Academic literature on the topic 'Індустріальний уклад'

Стаття є колективним твором групи науковців і педагогів України з назвою «Київський клуб АНТИКОЛАПС», об’єднаних ідеєю боротьби не тільки з пандеміями, а й з Екологічним і Духовно-інтелектуальним колапсами (ЕК та ДіК). Ми пропонуємо нове бачення «гуманітарної сфери України» як комплексного матеріального та духовного явища, побудованого на поєднанні історичних досягнень усіх поколінь наших пращурів з наявними і майбутніми екологічно ідеальними мудротехнологіями (mudrotechnologies or wisetechnologies) 7-го укладу (приклад — протеїн Fy та ін.), які вже розпочали надавати людям усе їм потрібне й одночасно виліковувати біосферу від накопичених індустріальних та інших пошкоджень. Мета і завдання полягають в інформаційній допомозі КМ, МОН, НАН та іншим держорганам України в їх статутній діяльності під час вибору стратегії подальшого розвитку Вітчизни як можливого інноваційного лідера світу.

Досвід за останні 25 років становлення ринкової моделі економіки України свідчить про те, що в нашій країні ще не створені ефективні умови для стабільного економічного зростання, що тісно пов'язане з накопиченням капіталу та інтенсифікацією процесу інвестування в усіх галузей економіки, а також подальший економічний розрив між розвиненими країнами світу та нашою країною став тенденцією і, як наслідок, призвів до зниження конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Також низька додана вартість у базових галузях промисловості не дозволяє накопичити достатню кількість капіталу та перерозподілити ці заощадження для розвитку нових галузей промисловості, що, у свою чергу, не дозволяє підняти соціально-економічний рівень життя до європейського рівня у для забезпечення сталого розвитку. Більше того, останніми роками ми можемо спостерігати переорієнтацію економіки країни з індустріальної на сільськогосподарську. Такі глобальні зміни досить болісно відбиваються як у соціальному,так і у економічному аспекті. Змінюються центри формування капіталу, виникає надлишок трудових ресурсів в одних галузях та нестача в інших, а відповідно збільшення безробіття, падіння рівня життя, міграція та інші негативні елементи, які невід'ємно притаманні періоду зміни економічної структури держави. Євроінтеграційні процеси, безперечно, визначають вектор розвитку нашої держави, але для трансформації потужної пострадянської індустріальної економіки нам належить вирішити чимало складних соціальних, економічних та інших проблем.У свою чергу, перехід передових економік світу на новий технологічний уклад, всеосяжна цифровізація, розвиток генних технологій, екологічні проблеми, що становлять під загрозу подальше існування людства та іншіглобальні зиіни, які відбуваються у світовій спільноті нині, породжують багато неординарних викликів, відповідь на які потребує нових, нетрадиційних знань та підходів.Для вирішення ціх проблем необхідно проаналізувати досвід європейських країн, який показав, що на сучасному етапі розвитку світової економічної системи необмежене економічне зростання не є визначальним чинником створення ефективної економіки. Розуміння цього переорієнтувати європейську економіку та світ загалом для побудови моделі, що ґрунтується на принципах сталого розвитку, з урахуванням екологічної, економічної та соціальної складових.

Стаття відкриває нову стадію дослідження гуманітарної сфери в українській науці на основі виявлення доказів перетину людством чергової біфуркаційної точки в своєму соціально-економічному розвитку й досягненню сьомого технологічного укладу. Нові зміни ще не усвідомлені не тільки політиками, а й більшістю науковців, тому відбуваються переважно спонтанно. Цей прогрес має в основі дві фундаментальні пропозиції В.І. Вернадського часів його викладання в Сорбонні (Париж, 1922-1926). Перша полягає у рекомендації популяції Хомо припинити деструкцію біосфери через самостійне виготовлення собі харчових та інших продуктів життєзабезпечення, а друга — у вирішенні енергетичних проблем через вловлювання водню, що безперервно виходить з ядра й глибинних оболонок Землі. Спираючись на ноосферні уявлення В.І. Вернадського, ми в 2000 р. помітили перші дві екологічно ідеальні ноотехнології й пізніше створили «нооглосарії» зі словами з майбутнього й запропонували засоби ліквідації демографічних, екологічних та інших загроз для всього людства через розвиток ноонаук і винайдення ноотехнологій як заміни індустріальних виробництв. У статті досліджено попередні спроби створити Концепцію розвитку в Україні гуманітарної сфери і вказано на їх принципові недоліки. Автори пропонують перспективну концепцію народного ноомайбутнього, втіленням якого є поєднання матеріальної і гуманітарної складових ноосфери України.

Стаття присвячена формулюванню концепції інтелектуальної економіки як відповіді на необхідність систематизації і інтеграції існуючого наукового доробку з метою виявлення та пояснення закономірностей функціонування економічних агентів в нових техніко-індустріальних умовах на завершальному етапі трансформаційних перетворень четвертої науково-технічної революції. В результаті дослідження визначено, що ми сьогодні знаходячись наприкінці п’ятої довгої хвилі, одночасно перебуваємо в процесі переходу до шостого техніко-технологічно укладу – неоіндустріального, передумовами трансформації економічної системи в умовах якого є: інкрементальна ентропія техніки і технологій у всі сфери людського життя; завершення четвертої індустріальної (інформаційної) революції; глобалізація; інтелектуальна і технологічна трансформація продуктивних сил, обміну та грошового обігу; трансформація економічних агентів та закономірностей їх взаємодії тощо. А, нова структура вартості, новий ключовий ресурс розвитку, новий тип зв’язку і комунікації, нові суспільні цінності, а також трансформація споживчої поведінки тощо дають підстави заключати про становлення нової економічної системи – інтелектуальної економіки. При цьому вважаємо, що креативна економіка та економіка знань, є складовими частинами інтелектуальної, оскільки є результатом втілення відповідних форм інтелектуального капіталу, а цифрова економіка, трансформувавши постіндустріальне суспільство, стала об’єктивною основою становлення неоіндустріальної ери.

Сьогодні в межах універсального міжнародного права досить активно розвиваються регіональні міжнародно-правові підсистеми. У статті розглянуто питання віднесення традиційного суспільства до складників регіональних міжнародно-правових підсистем. Здійснено аналіз поняття регіональної міжнародно-правової підсистеми, традиційного суспільства. Так, регіональна підсистема є сукупні-стю держав, що об’єднані географічним фактором, наявністю спільних інтересів, що лежать в осно-ві дій держав у підсистемі, наявністю загальних інститутів, організацій, асоціацій та норм у різних сферах людської діяльності (економіка, торгівля, безпека, політика). Держави підсистеми поєднують подібну культуру та загальний історичний досвід. Поділ світу на регіональні підсистеми та регіони виходить із широкого визначення регіону. Гео-графічні макрорегіони: Азія, Америка, Європа, Австралія та Океанія, регіони (субрегіон) поділяють той же принцип. Громадський уклад в ньому характеризується жорсткою становою соціальною ієрархією, існуван-ням стійких соціальних спільнот (особливо в країнах Сходу), особливим способом регуляції життя су-спільства, заснованому на традиціях, звичаях.У статті надана характеристика традиційного суспільства, визначені характерні ознаки. Так, тра-диційне суспільство (або індустріальне) – це найтриваліша із трьох стадій, її історія нараховує ти-сячі років. Більшість своєї історії людство провело саме у традиційному суспільстві. Це суспільство з аграрним укладом, мало динамічними соціальними структурами та із заснованим на традиції спо-собом соціокультурної регуляції. У традиційному суспільстві головним виробником є не людина, а природа. Поведінка індивідів в такому суспільстві регламентується звичаями, нормами, соціальними інститутами. Звичаї, норми, інститути, освячені традиціями, вважаються непорушними, не допуска-ють навіть думки про їх зміну.На прикладі деяких країн з елементами традиційного суспільства визначена їх роль у міжнарод-них відносинах.

Наука и технологии постепенно вовлекаются в конкурентную рыночную борьбу, а производство наукоемкой продукции становится все более выгодным бизнесом: «по своим потенциальным экономическим возможностям реализуемый на высокотехнологичных рынках бизнес, основанный на науке и технологиях…значительно превосходит рынок, связанный с энергетическими и сырьевыми ресурсами…». Однако, в большинстве отраслей наблюдается дезорганизация индустриального воспроизводства, деиндустриализация, низкий уровень НИР и НИОКР, материально-техническое оснащение научных учреждений. Высокий уровень научно-технических разработок наблюдался в советское время, когда «существовала стройная система воспроизводства научно-технического результата, образованная Академией наук, вузами, отраслевыми НИИ». Данная система полностью обеспечивала экономику научно-техническими продуктами. После трансформации собственности эта система разрушилась.