Academic literature on the topic 'Схильність людини'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Схильність людини.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Journal articles on the topic "Схильність людини"
1
Kravets, A. Y. "Проблематика політичної поведінки у сучасному біополітичному дискурсі." Науково-теоретичний альманах "Грані" 19, no. 12(140) (November 12, 2016): 52. http://dx.doi.org/10.15421/1716139.
Full textAbstract:
Основною метою є дослідження політичної поведінки у сучасному біополітичному дискурсі. З’ясовано, що політична поведінка – складний для аналізу термін, адже в біополітичному середовищі постійно точаться дискусії з приводу того, яка складова – генетична чи соціальна – більшою мірою впливає на соціальну та політичну поведінку людини. Запропоновано інтеграційну модель біополітичного погляду на цю проблематику, яка органічно поєднує різні концептуальні підходи і включає як генетичні чинники: схильність до соціальної адаптації, політичного домінування і підкорення, так і соціальні: виховання, соціалізація, еволюція свідомості, що сприяє уточненню наукового знання стосовно проблематики політичної поведінки у біополітиці, підкреслює міждисциплінарний статус цієї дисципліни і конкретизує сферу її наукового інтересу. Важливо зазначити, що схильність до домінування з одного боку і підкорення з іншого, генетично закладені в природу «людини політичної». Саме ці дві характеристики лежать в основі її політичної поведінки. З’ясовано, що людський мозок виступає центром формування політичної поведінки і усвідомлення «людиною політичною» самої себе і своїх вчинків.
2
Котенко, Олег, and Александра Васильченко. "ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ БЕЗОПАСНОСТИ ТРУДА." SWorldJournal, no. 08-03 (May 31, 2018): 6–9. http://dx.doi.org/10.30888/2663-5712.2021-08-03-082.
Full text
3
Котенко, Олег, and Александра Васильченко. "ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ БЕЗОПАСНОСТИ ТРУДА." SWorldJournal, no. 08-03 (May 31, 2018): 6–9. http://dx.doi.org/10.30888/2410-6615.2020-08-03-082.
Full text
4
Михайлишин, Уляна. "Вплив міжособистісних відносин на формування адиктивноі поведінки у юнацькому віці." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(53)Т1 (2020): 165–83. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-53-3-1-165-183.
Full textAbstract:
У статті розглянуто психологічні особливості впливу міжособистісних відносин на формування адиктивної поведінки у юнацькому віці. Представлено та проаналізовано результати емпіричного дослідження впливу міжособистісних відносин на формування адиктивної поведінки з подальшою статистичною обробкою даних. Методи: При дослідженні використано методи математичної статистики (кореляційний аналіз за Пірсоном) та наступні психодіагностичні методики: методика діагностики міжособистісних відносин (Тімоті Лірі);методика «Потреба в спілкуванні» Ю. М. Орлов;методика «Схильність до залежної поведінки» В. Д. Менделевич;методика на визначення інтернет-залежності Кімберлі-Янг (адаптація В. Бурової). Результати. Обгрунтовано, що адиктивна поведінка набуває широкого поширення серед молоді. Одним з чинників, який впливає на формування залежної поведінки можуть бути міжособистісні відносини. Подано методики емпіричного дослідження міжособистісних відносин та адиктивної поведінки. Зазначено основні напрями сучасних досліджень. За результатами емпіричного дослідження та кореляційного аналізу, визначено, що існує взаємозв’язок між особистісними відносинами та адиктивною поведінкою. Встановлено, що чим більше у людини буде виражений авторитарний, підпорядковуючий, доброзичливий тип міжособистісних відносин, тим менше у неї буде проявлятись схильність до наркотичної, алкогольної, інтернет-залежності. Чим більше у людини буде виражений егоїстичний, агресивний, підозрілий, залежний тип міжособистісних відносин, тим більше у неї буде проявлятись схильність до наркотичної, алкогольної, інтернет-залежності. Чим вищий в людини рівень потреби у спілкуванні, тим менше у неї буде проявлятись схильність до наркотичної, алкогольної, інтернет-залежності. На підставі отриманих даних зроблено висновок про необхідність подальших досліджень, спрямованих на пошук різних детермінант виникнення адикцій з метою глибшого аналізу порушеної проблематики. Висновки. У результаті кореляційного аналізу встановлено, що міжособистісні відносини можуть бути пов’язані з адиктивною поведінкою особистості. Ключові слова: адиктивна поведінка,алкоголізм, наркоманія, інтернет-залежність, міжособистісні відносини.
5
Саннікова, Ольга, and Жень Чжун. "ОСОБЛИВОСТІ ЕКСПРЕСІЇ ОСІБ З РІЗНОЮ СХИЛЬНІСТЮ ДО АЛЕКСИТИМІЇ." Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки 12, no. 9(54) (February 27, 2020): 131–42. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2020.9(54).12.
Full textAbstract:
Статтю присвячено проблемі розпізнавання власних емоційних переживань та їх зовнішніх виразів. Схильність особистості до розпізнавання емоцій через сприйняття експресії розглядається як усталена, багатокомпонентна, інтегральна властивість, що забезпечує точність, адекватність розуміння своїх емоційних переживань і переживань іншого. Актуальність розробки проблеми пов’язана з дефіцитом соціальних зв’язків, відсутністю досвіду в розпізнаванні емоцій, особливо в ситуації розвитку Інтернет-Комунікацій, що призводить до редукції емоційної лексики сучасної людини. Процес соціальної адаптації неможливий без здатності особистості розуміти та диференціювати емоції. Це спричинює необхідність вивчення здатності особистості до адекватного визначення власних емоційних станів і розуміння власного експресивного репертуару. Дослідження ґрунтується на припущенні, що труднощі розпізнавання власних емоцій та їх експресивних виявів можуть бути пов’язані з різною схильністю особистості до алекситимії. Алекситимія розглядається як нездатність сприймати, відчувати і називати словом (lexis) свої почуття, свої емоції (thymos).Мета роботи полягає у дослідження здатності до розуміння та розпізнавання власних експресивних проявів емоцій в осіб, котрі різняться схильністю до алекситимії. Розкрито поняття алекситимії як чинника розуміння емоцій; вивчено співвідношення між показниками означених змінних; виявлено осіб, схильних і не схильних до алекситимії, та визначено й порівняно особливості їх експресії. Емпірично встановлена наявність значимого від’ємного зв’язку між показниками виразної експресії та алекситимії.Показано, що тенденція до збільшення рівня алекситимії гальмує здатність особистості до експресивних проявів власних емоційних переживань, а прояви успішного розпізнавання власної експресії демонструють особи, котрі не виявили схильності до алекситимії.Доведено, що схильність до алекситимії є одним із психологічних чинників здатності особистості не тільки розуміти власні емоції, а й здатності ідентифікувати і використовувати власний експресивний репертуар, його можливості та ресурси.
6
Салюк, Марина, and Христина Тарасюк. "РОЛЬ ІМПЛІЦИТНИХ ТЕОРІЙ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ПСИХІЧНОЇ САМОРЕГУЛЯЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА АДАПТАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОСОБИСТОСТІ." Young Scientist, no. 12 (88) (December 30, 2020): 288–92. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2020-12-88-57.
Full textAbstract:
У статті представлено аналіз змісту понять «адаптаційний потенціал особистості», «психічна саморегуляція» «імпліцитні теорії», теоретично обґрунтовано можливість розгляду особливостей імпліцитних уявлень людини про інтелект та особистість у якості важливих предикторів забезпечення психічної саморегуляції та адаптаційного потенціалу особистості. Теоретичний аналіз наукових джерел дозволив зробити припущення про те, що прийняття інкрементальних імпліцитних теорій сприяє позитивному мисленню людини та її успішному функціонуванню в соціумі. Наведено результати проведеного емпіричного дослідження для з’ясування характеру взаємозв’язків між імпліцитними уявленнями (теоріями) людей та особливостями їх базисних життєвих переконань, самоорганізації діяльності, формально-динамічних і якісних ознак адаптивності, показників психологічного благополуччя особистості. Результати підтверджують гіпотезу стосовно того, що схильність до інкрементальних уявлень про інтелект і особистість можуть розглядатися в якості важливих факторів (предикторів) підвищення рівня психічної саморегуляції та адаптаційного потенціалу особистості.
7
Михайлишин, Уляна, Ірина Шмідзен, and Інна Юхименко. "Психологічні особливості впливу конформізму на виникнення наркотичної та алкогольної залежності студентів." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(50)T2 (2019): 200–208. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-2-200-208.
Full textAbstract:
Розглянуто психологічні особливості наркотичної та алкогольної залежності особистості у підходах науковців. Висвітлено основні погляди щодо психологічних особливостей конформної поведінки особистості. Представлено та проаналізовано результати емпіричного дослідження впливу конформізму на формування наркотичної та алкогольної залежності у студентів з подальшою статистичною обробкою даних. Методи. При досліджені були використані статистичні методи обробки даних (кореляційний аналіз за Пірсоном, Н-критерій Крускалла-Уоллеса). Були використані наступні психодіагностичні методики: методика «Схильність до залежної поведінки» В. Д. Менделевич; методика «Q-сортування»В. Стефансон; методика «Конформність-навіюваність» (С.В.Клаучек, В.В.Деларю). Результати. В результаті теоретичного аналізу виявлено, що існує багато підходів щодо визначення адиктивної поведінки особистості, єдиної думки щодо виникнення залежності на даний час не існує. За результатами емпіричного дослідження з’ясовано, що чим більша в людини буде схильність до конформізму в цілому, тим більше можуть формуватись наркотична та алкогольна залежність. Визначено, що високий рівень конформізму може впливати на виникнення алкогольної та наркотичної залежності. Висновки. Узагальнено основні підходи щодо виникнення залежності, визначено, що на формування наркотичної та алкогольної залежності може впливати конформна поведінка особистості.
8
Поліщук, Д. С. "РОЗВИТОК САМОСТІЙНОСТІ ЯК ОСОБИСТІСНОЇ ЯКОСТІ ПІДЛІТКА." Problems of Modern Psychology, no. 2 (February 16, 2021): 199–207. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2020-2-21.
Full textAbstract:
У статті розглянуто наукові погляди психологів сучасності на сутність поняття самостійності, проаналізовано його характеристики, розкрито зміст поняття на сучасному етапі розвитку науки, а також розглянуто симптомокомплекс особистісних якостей, які є необхідними для розвитку самостійності, який дозволяє досягати результатів діяльності, що відповідають суб’єктивним критеріям успішності без сторонньої допомоги, а саме: схильність до самостійної роботи, без контролю ззовні; наполегливість у досягненні цілей; почуття відповідальності, схильність до систематичного планування своєї діяльності; вміння зосереджуватись на виконанні завдання; внутрішня потреба доводити розпочату справу до її завершення; розвинений самоконтроль та рефлексія; розвинена здатність до антиципації; здатність критично оцінювати свій успіх (або невдачу) в діяльності і вміти правильно аналізувати їх чинники тощо. У рамках проведеного нами експериментального дослідження було виявлено критерії, показники, рівні розвитку, вікову динаміку та гендерні особливості самостійності дитини підліткового віку. Констатовано недостатній рівень та незначну динаміку самостійності впродовж підліткового віку, що зумовлює необхідність цілеспрямованого впливу на становлення даного феномену як особистісної якості підлітка. Наведені результати констатувального експерименту з вивчення прояву самостійності в дітей підліткового віку доводять, що лише одна четверта частина досліджуваних підлітків проявляє у своїй поведінці ознаки самостійної людини. Показано динаміку розвитку самостійності, яка характеризується незначним підвищенням досліджуваного феномену в дівчат протягом підліткового віку та незначним його розвитком у хлопців. Зазначено, що сучасні підлітки мають поверхове уявлення про феномен самостійності як особистісної якості, оскільки в них значно переважає бажання виглядати дорослими, аніж бути. Наголошено на необхідності розвитку даної якості людини для полегшення входження підлітка в дорослий світ та з метою активізації його особистісного зростання.
9
Вдовіченко, Оксана. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ РИЗИКУ ОСОБИС-ТОСТІ: ЦИКЛІЧНА СТРУКТУРНО-ПРОЦЕСУАЛЬНА МОДЕЛЬ." Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Психология", no. 62 (February 2020): 18–36. http://dx.doi.org/10.34142/23129387.2020.62.01.
Full textAbstract:
Мета дослідження: концептуалізувати феномен «ризику особистості» та побудувати його теоретичну модель. Результати. У поданому дослідженні показано циклічну структурно-процесуальну модель ризику особистості, яка описує реальний цикл її перебування в ситуації ризику, що дає змогу розглядати особливості активності людини як прояв її суб’єктності в реакціях (діях) на ці ситуації. Процесуальність активності в ситуації ризику репрезентується через суб’єктивну оцінку ситуації, прийняття рішення, вибір моделі поведінки, реалізацію рішення, рефлексію результатів та визначається характером суб’єктивної оцінки ситуацій небезпеки і невизначеності в подальшому житті. Психологічну основу ризику особистості визначають такі його складові, як суб’єктивна оцінка ситуації небезпечної/невизначеної, схильність та готовність до ризику, так і системна взаємодія когнітивних, мотиваційно-регулятивних, конативних, афективних чинників. Висновки. Циклічна структурно-процесуальна модель ризику особистості відображує реальний цикл існування особистості в ситуації ризику, який дає можливість продемонструвати міру активності особистості як суб’єкта поведінки в ситуаціях ризику. Процес проходження особистості через етапи розгортання ситуації ризику структурований із урахуванням надбань психології прийняття рішень, психології вчинку, психології рефлексії та психології особистості. Виділені в моделі психологічні основи ризику особистості, а саме його ядро (схильність та готовність до ризику, суб’єктивна оцінка ситуації як небезпечної/невизначеної) й психологічні чинники визначають не тільки дослідницький, але і розвивальний потенціал запропонованої циклічної структурно-процесуальної моделі ризику особистості.
10
Kulchytska, Anna, and Tetiana Fedotova. "ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ МІЖ КОНСТРУКТОМ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ ТА ПРОЯВОМ АГРЕСИВНИХ ФОРМ ПОВЕДІНКИ ОСОБИСТОСТІ." Psychological Prospects Journal, no. 34 (December 29, 2019): 80–93. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2019-34-80-93.
Full textAbstract:
Професійна діяльність є однією із найважливіших сфер життя сучасної людини. Це не лише джерело матеріальних ресурсів, необхідних для забезпечення її базових потреб, а й підґрунтя для самореалізації, самоствердження особистості, задоволення амбіцій і прагнень. Синдром професійного вигорання займає одне із ключових місць серед широкого спектру суспільних проблем. Дослідження присвячене проблемі взаємозв’язку рівня сформованості синдрому професійного вигорання особистості та особливостей прояву агресії. У статті систематизовано та узагальнено сукупність наукових поглядів із проблематики професійного вигорання та агресії. Професійне вигорання визначено як відносно стійку властивість особистості, що зумовлена специфікою професійної діяльності та виступає відхиленням від соціальної норми, що призводить до негативних змін у поведінці. Агресія розглядається як будь-яка форма поведінки, націлена на образу, чи заподіяння шкоди в процесі суб’єктно-об’єктних відносин. Емпіричне дослідження ґрунтувалося на методиці О. Рукавішнікова «Визначення психічного вигорання», опитувальнику Басса-Дарки, та опитувальнику легітимізованої агресії М. Хогбен в адаптації С. М. Єніколопова і М. П. Цибульського. Встановлено, що у вибірці осіб із яскраво вираженим професійним вигоранням (перша группа), у порівнянні з працівниками не схильними до нього (друга группа), частіше фіксуються загальні індекси агресивності та ворожості, що перевищують допустиму норму. Диференціація представників обох груп виявлена і за схильністю до виявлення різних видів агресивної поведінки, зокрема, опосередкованої агресії, роздратування, образи, підозрілості. У результаті дослідження також проаналізовано схильність представників двох вказаних груп до легітимізації агресії у різних сферах життя.
Dissertations / Theses on the topic "Схильність людини"
1
Удоденко, М. А. "Психологічний аспект профорієнтаційної роботи при виборі педагогічної професії." Thesis, НТУ "ХПІ", 2016. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/22045.
Full textReports on the topic "Схильність людини"
1
Батаровська, І. С., Володимир Миколайович Соловйов, and Л. М. Строкач. Мережева структура вільного масштабу фондових ринків. Брама ІСУЕП, 2003. http://dx.doi.org/10.31812/0564/1040.
Full textAbstract:
Останнім часом все більше уваги приділяється міждисциплінарності біологічних, економічних, фізичних та соціальних складних систем. Кожна з таких систем містить багато компонентів, в процесі взаємодії яких проявляється загальна схильність систем до кооперації та адаптивності. Зокрема, в економічних системах адаптивна поведінка людини компанії чи країни відіграє принципово важливу роль у формуванні макроскопічних показників, таких як ціна товару, цінних паперів, валютний курс, і т.д., які переважно є результатом процесів самоорганізації. Пропонується дослідити зміни цін на акції S&P500 компаній з метою застосування теорії мереж вільного масштабу (scale-free networks) для фондових ринків. Зазвичай ціна акцій однієї компаній залежить від ряду інших