайового літературного процесу комплексним. Розпочався цей інтерес із давньої літератури, якій присвятив кандидатську дисертацію «Із історії розвитку української літератури Закарпаття в XVII– XVIII століттях» (1962), що донині є найповнішим систематизованим дослідженням із давньої літератури Закарпаття. До того ж ця розвідка дала поштовх і підґрунтя для осягнення вченим цілісної картини розвитку літературного процесу і проклала дороги Олекси Мишанича в наукове пізнання всього слов’янського світу і зв’язків українського письмен- ства з чеською, словацькою, польською, сербською та іншими літературами. Від давньої літератури О. Мишанич прийшов до вивчення красного письменства Пряшівщини, Воєводини. Осмислив здобутки крайової літератури ХІХ–ХХ століть. Відкрив читачеві імена В. Ґренджі-Донського, А. Волошина, І. Ірлявського, І. Колоса та інших проскрибованих літераторів Закарпаття. Упорядкував та підготував до друку худож- ні твори крайових письменників, був учасником, ініціатором та натхненником багатьох видань у серійній бібліотеці «Карпати». Таким чином, Олекса Мишанич започаткував і заклав підвалини академічного вивчення давньої літератури Закарпаття; обґрунтував доцільність і практикував вивчення українського літературного процесу на теренах усього істо- ричного Закарпаття; відкрив для читача-сучасника красне письменство Закарпаття дорадянського періоду та ввів в обіг національного літературного життя «забуті» імена письменників Закарпаття ХХ століття; загострив увагу науковців на необхідності досліджувати український літературний процес на всіх землях, де твориться наша національна література; його дослідження впливали на процес книговидання в області; науковець намітив план подальших досліджень крайового літературного процесу; завжди сприймав літературу Закарпаття в єдиному диханні української землі.
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
3

Мицик, Юрій, i Інна Тарасенко. "ІЗ НОВИХ ДОКУМЕНТІВ ДО ІСТОРІЇ СІВЕРЩИНИ ХVІІ–ХVІІІ ст. (частина 26)". Сіверянський літопис, nr 4 (7.10.2023): 95–116. http://dx.doi.org/10.58407/litopis.230408.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
Метою цієї публікації є уведення до наукового обігу важливих документів до історії Гетьманщини ХVІІ–ХVІІІ ст., виявлених переважно в архівосховищах Кракова (Польща). Це різноманітна ділова документація (купчі, скарги, рапорти тощо), також листи польської шляхти, в яких описуються події Національно-визвольної війни українського народу проти гніту Речі Посполитої 1648–1658 рр. До того ж аналізуються інформаційні можливості цих джерел, виявляються особливо важливі свідчення. Наукова новизна тісно повязана з вищевизначеною метою, оскільки вперше до наукового обігу уводяться архівні, недруковані джерела, які зберігаються в Держархіві Кракова, відділі рукописів Бібліотеки Вроцлавського університету, відділі рукописів Бібліотеки Польської Академії наук і Академії Мистецтв у Кракові (Польща), Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, вперше встановлюються важливі факти з соціально-економічної та військово-політичної історії України середини ХVІІ – ХVІІІ ст., про діяльність судових органів, про повсякденне життя українського народу. Важливими є документи, що стосуються такого маловивченого регіону як Стародубщина. Ця етнічна українська земля нині знаходиться в складі Росії і там робиться все можливе, щоб стерти памʼять про її державну належність. Натомість в Україні історія Стародубщини довгий час вимушено не вивчалася й зараз ці дослідження тільки починаються.
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
4

Умаров, А. "Національна бібліотека Узбекистану ім. Алішера Навої". Бібліотечний вісник, nr 2 (2010): 3–9.

Znajdź pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
5

Mytsyk, Yurii, i Inna Tarasenko. "ІЗ НОВИХ ДОКУМЕНТІВ ДО ІСТОРІЇ СІВЕРЩИНИ ХVІІ–ХVІІІ ст. (частина 25)". Сіверянський літопис, nr 3 (19.07.2023): 67–84. http://dx.doi.org/10.58407/litopis.230306.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
Метою публікації є уведення до наукового обігу важливих документів, створених гетьманом України Данилом Апостолом, полковниками й сотниками Гетьманщини, що дозволяє доповнити «Український Дипломатарій ХVІ–ХVІІІ ст.», а публікація останнього є одним із актуальних завдань української археографії. Публікується також різноманітна ділова документація Гетьманщини (купчі, скарги, рапорти тощо). Крім того, аналізуються інформаційні можливості цих джерел, виявляються особливо цінні свідчення. Наукова новизна тісно пов’язана з вищевизначеною метою, оскільки вперше до наукового обігу вводяться архівні, недруковані джерела, які зберігаються в зібраннях Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського та відділу рукописів бібліотеки Польської Академії мистецтв та Польської Академії наук у Кракові (Польща). Вперше встановлено важливі факти з соціально-економічної, військово-політичної, церковної історії України середини ХVІІ – ХVІІІ ст., діяльність судових органів, повсякденного життя українського народу. Важливими є документи, які стосуються маловивченого регіону – Стародубщини. Ця етнічна українська земля нині входить до складу РФ, де намагаються всіма можливими засобами стерти памʼять про її історичну належність. Натомість в Україні історія Стародубщини тривалий час вимушено не вивчалася й зараз дослідники лише починають опрацьовувати цей матеріал.
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
6

Райківський, Ігор. "ОСОБИСТІ ФОНДИ ВОЛОДИМИРА ГРАБОВЕЦЬКОГО В АРХІВНИХ УСТАНОВАХ ЛЬВОВА ТА ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА". Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис "Галичина", nr 31 (28.12.2018): 7–13. http://dx.doi.org/10.15330/gal.31.7-13.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
У статті проаналізовано особисті фонди в архівних установах Львова та Івано-Франківська Володимира Грабовецького – доктора історичних наук, професора, першого завідувача кафедри історії України в Прикарпатському національному університеті ім. В. Стефаника. Він залишив значну творчу спадщину – десятки книжкових видань, сотні статей, та наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. передав свою приватну збірку на зберігання у відділ рукописів Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника (фонд № 268) та Державний архів Івано-Франківської області (фонд № 2173, 832 спра­ви). Серед матеріалів приватної колекції В. Грабовецького – документи біографічного харак­теру (оригінали й копії свідоцтв, дипломів, почесних грамот і т. п.), авторські рукописи монографій і статей, сценарії телепередач, творчі заготовки, листування з різними науковими і громадськими організаціями, видав­ництвами, своєю родиною, документація установ, у яких працював вчений, викладач і громадський діяч (наукові звіти В. Грабовецького в Інституті суспільних наук АН УРСР, матеріали про присвоєння вче­ного звання професора, витяги з протоколів засідань кафедри історії України Прикарпатського на­ціонального університету та ін.), тексти лекцій, книги з дарчими написами, періодичні видання, краєзнавча література, дипломні роботи, що захищалися під керівництвом професора, тощо. Опрацювання матеріалів особистих фондів В. Грабовецького в державних архівних і бібліо­течних установах Львова та Івано-Франківська є цінним не тільки безпосередньо для дослідження його жит­тя і діяльності: особливостей характеру, творчої діяльності, взаємин з людьми, які оточували, а й духу тогочасної епохи крізь призму документів особового походження. Приватна колекція В. Грабо­вецького як окремий вид першоджерел (документи особового походження) набуває особливого значення на тлі методологічного пошуку в сучасній українській історіографії, коли стало популярним вивчення історії повсякденності та антропологічний підхід до історичного минулого. Ключові слова: особисті фонди, приватна колекція, архівні установи, джерела особового походження, Володимир Грабовецький, відділ рукописів Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника, Державний архів Івано-Франківської області.
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
7

Яковлєва, Ю. "Сканований каталог дисертацій на сайті Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського". Вісник Книжкової палати, nr 9 (182) (2011): 25–27.

Znajdź pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
8

Бондар, Н. "Примірники Острозької Біблії у фондах Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського". Український археографічний щорічник. Нова серія 11, nr /12 (2004): 139–54.

Znajdź pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
9

Лобузіна, Катерина Вілентіївна. "Репозитарій наукових текстів НАН України в Національній бібліотеці України ім. В.І. Вернадського: стан і перспективи розвитку". Visnik Nacional noi academii nauk Ukrai ni, nr 11 (18.11.2021): 16–23. http://dx.doi.org/10.15407/visn2021.11.016.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
У доповіді акцентовано увагу на змінах і новаціях у цифровій науковій комунікації, які обов’язково має опанувати сучасний науковець. Важливий інструментарій управління цифровою науковою інформацією надають репозитарії наукових установ. Запропоновано створити консолідований репозитарій наукових текстів НАН України на базі цифрової платформи бібліотечного порталу LibNAS UA в Національній бібліотеці України ім. В.І. Вернадського на корпоративних засадах з науково-дослідними установами Академії. Презентовано структуру та функціональні можливості LibNAS UA. Зазначено, що реалізація проєкту репозитарію НАН України сприятиме формуванню позитивному іміджу наукових установ і вчених Академії в наукових цифрових комунікаціях.
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
10

Вилегжаніна, Т. І. "Національна Парламентська бібліотека України: працюємо на майбутнє". Бібліотечна планета, nr 1 (71) (2016): 4–5.

Znajdź pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
11

Вилегжаніна, Т. "Національна електронна бібліотека України: мрія чи реальність". Бібліотечна планета, nr 3 (49) (2010): 4–5.

Znajdź pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
12

Федоренко, Ірина Володимирівна. "ЧЕРГОВИЙ КРОК МОЛОДІ ДО НОВИХ КОСМІЧНИХ ДОСЯГНЕНЬ". Journal of Rocket-Space Technology 28, nr 4 (8.01.2021): 175–76. http://dx.doi.org/10.15421/452023.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
Традиційною подією у науковому житті України щорічно стає Міжнародна молодіжна науково-практична конференція «Людина і космос», яку проводять під егідою Міжнародної федерації астронавтики Національний центр аерокосмічної освіти молоді ім. О. М. Макарова, Дніпровський національний університет ім. Олеся Гончара, ДП «Конструкторське бюро «Південне» ім. М. К. Янгеля та інші установи і навчальні заклади аерокосмічного профілю України та зарубіжжя. Ініціаторами щорічного проведення молодіжної науково-практичної конференції «Людина й космос» виступили Національний центр аерокосмічної освіти молоді ім. О. М. Макарова, Державне космічне агентств України (ДКАУ), Національна академія наук України (НАНУ), Міністерств освіти й науки України.
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
13

Зінько, Оксана. "Р. Я ЛУЦИК – ОРГАНІЗАТОР ФЕДОРІВСЬКОЇ ЗБІРКИ ЛЬВІВСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ НАУКОВОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ ІМЕНІ В. СТЕФАНИКА". Grail of Science, nr 22 (5.12.2022): 320–21. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.25.11.2022.60.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
Колекція видань Івана Федорова ЛННБ України ім. В. Стефаника — одна з найцінніших і найповніших у книгосховищах нашої країни. Збережені у відділі рідкісної книги Бібліотеки видання Івана Федорова охоплюють львівський, заблудівський та острозький періоди друкарських осередків першодрукаря. Виокремлення із загальних фондів стародрукованих видань Бібліотеки, опрацювання та дослідження кириличних стародруків розпочав у 1950 р. Роман Ярославович Луцик (1900–1974) – книгознавець, магістр історії, керівник відділу рідкісної книги у 1950–1974 рр. Фонд кириличних стародруків, сформований з численних колекцій галицьких книгозбірень, на початку становлення відділу рідкісної книги був розпорошений і неопрацьований. Багатопримірниковість фонду кирилиці зобов’язувала Р. Я. Луцика до виявлення дублетів чи варіантів видань, встановлення комплектності стародруків, опису індивідуальних особливостей кожного примірника видання. Примірники федорівських друків переважно були дефектними, потребували докладної атрибуції, складних бібліографічних розшуків.
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
14

Вергунов, Віктор. "Сільськогосподарські товариства як генератори нової складової культури та сучасного природознавства – аграрного дослідництва України". Старожитності Лукомор'я, nr 5 (19.11.2022): 71–74. http://dx.doi.org/10.33782/2708-4116.2022.5.181.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
Рецензія на книгу: Демуз І.О. Сільськогосподарські товариства України: довідник / Вступ. слово: акад. В.А. Вергунов; Національна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН. Київ: Аграрна наука, 2022. 296 с.
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
15

Кононенко, В. "Національна парламентська бібліотека України як центр професійної бібліографії". Бібліотечна планета, nr 1 (51) (2011): 15–16.

Znajdź pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
16

Погребна, О. "Національна парламентська бібліотека України на "Інформаційному ярмарку 2008"". Бібліотечна планета, nr 2 (2008): 32–33.

Znajdź pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
17

Хамрай, О. О. "Біблійні тексти у зібраннях Відділу фонду юдаїки Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського". Східний світ, nr 3 (2018): 58–69.

Znajdź pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
18

Юрченко, Ольга, i Леся Халецька. "ISO 15836: 2003 : «ІНФОРМАЦІЯ ТА ДОКУМЕНТАЦІЯ. НАБІР ЕЛЕМЕНТІВ МЕТАДАНИХ ДУБЛІНСЬКЕ ЯДРО» : СТВОРЕННЯ ТА ПРАКТИКИ ЗАСТОСУВАННЯ". Society Document Communication, nr 15 (30.06.2022): 349–82. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2022-15-349-382.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
В статті висвітлюється проблема створення та застосування оригінального механізму каталогізації цифрових інформаційних ресурсів ISO 15836: 2003: «Інформація та документація. Набір елементів метаданих Дублінське ядро». На сьогодні існують десятки наборів метаданих, що призначаються для опису ресурсів якоїсь певної галузі чи тематики або мають більш загальний характер. У лютому 2000 р. Європейський комітет із стандартизації CEN започаткував множину метаданих Дублінське ядро (Dublin Core metadata Initiative – DCMI), який використовується для загальносистемного опису електронних інформаційних ресурсів. По суті – це формат опису фактично будь-яких ресурсів у мережі «Інтернет». Мета розробників полягала в тому, щоб запропонувати набір метаданих, який могли б використовувати для опису електронних інформаційних ресурсів співробітники установ різних галузей: бібліотек, музеїв, архівів, органів державної влади, місцевого самоврядування тощо. Можна виділити наступні етапи створення та розвитку міжнародного стандарту метаданих Дублінське ядро: – середина – кінець 90-х рр. ХХ ст. (1995 –1999 рр.) – визначення набору елементів Дублінського ядра, створення схеми «The Dublin Core Metadata Element Set (DCMES)»; – 2000 –2003 рр. – затвердження набору елементів Дублінського ядра у якості державних стандартів та міжнародного стандарту ISO 15836:2003; – 2003 р. – до сьогодні – розвиток можливостей Дублінського ядра (розробка ширшого набору словників, технічних специфікацій тощо), закріплених у документах ISO 15836:2009, ISO 15836:2009/COR 1:2009, ISO 15836-1:2017, ISO 15836-2:2019. Безперечно, стандарт Дублінського ядра продовжить свій розвиток з огляду на потреби установ-користувачів, які мають власну специфіку і потребують розробки відповідного інструментарію для адекватного опису своїх електронних, насамперед веб, ресурсів. У статті висвітлюється міжнародний та національний досвід використання метаданих Дублінського ядра для опису електронних ресурсів бібліотек, музеїв, архівів. Найширше використання стандарт Дублінського ядра знайшов саме в діяльності бібліотечних установ. Його застосування розглянуто на прикладі публічної бібліотеки Квінсленду (Австралія), бібліотеки університету Альберти (Канада), Кіровоградської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Д.І. Чижевського (Україна) тощо. Стандарт успішно використовується для опису окремих електронних ресурсів, електронних колекцій, у проєктах зі створення електронних бібліотек, дозволяє вирішувати проблему інформаційно-технологічної сумісності в кооперативних проєктах створення електронних ресурсів, у тому числі світових. Значно меншою мірою відображено досвід використання метаданих Дублінського ядра для опису електронних ресурсів архівів і музеїв. Зокрема, у статті представлено результати реалізації ініціативи CIMI з оцінки стандарту метаданих Дублінського ядра для пошуку ресурсів музейної інформації, а також Quinkan Matchbox Project (Австралія), у ході якого було апробовано кваліфікований набір метаданих Дублінського ядра 2005. Дослідники дійшли висновку про можливість використання кваліфікованого Дублінського ядра для розширених описів музейних колекцій завдяки принципу розширюваності Дублінського ядра і розширюваності його архітектури. На жаль, констатуємо відсутність наукових публікацій, присвячених аналізу українського досвіду застосування стандарту метаданих Дублінського ядра в діяльності музейних та архівних установ. Представлена лише думка фахівців про універсальність даного стандарту, призначеного для опису будь-яких цифрових об’єктів і електронних ресурсів. Притаманні стандарту Дублінського ядра властивості, такі як семантика загального вживання, простота створення і підтримки даних, можливості розширювання, забезпечують прийнятний рівень технологічності процесів опису електронних інформаційних ресурсів метаданими Дублінського ядра (аналіз можливостей стандарту, коригування та безпосереднє його застосування). З огляду на це, а також на наявну сьогодні практичну незатребуваність стандарту насамперед музейними й архівними установами, меншою мірою бібліотеками, видається доцільним звернути увагу працівників установ соціальної пам’яті на перспективність його застосування з подальшим висвітленням у наукових публікаціях успіхів і проблем здобутого практичного досвіду, що дозволить робити обґрунтовані висновки про доцільність використання метаданих Дублінського ядра для створення описів різних типів електронних ресурсів.
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
19

ЮРКОВА, Оксана. "2. ДІЯЛЬНІСТЬ КОМІСІЇ КИЄВА І ПРАВОБЕРЕЖЖЯ ВУАН МОВОЮ ДОКУМЕНТІВ". Київськи збірники історії, археології, мистецтва та побуту, nr II (10.12.2021): 19–73. http://dx.doi.org/10.55389/2786-5797.2021.ii.1.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
Анотація Метою дослідження є повнотекстова археографічна публікація першої частини діловодної документації (протоколів засідань за 1924–1925 рр.) Комісії Києва і Правобережжя ВУАН (1924–1934). Дана установа була створена академіком М. Грушевським у складі Історично-філологічного відділу Всеукраїнської академії наук як одна із чотирьох комісій Асоціації історичного районознавства України. Її завданням було розгортання систематичних топографічних, археологічних, соціально-економічних, культурних та мистецтвознавчих києвознавчих досліджень. У протоколах, що збереглись в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, відображено процеси формування наукового києвозначого осередку, його дослідницьку, консультативну та видавничу діяльність. Методологічною основою студії є усталені в Україні правила археографічної публікації, що обумовлюють наявність заголовків документів та археографічних легенд із зазначенням місця збереження й особливостей документів. Публікація супроводжується передмовою, археографічними коментарями та коментарями довідкового, в тому числі біографічного та бібліографічного характеру (останнім приділена особлива увага). Наукова новизна полягає у введенні до наукового обігу першої частини корпусу діловодної документації Комісії Києва і Правобережжя ВУАН. Протоколи Комісії раніше ніколи комплексно не публікувались, хоча певні документи дослідниками використовувались. Висновки. Діловодний архів Комісії Києва і Правобережжя ВУАН, що досить непогано зберігся, має значний джерелознавчий потенціал. Опубліковані протоколи засідань Комісії з достатньою повнотою відтворюють наукову та науково-організаційну діяльність установи у 1924–1925 рр. та дозволяють більш повно висвітлювати історію ВУАН. Важливими вони є також для історіографічних, біографічних, антропологічних, урбаністичних та києвознавчих студій, а також для розуміння взаємовідносини радянської влади та вчених.
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
20

Заболотна, Н. В. "Почаївські трефологіони 1777 р. у Відділі стародруків та рідкісних видань Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського". Рукописна та книжкова спадщина України, Вип. 12 (2007): 70–79.

Znajdź pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
21

Didyk, S. "The archive of the St. Elizabeth’s fortress is a valuable fund of the Institute of Manuscripts of National Library of Ukraine Vernadsky". Scholarly Works of the Faculty of History, Zaporizhzhia National University, nr 51 (2018): 296–301. http://dx.doi.org/10.26661/swfh-2018-51-034.

Pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
22

KHAMRAY, O. "Biblical Texts in the Judaica Collection of the V. Vernadsky National Library of Ukraine". World of the Orient 2018, nr 3 (30.09.2018): 58–69. http://dx.doi.org/10.15407/orientw2018.03.058.

Pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
23

Кіржаєва, І. "Ніжинський період життя академіка ВУАН Й.Й. Косоногова (за документами Інституту архівознавства Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського". Ніжинська старовина. Серія " Пам"яткознавство Північно-Східного регіону України", nr 11, вип. 26 (29) (2018): 149–52.

Znajdź pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
24

Швецова-Водка, Г. "Метабібліографічний посібник "Покажчик змісту українських часописів у фондах Національної бібліотеки України ім. Вернадського " як наукове бібліографічне видання". Вісник Книжкової палати, nr 11 (292), листопад (2020): 22–23.

Znajdź pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
25

Khamray, O. "Catalogues and Lists of Jewish Manuscripts in the Collections of the V. Vernadsky National Library of Ukraine". World of the Orient 2017, nr 3 (30.09.2017): 73–83. http://dx.doi.org/10.15407/orientw2017.03.073.

Pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
26

Пронь, Софія. "ТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЗАСЛУЖЕНОЇ КАПЕЛИ БАНДУРИСТІВ УКРАЇНИ ІМЕНІ Г.І. МАЙБОРОДИ В СУСПІЛЬНО-ІСТОРИЧНИХ УМОВАХ 2013-2024 РОКІВ". УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: культурологія) 48 (13.06.2024): 291–98. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.v48i.787.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
Досліджується творча діяльність Національної заслуженої капели бандуристів України ім. Г. Майбороди в умовах суспільно-історичних подій 2013-2024 рр. Виокремлено основні етапи становлення капели в контексті національно-визвольних змагань в Україні; охарактеризовано концертно-гастрольну діяльність капели під орудою головного диригента, народного артиста України Юрія Курача (2013-2024 рр.) та мистецький внесок керівників-диригентів, композиторів-аранжувальників у формуванні виконавського стилю колективу. Акцентується на культурно-мистецькій діяльності капели, пов’язаній з суспільно-історичними подіями 2013-2024 рр. Назвати важливі ансамблеві форми концертно-виконавської діяльності. Систематизовано мистецькі програми, репрезентовані різноманітним жанрово-стильовим репертуаром; простежено співпрацю капели бандуристів з оперними й камерними співаками, композиторами, майстрами художнього слова; проаналізовано приклади спільних проєктів із громадськими організаціями, музичними колективами, творчими спілками. Доведено, що Національна заслужена капела бандуристів ім. Г. Майбороди популяризує, зберігає національно-культурну спадщину, патріотичні цінності, представляючи бандурне виконавство не лише в Україні, але й за її межами.
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
27

ГОРБАНЬ, Галина. "ДОСВІД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ УНІВЕРСАЛЬНОЇ НАУКОВОЇ БІБЛІОТЕКИ ім. І. ФРАНКА З ПИТАНЬ ПОПУЛЯРИЗАЦІЇ НАУКОВОГО ДОРОБКУ АКАДЕМІКА ВОЛОДИМИРА ГРАБОВЕЦЬКОГО". Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис "Галичина", nr 31 (28.12.2018): 28–31. http://dx.doi.org/10.15330/gal.31.28-31.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
У статті висвітлюється багатолітня співпраця Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка з професором В. Грабовецьким. Розглядається питання популяризації досліджень місцевої історії та життя видатних історичних постатей України та Івано-Франківщини через використання авторського фонду В. Грабовецького. Вивчаються різноманітні бібліотечні форми (книжкові виставки, презентації нових видань, творчі зустрічі), тематичні бібліографічні видання та інтернет-ресурси, створені фахівцями обласної книгозбірні, ознайомлення краян з науковим доробком вченого через засоби масової інформації. Ключові слова: бібліотека, Володимир Грабовецький, популяризація, краєзнавчі дослідження, Івано-Франківщина, бібліотечні форми, бібліографічні видання, інтернет-ресурси.
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
28

Гранчак, Т. "Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського як науково-інформаційний центр організації управління знаннями". Бібліотечний вісник, nr 2 (244) (2018): 3–10.

Znajdź pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
29

Кисельова, В. "Національна історична бібліотека України – науково-методичний центр краєзнавчої бібліотечної діяльності та історичної бібліографії". Бібліотечна планета, nr 1 (67) (2015): 27–31.

Znajdź pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
30

Hromchenko, Valerii. "КОНЦЕПТУАЛЬНО-ТЕМАТИЧНІ ЗАСАДИ ВИКЛАДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ «СУЧАСНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У НАУКОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МУЗИКАНТА»". Музикознавча думка Дніпропетровщини, nr 21 (30.12.2021): 476–86. http://dx.doi.org/10.33287/222160.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
Метою статті є визначення тематично-змістовної послідовності представлення навчальної дисципліни «Сучасні інформаційні технології у науковій діяльності музиканта» в її концептуально-логічній системі викладення освітнього курсу. Коло методів науково-дослідницького процесу ґрунтується на використанні низки теоретичних, а також емпіричних прийомів вивчення означеної теми, а саме – аналізу і синтезу, індукції та дедукції, структурно-функціональному підході, методу вистежування об’єкту дослідження, безпосередньо застосованого під час викладання означеної дисципліни у сьогочасному навчально-освітньому процесі. Наукова новизна теми обумовлюється відсутністю звернення науковців до педагогічно-своєрідних ознак викладання сучасних інформаційних технологій у науковій діяльності музиканта-вченого, підкреслимо, у контексті концептуально-логічної послідовності викладення тематичного матеріалу даного освітнього курсу. Висновки. Означена у статті послідовність викладення тематичного матеріалу окресленої навчальної дисципліни, обумовлюється магістрально-функціональним значенням одного з найпоширеніших видів наукової публікації – наукової статті, що у світлі вищеозначеного навчального курсу постає своєрідно-консолідуючою, концептуально-логічною, керівною ідеєю у формуванні тематично-змістовної послідовності викладення означеної дисципліни. Саме структурна черговість відповідних компонентів у написанні наукової статті (UDC, DOI, ORCID, Annotations, Key words, Literature, References) та її подальше представлення у наукометричних базах, зокрема Google Academy (Google Scholar), Copernicus, РІНЦ, Web of Science, Scopus, електронних каталогах Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського НАН України, зумовлює усвідомлення наукової статті як характерологічної концептуально-тематичної основи викладання даної навчальної дисципліни.
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
31

Марущенко, Олександр. "МІЖНАРОДНА НАУКОВА КОНФЕРЕНЦІЯ “ЗАХІДНО-УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА: РЕВОЛЮЦІЯ, ДЕРЖАВНІСТЬ, СОБОРНІСТЬ. До 100-РІЧЧЯ УТВОРЕННЯ ЗУНР”". Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис "Галичина", nr 31 (28.12.2018): 209–11. http://dx.doi.org/10.15330/gal.31.209-211.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
Боротьба за незалежність України в ХХ столітті стала однією з найбільш велич­них сторінок в історії українського народу. Серед її важливих складових вагоме місце посідає героїчний чин творців і захисників Західно-Української Народної Республіки. Її виникнення у листопаді 1918 р., ухвалення 22 січня 1919 р. вікопомного Акту Злуки Ук­раїнської Народної Республіки і ЗУНР яскраво засвідчили державотворчі й собор­ницькі прагнення української нації, що залишаються актуальними й сьогодні, століття потому, в умовах складних для незалежної держави Україна внутрішніх і зовнішніх викликів. Саме цими імперативами керувалися учасники міжнародної наукової конфе­ренції “Західно-Українська Народна Республіка: революція, державність, соборність”, яка працювала 30–31 жовтня 2018 р. в Інституті українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України (м. Львів) та Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника і була присвячена 100-річчю з часу утворення ЗУНР. Її співорганізаторами ста­ли також Івано-Франківська та Львів­ська обласні ради і державні адміністрації, ака­де­мічні Інститути історії України, політичних і ет­нонаціональних досліджень ім. І. Ф. Ку­раса, народознавства, Український інститут націо­наль­­ної пам’яті, Київський національ­ний університет імені Тараса Шевченка, Національна ака­демія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Представницький характер цього нау­кового форуму був засвідчений широкою географією його учасників, які презентували Рес­публіку Польща, Словацьку Республіку й наукові і навчальні установи з 23 міст України: Киє­ва, Львова, Івано-Франківська, Харкова, Одеси. Ужгорода, Чернівців, Черкас, Луцька, Тер­нопо­ля, Рів­ного, Миколаєва, Вінниці, Кам’янець-Подільського, Кривого Рогу, Маріуполя, Ко­ло­миї, Дрогобича, Мелітополя, Кременця, Галича, Бурштина, Тисмениці. На кон­ференції було заявлено 207 тем доповідей і повідомлень, до участі в її роботі зголо­силося 217 науковців, з них 59 докторів наук, професорів.
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
32

Gareeva, F. M., M. V. Chursanova, D. V. Savchenko i O. V. Drozdenko. "ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ В ПЕРІОД КАРАНТИНУ COVID-19". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, nr 1 (8.09.2021): 212–18. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-2-33.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
Стаття звернена до проблеми організації навчального процесу у вищих навчальних закладах України в умовах карантинних заходів, коли традиційні форми очного навчання стають неможливими і необхідний швидкий, якісний та всебічний перехід до дистанційних форм навчання без втрат у змісті навчального процесу. Розглянуто, як виконав це завдання КПІ ім. Ігоря Сікорського, реалізуючи системний підхід до реорганізації навчального процесу на всіх рівнях. У статті проаналізовано використання відкритих віртуальних навчальних середовищ, що базуються на вебсередовищі Moodle, зокрема загальноуніверситетську платформу «Сікорський». Підкреслена важливість участі в роботі за умов дистанційного режиму всіх підрозділів університету, що утворюють єдину організовану систему. Серед них – Науково-технічна бібліотека (е-бібліотека) для підтримки навчальної та науково-дослідницької діяльності; загальноуніверситетське віртуальне середовище «Електронний кампус» (е-кампус) для проведення всіх видів контролю, починаючи з поточного та закінчуючи адміністративним; комп’ютерні засоби навчання та онлайн-технології у викладанні дисциплін тощо. У статті приділено увагу розробці кафедрами КПІ ім. Ігоря Сікорського власних спеціалізованих динамічних навчальних середовищ на базі Moodle для проведення в дистанційному режимі всіх видів занять, передбачених навчальною програмою певної дисципліни, а саме проаналізована платформа physics.zfftt.kpi.ua, яка розроблена на кафедрі загальної фізики та фізики твердого тіла. Таким чином, у статті описані ефективні способи організації дистанційного навчання та засоби контролю і перевірки знань студентів. Показана ефективність використання динамічних навчальних онлайн- середовищ для підтримки живого спілкування між студентами та викладачами в дистанційному режимі, масового впровадження інформаційних технологій в освітній процес, розвитку нових педагогічних технологій з використанням онлайн-ресурсів. Зазначено, що переваги дистанційних форм навчання мають перспективи залишатися інтегрованими в навчальний процес і надалі у разі переходу до очного або змішаного виду занять.
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
33

Білаш, Ольга Сергіївна. "Внесок династії Кальченків у розвиток українського балетного виконавства та хореографічної педагогіки". Танцювальні студії 5, nr 1 (3.06.2022): 52–59. http://dx.doi.org/10.31866/2616-7646.5.1.2022.261610.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
Мета статті – провести комплексний аналіз творчого доробку танцівниць династії Кальченків у царині вітчизняного сценічного виконавства та балетної педагогіки. Методологія. Для проведення дослідження застосовано такі методи: діалектичний (з метою вивчення різних етапів творчості артистів балету), типологічний (для систематизації наукової літератури та дослідницьких джерел), загальноісторичний (з метою узагальнення історичних процесів, що відбувалися у вітчизняному балетному театрі продовж другої половини ХХ – на початку ХХІ століть), порівняльний (для з’ясування спільного та відмінного у царині культурних подій українського театру на зламі історичних епох). Наукова новизна. Вперше розкрито артистичний і педагогічний потенціал солісток Національної опери України – заслуженої артистки УРСР Альвіни Кальченко, а також наслідувачів послідовників її виконавської та педагогічної практики – Ірини Кальченко та Катерини Кальченко. Висновки. А. Кальченко віддала близько 20 років творчого життя сцені Київського державного академічного театру опери та балету імені Тараса Шевченка (з 1991 р. – Національний академічний театр опери та балету України ім. Т. Шевченка, інша назва – Національна опера України), створивши низку оригінальних образів у виставах світової та радянської балетної класики. Після закінчення виконавської кар’єри артистка перейшла на педагогічну та балетмейстерсько-репетиторську діяльність: близько 30 років присвятила роботі в Київському державному хореографічному училищі, виховала плеяду відомих балерин Національної опери України (О. Філіп’єва, О. Кіф’як, Т. Білецька, І. Скрипник та ін.); стала ініціатором створення дитячої хореографічної студії, яка згодом переросла в Міжнародний центр розвитку хореографічного мистецтва «Українська академія балету». Педагогічну роботу А. Кальченко підтримала її донька – Ірина Кальченко – у минулому солістка Київського ДАТОБ ім. Т. Шевченка. У наші дні творчу естафету династії Кальченків продовжує наймолодша її представниця – Катерина Кальченко – дипломант вітчизняних та зарубіжних міжнародних конкурсів.
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
34

Fershtei, Vasyl. "Library of Taras Shevchenko Scientific Society – the first national scientific library of Ukraine: the interrupted history". Proceedings of Vasyl Stefanyk National Scientific Library of Ukraine in Lviv, nr 15(31) (2023): 3–12. http://dx.doi.org/10.37222/2524-0315-2023-15(31)-1.

Pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
35

Вакульчук, О. А. "Анотований бібліографічний покажчик "Симон Петлюрана на сторінках українських газет 1917-1920 років : матеріали до біобібліографії" у системі бібліографічних ресурсів Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського". Українська біографістика, Вип. 14 (2016): 310–24.

Znajdź pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
36

Булатова, С. "Рідкісні рукописи в XVIII ст. з історії класичної археології із зібрання польського короля Станіслава Августа Понятовського у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського". Архіви України, nr 4 (2005): 132–46.

Znajdź pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
37

Онопрієнко, В. І., i В. С. Савчук. "Проєкт Вернадського «Українська академія наук»: до 160‑річчя від дня народження академіка В. І. Вернадського". Studies in history and philosophy of science and technology 32, nr 2 (11.01.2024): 76–87. http://dx.doi.org/10.15421/272325.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
Розглянуто організаційне становлення української академічної науки в 1918 р. Предмет дослідження – проєкт В. І. Вернадського «Українська академія наук». Показано комплексність цього проєкту, його інноваційні складники, зокрема значне організаційне розширення природознавчих досліджень. Акцентовано на передбаченні в проєкті необхідності організаційних засад досліджень у сфері прикладних наук. Враховано досвід досліджень зазначеного питання в сучасній українській історіографії. Водночаc звернуто увагу на суперечливість поглядів В. І. Вернадського щодо національного характеру розвитку української науки. Зазначено, що концепція В. І. Вернадського розбудови Української академії наук була значно ширшою і багатшою за концепцію, запропонованою М. С. Грушевським. Розкрито деякі деталі дискусії В. І. Вернадського та М. С. Грушевського з цього приводу. Показано, що проєкт В. І. Вернадського не обмежувався лише створенням такої структури, як Українська академія наук. Він був поширений і на створення таких важливих закладів для функціонування академічних установ, як Національна бібліотека України. Стверджується, що визначальною рисою проєкту В. І. Вернадського «Українська академія наук» була його системність. В основу проєкту покладено органічне поєднанні низки концептуальних чинників її організації, одним з яких є потреба визнання Української академії міжнародною академічною спільнотою.
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
38

Федоренко, Максим Владиславович. "ВНУТРІШНЯ ПОБУДОВА ТА ФУНКЦІЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЦИВІЛЬНОЮ СЛУЖБОЮ В РЕСПУБЛІЦІ ПОЛЬЩА". Expert Paradigm of Law and Public Administration, nr 5(23) (2.03.2023): 136–47. http://dx.doi.org/10.32689/2617-9660-2022-5(23)-136-147.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
Анотація. У публікації досліджені питання теорії та практики структури та функціонування системи управління цивільною службою в Республіці Польща, як прикладу для належної правотворчої та правозастосовної практики модернізації системи управління державної служби в Україні в процесі вступу нашої держави до Європейського Союзу та її повоєнної відбудови. Зазначається, що після військової агресії російської федерації, розпочатої 24 лютого 2022 року, корпус державних службовців України, з одного боку, почав реалізовувати свої завдання та функції в умовах воєнного стану (запровадження дистанційних форм роботи для окремих категорій службовців, призупинення проведення конкурсів на посади державної служби і ін.), а з іншого – значна частина державних службовців поповнила лави Збройних Сил України і інших військових формувань, що призвело до трансформації системи і механізмів управління державною службою. На сьогодні в Україні анонсовано оптимізацію системи управління державною службою та суттєвого скорочення корпусу державних службовців. У цьому контексті для України важливим є здійснення аналізу, систематизація та узагальнення позитивного досвіду Республіки Польща щодо «творення цивільної служби» в 1998-2022 рр. та утвердження ефективної системи державного управління нею. Комплексно аналізується модель організації управління цивільною службою в Польщі та характеризуються завдання, цілі та функції її основних суб’єктів: Голови Цивільної Служби, Генерального Урядового директора, Ради Служби Цивільної, Вищої дисциплінарної комісії Цивільної Служби, Департаменту Цивільної Служби, Національна школа державного управління ім. Президента Польщі Лєха Качинського. Обґрунтовуються пропозиції щодо удосконалення адміністративної правотворчої та правозастовної практики в Україні для оптимізації системи управління вітчизняною державною службою в правових і управлінських реаліях сьогодення.
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
39

Могилевська, Наталія Олексіївна. "ІСТОРІОГРАФІЯ ВІТЧИЗНЯНИХ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ". Питання культурології, nr 38 (29.10.2021): 133–42. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1311.38.2021.245799.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
У статті розглядаються умови здійснення дослідження музичної культури, які впливають на розвиток наукових знань. Мета статті — з’ясувати особливості розвитку наукових досліджень музичної культури в умовах сучасної України в контексті національних та глобальних процесів. Методологія дослідження полягає у загальнонаукових і спеціальних методах. До перших належать логічний і діалектичний методи, а до других — системний та історико-порівняльний. Висновки. Визначено, що на початковому етапі досліджень музичної культури багатьом доробкам був властивий перехідний формат, однак відкриття нових архівних матеріалів та доступ до світових досягнень змінили ситуацію в напрямку розвитку міждисциплінарного підходу, який змушує переглянути встановлені стереотипи. Наголошується, що в процесі реформування як держави в цілому, так і окремих її інститутів значний вплив на розвиток досліджень музичної культури відіграла боротьба із плагіатом та вимога розширення публікацій у наукометричних базах. Однак вищі навчальні заклади і академічні наукові установи не змогли позбутися бюрократичного контролю, а в процесі реформування не було запропоновано формули, за якою наукова спільнота могла б визначати ефективність оприлюднення наукових результатів. Підкреслюється національний та глобалізаційний вплив на ефективність діяльності науковців. Визначено, що на сьогодні вже можна говорити про існування ряду наукових центрів, де вивчаються проблеми музичної культури, зокрема — це Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського, Київський національний університет культури і мистецтв та інші установи. Тож нагромадження позитивних змін проявилося в наукових ідеях, дослідженні нових тем і впровадженні наукових результатів у навчальний процес чи практичну діяльність державних установ та громадських організацій.
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
40

Seletsky, A. "V. O. Sukhomlynskyi state scientific and pedagogical library of Ukraine in the system of informational and analytical support of the educational branch". Research and educational studies, nr 1 (2018): 99–110. http://dx.doi.org/10.32405/2663-5739-2018-1-99-110.

Pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
41

Tverytnykova, Е., M. Gutnyk i H. Salata. "Екологічна урбаністика міст України наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.: трамвайний рух та дослідження у галузі електричної тяги (до 130-річчя першого електричного трамваю України)". Сторінки історії, nr 55 (23.12.2022). http://dx.doi.org/10.20535/2307-5244.55.2022.269592.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
У статті аналізується урбанізація українських міст та використання громадського транспорту – трамвайної конки та електричного трамваю. Саме трамвай сьогодні залишається найбільш екологічним транспортом як у великих містах, так і в містечках. Розглянуто передвісник електричного трамваю – конку, коли рух здійснювався за допомогою тяглової сили тварин, а потім – парового двигуна. Стверджується, що, попри доволі велику кількість наукової на науково-популярної літератури з історії електричного трамваю, поза увагою дослідників залишились особливості початкового етапу формування системи трамвайного руху в Україні. Не було належно віддзеркалено в науковій літературі розрахунок електричної тяги та доробок науковців, які працювали в цьому напрямку. Обґрунтовано недоліки використання конки через ландшафтні особливості окремих міст України, зокрема Києва. Наведено інформацію щодо фінансової сторони запровадження цього типу міського транспорту. Аналізується успішність чи неуспішність використання трамваїв у різних містах. Наведено перелік фірм та акціонерних товариств, заінтересованих у використанні нового типу транспорту. Узагальнено відомості про перші трамвайні маршрути й з’ясовано вплив використання трамваїв на урбанізацію міст. На основі аналізу матеріалів Державного архіву Харківської області, Державного архіву міста Києва, Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського та вивчення газет початку ХХ ст. встановлено роль професорів Київського політехнічного інституту Г. Д. Дубеліра та Харківського технологічного інституту О. К. Погорелка, П. П. Копняєва та О. О. Потебні у розгортанні трамвайного руху на теренах України. Стверджується, що на початку запровадження трамваїв в Україні для реалізації проєктів запрошували бельгійських фахівців, однак деякі міста – Харків, Миколаїв, Маріуполь – відмовилися від послуг закордонних учених. Подальші дослідження з електричної тяги, будівництва нових вагонів і проектування всієї міської мережі виконували виключно місцеві науковці. Ключові слова: трамвай, електрична тяга, транспортні технології, історія науки і техніки, українознавство.
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
42

Dobko, Tetiana Dobko. "The encyclopedia fund of the Vernadsky National Library of Ukraine: formation and development". Proceedings of the Second International Conference on Ukrainian Encyclopedia Studies (Kyiv, June 17, 2011). Kyiv: The NASU Institute of Encyclopedic Research, 2014, 2014. http://dx.doi.org/10.37068/ue.2011.13.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
The article is devoted to the history of creation of Vernadsky National Library of Ukraine as well as to the problem of filling its funds with reference books and encyclopedia literature in particular topic encyclopedias.
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
43

Маленко, О. О. "НАУКОВІ ЧИТАННЯ НА ПОШАНУВАННЯ 95-РІЧЧЯ ПРОФЕСОРА СЕРГІЯ ІВАНОВИЧА ДОРОШЕНКА При майстрах якось легше. Вони — як Атланти. Держать небо на плечах. Тому і є висота.Ліна Костенко". Лінгвістичні дослідження, 2019, 331–34. http://dx.doi.org/10.34142/23127546.2019.50.41.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
28 лютого 2019 року на українському мовно-літературному факультеті імені Г. Ф. Квітки-Основ’яненка відбулися Всеукраїнські наукові читання, присвячені пам’яті визначного українського мовознавця, професора Сергія Івановича Дорошенка (7.05.1924 – 29.09.2018). Проминуло вже півроку, як відомий учений став частиною вічності, але його духовна енергетика не полишила стіни університету, спрямовуючи колег й однодумців на подальші наукові пошуки. Пошанувати 95-річний ювілей від дня народження Сергія Івановича вирішили у форматі наукового обговорення його мовознавчого доробку, а також актуальних питань сучасної лінгвістики в різних її галузях, методологіях, персоналіях. На цю пропозицію відгукнулися мовознавці не лише харківських університетів, а й усієї України, зокрема з Києва (Київський лінгвістичний університет), Полтави (Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка), Сум (Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка), Дніпра (Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ), Донбасу (Донбаська національна академія будівництва і архітектури), Тернополя (Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка). Зарубіжжя було представлене Університетом ім. Адама Міцкевича (Республіка Польща, м. Познань). Долучилися до читань і представники закладів середньої спеціальної та загальної освіти з Умані (Уманський гуманітарно-педагогічний коледж ім. Т. Г. Шевченка); Сумщини (Сумська ЗОШ І-ІІІ ст. №15 ім. Д. Турбіна; Роменська ЗОШ І-ІІІ ст. №4, Грабовський НВК).
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
44

Moroz, V. M., T. L. Polesia, L. V. Fomina i Yu Y. Huminskyi. "ОРГАНІЗАЦІЯ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ У ВІННИЦЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ МЕДИЧНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ ІМ. М. І. ПИРОГОВА У СВІТЛІ РЕФОРМУВАННЯ ВИЩОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ". Медична освіта, nr 3 (24.10.2017). http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2017.3.7754.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
На сучасному етапі відбувається інтеграція вищої освіти України у Європейський освітній простір. Затверджені Закон України «Про вищу освіту» та Національна стратегія реформування системи охорони здоров’я в Україні на період 2015–2020 років, що передбачає впровадження сучасних європейських інноваційних технологій у світлі розбудови якості вищої освіти у вищих навчальних закладах, у тому числі й медичних. У Вінницькому національному медичному університеті імені М. І. Пирогова реалізуються сучасні шляхи розбудови забезпечення якості вищої освіти – впроваджено Європейську кредитно-трансферну систему (ЄКТС), опанування навичок роботи з програмою «СКІФ», Навчально-тренінговий центр практичної підготовки лікарів.
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
45

Syniak, Ivan, Stepan Syniak i Volodymyr Marchuk. "On the History of the 1768 Uprising in the Polish-Lithuanian Commonwealth and the Crimean Khanate: Jewish Memories of the Koliivshchyna (from the Fund of Institute of Manuscript of the V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine)". World of the Orient 2023, nr 4 (30.12.2023). http://dx.doi.org/10.15407/orientw2023.04.071.

Pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
46

Довгалюк, Ірина. "Ірина Клименко, ОБРЯДОВІ МЕЛОДІЇ УКРАЇНЦІВ У КОНТЕКСТІ СЛОВ’ЯНО‑БАЛТСЬКОГО РАНЬОТРАДИЦІЙНОГО МЕЛОМАСИВУ: ТИПОЛОГІЯ І ГЕОГРАФІЯ, Київ: Національна музична академія України ім. П.І. Чайковського 2020. Т. 1: Монографія, сс. 360; Т. 2: Атлас, сс.100 + CD. (Recenzja)." Slavia Orientalis, 19.07.2023. http://dx.doi.org/10.24425/slo.2022.141157.

Pełny tekst źródła
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
47

Mykytiuk, Oksana. "Конотативний зріз термінів шовінізм та фанатизм у публіцистиці Дмитра Донцова". Лінгвостилістичні студії, 20.12.2019, 88–100. http://dx.doi.org/10.29038/2413-0923-2019-10-88-100.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
У статті проаналізовано характерне для лінгвальної дійсності явище переходу мовних одиниць одного стилю в інший. З’ясовано, що терміни в публіцистичних текстах Дмитра Донцова отримують конотативне забарвлення завдяки авторським дефініціям, атрибутивним модифікаторам та використанню численних тропів (метафор, антитез, порівнянь). Доведено, що емоційні тексти Трибуна нації є базою для формування державотвірного світогляду та основою в теоретичному осмисленні сучасних суспільно-політичних проблем. Ключові слова: суспільно-політичні терміни, шовінізм, фанатизм, Дмитро Донцов, конотація. Покликання Список використаної літератури Баган, Олег. Актуальна націософія: теоретичні, культурологічні, геополітичні та історіософські аспекти. Львів: Піраміда, 2016. Баган, Олег. Поміж містикою і політикою (Дмитро Донцов на тлі української політичної історії першої половини ХХ ст.). Київ, 2008. Башнянин, Григорій, Мисловський, Петро, Шевчик, Богдан, і Пасічник, Василь. Українська національна ідея: політико-економічний та історико-соціальний аналіз. Львів: Ліга-Прес, 2018. Гомза, Іван. Суспільно-політичні рухи. Київ, 2018. Грицак, Ярослав. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ – ХХ ст. Київ: Генеза, 1996. Донцов, Дмитро. Дух нашої давнини. Львів–Київ: Накладом Юрія Криворучка, 2011. Донцов, Дмитро. Єдине, що є на потребу. Київ: Діокор, 2002. Донцов, Дмитро. Націоналізм. Вінниця: ДП «ДКФ», 2006. Донцов, Дмитро. Хрестом і мечем. Тернопіль: Рада, 2010. Касьянов, Георгій. Теорії нації та націоналізму. Київ: Либідь, 1999. Квіт, Сергій. Дмитро Донцов: ідеологічний портрет. 2-ге вид. Львів: Галицька видавнича спілка, 2013. Короткий оксфордський політичний словник, за ред. І. Макліна, А. Макмілана; пер. з англ.: В. Сидоров, Д. Таращук та ін. Київ: Основи, 2005. Кузик, Петро. Націоналізм і шовінізм у міжнародних відносинах. 2-ге вид. Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2003. Кузик, Петро. Націоналізм та шовінізм у міжнародних відносинах. Автореф. дис. …канд. політ. наук: 23.00.04. Львів, 2004. Лісовий, Василь. Культура – ідеологія – політика. Київ: Видавництво ім. Олени Теліги, 1997. Манелюк, Юрій, і Чубур Наталія. Сучасні ідейно-політичні течії. Київ: КНЕУ, 2010. Микитюк, Оксана. «Суспільно-політична термінологія Дмитра Донцова як основа українських державотвірних традицій». Куньч, Зоряна, Наконечна, Галина, Микитюк, Оксана, Булик-Верхола, Софія, Теглівець, Юлія. Теорія терміна: конкретизація лексико-семантичних парадигм. Львів: Галицька Видавнича Спілка, 2018, с. 67–90. Новоставська, Оксана. «Парадигматичні відношення (синонімія та антонімія) у філософській термінології творів Івана Франка». Українська мова, № 2, 2013, с. 68–75. Паночко, Михайло. «Українська суспільно-політична термінологія кінця ХІХ – початку ХХ ст.: лексикографічний аспект». Науковий вісник Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Ів. Франка. Серія: Філологічні науки (мовознавство), № 7, 2017, с. 133–6. Панько, Таміла. Від терміна до системи. Львів, 1979. Панько, Таміла, Кочан, Ірина, і Мацюк, Галина. Українське термінознавство. Львів: Світ, 1994. Сосновський, Михайло. Дмитро Донцов – політичний портрет: З історії розвитку ідеології українського націоналізму. Нью-Йорк–Торонто, 1974. Словник української мови, за ред. І. К. Білодіда. В 11 т. Київ: Наукова думка, 1970–1980. Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду. Документи і матеріали. Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2005. Чугуєнко, Михайло. Формування та розвиток ідеології Дмитра Донцова. Автореф. дис. …канд філософ. наук: 09.00.12. Харків, 1998. Шведа, Юрій. Політичні партії: енциклопедичний словник. Львів: Астролябія, 2005. Coleman, Heather, Hrytsak, Yaroslav, Hundorova, Tamara, Zaitsev, Oleksandr and Shkandrij, Myroslav. A roundtable on Myroslav Shkandrij’s Ukrainian Nationalism: Politics, Ideology, and Literature, 1929–1956. DOI: 10.1080/00085006.2017.1319619.
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
48

Prokopovych, Lidiia. "Функціонально-стилістичний аналіз афоризмів в романі Мирослава Дочинця «Мафтей»". Лінгвостилістичні студії, 20.12.2019, 154–62. http://dx.doi.org/10.29038/2413-0923-2019-10-154-162.

Pełny tekst źródła
Streszczenie:
У статті окреслено проблему становлення індивідуальних стилів на тлі загальнонаціональної мови. Розглянуто афоризми в романі Мирослава Дочинця «Мафтей», здійснено їх семантико-стилістичну класифікацію. Доведено особливості їх використання у художньому дискурсі та роль і місце в індивідуальній мовній картині письменника. Ключові слова: ідіостиль, афоризми, сентенції, концепт, етносемантика. Покликання Список використаної літератури Антологія афоризмів, упор. Л. П. Олексієнко. Донецьк, 2004. Вегеш, Анастасія. «Промовистість назв романів М. Дочинця». Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Філологія. Соціальні комунікації, вип. 2 (32), 2014, с. 8–12. Дочинець, Мирослав. Мафтей. Книга написана сухим пером. Мукачево: Карпатська вежа, 2016. Жайворонок, Віталій. «Національна мова та ідіолект». Мовознавство, № 6, 1996, с. 27–32. Єрмоленко, Світлана. «Стиль індивідуальний». Українська мова: енциклопедія, за ред. В. М. Русанівського, і О. О. Тараненка. Київ, 2000, с. 603–4. Єрмоленко, Світлана. «Своєрідність художнього мовомислення Євгена Пашковського». Єрмоленко, Світлана. Мовно-естетичні знаки української культури. Київ: Інститут української мови НАН України, 2009. Мацько, Любов. «Індивідуальний мовостиль Івана Драча». Філологічні науки: Збірник наукових праць. Суми: Сумський ДПУ ім. А. С. Макаренка, 2008, с. 85–92. Мирослав Дочинець – прозаїк, філософ, публіцист. URL: http://miroslav–dochinets.com /?tmpl= unsupported. Потебня, Александр. «Эстетика и поэтика». Мысль и язык. Москва, 1976. Прокопович, Лідія. «Вербалізація концепту час у романі Мирослава Дочинця „Мафтейˮ». Науковий вісник Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Серія «Філологічні науки». Мовознавство, № 8, т. 2, 2017, с. 66–9. Радзієвська, Тетяна. Комунікативно-прагматичні аспекти текстотворення. Автореф. дис. …докт. філол наук: 10.02.15. Київ, 1999. Русанівський, Віталій. «Знайдене слово (Про мову творів Ю. Мушкетика)». Мовознавство, №4–5, 2000, с. 3–7. Словник української мови, за ред. І. К. Білодіда. В 11 т. Київ: Наукова думка, 1970–1980. Сологуб, Надія. Мовний світ Олеся Гончара. Київ: Наукова думка, 1991. Ставицька, Леся. Естетика слова в художній літературі 20-30 рр. ХХ ст. (Системно-функціональний аспект). Автоеф. дис. ...докт. філол. наук: 10.02.01. Київ, 1996. Статєєва, Валентина. «Специфіка мовостилю Івана Чендея». Лінговстилістика: Об’єкт – стиль, мета – оцінка. Київ, 2007, с. 288–97. Теребус, Роман. «Функціне навантаження власних назв у романах Мирослава Дочинця „Криничарˮ та „Вічникˮ». Науковий вісник Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Серія «Філологічні науки». Мовознавство, № 8, т. 2, 2017, с. 110–3. Фізер, Іван. Психолінгвістична теорія літератури Олександра Потебні: Метакритичне дослідження. Київ, 1996.
Style APA, Harvard, Vancouver, ISO itp.
Oferujemy zniżki na wszystkie plany premium dla autorów, których prace zostały uwzględnione w tematycznych zestawieniach literatury. Skontaktuj się z nami, aby uzyskać unikalny kod promocyjny!

Do bibliografii