Literatura académica sobre el tema "Картографії та кадастру (Украïна)"

Розглянуто шляхи вдосконалення системи управління земельними відносинами, а саме реформування спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), шляхом передачі частини повноважень органам місцевого самоврядування, створення Державної агенції земельних ресурсів та розвитку сільських територій і Державного земельного фонду, для здійснення державного контролю використання та охорони земель, а також здійснення державного нагляду (контролю) за ринком земель сільськогосподарського призначення, для унеможливлення всілякого роду корупційних та спекулятивних дій.

У статті зазначено, що державна політика у сфері земельних ресурсів перебуває в стадії становлення відповідності європейським та світовим нормам щодо належного управління та контролю земельних відносин. Узагальнено основні напрями державного регулювання використання земельних ресурсів в Україні. Проаналізовано нормативно-правове забезпечення здійснення контролю за використанням земель сільськогосподарського призначення. Обґрунтовано основні інструменти державного регулювання використання земельних ресурсів, серед яких правові, адміністративні, організаційні та економічні. З метою сприяння більш виваженому та раціональному використанню земельного фонду, зниженню корупції у сфері земельних відносин запропоновано заходи, які доцільно запровадити на державному рівні, що сприятимуть удосконаленню процедури контролю за використанням земель. Доведено, що на сьогодні контроль за використанням земельних ресурсів є основою забезпечення продовольчої безпеки держави в стратегічній перспективі повоєнного відновлення країни. Окреслено напрями здійснення державного контролю за використанням природних ресурсів, а саме: державний контроль використання земельних ресурсів усіх форм власності та категорій регулюється Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру; державний нагляд за дотриманням екологічних вимог щодо експлуатації земельних ресурсів, який здійснюється Державною екологічною інспекцією України; державний контроль моніторингу родючості земель проводиться Міністерством аграрної політики та продовольства України. Удосконалено дорожню карту розвитку земельної реформи в України з виокремленням завдань за кожним обраним напрямом, зокрема: впровадження ринкових земельних відносин, формування аграрного реєстру, покращення якості, наповненості кадастрових даних, розвиток іпотечного кредитування та доступ до фінансування дрібних виробників, допомога громадянам у плануванні та управлінні земельними ресурсами, захист та управління землями заповідних територій. Проаналізовано основні безпекові загрози використання земель сільськогосподарського призначення у воєнний період.

У статті розглянуто сутність та особливості становлення системи моніторингу земельних відносин в Україні. З’ясовано мету, завдання та принципи моніторингу земельних відносин. Виокремлено основні показники моніторингу земельних відносин. Охарактеризовано етапи становлення моніторингу земельних відносин в Україні. Охарактеризовано напрями впровадження етапів моніторингу земельних відносин. Вказано, яку інформацію користувачі можуть замовити через веб-сайт Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру. Проаналізовано узагальнені дані щодо землекористування. Обґрунтовано, що запровадження публічного доступу до відомостей про земельні відносини сприяє своєчасному поданню інформації, уникненню помилок і дублювання, вдосконаленню методики проведення моніторингу, та зумовлює створення та функціонування ефективної національної системи моніторингу земельних відносин.

В даній статті автором розкрито поняття та особливості сільського господарства як об’єкту адміністративно-правового регулювання. Визначено, що сільське господарство – це провідна галузь економіки України, яка спрямована на функціональну обробку ґрунту, розвиток аграрного ринку, вирощування зернових культур, розведення худоби, стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції рослинного та тваринного походження. Автором виокремлено особливості сфери сільського господарства. До яких запропоновано внести: 1) є однією з провідних сфер народного господарства та однією з сфер бізнесу; 2) становить більше 10% ВВП України; 3) перспективним є розвиток всіх підгалузей сільського господарства та сільськогосподарської продукції; 4) об’єктом є суспільні відносини, що виникають в публічно-правовій сфері щодо обробки, використання ґрунту, вирощування продукції тваринного та рослинного походження, а також розвитку аграрного сектору; 5) суб’єктами є органи публічного адміністрування (наприклад, Міністерство аграрної політики та продовольства України, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, Державне агентство меліорації та рибного господарства України, місцеві органи публічної адміністрації та ін.) та суб’єкти приватного права; 6) є конкурентоздатною галуззю економіки України як на національному рівні, так і на міжнародному. Автором акцентовано увагу, що не дивлячись на важливість та місце в системі галузей національної економіки, на сьогодні, відсутній спеціальний нормативно-правовий акт, який би урегульовував відносини в галузі сільського господарства. Головними суб’єктами адміністративно-правового регулювання галузі сільського господарства є: Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Міністерство аграрної політики та продовольства України, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, Державне агентство меліорації та рибного господарства України, місцеві органи публічної адміністрації.

У статті наведено трактування науковців щодо змісту і ролі державного контролю. Досліджені аспекти контролю аграрної галузі та визначено коло контролюючих суб'єктів. Визначено, що заходи державного контролю сільськогосподарських підприємств спрямовані на створення конкурентного середовища та розвиток підприємництва у цій сфері, а з іншого боку, на забезпечення соціального захисту населення. Розкрито зміст повноважень та завдань контролю з боку Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та Державної служби України з питань безпеки харчових продуктів та захисту споживачів, Державної податкової служби, Державної аудиторської служби України. Надано пропозиції щодо вдосконалення чинної системи контролю сільськогосподарських підприємств в напрямках формування єдиного регламенту проведення державного контролю, систематизації діяльності органів виконавчої влади з метою уникнення дублювання або конфлікту повноважень та визначення допустимими форм державного контролю сільськогосподарських підприємств.

Based on the analysis of doctrinal opinions and current regulations, the article examines the legal categories of «legal status», «administrative and legal status», which in legalliterature is characterized through the following legal institutions: public subjective rights and legal obligations; legal personality; subjects and objects of management; state coercion, etc. It is emphasized that in the system of legal norms that determine the administrative and legal status of the subject of public administration, the leading role is played by the norms of administrative law. The activity of the State Service of Ukraine for Geodesy, Cartography and Cadastre is analyzed. According to the results of the research, the author's definition of the concept «administrative and legal status of the State Service of Ukraine for Geodesy, Cartography and Cadastre» is given. Keywords: category, legal status, administrative and legal status, activity

Мета. Метою статті є визначення стану обігу земель сільськогосподарського призначення в Україні після зняття мораторію, його особливостей та інституціональних проблем, які виникли в процесі ринкового обігу земельних ділянок власників земельних часток (паїв). Методологія / методика / підхід. У процесі дослідження на основі діалектичного методу пізнання використано такі методи: абстрактно-логічний – для систематизації наукових публікацій, присвячених питанню обігу земель сільськогосподарського призначення, його стану, особливостей і проблем, які виникли в процесі відкриття ринку обігу земельних ділянок власників земельних часток (паїв); аналізу, синтезу, порівняння – для аналізу та порівняння кількості здійснених угод із земельними ділянками за певний проміжок часу (продаж земельних ділянок юридичними особами та громадянами, успадкування та ін.), ціни і площі здійснених угод; метод узагальнення – для формування теоретичних узагальнень і висновків. У процесі роботи використовували офіційні дані Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, а саме: для відображення реальних кількісних і вартісних (цінових) показників стану обігу земель сільськогосподарського призначення в Україні. Результати. За результатами дослідження стану, особливостей і проблем обігу земель сільськогосподарського призначення в Україні визначено, що зазвичай аналізують такі показники, як кількість здійснених угод із земельними ділянками за певний період часу, ціна та площа здійснених угод. Установлено відсутність кореляційного зв’язку між середньою вартістю 1 га земель і кількістю земельних ділянок та їх розміром, що зумовлено продажем ділянок за ціною, що майже рівнозначна нормативній грошовій оцінці. Наведений рейтинг активності обігу земель сільськогосподарського призначення свідчить, що дані в регіональному зрізі є досить строкатими. Констатовано, що ціни на земельні ділянки неповною мірою відображають співвідношення попиту і пропозиції, а здійснення трансакцій із земельними ділянками в процесі обігу створює ще більшу парцеляцію землекористування. Крім того, на прикладі аналізу трансакцій Узинської територіальної громади Київської області підтверджено, що ціна продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, виділених у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), майже дорівнює їх нормативній грошовій оцінці. Здійснений аналіз площ земельних ділянок, набутих у власність фізичними та юридичними особами, показав недотримання законодавчих норм. Зокрема, для окремих фізичних осіб площа придбаних ділянок перевищує норму в 15–95 разів, для юридичних – у 10–50 разів. Оригінальність / наукова новизна. Оригінальність дослідження полягає в тому, що наведений аналіз рейтингу активності обігу земель сільськогосподарського призначення дав змогу констатувати той факт, що ціни на земельні ділянки не визначаються співвідношенням попиту і пропозиції, а штучно формуються на рівні нормативної грошової оцінки земель. Установлено, що здійснення трансакцій із земельними ділянками в процесі обігу не сприяє раціоналізації землекористування сільськогосподарських товаровиробників, а посилює парцеляцію землекористування. Дослідження взаємозалежності підтвердило відсутність зв’язку між середньою вартістю 1 га та кількістю проданих земельних ділянок (r = 0,027) і їх розміром (r = -0,407). Практична цінність / значущість. Основні результати дослідження можуть бути використані як інформаційна основа для вирішення базових інституціональних проблем обігу земель сільськогосподарського призначення в Україні після шестимісячного зняття мораторію; для здійснення відповідних заходів щодо вдосконалення прогалин законодавства в контексті придбання земельних ділянок в одні руки та посилення вимог до виконавців експертної оцінки щодо обґрунтування ринкової вартості земельних ділянок відповідно до чинної методики.