Artículos de revistas: "Функціональна лінгвістика"

1

Oberda, Katarzyna. "ANGER REPRESENTATION IN BIBLICAL DISCOURSE". Studia Methodologica 50 (3 de septiembre de 2020): 23–33. http://dx.doi.org/10.25128/2304-1222.20.50.03.

Texto completo

Resumen

Cтаття має на меті представити гнів як негативну емоцію, яка породжує конфлікт, записаний та представлений у біблійному дискурсі. Основна мета цього дослідження – представити когнітивний, функціональний та прагматичний аспекти гніву як емоції, що призводить до конфліктів, війн та руйнувань. Застосована у дослідженні методологія належить до дискурсивної психології, що включає інструменти когнітивної та функціональної лінгвістики, а також теорію актів мовлення для аналізу дослідницького матеріалу із The Holy Bible: New International Version (HBNIV, 1984).

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

2

Семак, Л. "ЛЕКСИЧНА СИНОНІМІКА ЯК МОВНОСТИЛІСТИЧНИЙ ЗАСІБ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ЖІНОЧІЙ ПРОЗІ". Journal “Ukrainian sense”, n.º 1 (30 de noviembre de 2023): 75–84. http://dx.doi.org/10.15421/462208.

Texto completo

Resumen

Постановка проблеми. У лінгвістиці наразі немає праць, у яких здійснено докладний усебічний аналіз мови сучасних прозаїкинь. Лінгвісти вже студіювали неологізми, оказіоналізми, евфемізми й жаргонізми, що побутують у художньому дискурсі прозаїкинь, проте лексичні синоніми, що маркують мову сучасної української жіночої прози й оприявлюють оригінальний жіночий мовний стиль залишаються поза скрупульозною увагою науковців. Цим умотивовуємо актуальність нашого дослідження. Мета статті – описати лексичні синоніми, що по-особливому фігурують у сучасній українській жіночій прозі та є функціонально релевантними мовностилістичними засобами. Методи дослідження. У статті використано загальнонаукові методи аналізу й синтезу; лінгвістичні методи, із-поміж яких описовий і дистрибутивний метод, методи лінгвостилістичного й контекстуального аналізу; метод компонентного аналізу, застосований для встановлення лексичних значень багатьох лексем, а також інтегральних і диференційних сем, що стали підставою для семантичного зближення / протиставлення в художньому дискурсі. Основні результати дослідження. Спостережено, що найпоказовішим явище синонімії є для лексико-семантичного рівня, оскільки зближення понять, відбите мовними одиницями, оприявлює складну мисленнєву діяльність індивіда – письменника / письменниці, який здавна усвідомив системну тотожність / близькість багатьох фактів навколишнього світу. Помічено, що в сучасному мовознавстві домінує функціонально-семантичний напрям дослідження слів, зокрема й синонімів, метою якого є синхронне вивчення функціонування семантики одиниць лексико-синонімічної парадигми, тому синонімічний ряд слід розуміти як мікросистему в синонімічній системі мови, а також спосіб упорядкування синонімів. Доведено, що розмаїття синонімічних рядів формує лексичну синоніміку, проте синонімічний ряд як парадигма загальномовних лексем не є визначальним і релевантним для художнього дискурсу, тому під час лінгвостилістичного аналізу увагу слід зосереджувати на тих низках синонімічних мовних одиниць, складниками яких нерідко є емоційно, експресивно, стилістично забарвлені лексеми, індивідуально-авторські новотвори, що оприявнюють оригінальну мовну манеру прозаїкинь. Зазначено, що сукупності синонімів є виразними константами ідіостилів письменниць, коли в художніх текстах формують різні стилістичні фігури – ампліфікації, градації, парцеляції, синонімічні антонімізації тощо. Висновки і перспективи. Художній дискурс сучасної української жіночої прози оприявлює чимало близькозначних слів, що потребують обґрунтування у різних площинах лінгвістичного аналізу. У цьому вбачаємо й перспективи подальших досліджень, оскільки сучасна лінгвістика потребує докладних коментарів значно більшої кількості синонімічних нанизувань у мовотворчості майстринь української прози, що дасть змогу виявити нові смисли в їхніх значеннях.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

3

Шевченко, Л. І. "Модерні напрямки сучасної лінгвістики: функціональний контекст". Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика, Вип. 35 (2017): 7–18.

Buscar texto completo

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

4

Багірова, Рахлана Ідріс. "ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІЄПРИКМЕТНИКІВ МИНУЛОГО ЧАСУ В НІМЕЦЬКІЙ ТА АЗЕРБАЙДЖАНСЬКІЙ МОВАХ". Nova fìlologìâ, n.º 92 (19 de diciembre de 2023): 5–11. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2023-92-1.

Texto completo

Resumen

Статтю присвячено функціональним особливостям дієприкметників минулого часу в німецькій та азербайджанській мовах. Як ми знаємо, азербайджанська та німецька мови є мультисистемними. Тому вивчення дієприкметників минулого часу в цих зазначених різносистемних мовах з одного боку, складно, з іншого боку – цікаво. Цій проблемі присвячено багато наукових праць. Питання дієприкметників минулого часу було розроблено окремо в німецькій та азербайджанській лінгвістиці. Однак фундаментальні дослідження в порівняльному аспекті на матеріалі двох різносистемних мов поки що недостатньо вивчені. Актуальність роботи полягає в тому, що в ній вперше порівняно розглядаються функціональні особливості дієприкметників минулого часу на матеріалі німецької та азербайджанської мов. На відміну від німецької дієприкметники, що виражають минулий час, в азербайджанській мові утворюються тільки через суфікси. Дієприкметники утворюються, коли ми додаємо суфікси «-mış, -miş, -muş, -müş», що утворюють дієприкметники минулого часу, до суфіксів твердження та заперечення коренів дійсного та пасивного дієслів. Вони можуть бути дієприкметниками в залежності від їх місця та ролі в реченні. Суфікси «-dıq, -dik, -duq, -dük» теж використовуються під час утворення дієприкметників минулого часу в сучасній азербайджанській мові. Під час аналізу основних функціональних ознак дієприкметників виявляється, що їхня основна функція полягає в тому, щоб пояснювати їх, ставлячи перед предметом, іменним присудком, додатком, прислівником, іменними словосполученнями, зверненнями та суфіксами, а також використовувати як прислівники в реченні. Аналіз матеріалів німецької та азербайджанської мов дозволяє припустити, що дієприкметники теперішнього і минулого часу використовуються в обох мовах, утворюються різними морфологічними засобами і виконують у мові різні функції.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

5

Polishchuk, Nadiya. "PASSIVE PHRASE FUNCTIONAL PERSPECTIVES AND «TEXTUALE LINGUISTICS»". PROBLEMS OF SEMANTICS, PRAGMATICS AND COGNITIVE LINGUISTICS 31 (2017): 95–100. http://dx.doi.org/10.17721/2663-6530.2017.31.08.

Texto completo

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

6

SHEVCHENKO, LARYSA. "MODERN DIRECTIONS OF CONTEMPORARY LINGUISTICS: FUNCTIONAL CONTEXT". Actual issues of Ukrainian linguistics: theory and practice 35 (2017): 7–18. http://dx.doi.org/10.17721/apultp.2017.35.7-18.

Texto completo

Resumen

The article is devoted to the analysis and differentiation of the concepts «modern linguistics» and «neolinguistics» in philology. It is stated that the defined notions are unclearly represented in modern science and require additional argumentation by the chronology and content of new ideas, concepts and theories. The thesis about special social, cognitive and civilizational status of the neolinguistic directions of knowledge, their prospects in a person’s intellectual activity is being argued. The author’s attention is focused on the integral nature of the modern directions of linguistics, which corresponds to the development tendencies of science and its social functions. The overview of separate structural subdivisions, specialties and specializations, tendencies of development of new directions of linguistic science in the leading universities of the world is offered. Information on the establishment of the medialinguistic commission of the International Committee of Slavists, an authoritative international organization of modern researchers in the humanities, is provided. It is postulated that the idea of changing the structural-functional paradigm of the 20th century on the cognitive-communicative paradigm of the 21st century requires additional argumentation.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

7

Доўгаль, Алеся Валер’еўна. "Емотивний аспект мови й мовлення (на матеріалі сучасної білоруської мови)". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 16 (27 de octubre de 2017): 97–102. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v16i0.92.

Texto completo

Resumen

У статті висвітлено актуальні питання лінгвістики емоцій як одного з провідних напрямів у сучасному мовознавстві. Емотивність репрезентовано як функціонально-семантичну категорію, що має польову структуру. На матеріалі сучасної білоруської мови представлено опис лексичних і синтаксичних мовних і мовленнєвих емотивів.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

8

Маєвська, Катерина y Алла Анісімова. "«КОНЦЕПТ» У СУЧАСНІЙ ЛІНГВІСТИЦІ". Grail of Science, n.º 34 (16 de diciembre de 2023): 236–37. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.08.12.2023.52.

Texto completo

Resumen

Розвиток гуманітарного знання поставив перед науковою спільнотою проблему вироблення нового терміну, який би адекватно вказував на зміст мовного знака, знімав функціональні обмеження традиційного змісту та значення, органічно поєднував логіко-психологічні та лінгвістичні категорії. Будь-яка наука володіє поняттями, які, з одного боку, не мають чіткого, точного і загальноприйнятого визначення; з іншого боку, цей термін «приблизно» зрозумілий усім професіоналам у цій галузі досліджень. Інакше кажучи, це пов'язано з тим, що кожен дослідник надає своє розуміння кінцевих елементів, на основі яких, розробляється теорія, однак ряд термінів, введених окремими експертами, на деякий час стає дуже популярними і частотність вживання створює певну «видимість» ясності та прозорості їх значення. Збільшення попиту призвело до появи ряду конкуруючих номінативних одиниць.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

9

Holshtein, Maiia. "ВИКОНАВСЬКИЙ СЕМІОЗИС У МУЗИЧНОМУ МИСТЕЦТВІ". Музикознавча думка Дніпропетровщини, n.º 24 (3 de julio de 2023): 379–93. http://dx.doi.org/10.33287/222324.

Texto completo

Resumen

Мета статті – дослідити процес виконавського семіозису в музичному мистецтві на прикладі аналізу інтерпретант певної композиції. Методологія. Дослідження базується на міждисциплінарному методі, призначеному для проведення функціональних паралелей між музикознавством та мовознавством; лінгвістичному підході, використаному для аналізу специфіки процесу семіозису в бутті музично-виконавського мистецтва; семіотичному підході, уведений до роботи як основа класифікації типів логічних (прагматичних) відношень між виконавцем та музичним твором; лінгвосеміотичний підхід, запропонований С. Шипом, призначений для тлумачення музики як мовлення; термінологічному методі, застосованому для з’ясування змістовних меж лінгвістичних термінів та понять у музикознавчому дослідженні; системному методі, уведеному задля аналізу функціонування компонент тріади Ч. Пірса у контексті музично-виконавського мистецтва; класифікації, використаної для розподілення інтерпретаційних версій твору за типами виконавського семіозису; метод історико-порівняльного аналізу, залученого для порівняння інтерпретант дванадцятої фортепіанної рапсодії Ф. Ліста та їх впливу на трансформацію знаку tempo rubato. Наукова новизна дослідження полягає у порівняльному аналізі семантичних відношень (знак-знак, знак-десигнат, знак-суб’єкт) у лінгвістиці та музичному мистецтві; семіотичному аналізі трансформацій музичного знаку в контексті різних інтерпретант (на прикладі функціонування tempo rubato у виконавських версіях Угорської рапсодії Ф. Ліста № 12) та класифікації інтерпретант рапсодії за типами виконавського семіозису. Висновки. Міждисциплінарний метод уможливив проведення паралелей між музикознавством та лінгвістикою. Застосування тріади Ч. Пірса до вивчення семіозису в музичному виконавстві та аналіз функціонування її компонент, доводить нескінченність цього процесу. Закономірність семіотичних відношень у музично-виконавському мистецтві може бути співставлено із закономірністю їх функціонування у лінгвістиці. Визначення Ф. Лістом tempo rubato одним з найголовніших принципів виконавської інтерпретації, сприяло вибору цього знаку для розгляду трансформації в залежності від різних інтерпретант. Імпровізаційність та контрастність дванадцятої Угорської рапсодії Ф. Ліста, а також її відтворення спричинили вибір цього твору як практичну базу дослідження виконавського семіозису в музичному мистецтві, а виконання В. Кліберна і В. Бенеллі Мозелл як інтерпретант рапсодії. Компаративний аналіз інтерпретант дванадцятої фортепіанної рапсодії сприяв класифікації її версій за типами виконавського семіозису.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

10

ПОГОРІЛА, Анна. "СПОСОБИ ТВОРЕННЯ ТА ФУНКЦІЇ ЕВФЕМІЗМІВ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ". Актуальні питання іноземної філології, n.º 15 (27 de junio de 2022): 86–90. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2021-15-12.

Texto completo

Resumen

Розвідка присвячена дослідженню евфемізмів англійської мови. Висвітлено основні підходи до визначення поняття евфемізм у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі сьогодення та минулого. Визначено різні підходи до класифікації евфемізмів вітчизняними та зарубіжними лінгвістами. Мета роботи полягає у визначенні словотвірних та функціональних особливостей евфемізмів. Методологія розвідки здійснена шляхом використання логічного методу аналізу наукових джерел; описового методу, а також дефініційного та контекстуального аналізу. Наукова новизна полягає у детермінізації мовних засобів, що служать для творення евфемізмів. Встановлено важливість соціального аспекту даної проблематики, евфемізми функціонують і в молодіжному мовленні, так і в політичному, медійному, релігійному та інших сферах соціального спілкування. Розглянуто наявні дефініції поняття евфемізм та виявлено відсутність загальноприйнятого визначення терміну у лінгвістиці. Матеріал дослідження опрацьовано з інтернет ресурсів. З’ясовано, що евфемізми класифікуються за ступенем закріплення в системі мови, за територією розповсюдження та за часовою ознакою. Класифікація евфемізмів базується на основі функціонально-прагматичному, дистрибутивному та лексико-семантичному принципах. Основними функціями евфемізмів є вуалітивна, кооперуюча, превентивна, риторична, елевативна, конспіративна та дистортивна. Висновки названо шляхи творення евфемізмів, що відбуваються на різних рівнях мови: лексичному, семантичному, фонетичному, словотвірному і стилістичному. В основі творення евфемізмів лежать когнітивні процеси та міжконцептуальні зв’язки, завдяки яким здійснюється розуміння евфемізмів у сучасній англійській мові. Евфемізми як засоби толерантного та пом’якшувального висловлювання потребують ґрунтовного та детального дослідження та аналізу.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

11

Громова, Наталія Василівна. "ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОНОМАСТИЧНОГО ПРОСТОРУ В РОМАНІ СОФІЇ АНДРУХОВИЧ «ФЕЛІКС АВСТРІЯ»". Слобожанський науковий вісник. Серія: Філологія, n.º 4 (22 de diciembre de 2023): 74–78. http://dx.doi.org/10.32782/philspu/2023.4.15.

Texto completo

Resumen

Стаття присвячена дослідженню особливостей функціонування власних назв у зразках сучасної української прози. Вивчення власних назв як мовної універсалії є натепер одним із ключових компонентів української лінгвістики. Оніми активно реагують на зміни в суспільному житті носіїв мови, відображають основні культурні, історичні, політичні, духовні процеси розвитку людства. Крім того, є носіями ознак певного історичного періоду, географічного ареалу тощо. Онімікон роману Софії Андрухович «Фелікс Австрія» зумовлений метою художньо зобразити колізії головних героїв на тлі життя міста Станиславова початку ХХ століття. У статті здійснено класифікацію та інтерпретацію основних груп онімів у художньому творі, визначено їх лінгвістичну й ідейно-естетичну роль у формуванні формозмістового рівня тексту. З’ясовано, що онімний простір досліджуваного твору відображає синтез західноєвропейської традиції та елементів української мовної системи. У ньому зосереджено найбільш поширені типи власних назв, які формують лінгвістичну картину тексту, зокрема, в аспекті відтворення мультинаціональності мови на західноукраїнських землях.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

12

Blynova, Nelya y Viktoriia Pavlenko. "Локалізація сайту: функціональний та лінгвістичний аспекти". Communications and Communicative Technologies, n.º 22 (15 de noviembre de 2022): 15–25. http://dx.doi.org/10.15421/292202.

Texto completo

Resumen

Однією з вимог до сучасного бізнесу є наявність вебресурсу, який би розповідав про роботу компанії, надавав новини про її діяльність, функціонував як інтернет-магазин, якщо компанія є виробником певних матеріальних артефактів. У тому ж разі, якщо компанія орієнтована не лише на внутрішній, але і на зовнішні ринки, необхідний багатомовний сайт, який міг би задовольнити потреби цільової аудиторії різних локальних спільнот. Сайт ТОВ «Артмаш» отримав 6 мовних версій (румунською, російською, українською, англійською, польською, литовською). Такий значний обсяг робіт потребував зусиль цілої команди спеціалістів: вебмайстрів, перекладачів, редакторів, тестувальників, спеціалістів із SEO-просування та SEO-оптимізації. Відтак, локалізація сайту не може розглядатись лише як лінгвістична проблема, адже необхідно враховувати і суто функціональні моменти. Вебресурс створений на платформі Lavarel. Вебдизайнерам вдалось без втрат змісту і візуальної естетики передати усі особливості оригінального ресурсу, всі архітектонічні елементи та їх позначення були адекватно передані усіма мовами. Через унікальність ніші та оригінальність продукції, яку пропонує український виробник ТОВ «Артмаш» не виникло необхідності у додаткових заходах із SEO-оптимізації. Всі ключі біли просто перекладені локальними мовами. Відеоконтент як повноцінна складова ресурсу не отримав іншомовних версій і представлений здебільшого україномовними відеороликами. У процесі роботи було отримано на 100 % перекладені мовні версії, тобто було зроблено дубляж сайту. Автори дослідження були задіяні у процесі підготовки україно- та англомовної версій сайту. Особливої уваги потребували терміни й багатокомпонентні термінологічні сполучення, характерні для сільськогосподарського обладнання, машин та механізмів, які виробляє ТОВ «Артмаш». Під час перекладу англійською доводилось вдаватись до роботи з графікою та відео, щоб надати адекватний відповідник певної реалії. Україномовний контент вимагав вибору з кількох наявних варіантів.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

13

Vasko, Roman. "FUNCTIONAL AND FORMAL APPROACHES TO THE INTERPRETATION OF THE SUBPHONEMIC LEVEL UNITS IN STRUCTURAL LINGUISTICS". PROBLEMS OF SEMANTICS, PRAGMATICS AND COGNITIVE LINGUISTICS, n.º 34 (2018): 13–21. http://dx.doi.org/10.17721/2663-6530.2018.34.01.

Texto completo

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

14

Мішеніна, Тетяна y Наталя Березовська-Савчук. "ФУНКЦІОНАЛЬНА ГРАМОТНІСТЬ МАЙБУТНЬОГО ФІЛОЛОГА В МОДЕЛЮВАННІ Й РЕДАГУВАННІ ОСВІТНІХ ПРОЄКТІВ". Гуманізація навчально-виховного процесу, n.º 1(103) (14 de julio de 2023): 70–78. http://dx.doi.org/10.31865/2077-1827.1(103)2023.284530.

Texto completo

Resumen

Публікація присвячена питанню розроблення освітнього проєкту мовно-літературної тематики у мовній підготовці фахівців нефілологічних факультетів. Поняття освітнього проєкту розуміємо як спільну інформаційно-пошукову діяльність викладача і здобувачів освіти, що передбачає відбір актуальної галузевої інформації, інформаційно-дослідницьку роботу з корпусною лінгвістикою (робота з поняттєво-категорійним апаратом), моделювання контенту залежно від освітніх запитів здобувачів освіти. Особливість розроблення контенту освітнього проєкту полягає не лише у доборі мовного матеріалу задля його опрацювання і засвоєння норм літературної мови, вироблення вміння комунікувати, продукуючи фахові тексти, але також здійснювати самостійний пошук й оброблення галузевої інформації, яка забезпечить подальше професійне зростання, формувати цілісну мовну особистість фахівця. Пропонований освітній проєкт у мовній підготовці фахівців є інтегральним за змістовим наповненням (вивчення стилів сучасної української мови здійснюється на основі моделювання текстових фрагментів заданої тематики; оволодіння способами діяльності в опрацюванні фахового тексту задля його аналізу). Робота з тезаурусом орієнована на здійснення філіації й семантизації термінів, які складають апарат пізнання, з одного боку, з іншого, – визначають напрям пізнання шляхом зіставлення змісту поняття в різних галузях і парадигматичних взаємозв’язків. Інтегративне подання матеріалу полягає в тому, що окремі об’єкти спостереження – концепт як категорія знання і фрагмент мовної картини світу – аналізуються на основі філософського, лінгвокультурологічного, літературознавчого підходів, що суттєво розширює уявлення про відтворюваний об’єкт. Текстоцентричний принцип подання навчального матеріалу охоплює різні семантичні акцентатори, апелює до спостереження над прийомами досягнення художнього ефекту (як на рівні опису.так і шляхом спостереження над синестезійними коерлятами). Запропонований освітній проєкт у мовній підготовці фахівців за напрямами Образотворче мистецтво, Музичне мистецтво, Хореографія містить тексти, спрямовані на вироблення комунікативно-стилістичних ознак фахового мовлення (різного стильового спрямування і жанристики), уміння моделювати тексти-міркування, тексти-визначення, тексти-описи. Текстоцентричний принцип передбачає спостереження над біографічним шляхом персоналії, його художнім методом. Передбачено оприлюднення есеїстських здобутків майбутніх фахівців у дослідженні творчого методу персоналії. Освітній проєкт сприяє формуванню емоційного інтелекту, розвитку цілісної мовної особистості фахівця. Функціональна грамотність майбутніх філологів у моделюванні контенту навчального матеріалу, формуванні тезаурусу і завдань до його опрацювання, формулюванні завдань, спрямованих на вироблення творчої мовної особистості фахівця.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

15

МАРТИНЕНКО, Валентина. "ЛІНГВІСТИЧНА СКЛАДНІСТЬ НАВЧАЛЬНИХ ТЕКСТІВ У ПІДРУЧНИКАХ ЧИТАННЯ ДЛЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ". Acta Paedagogica Volynienses, n.º 2 (19 de junio de 2024): 25–34. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2024.2.5.

Texto completo

Resumen

У статті розглянуто лінгвістичну складність художніх та інформаційних текстів чинних (2020–2021 рр.) підручників читання для 3-х – 4-х класів. Обгрунтовано важливість і необхідність оцінки складності навчальних текстів у віковий період, коли становлення повноцінної навички читання учнів ще триває, а також має місце функціональна незрілість окремих пізнавальних процесів дітей, механізмів зорового сприймання, недостатній рівень словникового запасу, фонових знань та ін. Для досягнення мети у процесі дослідження схарактеризовано основні параметри лінгвістичної складності текстів в аспекті їх генерації: довжина речень; синтаксична складність речень; довжина слів; окремі параметри лексичного складу текстів (абстрактність лексики; наявність складних лексем із збігом трьох, а подекуди і 4 приголосних та ін.). З опорою на висновки більшості вітчизняних та зарубіжних учених з’ясовано оптимальні їх кількісно-якісні показники для учнів початкової школи. Предметом детального вивчення слугували завершені за смислом уривки з художніх (казок, оповідань, міфів) та інформаційних текстів (загалом 24 уривки), які було проаналізовано за визначеними параметрами лінгвістичної складності. За результатами дослідження одержано кількісні характеристики у числових та відсоткових значеннях кожного уривка окремо (наведено у таблицях 1–4). Кількісно-якісний аналіз одержаних даних засвідчив невідповідність більшості текстів оптимальним параметрам складності. Вони перевищували допустимі значення за всіма проаналізованими нами параметрами читабельності. Отже, вони викличуть у більшості учнів труднощі під час читання/розуміння, підвищать інтелектуальні і сенсорні навантаження навчальної діяльності школярів. Це актуалізує посилення уваги редакторів видавництв, письменників, укладачів підручників до оцінки складності текстів під час підготовки до друку видань для дітей.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

16

Шевченко, Т. "ГЕНДЕРНІ АСПЕКТИ ТВОРЕННЯ ОКАЗІОНАЛІЗМІВ У ТВОРАХ Н. НІКУЛІНОЇ ТА О. ІГНАТЕНКО". Journal “Ukrainian sense”, n.º 1 (30 de noviembre de 2023): 85–93. http://dx.doi.org/10.15421/462209.

Texto completo

Resumen

Постановка проблеми. Виступаючи джерелом мовленнєвого новаторства, оказіональні слова використовують у мові поетичного твору з художньо-виражальною метою, їх основна функція – експресивна. Оскільки більшість оказіоналізмів називає явище з погляду емоційного сприйняття зображуваного реципієнтом, то головною метою таких утворень є вплив на читача. Актуальність нашого дослідження зумовлена потребою ґрунтовного вивчення оказіональної експресії різних рівнів у творах Н. Нікуліної та О. Ігнатенко, виявленням особливостей її функціонування. Фіксування і теоретичне осмислення індивідуально-авторських новотворів, їх лексикографічне опрацювання допоможуть науково систематизувати у лексиці інноваційні процеси, пов’язані з явищем оказіональної експресії. Мета статті. Мета статті – дослідити гендерні аспекти творення оказіоналізмів у лексичній мікросистемі творів Н. Нікуліної та О. Ігнатенко. Методи дослідження. Для всебічного вивчення оказіональної лексики використано метод спостереження над мовою, синхронно-описовий метод, метод дериваційно-компонентного аналізу, який дає можливість розглядати оказіоналізми як структурну організацію з єдністю ознак, метод синтезу, метод контекстуально-семантичного аналізу, що дозволяє враховувати текстове оточення оказіоналізмів і з більшою точністю окреслити значення новотворів, а також лексико-семантичний і комунікативно-функціональний методи. Основні результати дослідження. Серед оказіональних іменників О. Ігнатенко переважають відприкметникові абстрактні іменники, такі форми авторка використовує для створення відповідної атмосфери. Оказіональна лексика Н. Нікуліної також, як і у О. Ігнатенко, переважно складається з іменникових і прикметникових форм. У творах Н. Нікуліної знаходимо лексику із власне жіночим звучанням, ці новотвори викликають у читача певну почуттєву гаму, створюючи атмосферу, відповідну до авторського задуму. Висновки і перспективи. Жінки-мисткині більше спираються на узуальну лексику, вони, створюючи оказіоналізми, інколи вдаються до вживання гострих слів, але переважає оказіональна лексика, сповнена підкреслено позитивною оцінною семантикою (щоб передати почуття ніжності, довірливості, чуттєвості, закоханості, щирості). Дослідження інтенсифікації виразності мовлення, спричиненої використанням оказіональної лексики у творах Н. Нікуліна та О. Ігнатенко, може поповнити арсенал необхідних знань з комунікативної лінгвістики, допомогти осягнути тенденції розвитку сучасного мовного процесу. Аналіз оказіональної експресії у творах Н. Нікуліної та О. Ігнатенко дає змогу визначити перспективи розвитку словотвірної системи сучасної української мови та висвітлити питання, пов’язані з функціонально-стилістичним аналізом новотворів, оскільки оказіоналізми тісно взаємодіють не лише з семантикою всього висловлювання, але й з окремими його компонентами.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

17

Пестушко, А. В. y В. Б. Гончарова. "ДОСЛІДЖЕННЯ ТИПОЛОГІЇ МОРФЕМ В АНГЛІЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ". Nova fìlologìâ, n.º 82 (11 de agosto de 2021): 205–9. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-33.

Texto completo

Resumen

Пропонована стаття присвячена дослідженню типології морфем в англійській та українській мовах. У статті проаналізовано продуктивність англійських словотвірних суфіксів та префіксів та охарактеризовано способи словотвору в сучасній англійській та українській мовах. У процесі роботи висвітлено основні етапи наукової думки в галузях лінгвістики та морфології, розглянуто такі поняття, як «морфема», «словотвір» «префікс», «суфікс», а також проаналізовано зразки прикладу морфем англійської мови та здійснено їх типологічний аналіз українською мовою. Проведено системний аналіз будови виразників цієї категорії, з’ясовано їхні функціональні диференційні ознаки. Визначено площини спільного та відмінного у структуротвірному вимірі. Виділено й описано функціональні моделі та морфонологічні перетворення, які супроводжують процес виникнення демінутивів. Зʼясовано, що англійська лексика характеризується продуктивністю афіксального способу словотворення, який є підвидом морфологічного способу. Встановлено, що одними з найпродуктивніших способів іменникового словотвору є суфіксальний та префіксальний спосіб. Суфікс та префікс володіють семантичною функцією і можуть відображати належність деривата до певної семантичної групи. У статті виявлено та проаналізовано семантичні груп відповідно до значення, якого набувають похідні іменники, приєднуючи суфікси й префікси до похідної основи. Проаналізовано продуктивність дієслівних, іменникових і прикметникових основ у процесі утворення похідних іменників в українській мові. Виділено й проаналізовано словотвірні типи морфем, з’ясовано продуктивність словотвірних моделей в англійській та українській мовах. Встановлена відповідність різних видів словотвірних моделей у процесі утворення похідних лексичних одиниць різних сфер вживання у досліджуваних мовах. Крім того, у статті розглянуто порівняльний аспект вивчення морфологічного словотвору в англійській та українських мовах на прикладі префіксів та суфіксів та охарактеризовані спільні та відмінні риси морфем в англійській та українській мовах.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

18

ОХРІМЕНКО, Олена y Світлана МАМЧЕНКО. "ТЕКСТ ТА ДИСКУРС У СУЧАСНІЙ ЛІНГВІСТИЦІ: ПІДХОДИ ТА ПРОБЛЕМИ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Філологія, n.º 5 (10) (29 de noviembre de 2023): 24–29. http://dx.doi.org/10.32689/maup.philol.2023.5.4.

Texto completo

Resumen

Стаття присвячена розгляду понять текст та дискурс. Терміни «текст» і «дискурс» відповідають двом напрямам вивчення мовленнєвої взаємодії – лінгвістиці тексту та дискурс-аналізу. У теоретичних джерелах з цієї проблематики обидва напрями розглядаються і як ідентичні, і як протилежні, і як не співвідносні. Мета статті – проаналізувати відмінність між текстом і дискурсом. Для реалізації мети поставлено такі завдання: 1) текст розглядається як результат практичної діяльності людини, що презентує професійну сферу життя, де реалізується колективна свідомість суспільства; 2) за таких умов вивчення різних рівнів стратифікації текстів здійснюється з урахуванням інтенції автора, комунікативних стратегій і тактик, прагматичних настанов, що реалізуються релевантними лінгвопрагматичними прийомами і відповідними мовними засобами. Наукова новизна полягає в тому, що у статті здійснено функціонально-дискурсивний і прагматичний аналіз одиниць мовлення на матеріалі усного та писемного дискурсу-тексту. У висновках зазначено, що текст складна, організована структура, близька до мовленнєвого твору, що характеризується цілісністю, зв’язністю і завершеністю. Дискурсивний контекст тексту на відміну від лінгвального контексту, властивого текстам, є поєднанням психологічних, соціальних, прагматичних характеристик і є абстракцією щодо реальних ситуацій. Проте науковці вважають, що ці поняття є органічно пов’язаними та перебувають у причинно-наслідкових відносинах, та й у межах поняття «дискурс-текст», де дискурс – це процес мовленнєвого мислення, а текст – результат чи продукт цього процесу. Сьогодні приналежність того чи іншого тексту до корпусу текстів певної дискурсивної різновидності, опосередкованої сферою комунікації, де один текст є основним, але не єдиним елементом у комунікативному процесі. Інтенції адресата при послідовному здійсненні цілого ланцюжка дій зумовлює створення різних типів мовлення. Дискурс використовується для позначення різних видів мовлення і мовленнєвих творів, які свівставляються у сукупності з мовними та немовними чинниками. Загалом, головна відмінність між дискурсом та мовленням знаходиться у межах соціального та індивідуального. У визначенні понять «дискурс» і «мовлення» є певні розбіжності, оскільки мовлення має два значення: процес говоріння / письма (мовленнєва діяльність) – шлях від мовних повідомлень (текстів) починається з аналізу структури, виокремлення із неї елементів для породження нової структури, і на завершення – синтез нової структури зі новостворених елементів, і результат говоріння / письма (вербальні тексти, які залишаються в пам’яті або на письмі) –шлях вербального повідомлення (тексту), активізація елементів окремих подій та положень до більш складних пропозицій і мисленнєвих структур, а саме від глибинних семантико-синтаксичних структур до найпростіших речень.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

19

Бузько, Світлана Андріївна. "Поняття стилістичної маркованості мовних одиниць (загальнотеоретичний аспект)". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 17 (2 de abril de 2018): 110–24. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v17i0.37.

Texto completo

Resumen

У статті розглянуто різні підходи щодо визначення поняття «стилістична маркованість». Акцентовано на тому, що явище стилістичної маркованості в сучасній лінгвістиці розуміють по-різному. Одні дослідники розглядають його у співвідношенні з поняттям мовної норми, інші вчені поняття стилістичної маркованості пов’язують зі стилістичним значенням та наявністю в мовної одиниці різних конотацій. Зазначено, що у стилістиці активно використовують термін «стилістичне забарвлення», під яким зазвичай розуміють співвіднесеність мовної одиниці з певним функціональним стилем мови. Зосереджено увагу на тому, що деякі дослідники стилістичне забарвлення визначають як наявність у слова додаткових смислових та стилістичних відтінків. Стилістичну маркованість витлумачено як наявність у мовної одиниці додаткової конотативної інформації емоційного, експресивного, оцінного чи стильового характеру, що зумовлює здатність цієї одиниці створювати певний стилістичний ефект, надаючи мовленню, залежно від комунікативно-прагматичної настанови мовця, різних відтінків – урочистості, піднесеності, невимушеності, фамільярності, іронічності, гумору, комізму, згрубілості, агресивності тощо.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

20

Овсієнко, Леся y Вероніка Ганєчко. "ОСОБЛИВОСТІ ВИРАЖЕННЯ ПОРІВНЯННЯ В НІМЕЦЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМАХ". FOLIUM, n.º 4 (14 de junio de 2024): 241–46. http://dx.doi.org/10.32782/folium/2024.4.36.

Texto completo

Resumen

У статті розглянуто особливості вираження порівняння у структурі німецьких фразеологізмів. У процесі проведення дослідження було встановлено, що фразеологічні одиниці характеризуються великою семантичною, структурною і функціональною різноманітністю. Дослідження компонента порівняння у структурі оцінних фразеологізмів та особливостей оцінки в цілому проводяться в лінгвістиці переважно на лексичному рівні. Тому дослідження оцінки на рівні фразеології є особливо актуальними. Складність лінгвістичної природи порівнянь зумовила появу різних, часто суперечливих думок щодо її структури. Актуальним для сьогодення є питання стосовно визначення лінгвістичного статусу категорії порівняння, з’ясування його синтаксичної природи в узвичаєних традицією граматичних поняттях і термінах. За допомогою мови людина не тільки виражає думки, але також передає свої почуття і волю. Тому, крім основного, предметно-логічного значення, слово може мати також і додаткове емоційне значення. При цьому варто зазначити, що емоційне значення тісно пов’язане з суб’єктно-оцінною характеристикою слова.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

21

Tomenchuk, Maryana y Tetiana Chechur. "WEBSІTE LОCАLІZАTІОN АND TRАNSLАTІОN". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Філологія 2, n.º 42 (20 de diciembre de 2019): 100–103. http://dx.doi.org/10.24144/2663-6840.2019.2.(42).100-103.

Texto completo

Resumen

У статті описано компоненти та складники вебсайтів, що є важливим для адекватного перекладу з англійської українською мовою в процесі їх локалізації, та досліджено особливості й можливості Інтернет-перекладу.Досягнення поставленої мети зумовило необхідність розв’язання таких конкретних завдань, що з неї випливають:розглянути вебсайт як лінгвістичне явище, а також визначити специфіку тексту вебсайтів;дослідити проблеми перекладу в процесі локалізації вебсторінок;викласти лінгвістичні аспекти перекладу.Об’єктом дослідження є опосередкована Інтернетом комунікація в мультикультурних та мультилінгвальних контекстах, предметом – локалізація вебресурсів як ключовий чинник адаптування сайтів у мультикультурному та мультилінгвальному середовищах, а також збереження національної самобутності, які характерні для сучасного суспільства.Міждисциплінарний характер дослідження зумовив необхідність застосування різних методів роботи з фактологічним матеріалом: методу аналізу українських відповідників, узагальнення й систематизації, а також концептуального, контекстуального, порівняльно-зіставного, методів лінгвокультурологічного коментарю та інтерпретації результатів дослідження.Новизна дослідження полягає в аналізі елементів вебсайтів та описі їх особливостей, які не відповідають загальним правилам використання.Отримані результати. Контекстуальний та функціональний аналіз дає змогу визначати номінативну, експресивну, оцінну, функції складників вебсайту. Метод застосування словникових дефініцій та порівняльний аналіз українських відповідників слугують для визначення способів формування та перекладу їх складників.Практична цінність отриманих результатів та висновків зумовлена тим, що вони можуть бути використані в курсах теорії та практики перекладу, когнітивної лінгвістики та стилістики сучасної англійської мови.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

22

Крестьянполь, Любов y Анастасія Верхолюк. "ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ІНТЕРФЕЙСУ КОРИСТУВАЧА ПЛАТФОРМ ДЛЯ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ". Physical and Mathematical Education 38, n.º 1 (27 de febrero de 2023): 28–35. http://dx.doi.org/10.31110/2413-1571-2023-038-1-004.

Texto completo

Resumen

Формулювання проблеми. У роботі розглядається питання зручності інтерфейсів користувача платформ для дистанційного навчання. У сучасних реаліях змінюється та модернізується освіта в Україні. Це пов’язано не лише із інформатизацією суспільства, а й з пандемією Covid-19 та війною. Це вплинуло на освітній процес та змінило його. Звичне офлайн-навчання перейшло у онлайн-режим із використанням різноманітного програмного забезпечення. Проте, не завжди опановувати та користуватись новим програмним забезпеченням, яке може суттєво впливати на якість та ефективність навчання і викладання, легко. Матеріали і методи. Здійснено аналіз і синтез теоретичних відомостей; проведено тестування інтерфейсів користувача, проведено онлайн опитування і опрацювання результатів опитувань. Експериментальна база дослідження: в експерименті взяли участь студенти та викладачі кафедри прикладної лінгвістики. Загальна кількість учасників – 120 студентів і 8 викладачів. Результати. У роботі здійснено аналіз інтерфейсів платформ для дистанційного навчання Moodle та Google Classroom. Описано основні функціональні модулі систем, зазначено їх переваги та недоліки (порівнюються функціонал, ефективність, утилітарність, задоволеність програмного забезпечення). Для апробації систем розроблено електронні курси, які впроваджувалися з 2019 року. Представлено результати опитувань викладачів і студентів щодо ергономіки платформ. Аналіз емпіричних даних засвідчив зміну факторів, що впливають на ефективність дистанційного навчання: платформи дистанційного навчання та мотивації здобувачів і викладачів. Висновки. Проведений аналіз дозволив оптимально підібрати платформи дистанційної освіти відповідно до освітнього компонента. Визначено основні проблемні питання, які виникали у процесі навчання у здобувачів та викладачів.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

23

Лебедєва, А. В. "НЕОЛОГІЗАЦІЯ ЛЕКСИЧНОГО СКЛАДУ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ НОВІТНЬОГО ЧАСУ". Nova fìlologìâ 1, n.º 81 (23 de junio de 2021): 206–10. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-1-31.

Texto completo

Resumen

Статтю присвячено метаморфозам, які фіксуються в лексичній системі англійської мови в останні роки, а саме процесам неологізації та проблемам, пов’язаним із появою новотворів в англійській мові на новітньому етапі її розвитку. Мова як будь-який живий організм безупинно еволюціонує та збагачується різними мовними засобами. Лексична система мови є найбільш рухомою і гнучкою. Словниковий склад змінюється динамічно й постійно разом із розвитком мовного колективу, відображаючи сучасні тенденції та зміни у суспільстві. Сьогодні англійська мова зазнає різноманітних змін на всіх мовних рівнях, зокрема лексичному. На рівні лексики трансформації відчуваються найбільш інтенсивно, оскільки лексична система віддзеркалює актуальні суспільні тенденції та модифікації мовного оточення, збагачується новими лексичними одиницями. Проблеми неології викликають велику зацікавленість із боку сучасних мовознавців. Аналізуються номінативні процеси та лексичні зміни, що відбуваються на сучасному етапі, досліджуються механізми неологізації вокабуляру, характеризуються основні шляхи поповнення новотворами лексичного складу англійської мови, вивчаються особливості процесів утворення нових слів, досліджується структурна, семантична та функціональна специфіка неологізмів. Аналіз нових лексичних одиниць і мовних процесів, пов’язаних із їх появою та функціонуванням, є актуальним питанням у зв’язку з орієнтацією сучасної лінгвістики на дослідження процесів розвитку мови. Детальне вивчення неологізмів сприяє більш чіткому розумінню та сприйняттю динамічних процесів неологізації, що фіксуються останнім часом на рівні лексики. Цей процес свідчить про тісний зв’язок проблемної тематики з реаліями сьогодення та нагальними потребами сучасного суспільства. Об’єктом розвідки виступають процеси неологізації лексичного складу англійської мови. Матеріалом дослідження обрано неологізми, які з’явилися в англійській мові за період останніх років ХХІ ст. Розглянуто теоретичні підходи до вивчення новотворів, визначено поняття «неологізм», проаналізовано семантичну специфіку та тематику англійськомовних новоутворень.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

24

Рябуха, О. І. "ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАСОБАМИ КОРЕЛЯЦІЙНОГО АНАЛІЗУ ДІЯЛЬНОСТІ УЛЬТРАСТРУКТУР ПРОФІЛЮ ТРАНСПОРТУВАЛЬНОЇ МОЖЛИВОСТІ ФОЛІКУЛЯРНИХ ТИРОЦИТІВ". Medical Informatics and Engineering, n.º 3-4 (17 de febrero de 2022): 28–38. http://dx.doi.org/10.11603/mie.1996-1960.2021.3-4.12638.

Texto completo

Resumen

Використання математичних методів для вивчення морфо-функціональних особливостей фолікулярних тироцитів при коригуванні аліментарного дефіциту йоду є актуальним завданням цитофізіології. Метою роботи стало за умов дефіциту йоду в раціоні дослідити особливості взаємозв'язків між ультраструктурами фолікулярних тироцитів транспортувального напряму їх діяльності (базальної цитоплазматичної мембрани, перикапілярного простору, мікрокапілярного русла, ендотеліоцитів) при прийманні органічного і неорганічного йоду. Об'єкт дослідження: електронограми щитоподібних залоз білих щурів-самців, яким дефіцит йоду в раціоні коригували гістологічно встановленою мінімально діючою дозою органічного та неорганічного йоду. Встановлено, що лінгвістична (описова) характеристика стану ультраструктур тироцитів є інформативною, проте не дозволяє з'ясувати особливості їх взаємовпливів і взаємозалежностей. За допомогою аналізу кореляційних портретів установлено, що в умовах аліментарного дефіциту йоду порушується стан мікрокапілярного русла, тоді як приймання органічного та неорганічного йоду покращує його морфофункціональний стан. При аліментарному дефіциті йоду поліпшення гемоциркуляції у мікрокапілярному руслі щитоподібної залози йодом органічної і неорганічної хімічної природи забезпечується різними ультраструктурними складовими елементами профілю транспортувальної можливості фолікулярних тироцитів: при прийманні органічного йоду воно проявляється через оптимізацію кореляційних зв'язків між фолікулярними тироцитами зі збільшеною складчастістю їхніх цитоплазматичних базальних мембран і незміненими ендотеліоцитами, при прийманні неорганічного йоду — кореляційних зв'язків між перикапілярним простором помірної ширини та гіпертрофованими ендотеліоцитамиі.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

25

Матковська, Марія. "СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АНГЛОМОВНОЇ КОМУНІКАЦІЇ В КОНТЕКСТІ МІЖКУЛЬТУРНОЇ І СОЦІАЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ". FOLIUM, n.º 4 (14 de junio de 2024): 201–6. http://dx.doi.org/10.32782/folium/2024.4.29.

Texto completo

Resumen

Стаття присвячена семантичним особливостям англомовної комунікації в контексті міжкультурної й соціальної взаємодії. Зокрема, увагу зосереджено на дослідженні комунікативної особистості, що має свої особливості актуалізації на різних рівнях і в різних типах комунікації, визначальними серед яких є мотиваційні, когнітивні і функціональні параметри; характеристиці особливостей національної комунікації в процесі міжкультурного обміну, систематизації способів повсякденних комунікацій, направлених на досягнення взаєморозуміння, а також визначенні й систематизації принципів збереження національно- культурного колориту в даному процесі, таких як принцип єдності формальної й динамічної еквівалентності, принципів цілісного сприйняття, умовності, виборчого відношення тощо. Автор досліджує міжкультурну і соціальну взаємодію комунікантів, що є проявом адекватної комунікативної поведінки в процесі взаєморозуміння й встановлення взаємин, а також уміння адекватно інтерпретувати і приймати національно-культурне різноманіття партнерів по комунікації. В результаті висвітлено актуальну проблему англомовної комунікації на міждисциплінарному рівні, із залученням відомостей етнопсихології, соціології, міжкультурної прагматики, лінгвокультурології, лінгвістики та інших суміжних областей на основі комплексного підходу, що дозволяє розглядати тип культури, структуру соціальних відносин, основні культурні цінності та прийняті норми. Мова і культура є взаємопов'язаними і загальновизнаними поняттями, але як саме моделі комунікативної поведінки співвідносяться з системою культури, що являє великий інтерес як для загальної теорії комунікації, так і для опису і аналізу комунікації в межах окремої мовної спільноти. Постулюється ідея, що за результатами системного аналізу ціннісних орієнтацій британців можна ідентифікувати ієрархію соціально бажаних якостей британської нації. В результаті засвідчено що, успішна міжкультурна і соціальна взаємодія є проявом адекватної комунікативної поведінки в процесі взаєморозуміння й встановлення взаємин між партнерами по спілкуванні.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

26

Шевчук, Тамара y Ольга Ткачук. "Мовностилістичні особливості оповідання остапа вишні «Веселі артисти»". New pedagogical thought 109, n.º 1 (14 de junio de 2022): 65–72. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2022-109-1-65-72.

Texto completo

Resumen

У статті акцентовано увагу на одному з пріоритетних напрямів сучасної лінгвістики – дослідженні ідіостилю письменника. Підкреслено, що вивчення мови художника слова дозволяє простежити взаємозв’язок літературної мови і мови художньої літератури, продемонструвати можливості функціонування загальнонародної мови в певний період життя людей, хоча у процесі творчості кожен письменник створює власний мовний світ, який відображає його світобачення й світосприйняття, загальну культуру тощо. Проаналізовано мовностилістичні особливості оповідання Остапа Вишні (Павла Губенка) «Веселі артисти», визначено специфіку творчої манери автора, відбору ним лінгвістичного матеріалу в процесі вербального зображення подій, процесів, героїв тощо – такої фантастичної реальності, якою її бачить письменник. Наголошено, що в тексті оповідання природно переплелися елементи різних функціональних стилів – художнього, публіцистичного, наукового, розмовного, що не впливає на злитість, нерозривність змісту твору. Визначено мовностилістичні засоби: метафори, персоніфікації, терміни, слова з емоційними відтінками значень, експресивно забарвлені слова, вигуки та звуконаслідувальні слова, за допомогою яких автор описує події, створює яскраві образи, надає тексту емоційності та досконалості. Виокремлено дотепні й художньо неповторні діалоги як один з основних засобів характеристики й оцінки персонажів. Зазначено, що саме діалогам притаманні неоднозначність, життєво-змістова наповненість, колоритність, адже в них – не лише безпосередня інформація про маленького артиста, обставини дії, ситуацію, а й авторська оцінка зображуваного. Мовностилістичні засоби, дібрані Остапом Вишнею для творення словесних картин оповідання «Веселі артисти», посилюють увагу читача до певного виразу, слова, вербально зображеної галереї художніх образів артистів цирку. Звичні для кожного лексеми у тексті набувають нових значень, відтінків, а в результаті діти отримують нові враження, захоплюються героями твору та їхніми виступами.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

27

Оробінська, М. В. "РОЗВИТОК ПАРАДИГМИ «КУЛЬТОВІ СПОРУДИ» У ТВОРЧОСТІ ДЖОНА ГОЛСУОРСІ". Nova fìlologìâ, n.º 88 (3 de marzo de 2023): 71–75. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2022-88-11.

Texto completo

Resumen

Стаття присвячена аналізу творчості Джона Голсуорсі, зокрема парадигмі Культових споруд. Аналіз проводиться в рамках функціональної лінгвістики, що розглядає текст як дію, у якій беруть участь як автор, так і читач. Аналіз парадигмальної організації претендує на представлення моделі сприйняття тексту. У ході розуміння тексту реципієнт переходить від текстової синтагматики (слова розташовані в тексті послідовно) до ментальної парадигматики («предметні» образи зв’язуються за законами логіки й асоціацій). Розуміння тексту залежить від характеристик парадигм і міжпарадигматичних зв’язків. Аналіз парадигмальної організації тексту включає розрізнення окремих парадигм; характеристику складу, функцій, способу вираження та конфігурації парадигм і міжпарадигмальних зв’язків. Джон Голсуорсі – відомий англійський письменник і драматург, який здобув славу трилогією «Сага про Форсайтів». Парадигма «Культові споруди» не є основною для автора концепцією. Вона радше розкриває важливіші поняття (мораль у кінці віку, неповноцінність законів про шлюб і власність, природу тощо). Еволюцію парадигми «Культові споруди» можна чітко простежити в роботах Джона Голсуорсі. Спочатку Джон Голсуорсі зосереджується на чуттєвих аспектах, коли описує культові споруди («сірий», «чорний», «задушливий», «м’яка темрява», «легко пахло віком і пахощами», «холодний» тощо). Культові споруди автор протиставляє природі, перетворює цей антагонізм на опозицію «життя – смерть». Але ситуація кардинально змінюється з розвитком індивідуального стилю романіста. Собор описується як «дуже багатий»; «ці старі будівлі викликали почуття»; «особливе відчуття, не неприємне»; «королівська англійська» (Дж. Голсуорсі підтримував дітей, які навчалися говорити та писати правильно англійською мовою); «лише ледь помітно пахло віком та фіміамом»; «нічого не було некрасивого», і це дає «відчуття втечі». Усе ще акцентуючи на чуттєвому аспекті, Дж. Голсуорсі усуває опозицію.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

28

ВЕСОЛОВСЬКИЙ, Олег y Олена ПАВЛИШИНЕЦЬ. "ФУНКЦІОНУВАННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ З СОМАТИЧНИМ КОМПОНЕНТОМ У НІМЕЦЬКІЙ МОВІ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Філологія, n.º 4 (9) (18 de octubre de 2023): 5–9. http://dx.doi.org/10.32689/maup.philol.2023.4.1.

Texto completo

Resumen

Стаття присвячена аналізу вживання фразеологічних одиниць, пов’язаних із частинами тіла чи фізичним станом, у новинах, представлених на німецькому сайті tagesschau.de. Автори статті визначають актуальність проблеми в контексті впливу мови на формування мовної картини світу у текстах новинних повідомлень та виявлення особливостей вживання фразеологічних одиниць у цьому жанрі. Мета статті полягає у вивченні функціонування та маніпулятивного потенціалу фразеологізмів із соматичним компонентом у текстах німецьких новин. Дослідження спрямовано на виявлення особливостей вживання цих виразів у новинному дискурсі, а також на визначення їхнього внеску у формуванні мовного образу новин та ефективної взаємодії з аудиторією. Автори статті використовують комплексний метод дослідження, що включає аналіз вживання фразеологізмів, їхню взаємодію у межах одного контексту та вплив на сприйняття інформації реципієнтом. Особлива увага приділяється ролі фразеологізмів з соматичним компонентом у формуванні емоційного тону новин, а також їхній функціональній ефективності в контексті впливу на аудиторію. Встановлено, що у німецькомовних новинах більшість фразеологізмів мають компоненти, які стосуються обличчя та виражають дії, меншою мірою представлені одиниці у складі фразеологізмів на позначення кінцівок, шкіри та внутрішніх органів, такі фразеологізми позначають почуття. Автори наголошують на необхідності розуміння та аналізу впливу фразеологічних засобів на рівень зрозумілості та емоційну насиченість новинного тексту для читача. Результати дослідження дозволяють виявити особливості фразеологічної експресії у новинах, а також визначити можливі шляхи покращення мовленнєвої виразності та комунікативної ефективності текстів новин через уважне використання фразеологізмів з соматичним компонентом. На думку авторів, ця стаття може стати корисним внеском у розуміння впливу фразеології на мовленнєвий акт і відкриє нові перспективи для подальших досліджень у галузі лінгвістики та медіакомунікацій.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

29

Сінна, Л. Ю. "ВІДТВОРЕННЯ КОМУНІКАТИВНОГО ВПЛИВУ ПРИ ПЕРЕКЛАДІ ТЕКСТІВ МАСМЕДІЙНОГО ДИСКУРСУ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 102, n.º 3 (30 de diciembre de 2021): 306–14. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-102-3-306-314.

Texto completo

Resumen

Стаття присвячена особливостям реалізації відтворення комунікативного впливу під час перекладу масмедійних текстів. Тексти мас-медіа є невід’ємною частиною сьогодення, а мовний вплив на читача є головною метою таких видань. Зацікавленість лінгвістів у дослідженні вищезазначених текстів зумовлена тим, що лінгвістична теорія вийшла на рівень дискурсивності, а медіатекст є підкреслено дискурсивним. Сучасний підхід до поняття «масмедійний дискурс» визначає, що він являє собою основне джерело знань людей про світ і події, а глобальні зміни у масовій комунікації безпосередньо відбуваються за допомогою комунікативного впливу такого дискурсу, що впливає на умови життя, спосіб мислення і систему сприйняття інформації сучасного суспільства. У статті досліджено базові поняття мовного впливу, окреслено його функціональну спрямованість та розкрито питання про прагматичні чинники аналізу мовного впливу. Було виявлено, що об’єктом і одночасно учасником такої комунікації виступає читач або слухач, а успішна реалізація мети масмедійного дискурсу можлива лише у разі застосування певного ряду мовних засобів. У статті подано інформацію про способи досягнення перлокутивного ефекту на аудиторію під час відтворення прагматичного потенціалу тексту у мові перекладу, а також на прикладі конкретних ситуацій висвітлено алгоритм прагматичного аналізу (урахування певних лінгвокультурологічних особливостей аудиторії, на яку спрямований цей текст) та окреслено деякі комунікативні стратегії і тактики масмедійного дискурсу, виявлення яких сприяє створенню більш ефективного розуміння інтенцій автора. З огляду на те, що аналіз відтворення комунікативного впливу зазначеного дискурсу під час перекладу є дуже широким, у статті було запропоновано лише окремі шляхи реалізації цього питання, які відображають власний досвід автора та його власну думкую.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

30

Імріхова, Марія. "K TERMÍNOM proprializácia, deapelativizácia a transonymizácia". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Філологія 1, n.º 45 (26 de noviembre de 2021): 230–36. http://dx.doi.org/10.24144/2663-6840.2021.1.(45).230-236.

Texto completo

Resumen

Автор дослідження зосереджується на деяких базових лінгвістичних концепціях (пропріалізації, апелятивизації, депропріалізації та деапелятивізації, онімізації, деонімізації, трансонімізації) та представляє їхні концептуальні обмеження. Вихідним пунктом є а) теорія власного імені, згідно з якою онімічний зміст складається з окремих сегментів інформаційно-енциклопедичного характеру та оформлення; б) визначення апелятивів та пропріативів як іменників певних лексико-граматичних груп. Представляючи визначення термінів у лінгвістиці, необхідно гармонізу- вати термінологію процесів в апелятивній та пропріальній сфері мови. Процеси, які відбуваються аналогічно в обох підсистемах, не потребують термінологічного розрізнення, але, з іншого боку, необхідно конкретизувати, зокрема, перехід з однієї підсистеми в іншу, до чого прагне ономастика. Терміни онімізація, деонімізація, трансонімізація перебувають у взаємодоповнювальних відносинах, якщо від- правною точкою є передавання форм і водночас наявне формальне співвіднесення обох полюсів ономасіологічного процесу. Якщо форма мотивації змінюється, – це не перехід / перенесення оніма на інший рівень, а явище словотво- рення в онімічній системі. Якщо мотиватором формально похідного пропріума є інший пропріум, ми можемо гово- рити про (транс) онімічне утворення. Про трансонімізацію також слід говорити у разі перенесення на найменування нового унікального явища в межах одного онімічного підкласу, від одного унікального об’єкта до іншого. Якщо між мотивувальним і мотивованим пропріумом існує чіткий зв’язок та спільна онімічна сема, ми вважаємо таке явище в трансонімізації онімічною полісемією. Словацька ономастична термінологія знаходиться в процесі порівняння та узгодження зі слов’янською та між- народною ономастичною термінологією. Словацька ономастична теорія перебуває також під впливом інтернаціоналізації, але вона зберігає внутрішню усталену функціональну еквівалентність, яку, однак, треба перевіряти, на що спрямоване наше дослідження.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

31

Соколова, О. В. "СТИЛІСТИЧНЕ АРАНЖУВАННЯ НІМЕЦЬКОМОВНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ПРОМОВИ". Nova fìlologìâ 2, n.º 81 (23 de junio de 2021): 123–29. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-2-18.

Texto completo

Resumen

У статті текст публічної промови трактується як соціальна дія суб’єкта, який формулює свої комунікативні інтенції відповідно до ситуації і соціокультурних умов спілкування, а також до загальної стратегії мовної поведінки та тактики взаємодії з адресатом. Сучасний стан лінгвістичної парадигми характеризується антропоцентричним підходом, сутність якого полягає у зверненні до ролі людини у процесі породження та сприйняття мови. Особливу роль відіграє виявлення та вивчення найбільш ефективних засобів оптимізації вербального впливу на слухача, що є значним внеском у розвиток культури мовлення та політичної комунікації. У статті стверджується, що динаміка суспільного розвитку спричиняє зміни в області політичної комунікації і постійно висуває нові вимоги до мови. Створюється нове поле для формування відносин між державою та суспільством, між політиками та громадянами. У контексті таких зрушень на перший план виходить не тільки лінгвістичний аналіз публічних промов Гельмута Коля як окремого жанру політичного дискурсу, а й аналіз соціально-політичних обставин, за яких вони створюються. Теоретичну основу дослідження становлять праці українських та закордонних фахівців у галузі: політичної лінгвістики та політичного дискурсу (В.З. Демьянков, Н.М. Попова), теорії риторики (І.Ю. Ковальчук, Л.І. Мацько), жанру публічної промови (М.О. Діденко, М.С. Дорофеєва, Х. Шойрле), теорії стилістичних фігур (Н.М. Разинкіна, І.І. Радченко, К.А. Киянова), функціональної стилістики (І.Ю. Ковальчук, А.П. Сковородніков). Вказується на те, що кожний із проаналізованих образних мовних засобів має значні можливості для уточнення прагматичних інтенцій мовця і для посилення впливу оратора на слухацьку аудиторію. Обґрунтованість отриманих результатів забезпечується значною кількістю проаналізованих німецьких прикладів (понад 400 мовних одиниць), а також застосуванням комплексної методики аналізу, із залученням сучасних комунікативно- прагматичних, дискурсивних методів, їх поєднанням із традиційними описовими прийомами.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

32

Осипенко, В. Ю. "ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДИСКУРСУ В МОВОЗНАВСТВІ КІНЦЯ XX – ПОЧАТКУ XXI СТ." Nova fìlologìâ, n.º 90 (28 de agosto de 2023): 69–74. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2023-90-10.

Texto completo

Resumen

Стаття актуалізує питання основних напрямів дослідження дискурсу в мовознавстві кінця XX – початку XXI ст. та їх характеристик. Так, у науковій роботі розглянуто різні підходи до дослідження дискурсу, зокрема критичний дискурс-аналіз, соціолінгвістику дискурсу, дискурсивну граматику, мультимодальний дискурс, дискурсивну психолінгвістику. Зазначено, що дослідження дискурсу стали актуальними в зв'язку зі зростанням інтересу до мови як соціального явища, а зацікавленість мовознавців до вивчення дискурсу пов’язана зі зміною пріоритетності предмету досліджень у другій половині ХХ століття, з переходом від вивчення структури мови до її функціонування. До того ж, у статті докладно розглянуто поняття дискурсу як соціального феномена, зазначаючи, що дискурс відображає широкий контекст, який утворює його значення, а також окреслено взаємозв'язок між мовознавством та іншими науками, такими як психологія, соціологія, інші. Розглянуто та систематизовано погляди мовознавців на напрями дослідження дискурсу, а також виявлено джерела цих поглядів. Визначено, що в залежності від методологічної спрямованості науковці виділяють такі напрями дослідження дискурсу, як формальний, функціональний та діяльнісний. Доведено, що напрями дослідження дискурсу взаємопов'язані між собою, але відрізняються тим, що увага сфокусована на одному певному аспекті дискурсу. Кожен із вищезгаданих напрямів дослідження, безперечно, сприяє всебічному аналізу, опису і осмисленню соціолінгвістичного феномена дискурсу, який все більше набуває міждисциплінарного статусу і стає об’єктом новітніх теоретичних напрямків та наукових дисциплін – теорії дискурсу, дискурс-аналізу, дискурсивної лінгвістики. Визначено, що підходи до дослідження дискурсу дозволяють розглядати мовлення не лише як засіб комунікації, але і певним чином як феномен, що впливає на культурні явища, соціальну реальність та людські почуття і емоції. Так, напрями дослідження поняття дискурсу в мовознавстві кінця XX ст. залишаються актуальними та формують основи для подальшого розвитку цієї області дослідження.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

33

Мороз, Тетяна. "ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО АНАЛІЗУ ПАРЕМІЙ В УКРАЇНСЬКОМУ, РОСІЙСЬКОМУ ТА ПОЛЬСЬКОМУ МОВОЗНАВСТВІ". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Філологія 1, n.º 45 (29 de noviembre de 2021): 312–20. http://dx.doi.org/10.24144/2663-6840.2021.1.(45).312-320.

Texto completo

Resumen

Пареміологія є сферою зацікавлень не лише мовознавства, а й соціології, психології, етнології, культурології та фольклористики. Зважаючи на багатофункціональність і структурно-семантичну різноманітність, паремії привертають увагу дослідників різних гуманітарних дисциплін уже не одне століття. Безсумнівно, одним із основних у лінгвістиці було і залишається питання методики дослідження прислів’їв та приказок. Із часом значний рівень роз- витку методології дозволив здійснювати низку досліджень щодо феномена паремія та його функціонування у мовній системі. Про це свідчать наукові праці українських, польських і російських науковців минулих часів і сьогодення. У нашій статті коротко розглянуто актуальну та дискусійну проблему термінологічного визначення поняття па- ремія. З’ясовано, що у мовознавстві і досі немає усталеного тлумачення паремій. Основну увагу акцентовано як на усталених (комплексний лінгвістичний, структурний, опозиційний, функціонально-синтаксичний, зіставно-типоло- гічний, ономасіологічний), так і новітніх (ідеографічний, лінгвокультурологічний, комплексний інтердисциплінарний, когнітивний, когнітивно-дискурсивний, структурно-семіотичний, концептуально-семіотичний, лінгвокогнітивний, комунікативно-дискурсивний, прагматичний) підходах до вивчення прислів’їв та приказок в українському, російсько- му та польському мовознавстві. Нашим завданням було опрацювати лінгвістичні дослідження, присвячені вивченню паремійних одиниць та з’ясувати, за допомогою яких підходів мовознавці здійснюють їх опис. У роботі висвітлено погляди науковців, які належать до прибічників широкого та вузького підходів, щодо належ- ності чи неналежності прислів’їв та приказок до складу фразеологічного фонду. Схиляючись до вузького розуміння фразеології, прислів’я та приказки ми розглядаємо поза її межами, оскільки прислів’я та приказки існували ще з давніх-давен. Проведений аналіз праць засвідчує широту методології досліджень паремійних одиниць, які є особливими одиницями мови. Тому подальше вивчення більшої кількості матеріалу дасть змогу виявити інші підходи до вивчення паремій.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

34

ПИСКАЧ, Ольга. "ЕВФЕМІЗМИ ТА ІНШІ ВЕРБАЛЬНІ РЕПРЕЗЕНТАНТИ КОНЦЕПТУ «СМЕРТЬ» В УКРАЇНСЬКИХ ГОВІРКАХ ЗАКАРПАТТЯ". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Філологія 2, n.º 46 (1 de mayo de 2022): 181–86. http://dx.doi.org/10.24144/2663-6840.2021.2.(46).181-186.

Texto completo

Resumen

Збір, систематизація й аналіз різних засобів номінації в системі живорозмовного мовлення належить до актуальних завдань сучасної української діалектології з огляду на динамічні процеси словникового складу. Екстра- й інтралінгвальні чинники стають причиною появи мовних явищ, які викликають жвавий науковий інтерес щодо способів вираження, семантики й функціональних особливостей. Евфемізми, дисфемізми та інші одиниці вторинної номінації потребують глибшого теоретичного осмислення у зв’язку з антропоцентричним підходом до вивчення мовних явищ у лінгвістиці. У статті здійснено аналіз семантики і структури евфемізмів та інших вербальних репрезентантів концепту «смерть» в українських говірках Закарпаття. Для реалізації мети було виконано такі завдання: 1) виокремлено й сис- тематизовано евфемістичні, дисфемістичні та інші вербальні репрезентанти концепту «смерть»; 2) розкрито зв’язок евфемізмів, дисфемізмів і тропеїчних засобів; 3) визначено основні способи та чинники субститутів; 4) з’ясовано роль компонентного складу у формуванні евфемістичних і дисфемістичних виразів; 5) проаналізовано на прикладі окремих субститутів роль лінгвальних та екстралінгвальних чинників. Доведено, що евфемізми, дисфемізми та інші вербальні репрезентанти концепту «смерть» у закарпатському говорі утворюють широкий пласт вторинних найменувань і відображають лінгвоетнокультурні особливості закарпатців. Зі структурного погляду – це одно-, дво- і здебільшого багатолексемні сполуки, до складу яких входять переважно дієслова та іменники. З погляду семантики багато описових номенів відбиває віру закарпатців у потойбічне життя, анімістичні уявлення про душу та форми її існування. Частина висловів підтверджує боязливе, шанобливе, ритуально-сакральне став- лення до самого факту смерті й ілюструє чітко сформовану систему діалектних норм похоронного етикету. Проте вживання цілої низки метафор, метонімій, фразем та інших висловів жартівливого чи іронічного плану свідчить про давні прагнення людини подолати страх перед смертю.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

35

Рудь, О. М. "ОДОРАТИВНА ЛЕКСИКА В ПОЕЗІЇ ШІСТДЕСЯТНИКІВ". Nova fìlologìâ, n.º 91 (5 de diciembre de 2023): 93–99. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2023-91-12.

Texto completo

Resumen

Стаття присвячена вивченню одоративів, що функціонують у поетичному мовленні представників українського шістдесятництва. Матеріалом дослідження слугувала лексика на позначення запахових відчуттів, дібрана із поетичних творів видатних майстрів слова, зокрема М. Вінграновського, І. Драча, Л. Костенко, Б. Олійника, Д. Павличка, В. Симоненка, які зробили вагомий внесок у мовотворчий процес та розбудову мовної системи. Здійснено лексико-семантичний, граматичний та функціональний аналіз одоративів. Зазначається, що одоративна лексика у поетичних творах шістдесятників займає незначне місце, але є досить ефективним засобом створення поетичних образів. Найбільшу групу одоративів становлять дієслова, серед яких виділяються лексеми із значенням «видавати, виділяти який- небудь запах» та лексеми із значенням «вдихати через ніс який-небудь запах». У поезії шістдесятників активно використовуються одоративні прикметники, іменники, які передають як приємні, так і неприємні відчуття. Водночас виявлено поодинокі випадки вживання прислівників на позначення запахів. Зауважено, що у сучасній лінгвістиці виокремилося декілька підходів до класифікації запахів, однак найбільш поширеною серед мовознавців є класифікація Л. Ставицької, в основі якої – джерела запаху. Проведений лексико-семантичний аналіз дозволив виокремити такі групи запахової лексики: запахи квітів, дерев, трав; запахи тварин, птахів, комах; запахи фруктів, овочів; запахи предметного світу, цивілізації; запахи їжі, напоїв; запахи відходів, продуктів гниття, горіння; запахи людини; асоціативні запахи, серед яких виділили запахи явищ природи, запахи абстрактних категорій та запахи часових понять. Лексика на позначення запахових відчуттів у поезії шістдесятників використовується для передачі реальних пахощів, що існують у природі, в навколишньому світі. Одоративи відображають особливості матеріальної і духовної культури українського народу, його звичаї і побут. Вони є одним із основних засобів репрезентації авторської мовної картини світу.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

36

Бикова, А. А. "ПРАГМАТИКА ЗАПОЗИЧЕНЬ У РАМКАХ ДИСКУРСУ (НА ПРИКЛАДІ АНГЛІЦИЗМІВ В ІТАЛІЙСЬКІЙ МОВІ)". Nova fìlologìâ, n.º 84 (30 de diciembre de 2021): 13–19. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-84-2.

Texto completo

Resumen

Статтю присвячено питанню функціонально-прагматичної адаптації запозичень у мові-реципієнті. Розглядаються праці вітчизняних та зарубіжних дослідників, які вивчали процеси асиміляції іншомовних слів у новому мовному середовищі. Лінгвісти до недавнього часу намагалися описати та структурувати запозичення в основному за лексико-семантичними схемами. Але зараз мовознавча наука намагається вийти за рамки класичних досліджень і виокремити прагматичну інформацію про слово, що переплітається із семантичною. Тим більше, що відносно нових запозичень ієрархічність може змінюватися, і прагматична інформація може передувати семантичній, поступово входячи в лексичне значення слова. Індикатором цього явища є в тому числі зміна прагматичного навантаження одного й того ж слова у різних типах дискурсу. Освоєння запозиченої лексики пов’язане із появою специфічних комунікативних моделей, що свідчать про різні етапи адаптації нового слова. Оскільки прагматика розглядає відношення між учасниками комунікації та мовними знаками, то важливим є встановити причини, з яких іншомовні слова потрапляють до різних видів дискурсу. На прикладі італійської мови автор розглядає екстралінгвістичні фактори, що впливають на вибір засобами масової інформації англіцизмів для впливу на свідомість адресата. Створюючи текст, журналісти часто вдаються до маркованої лексики з метою підняти престиж того чи іншого об’єкта дискусії, приховати небажаний контент повідомлення та надати більшої ваги малозначущим явищам у суспільстві. Натомість у комп’ютерному дискурсі англіцизми вживаються передусім для позначення нових термінів та спрощення міжнародного спілкування спеціалістів у галузі інформатики, і тому прагматичний компонент у них практично відсутній. Те ж саме можна сказати і про офіційно-діловий та науковий дискурс. Таким чином, можна зробити висновок, що в італійській мові запозичення з англійської можуть зазнавати змін на рівні прагматичного компоненту лексичного значення, і що стилістичне забарвлення дискурсу є тією необхідною умовою, за якої можливе як набуття додаткового прагматичного значення, так і втрата початкового.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

37

Климович, Світлана Миколаївна y Вадим Вадимович Кірієнко. "ОКАЗІОНАЛЬНЕ СЛОВОТВОРЕННЯ В КОМУНІКАТИВНІЙ ПАРАДИГМІ". Scientific Bulletin of Kherson State University Series Germanic Studies and Intercultural Communication, n.º 1 (22 de agosto de 2023): 162–67. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-3426/2023-1-23.

Texto completo

Resumen

У статті відзначено важливість комунікації в сучасному суспільстві та необхідність розуміння сутності та механізмів комунікації з використанням природної живої мови. Саме комунікативний підхід є актуальним напрямом дослідження як узуального, так і оказіонального словотворення в сучасній лінгвістиці. Медійне середовище виступає сьогодні одним з головних джерел творення соціально зумовлених неолексем. Хоча використання таких слів може порушити мовні норми, вони відіграють важливу роль у збагаченні лексичного запасу мови і сприяють її оновленню та активному розвитку. У статті також розглянуто характеристики та особливості комунікативної парадигми у мовознавстві, такі як контекст, комунікативна функція, взаємодія, автентичність та контекстуалізованість. Дослідження оказіонального словотворення у комунікативній парадигмі зосереджені на вивчені механізмів та умов створення нових слів у процесі комунікації. Важливим є аналіз чинників, що мотивують появу таких слів, а також їх вживання в конкретних мовленнєвих ситуаціях та їхню функціональну роль у мовній комунікації, бо це сприятиме встановленню зв’язку між комунікативними потребами та процесом створення нових слів. Відзначено, що процес утворення нових слів залежить від конкретної комунікативної ситуації. Соціальні мережі стали платформою для комунікації та передачі інформації, інтернет глобалізував вплив на різні сфери людського життя. ЗМІ також використовує нові можливості глобального інформаційного простору, що дозволяє їм впливати на людську свідомість. Ця широка комунікація здійснюється переважно мовними засобами, які використовують у соціальних спільнотах. Оказіональні утворення своєю незвичністю, яскравістю та високою експресивністю допомагають авторам виражати комунікативні інтенції, зокрема негативну або позитивну оцінку суспільно-політичним процесам. Акцентовано на тому, що процес поповнення мови новими словами, включаючи неузуальні утворення, є закономірним, його неможливо зупинити. У статті здійснено спробу аналізу уживання оказіоналізмів у комунікативному аспекті, що дає змогу відстежити поширення таких лексем у суспільстві й визначити ступінь їх популярності. Застосовуючи комунікативну парадигму, ми можемо об’єктивно оцінити фактори, що впливають на формування та функціонування оказіоналізмів, номінативне навантаження. Авторські неологізми надають яскравості, неординарності й навіть унікальності мовленню, допомагають реалізувати комунікативну ідею автора та проявити лінгвістичну креативність.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

38

Семенова, М. А. "МОРФОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ЯК ОСНОВА СЛОВОТВОРЧОГО ПРОЦЕСУ". Nova fìlologìâ, n.º 86 (15 de diciembre de 2022): 155–61. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2022-86-23.

Texto completo

Resumen

З моменту винайдення мовних систем усі мови світу підвладні постійним змінам: змінюються слова, деякі вимирають, а нові слова винаходяться або видозмінюються знову і знову. Розширення словникового запасу неможливо уникнути, оскільки різноманітні об’єкти, критерії, стани, терміни, способи дії, контексти, події тощо завжди мають бути описані та номіновані. У лінгвістиці цим явищем займається галузь морфології. Морфологія досліджує побудову словоформ і слів, опрацьовує комбінаторику таких одиниць, як основи і афікси, виводить значення складних слів ідентифікує те, на основі яких механізмів виникають нові слова. Слова є основою мови. На морфологічному рівні слова складаються з однієї чи кількох морфем. Морфеми, які з грецької означають форму, вид, — це найменші одиниці мови, що мають значення або граматичну функцію, на які можна розкласти слово. У статті ми наочно описуємо англійські морфеми в їх функціональному (граматичні та лексичні) та структурному аспекті (вільні та зв’язані), а також флективні та похідні, або дериваційні, морфеми. Робота окреслює дослідження слова і його будови, акцентуючи на найменших змістовних частинах, на які можна слово розділити. Окрім морфологічних, стаття прослідковує смислові ознаки морфем. Також ми наводимо порівняльну таблицю флективних та дериваційних афіксів англійської мови. Далі ми виокремлюємо вісім флективних морфем та описуємо дериваційні морфеми — суфікси і префікси. Під час написання статті були застосовані такі методи: метод суцільної вибірки із лексикографічних джерел; аналіз словникових дефініцій та словотвірних моделей; інформаційно-пошуковий метод для відбору матеріалу дослідження; контекстуальний, функціональний та метод аналізу словникових дефініцій для простеження лінгвопрагматичних особливостей англійських неологізмів; метод дедукції та індукції для підсумування даних і формулювання висновків роботи; метод компонентного аналізу для позначення семантичного наповнення досліджуваних неологізмів. Головне завдання статті – закласти основу для вирішення лінгвістичної проблеми морфології, що базується на концепції морфологічної структури та чіткій диференціації її компонентів.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

39

Holikova, Nataliia y Kseniia Taranenko. "Концепт “рідна мова” у свідомості українців". PSYCHOLINGUISTICS 32, n.º 2 (5 de noviembre de 2022): 106–27. http://dx.doi.org/10.31470/2309-1797-2022-32-2-106-127.

Texto completo

Resumen

Мета. Дослідження індивідуальних уявлень та особистісних смислів концепту “рідна мова” в свідомості українців у період з 2019 року і дотепер. Методи. Концептуальний аналіз (лінгвокультурологічна теорія В. Карасика (Карасик, 2002) та С. Воркачова (Воркачев, 2001)), зіставний аналіз (дослідження функціонального та культурно-ціннісного критеріїв тлумачення поняття “рідна мова”), вільний і спрямований асоціативний експерименти (дослідження поняттєвого й образного компонентів семантичного простору концепту, ціннісного аспекту значення), дослідницький синтез, формулювання висновків. В емпіричному дослідженні взяли участь 146 осіб віком 25–45 років; період проведення експерименту: квітень 2019 року – квітень 2021 року. Результати. Концепт “рідна мова” визначено як багатовимірне ментальне утворення, що має три аспекти значення: образний, поняттєвий та ціннісний. Його кваліфіковано як своєрідну ментальну структуру, що є результатом психічних процесів і станів людини (як частини колективного несвідомого та індивідуальних свідомих і несвідомих процесів). Проведено зіставний аналіз тлумачення концепту “рідна мова” в межах лінгвістики, психології, філософії, культурології, соціології, структуровано номінативне поле концепту. Під час проведення концептуального аналізу було визначено структуру концепту “рідна мова” : центральні (ядерні) та периферійні компоненти. Висновки. Асоціації “перша мова”, “мова країни” уналежнено до структури ядра концепту, оскільки вони узагальнюють загальнолюдські, національно-культурні, соціально-групові та індивідуально-особистісні уявлення. Периферію концепту “рідна мова” становлять менш актуальні для носіїв конкретної мови й культури поняттєві, образні та інші типи асоціацій, які окреслюють індивідуальний досвід респондента та не є типовими (9.3%): “мова снів”, “суржик”, “легка мова” тощо. В усвідомленні концепту “рідна мова” переважають асоціації мовців за функціональним критерієм, що ґрунтується на соціальній основі та репрезентує рівень досконалості володіння мовою, активності її вживання в різних сферах спілкування, перебігу процесів мислення за допомогою мови. Культурно-ціннісний критерій також враховується українцями, але меншою мірою (асоціації “батьківська мова”, “мова матері”, “мова країни”, “мова народу”). Ціннісний аспект семантичного простору концепту “рідна мова” описаний респондентами як “безпечний”, “звичний”, “природний”, “щирий” тощо. Результати психолінгвістичного аналізу свідчать також про можливість усвідомлення людиною двох рідних мов через змішування функціонального та культурно-ціннісного підходів до тлумачення концепту “рідна мова”.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

40

O.M., Hordii. "USE OF LANGUAGE CORPORA FOR VERIFICATION OF SEMANTICS OF PHRASEOLOGICAL UNITS". Scientific Bulletin of Kherson State University. Series Germanic Studies and Intercultural Communication, n.º 1 (2 de agosto de 2021): 32–37. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-3426/2021-1-5.

Texto completo

Resumen

The article considers the potential of corpus linguistics as an empirical method of modern linguistic research, highlights its advantages for phraseological studies and outlines the possibilities of using the Internet as a linguistic corpus Computer-mediated communication demonstrates a peculiar combination of features of oral and written speech, which is explained by specific parameters of the channel and means of communication (electronic text, hypertext, multimedia, interactivity, simultaneousness, variability in the number and explicitness of communicators). The functioning of communicative and expressive phraseology in asynchronous Internet communication is defined as one of the constituents of this mediolect. Phraseological units of this type are considered as a functional field of phraseological expressives and communicatives.The rich illustrative material revealed the wide and often linguistically creative use of the studied phraseological units, including units with pronounced national and cultural specifics, in the modern German-language media space. These units not only embody the background knowledge common to this linguistic community, but also, given the specifics of their meaning and emotional and expressive color, convey a common “background” humor, express the commonality of emotional and evaluative worldview.The phraseological unit Jetzt schlägt’s dreizehn! was chosen for the empirical corpus check. In lexicographic sources, semantic and translational equivalents are based on associations with both “extremity” and danger (symbolic component) with an obvious negative emotional and evaluative semantic component (indignation).The study analyzed 40 contexts of using this unit in online media articles. The lexicographically codified meaning of something transcends all boundaries, causing outrage was found only in 13 cases, in 10 of which there is a double actualization of the idiom meaning (explication of the number thirteen). The number thirteen was associated with a “superstitious” interpretation of it as dangerous in 5 other contexts, but in spite of this, good news was announced. In most of the analyzed case examples (22) the use of Jetzt schlägt’s dreizehn! turned out to be unexpected: the number thirteen is combined with the announcement of a positive event without explication of its symbolic interpretation. The phraseological unit acquires the meaning something incredible becomes possible; the decisive moment has come.Analysis of 40 usage contexts of Jetzt schlägt’s dreizehn! in the messages on the forums confirmed the uncharacteristic creative language use of phraseological expressives and communicatives in asynchronous communication in comparison with the texts of professional journalists. In 35 messages, this unit is used in its lexicographically codified meaning. In 5 cases Jetzt schlägt’s dreizehn! conveys joy, a pleasant surprise and acquires the meaning something incredible becomes possible; the decisive moment has come.The possibility of applying this method in phraseographic projects is argued.Key words: corpus linguistics, Internet-communication, forum, online media, communicative and expressive formulas, ambiguity of idioms. У статті розглядається потенціал корпусної лінгвістики як емпіричного методу сучасних лінгвістичних досліджень, викладаються його переваги для фразеологічних студій і окреслюються можливості використання Інтернету як лінгвістичного корпусу.У комп’ютерно опосередкованій комунікації спостерігається своєрідне поєднання ознак усного й писем-ного мовлення, яке пояснюється специфічними параметрами каналу й засобу комунікації (електронна форма існування тексту, гіпертекст, мультимедійність, інтерактивність, синхронність, варіативність кількості й експліцитності комунікантів). Функціонування в асинхронній Інтернет-комунікації комунікативно-експресивної фразеології визначається як один із конституентів цього медіолекту. Фразеологічні одиниці такого типу розглядаються як функціональне поле фразеологічних експресивів і комунікативів.Багатий ілюстративний матеріал дозволив виявити широке й часто мовнокреативне вживання досліджуваних фразеологічних одиниць, у тому числі одиниць із вираженою національно-культурною специфікою, в сучасному німецькомовному медіапросторі. Ці одиниці не лише втілюють спільні для такої лінгвоспільноти фонові знання, але й з огляду на специфіку їхнього значення та емоційно-експресивне забарвлення передають спільний «фоновий» гумор, виражають спільність емоційно-оцінного світосприйняття.Для емпіричної корпусної перевірки було обрано фразеологічну одиницю Jetzt schlägt’s dreizehn! У лексикографічних джерелах в основі семантичних і перекладних еквівалентів лежать асоціації як із «надмірністю», так і з небезпекою (символьна складова частина) з очевидним негативним емоційно-оцінним семантичним компонентом (обурення).У ході дослідження проаналізовано 40 контекстів вживання одиниці в статтях онлайн-засобів масової інформації. Лексикографічно кодифіковане значення «щось переходить усі межі, викликає обурення» було виявлено лише в 13 випадках, у 10 з яких прослідковується подвійна актуалізація значення фразеологізму (експлікація числа тринадцять). Число тринадцять асоціювалося із «забобонним» тлумаченням його як небезпечного ще в 5 інших контекстах, проте всупереч цьому анонсувалась приємна новина. У більшості проаналізованих корпусних прикладів (22) вживання Jetzt schlägt’s dreizehn! виявилось неочікуваним: число тринадцять поєднується з розповіддю чи анонсуванням позитивної події без експлікації його символьного тлумачення, фразеологічна одиниця набуває значення «неймовірне стає можливим; настав вирішальний момент».Аналіз 40 контекстів вживання Jetzt schlägt’s dreizehn! у повідомленнях на форумах підтвердили нехарактерність мовнокреативного вжитку фразеологічних експресивів і комунікативів в асинхронній комунікації в порів-нянні з текстами професійних журналістів. У 35 повідомленнях ця одиниця вжита у своєму лексикографічно кодифікованому значенні. У 5 випадках Jetzt schlägt’s dreizehn! передає радість, приємну несподіванку й набуває значення «неймовірне стає можливим; настав вирішальний момент».Аргументується можливість застосування такого методу у фразеографічних проєктах.Ключові слова: корпусна лінгвістика, Інтернет-комунікація, форум, онлайн-ЗМІ, фразеологічні експресиви й комунікативи, подвійна актуалізація значення.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

41

N.M., Talavira y Nabok A.I. "ЛІНГВАЛЬНЕ ПРЕДСТАВЛЕННЯ ВИМИРАННЯ ВИДІВ У НОВИННИХ ТЕКСТАХ АНГЛОМОВНОГО САЙТУ БІ-БІ-СІ: КОНСТРУКЦІЙНИЙ АСПЕКТ". South archive (philological sciences), n.º 83 (4 de noviembre de 2020): 63–66. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2020-83-12.

Texto completo

Resumen

The article reveals a constructionist aspect of verbalizing extinction in BBC news texts.The aim of the research, which studies BBC news texts about the endangered species, is to analyse nominals naming extinction as a communicative and sociocultural phenomenon resting on the principles of Construction Grammar about linguistic form and linguistic meaning.Intelligence is based on the fact that Internet discourse as the most effective type of discourse triggered much scientific interest in the field of Internet linguistics. The article studies BBC news texts that dwell on the issues of environmental protection from the perspective of the species under threat of extinction. According to construction grammar the given form and meaning are not independent of each other being inseparably interconnected. Thus, grammarians assume that a language system is based on constructions, which form complex overlapping grammar patterns. Constructions exist as prefabricated linguistic units entrenched in human’s mind ready to be contextually used in certain communicative situations.Research methods comprise random sampling to determine units representing the process of extinction; discourse analysis to demonstrate verbalizing extinction in Internet news discourse; contextual analysis to focus on distribution and combinability of the nominals denoting extinction.Results. The research results in distinguishing immediate, modified and extended extinction-constructions from the syntagmatic viewpoint. The constructions were classified in accordance with key extinction factors. Thus, we introduced constructions to denote groups of species under threat, level and stage of wipe out, human activity influencing the wipe out. Additionally, we singled out elements, which manifested extra qualitative and quantitative characteristics of extinction, and suggested collocation models to represent the aspects of extinction.Conclusions propose a detailed classification of constructions under study, enabling a linguist to follow the trends in semantic change of the nominative units denoting extinction, i.e. their functional potential. Статтю присвячено встановленню конструкційного аспекту лінгвального представлення вимирання видів у новинних тек-стах англомовного сайту Бі-Бі-Сі.Метою дослідження постає вивчення мовного представлення процесу вимирання як комунікативного й соціокультурного феномену з опертям на положення конструкційної граматики.Розвідка має підґрунтям те, що інтернет-дискурс як нове комунікативне середовище дає поштовх численним напрямам мовознавчих досліджень у царині інтернет-лінгвістики, спонукаючи, зокрема, до розгляду англомовних медіатекстів сайту Бі-Бі-Сі, сконцентрованих на висвітленні актуальних проблем зміни світової екосистеми та захисту навколишнього середови-ща в ракурсі вимирання видів. Згідно з конструктивною граматикою мовна форма та мовне значення представляють не окремі незалежні рівні, а існують у взаємопов’язаності та взаємозалежності. Потрактування наявного зв’язку форми й значення вияв-ляється у сприйнятті мови як набору конструкцій і граматичних схем, які утворюють системи та накладаються й доповнюють одна одну. Існуючи у вигляді збірних мовних одиниць, конструкції вкорінені в людську свідомість як структури, готові до контекстуально зумовленого використання у відповідних комунікативних ситуаціях.Методи. Дослідницькі методи, використані у статті, передбачають довільну вибірку матеріалу для виокремлення одиниць на позначення процесу вимирання, метод дискурс-аналізу, спрямований на вивчення втілення ідеї вимирання в англомовно-му новинному інтернет-дискурсі, та контекстуальний аналіз задля виявлення розміщення, сполучуваності й функціонування номінацій на позначення вимирання залежно від контексту.Результати. Здобутки проведеної розвідки дають змогу синтагматично встановити безпосередні, модифіковані та розши-рені конструкції на позначення вимирання. Наведені різновиди конструкцій класифіковано відповідно до ключових факторів вимирання. Виокремлено конструкції на позначення груп вимираючих видів, рівня загрози, стадій знищення, ролі людини у процесі вимирання. У складі конструкцій вирізнено елементи вербалізації додаткових кількісно-якісних ознак вимирання. Запропоновано моделі сполучуваності на позначення аспектів зникнення видів.Підсумком дослідження є створена детальна класифікація конструкцій, що дає змогу простежити тенденції руху семанти-ки мовних одиниць на позначення вимирання в різних контекстах як їхній функціональний ресурс.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

42

T.V., Hromko. "MONOIDIOM IDEOGRAPHIC DICTIONARY: TYPOLOGICAL AND LEXICOGRAPHICAL PARAMETRIZATION". South archive (philological sciences), n.º 85 (12 de abril de 2021): 19–24. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2021-85-3.

Texto completo

Resumen

Purpose. The article considers methodological problems of mono-verbal ideographic dictionary as a separate lexicographic set of dialectal usus, built on the onomasiological principle, on the semantic relations of words from the concept to its lexical counterparts. By typology, ideographic and explanatory dictionaries are complementary, which determines the equipolent connection of the ideographic dictionary with the thesaurus of a separate language system. Methods. The monophonic ideographic dictionary proposed by the author offers a methodology for developing an ideographic dictionary of speech on a purely linguistic basis, in the direction “from the core to the periphery”, because the lexical structure of the idiom, in contrast to the common language, is narrowly accessible for speakers of the literary idiom and widely available for scientific interpretation of the lexicon of speech, and given the completeness of the presentation allows the use of quantitative methods. They ensure the objectivity of the obtained results and significantly reduce the time for their receipt and processing, which in the long run will provide objective results for further qualitative (qualitative) analysis – a monographic description of the language system of speech. Results. Monographic ideographic dictionary is a new type of dictionary – linguistic dialectological ideographic dictionary of scientific and linguodidactical purpose. Methodologically, its conclusion involves the stratification of vocabulary by functional, syntagmatic, paradigmatic and epidigmatic system parameters. Conclusions. Improving the method of parametric analysis for a one-word ideographic dictionary involves in the process of compiling the author of the “Ideographic Dictionary of the dialect of Pishchany Brid village of Dobrovelychkivsky district of Kirovohrad region” conducting various typological studies: continuing to collect natural dialect material, representation of the place of this lexical unit in its structure, etc., as well as ideographic lexicographic parameterization for component analysis of dialectal vocabulary, which will extrapolate the spoken material, and in the future will serve to solve a number of theoretical and practical problems of linguistics, and research will enter the linguistic picture of the world and give objective scientific results.Key words: dialectology, lexicography, monoidiom research, ideographic method, quantitative methods, qualitative analysis of vocabulary. Анотація.Мета. У статті розглядаються методологічні проблеми моноговіркового ідеографічного словника як окремого лексикографічного зводу діалектного узусу, побудованого за ономасіологічним принципом, за смисловими відношеннями слів від поняття до його лексичних відповідників. За типологією ідеографічні й тлумачні словники є взаємодоповню-вальними, що й визначає еквіполентний зв’язок ідеографічного словника з тезаурусом окремої мовної системи. Методи.Пропонований автором моноговірковий ідеографічний словник пропонує методологію розробки ідеографічного словника говірки за суто лінгвістичною основою, у напрямі «від ядра до периферії», оскільки лексичний склад ідіому, на відміну від загальномовного, є вузькодоступним для носіїв літературного ідіому і широкодоступним для наукової інтерпретації лексикону говірки, а з огляду на повноту представлення дозволяє використовувати квантитативні методи. Вони забезпечують об’єктивність отриманих результатів і значно скорочують час на їх отримання і обробку, що у перспективі дасть об’єктивні результати для подальшого квалітативного (якісного) аналізу – монографічного опису мовної системи говірки. Результати. Моноговірковий ідеографічний словник є новим типом словника – лінгвістичним діалектологічним ідеографічним словником наукового та лінгводидактичного призначення. Методологічно його укладання передбачає стратифікацію лексики за функціональним, синтагматичним, парадигматичним й епідигматичним системними параметрами. Висновки. Удосконалення методу параметричного аналізу для моноговіркового ідеографічного словника передбачає у процесі укладан-ня автором «Ідеографічного словника говірки села Піщаний Брід Добровеличківського району Кіровоградської області» проведення різного роду типологічних досліджень: продовження збирання польового діалектного матеріалу, проведення квалітативного аналізу лексики на предмет ядра й периферії мовної системи, наочного представлення того, яке місце посідає така лексична одиниця в його структурі тощо, а також ідеографічної лексикографічної параметризації для проведення компонентного аналізу діалектної лексики, що екстраполюватиме говірковий матеріал, а в перспективі прислужиться для вирішення низки теоретичних і практичних завдань лінгвістики, і проведені за ним дослідження увіллються в мовну картину світу та дадуть об’єктивні наукові результати.Ключові слова: діалектологія, лексикографія, моноговіркові дослідження, ідеографічний метод, квантитативний метод, квалітативний аналіз лексики.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

43

H.M., Udovichenko, Horobei A.M. y Holovata V.V. "СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА СПЕЦИФІКА ФУНКЦІОНУВАННЯ РЕДУПЛІКАТІВ У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ". South archive (philological sciences), n.º 87 (29 de septiembre de 2021): 53–59. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2021-87-8.

Texto completo

Resumen

Purpose. The purpose of the article is to analyze the use, functions and differences in the use of reduplicates in different areas of speech. In accordance with the goal, the following tasks are set: to consider reduplication as a subject of study in linguistics; explore the classifications of reduplicates proposed by different linguists; identify the relationship between the method of formation of reduplicates and their stylistic color.Methods. The main scientific results are obtained using a set of general and special research methods, namely: analysis, generalization and systematization of scientific and educational literature on literary studies, psychology and linguistics; theoretical generalization, analysis and synthesis, as well as comparison, descriptive and analytical, as well as the method of random sampling for the selection of language material. Results. In linguistics there is no single approach to reduplication as a linguistic phenomenon. Terminology needs to be refined, a clearer approach to the criteria by which the scope of use of a term with its clear definition will be determined. Despite the differences in views on unambiguous definitions and the lack of a universal classification, reduplication is widely studied in the linguistic literature. All the studied sources note such functional features of reduplication as a means of artistic expression (aesthetic and expressive function), a means of communication that carries an emotional color (communicative and emotional function). The range of reduplication is very wide.Conclusions. Reduplication as word formation is inherent in the speech of children and adults. It is inherent in many styles of speech: conversational, artistic, journalistic, epistolary. Less distribution of reduplicates is characteristic of the scientific style. In this area, they act as terms devoid of low stylistic color, typical of use in other areas of communication. In the scientific style, such words have a neutral emotional function. We could not find examples of reduplicates in official business and confessional styles. We can assume that this fact is evidence of a specific stylistic coloring of reduplicates (contempt, sometimes familiarity, humiliation, contempt, irony and ridicule), which may not be appropriate in such areas of communication. Most words formed by reduplication refer to colloquial speech and slang. Key words: reduplication, reduplicate, word formation, speech styles, classification. Мета. Мета статті – проаналізувати застосування, функції та різницю використання редуплікатів у різних сферах мовлення. Відповідно до мети поставлено такі завдання: розглянути редуплікацію як предмет вивчення в лінгвістиці; дослідити класифікації редуплікатів, запропоновані різними лінгвістами; виявити зв’язок між способом утворення редуплікатів та їх стилістичним забарвленням.Методи. Основні наукові результати отриманні із використанням комплексу загальних та спеціальних методів дослі-дження, а саме: аналізу, узагальнення та систематизації наукової та навчальної літератури з літературознавства, психології та мовознавства; теоретичного узагальнення, аналізу та синтезу, а також порівняння, описового та аналітичного, а також мето-ду довільної вибірки для відбору мовного матеріалу.Результати. У мовознавстві не існує єдиного підходу до редуплікації як мовного явища. Термінологія потребує доопрацювання, більш чіткого підходу до критеріїв, за якими буде визначено сферу використання того чи іншого терміна з його чітким визначенням. Незважаючи на розрізненість поглядів щодо однозначного визначення та відсутність універсальної класифікації, редуплікація в лінгвістичній літературі широко досліджується. В усіх опрацьованих джерелах відзначаються такі функціональні особливості редуплікації, як засіб художньої виразності (естетична та експресивна функція), засіб спілкування, який несе емоційне забарвлення (комунікативна та емотивна функція). Діапазон використання редуплікації дуже широкий. Висновки. Редуплікація як словотворення властива мовленню дітей та дорослих, притаманна багатьом стилям мовлення: розмовному, художньому, публіцистичному, епістолярному.Менше поширення редуплікатів характерне для наукового стилю. У цій сфері вони виступають в ролі термінів, позбавле-них низького стилістичного забарвлення, характерного для використання в інших сферах спілкування. У науковому стилі такі слова мають нейтральну емоційну функцію.Нам не вдалося знайти приклади редуплікатів в офіційно-діловому та конфесійному стилях. Можемо припустити, що цей факт є свідченням специфічного стилістичного забарвлення редуплікатів (зневажливого ставлення, подекуди фамільярності, приниження, призирства, іронії та висміювання), що не може бути доречним у таких сферах спілкування.Більшість слів, утворених шляхом редуплікації, відносяться до розмовного мовлення і сленгу. Ключові слова: редуплікація, редуплікат, словотвір, стилі мовлення, класифікація.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

44

Засєкін, Сергій. "Огляд статті". East European Journal of Psycholinguistics 4, n.º 1 (27 de junio de 2017): 234–37. http://dx.doi.org/10.29038/eejpl.2017.4.1.zas.

Texto completo

Resumen

Андрієнко Т. Стратегії і тактики перекладу: когнітивно-дискурсивний аспект (на матеріалі художнього перекладу з англійської мови на українську та російську). Монографія. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2016. 340 с. ISBN 978-966-489-360-9 Andrienko, T. (2016). Strategies and Tactics of Translating: Cognitive and Discursive Aspect (Based on Literary Artistic Translation from English into Ukrainian and Russian). Monograph. Kyiv: Dmytro Burago Publishing House. 340 p. ISBN 978-966-489-360-9 (in Ukrainian) Рецензент: Сергій Засєкін s.zasyekin@gmail.com Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, Україна Поява монографії Тетяни Андрієнко «Стратегії і тактики перекладу: когнітивно-дискурсивний аспект (на матеріалі художнього перекладу з англійської мови на українську та російську)» в семіотичному просторі українського перекладознавства – непересічна й визначна наукова подія, що засвідчує поступ українського перекладознавства у світі. Її автор – досвідчений український теоретик і практик у галузі перекладу, яка вже понад півтора десятиліття після захисту фундаментальної праці в галузі прагматики художнього дискурсу (Андрієнко, 2002) актуалізує когнітивно-дискурсивний підхід й успішно торує йому шлях у перекладознавстві України. Метою праці є здійснення інтегрального комплексного спеціалізованого аналізу дискурсотворчої ролі стратегій перекладу й механізмів їхньої реалізації. Уведення вченою до перекладознавчого наукового обігу понять стратегії й тактики, на моє переконання, – досить виважене рішення, позаяк синтез когнітивної й прагматичної перспектив слугує профілактикою суб’єктивності дослідника-перекладознавця й сприяє кращому розумінню ним багатогранності процесу перекладу. Антропоцентричність підходу до перекладу зумовила застосування методу моделювання перекладацької діяльності, у центрі якої перебуває мовна особистість перекладача. Саме через мовну особистість тлумача як провідної ланки інтеракційної моделі перекладу пролягає місток між інтенцією автора вихідного тексту (ВТ) та кінцевим інтерпретатором тексту перекладу (ПТ), з’єднуючи різномовні комунікативні «береги» потоку текстової реальності. Із такого погляду, перекладну версію читач бачить як модель світу автора першоджерела. Якість і вірність цієї моделі залежить від ступеня «видимості» перекладача у ПТ. Тому логічно, що Т. Андрієнко послуговується венутівською парою: «очуження» й «одомашнення» (Venuti, 1995). У цьому сенсі перекладач – цілковито проактивна сторона процесу перекладу, або «перемовин», за термінами У. Еко (2004), що мають за мету порозуміння між учасниками проекту. Відтак, здобуття перекладачем агентивного статусу спонукає науковців аналізувати його продукт в аспекті самостійності, що означає результат певної стратегії породження «тексту для когось» (Тороп, 2015:169). Праця робить важливий унесок до чіткішого розуміння перекладацької стратегії, адже термін «стратегія» сьогодні доволі вільно тлумачать не лише лінгвісти, а й перекладознавці, як-от: процедура, техніка, прийом, метод, підхід тощо. Попри те, що ці синонімічні одиниці мають зони спільності значення, навряд чи по-науковому вдало звучать, наприклад, комбінації «локальна процедура» чи «глобальна техніка». Тому локальними чи глобальними можуть бути стратегії, що й доводить автор у своїй монографії, здійснивши спробу об’єднати їхнє когнітивне (Lörscher, 1991) та текстуальне розуміння (Chesterman, 1997). Такий синтез водночас сприяє кращому усвідомленню усталених опозицій «послівний» (word-for-word) та «смисловий» (sense-to-sense) переклад; «орієнтований на джерело» та «орієнтований на рецептора» (source- vs. target-oriented) переклад; «формальна й динамічна еквівалентність» (formal vs. dynamic equivalence) (Nida, 1964); «семантичний і комунікативний» переклад (semantic vs. communicative translation) (Newmark, 1988) і, нарешті, «очуження й одомашнення» (foreignization vs. domestication) (Venuti, 1995). Це – базові речі, без «стратегічного» опрацювання яких у книзі було б дуже непросто опанувати перекладацькі підходи, пояснити цілі й прагматичні ефекти перекладу. Заслуговує на увагу чітке структурування й змістове наповнення авторкою п’яти розділів, логічність викладу інформації. Упадає в око багатий арсенал методів аналізу художнього тексту. Одним із найпомітніших інструментів обчислення смислової інформації на основі семіотичного розуміння багатозначності смислів, що їх інферують читачі (Лотман, 2004), застосовано метод визначення міри інформаційної ентропії тексту оригіналу в зіставленні з даними тексту перекладу. Відтак, дослідниця послуговується в монографії терміном «перекладна ентропія», визначаючи її як суму ентропії ВТ та ентропії мови перекладу. Перша з цих складових реалізується на етапі інтерпретації ВТ, друга – на етапі синтезу – кодування смислу ПТ. Саме з різним рівнем інформаційної невизначеності текстів різних функціональних стилів дослідниця пов’язує можливість стандартизації перекладів конкретних типів текстів (див. Додатки Б, В), а також межі й кількість інтерпретацій і множинності перекладів (с. 111). Авторка монографії органічно інтегрує до власного дослідження ще одну важливу сторону перекладацької діяльності, – аналіз стратегій відтворення реалій, тропів, власних назв. Цікавим видається підхід до алюзій як когнітивних реалій, відтворення яких в іншій культурі еквівалентне відтворенню інтертекстуальних зв’язків у перекладі. Така позиція суголосна ідеї семіотика Тартуської школи П. Торопа стосовно того, що алюзію слід визначати як засіб активізації одночасно двох текстів (Тороп, 2015:169). Підкреслю, що Т. Андрієнко слушно акцентує ті питання, що часто залишалися поза увагою науковців. І позитивом є те, що з набиранням обертів дескриптивного напряму перекладознавство поступово зміщує фокус від сприйняття перекладу як функції до його бачення як перекладацької дії. Авторка своєю монографією доводить, що перекладацька особистість, її когніція, дискурсивний і психолінгвальний статус повинні бути центральною темою наукових дискусій. Хоч і невидимий, перекладач сьогодні таки «говорить», про що свідчить і рецензована праця, і непомітні, на перший погляд, події на загальному науковому тлі. Ось, наприклад, конференція “The Translator Speaks: Literature, Language and the Art of Translation,” що відбулася в м. Вільямстаун, штат Массачусетс (США). Її назва говорить, що перекладачеві потрібно більше приділяти уваги, почути його, шанувати його професію, адже переклади не беруться нізвідки. Вони є результатом напруженої роботи мозку перекладача, наслідком лінгвосеміотичної реалізації його когнітивних планів, балансуванням між домінуванням авторської інтенції та задоволенням читача, між імпліцитними та експліцитними смислами, перекладацьких відкриттів і рутинних рішень, успіхів і невдач. Суголосно цим ідеям, в інтеракційній моделі перекладу перекладач визначається як центральний антропокомпонент комунікативної взаємодії в перекладі, організатор віртуального комунікативного акту «автор – читач», а його комунікативний статус вважається вищим за статуси автора й читача. Отже, монографію Тетяни Андрієнко «Стратегії і тактики перекладу: когнітивно-дискурсивний аспект (на матеріалі художнього перекладу з англійської мови на українську та російську)» вирізняє доступність думок й легкість стилю, чіткість і влучність відбиття наукових ідей. Переконаний, що ця праця стане в пригоді багатьом молодим і зрілим дослідникам у галузі перекладознавства та суміжних галузей науки. References Андрієнко Т. П. (2002). Мовленнєвий акт іронії в англійській мові (на матеріалі художньої літератури XVI - XX століть) : Дис... канд. філол. наук: 10.02.04. Харків: ХНУ ім. В. Н. Каразіна. Andrienko, T. (2002). Speech Act of Irony in the English Language (On the Material of Belletristic Literature of the 16th and 20th Centuries). Ph.D. dissertation. Kharkiv: V. Karazin National University of Kharkiv. Baker, M. (1992). In Other Words. London and New York: Routledge. Chesterman, A. (1997). Memes of Translation: The Spread of Ideas in Translation Theory. Amsterdam & Philadelphia: John Benjamins. Eco, U. (2004). Mouse or Rat? Translation as Negotiation. L.: Phoenix. Lörscher, W. (1991). Translation Performance, Translation Process, and Translation Strategies: A Psycholinguistic Investigation. Tübingen: Narr. Лотман Ю. (2004). Семиосфера. СПб.: Искусство СПБ. Lotman, Yu. (2004). Semiosphere. S-Petersburg: Iskusstvo SPB. Newmark, P. (1988). Approaches to Translation. London & New York: Prentice Hall. Nida, E. A. (1964). Toward a Science of Translating. Leiden: Brill. Тороп, П. (2015). Тотальний переклад. Пер. з рос. О. А. Кальниченка, О. І. Оржицького. Вінниця: Нова книга. Torop, P. (2015). Total Translation. Translated by O. Kalnychenko. O. Orzhytskyi. Vinnytsia: Nova Knyha. Venuti, L. (1995). The Translator's Invisibility: A History of Translation. London & New York: Routledge.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

45

Полюжин, Михайло y Валерія Січка. "THE CONVEYING OF FIXED PHRASES OF BUSINESS ENGLISH COMMUNICATION INTO UKRAINIAN". InterConf, 22 de febrero de 2022, 384–91. http://dx.doi.org/10.51582/interconf.19-20.02.2022.042.

Texto completo

Resumen

У дослідженні увагу зосереджено на особливостях англійськох ділової мови в бізес спілкуванні, проаналізовано труднощі перекладу ділової англійської мови українською та можливі шляхи їх вирішення для забезпечення вірних еквівалентів. Метою дослідження є визначити особливості вживання напівофіційних сталих виразів ділової англійської на основі автентичних матеріалів, та їх ефективний спосіб перекладу українською мовою. Актуальність роботи полягає у дослідженні англомовної ділової мови, яка є основним інструментом у сучасній бізнес комунікації. Об’єктом статті є переклад українською напівофіційних сталих виразів бізнес англійської. Предметом статті є лінгвістичні засоби перекладу напівофіційної функціональної мови, зокрема перекладацькі трансформації, які слугують шляхами вирішення для передачі та збереження цілісності та достовірності інформації тексту оригіналу у тексті перекладу. Практична цінність дослідження виявляється в тому, що викладений теоретичний матеріал та результати перекладу ділової англійської мови та її функціональних особливостей можуть бути використані у викладанні та вивченні таких сфер як англомовний діловий дискурс, лінгвістика, перекладацькі дисципліни і сучасна ділова англійська мова.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

46

Nazar, O. V., O. V. Hdyrya y R. O. Moiseenko. "Оцінка функціональних можливостей дитини з церебральним паралічем". Likarska sprava, n.º 4 (29 de diciembre de 2023). http://dx.doi.org/10.31640/ls-2023-4-06.

Texto completo

Resumen

Дитячий церебральний параліч (ДЦП) є найпоширенішою причиною інвалідності в ранньому дитинстві. Для оцінки функціональних можливостей дитини, а саме структури та функції, діяльності та участі, оцінки факторів навколишнього середовища, залучаються фахівці мультидисциплінарної команди, які при первинному обстеженні пацієнта використовують стандартизовані інструменти оцінки. Це дозволяє об’єктивізувати ступінь обмеження життєдіяльності дитини та більш правильно визначити кваліфікатор по кожній категорії Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я (МКФ - ДП), формувати подальші цілі реабілітації та втручання. Протягом останніх років проведено багато досліджень щодо розробки та впровадження нових стандартизованих шкал та їх впровадження в практичну медицину, проведена їх культурна та лінгвістична валідизація українською мовою. Тому метою нашого дослідження є проведення аналізу наявних стандартизованих шкал за останні 10 років, які можуть бути рекомендовані для оцінки функціональних можливостей дитини з ЦП в Україні. У результаті проведеного дослідження виявилося, що існує багато різних інструментів оцінювання, які охоплюють майже всі виміри МКФ. До основних шкал, які використовують при роботі з дитиною, хворою на церебральний параліч, відносять: гоніометрію, оцінку спастичності за шкалою Тардьє та Ашворта, систему класифікації великих моторних функцій (GMFCS), систему класифікації функції руки (MACS), шкалу оцінки бімануальної функції рук (BFMF), систему класифікацій зорових функцій (VFCS), систему класифікації порушень комунікаційних функцій (CFCS), систему класифікації здатності споживати їжу та рідину (EDACS), опитувальник оцінки дитячої інвалідності (PEDI). Правильний вибір інструменту оцінювання дозволяє побачити дитину з усіма її здібностями та проблемами і, в той же час, як цілісну особистість, розробити індивідуальну програму реабілітації, враховуючи фактори навколишнього середовища, в якому зростає дитина. Важливим є використання різних інструментів оцінювання, які будуть доповнювати один одного залежно від цілей реабілітації та можливостей пацієнта.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

47

Shulzhuk, Natalia. "Особливості лінгвістичного аналізу художнього тексту як прагматично-комунікативної єдності". Лінгвостилістичні студії, 20 de diciembre de 2019, 203–11. http://dx.doi.org/10.29038/2413-0923-2019-10-203-211.

Texto completo

Resumen

У статті доведено, що художнє мовлення – це об’єкт лінгвістичних досліджень у контексті двох мовознавчих парадигм – традиційної (системоцентричної) та сучасної (прагматично-комунікативної). З’ясовано, що дискурсивний статус художнього тексту актуалізує прагматичний чинник в ньому, що уможливлює його інтерпретацію не лише як фіксацію повідомлення в комунікативному акті, а й акцентує увагу на комунікативних ролях автора й читача, збіг концептуальних систем яких є умовою для його адекватного розуміння. Ключові слова: текст, художній дискурс, концепт, сприйняття й інтерпретація тексту, прагматично-комунікативна єдність, комунікативність, діалогічність, лінгвістичний аналіз тексту. Покликання Список використаної літератури Бабенко, Людмила, и Казарин, Юрий. Лингвистический анализ художественного текста. Теория и практика. Москва: Флинта, Наука, 2003. Воробьева, Ольга. Лингвистические аспекты адресованности художественного текста (одноязычная и межъязыковая коммуникации). Автореф. дисс. …докт. филол. наук : спец. 10.02.19. Москва, 1993. Гадамер, Ханс-Георг. Истина и метод. Основы философской герменевтики. Перевод Б. Н. Бессонова. Москва: Прогресс, 1988. Горошкіна, Олена. «Роль когнітивної методики у формуванні соціокультурної компетенції учнів». Семантика мови і тексту: матеріали ХІ Міжнародної наукової конференції. Івано-Франківськ, 2012, с. 127–30. Живіцька, Інна. «Мовна картина світу як відображення реальності». Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету, вип. 4, 2010, с. 20–5. Загнітко, Анатолій. Лінгвістика тексту: теорія і практикум. Донецьк: Юго-Восток, 2007. Зорівчак, Роксоляна. Реалія і переклад (на матеріалі англомовних перекладів української прози). Львів, 1989. Єрмоленко, Світлана. «Стилістика сучасної української літературної мови в контексті слов’янських стилістик». Мовознавство, № 2–3, 1998, с. 25–36. Ковалик, Іван. Методика лінгвістичного аналізу тексту. Київ: Вища школа, 1984. Колегаева, Ирина. Текст как единица научной и художественной коммуникации. Одесса, 1991. Кондратенко, Наталія. Синтаксис українського модерністського і постмодерністського художнього дискурсу. Київ, 2012. Кочан, Ірина. Лінгвістичний аналіз тексту. 2-ге вид. Київ: Знання, 2008. Кулибина, Наталья. Художественный дискурс как актуализация художественного текста в сознании читателя. URL: http://www.gramota.ru/biblio/magazines/mrs/ mrs2001-01/28_211. Кухаренко, Валерія. Інтерпретація тексту. Вінниця: Нова книга, 2004. Лисенко, Неля. «Специфіка художнього слова і його функціональні вияви в українській літературі». Рідне слово в етнокультурному вимірі. Дрогобич: Посвіт, 2012. Луценко, Оксана. «Герменевтичні критерії лінгвістичного аналізу тексту». Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії, вип. 21 (3), 2013, с. 131–3. Михайлов, Н. Теория художественного текста. Москва: Издательский центр «Академия», 2006. Папина, Аза. Текст: его единицы и глобальные категории. Москва, 2002. Петрова, Л. Лингвокогнитивные основы художественной картины мира. Симферополь, 2006. Плеханова Т. Дискурс-анализ текста. Минск: ТетраСистемс, 2011. Постовалова, Валентина. Картина мира в жизнедеятельности человека. Роль человеческого фактора в языке: язык и картина мира. Москва: Наука, 1988. Прохоров, Юрий. Действительность. Текст. Дискурс. Москва: Флинта; Наука, 2006. Седов, Константин. Дискурс и личность: эволюция коммуникативной компетенции. Москва: Лабиринт, 2004. Селиванова, Елена. Основы лингвистической теории текста и коммуникации. Киев: ЦУЛ; Фитосоциоцентр, 2002. Селіванова, Олена. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми. Полтава: Довкілля-К, 2008. Сидоров, Евгений. Онтология дискурса. 2-е изд. Москва, 2009. Форманова, С. «Функціонально-стилістична семантика заголовка як структуроутворюючого елемента тексту». Вісник Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. Філологія, вип. ХV–ХVІІІ, 2007, с. 566–70.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

48

Скічко, Анастасія. "ТЕОРІЯ ОЦІНКИ НА ОСНОВІ SFL ЯК ЕФЕКТИВНИЙ МЕТОД ВИЯВЛЕННЯ ЕМОЦІЙ У ПУБЛІЧНОМУ ДИСКУРСІ". FOLIUM, 13 de noviembre de 2023, 138–43. http://dx.doi.org/10.32782/folium/2023.3.20.

Texto completo

Resumen

Статтю присвячено емоційному аналізу мотиваційних промов як важливого підтипу публічного дискурсу, який характеризується емоційною спрямованістю та наявністю стратегічних мовних засобів, котрі впливають на залучення та мотивацію аудиторії. У цьому дослідженні особлива увага приділяється розкриттю складних аспектів виразності емоцій, які проявляються через низку лексичних одиниць та граматичних структур, що корелюють у різних галузях, таких як політика, освіта та бізнес. Для систематичної обробки та аналізу даних у ході роботи використовуються передові програми комп’ютерного забезпечення – UAM Corpus Tool (O’Donnell, 2008), котра містить вбудовані схеми для ручної анотації, та AntConc (Anthony, 2005), котра має вбудований метод аналізу KWIC (Key-Word-In-Context). Це дослідження ефективно ідентифікує та виокремлює повний спектр емоційних виразів у мотиваційних виступах за допомогою взаємодії корпусного підходу, що тісно пов’язаний із теоретичними засадами Теорії оцінки, вибудованої на основі системно-функціональної лінгвістики (SFL). Теорія оцінки на основі SFL слугує як найбільш ефективний метод розкриття багатогранного емоційного пласту, використаного у мотиваційних виступах. Вона має багатошарову будову та складається із низки категорій, таких як Affect, Attitude, Engagement, and Graduation. Зокрема, у ході роботи було виявлено, що слово “feel” є найбільш активним та поширеним серед усіх елементів категорії Affect і найчастіше вступає у лінгвістичні варіації з прикметниками, іменниками та іншими частинами мови. Також результати свідчать про те, що саме ці мовні конструкції впливають на виразність мовлення та інтерпретацію емоцій у мотиваційних промовах. Відповідно, отримані дані поглиблюють розуміння особливостей стратегій переконання у публічному дискурсі.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

49

Патен, Ірина y Лілія Соболь. "КОНЦЕПТ «РУХ» В УКРАЇНСЬКІЙ ТА АНГЛІЙСЬКІЙ ФРАЗЕОСИСТЕМАХ: ЛІНГВОКУЛЬТУРНИЙ ТА СЕМАНТИКО-ІДЕОГРАФІЧНИЙ ПІДХОДИ". Рідне слово в етнокультурному вимірі, 25 de febrero de 2022, 129–39. http://dx.doi.org/10.24919/2411-4758.2022.247206.

Texto completo

Resumen

У статті встановлено, що концепт руху є предметом численних мовознавчих досліджень: в ономасіологічному аспекті, в когнітивній лінгвістиці, в теорії функціональної граматики тощо. Актуальність теми дослідження зумовлена предметним полем мовознавства, у якому центральними проблемами є визначення внутрішньої структури мов світу, встановлення загальних закономірностей їх функціонування у відношеннях мови (як культурної практики її суб’єкта – людини та спільноти) і свідомості, мови і суспільства. Необхідність цього дослідження визначена: потребою мовної категоризації фразем із значенням руху як цілісних лексичних одиниць у структурі мови, знакова система якої відображає свідомість, спосіб мислення, умови буття свого творця і носія – людини і спільноти (етносу, нації, соціальної групи тощо); важливістю компаративного з’ясування змісту, структури і функціонування фразем із значенням руху у різних лінгвокультурних просторах, зокрема у мовах слов’янської (української) та германської (англійської) класифікаційних груп; вимогами сучасного розвитку мовознавства в Україні і світі, однією з яких є включення до теоретико-методологічного інструментарію мовознавчого аналізу пізнавальних досягнень інших наук – філософії, культурології, психології, етнології, що дозволяє розглядати мову як втілення культури (засіб її творення і, водночас, результат її існування) і становить суть лінгвокультурного підходу до вивчення фразем із значенням руху в різних мовах світу, у межах нашого дослідження це мови слов’янської та германської груп. Мета статті – обґрунтувати на основі семантико-ідеографічного та лінгвокультурного підходу структуру та семантику фразем зі значенням руху як цілісних лексичних одиниць у структурі української та англійської мов. У статті з’ясовано, що рух аксіологічно акцентований, і це знаходить вираження у його семантичній диференціації (зміна загалом; рух у просторі, рух як прогрес і рух регрес тощо); визначено теоретико-методологічні засади лінгвокультурного та семантико-ідеографічного підходів до вивчення фразем зі значенням руху у структурі української та англійської мов; з’ясовано, що національно-культурна специфіка фразеологізмів зі значенням руху виявляється у сукупному фразеологічному значенні; встановлено, що концепт «рух» вербалізують мовні засоби, а саме концептуальні метафори: життя – рух, час – рух, діяльність – рух, щось позитивне – рух уверх, щось негативне – рух униз тощо.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

Artículos de revistas sobre el tema "Функціональна лінгвістика"

Crea una cita precisa en los estilos APA, MLA, Chicago, Harvard y otros