Academic literature on the topic 'Транспорт річковий'

У статті проаналізовано математичного апарату прогнозування технічного стану обладнання засобів річкового та морського транспорту для підвищення експлуатаційних характеристик. Запропоновано загальну модель процесу експлуатації суднового обладнання річкового та морського транспорту, яка базується на ідеї прогнозуючого контролю індивідуальної надійності зразка суднового обладнання. Ця ідея дозволяє реалізувати зазначену модель в умовах експлуатації судна при мінімумі діагностичних даних визначаючи параметри випадкового процесу у точках контролю та забезпечуючи мінімум середнього квадрата похибки наближення у проміжках між цими точками. Формалізацію процесу експлуатації суднового обладнання річкового та морського транспорту пропонується скласти з послідовного вирішення наступних завдань: аналіз впливу надійності елементів на надійність зразка обладнання; визначення якнайкращої стратегії обслуговування елементів зразка обладнання на основі прогнозування поведінки їх параметрів;визначення оптимальних індивідуальних регламентів проведення операцій обслуговування;визначення складу операцій і кількості комплексних видів обслуговування (ремонту);визначення оптимальних регламентів проведення комплексних видів обслуговування і оцінка ефективності процесу експлуатації. Ключові слова: формалізація, процес, експлуатація, суднове обладнання, річковий та морськи1 транспорт.

У статті акцентується увага на особливостях впливу водного тран-спорту на довкілля шляхом право-вого визначення екологічно шкід-ливих джерел та об’єктів водного транспорту. На підставі аналізу сучасного нормативно-правового регулювання екологічної безпеки на водному транспорті з’ясовано, що сфера небезпечного впливу водно-го транспорту на довкілля досить розгалужена і включає в себе такі види діяльності (джерела):1) будівництво, реконструк-ція, реставрація, капітальний ремонт морських і річкових портів, пристаней для завантаження і розвантаження (за винятком при-станей паромних переправ); 2) використання, зберігання та транспортування шкідливих (небезпечних) речовин, небезпечних вантажів; 3) використання спеціальних технічних засобів, необхідних при експлуатації морських і річкових суден, які призводять до утворен-ня фізичних (електромагнітних, іонізуючих) впливів – радіоцентри; 4) скидання небезпечних від-ходів.Встановлено, що шкідливі впли-ви на водному транспорті ство-рюються об’єктами, якими висту-пають: 1) небезпечні речовини, відходи, вантажі, які використо-вуються, утворюються або тран-спортуються морськими та річко-вими суднами; 2) морські та річкові судна; 3) об’єкти інфраструктури водного транспорту. Правове регулювання таких видів діяльності має здійснювати-ся в межах механізму правового забезпечення екологічної безпеки, який визначається як сукупність державно-правових засобів, спря-мованих на регулювання діяльно-сті, спроможної посилювати рівень екологічної безпеки, попередження погіршень екологічної обстановки та виникнення небезпеки для насе-лення й природних систем, локалі-зацію виявів екологічної небезпеки. Автор доходить висновку, що сучасне вітчизняне законодавство про водний транспорт потребує удосконалення шляхом закріплення прямих правових норм про джерела та об’єкти шкідливого впливу на довкілля.

The present stage of development of society is characterized by extremely high rates of reproducing processes, dynamics of business relations and high level of requirements for the efficiency of solving current problems. The article examines the composition and prospects of the logistics system in Ukraine, analyzes the strategic directions of its development. The potential of river transportation in Ukraine, its present-time status and role in the transport and logistics system are covered. Some programs for the development of the transport system and its integration into the international space, their prospects and the reality of implementation are analyzed. The main risks for sustainable development and ways of their leveling with the help of infrastructural elements are defined. The focus is set on the main problems of both the entire logistics complex and the river transportation segment, the directions of their overcoming are singled out. For the purposes of the research, with the river routes are included the immediate shipping routes (i.e. rivers and canals), infrastructure objects (ports, gateways, docks, ship repair plants, etc.) and fleet (river vessels, tugs, barges and vessels of the river-sea type). The groups of measures for the development of river transport are singled out on the basis of potential sources of their financing. The components of economic efficiency of river transport development and ways of achieving such efficiency are substantiated. The river transport of Ukraine is the most environmentally friendly, energy efficient and can provide low self-cost of transportation. In the context of perspective increase in prices for both road and rail transportation, river transport can become the reserve that can keep the cost of transportation within the country at the current level. Particular attention is paid to the development of river ports of Ukraine as promising logistics centers. Specific instruments and measures to develop the relevant segment of river logistics and ensure their efficiency have been formulated. One of these key instruments, according to the author, be the automation of the processes of management and organization of river transportation, which will help maximize their efficiency.

The present stage of development of society is characterized by extremely high rates of reproducing processes, dynamics of business relations and high level of requirements for the efficiency of solving current problems. The article examines the composition and prospects of the logistics system in Ukraine, analyzes the strategic directions of its development. The potential of river transportation in Ukraine, its present-time status and role in the transport and logistics system are covered. Some programs for the development of the transport system and its integration into the international space, their prospects and the reality of implementation are analyzed. The main risks for sustainable development and ways of their leveling with the help of infrastructural elements are defined. The focus is set on the main problems of both the entire logistics complex and the river transportation segment, the directions of their overcoming are singled out. For the purposes of the research, with the river routes are included the immediate shipping routes (i.e. rivers and canals), infrastructure objects (ports, gateways, docks, ship repair plants, etc.) and fleet (river vessels, tugs, barges and vessels of the river-sea type). The groups of measures for the development of river transport are singled out on the basis of potential sources of their financing. The components of economic efficiency of river transport development and ways of achieving such efficiency are substantiated. The river transport of Ukraine is the most environmentally friendly, energy efficient and can provide low self-cost of transportation. In the context of perspective increase in prices for both road and rail transportation, river transport can become the reserve that can keep the cost of transportation within the country at the current level. Particular attention is paid to the development of river ports of Ukraine as promising logistics centers. Specific instruments and measures to develop the relevant segment of river logistics and ensure their efficiency have been formulated. One of these key instruments, according to the author, be the automation of the processes of management and organization of river transportation, which will help maximize their efficiency.

Основне протиріччя, яке лежить в основі наукових досліджень у напрямку підвищення ефективності експлуатації засобів річкового та морського транспорту, полягає, з одного боку, у необхідності підвищення технічної готовності суднового обладнання до використання за призначенням та безвідмовності його функціонування. З іншого боку, намагання максимального здешевлення транспортних перевезень, призводить до зменшення кількості контрольних заходів, спрощення їх процедури. У такому аспекті, розроблення нових методів технічної експлуатації обладнання на основі застосування сучасних автоматизованих процедур визначення періодичності та обсягу діагностування є актуальним. Отже, вирішенню підлягає актуальне науково-прикладне завдання щодо розроблення процедури визначення доцільних термінів технічного діагностування суднового обладнання при на основі прогнозування технічного стану обладнання. Наведені результати моделювання підтверджують адекватність моделі процесу експлуатації суднового обладнання річкового та морського транспорту, яка базується на ідеї прогнозуючого контролю індивідуальної надійності зразка суднового обладнання на основі канонічного розкладання випадкового процесу з урахуванням похибок апріорних вимірювань, що дозволяє реалізувати зазначену модель в умовах експлуатації судна при мінімумі діагностичних даних точно визначаючи випадковий процес у точках контролю та забезпечуючи мінімум середнього квадрата похибки наближення у проміжках між цими точками Неповнота апріорної інформації може знизити точність прогнозування, або взагалі зробити неможливим прогнозування стану суднового обладнання. У такому випадку постає необхідність врахування неповноти інформації контролю у процедурі вирішення задачі прогнозування, а також оцінки її впливу на точність одержаних результатів. У статті розглянуто особливості вирішення задачі прогнозування поза межами апріорного знання процесу, а саме практичний приклад індивідуального прогнозування зміни зазору штоку та направляючої втулки клапана на основі лінійного канонічного подання скалярного апостеріорного процесу на області, не охопленій статистикою, тобто поза межами апріорного знання процесу Ключові слова: апріорне знання процесу, канонічне розкладання випадкового процесу, прогнозуючий контроль, індивідуальна надійність, модель, річковий та морський транспорт.

Вступ. Бурхливий розвиток світового транспорту завдає непоправної шкоди довкіллю всього людства земної кулі. Морський і річковий транспорт робить свій внесок у питанні карбонізації до 18% від загального обсягу шкідливих викидів в атмосферу. Мета. Основна мета науково-дослідної роботи авторів статті підпорядкована зниженню шкідливих викидів в атмосферу суден морського та річкового транспорту. Використана методика розкриття мети заснована на аналітичній і практичній дослідницькій роботі. Результати. У статті проведено аналітику кращих світових технологій щодо зниження шкідливих викидів у випускних газах в атмосферу суднових дизелів, проведено аналіз науково-дослідної роботи Дунайського інституту Національного університету «Одеська морська академія» та НВФ «Еко-Авто-Титан», Україна. Протягом останніх 6 років на суднах Українського дунайського пароплавства проведено випробування паливних каталізаторів різних модифікацій, продукції НВФ «Еко-Авто-Титан», Україна з контролем Українського аудитора «Науково-дослідного інституту «Охорони навколишнього середовища та економії палива», м. Київ. Отриманий матеріал досліджень на суднах пароплавства дав позитивні результати й показав зниження оксиду азоту NOx на 38%, оксиду вуглецю СОх до 50%, діоксиду вуглецю 7%, викиди сажі за показаннями димомеру знизилися на 55%, економія палива становила до 10%. Сам паливний каталізатор касетного типу є досить складною конструкцією. У металеву оболонку паливного каталізатора вмонтовано хімічні реагенти різних оксидів металів, що реструктурують дизельне паливо на молекулярному рівні. Каталізатор установлюється на гнучких звʼязках перед насосом високого тиску, ресурс каталізатора 500 т палива до заміни в ньому хімічних реагентів. Відпускна ціна каталізатора залежить від потужності двигуна, на який він планується до встановлення та знаходиться в діапазоні від 400 у.о. (автомобільний транспорт), 10 000 у.о. (суднові двигуни потужністю до 3 тис. кВт). Розглянуто технології використання у двигунах внутрішнього згоряння автомобільного, залізничного, річкового й морського транспорту палива рослинного походження. Наведено аналіз можливого використання газового палива на суднах річкового флоту Українського дунайського пароплавства. Більш детально розглянуто питання виробництва водню з використанням останніх інноваційних технологій, розроблених у створенні ядерних реакторів останнього покоління, які успішно інтегровані у виробничі хімічні модулі, що дають змогу отримувати гідроплазму в перегрітій водяній парі до 8000 С з отриманням водню й кисню. Собівартість одного літра водню із застосуванням цієї технології не перевищує 1,6 у.о., що дає повний пріоритет виробництва водню в промислових обсягах. Незважаючи на успіх виробництва водню за новою технологією, авторами статті розкрито серйозні недоліки при спалюванні водню в теплових машинах (двигунах внутрішнього згоряння, газових турбінах і котлах). Основний недолік спалювання водню – це наявність закису азоту N20 у випускних газах теплових машин, який є парниковим газом із високим ступенем згубного впливу на довкілля. Висновки. Отриманий дослідницький матеріал спільної роботи Дунайського інституту НУ «ОМА» із НВФ «Еко-Авто-Титан», Україна отримав своє схвалення на внутрішніх водних шляхах Європи. Паливні каталізатори почали купувати Індія, Туреччина, Казахстан. У статті зроблено конкретні пропозиції щодо локалізації закису азоту при згорянні водню. Узагальнено досвід використання авангардних технологій щодо використання ядерних інтегрованих сольових реакторів для отримання промислового водню.

Пандемія COVID-19 показала можливість швидкого переходу до дистанційного навчання більшості закладів вищої освіти в режим «виключно онлайн». Але інші заклади вищої освіти надали перевагу змішаній моделі навчання. Таке рішення було прийнято на підставі вираження волі здобувачів вищої освіти (ЗВО), яка полягала в бажанні навчатися очно. Це рішення також спрямоване на те, щоб зберегти контингент ЗВО та уникнути різноманітних конфліктів.Безперечно, пандемія COVID-19 стала каталізатором переосмислення існуючих моделей викладання та навчання. Нові освітні моделі повинні сприяти осмисленому навчанню в електронному форматі, а також розробці нових педагогічних моделей і стратегій навчання, що поєднують співпрацю, розмірковування, тематичні / ділові ігри або інше моделювання навчальних завдань у фізичному чи цифровому навчальному просторі.Основна суть інноваційних методів у викладанні спеціальних економічних дисциплін у морських закладах вищої освіти, на прикладі Херсонської державної морської академії, полягає в тому, щоб організувати навчальний процес у формі діалогу. Саме це допоможе ЗВО навчитися висловлювати свої думки, аналізувати проблемні ситуації та знаходити ефективні шляхи їх вирішення. Такі методи дозволяють підвищити рівень освіти, розвивають ЗВО, формують навички та вміння, які використовуватимуться ними у подальшій професійній діяльності.На заняттях з використанням даного методу застосовуються різні ситуаційні завдання, виробничі ситуації, які безпосередньо зустрічаються на підприємствах морської галузі. Наприклад, у курсі дисципліни «Економічна теорія та економіка морської галузі» для ЗВО Херсонської державної морської академії (ХДМА) ступеня вищої освіти «Бакалавр», галузі знань 27 «Транспорт», спеціальності 271 «Річковий та морський транспорт», освітньо-професійної програми / спеціалізації «Навігація та управління морськими суднами» кейси застосовуються за такими темами: ресурси судноплавної компанії та ефективність їх використання (оборотний капітал); людський капітал морської галузі; оплата та стимулювання праці у морській галузі; витрати підприємств морської галузі; ефективність експлуатації суден тощо.

У статті висвітлюються основні проблеми правового регулювання діяльності внутрішнього водного транспорту, визначено напрями розвитку законодавства відповідно до законодавства Європейського Союзу. У статті зазначається, що нині галузь річкового транспорту перебуває на етапі структурного реформування, імплементації норм відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їх державами-членами, формування сучасного законодавства про внутрішній водний транспорт, а також створення конкурентного середовища на ринку річкових перевезень. У першому читанні прийнято проект Закону про внутрішній водний транспорт, що передбачає можливість допуску іноземних суден до плавання на внутрішніх водних шляхах України, які будуть надавати послуги з перевезення на конкурентних умовах. У статті зазначається, що процеси демонополізації ринку перевезень вантажів спостерігаються не лише у сфері внутрішнього водного транспорту, а й в інших видах транспорту, зокрема залізничного, де передбачається поступовий перехід від монополії у наданні послуг із перевезень вантажів залізничним транспортом до монополії у наданні послуг з користування інфраструктурою залізничного транспорту. Проте при лібералізації ринку перевезень вантажів слід забезпечити баланс державних і приватних інтересів, можливість співпраці на засадах державно-приватного партнерства, підтримки національних перевізників. Авторка робить висновок, що низка питань ще залишається поза увагою законодавця, зокрема правові форми здійснення перевезення вантажів внутрішнім водним транспортом, господарсько-правова відповідальність учасників перевезення, правовий статус річкового порту, терміналів, питання діджиталізації перевізного процесу, зокрема можливість укладення в електронній формі договорів перевезення, перевізних документів, які підтверджують укладення договорів перевезення, питання мультимодальності, а саме перевезення вантажів за участю декількох видів транспорту за єдиним перевізним документом, в тому числі електронним. У зв'язку із зазначеним необхідна виважена правова політика, яка дозволить створити необхідне правове підґрунтя для розвитку та функціонування внутрішнього водного транспорту.

Актуальність теми дослідження. Однією з базових галузей економіки є транспортна галузь. Вона має розвинену мережу автомобільних шляхів, розгалужену залізничну мережу, морські порти та річкові термінали, аеропорти та широку мережу авіаційних сполучень, вантажних митних терміналів. Це створює необхідні передумови для задоволення потреб користувачів транспорту в наданні транспортних послуг та розвитку бізнесу. Постановка проблеми. Транспортна галузь забезпечує задоволення основних потреб населення та економіки в перевезеннях за обсягом, але не за якістю. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Багато робіт провідних закордонних і вітчизняних учених присвячені теоретичним та практичним аспектам сфери транспортних послуг. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Мало уваги приділено формуванню міського транспортного середовища, визначенню системи показників якості послуг і розробці заходів стратегічного плану його підвищення. Постановка завдання. Розвиток концептуальних положень і розробка практичних рекомендацій щодо оцінки якості розвитку міського транспортного середовища та заходів щодо його підвищення. Виклад основного матеріалу. Однією з найважливіших галузей функціонування та життєдіяльності міста є міський громадський транспорт, від зручності та комфорту якого залежить якість життя мешканців. Доступність і швидкість транспорту визначають зручність громадського транспорту. Висновки відповідно до статті. Висновок полягає в обґрунтуванні функцій і розробці процесної моделі розвитку міського транспортного середовища, розробці системи цільових показників і методу визначення сталого розвитку громадського транспорту на основі розрахунку узагальнюючого індексу.

Констатовано, що система мультимодальних перевезень на- лежить до стратегічних галузей національної економіки та є вагомою скла- довою інфраструктурного потенціалу України. Наголошено, що Україна, маючи розгалужене річкове покриття, донині займає аутсайдерські позиції серед європейських країн із найменшою часткою перевезень річками. Дове- дено, що розвиток мультимодальних перевезень в Україні потребує на пер- шочергове вирішення низки внутрішніх проблем, зокрема, вдосконалення існуючої та розробки нової законодавчої бази з питань фінансового забез- печення відновлення внутрішніх водних шляхів задля включення річкового транспорту до системи мультимодальних перевезень. Наголошено на про- галинах Проекту Закону України “Про внутрішній водний транспорт” від 09.07.2018 р. за № 2475а-д та інших нормативно-правових актів з питань регулювання мультимодальних перевезень. Обгрунтовано доцільність вне- сення змін та доповнень до податкового та бюджетного законодавства Укра- їни, а також до супроводжуючих їх нормативно-правових актів у частині оподаткування акцизним податком палива для заправки річкових суден. Розглянуто внесені зміни до Закону України “Про джерела фінансування дорожнього господарства України” щодо удосконалення механізму фінан- сування дорожньої галузі” від 17.11.2016 р. за № 1762-VIII, як яскравий приклад пошуку альтернативних джерел фінансового забезпечення віднов- лення внутрішніх водних шляхів. Запропоновано варіанти альтернативно- го фінансового забезпечення відновлення внутрішніх водних шляхів задля інтеграції внутрішнього водного транспорту до системи транс’європейської транспортної мережі TEN-T та включення річкового транспорту до системи мультимодальних перевезень.