Academic literature on the topic 'Торговельний потенціал'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Торговельний потенціал.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Journal articles on the topic "Торговельний потенціал"
1
Кирчата, Ірина, Тетяна Деділова, and Олена Шершенюк. "СТРАТЕГІЧНІ ОРІЄНТИРИ РОЗВИТКУ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА." Проблеми і перспективи розвитку підприємництва, no. 27 (November 14, 2021): 92. http://dx.doi.org/10.30977/ppb.2226-8820.2021.27.92.
Full textAbstract:
УДК 339.187; JEL Classification: М29
Мета. Розробка та реалізація ефективної стратегії розвитку, будучи перспективно орієнтованим етапом процесу комерційної діяльності торговельного підприємства, виступаючи підґрунтям для набуття довгострокових конкурентних переваг і максимізації прибутку, залишається надалі актуальною проблемою та визначено основною метою в даному дослідженні. Методика дослідження. Теоретичною і методологічною основою є праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, в яких розглядаються питання стратегічного управління та напрями розвитку торговельних підприємств умовах мінливого зовнішнього середовища. В роботі використано методи узагальнення та абстрагування; метод аналізу і синтезу. Результати. Успішність стратегії розвитку значною мірою залежить від обґрунтованості заходів реагування на зміни та очікування ринку в довгостроковій перспективі, тобто від ефективності стратегічного управління та реалізації системи заходів із забезпечення найбільш раціонального використання стратегічних ресурсів, виявлення резервів та розвитку конкурентного потенціалу торговельного підприємства. Завдяки правильно обраним стратегічним орієнтирам та вчасному провадженій стратегії розвитку торговельне підприємство може боротися за збільшення частки ринку і набуття нових конкурентних переваг. В ході дослідження теоретично підтверджено доцільність постійного перегляду стратегічних орієнтирів розвитку діяльності торговельних підприємств, які створюють умови для реалізації не тільки поточних/ короткострокових цілей і завдань, але й уможливлюють досягнення стратегічних в довгостроковій перспективі. Наукова новизна. Запропоновано визначати стратегію розвитку об’єкта торговельної діяльності, як концепцію діяльності, орієнтовану на збільшення обсягу збуту товарів/послуг та розширення торговельної мережі, що передбачає планування, втілення і контроль за процесом реалізації та доведенням до кінцевого споживача, ґрунтуючись на ефективному використанні стратегічних ресурсів і виявлених резервах конкурентного потенціалу на засадах інноваційності та клієнтоцентричності. Практична значущість. Зважаючи на те, що стратегія розвитку закладає перспективи для торговельного підприємства та визначає його майбутню конкурентну позицію на ринку, в роботі запропоновано алгоритм процесу розробки та реалізації стратегії розвитку, як елемент удосконалення системи стратегічного управління та забезпечення економічного зростання підприємства в цілому.
2
Герега, О. В. "СТРАТЕГІЧНІ ОРІЄНТИРИ УПРАВЛІННЯ ПОТЕНЦІАЛОМ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, no. 61 (December 22, 2020): 84–92. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-61-13.
Full textAbstract:
Мета статті полягає у визначенні проблемних аспектів, а також обґрунтуванні стратегічних орієнтирів управління потенціалом фінансово-економічної стійкості торговельних підприємств. Узагальнено сутнісні характеристики фінансово-економічної стійкості торговельних підприємств. Сформовано концеп-туальну структуру та послідовність формування потенціалу фінансово-економічної стійкості торговельного підприємства, основою чого визначені належний фінансовий стан та фінансова стійкість підприємства, ре-сурсозабезпеченість, ефективність використання, нарощування та розвиток потенціалу. Встановлено, що наявність у вітчизняній торгівлі тенденції до економічного розвитку підтверджується низкою ключових по-казників ефективності функціонування торговельних підприємств в Україні. Сформовано висновок про на-явність у більшій мірі позитивних аспектів відносно економічної компоненти передумов щодо посилення по-тенціалу фінансово-економічної стійкості підприємств торгівлі в Україні. Виявлено, що при оцінюванні фінан-сової складової є підстави до її трактування як значно менш забезпеченої. Такий висновок обумовлюється не-стабільністю низки показників фінансового стану та фінансових коефіцієнтів галузі торгівлі в Україні. Вста-новлено, що політика стратегічного управління потенціалом фінансово-економічної стійкості торговельних підприємств повинна реалізуватися за такими напрямами, як альтернативні форми формування фінансового результату, покращення фінансово-економічної привабливості підприємств, розподіл фінансово-економічних ризиків з виробничим сектором, реалізація підприємствами фінансового потенціалу внутрішнього ринку. Практичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних засад формування потен-ціалу фінансово-економічної стійкості торговельного підприємства, узагальнення даних економічної ефектив-ності, фінансової стійкості та ліквідності торговельних підприємств України у 2010-2019 рр., визначення об’єктів, напрямів та інструментарію стратегічного управління потенціалом фінансово-економічної стій-кості вітчизняних торговельних підприємств.
3
Кирчата, Ірина, and Олена Шершенюк. "ОРГАНІЗАЦІЯ ЗБУТОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА." Проблеми і перспективи розвитку підприємництва, no. 26 (June 26, 2021): 56. http://dx.doi.org/10.30977/ppb.2226-8820.2021.26.56.
Full textAbstract:
УДК 339.187; JEL Classification: М29
Мета – визначення та обґрунтування шляхів удосконалення і застосування нових методів, технічних засобів та організаційних заходів в системі збуту, а також оцінювання збутового потенціалу торговельного підприємства. Методика дослідження. Теоретичною і методологічною основою є праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, в яких розглядаються питання управління збутом, збутовою діяльністю підприємств та оцінкою потенціалу в умовах мінливого зовнішнього середовища. Використано методи узагальнення та абстрагування; метод аналізу і синтезу. Результати. Дана стаття присвячена вирішенню актуальної економічної проблеми, а саме удосконаленню ефективності збутової системи торговельних підприємств на засадах оцінки збутового потенціалу з метою набуття довгострокових переваг та забезпечення сталого розвитку. Збутовий потенціал торговельного підприємства – це внутрішні ресурсні можливості торговельного підприємства реалізувати товари за рахунок наявних кадрових компетенцій в сфері формування асортименту, технологічної та передпродажної підготовки, мерчандайзингу та сервісної підтримки. З метою забезпечення своєчасного виявлення невикористаних резервів та збутових можливостей, а також уникнення ризикових подій торговельним підприємствам доцільно проводити діагностику збутового потенціалу, що уможливить ефективне управління збутовою діяльністю та активізує збутовий процес як такий. Завдяки правильно обраній збутовій політиці та оптимізованим збутовим процесам підприємство може боротися за збільшення частки ринку і набуття нових конкурентних переваг. Наукова новизна. В роботі теоретично обґрунтовано доцільність проведення діагностики та оцінювання збутового потенціалу торговельного підприємства, як інструмента ефективної системи управління збутом для набуття підприємством нових конкурентних переваг. Практична значущість. Практичне використання, а саме виявлення резервів та розвиток збутового потенціалу торговельного підприємства, які ґрунтуються на результатах його діагностичної оцінки, дозволять надалі розробити систему заходів і розрахунку показників конкурентної стійкості, що можуть бути використані в подальшому для забезпечення стійкого функціонування та підвищення рівня його конкурентоспроможності.
4
Lopushynskyi, Ivan, and Volodymyr Yemelyanov. "Концесія в портовій галузі України як форма державно-приватного партнерства." Public Administration and Regional Development, no. 11 (March 31, 2021): 232–50. http://dx.doi.org/10.34132/pard2021.11.11.
Full textAbstract:
У статті розкривається, що концесія – це надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб’єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об’єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб’єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов’язань щодо створення (будівництва) та (або) управління (експлуатації) об’єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику; визначено, що концесія є одним із ефективних інструментів оновлення портової інфраструктури; розглянуто основні організаційні типи концесій, визначено переваги концесії в морських портах; проаналізовано міжнародний досвід, який засвідчив, що залучення приватних суб’єктів як до безпосередньо здійснення господарської діяльності, так і до створення й модернізації інфраструктури морських портів надзвичайно підвищує прибутковість останніх; на основі аналізу світового досвіду також визначено чинники, які слід ураховувати при визначені терміну концесії та розміру платежів; установлено, що концесія, як і будь-який інвестиційний проект, супроводжується значною групою ризиків, що можуть вплинути на її прибутковість та ефективність; на прикладі передачі в концесію ДП «Херсонський морський торговельний порт» та ДП «СК» «Ольвія» показано, що передача державою портів в концесію дасть можливість повною мірою використовувати їх потенціал і відновити інфраструктуру портових об’єктів, що були в занепаді багато років поспіль, а також значно поліпшити інфраструктуру міст, де розташовані ці порти.
Одна з головних переваг концесії – об’єкти підприємств в які інвестує концесіонер залишаються у власності держави. В той же час, концесійні платежі до бюджету надходять незалежно від результатів його комерційної діяльності.
5
Redziuk, Yevhenii. "ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КИТАЮ В ГЛОБАЛЬНОМУ ТОРГОВЕЛЬНО- ЕКОНОМІЧНОМУ СПІВРОБІТНИЦТВІ." Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 1, no. 3 (April 30, 2019): 80–88. http://dx.doi.org/10.32750/2019-0107.
Full textAbstract:
Економічний та інвестиційний потенціал Китаю зростає системно і цілеспрямовано, незважаючи на сучасні торговельно-економічні конфлікти і неузгодженості, особливо зі своїм геополітичним конкурентом США. Унікальна конкурентоспроможність, збалансованість і стійкість економіки Китаю під час глобальних трансформацій не випадкова. Державне управління інвестиціями і фінансовими потоками в цій країні зосереджено, в першу чергу, на якісне вкладення коштів в реальний сектор економіки. Ці процеси перебувають під впливом урядових програм і регулятивних інструментів, фокусують їх на найбільш ефективні напрямки інноваційного, промислового та інфраструктурного розвитку Китаю. Так, згідно з введеною в Китаї державно-приватної моделі партнерства, міжнародні потоки капіталу спрямовуються на реалізацію інвестиційних проектів з найбільш високою рентабельністю. Як показує економічна статистика - інвестиції в Китай мають стабільні зростаючі потоки. При цьому Китай має специфічні протекціоністські умови для їх освоєння, але з огляду на значний зростаючий ринок китайських споживачів, це істотно заохочує іноземних інвесторів вкладати кошти в економіку Китаю. На зовнішніх ринках Китай продовжує утримувати позиції серед найбільших експортерів капіталу, при цьому чітко реалізуючи свої національні інтереси. Характеризуючи інвестиційні стратегії КНР за останній період, можна простежити зростаючі експансіоністські підходи до проведення інвестиційної політики, розпочатої в ході економічних реформ з 1979 року і до сих пір, що передбачає реалізацію тактики дрібних кроків з метою масштабного захоплення сировинних ринків, необхідних для подальшого зростання національної економіки КНР. В сучасних глобальних фінансово-економічних відносинах Китай поступово стає лідером з інвестування в різні регіони світу, активізує інфраструктурно-торговельні шляхи і є домінантним геополітичним гравцем світу. У контексті вищесказаного Україна може приєднатися до міжнародних існуючих і перспективних інвестиційно-інфраструктурних проектів Китаю, або залучити інвестиційні кошти на розвиток під більш низькі процентні ставки, використовуючи співпрацю з китайськими партнерами. У сучасному глобалізованому світі активно формуються нові торгові шляхи і ланцюжки доданої вартості, тому Україні потрібно інтегруватися в ці нові інфраструктурно-торговельні канали. За прикладом Китаю доцільно вибирати такі інфраструктурні проекти, які потім акумулювали б більш високу додану вартість і формували б експорт орієнтований дохід з різних регіонів світу.
6
Князь, С. В. "Трансферний потенціал інноваційного розвитку промислово-торговельних організацій." Актуальні проблеми економіки, no. 7 (169) (2015): 57–64.
Find full text
7
Блакитна, Г. В. "Діагностування внутрішнього фінансового потенціалу торговельних підприємств." Фінанси України, no. 4 (185) (2011): 120–30.
Find full text
8
Venger, Vitalii. "ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ З РЕСПУБЛІКОЮ КОРЕЯ У ПРІОРИТЕТНИХ ВИДАХ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ." Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 1, no. 5 (January 27, 2020): 4–17. http://dx.doi.org/10.32750/2020-0101.
Full textAbstract:
У статті розглядаються перспективи розвитку співробітництва України з Республікою Корея у пріоритетних видах економічної діяльності. Проаналізовано українсько-корейські відносини та визначено напрями активізації двостороннього співробітництва. Виявлено, що Республіка Корея завжди розглядала Україну як стратегічного партнера через великий потенціал для сприяння взаємовигідному співробітництву і загальним інтересам. Україна ж розглядає Республіку Корея, насамперед, як важливого торговельного партнера. Двостороння співпраця між Республікою Корея та Україною триває понад 25 років. При цьому між країнами не існує питань політичного характеру, які б обтяжували двосторонні відносини. Проте у певних сферах залишаються питання, що вимагають вирішення та активізації двостороннього співробітництва. У Республіці Корея переконані, що подальше співробітництво між двома країнами має відбуватися з дотриманням трьох принципів, зокрема: орієнтуватися на цінності; орієнтуватися на глобальність; орієнтуватися на майбутнє. Доведено, що основними напрямами української зовнішньої політики на сучасному етапі розвитку двостороннього співробітництва мають стати: активізація політичного діалогу, інвестиційного та торговельно-економічного співробітництва з Республікою Корея. При цьому використання інвестиційних і технологічних можливостей Республіки Корея є додатковим шансом для модернізації та реіндустріалізації української економіки.
Аналіз нормативно-правової бази показав, що з моменту встановлення дипломатичних відносин з Республікою Корея було підписано низку міжнародно-правових документів, які регулюють взаємовідносини між двома країнами у політичній, економічній, торговельній, науково-технічній, культурно-гуманітарній та інших сферах.
На основі проведеного аналізу наукової літератури та нормативно-правової бази доведено, що пріоритетними напрямами економічного співробітництва у контексті українсько-корейських відносин є: розвиток торговельно-економічного співробітництва шляхом нарощування українського експорту для споживачів Республіки Корея; активізація інвестиційної діяльності шляхом усунення податкових та митних перепон для корейських інвесторів; активізація науково-технічного співробітництва шляхом залучення провідних освітніх та наукових установ Республіки Корея та створення спільних інститутів.
9
Бшарат, Н. "Методологічні засади оцінювання ефективності управління потенціалом конкурентоспроможності торговельних підприємств." Агросвіт, no. 16, серпень (2019): 76–82.
Find full text
10
Багорка, М. О., І. Г. Кадирус, and Н. І. Юрченко. "МАРКЕТИНГОВІ ПІДХОДИ В УПРАВЛІННІ ЗБУТОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ОПТОВИХ ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ." Підприємництво і торгівля, no. 28 (February 5, 2021): 7–14. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-28-01.
Full textAbstract:
У статті узагальнено основні підходи до організації маркетингової діяльності оптових торговельних підприємств. Установлено, що в сучасних умовах ведення бізнесу відбуваються кардинальні зміни в підходах до збутової діяльності підприємства: орієнтація на запити споживача, жорстка конкуренція, суттєвий вплив науково-технічного прогресу на всі сфери життя визначили, що основою збутової діяльності оптових торговельних підприємств є маркетингова діяльність та маркетингове управління. Виокремлено проблеми, з якими стикаються оптові підприємства: проблеми формування товарної політики, дотримання балансу інтересів учасників ринку, недостатнє інформаційне забезпечення про ринки і нові технології, адаптація до динамічних змін зовнішнього середовища, ефективне управління матеріальними, людськими ресурсами і продажем товарів. Зазначено чинники ризику функціонування оптових підприємств в умовах із високим рівнем невизначеності майбутнього. Розроблено практичні рекомендації щодо організації збутової діяльності оптових торговельних підприємств на основі прийняття маркетингових управлінських рішень. Для забезпечення ефективності збутової діяльності запропоновано провести низку заходів: здійснити організаційні зміни всередині підприємства, забезпечити управління закупівельно-збутовою діяльністю підприємства, досягти відкритого діалогу між учасниками процесу, розвивати вертикальні, горизонтальні й інтегровані маркетингові системи. Установлено, що необхідним для підприємства є створення маркетингово-орієнтованої структури, до складу якої разом із менеджерами увійдуть фахівці-маркетологи, які посилять роботу відносно маркетингових досліджень, аналітичної роботи, використання маркетингових інструментів. Цей структурний підрозділ буде здатен оптимізувати й узгодити роботу між усіма підрозділами підприємства. Установлено, що впровадження маркетингового підходу у практичну діяльність оптових торговельних підприємств є резервом для підвищення ефективності використання наявного ресурсного потенціалу, а особливо маркетингового, для забезпечення його конкурентоспроможності та сталого розвитку.
Dissertations / Theses on the topic "Торговельний потенціал"
1
Карпенко, Юрій Вікторович. "Формування структури кадрового потенціалу торговельних підприємств." Thesis, НТУ "ХПІ", 2010. http://dspace.uccu.org.ua/handle/123456789/357.
Full text
2
Березін, Олександр Вікторович, and Юрій Вікторович Карпенко. "Розвиток послуг як важіль забезпечення ефективності використання потенціалу торговельних підприємств." Thesis, Львівська комерційна академія, 2013. http://dspace.puet.edu.ua/handle/123456789/1750.
Full text
3
Тарельник, К. О. "Ідентифікація наукових орієнтирів до визначення поняття «потенціал розвитку торговельного підприємства»." Thesis, Дніпро: НО «Перспектива», 2018. http://dspace.puet.edu.ua/handle/123456789/6855.
Full text
4
Тарельник, К. О. "Ідентифікація наукових орієнтирів до визначення поняття "потенціал розвитку торговельного підприємства"." Thesis, НО "Перспектива", 2018. http://dspace.puet.edu.ua/handle/123456789/6977.
Full text
5
Марченко, І. С. "Міжнародна конкурентоспроможність України в європейському конкурентному просторі." Thesis, 2018. http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/13889.
Full textAbstract:
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. Спеціальність 08.00.02 – Світове господарство і міжнародні економічні відносиниДисертація присвячена поглибленню теоретико-методичних засад дослідження особливостей розвитку системи міжнародної конкурентоспроможності економіки України в умовах європейського конкурентного простору, що забезпечує сталий економічний розвиток країни в сучасних умовах та в контексті її інтеграційних спрямувань. У роботі досліджено парадигми формування міжнародної конкурентоспроможності країн; систематизовано передумови, чинники та особливості розвитку Європейського конкурентного простору; обґрунтовано методичний апарат дослідження міжнародної конкурентоспроможності країн.
Book chapters on the topic "Торговельний потенціал"
1
Шепель, Тетяна. "ЕКСПОРТНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ ТА МОЖЛИВОСТІ ЙОГО РЕАЛІЗАЦІЇ НА СВІТОВОМУ РИНКУ." In Державне управління та адміністрування, сфера обслуговування, економіка та міжнародні відносини як рушійні сили економічного зростання держав XXI століття (1st ed.). European Scientific Platform, 2020. http://dx.doi.org/10.36074/paaaseeirdfegcc.ed-1.07.
Full textAbstract:
Розглянуто головні проблеми зовнішньоекономічної діяльності Херсонської області. Визначено експортний потенціал та проаналізовано динаміку зовнішньої торгівлі. Наведено основні переваги галузей народного господарства в експортно-імпортних відносинах регіону. Проаналізовано динаміку товарної та географічної структур експортного потенціалу Херсонщини. Обґрунтовано необхідність збільшення частки наукомісткої продукції у структурі експорту області. Визначено перспективи розвитку зовнішньоекономічних відносин Таврії із країнами світу, з урахуванням сучасних торговельно-економічних інтересів. Узагальнено головні, негативні чинники впливу на розвиток зовнішньоекономічної діяльності Херсонської області.
2
Шепель, Тетяна. "ЕКСПОРТНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ ТА МОЖЛИВОСТІ ЙОГО РЕАЛІЗАЦІЇ НА СВІТОВОМУ РИНКУ." In Державне управління та адміністрування, сфера обслуговування, економіка та міжнародні відносини як рушійні сили економічного зростання держав XXI століття (1st ed.), 98–110. European Scientific Platform, 2020. http://dx.doi.org/10.36074/paaaseeirdfegcc.ed-1.07.
Full textAbstract:
Розглянуто головні проблеми зовнішньоекономічної діяльності Херсонської області. Визначено експортний потенціал та проаналізовано динаміку зовнішньої торгівлі. Наведено основні переваги галузей народного господарства в експортно-імпортних відносинах регіону. Проаналізовано динаміку товарної та географічної структур експортного потенціалу Херсонщини. Обґрунтовано необхідність збільшення частки наукомісткої продукції у структурі експорту області. Визначено перспективи розвитку зовнішньоекономічних відносин Таврії із країнами світу, з урахуванням сучасних торговельно-економічних інтересів. Узагальнено головні, негативні чинники впливу на розвиток зовнішньоекономічної діяльності Херсонської області.