Academic literature on the topic 'Тип прихильності'

Збір та аналіз параданих у масових опитуваннях дозволяє підвищити рівень якості отриманої інформації, зокрема за допомогою зменшення рівня невідповідей. Дослідження параданих дозволяє дізнатись, як ті, хто відмовляється брати участь у дослідження відрізняється від безпосередніх учасників. Виявлено важливість виміру життєвих обставин респондента за результатами дослідження ESS, в тому числі вплив характеристики нерухомості респондента на ймовірність участі в інтерв’ю. На прикладі ESS було проаналізовано методичні документи дослідження та масив параданих з метою дослідити, як характеристика помешкання респондента впливає на рівень невідповіді у дослідженні ESS. Основою аналізу стали парадані та керівництво для інтерв'юера ESS 2010 (ESS-5) та 2018 року (ESS-9) у Німеччині. Було виявлено, що методичні та супроводжувальні документи німецького ESS зазнали змін, які мають вирішити проблеми дослідження та спрямовані на допомогу інтерв’юеру у тому, щоб правильно визначити характеристики житла респондента, та прихильності респондента до інтерв’юера. Для аналізу впливу характеристики помешкання респондента на ймовірсть невідповіді на анкету було побудовано бінарну логістичну регресію. Виявлено, що змінні «тип будинку» та «стан будинку». лише частково пояснюють можливість встановити контакт з потенційним респондентом

Метою нашого дослідження було порівняння контролю артеріального тиску у широкій українській популяції гіпертензивних пацієнтів жіночої та чоловічої статі та визначення факторів, що асоціюються з недосягненням цільового артеріального тиску протягом тримісячного антигіпертензивного лікування залежно від статі. У дослідження були включені пацієнти (середній вік 58,90 ± 0,24 року) з артеріальною гіпертензією (n = 9821). Усі пацієнти залежно від статі були розподілені на дві групи: перша — 5944 жінки, друга — 3877 чоловіків. Лікарі (n = 531) на свій розсуд призначали хворим з артеріальною гіпертензією антигіпертензивні препарати у дозах, які вони вважали необхідними. Контроль ефективності лікування відбувався на 4 візитах протягом 3 місяців. Пацієнтам під час візитів вимірювали офісний артеріальний тиск, проводили електрокардіографію, оцінку прихильності до лікування за допомогою стандартної анкети, оцінку серцево-судинного ризику та опитування згідно з розробленою авторами дослідження анкетою. Мультифакторний регресійний аналіз застосовували для виявлення незалежних предикторів недостатньої ефективності терапії.Під час дослідження у жінок артеріальна гіпертензія асоціювалася з більшою частотою виявлення, ніж у чоловіків, таких ускладнень, як серцева недостатність (48,4 проти 45,8 %, Р = 0,02) та інсульт (17,8 проти 15,8 %, Р = 0,02), супутніх станів (цукровий діабет — 15,2 проти 12,1 %, Р < 0,001, ураження нирок — 23 проти 20,4 %, Р = 0,005) та факторів ризику (ожиріння — 37,1 проти 21 %, Р < 0,001, обтяжена спадковість — 65,6 проти 63,3 %, Р = 0,02, старший вік — 60,1 ± 0,23 року проти 58,5 ± 0,3 року, Р < 0,001, високий систолічний артеріальний тиск — 166,40 ± 0,24 мм рт.ст. проти 165,20 ± 0,27 мм рт.ст., Р = 0,001). У чоловіків частіше зустрічався інфаркт міокарда в анамнезі (15,6 проти 6,2 %, Р < 0,001). Чоловіки з артеріальною гіпертензією частіше мали шкідливі звички (куріння, зловживання алкоголем та сіллю). Проте додаткова фізична активність достовірно була у більшої частки пацієнтів чоловічої статі (57,2 проти 47,7 %, Р < 0,001). На початку дослідження лише 23,6 % пацієнтів першої групи та 20,9 % другої групи (Р < 0,01) мали високу прихильність до лікування. На фоні терапії спостерігалося достовірне покращення прихильності хворих до лікування в обох групах: достовірно зменшилася частка пацієнтів із низькою прихильністю та збільшилася частка з високою та помірною прихильністю. Проте наприкінці дослідження більше чоловіків, ніж жінок, характеризувалися як пацієнти з низькою прихильністю — 27,1 проти 31,4 % (Р < 0,001). У жінок контроль артеріальної гіпертензії на фоні проведення тримісячної антигіпертензивної терапії був гіршим, ніж у чоловіків, — 50,6 проти 58,3 % (Р < 0,001). Спільними для обох статей факторами, що незалежно та достовірно асоціювалися з гіршим контролем артеріального тиску, були вік, початкові рівні систолічного та діастолічного артеріального тиску, низька прихильність до лікування як на початку, так і наприкінці дослідження, відсутність статусу «працюючий». На відміну від чоловіків у жінок більший індекс маси тіла підвищував ймовірність недосягнення цільового ­артеріального тиску (β = 1,025, Р = 0,003), а високе споживання свіжих овочів, навпаки, зменшувало (β = 0,63, Р = 0,002). У чоловіків наявність додаткової фізичної активності зменшувала ймовірність недостатнього контролю артеріальної гіпертензіїї (β = 0,78, Р = 0,02). Таким чином, контроль артеріального тиску у нашому спостереженні був кращим у чоловіків, незважаючи на кращу прихильність до лікування у жінок. У зв’язку з тим, що дещо різні фактори у чоловіків та жінок асоціюються з недостатньою ефективністю терапії, заходи, спрямовані на покращення контролю артеріального тиску серед гіпертензивних пацієнтів, мають відрізнятися для чоловіків та жінок. Поряд із покращенням прихильності до лікування у жінок необхідно проводити модифікацію способу життя для зниження маси тіла та збільшення споживання свіжих овочів. У чоловіків значну увагу слід приділяти збільшенню фізичної активності та прихильності до лікування. Пацієнтів обох статей із більш високим рівнем артеріального тиску, більш старшого віку та тих, які не працюють, необхідно виділяти у групу більш ретельного спостереження.

У статті досліджується проблема типології музейних відвідувачів в аспекті гейміфікації (ігрофікації) музейного простору, а також аналізуються їхні реакції на музейні атрактивні заходи. Автор вважає, що розвиток гейміфікації музею і тимчасового злиття реального простору із ігровим як методом LARP (Ігри Живої Дії), так і через популярні цифрові додатки, є однією з конструктивних та перспективних можливостей розвитку музейної драматургії та подолання “музейної нудьги”. Проте зазначається, що при активному вирішенні означених питань необхідно враховувати типи поведінки музейних відвідувачів (а саме: “Дослідник”, “Фланер” та “Бігун”). Запропонована типологія описує як співіснування глядачів ортодоксально-наукового зразку із тими, хто відчуває потребу в атрактивних музейних діях, так і надає перспективи подальшого розроблення концепцій ігрової взаємодії із музейним простором. Автор доводить, що переконання, що самозаглиблені відвідувачі (“Дослідники”) не потребують атрактивної мотивації, є помилковим через недооцінення психологічної потреби людини у психологічному заохоченні як «винагороді». Це є одним з варіантів утримання відданих музею відвідувачів, які втомлюються від «надмірної гейміфікації». Проте значна частина гейміфікаційних засобів проектується із орієнтацією на пріоритети “Фланерів” та “Бігунів”. Зазначено, що при розширенні меж наведеної типології музейного відвідувача за допомогою типології ігрової поведінки Р. Бартла та методики опитування Д. ді Томмазо, стає очевидною перспектива практичного використання отриманих результатів у гейміфікації українських музеїв та проектуванні сучасних музейних атракцій. Окремо зауважується на ступенях прихильності того чи іншого типу музейних відвідувачів до спеціалізованих електронних додатків та гаджетів. Вони так само проектуються задля додаткової атрактивної мотивації “Фланерів” та “Бігунів”. Автор робить висновок, що у гейміфікації музейного простору слід брати до уваги потреби кожного з типів відвідувачів відповідно до притаманних йому елементів ігрової поведінки.

Визначаються поточні і можливі в перспективі психологічні ризики, пов’язані зпроцесом активного переходу сучасних цифрових технологій зі сфери наукових розробок уповсякденне життя людей. Основними завданнями дослідження були: якісний аналіз науковоїта науково-популярної літератури вітчизняних і зарубіжних авторів, представленняавторського бачення найбільш актуальних для сьогодення ризиків кіберсоціалізації тапрогнозування тих, з якими людство може зіткнутися в недалекому майбутньому. Зокрема,розглянуто вісімнадцять ризиків, які виявляються як на індивідуальному рівні або на рівнімалої групи, так і на загальносвітовому рівні, а саме: збіднення емоційної сфери людини,надмірна довіра до новітніх технологій, послаблення когнітивних функцій людини,психологічна залежність людей від техніки, загроза здоров’ю і блокування фізичногорозвитку, кіборгізація людського тіла, руйнування соціальних стосунків та віддалення людейодне від одного, переорієнтація емоційних прихильностей, спотворення уявлень просексуальне життя, викривлення уявлення про людську красу, нав’язування феномену«фальшивого життя», поширення кіберзлочинності, руйнування репутації, витіснення людей зробочих місць і заміна їх роботами, руйнування соціальної структури суспільства, посиленняінформаційної диктатури держави, парасоціальність та симулякризація політичних суб’єктів,загроза людському життю з боку роботів та штучного інтелекту. Разом з тим авторизауважують, що світовий технологічний ринок щороку випускає нову продукцію, яка може якполіпшити людське життя, так і зробити його складнішим, породити відтак новий витокпсихологічних ризиків. Тож опис представлених ризиків може втратити, на думку авторів,актуальність уже через кілька років. Представлений у роботі матеріал можна використовуватидля виховної роботи з неповнолітніми як у шкільному, так і в сімейному колі, длярозроблення практичних занять і тренінгів з медіаграмотності, а також для підготовки лекційз медіа- і кіберпсихології. Обмеження дослідження полягають у тому, що представлені ризикиє найбільш проблематичними на сучасному етапі розвитку суспільства або такими, щоможуть створити реальні проблеми в недалекому майбутньому. Подальші перспективипов’язуються з детальним вивченням психологічних аспектів взаємодії на рівні «людина-робот» (ставлення людей до кіборгізації власного тіла, ризиків роботизації суспільства нарівні медіаобразів, створених кіноіндустрією), з висвітленням актуального нині феноменусексроботів.

Оцінка якості діабетологічної допомоги в умовах впровадження нового клінічного протоколу є актуальною проблемою. Мета дослідження — оцінити медичний стан пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу за вказаними в уніфікованому клінічному протоколі показниками для щорічного моніторингу в динаміці (2012–2013 рр.), а також провести додаткове комплексне обстеження пацієнтів (2014 р.) для визначення впливу їх стану на розвиток мікро- та макросудинних ускладнень (як додаткового індикатора якості медичної допомоги).Матеріали та методи. Обстежено 92 хворих на цукровий діабет 2-го типу віком 58,90 ± 1,17 року (55 жінок і 37 чоловіків; тривалість діабету — 6,2 ± 2,1 року), в яких із метою оцінки стану аналізувались медичні дані амбулаторних карток. Проведено опитування пацієнтів щодо наявності факторів ризику ускладнень, дотримання рекомендацій і прихильності до лікування та клініко-лабораторне і інструментальне обстеження (артеріальний тиск, індекс маси тіла, частота серцевих скорочень, HbA1c, ліпідограма, С-реактивний білок, сечова кислота, співвідношення альбумін/креатинін сечі, оцінка оксиду вуглецю у видиху, показники ехокардіографії та допплерографії сонних артерій). Для порівняння за тими ж показниками були обстежені 30 відносно здорових осіб без цукрового діабету відповідного віку — 49,43 ± 5,60 року (18 жінок і 12 чоловіків). Статистичний аналіз — за допомогою Excel 2007, SPSS. Результати. Рекомендований уніфікованим клінічним протоколом щорічний моніторинг показників і проведення профілактичних заходів пацієнтам із цукровим діабетом 2-го типу Київської області протягом 2012–2013 рр. здійснювався не в повному обсязі як на первинному, так і на вторинному рівнях. Проводився моніторинг не всіх рекомендованих показників і не всім хворим, до того ж профілактичні заходи з корекції стану пацієнтів проводилися не в повному обсязі, та в результаті не всі пацієнти досягали цільових рівнів показників. Комплексне обстеження пацієнтів у 2014 р. із метою дослідження їх медичного стану показало наявність недіагностованих мікро- та макросудинних діабетичних ускладнень, великої кількості факторів ризику їх розвитку та прогресування, недостатній рівень профілактичних заходів, низький комплайєнс пацієнтів до їх застосування.Висновки. Ситуація може бути покращена шляхом забезпечення надання медичної допомоги хворим на цукровий діабет за мультидисциплінарним принципом у структуризованій команді, координатором якої повинен виступати лікар первинної медичної допомоги, який працює в тісній співпраці зі спеціалістами та повинен забезпечити якісну профілактичну допомогу та навчання пацієнтів самоконтролю. З метою оптимізації якості медичної допомоги хворим на цукровий діабет 2-го типу нами розроблено і впроваджено в закладах первинної медичної допомоги Київської області форму моніторингу якості діабетологічної допомоги пацієнтам.

Статтю присвячено обґрунтуванню теоретичних положень та поданню практичних рекоменда-цій щодо визначення впливу комплексу маркетингу та окремих його елементів на вдосконалення діяльності під-приємства в умовах посилення конкуренції для отримання ним конкурентних переваг на ринку. Актуальність дос-ліджуваної теми пов’язана з тим, що в умовах сьогодення можливості маркетингової діяльності суб’єктів еко-номіки суттєво залежать від їхнього вміння якісно формувати маркетинг-мікс і підбирати окремі його складові для забезпечення швидкого реагування на конкурентне середовище. На основі узагальнення наукових публікацій і з врахуванням прикладних умов реалізації стратегічних підходів підприємств на засадах конкуренції виявлено, що вона є потужним інструментом формування цивілізованих ринків і змушує підприємців розширювати власне ви-робництво, покращувати якість продукції, знижувати собівартість товарів, орієнтуватися на соціально-економічні запити сучасного споживача. Зазначено, що саме комплекс маркетингу розглядають як основу органі-зації управління підприємством і прийняття зважених рішень з орієнтиром на врахування ринкового попиту і стану конкурентної боротьби. Доведено, що для забезпечення цілісного характеру маркетингового впливу на ринкове становище фірми потрібно розглядати предмет конкуренції з позицій товару (послуги) і з погляду спо-живача, чим обумовлений вибір різних методів конкурентної боротьби для привернення потенційної клієнтури. Обґрунтовано, що зважені рішення про структуру та наповнення маркетингового комплексу базуються на кра-щому розумінні потреб цільового споживача і тих критеріїв, якими він керується, приймаючи рішення про вибір однієї з конкуруючих пропозицій. Серед критеріїв вибору товару клієнти аналізують економічні та психологічні параметри, які напряму пов’язані з формуванням конкурентного маркетинг-міксу. Вказано на необхідність роз-робки товарної політики фірми з орієнтацією на набір товарів і послуг, які пропонуються цільовому ринку; їхню якість, кількість і відповідність потребам споживачів; додаткову користь, яку вони пропонують клієнту на противагу товарам-конкурентам; частоту оновлення номенклатури, упаковку і бренд продукції загалом. Запро-поновано враховувати рівні “товарної цибулини” при виборі маркетингової стратегії продукту для узгодження стратегічних рішень і тактичних дій щодо визнання товару цільовим ринком і забезпеченні його конкуренто-спроможності. Процес визначення ціни на товар як елементу маркетингу необхідно узгоджувати зі стратегіч-ними цілями діяльності підприємства, попитом на його продукцію, ціновою політикою основних конкурентів, рівнем доходів населення й іншими важливими чинниками оточуючого середовища. Особлива увага приділяється типу конкурентного ринку, що визначає специфіку цінової поведінки на ньому і стає основою розробки комплексу маркетингу. На цій основі рекомендовано формувати маркетингову політику ціноутворення та використовува-ти ціновий фактор як ефективний засіб конкурентної боротьби. Показано вагомість місця як складової комплек-су маркетингу, що забезпечує систему збуту товарів і гарантує доступність продукції для потенційних спожи-вачів. Запропоновано створення такого виду корисності для цільової клієнтури, як зручність місця купівлі това-ру, що забезпечить реалізація маркетингової стратегії розподілу та збуту на більш високому рівні в порівнянні з фірмами конкурентів. Доведено доцільність проштовхування продукції підприємства на основі інформування, переконання і впливу на рішення про купівлю, з фокусуванням на її перевагах над конкуруючими товарами. В скла-ді маркетингової стратегії просування потрібно враховувати співвідношення її важливих елементів, а саме: реклами, заходів із стимулювання збуту, персонального продажу і пропаганди. Окремо розглянуто вплив на кон-курентні позиції підприємства рекламування товарів як важливого засобу комунікації з цільовою аудиторією. Визначено специфіку застосування різних засобів стимулювання збуту, особистого продажу і PR-заходів із вра-хуванням потреб споживачів і рівня їхньої прихильності. Вказано на важливість забезпечення балансу всіх скла-дових комплексу маркетингу в діяльності підприємства, що є підґрунтям для сильних позицій підприємства і формування конкурентних переваг, що має практичну цінність. Запропоновано поєднувати методи цінової і неці-нової конкуренції в маркетинговій діяльності.

Мета – визначити значимість впливу психосоціальних факторів, а саме тривоги та депресії, на клінічний перебіг гіпертонічної хвороби в умовах коморбідності та прихильність до антигіпертензивної терапії у сільських та міських жителів. Матеріал і методи. Обстежено та проаналізовано лікування 152 хворих на гіпертонічну хворобу, які перебували на стаціонарному лікуванні в Полтавському обласному медичному клінічному кардіоваскулярному центрі протягом 2018–2020 років. Пацієнти були поділені на групи залежно від ізольованого чи поєднаного перебігу гіпертонічної хвороби, а також від місця проживання, за віковими і ґендерними ознаками. Наявність тривоги та депресії визначали шляхом використання госпітальної шкали тривоги і депресії (HADS). Прихильність до антигіпертензивної терапії визначали за допомогою розширеного і модифікованого опитувальника Моріски–Грін. Результати. Достовірно встановлено прямий кореляційний зв’язок (р>0,05) між наявністю в однієї досліджуваної особи і тривоги і депресії та наявністю коморбідної патології і відсутність залежності від територіальної належності (р<0,001) досліджуваних пацієнтів. Незалежно від територіальної належності жінки більше, ніж чоловіки, схильні до проявів тривоги або/і депресії, майже на 20,0 %. Зниження рівня прихильності мало зворотну кореляційну залежність зі зростанням коморбідної патології, наявністю та ступенем вираженості тривоги та/або депресії у порівнюваних групах. Висновки. Ізольований перебіг гіпертонічної хвороби у меншій мірі поєднується з такими психосоціальними факторами як тривога та/або депресія, тоді як зі зростанням коморбідності у перебігу ГХ прослідковується прямий кореляційний зв’язок між зростанням тривожно-депресивної симптоматики та супутніми ІХС та ЦД 2-го типу. У всіх досліджуваних групах виявлена більша схильність міських жителів до розвитку тривоги та депресії, порівняно з сільськими жителями. Низька прихильність до лікування асоціювалася зі зростанням коморбідної патології та наявністю клінічно вираженої тривоги та депресії.

Інфаркт міокарда (ІМ) є причиною високої смертності, інвалідизації та значних фінансових витрат в усіх країнах світу. В Україні щорічно реєструють до 50 тис. випадків ІМ, 50 % із цих пацієнтів помирають упродовж наступних 5 років. Тому оптимізація заходів вторинної профілактики (модифікація стилю життя, прихильність до подальшої медикаментозної терапії) має ключове значення у виживаності цих пацієнтів. Однак комплаєнсу при будь-яких захворюваннях вдається досягнути лише у 20–57 % випадків, і за даними літератури, стать має вплив на його рівень.Мета дослідження – багатофакторна оцінка прихильності жінок до лікування у післяінфарктний період.Матеріали і методи. Обстежено 408 жінок із гострим коронарним синдромом віком від 46 до 94 років (середній вік (71,30±0,44) року). Динаміку досліджуваних показників через 6; 12; 24 місяці вдалось простежити у 52 пацієнток. Відповідно до анкети Morisky–Green (D. E. Morisky, L. W. Green, 1986), виділено дві групи: перша (І) – прихильні 27 осіб – середній вік (65,26±0,44) року та друга (ІІ) – неприхильні 25 осіб – середній вік (68,52±1,88) року. Далі проведено аналіз та оцінку клініко-лабораторних та інструментальних показників.Результати досліджень та їх обговорення. В усіх жінок виявлено супутню патологію у поєднанні з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу, надмірну масу тіла. Жінок першої групи швидше госпіталізували в стаціонар (через (15,37±4,9) год), ніж другої групи (через (6,45±18,9) год) з більшою часткою реваскуляризації – 28,8 % проти 5,7 %; більшою масою некрозу міокарда; вищими вихідними показниками систолічного (САТ) та діастолічного (ДАТ) артеріального тиску – (160±6,06) і (95,6±2,66) проти (153±6,11) і (89,4±2,37) мм рт. ст. та нижчим рівнем загального холестерину – (5,59±2,99) проти (6,46±2,77) ммоль/л. У динаміці в цій групі виявлялось достовірне зниження частота серцевих скорочень (ЧСС), СА Т та ДАТ та загального рівня холестерину та наближення показників ехокардіоскопії до притаманних для нормальної геометрії міокарда.Висновки. У жінок спостерігається недостатній рівень прихильності до наступної вторинної профілактики на амбулаторному етапі лікування і у більшості з них зберігається лише часткова прихильність, особливо через рік після перенесеного ІМ. Встановлено дуже низьку прихильність до немедикаментозних методів вторинної профілактики та заходів з корекції факторів ризику і модифікації стилю життя. Отримані результати ще раз вказують на необхідність оптимізації організаційно-профілактичних заходів на амбулаторному етапі. Можлива стратегія переходу в роботі з пацієнтами від “комплаєнсу до конкордансу” дозволить покращити вторинну профілактику інфаркту міокарда.

<p>РЕЗЮМЕ. Поліморфізм промоторної ділянки гена альдостеронової синтази CYP11B2 -344C/T (rs1799998)<br />відіграє одну із ключових ролей у модуляції об’єм- і натрійзалежних механізмів АГ. Пошук маркерів ефективності<br />антигіпертензивної терапії (АГТ) обумовлений частим недосяганням цільових рівнів АТ незалежно від характеру,<br />дози антигіпертензивних препаратів (АГП), прихильності пацієнта до лікування. Метою роботи було визначити<br />роль поліморфізму -344С/Т гену CYP11B2 в поєднанні з традиційними ФР у контролі АТ у пацієнтів з АГ ІІ–ІІІ ст.<br />Обстежено 93 пацієнти у віці (61,1±8,9) років з АГ ІІ–ІІІ ст. Пацієнти були поділені на 2 групи: 1 гр. (n=38) – пацієнти з<br />цільовим рівнем АТ на фоні АГТ, 2 гр. (n=55) – пацієнти с АТ ≥135/85 мм рт. ст. Всім пацієнтам виконували стандартні<br />клініко-лабораторні дослідження, оцінювали ФР, виконували генотипування з визначенням гаплотипу -344С/Т<br />CYP11B2. Групи пацієнтів з різними рівнями АТ були зіставні за частотою модифікованих ФР, кількісним, якісним<br />складом АГТ. У групі осіб з неконтрольованою АГ частка курців, а також пацієнтів з супутнім цукровим діабетом<br />2 типу була достовірно вищою, порівняно з пацієнтами 1 гр. Аналіз частот алельних варіантів гену -344С/Т<br />CYP11B2 показав, що частка пацієнтів, які мають Т-монозиготний генотип, була достовірно вищою серед пацієнтів<br />2 гр. Наявність Т-алеля і TТ-генотип -344С/Т CYP11B2 в поєднанні з множинними ФР асоціювалась з недостатнім<br />контролем АТ, незалежно від АГТ.</p><p><br />КЛЮЧОВІ СЛОВА: артеріальна гіпертензія, мононуклеотидний поліморфізм -344 С/Т гену альдостерон-<br />синтази CYP11B2, ефективність антигіпертензивної терапії.</p>

Актуальність. Аналізується світовий досвід наукових досліджень, присвячених парасоціальності в політичній сфері. Незважаючи на те, що дослідження в галузі парасоціальної теорії на Заході ведуться вже понад 60 років, відповідних напрацювань у сфері політичної психології наразі не так і багато, а у вітчизняній науці вони майже не представлені. За мету ставиться науковий огляд літератури за темою парасоціальності в політичній сфері, у зв’язку з тим що зазначена тема є малорозробленою як на рівні вітчизняної, так і на рівні світової науки. Результати. Проаналізовано понад 80 наукових праць у межах теорії парасоціальності, з яких для аналізу та огляду обрано 25, що стосувалися політичної сфери. Проведено якісний аналіз і виокремлено чотири напрямки, за якими можна розподілити ці дослідження: парасоціальність і медійні образи політиків; використання парасоціальності для прогнозування електоральної підтримки, прихильності виборців до певного політичного кандидата; комунікація і парасоціальність у соціальних мережах; психодіагностичні інструменти дослідження парасоціальності в політичній сфері. Пропонований поки подано як умовний, оскільки певні дослідження містять у собі широкий спектр емпіричних даних, які можна розглядати в кількох означених напрямках. Найбільш численними і детальними визнано дослідження в галузі політичного іміджу та представлення медіаобразів політиків широкій аудиторії, а також дослідження, пов’язані із соціальними мережами та можливістю комунікувати і поширювати інформацію серед виборців. Як найменш представлені, хоча, на думку автора, вони є ключовими, розглядаються дослідження, пов’язані із психодіагностичним інструментарієм. Зауважено, що на цей час у світі розроблено всього три таких інструменти, хоча цінність парасоціальності для прогнозування результатів виборів та підтримки електоратом того чи іншого кандидата в техногенну еру є беззаперечною. Також заслуговує на увагу згадка про те, що представлені психодіагностичні інструменти є досить лаконічними і зазвичай використовуються з додатковими метриками або анкетами. Обстоюється думка, що дослідження парасоціальності в політичній сфері є актуальним і необхідним з погляду вивчення нових виборчих технологій завданням. Звертається увага на те, що, на жаль, жодне із розглянутих автором досліджень не зосереджується на запобіганні маніпулятивним ефектам парасоціальності та розробленні технік або методів протистояння їм. На думку автора, феномен парасоціальності дає широкі можливості, хорошу платформу та якісні інструменти для маніпуляцій, тому перспективи дослідження пов’язуються з розробленням серії практичних вправ і рекомендацій щодо розвитку критичного мислення та протистояння маніпулятивним впливам, які можуть нести в собі медіатехнології на основі феномену парасоціальності. Перспективи практичного застосування результатів дослідження. Представлені результати можна широко використовувати як у теоретичному, так і в практичному плані для наукових досліджень у сфері парасоціальних стосунків з політичними медіаперсонами.