Academic literature on the topic 'Фібринолітична активність'

Мета. Дослідити стан системи гемостазу та оцінити ефективність раннього призначення антифібринолітичної терапії у хворих з травматичними ураженнями. Матеріали і методи. Вивчено вихідний стан системи гемостазу у 88 хворих з політравмою (множинна скелетна травма, закритий багатоуламковий перелом стегнової кістки, закритий перелом таза). Проведена комплексна оцінка системи регуляції агрегатного стану крові (РАСК) із застосуванням методу низькочастотної п’єзоелектричної тромбоеластографії (НПТЕГ). Пацієнти (n=44), які отримували стандартну терапію, склали 1-шу групу, пацієнти (n=44), яким у складі інтенсивної терапії призначали введення транексамової кислоти 1000 мг внутрішньовенно болюсно під час госпіталізації та 15 мг/кг кожні 6 год протягом 3 діб - 2-гу групу. Результати. Представлені результати досліджень щодо хворих з множинною скелетною травмою як моделлю, за якої виникають виражені порушення агрегатного стану крові, де основним компонентом гемостатичних розладів є активація фібринолітичної системи на тлі гіперагрегації та помірної гіпокоагуляції. Референтні значення індексу ретракції та лізису згортка (ІРЛЗ) - (16,45 ± 0,40)%. На момент госпіталізації хворих до відділення інтенсивної терапії (ВІТ) він становив (52,18 ± 0,47)%, тобто був майже в 2,5 разу вище норми. У пацієнтів 1-ї групи ІРЛЗ залишався підвищеним через 72 год на 114,71%, у пацієнтів 2-ї групи фібринолітична активність відновлювалась через 48 год інтенсивної терапії. У пацієнтів 1-ї групи мінімальний цільовий рівень діурезу спостерігали через 3 год - (0,51 ± 0,03) мл/кг/год. У пацієнтів 2-ї групи на 2-гу год інтенсивної терапії рівень діурезу становив (0,56 ± 0,02) мл/кг/год. Темпи відновлення рівня діурезу були вищими у пацієнтів 2-ї групи та становили (1,11 ± 0,03) мл/кг/год через 72 год порівняно з пацієнтами 1-ї групи - (1,02 ± 0,04) мл/кг/год. Між рівнями лактату у пацієнтів 2-ї і 1-ї груп протягом 72 год різниця була достовірна (р < 0,05). Висновки. Раннє призначення антифібринолітичних засобів хворим з множинними травматичними ураженнями при вихідній активації фібринолізу позитивно впливає на їх загальний стан, про що свідчать підвищені темпи відновлення рівня діурезу та зниження рівня лактату.

Міома матки – одне з найпоширеніших захворювань в гінекологічний практиці. Одним із основних методів хірургічного лікування міоми матки у жінок репродуктивного віку є лапароскопічна міомектомія. За даними ВООЗ надмірною вагою вважається ІМТ 25 та вище, ІМТ 30 та вище – ожиріння. Зв’язок ожиріння з внутрішньосудинними тромботичними ускладненнями (ВТУ) підтверджується клінічними даними. На сьогоднішній день існує досить вагомий набір клотінгових, імуноферментних методів оцінки системи регуляції агрегатного стану крові (РАСК), результати яких дають лише дуже приблизну характеристику гемостатичного потенціалу. Тому особливого значення набувають цінність інструментальні методи оцінки гемостазу. Низькочастотна п’єзоелектрична тромбоеластографія (НПТЕГ) є найбільш ефективною методикою дослідження гемостатичного потенціалу (ГП), здатна об’єктивно відобразити судинно-тромбоцитарний компонент, коагуляційну ланку системи гемостазу і фібриноліз. Ця технологія дозволяє візуалізувати процес згортання крові, дає можливість в режимі реального часу оцінювати всі фази згортання і кількісно визначати інтенсивність про- і антикоагулянтного потенціалу. Мета – вивчення впливу підвищеного індексу маси тіла на рівень тромбонебезпеки для проведення адекватної комплексної тромбопрофілактики у пацієнток в периоперацыйному періоді при лапароскопічній міомектомії, використовуючи інструментальний метод діагностики – низькочастотний п’єзоелектричний гемовіскозиметр. Матеріали та методи. Досліджені результати хірургічного лікування 60 хворих міомою матки, які перенесли лапароскопічну міомектомію в медичному центрі «Мати та дитина» ТОВ «НЕОМЕД 2007» в м. Києві в 2019–2020 роках. Пацієнтки були розподілені на 2 групи в залежності від величини ІМТ. До 1 групи (16 пацієнток) увійшли хворі з ІМТ< 30 кг/м2. До 2 групи (44 пацієнтки) увійшли хворі з ІМТ> 30 кг/м2. Стан системи гемостазу до операції, а також на 1 та 5 добу після оперативного втручання контролювався стандартними біохімічними тестами, а також інструментальним методом оцінки функціонального стану компонентів системи гемостазу та фібринолізу – низькочастотним вібраційним п’єзоелектричним гемовіскозиметром (НВПГ). Результати. Після аналізу стандартних біохімічних тестів оцінки гемостазу до оперативного втручання, на 1 та 5 добу після операції в обох групах пацієнтів наявних та суттєвих патологічних змін не виявлено. При оцінці функціонального стану компонентів системи гемостазу та фібринолізу за допомогою НВПГ «Меднорд» перед оперативним втручанням в 1 групі пацієнтів не відмічалось достовірних відмінностей в межах нормальних показників. У 2 групі були виявлені статистично достовірні (р < 0.05) відхилення від референтних величин показників гемостазіограми в бік структурної та хронометричної гіперкоагуляції, підвищення тромбінової активності, активації судинно-тромбоцитарної ланки гемостазу, пригнічення літичної активності крові. На першу добу після оперативного втручання в обох групах пацієнтів спостерігались зміни в ланках системи гемостазу. В 1 групі пацієнток відмічалось скорочення хронометричних показників та підвищення структурних показників НПЕГ, але вони не виходили за межі референтних величин. В 2 групі відмічалось достовірне зменьшення (в порівнянні з доопераційними показниками) хронометричних показників, підвищення структурного показника МА, а також достовірне збільшення КТА, ІКД, що свідчить про наявне підвищення тромбонебезпеки у даної групи пацієнтів, яке потребує проведення тромбопрофілактики. Після проведеної тромбопрофілактики у 2 групі пацієнтів спостерігались зміни в бік нормокоагуляційного тренду гемостатичного потенціалу (ГП). Фібринолітична активність крові перед оперативним втручанням в 1 групі знаходиться в межах нижніх референтних величин, а в 2 групі відмічається пригнічення літичної активності крові. Через добу після оперативного втручання, на фоні антитромботичної терапії літична активність крові нормалізується. На 5 добу після оперативного втручання в обох групах пацієнтів відмічався нормокоагуляційний тренд гемостатичного потенціалу. Висновки. У пацієнток з міомою матки, які мають ІМТ >30, за допомогою апаратно-програмного комплексу АРП-01М «Меднорд» виявлена наявна тромбонебезпека на периопераційному етапі лапароскопічної міомектомії, про що свідчать достовірно значущі (р < 0.05) зміни основних показників гемовіскозиметрії. Стандартні скринінгові методи дослідження системи гемостазу не забезпечують швидку та адекватну оцінку гемостатичного потенціалу (ГП), реакції системи РАСК у відповідь на хірургічне втручання; а також не дають змогу в повній мірі оцінити функціональну активність судинно-тромбоцитарної ланки коагуляції та фібринолізу. Використання низькочастотної п’єзоелектричної гемовіскозіметрії дозволяє достовірно та швидко оцінити кінетику тромбоутворення, починаючи від початкової в’язкості та агрегації до утворення згустку та фібрінолізу, а також виявити гемокоагуляційні розлади у пацієнтів з міомою матки на самих ранніх етапах порушень в периопераційному періоді лапароскопічної міомектомії. Це дає змогу своєчасно та ефективно проводити профілактику та лікування тромбогеморагічних порушень у даної групи пацієнтів.

Міома матки – одне з найпоширеніших захворювань в гінекологічний практиці. Одним із основних методів хірургічного лікування міоми матки у жінок репродуктивного віку є лапароскопічна міомектомія. За даними ВООЗ надмірною вагою вважається ІМТ 25 та вище, ІМТ 30 та вище – ожиріння. Зв’язок ожиріння з внутрішньосудинними тромботичними ускладненнями (ВТУ) підтверджується клінічними даними. На сьогоднішній день існує досить вагомий набір клотінгових, імуноферментних методів оцінки системи регуляції агрегатного стану крові (РАСК), результати яких дають лише дуже приблизну характеристику гемостатичного потенціалу. Тому особливого значення набувають цінність інструментальні методи оцінки гемостазу. Низькочастотна п’єзоелектрична тромбоеластографія (НПТЕГ) є найбільш ефективною методикою дослідження гемостатичного потенціалу (ГП), здатна об’єктивно відобразити судинно-тромбоцитарний компонент, коагуляційну ланку системи гемостазу і фібриноліз. Ця технологія дозволяє візуалізувати процес згортання крові, дає можливість в режимі реального часу оцінювати всі фази згортання і кількісно визначати інтенсивність про- і антикоагулянтного потенціалу. Мета – вивчення впливу підвищеного індексу маси тіла на рівень тромбонебезпеки для проведення адекватної комплексної тромбопрофілактики у пацієнток в периоперацыйному періоді при лапароскопічній міомектомії, використовуючи інструментальний метод діагностики – низькочастотний п’єзоелектричний гемовіскозиметр. Матеріали та методи. Досліджені результати хірургічного лікування 60 хворих міомою матки, які перенесли лапароскопічну міомектомію в медичному центрі «Мати та дитина» ТОВ «НЕОМЕД 2007» в м. Києві в 2019–2020 роках. Пацієнтки були розподілені на 2 групи в залежності від величини ІМТ. До 1 групи (16 пацієнток) увійшли хворі з ІМТ< 30 кг/м2. До 2 групи (44 пацієнтки) увійшли хворі з ІМТ> 30 кг/м2. Стан системи гемостазу до операції, а також на 1 та 5 добу після оперативного втручання контролювався стандартними біохімічними тестами, а також інструментальним методом оцінки функціонального стану компонентів системи гемостазу та фібринолізу – низькочастотним вібраційним п’єзоелектричним гемовіскозиметром (НВПГ). Результати. Після аналізу стандартних біохімічних тестів оцінки гемостазу до оперативного втручання, на 1 та 5 добу після операції в обох групах пацієнтів наявних та суттєвих патологічних змін не виявлено. При оцінці функціонального стану компонентів системи гемостазу та фібринолізу за допомогою НВПГ «Меднорд» перед оперативним втручанням в 1 групі пацієнтів не відмічалось достовірних відмінностей в межах нормальних показників. У 2 групі були виявлені статистично достовірні (р < 0.05) відхилення від референтних величин показників гемостазіограми в бік структурної та хронометричної гіперкоагуляції, підвищення тромбінової активності, активації судинно-тромбоцитарної ланки гемостазу, пригнічення літичної активності крові. На першу добу після оперативного втручання в обох групах пацієнтів спостерігались зміни в ланках системи гемостазу. В 1 групі пацієнток відмічалось скорочення хронометричних показників та підвищення структурних показників НПЕГ, але вони не виходили за межі референтних величин. В 2 групі відмічалось достовірне зменьшення (в порівнянні з доопераційними показниками) хронометричних показників, підвищення структурного показника МА, а також достовірне збільшення КТА, ІКД, що свідчить про наявне підвищення тромбонебезпеки у даної групи пацієнтів, яке потребує проведення тромбопрофілактики. Після проведеної тромбопрофілактики у 2 групі пацієнтів спостерігались зміни в бік нормокоагуляційного тренду гемостатичного потенціалу (ГП). Фібринолітична активність крові перед оперативним втручанням в 1 групі знаходиться в межах нижніх референтних величин, а в 2 групі відмічається пригнічення літичної активності крові. Через добу після оперативного втручання, на фоні антитромботичної терапії літична активність крові нормалізується. На 5 добу після оперативного втручання в обох групах пацієнтів відмічався нормокоагуляційний тренд гемостатичного потенціалу. Висновки. У пацієнток з міомою матки, які мають ІМТ >30, за допомогою апаратно-програмного комплексу АРП-01М «Меднорд» виявлена наявна тромбонебезпека на периопераційному етапі лапароскопічної міомектомії, про що свідчать достовірно значущі (р < 0.05) зміни основних показників гемовіскозиметрії. Стандартні скринінгові методи дослідження системи гемостазу не забезпечують швидку та адекватну оцінку гемостатичного потенціалу (ГП), реакції системи РАСК у відповідь на хірургічне втручання; а також не дають змогу в повній мірі оцінити функціональну активність судинно-тромбоцитарної ланки коагуляції та фібринолізу. Використання низькочастотної п’єзоелектричної гемовіскозіметрії дозволяє достовірно та швидко оцінити кінетику тромбоутворення, починаючи від початкової в’язкості та агрегації до утворення згустку та фібрінолізу, а також виявити гемокоагуляційні розлади у пацієнтів з міомою матки на самих ранніх етапах порушень в периопераційному періоді лапароскопічної міомектомії. Це дає змогу своєчасно та ефективно проводити профілактику та лікування тромбогеморагічних порушень у даної групи пацієнтів.

На підставі вивчення окремих ланок згортальної, протизгортальної систем та фібринолізу оцінити плазмовий гемостаз у пацієнтів ішемічною хворобою серця в поєднанні з супутніми захворюваннями. У 60 пацієнтів з ішемічною хворобою серця та АГ яких, поділили на 4 групи залежно від присутності коморбідних станів, оцінювалась система плазмового гемостазу за коагулологічними методами (АЧТЧ, ПТЧ, ТЧ), рівень ФГ – за допомогою хронометричного методу (за Клауссом), фібринолітичний потенціал – за часом еуглобулінового лізису згустка (ЧЕЛ), хагеманзалежний фібриноліз (ХЗФ), активність плазміногену (ПГ), антикоагулянтна активність за рівнем АТ-ІІІ і ПС. Контрольну групу склали 15 хворих на ІХС за відсутності супутньої патології. У хворих на ІХС з АГ в поєднанні з цукровим діабетом 2 типу і ДОА антикоагулянтна система видалась менш втягнутою, а більш виснаженим її потенціал спостерігався при ХОЗЛ і захворюваннях ГБС. Найбільша депресія фібринолізу відмічалась при ОА і захворюваннях ГБС, проте ПГ при ОА сягав найбільших цифр не відрізняючись від контрольних величин, що можливо і створювало динамічну рівновагу системи фібринолізу. Найменш пригнічений фібриноліз був при ЦД 2 типу як за рахунок ФАК, так і ХЗФА. За стабільного перебігу ІХС в поєднанні з коморбідними станами кожен із асоційованих станів вносить дисбаланс в ту чи іншу ланку багатогранних і неоднозначних процесів системи гемостазу. Коморбідні стани при ішемічній хворобі серця поглиблюють дисбаланс в тій чи іншій ланці системи гемостазу. Зовнішній механізм тромбоутворення, фіналом якого є утворення фібринового згустка при відносній пасивності внутрішнього механізму, найбільш активний був у групах хворих із супутніми ХОЗЛ і захворюваннями ГБС, на фоні більш виснаженого антикоагулянтного потенціалу. Найменш пригнічений фібриноліз був при супутньому ЦД 2 типу.

Резюме. Однією з причин значної частоти рецидивів гострих виразкових кровотеч (ГВК) є недостатня прогностична надійність відомих шкал. Метою роботи було напрацювання шкали для прогнозування ризику виникнення рецидивів ГВК і оцінювання її надійності. Матеріали та методи. 109 хворих на ГВК, у 29 з яких був рецидив кровотечі. Для прогнозування відібрані такі критерії: клас коморбідної патології, анамнез, температура тіла, застосування гемостатичної терапії до госпіталізації, частота пульсу, пульсовий тиск, клас кровотечі за Forrest, загальна кількість лейкоцитів, загальний білок, креатинін, глутатіон відновлений, фібриназа, співвідношення вмісту дієнових конʼюгатів та кетодієнів і спряжених триєнів, протромбіновий індекс, час рекальцифікації плазми, антитромбін ІІІ, фібриноген В, співвідношення не ферментаційної та ферментаційної фібринолітичної активності плазми, протеолітична активність плазми за азоколагеном, рівень окиснення нейтральних білків плазми, поліморфізм 5G4 і G43A гена PAI-1. Кожному з критеріїв була надана певна кількість пунктів. Результати. Ми пропонуємо поетапне прогнозування. В попередню шкалу внесені критерії, які визначають протягом первинного огляду хворого і проведення ФЕГДС. В основну шкалу додатково внесені дані лабораторного дослідження. Запропонований базовий варіант основної шкали, який містить рутинні критерії, і розширений, який містить критерії стану фібринолізу, протеолізу, редокс-реакцій, генетичних досліджень. Чутливість шкали для попереднього прогнозування становить 89,66%, а специфічність – 86,8%. Чутливість основної базової шкали становить 92,86%, а специфічність – 92,16%. Чутливість розширеної основної шкали зростає до 100%, а специфічність – до 95,83%. Висновки. Застосування розробленої прогностичної шкали дозволяє обґрунтовано визначати необхідність застосування запобіжних засобів як протягом первинної ФЕГДС, так і впродовж наступного етапу лікування.