Academic literature on the topic 'Фундаментальна база'

У статті опрацьовано концепцію лінгвістичної бази даних «Фундаментальні емоції людини в англійській фразеології» з опертям на вивчення емоційної картини світу. Успішна реалізація мети потребує виконання таких завдань: 1) схарактеризувати кваліфікаційні ознаки бази даних та окреслити її переваги порівняно з іншими файловими системами; 2) ознайомитись із досвідом створення фактографічних лінгвістичних баз даних у вітчизняній і закордонній фразеології; 3) визначити теоретико-прикладні засади укладання ЛБД «Фундаментальні емоції людини в англійській фразеології». Об’єктом дослідження постає база даних як упорядкована сукупність даних, призначених для зберігання, накопичення та обробки інформації за допомогою комп’ютерних технологій. Предметом розвідки є лінгвістична база даних «Фундаментальні емоції людини в англійській фразеології». При розробці лінгвістичної бази даних використано метод концептуального проєктування, метод суцільної вибірки, метод семантичних полів, методологічний прийом співвіднесення компонентів фразеологічної одиниці (ФО) зі знаками різних семіотичних галузей культури. Схарактеризовано кваліфікаційні ознаки бази даних та окреслено її переваги порівняно з іншими файловими системами. Окреслено досвід створення фактографічних лінгвістичних баз даних у вітчизняній і закордонній фразеології. Визначено теоретико-прикладні засади укладання зазначеної лінгвістичної бази даних. Стратегія створення лінгвістичної бази даних спрямована на багаторазове різноаспектне використання. Формат представлення фразеографічних даних у вигляді лінгвістичної бази даних дозволяє реалізувати новий підхід до вивчення емоційної картини світу.

Анотація. Присвячена обґрунтуванню методологічних аспектів стратегічного планування капіталоутворювальної бази підприємств відповідно до об’єктивних особливостей економіки знань. Стосовно базового поняття наукової статті — «капітал» — запропоновано його тлумачити за фінансовим підходом, водночас у рамках управління підприємницькою діяльністю та забезпечення розвитку суб’єктів господарювання розглядати особливості формування капіталоутворювальної бази, зокрема, ураховуючи положення теорій інтелектуального (людського) та інформаційного капіталів. При цьому капітало­утворювальну базу підприємства пропонуємо розуміти як сукупність активів (фінансових, матеріальних і нематеріальних), які перебувають у його власності та/або розпорядженні, використання яких формує потенціал суб’єкта господарювання до розвитку в часі. При цьому формування капіталоутворювальної бази підприємства в умовах становлення економіки знань повинно базуватися на принципах комплексності, системності, стратегічності та інноваційності. До головних пріоритетів формування капіталоутво­рювальної бази підприємств віднесено: 1) забезпечення стабільного функціонування в часі шляхом створення достатнього запасу міцності; 2) акумулювання потенціалу до стійкого розвитку; 3) формування здатності підприємства до інноваційної трансформації. Стратегічне планування капіталоутворювальної бази підприємств запропоновано здійснювати на основі форсайт-підходу, щодо якого здійснено критичний аналіз його переваг і недоліків у контексті вирішення поставленого наукового завдання, а також розкрито змістове розмежування понять «прогнозування», «форсайт», «передбачення». Доведено, що ефективність форсайт-підходу стратегічного планування капітало­утворювальної бази окремого підприємства забезпечується логічним поєднанням п’яти факторів: 1) чіткістю формулювання цільових орієнтирів форсайту і варіантизацією їх здійснення; 2) обґрунтованістю і глибинністю розуміння підстав для ухвалення рішень усіма учасниками форсайту; 3) відображеністю цільових пріоритетів у конкретних дослідницьких, інвестиційних та інших проєктах; 4) самостійністю ідентифікування учасниками форсайту своїх позицій, окрім порядку взаємодії учасників (визначається організаторами форсайту); 5) можливою зміною позицій учасників залежно від початково прийнятих детермінант. Також реалізаційна здатність стратегічного планування на підприємстві безпосередньо залежить від наявності та якості розроблення стратегії розвитку відповідної галузі на рівні профільних державних інституцій. Методологічні особливості стратегічного планування капіталоутворювальної бази розглянуто на прикладі підприємств будівельної індустрії та як його фундаментальна основа сформовано контурні детермінанти драйверів інноваційної трансформації будівельної індустрії за такими змістовими напрямами: технологічні, екологічні, кадрові, економічні, управлінські. Своєю чергою, для стратегічного планування капіталоутворювальної бази підприємств будівельної індустрії виокремлено технологічний, соціальний, кадровий, фінансовий та управлінський компоненти, за кожним з яких сформульовано операційні заходи. Ключові слова: капітал, капіталоутворювальна база, підприємство, стратегічне планування, форсайт-підхід, сталий розвиток. Формул: 0; рис.: 2; табл.: 2; бібл.: 25.

В статті ґрунтовно розглянуто особливу галузь знань історичної науки – «історіографія» та «джерелознавство». Було проаналізовано ряд термінів: «історіографія», «джерелознавство», «джерельна база», «класифікація джерел». На методологічному рівні з’ясовано їх сутність та взаємозв’язок. Встановлено, що джерельна база історико-педагогічного дослідження розглядається в контексті історіографії педагогічної науки, тим самим відображається поетапність еволюції досліджуваного педагогічного явища. Визначено схожі характеристики між методологією наукових досліджень (дисертацій, монографій, наукових статей), історіографії та джерельної бази за специфікою їхньої міждисциплінарності. Встановлено, що більшість сучасних науковців (О. Адаменко, Л. Березівська, М. Богуславський, Л. Ваховський, Є. Коваленко, Е. Панасенко, Н. Сейко, О. Сухомлинська та ін.) при опрацюванні джерельної бази своїх досліджень з історії педагогіки використовують методи аналізу й синтезу літературних джерел. За допомогою чого відбувається створення певної джерельної цілісності, а наукове джерело вводиться в обіг після його комплексного вивчення. За вимогами методології дослідження історико-педагогічних явищ, використовуються й інші прийоми та комплекси методологічних підходів і фундаментальних принципів, серед яких найбільшу поширеність отримали: системний, історичний, культурологічний, аксіологічний, феноменологічний, біографічний, герменевтичний, міждисциплінарний. Окрему увагу приділено питанню класифікації історико-педагогічних джерел. Наведені прийоми побудови джерельної бази дослідження сучасними науковцями, які займаються аналізом та вивченням педагогічного досвіду минулого (Н. Стеценко, Л. Голубнича, І. Липський та ін.). Науково обґрунтовано поділ джерельної бази на групи за формалізованими ознаками (форма, структура, джерела, спосіб зберігання інформації). Запропоновано один із варіантів класифікації наукових джерел, який має ідею комплексного розгляду архівних матеріалів, підручників, монографій, дисертацій та іншої наукової літератури. Ключові слова: історіографія, джерельна база, джерелознавство, класифікація джерел, історико-педагогічне дослідження.

Фундаментальные основы власти в лю-бом государстве заключаются в эффективности деятельности его государственной службы. В данной работе авторами исследованы теоретические и исторические аспекты регулирования государственной службы. Рассмотрена законодательная база, регулирующая данный институт. Выделены основные признаки, характеризующие государственного служащего, а также критерии его правосубъектности. Авторами сделан акцент на юридической ответственности как основе правового и социального статуса государственного гражданского служащего, при этом вы-делены основания юридической ответственности. В работе выявлены проблемы правового регулирования государственной службы и внесены предложения по усилению законодательной базы в данной сфере.

Реформа системи вищої освіти завдяки цілеспрямованій праці Міністерства освіти і науки та вузів дала позитивні результати, але ще не вирішила головного завдання – підвищення якості підготовки спеціалістів, які потрібні державі і суспільству для творчої професійної діяльності в період науково-технічного прогресу людства і ринкових відносин.Головною причиною цього, на мій погляд, є те, що розвиток системи освіти тісно пов’язаний з економічними проблемами держави та національними особливостями суспільства, а ми намагаємось розв’язати освітянські проблеми за іноземним зразком, забуваючи що, наприклад, в Америці, звідки взято найбільше запозичень, цивілізована ринкова економіка, в якій визначальними є закони та справа. В них життєвий успіх спеціаліста визначається рівнем його підготовки у вузі, а недоукам не дають роботи на власних фірмах навіть батьки. У нас життєвий успіх спеціаліста у великій мірі залежить від зв’язків, причому ця “хвороба” так укоренилася, що сприймається за нормальні речі. Дане явище потрібно якнайшвидше ліквідувати, бо воно сильно гальмує прогресивний розвиток.В порівнянні з економікою передових капіталістичних держав, економіка України має інші проблеми. Там її основою є новітні технології з використанням сучасної техніки і головним для них є знайти ринки збуту для конкурентноспроможної продукції. В нас же головною проблемою є необхідність технічного переозброєння більшості галузей промисловості і сільського господарства, тому що на одиницю продукції (в більшості низької якості) відносно світових показників набагато вищі витрати енергоносіїв та сировини.Зрозуміло, що ці проблеми можуть успішно вирішувати спеціалісти високої кваліфікації, які підготовлені до творчої професійної діяльності по створенню ефективних технологій та машин для їх реалізації. Рівень кваліфікації спеціаліста будь-якого профілю, а особливо це стосується підготовки сучасних інженерів, залежить від рівня його базової фундаментальної підготовки, яка є наріжним каменем технічної освіти. За всіх часів дана теза була постулатом і ніким не спростовувалась. Тим більш вражаючим є той факт, що роль фундаментальних дисциплін в навчальному процесі постійно знижується. Щоб переконатися в цьому, достатньо порівняти обсяги годин, що відводяться на їх викладання в недалекому минулому з нинішніми. Але ж ми хочемо, щоб наші випускники мали рівень кваліфікації не нижчий за рівень спеціалістів, що випускають кращі закордонні вузи!Проведений порівняльний аналіз навчального навантаження з математики, фізики і хімії для різних напрямків підготовки у нас і в деяких закордонних вузах також засвідчує, що питома вага майже з усіх фундаментальних дисциплін в них приблизно в два рази більша, ніж у нас. Деякі відхилення маємо в Краківській гірничій академії, але в Польщі зовсім інша система середньої освіти. В них дванадцятирічна середня освіта, причому в технічних ліцеях чи гімназіях, наприклад, учні вже вивчили матаналіз, який в нас студенти вивчають протягом першого курсу. Крім цього, в них має місце тісний зв’язок фундаментальних дисциплін з майбутньою професією. В австрійських і німецьких вузах, наприклад, назва дисциплін звучить так: математика для машинобудівників, чи електриків, чи економістів. Точно так само і фізика та хімія читаються відповідно до обраної спеціальності. Тут, на мою думку, йдеться про питання державної ваги і його треба вирішувати на відповідному рівні. Не принижуючи значення інших наук, необхідно все ж наголосити, що саме фундаментальні дисципліни формують основи наукового світогляду кожної людини, саме фізика, хімія і математика складають основу науково-технічного прогресу людства.Також треба визнати, що у справу погіршення фундаментальної освіти значний “внесок” робить і середня школа, в якій рівень знань учнів, наприклад, з фізики і хімії, вже опускається до критичної межі. Одним із каталізаторів такого становища стала відміна вступного іспиту з фізики на переважну більшість факультетів багатьох технічних університетів. Цей сигнал чітко зрозуміли вчителі, учні і їхні батьки. В результаті вузівські викладачі, а пізніше і викладачі інших технічних дисциплін, в розпачі від низького рівня знань фундаментальних дисциплін своїх студентів. Вони за перші семестри намагаються ліквідувати прогалини шкільної освіти, але це, як правило, не вдається. Пізніше такі студенти отримують дипломи інженерів, деякі вступають до аспірантури та стають викладачами, тобто колесо виродження все більше розкручується. Те, що в даний час відбувається із шкільними і вузівськими програмами фундаментальних дисциплін, є копіюванням нашою освітою чужих методик і ідей. Але саме наші спеціалісти, які навчались математики, фізики і хімії за традиційними програмами, є бажаними в різних зарубіжних наукових центрах, які працюють в галузі фізики плазми, твердого тіла, квантової електроніки, тощо. Тому не варто відкидати те позитивне, що напрацьовано десятиріччями і яке давало нам Нобелівських лауреатів та здобутки світового рівня у різних областях знань, технологій і техніки.Треба відзначити, що одне із найгостріших питань, які обговорювались на загальних зборах Відділення фізики і астрономії НАН України – низький рівень освіти з фізики у школах і вузах країни. До Президента України і уряду відповідне звернення підписали сорок дійсних членів та членів-кореспондентів НАН України. Як же покращити фундаментальну підготовку фахівців? Відомо, що тепер вузи мають значні автономні права і варто ними скористатися, не чекаючи рішень “згори”. В нашому національному університеті нафти і газу завдяки правильному розумінню ситуації з боку ректора, відомого у світі вченого в області механіки машин, академіка Української нафтогазової академії, професора Крижанівського Є.І., зроблені відповідні кроки щодо виправлення ситуації та покращення викладання фундаментальних дисциплін, без яких не може бути повноцінного інженера, який би успішно конкурував на міжнародному ринку праці. Два роки тому Вченою Радою університету було створено інститут фундаментальної підготовки, який згідно Положення є навчально-методичним, навчально-організаційним і науково-дослідним підрозділом університету на правах факультету для практичного втілення концепції вищої багатоступеневої інженерно-технічної освіти на базі глибоких фундаментальних знань з вищої математики, фізики і хімії. До складу інституту входять три кафедри фундаментальних наук, на черзі створення іще двох кафедр. Сьогодні можна констатувати, що створення такого інституту було необхідним і корисним, так як кафедри фізики, вищої математики і хімії вирішують спільні питання та об’єднані однією метою – покращити базову фундаментальну підготовку фахівців. Викладачі мають можливість обмінюватись досвідом своєї роботи, бо знаходяться на одному рівні, тоді як раніше були в певній мірі на другорядних ролях, оскільки кафедри відносились до різних факультетів, які більше розв’язують задачі спеціальної підготовки.Дуже важливим моментом у діяльності інституту була участь в організації і проведенні VIII науково-методичної конференції, на якій обговорювались питання фундаментальної підготовки фахівців і на яку були запрошені викладачі з інших вузів та вчителі шкіл і коледжів. При підготовці до конференції виконано значний об’єм роботи по вивченню і порівнянню навчальних планів різних спеціальностей у нашому університеті та багатьох європейських технічних вузах. Цей аналіз було покладено в основу рекомендацій, які затвердила наша Вчена Рада і які стали програмою діяльності інституту. Так, враховуючи неможливість перегляду навчальних планів спеціальностей в сторону збільшення аудиторних годин на вивчення фізики, математики, хімії, інформатики і програмування ми змістили акцент при їх викладанні в сторону профілізації навчального процесу в залежності від потреб профілюючої кафедри, тобто змінили зміст робочих програм дисциплін. Також на кафедрах інституту запроваджено керовану і контрольовану самостійну роботу, тобто йде мова про індивідуалізацію навчального процесу, оскільки світ на початку ХХ1 століття надзвичайно швидко змінюється, – вперше в історії розвитку людства покоління теоретичних ідей і машин змінюються в часі швидше, ніж покоління людей, а тому потрібно навчити студентів, майбутніх фахівців, самостійно знаходити необхідні знання в морі інформації що нас оточує для досягнення певного освітнього рівня. Для реалізації даного напрямку роботи потрібно змінити роль викладача: замість передавача певної суми знань студенту, він повинен стати координатором навчального процесу, консультантом, керівником навчання. Зауважу, що зміна функцій викладача – це довготривалий процес по підвищенню фахового рівня професорсько-викладацького складу.Проведений аналіз показав, що в нас є недостатнє забезпечення студентів навчально-методичною літературою. Тому в інституті сформовано єдиний план підготовки і випуску підручників, навчальних посібників, конспектів лекцій, електронних посібників тощо, а також створені творчі колективи, які повинні якнайшвидше забезпечити всіх студентів необхідними дидактичними матеріалами українською мовою.Дуже важливим напрямком діяльності інституту є налагодження співпраці і зв’язків наших кафедр із спорідненими кафедрами технічних вузів України. До речі, це один із шляхів більш швидкого забезпечення методичною літературою студентів внаслідок обміну, а також підвищення кваліфікації викладачів.Розв’язанню проблеми покращення фундаментальної підготовки майбутніх фахівців сприяє використання нових інформаційних та телекомунікаційних технологій проведення навчального процесу з використанням відповідних технічних засобів (аудіо- і відеоапаратури, комп’ютерів, телебачення, мережі Інтернет та ін.). Для цього потрібно використовувати як мізерні бюджетні кошти, так і залучати кошти різних фондів під проекти навчально-методичного характеру. Адже саме отримання грантів у великій мірі допомагає зміцнювати матеріально-технічну базу кафедр.Також хочу зачепити іще одне болюче питання вищої школи. З метою виживання зараз у вузах ми маємо поряд із студентами, які навчаються за рахунок бюджетних коштів, так званих контрактників. Це добре, але борючись за гроші ми намагаємось зберегти більшість студентів, що веде до зниження якості навчання. У даній ситуації кафедри фундаментальної підготовки в найгіршому становищі, тому що перед ними постає завдання виправлення браку середньої школи і відбору студентів для їх подальшого навчання. В нашому університеті знайдено вихід з даної ситуації: в навчальний процес впроваджено модульну технологію в поєднанні з визначенням рейтингу студентів. Було проведено п’ять науково-методичних конференцій, результати роботи яких дозволили розробити і вдосконалити “Положення про систему поточного, підсумкового контролю і оцінювання знань та визначення рейтингу студентів”. Треба відзначити, що через консерватизм характеру людини, все нове важко приживається. Але завдяки саме волі ректора Крижанівського Є.І. дана система організації і проведення навчального процесу працює, стимулюючи систематичну і самостійну роботу студентів протягом всього семестру. Вона підвищує об’єктивність оцінки знань, активізує навчальну діяльність та розвиває творчі здібності студентів, а результати екзаменаційних сесій та висновки більшості викладачів стверджують, що впровадження даної технології навчання є виправдане і сприяє підвищенню фахового рівня спеціалістів.Аналізуючи етапи і тенденції розвитку фундаментальної підготовки в технічному вузі приходимо до висновку, що зараз, коли створені нові форми і методи управління навчальним процесом, потрібен перехід до нових принципів формування змісту. Тому, створюючи нові інтенсивні технології навчання, треба зберегти глибокі традиції нашої фундаментальної підготовки та поєднати їх із здоровим прагматизмом заходу, тобто додати їй прикладну спрямованість. Це потребує координації зусиль викладачів різних предметів, великих затрат часу, тому що ці технології повинні базуватись на ідеї синтезу усіх дисциплін та принципу фундаментальності освіти, які об’єднують закономірності процесу пізнання і повинні враховувати ментальність нашого народу.

Дано описание мультимедийной части корпуса русских говоров Удмуртии и использование его возможностей в учебном процессе. Корпус создан на платформе лингвогеографической информационной системы «Диалект», позволяющей хранить диалектный материал в различных формах (паспортизованные лексические данные, собранные по программе Лексического атласа русских народных говоров (ЛАРНГ), транскрибированные записи речи диалектоносителей, аудио- и видеозаписи разговоров с информантами), просматривать (прослушивать) записи, отмечать в текстах диалектные слова, представлять диалектную лексику на масштабируемой лингвистической карте и в виде статей электронного словаря. Представлено, что в рамках лекционных и практических занятий курса «Технологии обработки текста и звучащей речи», разработанного для студентов направления 45.03.03 «Фундаментальная и прикладная лингвистика», учащиеся получают и закрепляют знания об основных технологиях автоматической обработки письменных и устных текстов в базе данных информационной системы «Диалект». Описаны процессы обработки и подготовки к загрузке диалектного материала; объем базы данных используемой информационной системы; интерфейс ЛГИС «Диалект». Планируется, что в дальнейшем полученные знания и практический опыт работы по автоматической обработке звучащей речи может послужить учащимся базой для написания курсовых и выпускных квалификационных работ.

Анотація. Спортивна ходьба – вид легкої атлетики, якому притаманна тенденція до значної інтенсифікації тренувальної та змагальної діяльності. Тому розробка ефективної методології технічної підготовки легкоатлетів, які спеціалізуються у спортивній ходьбі, повинна здійснюватися на основі сучасних знань техніки атлетів на етапах багаторічного удосконалення. Мета. Проаналізувати дані науково-методичної літератури, що стосуються техніки спортсменів, які спеціалізуються у спортивній ходьбі, на етапах багаторічної підготовки та визначити основні напрями її удосконалення. Методи. Аналіз і узагальнення науково-методичної літератури, аналіз статистичних матеріалів виступів спортсменів на змаганнях. Результати. Сучасні дослідження техніки спортсменів, які спеціалізуються у спортивній ходьбі, здійснюється у двох основних напрямах: на змаганнях та в лабораторних умовах. Перші спрямовані переважно на вивчення кінематичних, другі – динамічних характеристик техніки атлетів. Ці дослідження практично не пов’язані з педагогічною складовою (засобами і методами) формування та удосконалення технічної майстерності спортсменів, які спеціалізуються у спортивній ходьбі. Сьогодні практично відсутні дані про техніку спортсменок, які спеціалізуються на дистанції 50 км, а також 35 км у чоловіків та жінок. Мало вивченими залишаються питання техніки спортсменів на етапах попередньої та спеціалізованої базової підготовки. Також відсутні фундаментальні узагальнюючі роботи, присвячені удосконаленню технічної підготовки у процесі багаторічного удосконалення легкоатлетів, які спеціалізуються у спортивній ходьбі. Проаналізовані дослідження, безумовно, створюють фундаментальну базу для удосконалення технічної підготовки у спортивній ходьбі у процесі всієї багаторічної підготовки. Однак вони потребують розширення, систематизації, узагальнення та інтерпретації з позиції насамперед педагогічної складової побудови багаторічного тренувального процесу. Ключові слова: спортивна ходьба, техніка, технічна підготовка, багаторічна підготовка.

Цель работы заключается в исследовании теоретических и практических вопросов по повышения эффективности использования ресурсного потенциала на предприятиях АПК. Метод и методология проведения работы. В основе исследования общенаучная методология, которая предусматривает применение системного подхода к решению проблем. В основе данной статьи фундаментальные труды отечественных и зарубежных ученых по проблемам управления ресурсного потенциала агропромышленного комплекса. Результаты. Изменения в отношении менеджмента к актуальной необходимости создания четкой нормативной базы, на основе которой формируется и используется гибкая и оптимальная система управления ресурсным потенциалом предприятий АПК, возможно создание этой системы. Обстоятельством, усложняющим данный процесс, является отсутствие комплекса отраслевых норм и нормативов, в соответствии с которыми определяется потребность в ресурсах на этапе внедрения инновационных технологий, в связи с чем нормативная база формируется для каждого агропромышленного предприятия индивидуально, при этом учитываются конкретные внутренние и внешние условия, в которых функционирует предприятие. Область применения результатов: полученные теоретические и научно-методические результаты могут быть применены органами управления АПК в процессе создания оптимального отраслевого ресурсного потенциала субъектов хозяйствования. Выводы. Система управления РП в постоянном режиме регулирует процесс, который связан с его формированием в полном соответствии с пропорциями, определенными нормативами и уровнем расходования, которые дают возможность управляющему субъекту достигать намеченных целей, чему способствует создание компенсационных механизмов, реагирующих на конкретные условия хозяйствования, которые определяются методом прогнозирования даже в условиях нестабильности внешней среды и полной её неопределенности.

Сверхширокополосные системы наблюдения еще не созданы. Однако теоретические преимущества гидроакустических систем адаптироваться к изменяющимся гидрофизическим условиям хорошо заметны при исследовании сонара морских млекопитающих. Для исследования подвижного широкополосного сонара необходимы точные биофизические эксперименты. Это делает возможным изучение подвижного широкополосного сонара, используя соответствующее техническое оснащение и методики, ограничивающие подвижность животного вовремя эхолокации. В работе приводится ряд методических решений проведения эксперимента на дельфинах, с помощью которых можно исследовать защищённость от помех и скрытность природного сонара, и впоследствии провести сравнительные испытания с техническими аналогами. На основе представленных методик будут получены сравнительные оценки сигналов эхолокации, принадлежащих различным видам морских млекопитающих. Будет сформирована база данных биологических сигналов поиска, сопровождения и распознавания подводных объектов в сложных условиях естественных и искусственных акустических помех.

В статье анализируется творческое наследие выдающегося российского ученого – историка, археографа, источниковеда, доктора исторических наук Натальи Федоровны Демидовой (1920–2015 гг.). Институт истории, языка и литературы УФИЦ РАН подготовил сборник «Демидова Н.Ф. Научные труды по истории Башкортостана». В него были включены научные статьи, рецензии и энциклопедические публикации, написанные ею в разные годы. Публикация сборника стала возможной благодаря издательскому гранту Российского фонда фундаментальных исследований (конкурс «Д», проект № 20-19-00233). Неоценимую помощь в подготовке и издании книги оказала дочь Натальи Федоровны – Елена Николаевна Чернявская. Работы Н.Ф. Демидовой являются образцом археографического исследования и публикации исторических документов, демонстрируют высокий профессиональный уровень автора, представляют собой пример построения исследовательского процесса, начиная с поиска, выявления и формирования документальной основы исследования с последующим анализом и заканчивая концептуальными обобщениями. Особый авторский стиль заключается в том, что при формулировке выводов Н.Ф. Демидова строго придерживалась своей фактологической базы, и именно поэтому ее исследования носят законченный и доказательный характер.

У статті подано аналіз чинних підходів до розуміння сутності категорії «методологічні знання» та їх функцій у засвоєнні системи знань з навчального предмета. У роботі зазначається дуалістичність підходів до розуміння цієї категорії. Недостатньо з’ясованим питанням з варіативним трактуванням є розуміння місця методологічних знань у системі навчального предмета. На основі аналізу джерельної бази дослідження сформульоване визначення поняття «методологічні знання», яким автор керувався при розробці теоретичних і методичних основ формування системи знань старшокласників із загальної біології.

Перехід від індустріальної до постіндустріальної цивілізації, що розпочався в останні десятиліття, призводить до підвищення наукомісткості виробництва, впровадження безвідходних технологій, мініатюризації (аж до нанорівня) та гуманізації техніки. Формування інформаційного суспільства, що супроводжує цей процес, призводить до інтернаціоналізації та децентралізації виробництва, створення розподілених виробничих структур. Обумовлене цим зростання швидкості застарівання технологічних знань (особливо в інформатиці) породило концепцію “навчання впродовж усього життя”. Гуманістична спрямованість цієї концепції та відповідна технологічна підтримка роблять її дуже привабливою, особливо при реалізації в системах дистанційного навчання. Будь-який працюючий фахівець при дистанційній формі навчання може швидко оновити знання та навички із своєї предметної області, реалізуючі при цьому власні прагматичні, вузькоспеціалізовані цілі навчання, що призводить до дедалі більшого зростання ролі технологічної (прикладної) складової. Проте при цьому ми неминуче зіштовхуємося з природними обмеженнями, обумовленими відсутністю або недостатністю фундаментальної бази. Так, саме “технологічний уклін” породив одну з головних проблем, з якою стикаються викладачі інформатики – необхідність швидкого реагування на зміни в цій галузі з подальшою адаптацією програмно-методичного забезпечення відповідних курсів. При цьому практично не розрізняються суттєві зміни (такі, що вимагають модифікації окремих теоретичних положень), та несуттєві (пов’язані переважно з оновленням застосовуваного програмного забезпечення). Огляд підручників та навчальних посібників з інформатики показує, що головними причинами їх застарівання є штучне прив’язування змісту курсу інформатики до технологічної складової – використовуваного програмного забезпечення. Особливо яскраво це проявляється в курсах, пов’язаних з вивченням прикладного програмного забезпечення, операційних систем, проектування інтерфейсів користувача, системного програмування та ін. Штучно нав’язувана “мода” на постійне оновлення апаратного та програмного забезпечення, спрямована на задоволення комерційних потреб фірм-виробників, в силу свого походження не повинна впливати на зміст курсу інформатики. Наслідування їй в процесі навчання інформатики не здатне сформувати компетентного спеціаліста, тому що призводить до переорієнтацію інформатичної освіти виключно на прикладну підготовку, що не дозволяє реалізувати в процесі навчання принципи системності, науковості та міждисциплінарності, які забезпечуються саме фундаментальною підготовкою, основу якої складають загальнотеоретичні, фундаментальні та міждисциплінарні знання.

Останнім часом відбулися відчутні зміни в розумінні фундаментальних закономірностей економічних систем. Виявилось, що економічні системи відносяться до класу актуальних сьогодні складних мережеподібних структур, проявляють універсальні емерджентні властивості, які не знаходять адекватного розуміння у рамках традиційних парадигм. Тому для їх аналізу все активніше використовуються відносно нові методи та моделі, які вдало поєднують раціональні доробки фундаментальних наук, сучасні досягнення в галузі інформаційних технологій та досить ємні бази даних глобальної мережі. Саме завдяки останнім значний прогрес у розумінні та квантифікації природи цих систем відмічається у міждисциплінарних науках - математичній економіці, фізичній економіці, еконофізиці та ін. Дана робота продовжує цикл наших досліджень фондового ринку України еконофізичними методами.

Протягом останніх десяти-п’ятнадцяти років відбулися відчутні зміни в розумінні фундаментальних закономірностей економічних систем. З’ясувалось, що складні системи різної природи – фізичні, біологічні, соціальні, економічні – проявляють універсальні властивості, дослідження яких вимагає розробки принципово нових моделей і методів досліджень. Виявилось, що індивідуальні агенти цих систем (наприклад, спіни в деяких фізичних системах, атоми і молекули в біологічних, ідеї в соціальних, значення індексів в фінансово-економічних) проявляють свою сутність через взаємодію як правило невідомої природи. Так, в економічних системах адаптивна поведінка людини, компанії, країни відіграє принципово важливу роль у формуванні макроскопічних показників, таких як ціна товару, цінного паперу, валютного курсу. Більш того, з метою адекватного аналізу та ефективного менеджменту на фінансово-економічні ринки все активніше проникають методи та моделі природничих наук, які в поєднанні з сучасними досягненнями в галузі інформаційних технологій та досить ємними базами даних (мільйони записів навіть в базах некомерційного призначення) забезпечили значний прогрес у розумінні та квантифікації природи цих систем. З’явились нові “кількісні” напрямки економіки: математична та фізична економіки, еконофізика тощо. Особливо значних успіхів досягнуто в еконофізиці [2], яка вдало використовує потужний багаж фізичних методів і моделей.У якості прикладів такого використання в даній роботі приведені результати досліджень і порівняльний аналіз структурних та динамічних властивостей світових фінансово-економічних ринків з аналогічними для України у випадку, коли для останніх є відповідні репрезентативні бази даних.

Введение: Одной из проблем современных законодателей в разных странах является то, что они пытаются регулировать объект, не разобравшись в природе его происхождения, что, логически, влечет и множество ошибок относительно его определения в правовом поле. Отсутствие унифицированных определений и четкой классификации виртуальных активов как инструментов для реализации способов финансового и управленческого учета имущества по их фундаментальным, отличительным признакам делает практически невозможным определение важных для правового регулирования характеристик виртуальных активов, а следовательно, и их закрепление в нормах права и установление надлежащего правового режима. Статья посвящена решению актуальной и междисциплинарной научно-прикладной задачи разработки комплексной многоуровневой классификации виртуальных активов. В отличие от немногочисленных имеющихся классификаций, которые сконцентрированы на фрагментах феномена виртуального актива и выборочных способах его применения, в статье предложено всеохватывающее видение соотнесения всех известных видов виртуальных активов, что позволяет говорить о комплексности классификации, представленной в данной статье. Цель исследования: Разработать и обосновать комплексную многоуровневую классификацию всех известных видов виртуальных активов, что позволяет решить междисциплинарную научно-прикладную задачу систематизации виртуальных активов для дальнейшей выработки единого подхода к регулированию отношений, объектами которых выступают виртуальные активы различных видов. Материалы и методы: Для исследования природы виртуальных активов и разработки комплексной классификации был использован комплекс методов научного исследования: анализ, в том числе анализ причинно-следственных связей, синтез, сравнительный метод, метод обобщения, систематизации и интерпретации результатов и индукция. Результаты: Обозначена триединая природа виртуальных активов: технологическая, экономико-правовая и информационно-прикладная. Данная классификация виртуальных активов определяет перспективные инструменты для целей учета имущества и прав. В отличие от иных известных подходов к различению виртуальных активов, в которых ранее необоснованное «первенство» занимали криптоактивы (или криптовалюты), автор впервые выделяет группу токенизированных активов. Именно данная группа, в силу наличия прямой связи с имуществом, позволяет вести учет, а также осуществлять переучет имущества и прав в современных цифровых системах учета – децентрализованных информационных платформах на базе технологии распределенного реестра (блокчейн), тогда как посредством криптоактивов, в силу отсутствия прямой связи с имуществом, невозможно вести данный учет. Автор среди виртуальных активов выделяет цифровой актив и анализирует сущностно-смысловые особенности понятия «цифровой актив». В основе цифрового актива лежит уникальный информационный ресурс как исходный актив и свойство производности от реального актива, что радикально отличает цифровой актив от других видов виртуальных активов. Все это позволяет его рассматривать как эффективный инструмент для реализации способов финансового и управленческого учета имущества. Таким образом, собственники цифрового актива могут осуществлять учет новым способом своих имущественных и личных неимущественных прав. Базируясь на свойствах цифрового актива, автор выделяет иные виды виртуальных активов: полиактив и моноактив, с соответствующими примерами. Приводит характеристику их свойств и структурных элементов, соотнося их с характеристиками цифрового актива, а также предлагая четкие и хорошо известные финансово-правовые аналогии по реализации взаимных обязательств между сторонами в традиционной сделке. В статье впервые предложено систематизацию семи свойств и параметров токенизированного актива и, как следствие, описание свойств трех разновидностей токенизированного актива: моноактива, полиактива и цифрового актива. Это позволило представить разновидности виртуальных активов в виде трехуровневой классификации, в основе которой лежит комплексность природы виртуальных активов. В авторской классификации выделены семь разновидностей виртуальных активов и дана их характеристика. Выводы: В целом предложенный подход к классификации позволяет дать научный ответ на вопрос о том, на каком основании соотнести между собой множество известных видов виртуальных активов и как отнести к ним правовой режим государства. Данные разработки будут полезны для законодателя практически любой страны, государственных органов финансового, налогового и банковского контроля, а также для частных компаний при постановке на баланс и учете виртуальных активов в своей хозяйственной деятельности.