Academic literature on the topic 'Цільове фінансування'

У статті розкрито відсутність у нормативних документах з бухгалтерського обліку рекомендацій щодо порядку відображення в обліку операцій про рух цінностей, отриманих як цільове фінансування. За результатами проведеного дослідження запропоновано методику аналітичного обліку на рахунку 48 «Цільове фінансування і цільові надходження», яка дозволяє зручно і прозоро отримувати повну інформацію про одержані кошти й цінності як цільове фінансування, а також їх витрачання за призначенням.

Однією з причин, яка гальмує інноваційний розвиток залізничного транспорту, виступає недостатній обсяг фінансування капітальних інвестицій на залізничному транспорті. У статті розглянуто питання, пов‘язані з оновленням та модернізацією рухомого складу залізничного транспорту країни. Розглянуто структурний склад залізничного транспорту країни та виділено основні складники цього сектору виробничої інфраструктури національної економіки. Наведено характеристику реформ, що реалізуються на залізничному транспорті в сучасних умовах. Проаналізовано розподіл рухомого складу залізничного транспорту України за роками випуску та зроблено висновок про те, що парк рухомого складу значно застарілий. Розглянуто питання інвестиційного забезпечення розвитку залізничного транспорту України на сучасному етапі. Зроблено висновок про те, що необхідно забезпечити цільове використанням фінансових ресурсів, які виділяються на розвиток та модернізацію залізничного транспорту, а також єдиної системи управління цією структурою.

Досліджено основні тенденції розвитку страхового ринку України. Охарактеризовано страховий ринок як стратегічно важливий та перспективний сегмент економіки і джерело внутрішніх довгострокових інвестицій в національну економіку, зокрема в модернізацію виробничої інфраструктури. Визначено сутність інвестиційної діяльності страхових компаній у сфері виробничої інфраструктури. Страхові компанії можна віднести до установ, яким притаманна можливість продукувати насамперед довгострокові інвестиційні ресурси, дефіцит яких спостерігається в українській економіці. Простежено зростання інвестиційних ринків України, що значною мірою може бути забезпечено завдяки ефективному використанню страхових ресурсів вітчизняних страхових компаній. Вказано, що інвестиційна функція страхового ринку реалізується через розміщення тимчасово вільних засобів у цінні папери, депозити банків, нерухомість тощо. Виявлено основні джерела інвестиційної діяльності страхових компаній – власні кошти (статутний фонд, резервний фонд, прибуток, цільове фінансування і надходження) та залучені кошти (поточне надходження страхових премій, резерви страхових внесків та відшкодувань, фонд запобіжних заходів). Запропоновано напрями вдосконалення державного регулювання інвестиційної діяльності страхових компаній: вдосконалення законодавчої бази та ринку капіталів, щоб забезпечити ефективне функціонування страхових компаній у сфері інвестування.

Анотація. Зосереджено увагу на неоднозначності ставлення вчених-економістів до незбалансованості державного бюджету. Обґрунтовано розуміння збалансованого за доходами і видатками державного бюджету відповідно до концепції «здорових фінансів». Виявлено недоліки концепції «здорових фінансів», зокрема те, що щорічне балансування доходів і видатків бюджету виключає, чи значною мірою зменшує можливості антициклічного, стабілізувального впливу фіскальної політики держави. Актуалізовано увагу на особливостях концепції хронічного бюджетного дефіциту і специфіці дефіцитного фінансування державних витрат у рамках концепції контрциклічного регулювання. Водночас доведено, що збалансованість бюджету є другорядною проблемою за концепцією функціональних фінансів. З’ясовано, що дефіцит бюджету може спричинювати як позитивні, так і негативні соціально-економічні ефекти, залежно від обставин, у яких дефіцит сформований. Виділено та охарактеризовано різновиди дефіциту державного бюджету, а саме: номінальний дефіцит, реальний дефіцит, операційний дефіцит первинний дефіцит, фактичний дефіцит, прихований дефіцит, квазіфіскальний дефіцит, сукупний дефіцит, активний дефіцит, пасивний дефіцит, вимушений дефіцит, свідомий дефіцит, структурний дефіцит і циклічний дефіцит. Доведено, що основним завданням держави є досягнення його збалансованості, тобто підтримка балансу доходів і витрат держави. Розглянуто підхід до оцінювання дисбалансу бюджету за допомогою застосування нерівності Коші та сформовано алгоритм оцінювання дисбалансу бюджету. Доведено, що забезпечення бюджетної збалансованості можливо в таких напрямах: поліпшення якості планування основних показників бюджету; розширення дохідної бази; оптимізація / секвестр видатків бюджету; цільове фінансування; підвищення ефективності управління державною власністю, бюджетного контролю; запровадження бюджетування, орієнтованого на результат, та аудиту ефективності використання бюджетних коштів; удосконалення міжбюджетних відносин; управління державним боргом. Розвинуто науково-методичний підхід до оцінювання дисбалансу, зокрема Зведеного бюджету в частині обґрунтування граничного значення показника міри дисбалансу, що ґрунтується на застосуванні нерівності Коші, а також визначення впливу факторів динамічних змін дисбалансу бюджету на основі застосування методу ланцюгових підстановок. Перевагами такого науково-методичного підходу є можливість порівняння оцінки дисбалансу бюджетів, що суттєво різняться за обсягом фінансових ресурсів, як перерозподіляються через бюджет, оскільки такі оцінки є відносними, що дозволяє нівелювати ефект масштабу бюджету. Ключові слова: бюджетна система, бюджет, бюджетний дефіцит, дефіцитне фінан­сування, бюджетна збалансованість, оцінювання дисбалансу, контрциклічне регулювання економіки. Формул: 3; рис.: 1; табл.: 1; бібл.: 10.

The article reveals the peculiarities of accounting in public associations, taking into account the specifics of their operation, in partic-ular in the aspect of standard correspondence of accounts of the main operations of public associations with the status of a legal entity. Emphasis is placed on the use of targeted funding accounts, as well as revenues and expenditures of public associations. The peculiar-ities of the activity of public organizations and public unions as separate organizational and legal forms of public associations are given, taking into account the legal status of their founders and participants. It is established that the main differences of public associations that affect their accounting are: non-profit status – the lack of accounting for the concepts of “profit” and “loss”; non-entrepreneurial activity as a priority – focus on the satisfaction of public interests; voluntary participation – features of accrual and payment of entrance and annual membership fees; lack of property interest from the participants – the passive nature of the account of settlements with creditors; possi-bility of cooperation with international governmental and non-governmental organizations – conducting currency accounting; possibility of formation of separate subdivisions (acquisition of all-Ukrainian status) – keeping records of current internal settlements; the right to financial support from budgets of different levels – the formation of reports on the targeted use of budget funds; the target nature of the disposal of funds and other property – separate accounting of property by sources of income and areas of use; active interaction with public authorities and local governments – the possibility of funding through the Treasury; moderate external control over the activity – evidence of the legitimacy of the transactions. A combined version of the structure of sub-accounts of targeted funding and targeted rev-enues of public associations is proposed, which provides for the opening of analytical accounts of the second and third orders in terms of individual projects and budget items. Typical operations for public associations that determine the specifics of their accounting are: accrual and payment of membership fees, receipt of property from various sources, settlement with contractors in the implementation of individual projects, calculation of exchange rates, recognition of income and expenses.Keywords: accounting, public association, public organization, public union, targeted funding. У статті розкрито питання особливостей обліку у громадських об’єднаннях з урахуванням специфіки їх функціонування. Наведено особливості діяльності громадських організацій та громадських спілок як окремих організаційно-правових форм громадських об’єднань. Установлено, що основними відмінностями громадських об’єднань, які впливають на ведення ними бухгалтерського обліку, є: неприбутковий статус, непідприємницька діяльність як пріоритет, добровільність участі, відсутність майнового інтересу з боку учасників, можливість співробітництва з міжнародними урядовими та неурядовими організаціями, можливість утворення відокремлених підрозділів (набуття всеукраїнського статусу), право на фінансову підтримку з бюджетів різних рівнів, цільовий характер розпоряджання коштами та іншим майном, активна взаємодія з органами державної влади та місцевого самоврядування, помірний зовнішній контроль над діяльністю. Ключові слова: бухгалтерський облік, громадське об’єднання, громадська організація, громадська спілка, цільове фінансування.

Мета: здійснити порівняльний аналіз фінансування сфери охорони здоровʼя України та країн ЄС за останні роки. Матеріали і методи. Використано теоретично-порівняльний, бібліосемантичний аналіз даних щодо фінансування сфери охорони здоров’я в Україні та країнах ЄС. Результати. Проаналізовано наукові джерела вітчизняних, зарубіжних досліджень, законів України, концепцій державних програм і резолюцій ЄС та виділено основні проблеми незавершеної медичної реформи. Для успішного проведення реформи в сфері охорони здоров’я в Україні прийнято низку нормативно-правових актів. Позитивні зміни у реформі охорони здоров’я України безпосередньо залежать від видатків на охорону здоровʼя у ВВП. Найбільше коштів на охорону здоров’я було спрямовано в 2013 р. – 4,23 %, але у 2019 р. цей показник був найменшим за останні роки незалежності – 2,4 % від ВВП. Різкі коливання у фінансуванні сфери охорони здоров’я негативно впливають на створення нової Національної служби здоров’я України, на саму реформу в цілому, а також на показники тривалості життя населення в Україні. Позитивні приклади у реформі охорони здоров’я як Республіки Польща, так й інших європейських країн – відокремлення цільових коштів на охорону психічного здоров’я від бюджету, які належать органам місцевого самоврядування закладів охорони здоров’я, та вкрай необхідний закон про обов’язкове медичне страхування як у багатьох країнах світу. Психічне здоров’я населення Польщі та країн ЄС є одним із пріоритетних завдань і невід’ємною частиною у реформуванні сфери охорони здоров’я. У резолюції ВООЗ, Ради ЄС, Ради Європи, починаючи з 1975 р., важливе значення відводять адекватному і справедливому інвестуванню в систему охорони психічного здоров’я, що позначається на здоров’ї населення планети. У 2019 р. ВООЗ зі Світовим банком проводили аналіз реформи фінансування системи охорони здоров’я за 2016–2019 рр. для надання стратегічних рекомендацій щодо покращення надання медичних послуг. Висновки. За результатами аналізу встановлено недосконалість фінансування закладів охорони здоров’я України, що впливає на якість надання медичної допомоги та необхідність впровадження постійного коригування/моніторингу ефективності діючої нової моделі фінансування системи охорони здоров’я України і запровадження обов’язкового медичного страхування.

Сьогодні ступінь відповідності кадрового потенціалу потребам Збройних Сил України характеризує ефективність функціонування системи кадрового забезпечення щодо реалізації її цільової функції. У той же час кадрове забезпечення розглядається як одна із найважливіших функцій держави щодо управління створенням і підтриманням у готовності сил і засобів системи забезпечення її воєнної безпеки. Вирішальним фактором формування кадрової політики є забезпечення національних інтересів держави. Сучасна система кадрового забезпечення Збройних Сил України в процесі своєї життєдіяльності достатньо часто стикається з проблемою оцінювання ефективності її функціонування, а також відсутності практичної можливості побачити результат роботи системи за визначений період з метою прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Основним критерієм роботи будь-якої системи кадрового забезпечення є рівень досягнутого кадрового потенціалу окремого військового формування або Збройних Сил в цілому, за яким можна оцінити відповідність отриманих фактичних результатів роботи системи кадрового забезпечення запланованим (очікуваним) результатам. В статті запропоновано ряд практичних рекомендацій щодо оцінювання ефективності кадрового забезпечення Збройних Сил України за критерієм реалізованого кадрового потенціалу з урахуванням фактору достатності фінансування розвитку системи кадрового забезпечення в цілому. Розроблені рекомендації дозволять спеціалістам оборонного планування та кадрового забезпечення: оцінювати результати функціонування існуючих систем (органів) комплектування ЗС України та обґрунтовувати рішення щодо вибору найбільш ефективних (раціональних) варіантів за цільовим та воєнно-економічним критерієм; здійснювати обґрунтований вибір раціональних варіантів структур систем (органів) комплектування Збройних Сил України в цілому з урахуванням перспектив їх розвитку та обсягів необхідного фінансування; підвищити достовірність очікуваних результатів ефективності кадрового забезпечення Збройних Сил України.

У статті підкреслено, що висновок експерта як окремий вид джерела доказів у провадженнях щодо злочинів у сфері фінансування соціальних цільових програм має певні особливості та наведено їхній перелік. Звернуто увагу на те, що висновок експерта як джерело доказів є поєднанням фактичних даних, які є умовиводами експерта, та форми їх вираження, що є процесуальним актом, наведено відмінності між його змістом і формою, оскільки ці обидва компоненти важливі для визнання висновку експерта доказом. Крім того, зауважено, що оцінка висновку експерта як джерела доказів під час розслідування злочинів у сфері фінансування соціальних цільових програм має відмінності порівняно з аналогічною процедурою оцінки інших видів доказів за цими злочинами. Висновки експерта підлягають оцінці особою, яка є ініціатором експертизи, та судом на загальних підставах. У контексті оцінки висновку експерта докладно розглянуто кожний з елементів доказування, а саме: дослідження, оцінку та перевірку. Поряд із цим визначено завдання оцінки висновку експерта під час розслідування злочинів у сфері фінансування соціальних цільових програм. Наголошено на необхідності розрізняти оцінку встановлених у результаті експертного дослідження фактів, що відображені у висновку експерта, та оцінку безпосередньо висновку експерта як процесуального акта. Узагальнення наукових праць дали змогу дійти висновку, що оцінці висновку експерта притаманна низка положень, які не залежать від виду експертизи, її складності та особи експерта, а саме: свобода оцінки, повнота оцінки, системність оцінки, та наведена їх характеристика. Підкреслена необхідність під час оцінки обґрунтованості висновку експерта перевірки, наскільки висновок експерта підтверджується проведеними ним дослідженнями. Доведено, що змістом оцінки висновку експерта, як і інших джерел доказів, є визначення критеріїв такої оцінки, а саме: допустимості, автентичності та повноти, наведена їхня розгорнута характеристика.

У статті запропоновано методику реалізації механізму стимулюючої функції міжбюджетного регулювання та оцінки ефективності місцевих громад в залежності від цілей регулювання міжбюджетних відносин. При встановленні мети вирівнювання бюджетної забезпеченості регіонів із використанням дотацій фінансового вирівнювання визначається мінімальний рівень фінансування відповідних громад. При оцінці переданих на місцевий рівень делегованих повноважень – цільовим використанням переданих коштів та якістю реалізації завдань, на які вони були виділені були встановлені математичні залежності орієнтовані на забезпечення соціально-економічного зростання регіонів, а також першочергового і максимально повного фінансування за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів пріоритетних для даного регіону напрямів розвитку.

Під проектним фінансуванням (project financing) як правило, розуміють цільове кредитування позичальника для реалізації інвестиційного проекту без регресу або з обмеженим регресом кредитора на позичальника, за якого забез- печенням платіжних зобов’язань є грошові доходи від функціонування даного проекту, а також активи, що відносяться до цього проекту.

Дисертацію присвячено комплексному науковому дослідженню адміністративно-правового аспекту бюджетного та позабюджетного фінансування соціального забезпечення громадян України. У дослідженні розглядається адміністративно-правовий статус соціальних фондів як інституційної складової соціальної сфери. Автором уперше в фаховій літературі запропоновано дефініцію поняття «механізм правового регулювання бюджетного та позабюджетного фінансування соціального забезпечення населення України». Здійснено класифікацію суб’єктів фінансування соціального забезпечення населення України й підкреслено доцільність виокремлення держави як окремого суб’єкта. У дисертації окреслюється низка напрямків вдосконалення фінансування соціального забезпечення населення України шляхом законодавчих та адміністративних змін. Диссертация посвящена комплексному научному исследованию административно-правового аспекта бюджетного и внебюджетного финансирования социального обеспечения граждан Украины. В исследовании рассматривается административно-правовой статус социальных фондов как институциональной составляющей социальной сферы. Автором впервые в профессиональной литературе предложено дефиницию понятия «механизм правового регулирования бюджетного и внебюджетного финансирования социального обеспечения населения Украины». Осуществлена классификация субъектов финансирования социального обеспечения населения Украины и подчеркнуто целесообразность выделения государства как отдельного субъекта. В диссертации определяется ряд направлений совершенствования финансирования социального обеспечения населения Украины путем законодательных и административных изменений. The dissertation is devoted to the complex scientific research of administrative law aspect of budget and extra-budget funding of social security of citizens of Ukraine, the mechanism of the legislative regulation of the relevant funding and history of national and international activities in the sphere of social security funding modelling. The social security occupies one of the key places in the system of social activities on the citizens’ material supply due to emergence of the social risks, defined by the regulations, and its ultimate objective is minimization of losses (damages) from their emergence through development of compensation mechanisms and, consequently, assurance of opportunity for unrestrained self-development and realization, by every person, of socially important aspects of his/her potential. Through the institute of social security, the state as a subject of public law performs its social function by making expenses of social purpose. Therefore, the administering of social security funding on the grounds of sustainability and justified distribution of the limited financial resources is a priority element of the administrative law regulation in the explored sphere of social relations. The research specifies an administrative law status of social funds of financial resources as an institutional element of the social sphere and social security development. The conceptual theoretical and practical general conclusions, developed in the course of research, especially in the conditions with no mechanism of funding and functioning of social institutions in the united territorial communities, may serve a route indicator for improvement of social services administrating, social security funding, increased efficiency of application of funds of all budget levels. The general civilizational approach, to development of the social security institute of Ukraine, was taken as a basis for analysis of its major development. The author reviews the administrative law status and problematic aspects of budget and extra-budget special-purpose funds functioning in the system of funding of social security of population of Ukraine. The system of activities, interrelated with neighboring spheres of social life, on improvement of funding of social security of population of Ukraine from the viewpoint of transition to new quality of human capital development with simultaneous elimination of conservative and tutelary thinking pattern rudiments, inherited after the command and administrative system, peculiar to considerable part of the population of Ukraine, was suggested. The author finds out the differences between budget and extra-budget forms of funding of social security, explores the peculiarities of standard and legislative regulation and activity of budget and extra-budget funds in the system of funding of social security, and namely, its problematic aspects. The social security funds funding modelling is considered in the framework of extensive material of the works of western scientific community with adjustment to the changing global development trends. Therefore, the author, having considered the best achievements in the sphere of social development in general and funding of social security in particular, outlines a range of directions for improvement of funding of social security of population of Ukraine by means of legislative changes, introduction of preventive mechanism of early detection of vulnerability and prevention of social risks, deinstitutionalization of the social services system, introduction of the state standards of social services, development of system for their monitoring and assessment, further assurance of optimized division of powers between local governmental bodies and bodies of executive power, their efficient interaction, better administration of social services and efficient use of budget costs at all levels.

Одним із методів контролю за ефективним використанням коштів місцевих бюджетів є програмно-цільовий метод бюджетування. Методологія програмно-цільового методу передбачає здійснення розпорядниками коштів оцінки ефективності бюджетних програм шляхом порівняльного аналізу ефективності аналогічних програм, що виконуються різними розпорядниками коштів.