Academic literature on the topic 'Художній час'

Під час дослідження було виявлено великий потенціал методики викладання англійської мови на основі автентичних художніх фільмів, який реалізується через наочність відеоматеріалів, заохочення різних засобів сприйняття, створення на їх основі мовних ситуацій, найбільш наближених до реальних, естетичну функцію кіно. Фільм був розглянутий як засіб наочності: зорової, слухової, словесної. Також було показано, як використовувати художній фільм для мотивації учнів до комунікативної діяльності в класі, вивчення англійської мови й утворення взагалі. У роботі було встановлено, що художній фільм може бути використаний в різних галузях навчання англійської мови. Він є ефективним засобом формування навичок усного спілкування, аудіювання, навчання лексиці, граматиці, письму, соціокультурним і країнознавчих аспектів. Кожна область навчання була розглянута окремо. У роботі були розглянуті аспекти, які необхідно враховувати при використанні художніх фільмів у викладанні англійської мови: технічна характеристика відеоматеріалів, організація уроків на основі фільмів, найбільш ефективне використання кінофільмів, труднощі при навчанні та інші проблеми, з якими може зіткнутися вчитель при використанні художніх фільмів в навчанні. У даній роботі були визначені наступні критерії відбору художніх фільмів: відповідність мовного змісту фільму рівню знань учнів; відповідність змісту навчальним цілям; відповідність інтересам, психологічним, віковим і соціальним особливостям учнів; мовна насиченість; співвідношення звукового і зорового ряду; відображення соціокультурної, країнознавчої специфіки; інформаційна, художня цінність; тривалість фільму. Правильно відібрані фільми сприяють формуванню міжкультурної компетенції учнів, розвитку художньо-естетичних і пізнавальних потреб і мотивів, а також формування інтелектуальних, лінгвістичних, культурологічних, комунікативних здібностей. У роботі була розглянута специфіка мови автентичного художнього фільму: використання персонажами розмовної мови, діалогічність мови, її насиченість ідіомами, сленгом, скороченнями. В результаті дослідження було встановлено, що педагогічний потенціал методики викладання англійської мови на основі художніх фільмів може бути реалізований через навчально-методичний комплекс, що включає самі художні фільми, форми роботи з ними, завдання до кожного фільму. Ключові слова: художній фільм, комунікація, компетенція, навчання, іноземна мова.

У статті визначено специфіку мовної репрезентації категорії художнього часу в творах А. Ахматової. Виявлено, що в її поетичних текстах художній та граматичний час є нерозривними; художній час створюється всіма елементами тексту, в тому числі й мовними (темпоральна лексика, видо-часові форми дієслова, синтаксичні конструкції тощо). У віршах спостерігаються різні прояви часу (час побутовий та історичний, час особовий та соціальний, час фізичний та міфологічний). У центрі уваги поетеси – образ часу, пов’язаний із мотивами руху, розвитку, становлення, з протиставленням минущого та вічного.

Мета роботи: розглянути постать жінки в різних культурах як предмет наукового аналізу на матеріалі документальних та художніх літературних творів (Савако Арійосі, О. Козуля, М. Дочинець та М. Москвіна), що досі не отримали достатнього наукового вивчення. Під час написання статті було використано аналітичний метод, метод опису, порівняння, біографізму та узагальнення. Наукова новизна полягає у введені в науковий обіг нового фактологічного матеріалу, в тому числі підкреслення перспектив наукового аналізу ряду художніх та документальних творів з метою вивчення постаті жінки. Запропонований аналіз виявив значне опертя на документальні матеріали. У розглянутих джерелах відтворено широкий контекст (культурний, соціальний, політичний), що оточував постаті героїнь, а також прослідковано вплив різних обставин на їхні життєві долі. Доведено, що ці твори мають не лише художнє, або наукове значення, але світоглядне та виховне. Художній стиль викладу та поєднання документальних фактів із вигаданими допомогли авторам створити яскравий, насичений образ жінки та привернути до неї увагу читачів.

У статті розглянуто проблему професійної самореалізації вчителів трудового навчання та технологій. Визначено самореалізацію як важливу соціальну потребу людини, прагнення до якомога повнішого виявлення й вияву особистістю своїх здібностей, нахилів, можливостей, що супроводжується її удосконаленням. За результатами аналізу наукових праць було уточнено сутність поняття «професійна самореалізація учителя трудового навчання та технологій» як творчий процес розвитку особистості, що передбачає набуття професійного й духовного досвіду під час професійного становлення та вдосконалення, розкриття особистісного творчого потенціалу, здібностей у педагогічній та художньо-технологічній (художній) діяльності. Наголошено, що професійна самореалізація вчителя трудового навчання та технологій є системним процесом, який поєднує урочну й позаурочну діяльність вчителя та передбачає його активну самоосвітню й самовиховну діяльність, котра забезпечує самовдосконалення фахівця. Авторами визначено й схарактеризовано основні напрями професійної самореалізації вчителя трудового навчання та технологій. Зосереджено увагу на тому, що основні напрями самореалізації вчителів трудового навчання та технологій здійснюються в таких видах діяльності вчителя: методичній, науковій, художньо-технічній та художній.

У публікації на основі загальнонаукових методів: аналізу, синтезу, порівняння та узагальнення визначено сутність поняття «художній смак» та виокремлено форми роботи з формування художнього смаку студентів митецьких спеціальностей у процесі вивчення курсу «Історія мистецтв». «Художній смак» – це складна інтегративна якість особистості, основа розвитку духовності та активно-творчої її діяльності; здатність до сприймання, аналізу й естетичного оцінювання творів мистецтва відповідно до сформованих ідеальних переконань про прекрасне. Художній смак особистості виявляється у процесі естетичного оцінювання, під час висловлювання власних суджень щодо творів мистецтва керуючись естетичними почуттями, потребами, світоглядом та знаннями. Передусім формування художнього смаку студентів мистецьких спеціальностей залежить від успішного оволодіння знаннями з курсу «Історія мистецтв», а також від налагодження міжпредметних зв’язків із циклом фахових дисциплін. Так, студенти набувають системних знань про виникнення та історичний розвиток основних видів, жанрів мистецтва; розуміння особливостей художніх стилів; вивчення кращих зразків світового мистецтва, їх сприймання, аналіз і оцінювання відповідно до ідеальних уявлень про прекрасне, що є основою формування художнього смаку. Виокремлено форми і методи роботи з формування художнього смаку студентів мистецьких спеціальностей у процесі вивчення курсу «Історія мистецтв»: аналіз творів мистецтв за спеціальним алгоритмом; створення ілюстрованих словників мистецтвознавчих термінів, понять, напрямів мистецтва; виступи з підготовленими презентаціями (метод ілюстрації); застосування інформаційно-комунікаційних технологій (методи спостереження і ілюстрації); відвідування музеїв мистецтва, персональних виставок, екскурсії до пам’яток архітектури, творчі зустрічі (словесні і наочні методи: бесіда, дискусія, спостереження, ілюстрація); відвідування екзаменаційних переглядів; відвідування екзаменаційних переглядів, виконання практичних форм роботи (методи графічних вправ, замальовки). Ключові слова: історія мистецтв, художній смак, мистецька освіта, естетичне виховання.

У статті аналізується ритм як особлива форма організації рухів та діяльності у часі та просторі, процес формування досконалої метроритмічної структури в оркестрових музикантів, тимчасова організація рухів, діяльності та поведінки особистості, що служить засобом втілення результатів інтерпретаційного аналізу. Схарактеризована ритмічна організація як основа життя, адже все, що нас оточує, живе за законами ритму. Доведено, що ритмічна здатність відіграє важливу роль у розвитку оркестрового музиканта. Формування почуття ритму здійснюється паралельно із розвитком емоційної, рухової та пізнавальної сфер музичного буття. Оркестровий колектив засобами мистецтва здійснює виховний вплив на студентів та надає їм відчуття естетичної значущості світу, пробуджує креативність, бажання творити й отримувати естетичну насолоду. Підкреслено, що досконале відчуття музичного часу як основи метроритмічної структури твору залежить від досвіду оркестрових музикантів та їх уміння володіти інтерпретаційним художньо-образним баченням оркестрової партитури, в котрій викладено основні жанроутворювальні та стилевідповідні елементи, що можуть по-різному трактуватися виконавцями-оркестрантами. Таким чином, у формуванні чіткої метроритмічної структури у студентів на заняттях в оркестровому колективі важливу роль відіграють інтерпретаційні вміння, що на основі темпових та виконавсько-метричних особливостей дають змогу адекватно відтворювати музичний образ. Отже, виконавсько-інтерпретаційна складова є основою у формуванні метроритмічного чуття на заняттях в оркестровому колективі. Зважаючи на зазначене вище, музичний час, у чітких рамках якого викладений музичний твір, схарактеризований не як суто метричне явище, а як художній засіб, що врегульовує параметри співвідношення часу та музичних інтонацій, в результаті чого й відбувається розкриття музичного образу в залежності від стискання або розтягування музичного часу.

Статтю присвячено проблемам передання функцій експресивного синтаксису англомовного художнього твору в українському перекладі Миколою Дмитренком оповідання Артура Конан Дойла «Пістрява стрічка» . У статті висвітлюється поняття «експресія» та «експресивний синтаксис». Розглядаються особливості англомовної художньої літератури та аспекти її перекладу, проаналізовано теоретичні підходи до перекладу експресивного синтаксису в художній літературі. Розглядається питання про естетичну функцію і це поняття останнім часом усе більше уваги привертає лінгвістів. У статті аналізуються англомовні художні твори, які мають свої відмінні мовні особливості та в цілому визначаються кількома факторами, як-от широка метафоричність, образність мовних одиниць майже всіх рівнів, зокрема і синтаксичних. Крім того, розглядаються одиниці експресивного синтаксису та їх функції в оповіданні «Пістрява стрічка» Артура Конана Дойла. Розглянуто складники емотивного синтаксису, властиві українській мові, але не властиві англійській, та поширений у художній літературі і розмовній мові прийом еліпсису. Досліджено, що безсполучникові складні речення з перераховувальними відносинами можуть складатися з двох речень, а можуть включати три і більше простих речень. Їх класифікують так: причинні, пояснювальні, пояснювально-з’ясувальні, зіставно-протиставні, умовно-описові. Досліджено, що називні речення широко використовуються в художній літературі, дозволяючи створювати лаконічні, за висловом ємні, образні і дуже динамічні (під час уживання віддієслівних іменників) словесні картини. У статті виокремлено такі моделі скорочення вихідного тексту, як еліптичні речення, непоширені речення, безсполучниковий зв’язок, номінативні речення, мовна парцеляція, а також такі моделі розширення вихідного тексту, як повтор, полісиндетон, паралельні конструкції. Шляхом зіставного аналізу вихідного та цільового текстів проаналізовано особливості відтворення досліджуваних синтаксичних одиниць у стилістичній експресивній функції в українському перекладі Миколи Дмитренка. Висновки дослідження засвідчують, що задля збереження експресії твору на синтаксичному рівні перекладач іноді змінює тип синтаксичної конструкції або вдається до граматичних, синтаксичних і стилістичних трансформацій вихідного тексту.

У статті досліджуються різноманітні форми мистецького виховання майбутніх педагогів у позанавчальний час. Автор стверджує, що позааудиторна діяльність несе в собі чи не найбільший потенціал залучення студентства до мистецтва і власної творчості. Адже вона, зазвичай, здійснюється на засадах зацікавленості, ініціативи, співтворчості, добровільної участі, врахування індивідуальних потреб і талантів, її рушійною силою є інтерес. Крім того, форми позааудиторної роботи мають більш відкритий та неформальний характер спілкування, стосунків, більш динамічну реалізацію і передбачає проведення різноманітних форм. Серед них – вечори відпочинку та зустрічі з діячами культури, поетами, майстрами, митцями, диспути, усні журнали, відзначення пам’ятних дат у житті кафедр, факультетів, дні відкритих дверей університету, виконання громадських доручень, волонтерська діяльність, конференції, конкурси, КВК, екскурсії, бесіди про історію та культуру власного народу та інших країн світу, робота в гуртках за інтересами, участь у художній самодіяльності тощо. Правильна організація вільного часу сприятиме всебічному розвитку молоді завдяки наближенню її до досягнень світової культури, допоможе подолати однобічність мислення та суджень, сприятиме формуванню естетичної культури через залучення майбутніх педагогів до естетичної діяльності, розвине чуттєву сферу особистості, потяг до мистецтва.

Dudka A. N. The picture of the world in the V. Vynnichenko-playwright’s interpretation: constants and transformations. — The Manuscript right. The thesis for the degree of Candidate of Philological Studies, speciality — 10.01.01 — Ukrainian literature. — V. N. Karazin Kharkiv National University, Ministry of Education and Science, Youht and Sport of Ukraine, Kharkiv, 2012. This dissertation can introduce us the whole analysis of twenty two compositions of the famous V. Vynnichenko. These compositions exist as dramaturgic additions according to his points of view on our world, the influence on our humanity and vice versa, the specifications of time constants and transformations. The conclusions were made according to the scientifically — theoretical works, that were dedicated to the ontology issues study of the specification of the concept “world picture”, its parts and descriptions (the world pattern, the world form, the view on the world, the artistic life of a composition etc.); some rinds of conclusions were made according to the studios, that studied special features special features of drama as a literary kind; Ukrainian and Russian modernism, a modern (“new”) drama, observation the dramaturgic contributions of V. Vynnichenko.
Дудка А. М. Картина світу в інтерпретації В. Винниченка-драматурга: константи й трансформації. — На правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 — українська література. — Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна МОНмолодьспорту України, Харків, 2012. У дисертації здійснено цілісний аналіз опублікованого драматургічного доробку В. Винниченка — двадцять два твори — посередництвом оприявненої ним картини світу в площині взаємодії, взаємовпливу та взаємозалежності людини й світу, особливості людинобуття, із урахуванням специфіки часопросторових констант і трансформацій. Було залучено біографічний матеріал, зафіксований автором у щоденниках — суб’єктивному відбитті впливу об’єктивного світу на формування й вияв особистісних світоглядних пріоритетів, психічного складу. Людина — центральна фігура в картині світу — була репрезентована в різних екзистенційних площинах — від загальних (вікові, соціальні, професійні, національні, ґендерні, релігійні характеристики тощо) до специфічних, виявлюваних у межових ситуаціях (відчаю, смерті, самотності). Виокремлено константи часу й простору драматургічної картини світу В. Винниченка та простежено їхні трансформації, особливості введення, функціонування й упливу на діяльність людини, що здійснено в контексті найвідоміших семіотичних теорій триплощинності/тричленності простору й перцептивного/концептуального часу.

I. A. Kolomiiets Alexander Kopylenko’s creative work and the socialist realism paradigm of 1920–1950’s. The thesis for the degree of Candidate of Philological Studies, speciality 10.01.01 – Ukrainian literature. – V. N. Karazin Kharkiv National University, Ministry of Education and Science of Ukraine, Kharkiv, 2016. The thesis deals with complex analysis of the ideological and aesthetic features of A. Kopylenko’s prose according to the dynamics of his creations in the frames of socialist realism paradigm of 1920–1950’s, taking into account their relationship with main social, political and art processes of the first part of 20th century. In order to analyze the specific of socialist realism paradigm of 1920–1950’s and uniqueness of Ukrainian socialist realism version there was A. Kopylenko’s problem-thematic and stylistic aspects of creativity as the ostensive exemplification of artist’s creative life in the Soviet totalitarian circs investigated. A. Kopylenko started his literary activity in 1920s. The writer was appeared as observant beholder sharp social contradictions of surround. Based upon the analysis of 1920s creations were found a partial link of writer’s early prose with Ukrainian modernism (impressionistic, urban trends) and neorealism. A. Kopylenko’s early writings have features of socialist realism paradigm notwithstanding socialist realism was adopted as the main official literary method only in 1934 («the aesthetic of a labor» category). In 1930’s A. Kopylenko had to choose ideologically «correct» way. Creative style of the artist has undergone transformations: fact is that this change was gradually and bound – evidence of this was his tendency to later redaction of own writings. In the novel «The City is Rising» A. Kopylenko concerned the topic of labor, industry and role of man in the manufacturing process of the 1930s on the material his own observations of the construction Kharkov tractor plant during the «first five-year plan». An attempt to compare the plot-composite foundation of text with a standard scheme for soviet «manufacture» novel was made. A. Kopylenko elucidated not just the manufacturing process but also its background – human characters and relationships. The writer pays special attention to the problems of emancipation, «new morality», obtaining success in life and so on. Work in the genre of «manufacture» novel became a peculiar of creative salvation for A. Kopylenko during the emergence and mass implementation of the socialist realism’ mechanisms in the artistic process, and while it was a writer's experiment on the background of the rejection from neorealism’ trends. The dilogy «Very good» and «Tenth» is an example of Bildungsroman. This genre was actual in soviet society because the state power through the means of art needed to create a heroic image of the «builder of new life». There is a tendency for separation characters on «positive» and «negative». The problem of the transition to a new educational system A. Kopylenko embodies in the relationship between pioneer’s asset and children who do not accept the new system. The motif of «remaking» was the central feature in Bildungsroman. In the novels «Very good» and «Tenth» negative characters of teachers gradually dismissed, they do not even get the possibility of «remaking». Collective thinking of the characters dominates over the private sphere: Soviet heroes associated to the «daughters» and «sons» of the state leaders with images of «fathers». In the first version of the dilogy personal problems such as emancipation, parental divorce, the relationship between man and woman were more profoundly comprehended. The writer depicted the features of Ukrainian educational process in 1930’s taking account the pedology phenomenon. In 1930–1950s in subject and poetics system of A. Kopylenko’s prose became dominant ideological component of socialist realism. In the novel «Lieutenants» author’s attention shifts to realities of postwar Ukrainian village. Central conflict based on the opposition of «positive» and «negative» characters. The image of Danylo constructed according to propaganda clichés of the Soviet soldier-winner who sincerely believes that the victory over Nazism gained exclusively through the Communist Party and Stalin. This is an aspect of totalitarian mythology – the substitution of powerful image of God for image «fair» father of nations’ leader. Nevertheless writer revealed the specter of private problems of choice, self-fulfillment, rehabilitation of war victims, love, faith, friendship and favor. In the novel «Earth is large» A. Kopylenko concerned the theme of the Soviet school and life of village intellectuals and the theme of professional formation of person. A structure of novel based on socialist realism mythology and correlated with the model of fairy tale: there were utopianism of plot, indoctrination characters, difficult challenges and heroic achievement of valorous character due to her communist «trustiness» comprehended. In the novels «Earth is large» and «Lieutenants» the chronotope of path and meeting are noticed: panoramic depiction permitted modeling the consistent image of idealized felicitous «kolgosp» life. So, the investigation of A. Kopylenko’s prose allows to determined that the key tendencies of socialist realism in conjunction with neorealism features remain in his writings. Ukrainian literature within socialist realism paradigm of 1920–1950’s is characterized by two main specialties: the spread of «kolgosp» prose, movement to rustics or anti-urbanism and the leveling of mode of life details – a rejection from the detailed images of the everyday things. Keywords: socialist realism, neorealism, «manufacture» novel, Bildungsroman, mythologization, artistic time, artistic space.
Коломієць І. А. Творчість О. Копиленка і соцреалістична парадигма 1920–1950 х років. – На правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 – українська література. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, Харків, 2016. У дисертації здійснено комплексний аналіз проблемно-тематичної та естетико стильової своєрідності прози О. Копиленка, визначено її зв’язок із суспільно-політичними та мистецькими процесами першої половини XX століття. З’ясовано сутність поняття «соцреалістична парадигма» та особливості її виявлення в українському літературному процесі 1920–1950-х років на матеріалі творчості письменника, а зокрема, виявлено характерні риси українського соцреалізму: антиурбанізм та нівеляція побутових деталей. Проаналізовано проблемно-тематичну структуру, комплекс провідних образів та систему персонажів оповідань і романів О. Копиленка, охарактеризовано стрижневі риси часопросторової організації його творів, що дозволило розкрити специфіку творчої динаміки автора. Висвітлено жанрові особливості прози письменника, пов’язані з художньою реалізацією виробничого роману та роману виховання, на ґрунті чого окреслено питання про «саморедагування» автора. Визначено місце творчості О. Копиленка в українському літературному процесі 1920–1950-х років.

У дисертації здійснено комплексний аналіз проблемно-тематичної та естетико стильової своєрідності прози О. Копиленка, визначено її зв’язок із суспільно-політичними та мистецькими процесами першої половини XX століття. З’ясовано сутність поняття «соцреалістична парадигма» та особливості її виявлення в українському літературному процесі 1920–1950-х років на матеріалі творчості письменника, а зокрема, виявлено характерні риси українського соцреалізму: антиурбанізм та нівеляція побутових деталей. Проаналізовано проблемно-тематичну структуру, комплекс провідних образів та систему персонажів оповідань і романів О. Копиленка, охарактеризовано стрижневі риси часопросторової організації його творів, що дозволило розкрити специфіку творчої динаміки автора. Висвітлено жанрові особливості прози письменника, пов’язані з художньою реалізацією виробничого роману та роману виховання, на ґрунті чого окреслено питання про «саморедагування» автора. Визначено місце творчості О. Копиленка в українському літературному процесі 1920–1950-х років.

Полежаєва В. О. Художньо-естетична реальність роману В. Лиса «Країна гіркої ніжності» : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 035 «Філологія» / наук. керівник В. М. Ніколаєнко. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 77 с.
UA : Кваліфікаційна робота магістра «Художньо-естетична реальність роману В. Лиса «Країна гіркої ніжності» містить 77 сторінок. Для виконання роботи опрацьовано 82 наукових джерела. Мета роботи: з'ясування особливостей творення художньо-естетичної реальності в романі В. Лиса «Країна гіркої ніжності». У процесі дослідження вирішено такі завдання: - на підставі досягнень теорії літературознавства слов'янських та зарубіжних науковців з'ясовано специфіку відображення художньо-естетичної реальності в літературі; - проаналізовано специфіку фукціонування субсистем художнього світу в романі В. Лиса «Країна гіркої ніжності»: художній час, художній простір і персоносферу; - визначено модель художнього простору у творі; - висвітлено час як формотворчу модель художньої реальності в романі; - з'ясовано роль персоносфери у творенні художньої реальності; - узагальнено сутність дослідження. Об'єкт дослідження: роман В. Лиса «Країна гіркої ніжності». Предмет дослідження: способи творення художньо-естетичної реальності в романі В. Лиса «Країна гіркої ніжності». Методи дослідження: історико-літературний, порівняльно-типологічний, аналітико-описовий, структурний, компаративний, біографічний. Наукова новизна полягає в тому, що це комплексна робота, в якій здійснено багатоаспектне дослідження специфіки зображення художньо-естетичної реальності в романі В. Лиса «Країна гіркої ніжності». Сфера застосування: основні положення дослідження можуть бути використані в подальшій розробці літературознавчих проблем з обраної теми, при викладанні української літератури ХХІ ст. (спецкурси та спецсемінари) у вишах, при написанні курсових робіт, рефератів, а також на факультативних заняттях з української літератури у школах із поглибленим вивченням гуманітарних дисциплін.
EN : Diploma work for the degree of master «The Artistic and Aesthetic Reality of the Novel «Country of Bitter Tenderness» by V. Lys» consists of 77 pages. To compete thesis for degree of master 82 of scientific sources were learnt. Purpose: to find out the peculiarities of creating of the artistic and aesthetic reality in the novel «Country of Bitter Tenderness» by V. Lys». In the course of the research the following tasks were solved: - was clarified the specificity of the reflection of artistic and aesthetic reality in the literature on the basis of the investigations by the Slavic and foreign scholars in the field of the theory of literature ; - were exposed the subsystems of the artistic world in the novel «Country of Bitter Tenderness» by V. Lys»; - was clarified the model of the artistic space in the novel; - time was shown as a formative model of the artistic reality in the novel; - was determined the role of the personal sphere in the creating of the artistic reality; - was summarized the content of the research; Study object: the novel «Country of Bitter Tenderness» by V. Lys». Study subject: the ways of creating of the artistic and aesthetic reality in the novel «Country of Bitter Tenderness» by V. Lys». Study methods: historical-literary, comparative-typological, analytic-descriptive, structured, comparative, biographical. Scientific novelty is the analysis of the peculiarities of the artistic and aesthetic reality in the novel «Country of Bitter Tenderness» by V. Lys». Sphere of implementing: the main points of the study can be used in the further developing of the literary issues on the selected topic; while teaching the history of the Ukrainian literature of XXI century (special courses and seminars) at the universities; while writing course papers, abstracts, as well as in optional Ukrainian literature classes at schools with advanced learning of languages.

Ковтун А. В. Власні назви виразники художнього часу в історичних романах І. Нечуя-Левицького "Князь Єремія Вишневецький" та "Гетьман Іван Виговський" : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 035 "Філологія" / наук. керівник І. І. Ільченко. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 69 с.
UA : Для виконання кваліфікаційної роботи дібрано близько 500 одиниць онімної лексики, опрацьовано 49 наукових джерел. Об’єкт дослідження: власні назви на позначення часу в історичних романах І. Нечуя-Левицького. Предмет дослідження: лексико-семантичні особливості реалізації онімної лексики на позначення часу та їх стилістично-функціональне навантаження в контексті історичних романів І. Нечуя-Левицького. Мета роботи – здійснити комплексний аналіз власних назв на позначення часу та апелятивної темпоральної лексики в історичних романах "Гетьман Іван Виговський" та "Князь Єремія Вишневецький" І. Нечуя-Левицького . Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше здійснено повний аналіз усіх різновидів темпоральної лексики, використаної І. Нечуєм-Левицьким в романах "Князь Єремія Вишневецький" та "Гетьман Іван Виговський".
EN : About 500 units of onym vocabulary аre selected for the qualification work, and 49 scientific sources have been processed. The object of the study: proper names for the designation of time of historical novels by Ivan Nechuy-Levytsky. The subject of the paper: lexical-semantic peculiarities of realization of onymic vocabulary for the designation of time and their stylistic-functional load in the context of historical novels by I. Nechuy-Levitsky. The purpose of the paper – to accomplish the complex analysis of proper names for the designation of time and appellate temporal vocabulary of historical novels "Hetman Ivan Vyhovsky" and " Prince Jeremiah Vishnevetsky" by I. Nechuy-Levytsky. The scientific novelty of the research is that for the first time a complete analysis of all varieties of temporal vocabulary used by I. Nechuy-Levytsky in the novels "Prince Jeremiah Vishnevetsky" and "Hetman Ivan Vyhovsky" were carried out.

У статті розглядаються чорнобильські тексти В. Яворівського, І. Драча та В. Кордуна, в яких зображено Чорнобиль як явище глобальної катастрофи, її причини та наслідки. Кожен текст представлено як своєрідну художню модель національного буття в час Апокаліпсису.

У статті розглянуто технологію формування творчих умінь образотворчого характеру в студентів вищих навчальних закладів під час викладання курсу «Основи образотворчого мистецтва з методикою керівництва зображальною діяльністю дітей»; наведено комплекс творчих завдань у рамках проектної художньо-творчої діяльності.

У статті розглядається самототожність В. Стуса як універсальне поєднання національного, загальнолюдського й духовного. Визначається роль поетичної філософії «самособоюнаповнення» у співтворенні духовного життя нації й залученні українського поета до практик духовного пересотворення людства. Проаналізовано змістові складники «самособоюнаповнення»: самовідданий індивідуалізм, «естетика страждання», філософський мазохізм. Із «самособоюнаповненням» як індивідуально-авторським законом творчості В. Стуса пов’язуються стильово-художні пошуки збірок «Час творчості» й «Палімпсести».

Розглядається "самособоюнаповнення" В. Стуса як інтелектуальна модель спротиву тоталітаризму та художнє вираження цієї філософії буття в символі духовної дороги поетичної збірки "Час творчості". Універсальний символізм збірки осмислюється як реалізація концептуальних ідей епох Бароко, Модернізму та Постмодернізму, що у значній мірі пояснює етимологію та феномен наступних Стусових "Палімпсестів". "Самособоюнаповнення" В. Стуса розкривається в контексті філософської практики духовного пересотворення Г. Сковороди, коли створений вільний внутрішній мікрокосм душі відкриває простір в безмежжя макрокосму

У статті розглянуто особливості навчання техніки написання дескриптивного есе засобами візуалізації на заняттях з іноземної мови, конкретизовано поняття «дескриптивне есе», «візуалізація», запропоновано приклади завдань для навчання студентів написання дескриптивного есе. Під дескриптивним есе розуміють опис події, персонажу і т.п. з метою сформувати в читача яскравий образ, повідомлення певних фактів за темою, визначення шляхів, надання практичних порад щодо вирішення тієї чи іншої проблеми. До основних ознак дескриптивного есе належать вільна композиція, оригінальний підхід, суб'єктивний погляд на проблему, предмет, подію, що описується, використання художніх засобів мови. Найважливішим завданням для викладача під час навчання техніки написання дескриптивного есе є навчити студентів послуговуватися всією гамою допоміжних засобів, серед яких головне місце займають засоби візуалізації (створення з усної наочної інформації нового об’єкта творчого характеру, який безпосередньо пов’язаний із суттю та змістом навчально-теоретичного матеріалу). Проте, навчаючи основам написання дескриптивного есе, викладачу необхідно фокусувати увагу не лише на емоціях, відчуттях та багатому вокабулярі студентів, а й наголошувати на необхідності дотримуватись базових правил оформлення твору та логіці викладення.

У статті розглядаються лінгвокультурні та соціально-психологічні чинники, які впливають на формування мови сучасного міста; дається визначення поняття «мова міста» та характеристика основних форм спілкування в міському середовищі. У роботі наголошується, що такі соціальні чинники, як соціальне середовище, потужність спільноти, соціальний контекст, у якому відбувається спілкування, стосунки між комунікантами, вікові, гендерні особливості, соціальні ролі та статус мовця, рівень загальної освіти та авторитет індивіда, його соціальне оточення, нерозривно пов’язані з психологічними умовами, які є рушійною силою окремих соціальних і комунікативних процесів, зокрема вираження експресивно-емоційного ставлення до висловлюваного, прагнення виділитися, видаватися дотепним, демонстрація мовної розкутості тощо. Варто зазначити, що лінгвопсихологічна рівновага між нормативною і ненормативною лексикою, що спостерігається під час спокійного життя, порушується в епоху сильних суспільних потрясінь, зокрема війни; за таких умов жаргонізація мовлення до певної міри є природним мовним процесом. Активному впровадженню некодифікованої лексики в мовне середовище міста також сприяють демократизація та розкутість таких сфер суспільного життя, як ЗМІ, художня література, кінематограф, міський фольклор, а також дегуманізація та деморалізація соціокультурних цінностей.