Artículos de revistas: "Мовна типологія"

1

Загнітко, А. "Мовна особистість в епістолярному дискурсі: типологія лінгвоіндивідуацій і лінгвоіндивідуалізацій". Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах, Вип. 33 (2016): 58–71.

Buscar texto completo

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

2

Ланова, Вікторія Володимирівна. "ТИПОЛОГІЯ ПИСЬМЕННИКІВ «КУЛЬТУРНОГО ПОГРАНИЧЧЯ»". South archive (philological sciences), n.º 93 (31 de agosto de 2023): 50–56. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2023-93-6.

Texto completo

Resumen

Сучасний світ з його динамізмом та мобільністю впливає на картографію творчого простору, в межах якого особливе місце посідає покоління нових письменників «культурного пограниччя». Зберігаючи культурні коди, успадковані ними під час народження, вони продукують якісно новий тип творчості, який є більш відкритим стосовно зовнішніх чинників та максимально інклюзивним з точки зору світоглядних орієнтирів. Мета – описати парадигму видів письменників, творчим простором яких є культурне перехрестя, беручи до уваги низку чинників, серед яких інваріантними є приналежність авторів до постколоніального дискурсу, причини їхньої міграції, а також їхня мовна та культурна самоідентифікація. Методи. Використання культурно-історичного методу зумовлене необхідністю усвідомити закономірності становлення мультикультурної прози в контексті соціально-історичного розвитку. Порівняльно-типологічний метод застосовано з метою дослідження типології письменників «культурного пограниччя». Особлива увага в процесі дослідження мультикультурної прози приділяється постколоніальним та імагологічним студіям, теоретичний апарат яких використовується під час аналізу характеру творчості письменників «культурного пограниччя». Імагологічний метод уможливлює дослідження національних етнообразів, а також категорій своє/інше. Результати. У нашій роботі окреслено стратегії ідентифікації та типологізації видів письменників, які створюють тексти на перехресті різних, а інколи й діаметрально протилежних культурних та літературних традицій. За фактом приналежності до постколоніального дискурсу письменники «культурного пограниччя» поділяються на: 1) власне постколоніальних письменників, які фактично є вихідцями з колишніх імперіалістичних країн; 2) письменників з амбівалентною ідентичністю, мультикультурність творчості яких не пов’язана з розпадом колоніальних систем або їхніми наслідками. Своєю чергою за фокусом уваги до «своєї» або «чужої» культури постколоніальні письменники поділяються на дві групи – мультикультуральних та інтеркультуральних. Натомість, розподіл амбівалентних письменників на дві категорії – гібридних та транскультурних – пов’язаний з причинами їхньої міграції. Висновки. Дослідження творчості мультикультурних авторів є суттєвим викликом сучасності, адже в науковому дискурсі на сьогодні немає такої типології письменників «культурного пограниччя», яка б враховувала всі чинники, що впливають на природу творчості таких авторів. Розроблені нами критерії ідентифікації письменників «культурного пограниччя», а також типи міжкультурної взаємодії, репрезентовані в їхніх текстах, допоможуть у подальшому дослідженні творчості письменників, які розташовані на перехресті культурних та літературних традицій.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

3

МАКСИМЕНКО, Юрій, Віталій РУДИНСЬКИЙ, Сергій ПОПОВ, Віктор МАМІЧ y Сергій ЛИТВИНОВСЬКИЙ. "МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД ДО ПОБУДОВИ ТИПОЛОГІЇ НАПРЯМІВ ДОСЛІДЖЕНЬ ВОЄННОЇ РОЗВІДКИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 91, n.º 2 (2 de octubre de 2023): 57–68. http://dx.doi.org/10.32453/3.v91i2.1375.

Texto completo

Resumen

Розглянуто методологічний підхід до побудови типології напрямів досліджень воєнної розвідки, яка є підґрунтям для визначення пріоритетних досліджень, розробки відповідної стратегії і плану її реалізації. З’ясовано загальне розуміння сутності типології, її теоретичного та емпіричного різновидів у аспекті об’єкта та предмета цього дослідження. Побудовано приклад емпіричної типології шляхом аналізу сучасних та доступних науково-прикладних праць, присвячених покращанню функціонування і розвитку воєнної розвідки. Аналіз цієї типології доводить, що теперішні напрями досліджень мають міждисциплінарний характер, оскільки поєднують розробки у галузях державного і військового управління; радіоелектронної боротьби, радіотехнічної розвідки, протидії іноземним технічним розвідкам; розвідувально-інформаційної та інформаційно-аналітичної роботи, інформаційних технологій тощо. Наведений приклад типології є фрагментом реальних напрямів досліджень, оскільки проаналізовано доступний масив праць. Для розширення уявлення про поле досліджень запропоновано використати метод систематичного покриття науково-прикладних праць: статей, монографій, дисертацій, звітів про НДР тощо. Для посилення уявлення про поле досліджень пропонується виявити потенційно їх можливі напрями шляхом застосування теоретичної типології основних складових механізму воєнної розвідки. Такий підхід є доцільним, оскільки: об’єкт і предмет дослідження є взаємопозв’язаними; кожний напрям досліджень співвідноситься з певною складовою цього механізму в аспекті її удосконалення. Обґрунтовано підхід до побудови моделі цього механізму, яку представлено відкритою системою, що поєднує зовнішні і внутрішні складові. До останніх віднесено: основні елементи і процеси функціонування і розвитку воєнної розвідки, механізми взаємодії і координації у складі механізму управління воєнною розвідкою в державі. Порівняльний аналіз складових емпіричної і теоретичної типологій доводить, що емпірично виявлені напрями досліджень торкаються лише окремих складових цього механізму. Тобто є прогалини в полі досліджень. Уточнити типологію напрямів досліджень можна шляхом систематичного покриття міждисциплінарного масиву науково-прикладних праць, вивчення думки експертного середовища тощо.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

4

Sobko, Valentyna. "TRAINING FUTURE TEACHERS TO IMPLEMENT A COMPETENCY-BASED APPROACH IN PRIMARY LANGUAGE EDUCATION". B U L L E T I N OF OLEKSANDR DOVZHENKO HLUKHIV NATIONAL PEDAGOGICAL UNIVERSITY 54, n.º 1 (16 de abril de 2024): 207–13. http://dx.doi.org/10.31376/2410-0897-2024-1-54-207-214.

Texto completo

Resumen

У статті розкрито завдання, зміст, особливості підготовки майбутніх учителів до реалізації компетентнісного підходу в початковій мовній освіті; подано рекомендації щодо забезпечення належного рівня практично-методичних умінь студентів, необхідних для організації успішної діяльності учнів, спрямованої на формування предметних і ключових компетентностей у процесі навчання української мови. Обґрунтовано можливості формування в здобувачів вищої освіти вмінь співвідносити теоретичні лінгводидактичні знання з практикою навчання української мови в початковій школі на засадах компетентнісного підходу. Представлено завдання, зорієнтовані на моделювання уроків, використання типології вправ на різних етапах навчання, організацію дослідницької діяльності молодших школярів, роботи в команді. Приділено увагу підготовці студентів до формування в учнів предметних (мовної і мовленнєвої) та ключових (навчання впродовж життя, громадянських і соціальних) компетентностей.Запропоновано вправи і завдання, метою яких є підготовка майбутніх учителів до застосування традиційних та інноваційних методів і прийомів навчання української мови, розвитку особистості дитини засобами різних видів мовленнєвої діяльності, формування в молодших школярів умінь послуговуватися українською мовою в навчальних і життєвих ситуаціях. Ключові слова: українська мова, початкова мовна освіта, методика української мови, лінгводидактична підготовка, практично-методичні вміння, майбутні вчителі, початкова школа, компетентнісний підхід, ключові компетентності, предметні компетентності, мовно-мовленнєві вправи і завдання.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

5

Перейма, Юлія. "ТИПОЛОГІЯ МОВНИХ ЗАСОБІВ ВИРАЖЕННЯ АГРЕСІЇ (НА ПРИКЛАДІ ЗМІ)". PRECARPATHIAN BULLETIN OF THE SHEVCHENKO SCIENTIFIC SOCIETY Word, n.º 18(69) (7 de noviembre de 2023): 91–97. http://dx.doi.org/10.31471/2304-7402-2023-18(69)-91-97.

Texto completo

Resumen

Мета статті полягає у тому, щоб визначити типологію мовних засобів, що виражають агресію, які ми можемо споглядати з телеекранів, а також проаналізувати всі види вияву цієї емоції на конкретних прикладах із ЗМІ. Нашим завданням є з’ясувати, які мовні засоби проявляють негативні настрої людини та як мова тіла видає, що мовець відчуває агресивне збудження. Предметом розвідки є характеристика мовної агресії у сучасному телеефірі. Об’єктом: вербальні та невербальні засоби вираження агресії, а також зміст, який несуть ЗМІ у маси. У статті використані такі методи дослідження: спостереження – для виявлення конкретних прикладів агресії у новинних випусках та шоу, описовий – для пояснення характерних особливостей мовних конструкцій, аналізу та синтезу, що структурувало отриманий матеріал. Актуальність статті полягає у важливості дослідження конфліктної поведінки у суспільстві, крізь призму отриманого досвіду із засобів масової інформації, що дасть початок для кращого розуміння ефекту переймання манер і для гармонізації стосунків у соціумі в подальшому. Отримані результати сприяють розширенню уявлень про природу людської агресії та засоби її реалізації у мовленні, спілкуванні та взаємодії героїв новинних випусків та телешоу.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

6

O.B., Syvak y Shadura V.A. "TYPOLOGY OF ELECTRONIC DICTIONARIES". South archive (philological sciences), n.º 84 (23 de diciembre de 2020): 124–31. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2020-84-20.

Texto completo

Resumen

The purpose of the article is to offer an approach to the typology of electronic dictionaries. To achieve this goal it is necessary to perform the following tasks: 1) analyze the typology of electronic dictionaries at the present stage of development of computer lexicography, 2) define the concept of “electronic dictionary” and analyze the characteristics to be considered in classifying electronic dictionaries; 3) propose criteria for constructing a typology of electronic dictionaries.Methods. The work used a set of methods of theoretical research: comparative analysis of linguistic sources to determine the state of development of the research problem; methods of analysis, synthesis and systematization of different approaches to address the issue of typology of modern electronic dictionaries.Results. The article considers different approaches of scientists to the systematization of lexicographic publications; the difference between the concepts of “typology” and “classification” of lexicographic publications is determined; the main criteria for classification of lexicographic publications are analyzed. The authors investigated the typology of electronic dictionaries; the concept of “electronic dictionary” is specified, its main features are singled out, which must be taken into account when constructing the typology of electronic dictionaries.Conclusions. Summarizing the authors’ proposals on the typology of dictionaries, the main criteria by which they are classified are determined by: the number of represented languages, function, type of word description, type of system relations between words, parameter of dictionary description unit, purpose, vocabulary organization, the field of language use, the origin of vocabulary, historical perspective, characteristics of word types, stylistic use, source of lexicography, by normative characteristics, design and detailing of information, quantitative composition of lexicographic source and volume of lexicographic information. We propose to classify electronic dictionaries according to the generally accepted parameters: 1) vocabulary, 2) number of languages, 3) purpose; 4) observance of language norms; and according to criteria specific only to computer lexicography: 1) linguistic; 2) the dichotomy “paper dictionary – electronic dictionary”; 3) the presence of terms used in one or more areas in the case of terminological dictionaries; 4) information form.Key words: lexicography, lexicographic editions, classification of dictionaries, classification criteria. Метою статті є запропонувати підхід до типології електронних словників. Для досягнення мети необхідним є виконання таких завдань: 1) проаналізувати типологію електронних словників на сучасному етапі розвитку комп’ютерної лексикографії, 2) визначити поняття «електронний словник» та проаналізувати характеристики, які необхідно враховувати в процесі класифікації електронних словників; 3) запропонувати критерії для побудови типології електронних словників.Методи. У роботі використовувався комплекс методів теоретичного дослідження: порівняльний аналіз лінгвістичних джерел із метою визначення стану розробленості проблеми дослідження, методи аналізу, синтезу та систематизація різних під-ходів для вирішення питання щодо класифікації сучасних електронних словників.Результати. У статті розглянуто різні підходи науковців до систематизації лексикографічних видань; визначено відмінність між поняттями «типологія» та «класифікація» лексикографічних видань; проаналізовано основні критерії класифікації лексикографічних видань. Авторами досліджено типологію електронних словників на сучасному етапі розвитку комп’ютерної лексикографії, уточнено поняття «електронний словник», виокремлено його головні ознаки, що необхідно враховувати під час побудови типології електронних словників.Висновки. Підсумовуючи пропозиції авторів щодо типології словників, визначено основні критерії, за якими їх класифікують: за кількістю представлених мов, за функцією, за типом характеристики слова, за типом системних відношень між словами, за параметром одиниці опису словники, за цільовим призначенням, за способом організації лексики, залежно від сфери вживання мови, за походженням лексики, за історичною перспективою, за характеристикою типів слів, за стилістичним використанням, за джерелом лексикографування, за нормативними характеристиками, за оформленням і деталізацією інформації, за кількісним складом лексикографічного джерела і обсягом лексикографічної інформації. Електронні словники пропонуємо класифікувати як за загальноприйнятими параметрами, тобто 1) словниковий запас (словники загального призна-чення чи спеціального призначення), 2) кількість мов (одномовні, двомовні та багатомовні словники), 3) призначення (переклад, тлумачення), 4) дотримання мовних норм (словники літературної чи розмовної мови), так і за критеріями, властивими лише комп’ютерній лексикографії: 1) лінгвістичні (текстові та гіпертекстуальні словники, з гіпертекстом, що пов’язує записи та зовнішні мовні ресурси, такі як Вікіпедія, Lingvo.pro тощо), 2) дихотомія «паперовий словник – електронний словник» (заснований на паперовому словнику та нещодавно розробленому), 3) наявність термінів, що використовуються в одній або кількох областях у випадку термінологічних словників (словники, що містять терміни, які будуть використовуватися в одній або кількох областях), 4) інформаційна форма: текстові словники, аудіословники та відеословники.Ключові слова: лексикографія, лексикографічні видання, класифікація словників, критерії класифікації.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

7

Сньозик, Ганна. "ФУНКЦІОНУВАННЯ ТЕРМІНА МОВНА ОСОБИСТІСТЬ У СУЧАСНОМУ МОВОЗНАВСТВІ". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Філологія 2, n.º 48 (8 de febrero de 2023): 181–89. http://dx.doi.org/10.24144/2663-6840.2022.2.(48).181-189.

Texto completo

Resumen

У статті розглянуто мовознавчу категорію мовна особистість. Актуальність дослідження зумовлена потребою поглибленого вивчення цього поняття на різних мовних рівнях. У статті зосереджено увагу на сучасних на- працюваннях у галузі лінгвістики щодо функціонування, типології, рівневої взаємозалежності та низки інших не менш важливих особливостей вивчення проблеми мовної особистості в сучасному мовознавстві. Особливу увагу приділено функціонуванню терміна мовна особистість у сучасних мовознавчих працях та звернена увага на важливі погляди вчених щодо основних підходів до вивчення досліджуваної мовознавчої категорії. Здійснено спробу аналізу складників, джерел вивчення, рівнів сформованості та реконструкції мовної особистості на різних часових зрізах. Авторка висвітлює дискусійні питання основних аспектів вивчення мовної особистості у вітчизняному мово- знавстві; окреслює роль і взаємозв’язок мови й культури у формуванні мовної особистості; розкриває проблеми вза- ємовпливу національної ідентичності та менталітету як складників мовної особистості. Адже мова – це вияв культури нації, найпотужніше її знаряддя. Зв’язок мови й культури є беззаперечним, особливо в сучасних умовах розвитку українського суспільства. З’ясовано, що особливістю активного функціонування терміна мовна особистість у сучасному мовознавстві є тісний взаємозв’язок із такими поняттями, як мовна свідомість та мовна картина світу. Саме тому в сучасній науко- вій парадигмі стала помітною тенденція до здобутків різних напрямків і методологій у царині лінгвістики, внаслідок чого на перетині традиційних наук про мову виникає корпус нових сучасних напрямів вивчення мовної особистості. У статті підкреслюється виняткова роль мови в житті окремої людини й суспільства в цілому, привертається увага до світоглядних основ мовної творчості.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

8

Науменко, Сніжана y Алла Сітко. "ТИПОЛОГІЯ ПІДМЕТУ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ". Grail of Science, n.º 21 (6 de noviembre de 2022): 156–57. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.28.10.2022.031.

Texto completo

Resumen

Мова є не тільки засобом спілкування, а й «засобом впливу на свідомість, а, отже, на поведінку людини. Останніми десятиріччями у мовознавстві спостерігається перенесення акцентів у дослідницьких інтересах з вивчення мови як внутрішньої системи, в якій усе взаємопов’язане на вивчення мови-мовлення як діяльності або як дії» [4].

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

9

Котович, Віра. "АСТІОНІМИ УКРАЇНИ: ТИПОЛОГІЯ ОНІМНОГО КОДУ". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Філологія 1, n.º 45 (27 de noviembre de 2021): 256–61. http://dx.doi.org/10.24144/2663-6840.2021.1.(45).256-261.

Texto completo

Resumen

У статті змодельовано лінгвокультурологічні портрети астіонімів України. Наголошено, що в сучасній лінгвістиці, де антропоцентризм визнано ключовою ідеєю, а в центр культурної традиції поміщено мовну особистість, актуальним стає аналіз ономастичного матеріалу в аспекті взаємодії мови й культури, за якої онім розглядається як індикатор культурних цінностей. Мета розвідки – окреслити лінгвокультурологічні портрети астіонімів України, зокрема назв міст Закарпатської області у контексті онімного коду. Запропоновано таку структуру лінгвокультурологічного портрета астіоніма: ядерна зона (теперішня назва міста, його локалізація); ближня периферія (генеза астіоніма); дальня периферія (характеристика етимона); інтерпретаційна зона (контроверсійні тлумачення, народна етимологія, конотоніми, дескрипції тощо). З’ясовано, що етимонами назв міст, які експлікують інформацію антропонімного індивідуального коду, є слов’янські автохтонні імена-композити, відкомпозитні власні особові назви, відапелятивні власні особові назви, християнські імена. Баземами астіонімів, які відтворюють дані антропонімного групового коду, є катойконіми, назви людей за місцем поселенням, за належністю до роду, родини тощо. Гідронімний, мікротопонімний, оронімний, ергонімний код презентовано назвами міст, відповідно, з гідронімами, мікротопонімами, оронімами, ергонімами в основах. Меморіальний код – це збереження в назві поселення прізвища відомої особи, ойконіма, агіоніма, хрононіма. Доведено, що традиції та новаторство українського назвотворення, багатство принципів, мотивів, способів та засобів іменування є вагомою підставою для того, щоб говорити про астіоніми як про згорнуті лінгвокультурні тексти, у яких відбито мову й культуру, історію й географію, національні традиції й суспільну ідеологію та живу, непідробну душу людини-назвотворця.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

10

Берестова, Алла Анатоліївна. "Типологія прецедентних релігійних феноменів, репрезентованих у художній прозі Василя Шкляра". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 16 (27 de octubre de 2017): 280–88. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v16i0.113.

Texto completo

Resumen

У запропонованій статті висвітлено типологійні характеристики прецедентних релігійних феноменів, ужитих у різножанрових прозових творах В. Шкляра. Зосереджено увагу на тому, що розглядувані мовні одиниці активно представлені в усіх проаналізованих романах. Виокремлено прецедентні релігійні імена, висловлення, тексти і ситуації, які належать до універсально і соціумно прецедентних, використані в «канонічній формі», тобто не зазнали трансформації, вживаються переважно як немарковані фрагменти текстів релігійного змісту.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

11

Skrobala, V. M., M. V. Kabal, O. I. Kaspruk y A. P. Dyda. "Фітоценологічна типологія букових лісів Карпатського біосферного заповідника". Scientific Bulletin of UNFU 29, n.º 3 (13 de mayo de 2019): 52–56. http://dx.doi.org/10.15421/40290311.

Texto completo

Resumen

Конструювання фітоценологічної типологічної схеми букових лісів Карпатського біосферного заповідника на основі домінантної класифікації здійснено способом графічної візуалізації результатів непрямої ординації щодо розподілу 33 видів-домінантів трав'яного покриву в розрізі 16 субформацій. Оцінку комплексних градієнтів середовища, які визначають структуру і напрямок варіювання лісової рослинності, виконано на основі аналізу відповідностей із видаленим трендом (DCA, Detrended Correspondence Analysis). Для інтерпретації осей ординації визначено кореляцію координат видів з їх екологічними параметрами за екологічними шкалами Г. Елленберга. Фітоценологічну типологічну схему букових лісів Карпатського біосферного заповідника можна представити у вигляді шестикутника, у центрі якого розташована субформація Fageta (sylvaticae), а в кутах: 1) Carpineto (betuli)-Fageta (sylvaticae), Fraxineto (excelsioris)-Fageta (sylvaticae); 2) Abieto (albae)-Piceeto (abietis)-Fageta (sylvaticae), Piceeto (abietis)-Abieto (albae)-Fageta (sylvaticae); 3) Piceeto (abietis)-Fageta (sylvaticae); 4) Sorbeto (aucupariae)-Fageta (sylvaticae); 5) Querceto (petraeae)-Fageta (sylvaticae); 6) Fraxineto (excelsioris)-Ulmeto (glabrae)-Fageta (sylvaticae), Querceto (roboris)-Fageta (sylvaticae). У тривимірному просторі типологічна схема має вигляд шестикутної піраміди, на вершині якої розташовані субформації Acereto (pseudoplatani)-Fraxineto (excelsioris)-Fageta (sylvaticae) і Ulmeto (glabrae)-Fageta (sylvaticae).

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

12

Kyrychenko, Roman. "Типологія задач машинного аналізу текстів у сучасній соціології". Sociological studios, n.º 2(19) (1 de diciembre de 2021): 53–62. http://dx.doi.org/10.29038/2306-3971-2021-02-41-48.

Texto completo

Resumen

У статті розглянуто можливості використання сучасних методів обробки текстів для соціологічного аналізу. Основну увагу приділено трьом завданням, які наразі можна вирішити засобами обчислювального аналізу текстів: аналіз змістовної близькості, моделювання тем та сентимент-аналіз (аналіз тональностей). В останні роки методи обробки природної мови настільки прогресували, що це дає змогу соціологам автоматично фіксувати семантику текстів, порівнювати її в часі, групувати на підставі схожості. Також це уможливлює масштабування аналізу великих масивів документів, що відкриває нову сторінку в розвитку контент-аналізу, за якої ми наближаємося до відмови від ручного кодування документів, а дослідники зможуть сконцентруватися на аналізі. Ми продемонстрували ці можливості на прикладі аналізу новин із ресурсу «Українська правда» за 2001–2020 рр. Методи, застосовані в статті, дали нам змогу повністю автоматизовано виявити, які семантичні зрушення щодо слів, пов’язаних із діяльністю правоохоронних органів, відбувалися під дією соціальних факторів протягом останніх двадцяти років. Також ми згрупували новини за основними темами повідомлень про поліцію в матеріалах видання й проаналізували, чи змінювалося ставлення до неї протягом його існування.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

13

Радчук, О. В. "ВИЯВИ ПРИНЦИПІВ ЕКОНОМІЇ ТА НАДМІРНОСТІ В СЛОВОТВІРНИХ МОДЕЛЯХ (на матеріалі дериватів із семою ‘відсутність’)". Лінгвістичні дослідження, n.º 56 (2022): 124–40. http://dx.doi.org/10.34142/23127546.2022.56.09.

Texto completo

Resumen

Підгрунтям для розвідки стала започаткована професором Г. Ф. Калашніковою наукова думка про кореляцію принципів економії та надмірності із синтаксичною моделлю. У статті запропоновано семантико-дериваційну типологію на базі вивчення словотвірних моделей ад’єктивів з префіксами не- та без- / бес-, що репрезентують поняття “відсутність”. Приклади дослідницької картотеки розподілено на чотири типи: деривати з ідентичним значенням, мовна фіксація одного деривата, деривати з відмін- ною семантикою, різнопланова репрезентація дериватів. Встановлено, що лише другий тип реалізує принцип економії словотвірними засобами виявлення відсутності, три інші – надмірності.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

14

Тарасевіч, Вікторыя. "ГІСТОРЫЯ ВЫВУЧЭННЯ ЖАНОЧАГА СТРОЮ КУЛЬТУРЫ СМАЛЕНСКА-ПОЛАЦКІХ ДОЎГІХ КУРГАНОЎ: ВЫНІКІ І СУЧАСНЫ СТАН". City History, Culture, Society, n.º 11 (4) (10 de febrero de 2021): 37–56. http://dx.doi.org/10.15407/mics2020.11.037.

Texto completo

Resumen

Статтю присвячено історії вивчення, а також аналізу ступеня вивченості жіночого металевого вбрання (костюма) культури смоленсько-полоцьких довгих курганів, яку прийнято ототожнювати з літописними кривичами. Автор проаналізував низку наукових публікацій, на основі яких було зроблено висновок про те, що цілеспрямоване вивчення цього питання почалось з 1960-х р. У вивченні жіночого ювелірного убору кривичів можна виокремити три періоди. Перший період (1960-ті – початок 1990-х рр.) характеризується поступовим відходом від сприйняття жіночого убору «культури довгих курганів» тільки як джерела: убір став предметом дослідження. Другий період (1990-ті – 2017 рр.) характеризується цілеспрямованим вивченням жіночого убору в рамках поняття культури смоленсько-полоцьких довгих курганів (КСПДК). У цей час виникають досить детальні типології окремих елементів жіночого убору КСПДК. З 2017 р. починається третій період (2017 рік – наш час). Він виділений на основі виявлених безкурганних поховань КСПДК, у яких трапляються нові «нетипові» жіночі прикраси. Це спонукало дослідників до переосмислення традицій поховального обряду та характерних елементів жіночого убору кривичів. Серед основних дослідників можна назвати імена Є. А. Шмідта, В. В. Сєдова, В. В. Єнукова, В. С. Нєфьодова. За результатами багаторічних досліджень було виділено речі, які виступають як «культурні маркери», запропоновано типології та хронологію окремих елементів жіночого металевого вбрання: скроневих кілець, головних вінець, тримачів. Встановлено, що при дослідженні жіночого ювелірного вбрання культури смоленсько-полоцьких довгих курганів переважає «мікрорегіональний підхід»: типології інвентарю переважно базуються на матеріалах смоленської частини ареалу культури. Отже, існує «розрив» у рівні вивченості жіночого металевого вбрання між російськими та білоруськими дослідниками: на території Білорусі вивчення його локальних особливостей та хронології тільки почалось.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

15

Тарасевіч, Вікторыя. "ГІСТОРЫЯ ВЫВУЧЭННЯ ЖАНОЧАГА СТРОЮ КУЛЬТУРЫ СМАЛЕНСКА-ПОЛАЦКІХ ДОЎГІХ КУРГАНОЎ: ВЫНІКІ І СУЧАСНЫ СТАН". City History, Culture, Society, n.º 11 (4) (10 de febrero de 2021): 37–56. http://dx.doi.org/10.15407/10.15407/mics2020.11.037.

Texto completo

Resumen

Статтю присвячено історії вивчення, а також аналізу ступеня вивченості жіночого металевого вбрання (костюма) культури смоленсько-полоцьких довгих курганів, яку прийнято ототожнювати з літописними кривичами. Автор проаналізував низку наукових публікацій, на основі яких було зроблено висновок про те, що цілеспрямоване вивчення цього питання почалось з 1960-х р. У вивченні жіночого ювелірного убору кривичів можна виокремити три періоди. Перший період (1960-ті – початок 1990-х рр.) характеризується поступовим відходом від сприйняття жіночого убору «культури довгих курганів» тільки як джерела: убір став предметом дослідження. Другий період (1990-ті – 2017 рр.) характеризується цілеспрямованим вивченням жіночого убору в рамках поняття культури смоленсько-полоцьких довгих курганів (КСПДК). У цей час виникають досить детальні типології окремих елементів жіночого убору КСПДК. З 2017 р. починається третій період (2017 рік – наш час). Він виділений на основі виявлених безкурганних поховань КСПДК, у яких трапляються нові «нетипові» жіночі прикраси. Це спонукало дослідників до переосмислення традицій поховального обряду та характерних елементів жіночого убору кривичів. Серед основних дослідників можна назвати імена Є. А. Шмідта, В. В. Сєдова, В. В. Єнукова, В. С. Нєфьодова. За результатами багаторічних досліджень було виділено речі, які виступають як «культурні маркери», запропоновано типології та хронологію окремих елементів жіночого металевого вбрання: скроневих кілець, головних вінець, тримачів. Встановлено, що при дослідженні жіночого ювелірного вбрання культури смоленсько-полоцьких довгих курганів переважає «мікрорегіональний підхід»: типології інвентарю переважно базуються на матеріалах смоленської частини ареалу культури. Отже, існує «розрив» у рівні вивченості жіночого металевого вбрання між російськими та білоруськими дослідниками: на території Білорусі вивчення його локальних особливостей та хронології тільки почалось.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

16

ЧЕРНИШ, Оксана, Катерина ПАРНУС y Ірина БІЛЯК. "АНАЛІЗ СУЧАСНИХ АНГЛОМОВНИХ КОМІКСІВ ТА ЇХ ТИПОЛОГІЯ". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, n.º 56 (21 de diciembre de 2023): 88–93. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2023.56.10.

Texto completo

Resumen

Анотація. У статті розглянуто сучасні англомовні комікси та їх типологію, а також історію становлення цього жанру. Стверджено, що він становить невід’ємну частину сучасної літератури й користується значною популярністю у читачів різного віку, зокрема в підлітків. Підтверджено, що комікси є за своєю суттю «мальованою історією» чи «розповіддю у картинках», яка об’єднує словесні та візуальні елементи й повідомляє про складне й серйозне просто, а саме за допомогою малюнків і мінімуму тексту. Такий спосіб подання інформації найбільш сприйнятливий і найменш вразливий. Встановлено, що численні дослідження засвідчують позитивний психологічний ефект від прочитання коміксу, а також констатують безболісне сприйняття та усвідомлення реальності читачами. Тож за допомогою графічних історій та створення певного образу персонажа можна здійснювати психологічний супровід і надавати постійну психоемоційну підтримку людям різного віку, що й зумовлює актуальність дослідження особливостей жанру коміксів. Відповідно мета статті полягає в аналізі історії походження коміксів і з’ясуванні їхнього впливу на соціальні проблеми суспільства. Зазвичай комікси різняться між собою формою та форматом. Відповідно виокремлюють щорічник або Annual, британський щорічник, щомісячні видання (Monthly), представлені серією або низкою серій, BD (Labandedessinee) (європейські комікси), вебкомікс та графічну новелу. Існує кілька підходів до класифікації коміксів залежно від їхньої форми, обсягу, стилю, жанру, сюжету тощо. Вони реалізуються в різних жанрах та притаманному їм стилі. Комікси як візуальний засіб передачі інформації успішно використовують у різних сферах, зокрема в навчанні, просвітницькій та профілактичній діяльності тощо. Показано, що вони відіграють неабияку терапевтичну роль у підтримці та збереженні ментального здоров’я, що є особливо актуальним для України, яка перебуває у стані війни.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

17

Саврасов, Микола Володимирович, Олеся Володимирівна Чернякова y Руслан Степанович Окороков. "ТИПОЛОГІЯ КРЕАТИВНОСТІ СУБ’ЄКТА НА ЗАВЕРШАЛЬНОМУ ЕТАПІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ". Дніпровський науковий часопис публічного управління психології права, n.º 4 (12 de diciembre de 2022): 124–28. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2022.4.18.

Texto completo

Resumen

Дане дослідження присвячене актуальній проблемі теоретико-методологічного обґрунтування, діагностики та психологічної інтерпретації типології креативності суб’єкта на завершальному етапі професійної підготовки в умовах сучасного вітчизняного вишу. Реалізація основної мети дослідження забезпечується за рахунок опису науково-теоретичних підстав вивчення креативності суб’єкта навчальної діяльності, використання відповідних діагностичних процедур, кластерного аналізу емпіричного матеріалу дослідження та аналізу типології креативності суб’єкта на завершальному етапі професійної підготовки. Показано, що повноцінне психологічне дослідження креативності суб’єкта в процесі професійної підготовки доцільніше здійснювати лише враховуючи мікровікову специфіку становлення креативності, різнобічний розгляд вербальної та невербальної компоненти креативності, аналіз типології вербальної та образної креативності (чинники, предиктори, кореляти) тощо. За результатами проведеного дослідження можна стверджувати, що суб’єкта навчально-професійної діяльності характеризують здатність до створення принципово нових об’єктів матеріальної та нематеріальної культури, спроможність до самостійного, превентивного, ієрархізованого цілеутворення у різних ситуаціях життєдіяльності, досконале володіння широким арсеналом необхідних вмінь, засобів та інструментів діяльності, усвідомлення своєї значущості в очах оточуючих, почуття відповідальності за ефективність власної діяльності, спроможність проявляти розвинену рефлексію, здатність до діяльнісної та поведінкової інтеграції. Встановлено, що наприкінці навчання вербальна та образна креативність студентів узгоджені між собою, переважаючими типологічними профілями для вербальної креативності виступають помірний рівень, помірно високий повільний та високий рівень, а для невербальної креативності помірний рівень, помірно високий та високий рівень прояву тощо.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

18

КАРПУШИНА, Майя. "ПОРІВНЯЛЬНА ГРАМАТИКА ЯК ВАЖЛИВИЙ КОМПОНЕНТ ПІДГОТОВКИ ПЕРЕКЛАДАЧІВ". Актуальні питання іноземної філології, n.º 18 (29 de agosto de 2023): 19–27. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2023-18-3.

Texto completo

Resumen

Дослідження стосується сучасних тенденцій у порівняльній граматиці та її важливої ролі в підготовці перекладачів. Актуальність дослідження зумовлена ключовою роллю порівняльної граматики у підготовці письмових/усних перекладачів, оскільки її метою є аналіз граматики вихідної та цільової мов і використання відповідних шаблонів у процесі перекладу, тому вивчення сучасних тенденцій у розвитку цього предмету вимагає систематичного дослідження. Отже, метою статті є вивчення сучасних тенденцій у вибраному дослідженні та визначення можливих варіантів застосування його результатів у підготовці перекладачів. Питання порівняльної граматики стали предметом досліджень багатьох науковців упродовж історії, зокрема Франца Боппа, Вільгельма фон Гумбольдта, Едварда Сепіра, Ноама Хомського, Пантелеймона Куліша та інших. Сучасні дослідники (Мона Бейкер, Марія А. Гомес-Гонсалес, Дж. Лаклан Макензі та Ельза Гонсалес, Вільям Крофт, Ю. Жлуктенко та А. Левицький, І. Корунець, О. Гавриш, І. Грачова, С. Буленок та інші) зробили помітний внесок у цю лінгвістичну галузь, але все ще є простір для подальших досліджень, зокрема, коли це стосується сфери перекладу. У статті аналізуються основи підготовки майбутніх перекладачів, які включають краще розуміння мови оригіналу та мови перекладу, зокрема граматичних, семантичних особливостей; здатність розпізнавати та виправляти помилки; більш інтенсивне міжкультурне спілкування. Сучасні тенденції у дослідженні порівняльної граматики дають підстави вважати її вирішальним компонентом підготовки перекладачів, бо глибоке розуміння граматики як вихідної, так і цільової мов, формує здатність точно й ефективно передавати значення, долати мовні бар’єри. Ґрунтовно розглянуті дослідження дозволили скорегувати робочу програму навчальної дисципліни з порівняльної граматики англійської та української мов, яка включає основні поняття синтаксису, морфології та фонології, типології мови, порівняльного методу, граматичних структур, семантичного аналізу та аналізу дискурсу. Для досягнення результатів навчання були запропоновані деякі методи, серед яких порівняльний аналіз, практичні заняття, мультимедійні ресурси, групова робота, лекційне навчання, проблемне навчання, мовне занурення тощо. Аналітичне дослідження та прагматичний підхід дозволив добрати низку розумних стратегій для ефективного викладання порівняльної граматики (викладання основ, використання реальних прикладів, заохочення критичного мислення, використання різноманітних методів навчання, забезпечення зворотного зв’язку та підтримки). Подальше дослідження стосуватиметься функціональної граматики та зв’язку між граматикою, дискурсом і контекстом.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

19

Ільків, А. В., М. В. Цуркан y О. І. Криницька. "ТИПОЛОГІЯ ЖІНОЧИХ ОБРАЗІВ У РОМАНІ ДЖЕЙН ОСТІН «ЧУТТЯ І ЧУТЛИВІСТЬ»: ПРОБЛЕМА ПЕРЕКЛАДУ КЛЮЧОВИХ ТЕРМІНІВ". PRECARPATHIAN BULLETIN OF THE SHEVCHENKO SCIENTIFIC SOCIETY Word, n.º 17(65) (27 de diciembre de 2022): 258–71. http://dx.doi.org/10.31471/2304-7402-2022-17(65)-258-271.

Texto completo

Resumen

Мета статті – дослідити типологію жіночих образів в британській літературі вікторіанської доби на прикладі роману британської письменниці Джейн Остін, показати шляхи художнього втілення ґендерних ролей в сюжетній канві тексту. Методи дослідження. У статті використовувалися загальнонаукові й спеціальні літературознавчі методи. Із загальнонаукових застосовано структурно-системний метод та метод класифікації, які дали змогу розглянути об’єкт дослідження як єдине ціле. Серед спеціальних літературознавчих методів використано порівняльно-типологічний (при типології жіночих образів роману); порівняльно-історичний і контекстуальний (задля дослідження традицій феміністичної критики та історико-культурного дискурсу британської літератури); описовий та структуралістський (при визначенні проблемно-тематичних ґендерних домінант). Результати дослідження показали, що образ «нової жінки» в романі «Чуття і чутливість» Джейн Остін був новаторським у багатьох сенсах. Цей образ можна вважати частково автобіографічним, адже в цьому читач може впізнати риси характеру самої письменниці, наділеної живим розумом, здоровим глуздом та аналітичним мисленням. Для Джейн Остін було важливо показати еволюцію жінки в період боротьби за права жінок та виникнення ідеї емансипації жінки. Саме тому її новим ідеалом стає жінка мисляча, жінка, здатна управляти своїми емоціями і почуттями, жінка, здатна на глибокі почуття, але така, що не йде за першим покликом серця, а покладається на раціональне мислення. Новизна статті полягає в тому, що предметом окремого дослідження стали особливості реалізації в художньому тексті ґендерної ідеології, визначено роль жіночої самоосвіти як основної характеристики образу «нової жінки» в романі «Sense and Sensibility»; окреслено шляхи гармонізації бінарних патріархально-матріархальних відносин на сюжетному й образному рівнях роману. Практичне значення полягає в тому, що основні положення й висновки статті можуть бути використані для аналітичних розвідок про британську літературу вікторіанського періоду, зокрема дослідженні ролі творчості Джейн Остін у процесі становлення феміністичного дискурсу британської літератури.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

20

ЧУЧАЛІН, Олександр. "ТИПОЛОГІЯ ТА СТРУКТУРА МОНАСТИРІВ КИЇВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ СИНОДАЛЬНОГО ПЕРІОДУ (кінець XVIII – початок ХХ ст.)". Східноєвропейський історичний вісник, n.º 31 (28 de junio de 2024): 36–49. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.31.306361.

Texto completo

Resumen

. Мета дослідження полягає у поглибленні знань з історії православних монастирів Київської єпархії, з’ясуванні їх типології та структури у синодальний період, а також умов, що впливали на їх формування. Методологія дослідження ґрунтується на базових принципах: історизму, об’єктивності та системності. У роботі використано також загальнонаукові (аналіз, синтез, описовий, класифікація) та спеціально-історичні (історико-генетичний, проблемно-тематичний) методи дослідження. Наукова новизна визначається авторською постановкою досліджуваної проблеми, комплексним її вивченням і аналізом. Досліджено питання типології та структур монастирів Київської єпархії синодального періоду, які не знайшли відображення у попередніх працях істориків. Висновки. Синодальний період Російської православної церкви характеризується формуванням структурної типології монастирів, що здійснювалася у результаті змін суспільно-економічних умов та пов’язаних з ними реформ монастирського й церковного життя. Зміна чисельності православних монастирів Київської єпархії відбувалася внаслідок закриття, реорганізації, зміни їх статусу, перетворення із чоловічих на жіночі. Встановлено, що монастирі Київської єпархії синодального періоду можна класифікувати за: системою підпорядкування і статусу (лавра, ставропігійні, єпархіальні); складом ченців (чоловічі, жіночі),; територіально-географічним чинником (міські, сільські); системою підпорядкованості, утримання, управління і розмірами (штатні, заштатні); статутом, що регламентував облаштування і уклад життя обителі (спільножительні, неспільножительні); типом монастирських поселень (монастирі, пустині, скити); функціональною спеціалізацією (лікарняні, училищні, робочі).

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

21

Чубань, Тетяна y Лариса Кардаш. "ВИВЧЕННЯ ТИПОЛОГІЇ СКЛАДНИХ РЕЧЕНЬ У ПЕДАГОГІЧНИХ ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Теоретична і дидактична філологія, n.º 36 (15 de agosto de 2023): 110–20. http://dx.doi.org/10.31470/2309-1517-2023-36-110-120.

Texto completo

Resumen

У матеріалі статті автори порушують проблему важливого місця викладання розділу «Синтаксис» дисципліни «Сучасна українська літературна мова» у процесі підготовки бакалаврів спеціальності 014 Середня освіта (українська мова і література). Проаналізовано особливості вивчення у педагогічних ЗВО типології складних речень щодо будови, типів зв’язків, визначено пріоритети у висвітленні синтаксичних явищ, сукупності синтаксичних одиниць та правил функціонування цих одиниць у текстах. Схарактеризовано особливості викладання лінгвістичної термінології, описано особливості будови та типології складних речень та синтаксичних явищ складного синтаксису, які дібрано з мови твору-збірки «Українські народні пісні» (упорядники: З.Василенко, М.Гордійчук), яка є взірцем українського художнього слова та різнобарв’я словоформ. Статтю створено на авторських дослідженнях та одержаних результатах. Мета статті – встановити методичні особливості вивчення складних речень при опрацюванні матеріалу з синтаксису, виявити характерну для терміна однозначність, коли ним називають конкретну реченнєву структуру, розкривають диференційні ознаки складних речень з різними типами синтаксичних зв’язків, та довести їх значення. Освітній компонент «Сучасна українська літературна мова» є основною формою організації наукового пізнання, адже мета викладання дисципліни – формування у студентів загальних і фахових компетентностей, систематизованих теоретичних знань про характеристики явищ української мови; ознайомлення студентів з сучасними синтаксичними течіями. Використано суму методів і принципів дослідження, які застосовано як елементи дисциплінарної методології. Виокремлено, зокрема, емпіричні методи наукового дослідження: спостереження, узагальнення. Інформація, яку отримано за допомогою цих методів, є основою для подальших розвідок у характеристиці та зіставленні мовних процесів. Це важливо тому, що у процесі навчання формуємо такий програмний результат навчання, наприклад: ПРН – обізнаний із елементами теоретичного й експериментального (пробного) дослідження в професійній сфері та методами їхньої реалізації. Необхідність опрацьованої теми визначено тому, що в методиці викладання українського складного синтаксису немає достатньо широких праць, у яких би комплексно описувалися особливості термінів для відображення другої синтаксичної одиниці – речення. Вивчення та опис термінологічних процесів у складному синтаксисі сучасної української літературної мови на заняттях у педагогічних закладах вищої освіти ефективне за допомогою ілюстративних прикладів. У викладанні українського синтаксису, а саме: закономірностей, що діють у будові складних речень, велике значення має структурне дослідження. Актуальність і значення праці зумовлені необхідністю розширення теоретичної бази знань у бакалаврів з питань одного з найважливіших розділів граматики – синтаксису.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

22

Ерфан, В. Й., В. П. Андришин y В. Ю. Василина. "ПРИНЦИПИ ЛОГІСТИКИ В МЕНЕДЖМЕНТІ: КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Економіка», n.º 1(61) (6 de mayo de 2023): 77–80. http://dx.doi.org/10.24144/2409-6857.2023.1(61).77-80.

Texto completo

Resumen

У статті розглянуто всі можливі методи класифікації логістики в менеджменті. Авторами зазначено, що методи логістичного управління можна класифікувати не тільки за змістом, а й за іншими ознаками. Зокрема, в залежності від частоти логістичного впливу, можна виділити разові та періодичні методи. Ефективне досягнення поставлених цілей, можливе тільки при верховенстві стратегічних цілей і налаштуванні усіх механізмів управління на їх досягнення. При класифікації цих методів, не можна уникнути їх переплетення в середині груп, сформованих за різними ознаками. Та все ж типологія методів логістичного управління компанією (підприємством) дозволяє їх об’єднати за змістом в чотири великі групи: економічні, нормативно-правові, організаційно-розпорядницькі та соціально-психологічні. Сукупність цільових установок в діяльності підприємства (компанії) визначає мотиваційну направленість логістичних методів управління. Ефективність методів управління логістичною системою, визначає оптимальне поєднання методів логістичного управління в кожній конкретній ситуації, оскільки неможливо досягти бажаних результатів, застосовуючи тільки один метод за якоюсь однією ознакою. Акцентовано увагу на необхідності, використовувати взаємоузгоджену сукупність способів, в якій один метод доповнює інший, з метою посилення впливу за рахунок раціональної інтеграції.Ключові слова: логістика в менеджменті, методи класифікації логістики, логістичні рішення, принципи логістики, методи прогнозування у логістиці.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

23

Зайцева, Маргарита. "ВЕРБАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПТУ «БРЕХНЯ» В АМЕРИКАНСЬКОМУ СУДОВОМУ ДИСКУРСІ". KELM (Knowledge, Education, Law, Management) 1, n.º 8 (13 de julio de 2021): 77–82. http://dx.doi.org/10.51647/kelm.2020.8.1.11.

Texto completo

Resumen

Стаття присвячена дослідженню концепту «брехня» в американському судовому дискурсі, оскіль- ки багато питань, що стосуються суті та типології концептів, потребують істотного уточнення. Підкреслимо, що нині не існує чіткого визначення терміна чи загальноприйнятої класифікації. Все це зумовлює актуальність дослі- дження. Фактичним матеріалом є документи судового процесу у справі Оскара Пісторіуса з метою дослідження мовних засобів, за допомогою яких вербалізується концепт «брехня». Зазначений концепт був досліджений за допомогою таких методів, як метод інтерпретативного аналізу, дефініційно-компонентного аналізу, дискурсивно- го аналізу, контекстуального аналізу. Було розглянуто термінологічний апарат, вивчено реалізацію цього концепту в американському судовому дискурсі, а також виокремлено мовні засоби, які вербалізують цей концепт. Дослі- дження є перспективним, оскільки було би цікаво простежити інші концепти та мовні засоби їхньої вербалізації, порівняти концепти, виокремлені у промовах прокурорів, із концептами у промовах адвокатів.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

24

Чукаєва, В. О. "ДО ПРОБЛЕМИ ТИПОЛОГІЇ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ". Знання європейського права, n.º 4 (11 de febrero de 2021): 20–24. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i4.121.

Texto completo

Resumen

На сучасному етапі Україна перебуває в процесі інтеграції в систему європейського права. З огляду на це поча- лися реформи в різних сферах життя суспільства. Особливо це зачіпає правове поле. Відбувається зміна законо- давства за європейськими стандартами. Це стосується конституційного, адміністративного, цивільного, фінан- сового та інших галузей права. Суспільство в очікуванні поліпшення якості життя та ефективності діяльностідержавної влади. Однак результат реформ негативний.Тому назріло питання як практичне, так і теоретичне – визначити можливість імплементації сучасної пра- вової системи України в романо-германську. Саме романо-германська правова система є основою формуванняєвропейських стандартів в ЄС. Для визначення такої можливості й потрібно об’єктивно визначити тип правовоїсистеми України на сучасному етапі.У статті зроблено спробу проаналізувати вивченість цієї проблеми як у теорії права, так і в науці порівняльногоправознавства. Це оцінка стану вивчення питання класифікації правових систем у порівняльному правознавстві.Визначено основні позиції вчених-компаративистів на сучасному етапі.Так само розглядається питання про особливості формування правової системи України в ракурсі історичногопроцесу розвитку суспільства. Автор так само обґрунтовує свою позицію про можливість нової типології правовихсистем з урахуванням «слов’янської правової системи», «радянської» і «євразійської».Розглядається проблема про вивчення наслідків впливу радянського права на правові системи колишніх рес- публік Радянського Союзу. Наявне нове правове поле в суспільстві, яке сформувалося в межах його перехідногоперіоду від соціалістичної формації до капіталістичної, і це не можна не враховувати під час формування типоло- гії правових систем сучасного світу.У статті висувається необхідність вивчення правової системи «перехідного періоду» колишніх республікРадянського Союзу. Автор так само позначає, що сьогодні узагальнюючих наукових праць із вивчення нової типо- логії правових систем «перехідного періоду» в юриспруденції немає.Автор також викладає в статті особливість вивчення цієї проблеми, яке повинно бути комплексним і в межахісторичного процесу розвитку державності.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

25

Дьячок, Н. y В. Мараховська. "ТИПОЛОГІЯ ОНОМАСІОЛОГІЧНИХ ОЗНАК ВЕРБАЛЬНИХ РЕПРЕЗЕНТАНТІВ НОМЕМ З ДОМІНАНТОЮ-СЛОВОСПОЛУЧЕННЯМ". Journal “Ukrainian sense”, n.º 2 (6 de enero de 2024): 40–49. http://dx.doi.org/10.15421/462316.

Texto completo

Resumen

Постановка проблеми. Компресиви різного зразка з’являються в сучасних мовах внаслідок стрімкого розвитку суспільних явищ, актуальних подій, соціальних, політичних та інших процесів, які потребують первинного чи вторинного найменування в залежності від новизни чи традиційності тих чи тих об’єктів реальної дійсності. Ресурси сучасної української мови не є винятком. Це дає підстави для різнобічного дослідження таких одиниць з позицій сучасної теорії номінації. Наше дослідження є частиною серії досліджень, дотичних до аналізу сучасних процесів мовленнєвої компресії, одним з різновидів якого постає універбація, а її результатом – універби. Явище універбації можна вважати універсальним для індоєвропейських мов. Тому принципи його опису теж є спільними. Універби постають вербальним оприявненням номінативних одиниць – номем – з домінантою-словосполученням. Будь-яка номінативна одиниця має бути описана за допомогою ономасіологічного моделювання. Метою наукової розвідки є з’ясування ономасіологічних ознак універбів як вербальних утілень номем з домінантою-словосполученням. Завдання сформовано у відповідності до поставленої мети: 1) визначити статус універбів в українській мові; 2) спроєктувати ономасіологічну модель М. Докуліла на універби досліджуваного зразка; 3) продемонструвати типи ономасіологічних ознак досліджуваних одиниць. Методи дослідження. Дескриптивний, що покликаний описати ту чи ту ономасіологічну ознаку; прийом моделювання, за допомогою якого уможливлено формування ономасіологічних моделей; прийом диференціювання, який застосований задля виокремлення різниці між поняттями ономасіологічного базису та ономасіологічної ознаки в межах моделі. Основні результати дослідження. Структура ономасіологічної моделі внутрішньої мотивації відображає поєднання ономасіологічного базису та ономасіологічної ознаки з необхідними доповненнями в різних конкретних випадках. Загальний вигляд ономасіологічної моделі такий: [ономасіологічний базис] + [ономасіологічна ознака]. На відміну від ономасіологічного базису, який є незмінною величиною, ономасіологічна ознака є величиною змінюваною, що покликана конкретизувати або уточнювати ономасіологічний базис. Ономасіологічна ознака може бути як простою, так і складною. Це твердження доцільне з точки зору структури основи, омонімічної до похідної. Складна (складена) ономасіологічна ознака має подвійну структуру; вона може бути розширена ознакою дії або діяльності (пацієнсом, результатом, місцем, часом, способом, мірою тощо). Висновки і перспективи. Отже, опис універбів здійснюється згідно з такими ознаками:1) усі номеми, що становлять цю конкретну групу, є номемами з домінантою-словосполученням і вербальною реалізацією-універбом; 2) усі універби, що становлять конкретну групу, є або іменниками, або дієсловами, або дієприкметниками, або дієприслівниками, вкрай рідко – вигуками; 3) усі представники цих частин мови, становлячи окремі групи, мають інваріантне значення представлення, поняттєве значення (наприклад, група універбів-іменників), а також гештальтне значення (група універбів-дієслів), яке в фреймовий, скриптовий або комбінований спосіб репрезентує поняття, об'єкт, дію, ознаку дії тощо. Подані критерії є принциповими для об'єднання досліджуваних одиниць в ономасіологічні класи.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

26

ФОГЕЛ, Діана. "ТИПОЛОГІЯ ПРОЄКТНИХ МЕТОДИК ЗА СПОСОБОМ ПРЕЗЕНТАЦІЇ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИКОНАНОЇ РОБОТИ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ІНОЗЕМНА МОВА ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ (АНГЛІЙСЬКА)»". Humanities science current issues 5, n.º 27 (26 de mayo de 2020): 43–47. http://dx.doi.org/10.24919/2308-4863.5/27.204223.

Texto completo

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

27

Шалько, М. Н. "ОСОБЛИВОСТІ ТИПОЛОГІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я". Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, n.º 4 (26 de octubre de 2023): 25–30. http://dx.doi.org/10.32782/tnv-pub.2023.4.4.

Texto completo

Resumen

В статті розглянуто сучасний етап формування системи охорони здоров’я в Україні, який характеризується специфікою економічних взаємин у кризових умовах. У результаті політика у сфері охорони здоров’я, що проводиться державою, впливають на такі основні положення, як: відносини власності; джерела фінансування; механізми стимулювання виробників та споживачів; контроль якості. Охорона здоров’я дозволяє провести диференціацію типів систем охорони здоров’я за різними ознаками. У зв’язку з домінуючим впливом в розвитку соціальної сфери загалом політичних і громадських чинників, саме це становило основу диференціації систем охорони здоров’я і набуло найбільшого поширення розробки теоретичних підходів і практичних методів. В результаті системи охорони здоров’я можна класифікувати за такими типами: класична; соціалістична; національна; плюралістична; страхова. Окрім політичного та суспільного впливу на систему охорони здоров’я впливають інші чинники. Виявлення суті систем охорони здоров’я дозволило виділити такі типи: утилітарна; комунотарна; ліберальна. Запропоновано диференціацію систем охорони здоров’я за принципом виникнення правових відносин між постачальником медичної послуги та її споживачем. Крім того, домінування тих чи інших факторів довкілля дозволило класифікувати систему охорони здоров’я таким чином: державна; страхова; ринкова (приватна). Визначено, що роль держави у формуванні системи охорони здоров’я людини вплинула на виділення наступних типів систем охорони здоров’я: універсалістська; соціального страхування; «Південна модель», де фінансування системи охорони здоров’я здійснюється значною мірою за рахунок коштів, пов’язаних із зайнятістю; інституційна чи соціал-демократична «Скандинавська модель» (Швеція, Данія, Фінляндія), де фінансування охорони здоров’я здійснюється у здебільшого за рахунок прибуткового податку (стягуваного як на національному, так і на місцевому рівні), причому розмір виплачуваної допомоги безпосередньо залежить від заробітку; Континентальна модель (Німеччина, Австрія, Франція, Нідерланди, Бельгія), де фінансування здійснюється за допомогою відрахувань із фонду заробітної плати та зі спеціальних державних фондів, які становлять приблизно ¾ сукупних витрат на охорону здоров’я; Переважно приватна модель (США), де фінансування охорони здоров’я здійснюється за рахунок приватних і, значно меншою мірою, державних джерел, причому надання медичної допомоги здійснюється приватними виробниками медичні послуги.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

28

Kotsur, Vitalii, Iryna Vilchynska, Liudmila Nykonenko y Anton Kisse. "Мова протистояння в побутовому дискурсі: інтенція знецінення". PSYCHOLINGUISTICS 29, n.º 1 (15 de abril de 2021): 100–116. http://dx.doi.org/10.31470/2309-1797-2021-29-1-100-116.

Texto completo

Resumen

Мета статті – представити результати аналізу автентичних діалогів та інтерпретації інтенцій лінгвістичних прийомів і засобів, у тому числі суспільно-політичних новотворів, які використовуються суб’єктами комунікації на рівні побутового дискурсу (зокрема, в соціальних мережах) з метою знецінення співрозмовника.Методи і методика. У процесі дослідження використовувався комплекс загальнонаукових та психолінгвістичних методів: запис діалогів і висловлювань, змістовний контент-аналіз, категоризація, типологізація, узагальнення, експертне оцінювання, інтерпретація отриманих результатів, а також лінгвістичний, якісний та інтент-аналіз.Результати дослідження. У результаті дослідження конфліктної суспільно-політичної лексики у побутовому дискурсі виокремлено такі типи знецінення: (1) пониження статусу особи/групового суб’єкта; (2) знецінення особи/групового суб’єкта до статусу тварини або рослини; (3) знецінення особи/групового суб’єкта до статусу неживого предмета. Аналіз висловлювань щодо певної спільноти або особи за цією типологією також дає змогу ідентифікувати інтенсивність знецінення: висловлюванням притаманне порушення симетричності комунікації, яке варіюється від зневаги до надання співкомунікатору статусу неживого предмета. Особливістю всіх типів знецінення є творення нових слів та використання суфіксів для посилення або пом’якшення негативного навантаження висловлювання. Висновки. Мова протистояння є проявом інтраперсональних та групових психодинамічних процесів, а в її артикуляції актуалізується комплекс захисних механізмів, який сприяє відновленню психологічного комфорту в складних суспільно-політичних умовах. Загалом досліджувану конфліктну лексику можна визначити як усно-писемну комунікацію, спрямовану на знецінення особи або групового суб’єкта задля досягнення або фіксації індивідуальними та/чи груповими суб’єктами домінуючих позицій у спілкуванні. Аутоагресивний характер використання мови конфлікту руйнує згуртованість у суспільстві, але водночас має позитивні функціональні наслідки: її інтенсифікація почасти сприяє психологічній розрядці на індивідуальному рівні та зниженню соціально-психологічної напруги – на колективному.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

29

Danylyk, Ruslana y Victor Skrobala. "Типологія водної рослинності Українського Розточчя: клас Potametea Klika in Klika et Novak 1941". Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, n.º 3 (20 de agosto de 2019): 26–31. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2019-387-26-31.

Texto completo

Resumen

У статті наведено типізацію місцезростань водної рослинності класу Potametea Українського Розточчя. Угруповання цього класу відіграють важливу роль у процесах евтрофізації та заростання прісних водойм, слугують проміжною ланкою в ряді сукцесійного переходу водної рослинності в прибережно-водну. Типізація місцезростань водної рослинності класу Potametea дає змогу прогнозувати напрям проходження сукцесій, зумовлених природними й антропогенними чинниками. Типізацію місцезростань виконували методами добування даних на основі фітоіндикаційної оцінки екологічних режимів біотопів за сімома параметрами: L – освітленість, T – термічний режим, K – континентальність,F – режим зволоженості, R – кислотність, N – уміст азоту, S – уміст солей, балів. Дослідження охоплювали три основні етапи: вивчення структури взаємного розміщення фітоценозів у багатовимірному просторі екологічних параметрів, математичне моделювання структури та перевіркаматематичної моделі. Для екотопів рослинності класу Potametea Українського Розточчя характерний порівняно вузький діапазон варіювання значень екологічних параметрів. Найбільшу значущість для диференціації місцезростань мають параметри водного режиму (глибина водойм) і вміст азоту. У спрощеному вигляді типологічну схему водної рослинності класу Potametea можна представити у вигляді трикутника, у центрі якого розміщена асоціація Hydrocharitetum morsus-ranae, а на вершинах – Ceratophylletum demersi, Potametum natantis і Hottonietum palustris. У тривимірному просторі типологічна схема має вигляд трикутної піраміди, вершиною якої є асоціація Ranunculo-Sietum erecto-submersi.Малопоширені фітоценози Ranunculetum circinati та Nupharo-Nymphaeetum albae займають периферію екологічного простору водної рослинності.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

30

Danylyk, Ruslana y Victor Skrobala. "Типологія водної рослинності Українського Розточчя: клас Potametea Klika in Klika et Novak 1941". Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, n.º 3 (20 de agosto de 2019): 26–31. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2019-387-3-26-31.

Texto completo

Resumen

У статті наведено типізацію місцезростань водної рослинності класу Potametea Українського Розточчя. Угруповання цього класу відіграють важливу роль у процесах евтрофізації та заростання прісних водойм, слугують проміжною ланкою в ряді сукцесійного переходу водної рослинності в прибережно-водну. Типізація місцезростань водної рослинності класу Potametea дає змогу прогнозувати напрям проходження сукцесій, зумовлених природними й антропогенними чинниками. Типізацію місцезростань виконували методами добування даних на основі фітоіндикаційної оцінки екологічних режимів біотопів за сімома параметрами: L – освітленість, T – термічний режим, K – континентальність,F – режим зволоженості, R – кислотність, N – уміст азоту, S – уміст солей, балів. Дослідження охоплювали три основні етапи: вивчення структури взаємного розміщення фітоценозів у багатовимірному просторі екологічних параметрів, математичне моделювання структури та перевіркаматематичної моделі. Для екотопів рослинності класу Potametea Українського Розточчя характерний порівняно вузький діапазон варіювання значень екологічних параметрів. Найбільшу значущість для диференціації місцезростань мають параметри водного режиму (глибина водойм) і вміст азоту. У спрощеному вигляді типологічну схему водної рослинності класу Potametea можна представити у вигляді трикутника, у центрі якого розміщена асоціація Hydrocharitetum morsus-ranae, а на вершинах – Ceratophylletum demersi, Potametum natantis і Hottonietum palustris. У тривимірному просторі типологічна схема має вигляд трикутної піраміди, вершиною якої є асоціація Ranunculo-Sietum erecto-submersi.Малопоширені фітоценози Ranunculetum circinati та Nupharo-Nymphaeetum albae займають периферію екологічного простору водної рослинності.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

31

Попов, Сергей Леонидович. "ПРО СТАДІАЛЬНУ ТИПОЛОГІЮ ІНКОРПОРУЮЧИХ МОВ, РОЗРОБЛЕНУ РАННІМ І.І. МЄЩАНІНОВИМ: КОГНІТИВНО-ЕВОЛЮЦІЙНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ". Русская филология. Вестник ХНПУ имени Г.С. Сковороды 4, n.º 70 (2019): 3–10. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1572.2019.04.70.01.

Texto completo

Resumen

У статті здійснюється когнітивно-еволюційна інтерпретація запропонованої раннім І.І. Мєщаніновим стадіальної типології інкорпоруючих мов. Основою когнітивно-еволюційного підходу є визнання існування когнітивно-еволюційного алгоритму «сприйняття → логічність мислення → логічність мови», де сприйняття може бути: 1) абсолютно правокульовим синкретичим, тобто цілісним, не таким, що дозволяє диференціювати ознаки; 2) значною мірою правокульовим поверхневим, тобто орієнтованим на найближчі, найбільш помітні, «такі, що лежать на поверхні», ознаки; 3) лівопівкульовим альтернативним, тобто орієнтованим на всі наявні ознаки. У статті підтверджується, що когнітивно-еволюційний підхід до стадіальної типології інкорпоруючих мов раннього І.І. Мєщанінова виявляє кореляції ступенів сприйняття з усіма чотирма стадіями, відображеними у цій типології. Перша – з аморфністю всього комплексу – стадія інкорпорування, за якої повністю відсутній будь-який його поділ, включаючи можливість появи хоча б якихось граматичних значень, корелює тільки з синкретизмом сприйняття без будь-яких проявів інших перцептивних ступенів. Друга стадія інкорпорування – зі зміною інкорпорованих комплексів за особою і часом – корелює в основному з синкретизмом і в деякій мірі з поверхневістю сприйняття, яка проявляється у найперших граматичних альтернаціях за суттєвими для дієслівності ознаками часу та особи. Третя стадія інкорпорування – з чітким синтаксичним поділом на два інкорпоруючі комплекси, групи підмета і присудка, але зі збереженням інкорпорації всередині цих груп – корелює з відносно меншою, ніж на попередній стадії, мірою поверховості сприйняття й відносно більшою, ніж на попередній стадії, мірою альтернативності сприйняття. Четверта стадія інкорпорування – з паралельним існуванням інкорпоруючих аналогів словосполучень у складі речень та повноцінних словосполучень при окремій згадці – корелює в малій мірі з синкретизмом і поверховостю сприйняття і значною мірою з альтернативністю сприйняття. Когнітивно-еволюційну обумовленість все більшої диференціації інкорпоруючого ладу на кожній з виділених І.І. Мєщаніновим стадії можна вважати цілком очевидною.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

32

Matsiuk, H. P. "Towards a typology of language situations in historical sociolinguistics. The language situation in Kholmshchyna and Pidliashshia in 1815-1915". Movoznavstvo 318, n.º 3 (2 de julio de 2021): 25–42. http://dx.doi.org/10.33190/0027-2833-318-2021-3-002.

Texto completo

Resumen

The article seeks to study a new period in the typological characteristics of language situations related to the functions of the Ukrainian language. The purpose of the article is to analyze the changes in the language situation and the causal interaction of social functions of languages used by the indigenous Ukrainian population on the outskirts of ethnically Ukrainian territory of Kholmshchyna and Pidliashshia in 1815–1915. In order to reach this goal, the author reveals the political factors that led to a variety of language situations, communicative practices, and assimilation processes. The analysis is based on the results of interdisciplinary research on the history, politics, and culture of Kholmshchyna and Pidliashshia, as well as the works on historical sociolinguistics. The sources of analysis include travel records, memoirs, and documents, to which the method of sociolinguistic interpretation and reinterpretation is applied, as well as comparative and biographical methods, elements of discourse analysis. The results testify to three geopolitical influences that changed the directions of development of the language situation: the transition of territories within the Kingdom of Poland to the Russian Empire in 1815; military actions on the territory of Kholmshchyna and Pidliashshia during the First World War in 1914– 1915; the arrival of the new occupation authorities in 1915. In early 20th century, there was a decrease in the number of native speakers of the Ukrainian language: after the permitted conversion from Orthodoxy to the Roman Catholic faith under the tsarist law of 1905 and in connection with the deportation in 1915. Communicative practices of Ukrainians in different spheres of life included a combination of languages: colloquial Ukrainian and Polish, literary Polish, Russian and occasionally Ukrainian, Church Slavonic with Ukrainian and Russian pronunciations, and the German language. Based on the assimilative interaction of the languages, it might be suggested that the life of Ukrainians took place in the face of Polonization. This was particularly a manifestation of the resistance of the Polish and non-Polish population to the tsarist government as an occupation after the uprisings of 1831 and 1863–64, and after 1875, and Russification as a result of the planned conversion of Greek Catholics to Orthodoxy, the creation of new educational institutions and separation on the basis of Lublin and Siedlce Voivodeships

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

33

ЛЕВЧЕНКО, Т. М. y Т. В. ЧУБАНЬ. "СИНТАКСИС ЯК ЛІНГВІСТИЧНИЙ КОМПОНЕНТ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА», n.º 2 (16 de octubre de 2023): 24–29. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2023.2.4.

Texto completo

Resumen

У матеріалі статті автори порушують проблему важливого місця викладання розділу «Синтаксис» дисципліни «Сучасна українська літературна мова» у процесі підготовки здобувачів вищої освіти спеціальності 014 Середня освіта (Українська мова і література). Проаналізовано особливості вивчення типології словосполучень щодо будови, їх семантики у педагогічних ЗВО, визначено пріоритети у висвітленні синтаксичних явищ, сукупності синтаксичних одиниць та правил функціонування одиниць простого синтаксису. У статті досліджено питання про значення спостереження над одиницею синтаксичного рівня – словосполученням при вивченні синтаксису сучасної української мови на філологічних факультетах педагогічних закладів вищої освіти. Застосовано предметний рівень методологічного аналізу, тобто дисциплінарна методологія як сукупність методів і принципів дослідження, що використовуються у лінгводидактичній науковій дисципліні, де сама наукова дисципліна є основною формою організації наукового пізнання. Використано емпіричні методи наукового дослідження, тому, отримана за допомогою цих методів наукового дослідження інформація є основою для подальшого теоретичного осмислення пізнавальних процесів. Схарактеризовано особливості викладання ОК «Сучасна українська літературна мова». Ілюстративний матеріал для опису синтаксичних явищ дібрано з мовного наповнення збірки «Українські народні пісні» (упорядники: З. Василенко, М. Гордійчук), яка є прикладом українського народного слова. Статтю створено на власних дослідженнях авторів та підсумках згідно з одержаними результатами. Актуальність і значення праці зумовлені необхідністю розширення теоретичної бази знань у студентів з питань одного з найважливіших розділів граматики – синтаксису.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

34

Czajkowski, Piotr. "EKSPRESJA JAKO RODZAJ WERBALIZACJI I EKSPRESYWY WERBALNE W UJĘCIU ONOMAZJOLOGICZNYM". Studia Methodologica 50 (3 de septiembre de 2020): 100–112. http://dx.doi.org/10.25128/2304-1222.20.50.08.

Texto completo

Resumen

Метою статті є спроба встановити суть вираження чуттєвих образів, емоціональних станів і вольових актів за допомогою вигуків як вербальних експресивів. Вигуки наявні в усіх мовах, але в залежності від мовно-культурної сфкри вони мають різний обсяг, прагматику вжитку і по-різному описуються в літературі. Oномасіологія як лінгвістична дисципліна займається відображенням в мові і мовленні картини світу і психічно-ментальних актів насамперед через вербалізацію понять в актах номінації. Дослідження в аспекті вербалізації непоняттєвих функцій картини світу (емоційних станів, вольових актів і чуттєвого сприйняття) надалі не дають чіткої відповіді про їх семіотичну сутність, а проблеми типології лексичних одиниць, що вербалізують функції такого роду, залишаються не до кінця з'ясованими. Автор пропонує поряд з основними способами вербалізації – номінацією і предикацією – також вирізняти семантичну експресію як процедуру демонстрації у мові та мовленні непоняттєвої шнформації.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

35

КШАНОВСЬКИЙ, Олег. "ТИПОЛОГІЯ ВЖИВАНЬ І СЕМАНТИЧНИХ ПЕРЕХОДІВ ЛЕКСЕМ НА ПОЗНАЧЕННЯ ВИСОТИ В УКРАЇНСЬКІЙ, ПЕРСЬКІЙ ТА АЗЕРБАЙДЖАНСЬКІЙ МОВАХ". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, n.º 45 (23 de septiembre de 2021): 221–39. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.45.20.

Texto completo

Resumen

У статті за допомогою семантичної метамови (найважли- вішими компонентами якої є спостерігач; вертикальність; поверхня; фасад (перед, лице) і протилежний йому тильний бік (тил, зад) об’єктів; внутріш- ність; порожнє/повне (категорії опису об’єктів у формі контейнерів); кон- тейнер, або умістилище; межі; тло; частина/ціле, множина, маса/дискретні (раховані) об’єкти, а також люди та частини тіла людини) побудовано лек- сичну типологію прототипових (предметних), розширених (непредметних) та метафоричних уживань прикметників та відад’єктивних іменників сучасних української, перської та азербайджанської мов. Єдина методика паралельних описів у зазначених мовах дала змогу, по-перше, виявити три типи вживань лексем на позначення висоти: 1) для опису вертикально витягнутих знизу вгору об’єктів жорсткої конфігурації, або типу «шпилі»: дерево, труба, шафа, шапка, пшениця, будинок та под.; 2) з іменами на позначення об’єктів тополо- гічного типу, так званих піднесених над поверхнею «опор»: високе крісло, висо- кий стіл, високі поручні (їхньою головною функцією є слугувати поверхнею, на яку можна спертися, виконуючи певну дію); 3) з іменами на позначення топо- логічного типу об’єктів, що постійно розташовані над поверхнею, основою: високе гілля, високі хмари. По-друге, виявлено шість регулярних семантичних переходів у досліджуваних мовах: високий «шпиль» – піднесена над поверхнею «опора» (високе дерево – високі поручні); високий «шпиль» – постійно розта- шований об’єкт угорі (високе дерево – високі хмари); постійно розташова- ний об’єкт угорі – кількісно високий рівень, результат (високе гілля – високий урожай); високий «шпиль» – якісне явище, процес (висока пшениця – високі почуття); піднесена над поверхнею «опора» – вважливий, поважний результат (високий стіл – високий престол); постійно розташований об’єкт угорі – важкодосяжний результат (високі хмари – висока культура). Настільки екс- пліцитний опис (у ньому явно вказано на умови реалізації кожної форми) дає змогу створювати високоякісні словники і граматики досліджуваних мов.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

36

Bocharina, Natalia. "Гуманізм як базова демократична цінність об’єднаної Європи". HUMANITARIUM 40, n.º 1 (8 de mayo de 2018): 7–15. http://dx.doi.org/10.31470/2308-5126-2018-1-40-7-15.

Texto completo

Resumen

У статті розкрито сутність поняття «цінності» як психологічного феномену, наведено його типологію. Особливу увагу звернуто на гуманізм як базову демократичну цінність об’єднаної Європи. Зазначено, що європейські цінності є стандартами певних процедур у різних сферах життя суспільства та державних інститутах, а найголовнішими цінностями для сучасного європейського суспільства є людська гідність, відповідальність та солідарність. Продемонстровано, що у зарубіжній психології проблема гуманізму як базової демократичної цінності посідає значне місце. Цінність людини є найвищою метою, якій повинна бути підкорена вся соціально-значуща діяльність людей, вирішальна роль належить вихованню та освіті у формуванні людини, що покладається на педагогів та психологів. Сформульовано висновок, що у сучасному європейському суспільстві освіті надається головна роль у вихованні базових європейських цінностей. Рада Європи розробляє потужні освітні проекти для вироблення єдиних стандартів європейської освіти, яка була б спрямована на формування демократичної громадянськості, гуманізації та толерантності. Українська освіта є невід’ємною частиною загальноєвропейського гуманітарного простору. Адже так можна забезпечити її повноцінне функціонування, збагачення ідеями, перебування на вищих щаблях сучасної науки та освіти.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

37

Зінукова, Н. В. "Реалізація комунікативних стратегій англомовного ділового спілкування." Alfred Nobel University Journal of Philology 20, n.º 2 (2020): 175–84. http://dx.doi.org/10.32342/2523-4463-2020-2-20-18.

Texto completo

Resumen

У статті розглянуто особливості англомовного ділового дискурсу, який функціонує в одній з найважливіших сфер міжкультурного спілкування – бізнес-комунікації. Виділено його специфічні характеристики, визначено побудову простору дискурсу за принципом лінійності (повторення та ступінчастість) та критерії певного типу дискурсу. На основі функціональної типології виділено типи і підтипи англомовного бізнес-дискурсу, який обслуговує зовнішньоекономічну діяльність� розглянуто його логіко-композиційну організацію. Враховуючи соціолінгвістичні параметри, виокремлено сфери функціонування професійного інституціонального ділового дискурсу (професійну: переговори, презентації, доповіді� академічну і публічну: науково-популярні матеріали, доповіді, статті тощо. З’ясовано значення тема-рематичного оформлення висловлювання в англійському та українському інституціональному діловому дискурсі для подолання складностей і запобігання помилок у процесі перекладу� встановлено його основні комунікативні стратегії (аргументативну та маніпулятивну), які реалізують інтенції автора висловлюван- ня. Проаналізовано мовні одиниці, що становлять мовленнєві акти (асертиви, комісиви, директиви, мовленнєві декларативи) і використовуються для обговорення професійних проблем, що дозволило виявити і пояснити роль мовних структур у ментальних процесах розуміння і продукування всіх типів текстів, що обслуговують сучасну ділову комунікацію, та обирати правильну стратегію перекладу.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

38

Бровко, К. А., А. П. Дурдас y Д. О. Сопова. "ВИВЧЕННЯ ІДІОМАТИКИ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ЗАСОБОМ ІКТ ЯК ДЕТЕРМІНАНТА РОЗВИТКУ КРЕАТИВНОСТІ ТА ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ СТУДЕНТІВ". Pedagogical Sciences Theory and Practice, n.º 2 (31 de agosto de 2023): 17–23. http://dx.doi.org/10.26661/2786-5622-2023-2-03.

Texto completo

Resumen

У статті розглянуто питання вивчення ідіоматики англійської мови засобом ІКТ як детермінанти розвитку креативності та пізнавального інтересу студентів під час практичних занять з дисциплін «Практика усного і писемного мовлення: англійська мова», «Практикум англійської мови». Виокремлено освітній потенціал впровадження методу, який містить метафоричні відображення, а також дослідження особливостей вивчення ідіоматичних виразів засобом ІКТ як детермінанти розвитку креативності та пізнавального інтересу студентів на заняттях з дисциплін «Практика усного і писемного мовлення: англійська мова», «Практикум англійської мови». Теоретично обґрунтовано сутнісні характеристики феномену «ідіома», або «ідіоматичний вираз», згідно з Оксфордським словником англійської мови, що визначається як група слів, значення яких неможливо вивести з окремих слів, що її утворюють. Представлено та схарактеризовано типологію англійських ідіом за Дж. Вінгфілдом. Акцентовано увагу на доцільності використання методу аналогій та створення образів з метою припущення гіпотези про етимологічне походження ідіом. Наведено приклади виконання завдань з метою встановлення асоціацій між поняттями у вигляді розробки ребусів. Здійснено експериментальне дослідження щодо вивчення потенціалу впровадження методу, який містить метафоричні відображення, а також дослідження особливостей вивчення ідіоматичних виразів засобом ІКТ як детермінанти розвитку креативності та пізнавального інтересу студентів на заняттях з дисциплін «Практика усного і писемного мовлення: англійська мова», «Практикум англійської мови». Доведено, що застосування методу метафоричних зображень та ІКТ під час вивчення ідіоматики англійської мови сприяє активізації навчально-пізнавальної діяльності майбутніх фахівців; урізноманітненню дидактичного інструментарію врахуванням різних каналів сприймання ними інформації; досягненню конкретно визначеної мети освітнього процесу, зокрема навчальної, розвивальної та виховної; вмотивуванню до навчання; врахуванню освітніх потреб; створенню сучасного освітнього середовища та онлайн-простору навчання; організації інноваційного освітнього процесу; інтеграції, диференціації, індивідуалізації, навчання тощо.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

39

Цапенко, Л. Ю., О. С. Попович y М. Г. Томенко. "МОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АТРИБУТІВ У ДВОКОМПОНЕНТНИХ КОНСТРУКЦІЯХ У ТЕКСТАХ ОФІЦІЙНО-ДІЛОВОГО ДИСКУРСУ ЯК СТИЛІСТИЧНИЙ МАРКЕР". Nova fìlologìâ, n.º 84 (30 de diciembre de 2021): 255–61. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-84-36.

Texto completo

Resumen

У статті розглядаються атрибути, які є частиною двокомпонентних конструкцій, які функціонують у текстах офіційного-ділового дискурсу, з метою представлення типології словотворення (словотворення за допомогою суфіксів), реалізованої в таких атрибутах як можливий стилістичний маркер офіційного-ділового дискурсу. Текстові корпуси, що належать до жанрів офіційно-ділового дискурсу, були використані як матеріал для дослідження. Для повноти та достовірності опису було вирішено проаналізувати чотири різні жанри, що належать до офіційного дискурсу, – офіційну кореспонденцію (взята з листування Британської ради з викладачами університетів закордонних країн (Кореспонденція Британської ради), судові процесуальні документи (тексти судових документів Адміністративного трибуналу Міжнародної організації праці (МОП) у збірнику «Судді Адміністративного трибуналу Міжнародної організації праці»), тексти на основі інструкцій з технічного обслуговування транспортних засобів (тексти інструкцій з експлуатації автомобілів «Тойота»), формулу винаходів (патенти) (тексти, що містять формули винаходів у галузі фізики та радіоелектроніки, які витягнуті з ліцензованих джерел). Загальний розмір текстових корпусів – 200 тисяч слововживань, тексти кожного жанру включали вибірки 50 тисяч слововживань. Обов’язковим складником аналізу були статистичні дослідження, які демонструють частоту використання цього граматичного феномену в текстах. Вони також дозволяють наглядно представляти дані, які підтверджують гіпотези в початковому дослідженні або суперечать таким. Порівняльний аналіз між обома типами жанрів – «гуманітарними» та «технічними» – показує, що: по-перше, в обох типах жанрів є загальна закономірність, це стосується насамперед неафіксальних атрибутів, які в усіх без винятку жанрах мають найбільшу частоту використання, ніж атрибутів з афіксами; по-друге, серед найпоширеніших суфіксів, що використовуються в атрибутах, можна виділити загальні: -tion, -ty. Але на цьому загальна характеристика атрибутів суфікса закінчується. Тому за результатами проведеного статистичного аналізу можна зробити висновок, що з високим ступенем імовірності дериваційні одиниці атрибутів, виражені суфіксами, які включені у двокомпонентні конструкції в жанрах офіційно-ділового стилю, не можуть використовуватися як стилістичний маркер офіційно-ділового дискурсу.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

40

БАБІЙ, Ірина y Ніна СВИСТУН. "ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ СПОРТИВНОГО ДИСКУРСУ (на матеріалі футбольних телерепортажів)". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Філологія, n.º 2 (13 de octubre de 2023): 64–71. http://dx.doi.org/10.32689/maup.philol.2023.2.10.

Texto completo

Resumen

Стаття присвячена розгляду структурно-семантичної організації спортивного дискурсу. В останні десятиріччя в сучасному мовознавстві активно досліджується лінгвістика спорту в парадигмі різних аспектів: семантичного, словотвірного, функціонального, лінгвокультурологічного та ін. Наше дослідження присвячене аналізу семантико-синтаксичних параметрів спортивного дискурсу, мовних засобів і способів виразності. У сучасній лінгвістиці поки що не знаходимо подібних праць, не виявлено в наукових розвідках розробленої методики такого аналізу, тому наше дослідження, виконане на матеріалі телерепортажів футбольних матчів 2022–2023 р.р., які транслювалися на українських телеканалах, є актуальним. Мета статті – проаналізувати семантико-синтаксичну організацію футбольних телерепортажів, охарактеризувати типологію та структурні особливості речень, розглянути семантику та функціонування виявлених синтаксичних одиниць, описати мовні засоби виразності. Для реалізації мети необхідно розв’язати такі завдання: описати структурні типи виявлених синтаксичних одиниць; здійснити класифікацію односкладних речень; проаналізувати смислову навантаженість речень; описати найбільш частотні структурні типи речень; виявити та охарактеризувати найбільш поширені мовні засоби виразності. У роботі застосовано такі методи дослідження: структурний, аналіз компонентного аналізу, описовий, зіставний та ін. Виконане дослідження виявило широку систему мовних засобів і способів формування спортивного дискурсу. Проведені спостереження виявили, що у футбольних телерепортажах переважають прості речення, що пов’язано з потребою швидко проінформувати слухачів (глядачів) про події на футбольному полі; складні речення коментатори вживають у випадку, коли хочуть доповнити чи уточнити інформацію (як правило, про футболістів, тренерів, особливості цьогорічних змагань і под.), пояснити ситуацію тощо. Визначено, що серед синтаксичних конструкцій найпоширеніші односкладні речення, найчастіше – номінативні та безособові; широко представлені також неповні речення, застосування яких надає стислості, економності мовленню. Зафіксовано також велику групу речень з ускладнювальними компонентами, зокрема вставними словами. Визначено, що футбольні репортажі нерідко містять фразеологізми, за допомогою яких коментатор влучно характеризує складену ситуацію на футбольному полі, надає експресії зображуваному, привертає увагу слухачів (глядачів). У ході аналізу виявлено велику групу метафор.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

41

ШКІЛЬ, Катерина. "ГІПЕРБОЛА ЯК ЗАСІБ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ ІНДИВІДУАЛЬНО-АВТОРСЬКОГО СТИЛЮ (НА МАТЕРІАЛІ ПОЕЗІЇ А. ФЕТА)". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, n.º 48 (11 de marzo de 2022): 190–206. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.48.25.

Texto completo

Resumen

Мета статті – виявити та осмислити особливості специфічної сутності гіперболи, а також її стилістичну роль стосовно художньо-виражальної функції. Актуальність статті зумовлена тим, що саме гіперболічні конструкції, які домінують у поетичних текстах А. Фета, є багатою джерельною базою, мовна природа якої потребує докладного вивчення. Завдання статті – розглянути гіперболу як засіб відображення індивідуально-авторського стилю А. Фета; визначити основні детермінанти гіперболи; виявити особливості вживання гіперболи як специфічного засобу поетичної мови; описати функції гіперболи як моделі відображення індивідуально-авторського стилю; проаналізувати та типологізувати гіперболічні конструкції, що формують індивідуально-авторський стиль А. Фета. У дослідженні використано комплекс лінгвістичних методів, провідними серед яких є когнітивний (забезпечив моделювання концептуальної картини світу та мовної картини світу автора), семантико-стилістичний (уможливив аналіз гіперболічних конструкцій), описовий, що допоміг не лише подати перелік художньо-експресивних можливостей цього мовного явища, а й представити його як частину певної художньої системи (збір, аналіз, виклад даних та їх характеристика). Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому запропоновано опис гіперболи як стилістичної фігури та здійснено типологію гіперболічних конструкцій у поетичному мовленні А. Фета. Теоретична значущість роботи полягає в тому, що матеріали дослідження доповнюють курс стилістики в ділянці вивчення тропів та фігур і можуть послугувати доповненням до спецкурсів та спецсемінарів із стилістики поетичної мови та мови художньої літератури, а також бути використані в курсах «Лінгвістичний аналіз художнього тексту» та «Риторика». У висновках описано результати, отримані в процесі написання статті, подано класифікацію гіперболічних конструкцій, виявлених у поетичній мові А. Фета.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

42

Федоренко, С. В. y А. В. Бернадіна. "ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФАХОВОЇ МОВИ ВІЙСЬКОВОЇ СФЕРИ (НА МАТЕРІАЛІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ)". Nova fìlologìâ, n.º 83 (10 de noviembre de 2021): 257–62. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-83-37.

Texto completo

Resumen

Стаття висвітлює лексико-семантичні й жанрові особливості сучасної англомовної військової фахової мови, яка в силу багатогранності військових знань характеризується міждисциплінарністю. Актуальність дослідження зумовлена стрімкою мілітаризацією суспільства на тлі військово-політичних реформ, спричинених загостренням збройних протистоянь світового масштабу, що слугує поштовхом до стрімкого розвитку фахової мови військової сфери, а тому є важливим і цікавим матеріалом для вивчення. Зазначено, що завдяки специфічній комунікативно-функціональній спрямованості фахова мова військової сфери оперує в межах трьох функціональних стилів мови (офіційно-ділового, публіцистичного й наукового). З точки зору загальної типології професійного мовлення велика частина жанрів, закріплених за військовою сферою, стосується інтрапрофесійної комунікації, яка не виходить за межі професійної спільноти. Наголошено, що військова фахова мова отримує найбільший розвиток у періоди воєнних конфліктів під впливом низки екстралінгвістичних чинників, з-поміж яких основними є специфіка діяльності, ступінь участі в збройних конфліктах широких народних мас і, відповідно, ступінь трансформації способу життя всієї мовної спільноти під час таких конфліктів, соціальний тип воєнних конфліктів. Розглянуто інтрапрофесійні жанри у військовій фаховій мові, що розподіляються на: 1) ті, які зорієнтовані на розпредмечування (військова публіцистика, військово-наукова комунікація, військово-дидактична комунікація); 2) жанри регулятивного характеру (настанови, інструкції, накази, команди, розпорядження тощо). Окреслено специфічні риси спілкування в межах досліджуваної фахової мови, які відображаються в жорсткій структурі військової документації, жанрова належність якої визначається засобом зв’язку та рольовими аспектами. Схарактеризовано дві основні групи військової лексики в досліджуваній сфері (військово-прикладна термінологія, що охоплює офіційну/статутну й нестатутну термінологію, яка вживається в усному мовленні військовослужбовців і в деяких видах військової літератури, але не є офіційно прийнятою; та емоційно забарвлена лексика військової сфери. Розкрито специфіку вживання певних військових термінів з огляду на американський і британський військовий контекст.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

43

Довжук, Ігор y Cвітлана Яременко. "ДОКУМЕНТАЛЬНІ ВИДАННЯ ЯК ФАКТОР ФОРМУВАННЯ національного інформаційного простору". Society Document Communication, n.º 15 (30 de junio de 2022): 266–95. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2022-15-266-295.

Texto completo

Resumen

Формування національного інформаційного простору в новітніх умовах масового поширення інформаційно-комунікаційних технологій, де нерідко присутня неперевірена або неправдива інформація, неможливе без розвитку такої традиційної його форми як документальні видання. Методологія дослідження ґрунтується на стратегіях порівняння, типології, принципах історизму, соціального підходу. В основу логіки викладу матеріалу покладено проблемно-історичний принцип, що дозволяє в хронологічній послідовності розкрити основні теми і напрямки опублікованих збірників документів. Наукова новизна розвідок пов’язана з тим, що питання аналізу місця й ролі документальних видань у формуванні інформаційного простору досі не стало предметом спеціального дослідження. Наданий узагальнений аналіз виконання документальними збірниками інформаційної, соціальної та культурної функцій при найбільш узагальнюючій функції документів взагалі, що полягає у їх здатності зберігати і передавати (поширювати) інформацію у часі та просторі. Показується, що обсяг документальних матеріалів, виданих після Другої світової війни досить об’ємний і створив в інформаційному просторі України тематичні блоки з дуже широкою хронологією. Відзначений вагомий внесок до формування науково обґрунтованого інформаційного простору документальних збірників, підготовлених в регіонах з початку нашого століття, присвячених зокрема темам, що отримали свій розвиток в часи незалежності. Можна констатувати, що історики й архівісти загалом справляються з завданням показу об’єктивної картини історичних подій. Разом з тим, стан національного інформаційного простору має значні резерви для підготовки документальних видань, які б відповідали назрілим інформаційним запитам населення.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

44

Барановська, Наталія, Галина Січкаренко y Тетяна Стоян. "ДОКУМЕНТ В СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЯХ". Society. Document. Communication 12, n.º 12 (13 de septiembre de 2021): 105–23. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2021-12-105-123.

Texto completo

Resumen

Ефективне функціонування соціальних комунікацій в новітніх умовах масового поширення інформаційно-комунікаційних технологій, де нерідко присутня неперевірена або неправдива інформація, неможливе без розвитку такої традиційної його форми як документальні видання. Метою статті є узагальнення досвіду України щодо формування політики документної комунікації через видання збірників архівних документів в останне десятиліття для надання суспільству максимально об’єктивної інформації в найрізноманітних сферах його життєдіяльності. Методологія дослідження ґрунтується на стратегіях порівняння, типології, принципах історизму, соціального підходу. В основу логіки викладу матеріалу покладено проблемно-історичний принцип. Наукова новизна розвідок пов’язана з тим, що питання аналізу місця й ролі документальних видань як складової системи соціальних комунікацій досі не стало предметом спеціального дослідження. Показується, що обсяг документальних матеріалів, виданих в останнє десятиліття, досить великий і створив тематичні блоки з широкою хронологією. Відзначений вагомий внесок документальних збірників, підготовлених в регіонах, присвячених зокрема темам, що отримали свій розвиток лише в часи незалежності. Можна констатувати, що історики й архівісти загалом справляються з завданням показу об’єктивної картини історичних подій, що є головним в ефективній соціальній комунікації. Разом з тим, стан соціальних комунікацій має значні резерви в своему розвитку для підготовки документальних видань, які б відповідали назрілим інформаційним запитам населення та розвіювали кліше і міфи стосовно важливих історичних подій, і де є особливо наявним зовнішній щодо України інформаційний вплив.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

45

Черненко, Н. І. "УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТАМИ В КОМУНІКАТИВНОМУ ПРОСТОРІ". Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, n.º 4 (15 de abril de 2022): 153–60. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-pub.2021.4.20.

Texto completo

Resumen

У статті розглянуто зони конфлікту в динаміці, що передбачає виокремлення стадій конфлікту, а також розуміння й усвідомлення об’єктивної конфліктної ситуації. Оскільки для того, щоб конфлікт став реальним, учасники мають усвідомити сформовану ситуацію як конфліктну. Саме сприйняття та розуміння реальності як конфліктної породжує конфліктну поведінку. Тож конфлікт не є безумовно негативним та небажаним, він дає змогу виявити проблеми пов’язані з позиції керування конфліктом. Привернуто увагу на комунікаційному просторі, що є складовою поняття комунікація, яку у цьому контексті розуміємо як процес встановлення та підтримання контактів між членами соціальної групи на основі духовного, ідейного або іншого єднання. Виявлено, що саме комунікативні конфлікти руйнують взаєморозуміння, роблять співпрацю неможливою. Визначено стратегії розв’язання конфліктних ситуацій. Розкрито змістовне наповнення інструментарію врегулювання комунікаційних конфліктів. Зосереджено увагу на соціально-психологічних дослідженнях, спрямованих на пошуки шляхів усунення конфлікту із внутрішньо особистісної сфери, сфери міжособистісних, внутрішньо групових та міжгрупових відносин. З’ясовано, що комунікаційний конфлікт відіграє не лише негативну роль й деструктивну функцію. Розширюючи комунікаційний простір, соціальний конфлікт, будучи сам по собі одним з найбільш яскравих проявів протиріччя, внутрішньо суперечливий, виконує ще й конструктивну функцію. Зазначено практичну користь розуміння основних аспектів конфлікту: типології, структури, динаміки, функцій, що полягає у практичному ставленні до наявності конфлікту у комунікаційному просторі. В межах розуміння конфлікту, можна визначити напрями його ослаблення, а надалі, шляхи його розв’язання.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

46

СЛОБОДЯНЮК, Тетяна. "ВЗАЄМОДІЯ МИСЛЕННЯ І МОВЛЕННЯ У КОНТЕКСТІ ЦІЛІСНОЇ МОВЛЕННЄВО-МИСЛЕННЄВОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ МИСТЕЦЬКОГО НАПРЯМУ". Acta Paedagogica Volynienses, n.º 2 (13 de junio de 2022): 159–64. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.2.22.

Texto completo

Resumen

У статті показано, що мислення і мова, виступаючи у взаємодії як вища психічна функція характеризуються взаємозалежними ознаками, кожна з яких полягає в логічній побудові мислення. Обумовленість взаємовпливу мови і мислення походять від визнання єдності цих явищ. Характеризуються механізми функціонування мислення у мові, здатність мови бути виразником і реалізатором мислення. Розглянуто детермінований зв'язок між мисленням та появою різних мовних засобів. Впроваджувати ідеї особистісно-орієнтованої освіти, оригінально вирішувати актуальні навчально-виховні проблеми, вимагає особливої організації практичної та мисленнєвої діяльності студентів. Сучасний розвиток системи освіти вимагає від педагогічної науки й практики впровадження нових інноваційних технологій і методів навчання, оцінювання якості знань студентів. Педагогічна інноватика полягає в оновленні педагогічного процесу, внесенні нових ідей у традиційну систему вищої школи. Мислення, як активний процес відображення об'єктивної дійсності в поняттях, судженнях, уявленнях, здатність людини міркувати, робити висновки. Термін «мовленнєво-мисленнєва взаємодія» розглядаються, як структурно-функціональна організація свідомості, що зумовлює взаємні переходи між сенсорним, перцептивним і мовленнєво-мис- леннєвим рівнями. Мовленнєву діяльність забезпечують різні механізми (нейрофізіологічні, психологічні, опрацювання інформації, формування картини світу, пам'яті, сприйняття, мислення та ін.). Вирішення конкретних навчально-педагогічних проблем, наукових дискусій, систематизації дидактичного матеріалу, моделювання психічних процесів сприятиме усвідомленому й творчому опануванню психології мовлення. Послідовне впровадження в практику прийомів, способів педагогічних дій спрямованих набути практичних навичок усвідомленої вербальної і невербальної поведінки, що реалізуватимуться в подальшій професійній діяльності. Взаємозв'язок між мовою і мисленням, вчені вбачають у тому, що мова є знаряддям формування, засобом вираження і повідомлення думки. Зв'язок полягає у тому, що основні розумові категорії, одиниці мислення (поняття і судження) виражаються засобами мови, певними мовними одиницями: поняття виражаються окремими словами або словосполученнями, судження – пропозиціями. Теорія референції дозволяє використати розширений підхід до визначеності категорії таких понять, як якість знань і включити до неї порівняльні контексти. Автор обґрунтувала важливість використання мовленнєво-мисленнєвого аналізу відповідей студентів, для такого узагальнення стала концепція з оцінювання (контролю) навчальних досягнень студентів мистецького напряму, яка доповнює один з аспектів теорії референції. На цій основі може бути створена загальна типологія референції у комунікативному акті перевірки знань із врахуванням мовленнєво-мисленнєвої взаємодії учасників комунікації.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

47

Ісмаїлова, Назакат. "Ідея художньої характеристики дитячої прози в Нахчиванському регіоні (кінець 19 століття, початок 20 століття)". Grani 26, n.º 3 (12 de junio de 2023): 171–75. http://dx.doi.org/10.15421/172365.

Texto completo

Resumen

У цій науковій статті приклади дитячої прози в Азербайджані в кінці 19 століття і на початку 20 століття в літературному середовищі Нахчивань були досліджені і проаналізовані з точки зору жанру, теми, сюжету, композиції, мови і стилю. Як на думку дослідників, цей вік є періодом становлення дитячої прози. Виникнення, становлення та еволюція цього жанру в азербайджанській літературі безпосередньо оцінюється як діалектичний розвиток національного життя. Азербайджанська проза-азербайджанський спосіб мислення, національний характер, національна проблематика, національна мова, мова та інтонація, прояви національного стилю - там, де одна, кілька або всі ці складові збігаються із західно-східними прозовими вимірами, тому ознака національності в художній прозі починається саме тут. Показано, що зразки дитячої прози, створені в Нахчиванському регіоні, відрізняються за призначенням, художньо-естетичним ефектом, низкою оригінальних особливостей, жанровою типологією, темою, стилем, ідейно-змістовним та художнім аспектами як складової художньо-прозового мислення того періоду. Головною темою цих літературних прикладів, заснованих на фольклорі та класичних літературних традиціях, була популяризація науки-освіти, освіти, наших національних цінностей. Зроблено висновок, що одним з важливих аспектів азербайджанської літератури початку 20-го століття був опис догляду за дітьми в творах, написаних для дітей, і створення таких творів. У кожному з цих творів створені барвисті твори з різноманітними ідеалами і думками, які перегукуються з сьогоднішнім днем. На ґрунті дитячих характерів критикують соціальні та моральні недоліки, переживаючи за подальшу долю дітей і захищаючи їх. Сьогодні ці твори, зразки нашої літератури, присвяченої дітям, мають серйозну цінність. З початку 20 століття починає збільшуватися кількість досконалих, досконалих зразків дитячої прози, заснованих на літературній традиції.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

48

Kharkevych, Halyna. "СЕМІОТИЧНІ АСПЕКТИ ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВА (НА МАТЕРІАЛІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ)". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, n.º 1 (9) (16 de septiembre de 2021): 188–95. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2021-01-188-195.

Texto completo

Resumen

У статті розглянуто особливості перекладу метафор крізь призму семіотичного підходу. У роботі уточнено лінгвосемотичну типологію знаків (ікона – індекс – символ). Під індексами в семіотиці розуміють знаки, що виконують функцію вказівки чи впливу на деякий об’єкт. Іконічний знак базується на фактичній подібності означаючого і означуваного. Символ передбачає використання свого первинного змісту в якості форми іншого, як правило, культурно ціннішого змісту. Кожний знак має три види зв’яз-ків, без яких він не може виконувати своєї функції. Знак пов’язаний з тим, що він позначає, що в семіотиці називається семантикою знака. Існуючи в системі, знак пов’язаний з іншими знаками цієї системи. Знак пов’язаний з людьми, які використовують його, оскільки він може бути знаком лише для когось. Проаналізовано деякі труднощі перекладу англомовних метафор. Існують мовні та мовленнєві метафори. Перекладні відповідники перших зафіксовані в перекладних словниках. Мовленнєва метафора не має усталених перекладних відповідників і виступає семантичним новоутворенням. Існують три основні способи передачі метафоричних слів: метафоричним словом, що має подібний характер образності; метафоричним словом, що має інший характер; неметафоричним словом, що передає тільки денотативний зміст метафоричного слова. У статті охарактеризовано конвенційні і неконвенційні символи. У словниках та енциклопедіях символів містяться конвенційні символи. Різновидом конвенційних символів є жести, що є культурно обумовлени-ми та мають договірний характер. Неконвенційний символ виникає у результаті творчого акту автора, являючи собою символізований троп, що поєднує концептуальний та вербальний аспекти знака.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

49

МАЛІЦЬКА, Анна. "МІЛІТАРНИЙ ГЕРОЙ У РЕЦЕПЦІЇ ПОЕТІВ «ПРАЗЬКОЇ ШКОЛИ»". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, n.º 52 (22 de marzo de 2023): 38–44. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2022.52.5.

Texto completo

Resumen

У статті досліджено образ мілітарного героя в поетичній творчості митців «Празької школи» на матеріалі творів з антології «Стилет і стилос. Українська мілітарна поезія». Мета роботи – характеристика причин з’яви образу мілітарного героя й класифікація його основних рис. Відповідно до поставленої мети у статті розглянуто дискусійні погляди вітчизняних літературознавців (Д. Донцов, М. Ільницький, В. Просалова та ін.) на феномен цілісності «пражан» як групи. Доведено, що, попри радикальне заперечення цього феномену деякими науковцями, можна кваліфікувати звернення до образу мілітарного героя як точку перетину для представників угруповання. У наведених поезіях висвітлено й проаналізовано коло основних проблем, унаочнених через художнє посередництво цього образу. Уперше здійснено типологію рис образу мілітарного героя в поетичному доробку «Празької школи» на основі концепції Ю. Шевельова про новий тип людини у повоєнній літературі. Вияв образу простежено крізь призму концепції «пасивного страждання» В. Б. Єйтса, що характеризує літературну критику поезії міжвоєнного періоду. Доведено, що найчастотнішою рисою образу мілітарного героя є риса войовника, через яку трансльовано проблематику героїзації бою й апологетизації війни. Вона може бути поєднана з рисами аристократа й державника, де аристократизм тяжіє до ознак лицарства і є дотичним до проблем національної пам’яті та історичного досвіду. Аналіз творів засвідчує, що мілітарний герой органічно виростає на тлі особистого досвіду «пражан». Через нього постульовано життєствердний пафос війни, а також прийняття страждань і смерті. Отже, таке втілення докорінно суперечить єйтівській концепції «пасивного страждання», на якій постає антивоєнна за своєю суттю європейська лірика міжвоєнного періоду.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

50

ПОЛІЩУК, Володимир. "КІБЕРЗЛОЧИНИ ТА КІБЕРБЕЗПЕКА: БОРОТЬБА З КОМП'ЮТЕРНИМИ ЗЛОЧИНАМИ І КІБЕРАТАКАМИ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Юридичні науки, n.º 3(66) (20 de noviembre de 2023): 44–47. http://dx.doi.org/10.32689/2522-4603.2023.3.7.

Texto completo

Resumen

Дана робота досліджує різні типи кіберзлочинів та їхні особливості, а також методи та інструменти, які використовуються кіберзлочинцями, а також заходи, які можна вжити для захисту від кіберзлочинів; роль правоохоронних органів та міжнародної співпраці у боротьбі з кіберзлочинністю. Автор розглядає актуальні тенденції та прогнози розвитку кіберзлочинності в Україні та міжнародний досвід боротьби із кіберзлочинами. У роботі зроблена спроба ознайомитися з розвитком нових форм вчинення кіберзлочинів у контексті історичного розвитку. Кіберзлочини часто складні для розслідування через брак кваліфікованих кадрів, необхідних інструментів та міжнародної співпраці. Кіберзлочинці часто ховаються за анонімністю, що ускладнює їх ідентифікацію та притягнення до відповідальності. Законодавство у сфері кіберзлочинності постійно еволюціонує, адже не завжди встигає за темпами розвитку нових технологій. Важливо зазначити, що кіберзлочинність є серйозною загрозою для суспільства, тому необхідні спільні зусилля держави, приватного сектору та громадян для її подолання. Боротьба з кіберзлочинністю та забезпечення кібербезпеки – одна із найактуальніших проблем сьогодення. Це питання, яке потребує комплексного підходу, що містить як правові, так і технічні аспекти. Очікуваними результатами роботи є: – Визначення та систематизація основних понять кіберзлочинності та кібербезпеки. – Розробка типології кіберзлочинів. – Узагальнення та аналіз методів та інструментів кіберзахисту. – Визначення шляхів удосконалення діяльності правоохоронних органів у сфері боротьби з кіберзлочинністю. – Обґрунтування рекомендацій щодо розвитку кібербезпеки. – Результати дослідження можуть бути використані для розробки та вдосконалення політики кібер-безпеки на державному та приватному рівні. Розслідування кібератак як воєнних злочинів може допомогти притягнути винних до відповідальності, а також запобігти подібним злочинам у майбутньому.

Los estilos APA, Harvard, Vancouver, ISO, etc.

Artículos de revistas sobre el tema "Мовна типологія"

Crea una cita precisa en los estilos APA, MLA, Chicago, Harvard y otros