Academic literature on the topic 'Існування людства'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Існування людства.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Journal articles on the topic "Існування людства"
1
Nesprava, N. V. "Етика істини в епоху техногенної цивілізації та інформаційного суспільства." Науково-теоретичний альманах "Грані" 19, no. 10(138) (January 26, 2017): 5. http://dx.doi.org/10.15421/171698.
Full textAbstract:
У процесі аналізу теорій Г. Йонаса, Б. Хюбнера, В. Стьопіна і Т. Вороніної аргументовано, що в сучасній цивілізації прогресують процеси вихолощування смислу людського життя, що веде до проблем, які погрожують існуванню людства. Спираючись на теорії Г. Геґеля, Г.- Ґ. Ґадамера, а також Дж. Нейдлмана і Т. Озборна, продемонстровано, що актуалізація у сучасному суспільстві питань етики істини здатна допомогти наділити життя сучасної людини смислом і метою існування та допомогти у боротьбі з наявними деструктивними тенденціями сучасної цивілізації. Показано, що теорія Г. Йонаса щодо відповідальності людини за існування людства може бути доповнена ідеєю відповідальності людини за осмисленість свого існування. Ця ідея, як було аргументовано, здатна не тільки застерегти від повернення у майбутньому до ситуації перебування цивілізації на межі загибелі, до чого невідворотно призводить ігнорування істини на користь її беззмістовних субститутів, але й здатна також наділити існування людини повнотою та осмисленістю.
2
Сафонова, І. О. "ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЯК ВИЗНАЧАЛЬНА РИСА ПОЗИТИВНОЇ ОСОБИСТОСТІ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 102, no. 3 (December 30, 2021): 271–85. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-102-3-271-285.
Full textAbstract:
Сьогодні поняття «відповідальність» отримало статус онтологічного, оскільки усвідомлюється як екзистенціал, моральний імператив, абсолют. Воно осмислюється вченими не лише як базове поняття нормативної етики, а здебільшого як вагома категорія буття, існування; як умова виживання людства; як життєва стратегія людини. Ми розглядаємо відповідальність визначальною рисою позитивної особистості як деякої цілісності вищого рівня, що володіє власне людськими якостями, здатністю жити і ефективно функціонувати у світі буття, керувати своїм життям, розвивати і реалізовувати свій ідеал і духовний потенціал. Позитивна особистість – це цілісна гармонійна особистість із цілісно сформованою картиною світу, в якій органічно поєднуються інтелектуальні, моральні, естетичні, духовні цінності, яка готова безкорисливо служити людям, проявляти найвищі морально-естетичні якості: любов, совість, співчуття, гуманізм ‒ і бути відповідальною, співпричетною до збереження цілісного світу як загальнопланетарного дому буття, відчувати себе громадянином країни і водночас ‒ громадянином Всесвіту. Сьогодні, як ніколи, актуальна істина, озвучена Ж.-П. Сартром: «Наша відповідальність набагато більша, ніж ми могли б припускати, оскільки поширюється на все людство… обираючи себе, людина обирає все людство».
Ми осмислюємо відповідальність як інтенцію до подолання найглобальнішої кризи людства, що значною мірою полягає у відокремленості та розірваності людини та світу; як надію, сподівання на це подолання; як ціннісно-смислову опору, що забезпечить духовну безпеку та виживання людства.
3
Корсак, Костянтин, Тамара Кірик, Анатолій Похресник, and Юрій Корсак. "ПРОГНОЗ НАЙБЛИЖЧОГО НООМАЙБУТНЬОГО ЛЮДСТВА ТА УКРАЇНИ." ГРААЛЬ НАУКИ, no. 6 (July 6, 2021): 273–89. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.25.06.2021.046.
Full textAbstract:
Стаття спирається на поліпшену модель цивілізаційних хвиль Е. Тоффлера і містить критичний аналіз ролі технологічних винаходів у досягненні людьми становища володаря планети і створенні сукупності загроз для власного існування. Автори нагадують про рекордно помилкові передбачення майбутнього наприкінці ХХ ст. У центрі уваги перебувають три сучасні прогнози — Римського клубу, останньої конференції 2021 року у Давосі і колективна пропозиція авторів цієї статті про підтримку входження людства в нооеру. Вказано на помилковість перших двох прогнозів, наведено докази прискорення початку побудови людством не Індустрії 4.0, а ноосуспільства на основі ноознань і ноотехнологій — знань «з майбутнього». Наведено перелік частини вже створених ноотехнологій і скорочений варіант авторського «Нооглосарію» з інноваційними термінами.
4
Дерев’янко, Сергій. "ДО ПИТАННЯ ПРО АНТРОПОГЕННИЙ ВПЛИВ НА НАВКОЛИШНЄ ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ." Молодий вчений, no. 11 (99) (November 30, 2021): 299–303. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-11-99-66.
Full textAbstract:
Наукова стаття стосується актуальної та проблемної теми, а саме антропогенного впливу на навколишнє природне середовище. Автор у роботі досліджує вплив виду Homo sapiens на довкілля, акцентуючи увагу на окремих об’єктах навколишнього природного середовища. У праці містяться класифікації впливу людства на довкілля, зокрема наводяться види втручань людини в екологічні процеси, що запропоновані відомим американським вченим Б. Коммонером. Особливу увагу автор приділяє екологічному сліду людини, в тому числі й в Україні. Після надання визначення названого поняття, проводиться співставлення екологічного сліду особи, що проживає в Україні із реальними можливостями відповідної території. В результаті такого аналізу автор стверджує, що територія України може витримати міру тиску 19 млн. людей при сучасному рівні потреб та споживання. Крім того, в роботі зазначається, що реальна кількість територій, що забезпечують існування однієї людини в Україні становить 1,43 гга, в той час, як необхідними є 3,19 гга. Автором також досліджується таке явище, як екологічний борг, при цьому наголошується на тому, що він з 1970 р., як правило, постійно збільшується, а день екологічного боргу з 2007 р. по 2019 р. змістився з 21 серпня на 29 липня. Після аналізу того впливу, який здійснює вид Homo sapiens на навколишнє природне середовище, автор стверджує, що людство, усвідомивши реальну небезпеку для свого існування, розпочало вживати ряд заходів для мінімізації несприятливих наслідків своєї діяльності. У науковій статті піддаються аналізу як акти міжнародного права, так і норми національного законодавства. Особливу увагу автор приділяє аналізу Стратегії біорізноманіття ЄС до 2030 року: повернення природи у наше життя та Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року», адже саме в них відображені ті цілі та заходи, які будуть досягатися та вживатися для покращення стану навколишнього природного середовища. У результаті дослідження антропогенного впливу на довкілля, автор робить власні висновки та пропозиції стосовно подолання його негативних наслідків. Він зазначає, що їх вжиття є необхідним для відновлення навколишнього природного середовища та існування людства в ньому.
5
Стаценко, О. М. "БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ІСНУВАННЯ ЛЮДИНИ ЯК РУШІЙНА СИЛА МОВНОГО ГЛОТОГЕНЕЗУ." Nova fìlologìâ, no. 82 (August 11, 2021): 259–66. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-42.
Full textAbstract:
У статті розглянуто актуальні дослідження в галузі нейрофізіології, антропології, психології; наводяться аргументи, які спростовують положення про те, що соціалізація виявилась рушійною силою для когнітивного розвитку людини. Згідно з новітніми відомостями антропоцентричних наук фундаментом для ментального вдосконалення, зокрема такої структури, як комунікація, послугували суто фізіологічні процеси і біологічні потреби. Так, проаналізовано теорію історика і антрополога Б.Ф. Поршнєва, що базується на постулатах фізіологів І.П. Павлова й О.О. Ухтомського, у якій учений виявляє та обґрунтовує нову структуру у взаємодії гальмівної домінанти й імітації – інтердикцію, що стала фізіологічною основою не лише невербальної комунікації тварин, а й людської мови. З’ясовано, що явище імітації, яке є особливо спостережуваним серед представників фауни та у еволюційних процесах первісних людей та дотепер з успіхом використовується для навчання й адаптації немовлят на ранніх періодах розвитку, спільно з гальмівною домінантою активують інтердикцію і зумовлюють появу та розвиток мовленнєвих процесів. Активну роль у когнітивному вдосконаленні людини відіграють фізіологічні потреби у їжі, теплі, безпеці впродовж онтогенезу людства. Б.Ф. Поршнєвим виокремлено три значущих для розвитку первісної цивілізації періоди, які відзначились виживанням протолюдей, що змогли адаптуватись до нових умов життя, видів харчування, і чим перейти на новий прогресивний щабель фізіологічного і ментального розвитку. Підтвердженням теорії походження мови Б.Ф. Поршнєва є відкриття нейрофізіологом Дж. Ріцолатті і філософом К. Сінігалья «дзеркальних нейронів» у мозку деяких тварин і людини, що відповідають за імітативні процеси в організмі і сприяють набуттю мовних навичок. Вивчено вплив орофаціальної, ороларінгальної і брахіомунальної жестової комунікації на становлення і еволюцію людського вербального спілкування. У результаті проведеного аналізу праць дослідників суміжних із лінгвістикою наук виявлено переконливі факти, що підтверджують фізіологічну основу когнітивного розвитку людства, зокрема мовного аспекта.
6
ТУРЧЕНКО, ОЛЬГА. "Екологічна безпека та сталий розвиток: кореляційна залежність." Право України, no. 2018/05 (2018): 116. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-05-116.
Full textAbstract:
Визнання факту, що природа планети – це не тільки фізичне середовище існування людства, джерело ресурсів для матеріального виробництва, об’єкт естетичного ставлення людини, а й передусім основа існування життя у всьому його різноманітті, є причиною включення екологічної безпеки до системи всеохоплюючої безпеки. Метою статті є аналіз сформованих у доктрині з урахуванням положень міжнародних актів підходів до розуміння поняття “екологічна безпека”, обґрунтування взаємозв’язку і взаємозалежності екологічної безпеки та сталого розвитку. У результаті проведеного дослідження автор доходить висновку, що забезпечення загальної безпеки загалом й екологічної безпеки зокрема безпосередньо пов’язано з переходом до сталого розвитку, відповідно, поняття безпеки ґрунтується на концепції сталого розвитку. Звідси, з одного боку, безпека як благо в сталому розвитку набуває комплексного характеру певної гарантованої комфортності людського існування, а з другого – виступає змістовним виміром сталого розвитку. В онтологічному аспекті це означає, що безпека – певна доцільна відстань між людством і природою, яка забезпечує їхній цивілізаційний діалог. Узагальнюючою характеристикою стану системи, яка змістовно пов’язується з її безпекою, є індикатор, величина якого в синергетичному відношенні визначається рівнем збалансованості інтересів компонентів, а в антропоцентричному – рівнем збалансованості соціально-економічної та техногенно-екологічної безпеки. Навіть у межах моделі несталого розвитку необхідним є досягнення певного рівня стабільності і безпеки, для того щоб можна було здійснити перехід до сталого розвитку. Перехід до сталого розвитку можливий лише в глобальному масштабі, у злагоджено-когерентному режимі всіх об’єктів і суб’єктів безпеки.
7
Meleshchuk, Anatoly. "Проблема нації і національного характеру в історіософії Володимира Соловйова." Філософія та політологія в контексті сучасної культури 13, no. 1 (July 24, 2021): 31–37. http://dx.doi.org/10.15421/352104.
Full textAbstract:
Сучасна українська нація проходить складний етап випробувань, зовнішньої військової і інформаційної агресії, що актуалізувало національну тематику, посилило інтерес до етнічної культури. Цілком очікувано пожвавилися націоналістичні рухи, як відповідь на спробу поширення «руського миру» і наступу на українську культуру. Та захисна спрямованість націоналізму, у деяких напрямків, часом набуває дискримінаційних, авторитарних, ізоляціоністських рис. Тож постає питання демаркації конструктивного націоналізму і того, що веде до руйнування свободи слова, совісті, віросповідання, користування зручною мовою, а зрештою – розколу суспільства. Відповідь на цю проблему запропонував Володимир Соловйов у другій половині ХІХ століття. Мислитель вважав, що нація має безумовне право на свою особливість, але мета її історичного існування не може полягати у служінні своїй унікальності. Усі нації подібно живому організму поєднані у людстві і мають слугувати загальній меті. Кожна нація повинна здійснювати свій унікальний вклад у загальнолюдський добробут. Одні народи творить науку, інші релігію і духовність, треті філософію. Зрештою найкращі надбання стають загальними і роблять життя людства кращим.
8
Bohdanets, I. M. "ANTHROPOLOGICAL ASPECT OF VIRTUAL CONSTRUCTION." Актуальні проблеми філософії та соціології, no. 33 (March 27, 2022): 8–12. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i33.1064.
Full textAbstract:
Дослідження спрямовано на пошуки алгоритму віртуального конструювання з урахуванням антропологічного параметра. Об’єкти віртуальної реальності досі по замовчуванню ототожнюють з реальними об’єктами не зважаючи на різні матерії втілення та відмінності у закономірностях їх існування. Стрімкий розвиток комп’ютерних технологій та підвищення значення віртуальної реальності для людства обумовлюють логічну необхідність вивчення віртуальних конструктів, особливо антропологічного контексту їх існування, адже заміна матерії сконструйованим людиною знаком захищає об’єкти віртуальної реальності від руйнування, що зрештою призводить до віртуальної експансії шляхом нагромадження інформаційних потоків, а отже до посилення залежності людини від віртуальної реальності. Як засвідчує проведений аналіз, тенденція до дублювання основних закономірностей творення конструктів матеріальної реальності віртуальною не є гарантією онтологічної ідентичності, адже на відміну від предметного поля реальності, кожен віртуальний конструкт та кожен етап його створення є антропологічно обумовленим. У контексті трансформацій сучасного суспільства, спричинених зростанням споживчих потреб людства, феномен віртуальної реальності вимагає теоретичного доповнення системи та переосмислення її з антропологічних позицій. На тлі підвищення інформаційного попиту та прагнення до самореалізації шляхом захоплення абсолютної влади над відкритим для маніпуляції кіберпростором виникає потреба у створенні самодостатнього та онтологічно незалежного образу віртуальної реальності, який дозволить контролювати вплив здійснюваний на людину шляхом впорядкування сутнісних структур віртуальної реальності. У перспективі, необхідною умовою розвитку віртуального конструювання є наслідування природної регуляції, яка реалізується у науці за допомогою синергетичного підходу.
9
Павлишин, Людмила. "ІСТОРИЧНІ ОСНОВИ ПРОБЛЕМИ СЕНСУ ЖИТТЯ У ФІЛОСОФСЬКИХ ПОГЛЯДАХ Ф. НІЦШЕ." Молодий вчений, no. 3 (91) (March 31, 2021): 45–48. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-3-91-10.
Full textAbstract:
Уявлення про сенс життя передбачає життєво необхідну мету, а не просто теоретичне поняття. Сенс життя неможливий без важливих цінностей, які є найвищою метою існування людини, її бажань, мрій та діянь. Та чи інша епоха вносила щось своє у розуміння суті цінностей, а отже, і людина, в свою чергу, відчувала на собі вплив духу певного історичного періоду, в якому вона жила та творила. На думку М. Гартмана, цінності існують у світі вічно, ми можемо їх осягнути апріорно завдяки феноменологічному спогляданню. Ніцше зумів побачити феноменологічну низку цінностей, яким людство ще не надало філософського осмислення, хоча й вже носило у собі. Людина завжди відчувала відповідальність перед собою і оточуючим світом, піклувалася про своїх дітей та онуків, тому цінності, на які вказував Ніцше, на думку М. Гартмана, лише доповнюють надбання попередньої історії людства. Ніцше вказував на те, що існують також цінності, які не мають нічого спільного із християнською мораллю. У кожної особистості є уявлення про сенс, адже кожна людина – унікальна. Сенс життя потрібно невпинно переживати щодня. Жити, не знаючи та не розуміючи для чого ми тут, на Землі, неможливо, тому першочерговим завданням для кожного з нас є пошук сенсу існування. Подібні думки тривожили серця мислителів багатьох епох. На думку Ніцше, людина повинна стати творцем самої себе. Високе завдання людини полягає у тому, щоб бути цілісною індивідуальністю, продемонструвати стиль свого характеру, дати художній вияв своїй особистості – в пізнанні і любові, в спогляданні та діяльності.
10
Дичковський, Степан. "ДИСКУРСИ ТУРИСТИЧНОЇ МОБІЛЬНОСТІ В КОНТЕКСТІ СОЦІОКУЛЬТУРНИХ ПРОЦЕСІВ." УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ) 34, no. 34 (December 23, 2020): 251–60. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.v34i34.351.
Full textAbstract:
Розгядаються питання феномену цифрового номадизму (цифрового кочівництва, digital nomad) або існування групи людей, яка веде «мобільний спосіб життя», постійно змінюючи місця проживання, а також використовуючи цифрові телекомунікаційні технології для виконання своїх професійних обов’язків і вирішення інших питань стає в сучасному світі все більш популярним і привертає увагу не лише практиків, а й теоретиків. Цифрове кочівництво – наслідок і причина активних змін матеріальної і духовної культури людства, формування в ній нових типів ідентичності (систем духовно-моральних орієнтацій, стратегій розуміння себе і світу, моделей спілкування).
Dissertations / Theses on the topic "Існування людства"
1
Сажин, О. Т. "Проблеми політичного сьогодення через багатовікове вікно історії." Thesis, НТУ "ХПІ", 2016. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/21445.
Full textConference papers on the topic "Існування людства"
1
Тімашова, В. М. "Сфери суспільного життя та їх значення для подальшого існування людства." In SCHOLARLY DISPUTES IN PHILOSOPHY, SOCIOLOGY, POLITICAL SCIENCE, AND HISTORY AMIDST GLOBALIZATION AND DIGITALIZATION. Baltija Publishing, 2021. http://dx.doi.org/10.30525/978-9934-26-181-7-38.
Full text