Academic literature on the topic 'Форм безготівкових розрахунків'

У статті автор зазначає, що фінансово-правовий інститут контролю за грошовим обігом охоплює широку сферу економічної діяльності держави з контролю за грошовими операціями в готівковій та безготівковій формах, валютними операціями, обігу цінних паперів і спрямований на забезпечення функціонування системи зворотних зв'язків у фінансовому механізмі (інформаційний характер); організаційний вплив на процеси емісії і грошового обігу (регулятивний характер); застосування охоронних норм права (правоохоронний характер). Під фінансовим контролем у сфері грошового обігу запропоновано розуміти комплекс форм і методів організації та управління грошовим обігом у межах національної економіки з метою забезпечення стабільності національної валюти, збалансованого здійснення всіх платежів і розрахунків, запобігання нецільовому використанню публічних і приватних грошових фондів, дотримання вимог фінансової дисципліни та протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Правовідносини у сфері грошового обігу класифіковано на правовідносини, що виникають із приводу порядку проведення емісії готівкових та безготівкових грошових коштів; правовідносини, що виникають із приводу руху готівкових грошових коштів; правовідносини, що виникають із приводу порядку руху безготівкових грошових коштів; правовідносини, що виникають із приводу порядку руху готівкової і безготівкової іноземної валюти; контрольні правовідносини у сфері грошового обігу. Контроль за грошовим обігом включає в себе контроль за готівковим грошовим обігом; контроль за безготівковим грошовим обігом; контроль за валютним обігом (валютний контроль); контроль у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Сучасний розвиток нашої держави характеризується значними змінами у всіх сферах життєдіяльності, особливо тих які значно впливають на функціонування суспільства і пов’язані з використанням інформаційних технологій. Однією з таких сфер є сфера грошових відносин. Як свідчить аналіз останніх змін, що відбулись як в світі так і в Україні, сфера грошових відносин зазнала інтенсивної трансформації у зв’язку з інтенсивним розвитком хайтек технологій результатом чого стало виникненням нових видів та форм грошей. Фактори різкої зміни способу життя зумовили весь світ навчитись жити у новій реальності. Для вчених предмет електронних та віртуальних коштів дуже цікавий предмет для дослідження, бо супроводжується достатньою кількістю проблем при використанні та виявленням особливостей використання.

Розвиток інформаційних технологій призвів до виникнення нового виду розрахунків – електронних, які умовно можна виділити в окремий вид розрахунків. Мета статті – розглянути основні ознаки, притаманні електронним розрахункам. Наукова новизна. Наводиться перелік ознак, узагальнених автором самостійно: - електронні розрахунки здійснюються за допомогою мережі Інтернет із використанням специфічного програмного забезпечення; - для здійснення електронних розрахунків може бути використано фіатні кошти, електронні гроші, інші фінансові активи, криптовалюти тощо; - електронні розрахунки здійснюються віддалено; - мають на меті бути якомога більш наближеними до моментальних або дуже швидких; - наявність додаткового суб’єкта – провайдера, який забезпечує їхнє виконання. Висновки. Таким чином, ми можемо запропонувати власне визначення поняття розрахунків у сфері електронної комерції як умовного виду розрахункових зобов’язань акцесорного характеру із використанням готівкових, безготівкових коштів, електронних грошей, криптовалют, фінансових активів, відмінних від грошових коштів, а також квазівалютних систем, що здійснюються із використанням інформаційно-телекомунікаційних систем та виникають внаслідок необхідності погашення грошового боргу за основним зобов’язанням у межах укладеного електронного правочину. Електронним розрахункам властиві численні підвиди, кожен з яких необхідно розглядати та відповідно регулювати із врахуванням його специфіки. Ознаками розрахунків у сфері електронної комерції є електронна форма записів даних та застосування електронних засобів для фіксації і передачі цих даних за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем. Можна виділити традиційні (за обов’язковою участю банківських установ) електронні розрахунки та нетрадиційні (без обов’язкової участі фінансових установ, у т.ч. банків). Окремо наголосимо, що досі на рівні урядової фінансової політики та позиції Національного банку України не розроблено системних підходів до використання більшості нетрадиційних електронних розрахунків, зокрема криптовалют (хоча ще у 2017 році на розгляд Верховної Ради України надійшли два проекти Закону України «Про обіг криптовалюти в Україні», а 14.09.2018 р. до парламенту внесено законопроект про регулювання оподаткування операцій з криптовалютами. Гострим залишається й питання налагодження ефективного механізму реалізації електронних розрахунків через використання нетрадиційних електронних розрахунків, що буде предметом подальших наших досліджень.

Ефективному використанню ресурсів підприємства сприяє раціональна організація їх обліку і контролю. Метою дослідження є визначення порядку документального оформлення операцій з надходження паливно-мастильних матеріалів на підприємство та розробка відповідних схем документообігу. Встановлено, що на здійснення і відображення в обліку придбання паливно-мастильних матеріалів впливає спосіб заправлення автомобільного транспорту та форма розрахунків між покупцем і постачальником – автозаправною станцією. Розроблено схеми документообігу за операціями з надходження паливно-мастильних матеріалів при заправленні автомобільного транспорту: через стаціонарні пункти на виробничих дільницях підприємства, через сторонні автозаправні станції за безготівковий розрахунок – за відомостями та за талонами.

Стаття присвячена аналізу правочинів, які вчиняються неповнолітніми особами в умовах стрімкого розвитку інформаційних технологій і масового переходу на покупки в режимі онлайн, безготівкові форми розрахунків, впровадження різного роду сервісів, які обслуговують цю сферу, що свідчить про необхідність розширення фактичних можливостей неповнолітніх вчиняти правочини та вчинення їх в межах правових норм. Встановлено, що неповнолітні особи самостійно можуть вчиняти такі види правочинів: правочини, які знаходяться в межах їх цивільної дієздатності та відповідно до законодавства можуть вчинятися самостійно (зокрема, це дрібні побутові правочини); укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним на своє ім’я (грошовими коштами на рахунку); правочини, які знаходяться поза межами цивільної дієздатності і які згодом були схвалені батьками (усиновлювачами) або одним з тих, з ким проживає неповнолітня особа, або піклувальниками; розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, які охороняються законом; бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; а також за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників неповнолітні особи можуть розпоряджатися грошовими коштами, внесеними повністю або частково іншими особами у фінансову установу на їх ім’я; вчиняти правочини щодо транспортних засобів або нерухомого майна. Зроблено висновок про існування більш широкого кола та можливостей вчинення правочинів неповнолітніми особами, ніж закріплено законодавчо, що пояснюється активним використанням технологій, розширенням можливостей заробітку (в тому числі онлайн) такої категорії осіб, а також спричинено спонуканням держави до переходу до використання цифрових технологій. Встановлено необхідність диференціювати обсяг дієздатності неповнолітніх осіб внаслідок неподібності ступеня їх соціальної зрілості на дві групи: з 14 до 16 років та з 16 до 18 років, що має враховувати участь неповнолітніх осіб в конкретних особистих немайнових і конкретних майнових правовідносинах з урахуванням основних механізмів спрямованої соціалізації особи.

Стаття присвячена подоланню негативного стану протиставлення майнових активів юридичних осіб та фізичних осіб – їхніх засновників. Лише за таких умов несприятливі наслідки банкрутства банку, які виникають значною мірою – як було зазначено вище – у результаті порушення державою умов контролю за платоспроможною роботою банків, може бути відновлений баланс у забезпеченні платоспроможної роботи господарюючих суб’єктів загалом, а інвестиційні процеси в Україні отримують потужний сигнал для нових капіталовкладень, адже економіко-правовою основою будь-яких капіталовкладень завжди виступає накопичення капіталів на поточних рахунках підприємств. В статті автори розглянули, що Національний Банк України та інші контролюючі органи в умовах законодавчого обов’язку підприємств, здійснюючи розрахунки у безготівковій формі та зберігаючи грошові кошти у банках, по суті, допускають ситуацію неспроможності банку. За таких умов ці органи мають розглядатися як такі, що не вжили всіх залежних від них заходів для належного контролю за діяльністю банку, що призвело до слабкості банку та подальшої його неліквідної роботи, переведення його у розряд проблемних. У статті окреслено також досвід ЄС, зокрема йдеться про Директиву 94/19 / ЄС Європейського Парламенту та Ради від 30 травня 1994 р. «Про системи гарантування вкладів», яка вимагає, аби всі держави-члени мали ті чи інші системи гарантування вкладів як мінімум на 90% від суми депозиту, щонайменше 20 000 євро на особу. Розглянуто досвід Ірландії і зазначено, що збільшення суми страхування на необмежену суму змусило багато інших країн ЄС, починаючи із Сполученого Королівства, відреагувати, збільшивши межу страхування депозитів, аби уникнути відтоку коштів до ірландських банків. Висвітлено, що нагальною потребою є відновлення балансу справедливого відшкодування шкоди у результаті неспроможності банків шляхом істотного перегляду черговості задоволення вимог кредиторів у процедурі банкрутства банку.

Дослідженно основні напрями правового регулювання безготівкових розрахунків у господарській діяльності. Доведено, що розрахунки в господарської діяльності — це господарські правовідносини, що виникають у зв’язку з виконанням грошових зобов’язань, у силу закону або договору. У свою чергу, вони є частиною грошового обігу, який регулює держава з метою забезпечення перерозподілу фінансових ресурсів держави і контроль за їх використанням. Установлено, що предметом регулювання інституту безготівкових розрахунків виступають не лише господарські, цивільно-правові відносини, що виникають між клієнтом і банком, адміністративно-фінансові, а також інформаційні відносини, які пов’язані з обігом документів у паперовій та електронній формі, оскільки під час здійснення безготівкових розрахунків утворюються документи, передбачені нормативно-правовими актами Національного банку України і в більшості випадків йде обмін інформації між банками і платіжними системами про рух коштів, що зберігаються на розрахункових рахунках платників та отримувачів коштів. Зазначається, що з’ясування генези розрахунків, виявлення співвідношення між правовим регулюванням первинних форм розрахунків і сучасним правовим забезпеченням розрахунків у господарській діяльності надасть можливість установити специфіку й особливості розвитку правового регулювання безготівкових розрахунків, сприятиме визначенню напрямів удосконалення господарсько-правового регулювання безготівкових розрахунків у сучасних умовах.

Мета — обґрунтувати методичні положення та розробити практичні рекомендації з удосконалення бухгалтерського обліку винагород працівникам. Методи. Теоретико-методологічну основу дослідження склали загальнонаукові та специфічні методи пізнання, що базуються на системно-структурному підході щодо вивчення проблематики обліку винагород працівникам. Для вивчення методики бухгалтерського обліку використовувався метод спостереження, а практичні рекомендації і пропозиції з формування комплексного методичного забезпечення та удосконалення відображення винагород працівникам в обліку розроблялися із застосуванням систематизації процесного підходу. Результати. У статті розроблено пропозиції з удосконалення системи рахунків бухгалтерського обліку винагород працівникам, а саме: формування комплексного методичного забезпечення обліку винагород працівникам, який враховує склад об’єктів обліку згідно з їх класифікацією, рекомендовані для ведення первинного і поточного обліку винагород працівникам та запропоновані рахунки бухгалтерського обліку, використання яких забезпечить формування фінансових звітів за удосконаленою системою рахунків. Формування комплексного методичного забезпечення обліку винагород працівникам має здійснюватися шляхом видалення субрахунку обліку розрахунків за депонентами, який в умовах поширення безготівкових форм розрахунків є «рудиментом» сучасного бухгалтерського обліку; виділення серед поточних винагород працівникам облікових регістрів для відображення інформації про негрошові винагороди, отримані актуарні доходи та інвестиції за активами пенсійних планів; розвитку методики обліку активів за пенсійними планами, у якій запропоновано відображати інші довгострокові винагороди (окрім відстрочених грошових винагород) окремо за довгостроковими очікуваними періодами відсутності, довгостроковими соціальними виплатами, а також довгостроковими заохочувальними та компенсаційними винагородами; відображення інших довгострокових винагород, окрім відстрочених грошових винагород на рахунку 56 «Довгострокові винагороди працівникам», з використанням таких субрахунків, як 561 «Довгостро- кові очікувані періоди відсутності», 562 «Довгострокові соціальні виплати», 563 «Довгострокові заохочувальні та компенсаційні винагороди»; забезпечення формування витрат за мірою виникнення зобов’язань щодо внесків до пенсійного фонду, які здійснюються в межах плану зі встановленими внесками, з використанням субрахунку 551 «Винагороди за планом із встановленими внесками» і субрахунку 552 «Винагороди за іншими соціальними програмами». Впровадження розробленого комплексного методичного забезпечення обліку винагород працівникам дозволить підвищити аналітичність інформації, що сприятиме посиленню мотивації персоналу підприємств; використання запропонованих рахунків бухгалтерського обліку забезпечить формування інтегрованих фінансових звітів. Ключові слова: методичне забезпечення, методика обліку, виплати працівникам, облік винагород працівникам, міжнародні стандарти бухгалтерського обліку.

Автор розглядає проблему використання різних форм міжнародних безготівкових розрахунків у світовій торгівлі.
The author considers the problem of using different forms of international non-cash payments in world trade.

В умовах ринкового господарювання, виникнення підприємств, установ, організацій різних форм власності і здійснення підприємствами господарської діяльності супроводжується виникненням між ними розрахункових відносин як в готівковій, так і безготівковій формах. Однак, здійснюючи розрахунки як підприємства, так і кредитні установи зобов'язані суворо дотримуватись чинних законодавчих актів, банківських правил, вдосконалювати системи розрахункових відносин в Україні, сприяти прискоренню платежів та зміцненю розрахункової дисципліни і тому питання рорахункових видносин є досить актуальним на цьму етапі становлення національної економіки України. Метою роботи є вивчення організації безготівкових розрахунків підприємств і визначення шляхів їх удосконалення. Виходячи з зазначеної мети задачами дипломної роботи є розгляд сутності та принципів безготівкових розрахунків, вивчення документообігу при використанні різних форм безготівкових розрахунків, виявлення шляхів удосконалення безготівкових розрахунків. Предметом дослідження роботи є економічні відносини, які виникають в ході організації процесу розрахунків.