Academic literature on the topic 'Суб'єкти підприємницької діяльності'

У статті визначається, що розвиток ринкової економіки зумовив появу нових соціальних зв'язків, які вимагають правового регулювання. Як регулятор цих цивільних зв'язків виступає цивільне право. Отже, цивільні зв'язки є цивільно-правовими відносинами, які, у свою чергу, складаються з елементів - суб'єктів та об'єктів правовідносин. Суб'єктом права є індивід або організація, що володіють закріпленим у законі комплексом прав та обов'язків і здатні вступати у правові відносини. Найбільш часто використовується розподіл суб'єктів права на фізичних осіб і юридичних осіб. Громадяни (фізичні особи) є природними суб'єктами права, вони виникли й існують незалежно від належності до певних форм політичних товариств. На противагу цій категорії суб'єктів виступають юридичні особи (організації), які являють собою штучні суб'єкти й можуть існувати тільки там, де існує право. Це підтверджується також і моментом виникнення цих двох категорій суб'єктів, і моментом припинення їхньої правоздатності. Фізична особа-підприємець визначається як суб'єкт підприємництва. Вивчення суб'єкта підприємницької діяльності передбачає попереднє пізнання статусу суб'єкта цивільного права, правовий режим якого повністю поширюється й на суб'єкта підприємницької діяльності. Іншими словами, перш ніж стати суб'єктом підприємницької діяльності, особа є суб'єктом цивільного права. Пропонується таке визначення поняття: фізична особа-підприємець - це дієздатна фізична особа, зареєстрована в установленому порядку в статусі фізичної особи-під-приємця без статусу юридичної особи, яка здійснює на свій ризик і під свою майнову відповідальність самостійну, професійну, підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку від такої діяльності, має певні права й обов'язки, обумовлені підприємницькою діяльністю.

В статті розглядаються сутність, функції та форми підприємницької діяльності в сільському господарстві. Сучасний розвиток виробничих об'єднань характеризується використанням таких юридичних форм, які зберігають основні характеристики сімейного фермерського господарства і водночас створюють сприятливі умови для організації виробничих структур, адекватних великим підприємствам, сімейної передачі господарств. Тобто колективні форми фермерської діяльності увіковічують особистий і сімейний характер сільського господарства, попереджують «пролетаризацію» селянства, зберігають його статус господаря сільської території. Саме такі тенденції у формуванні підприємницької діяльності у сільському господарстві з огляду на вітчизняні реалії повинні бути враховані в розробках щодо реструктуризації і трансформації вітчизняного аграрного виробництва. Типовий сільськогосподарський виробник, навіть коли володіє малим сімейним господарством, поєднує інвестора, управлінця і керівника у ньому. У дещо більших структурах, таких як наприклад сімейні ферми, може бути ще й бухгалтером, організатором праці, спеціалістом із догляду за рослинами і тваринами, механізатором тощо. Про успішну підприємницьку діяльність, на наш погляд, можна говорити, якщо:підприємство має дохід для оплати всіх необхідних витрат; підприємство має додатковий дохід необхідний для сплати кредитів, які можуть бути за інвестовані; виробнича спроможність підприємства і його потенціал не зменшуються, а бажано – розвиваються. Дотримання цих умов може стати однією з важливих причин успішного розвитку підприємницької діяльності. Незважаючи на певні переваги чи недоліки окремих форм підприємницької діяльності, слід розвивати різні організаційно–правові форми в сільському господарстві на ринкових конкурентних умовах. Але при цьому необхідно враховувати, що суспільні зміни впливають на систему організаційно–економічних і правових відносин у сільському господарстві. Суб'єкти підприємницької діяльності, що господарюють сьогодні в сільському господарстві, функціонуючи на основі різних форм власності, не лише мають право на існування, але й, конкуруючи один із одним, створюють умови для розвитку ринкових відносин, прибуткового ведення сільськогосподарського виробництва.

Стаття присвячена адміністративно-правовому регулюванню функціонування суб'єктів господарювання та ролі окремих органів державної влади у правовідносинах, що виникають під час взаємодії корпорацій із державою. Встановлено, що адміністративно-правове регулювання розуміємо як цілеспрямований процес здійснення впливу держави в особі її компетентних органів за допомогою визначених правових засобів на учасників відповідних правовідносин, зокрема і юридичних осіб. З'ясовано, що призначення суб'єктів владних повноважень під час взаємодії зі сферою господарювання полягає у здійсненні ними контролю за дотриманням корпоративного законодавства й адміністративно-правового втручання для захисту порушених прав учасників корпоративних правовідносин або реалізації управління державними корпоративними правами та надання адміністративних послуг. Фактично, тип адміністративно-правового регулювання для корпоративних підприємств характеризує загальну спрямованість впливу права на суспільні відносини у процесі здійснення підприємницької діяльності. Здійснено умовний розподіл компетенцій суб'єктів владних повноважень на три великі групи: 1) повноваження, спрямовані на контроль за дотриманням корпоративного законодавства; 2) повноваження, спрямовані на захист порушених прав та інтересів активних учасників корпоративних відносин; 3) повноваження, пов'язані з управлінням державними корпоративними правами. Окрім того, було уточнено твердження стосовно того, що адміністративно-правове регулювання корпоративних правовідносин має істотний вплив як на всебічну діяльність держави, так і на всіх заді-яних у цьому процесі суб'єктів господарювання (підприємницькі та некомерційні суб'єкти). Також досліджено, що на ефективне функціонування корпоративних підприємств позитивно впливають адміністративно-правові засоби, способи та методи відповідного регулювання наявних правовідносин. З'ясовано, що суттєвим завданням суб'єктів, які виконують публічно-владні управлінські функції, є встановлення, підтримання й контроль за додержанням загальних та рівних для всіх суб'єктів господарювання умов забезпечення їхньої максимальної спрямованості на задоволення чинних необхідних потреб. В іншому разі порушення законодавства будь-ким з учасників правовідносин має наслідком очевидну невідповідність критеріям законності та порушує справедливий баланс між інтересами корпоративних підприємств та носіями влади.

Актуальність статті полягає в тому, що роль підприємницької діяльності для держави та суспільства складно переоцінити, адже вона має суттєвий вплив на всі сфери суспільного життя. Так, з економічної точки зору підприємницька діяльність сприяє залученню великих грошових коштів у різні галузі господарства, що сприяє розвитку національної економіки в цілому. Активні учасники підприємницької діяльності є найбільшими і основними платниками податків. Не можна не відмітити й соціальний ефект підприємництва, оскільки широка мережа малих і середніх підприємств сприяє створенню робочих місць. Підприємництво в суспільстві так само необхідне, як і в економіці; в установах сфери обслуговування - так само, як на промислових підприємствах. А тому важливим завданням держави є створити всі необхідні умови для забезпечення прав суб'єктів підприємницької діяльності. У статті на основі аналізу наукових поглядів учених та норм чинного законодавства України надано характеристику правового статусу окремих центральних органів виконавчої влади як суб'єктів забезпечення прав суб'єктів підприємницької діяльності. Наголошено, що як окремий вид суб'єктів забезпечення прав суб'єктів підприємницької діяльності у сфері оподаткування слід розглядати Кабінет Міністрів України. Адміністративно-правовий статус даного суб'єкта зумовлений декількома особливостями: він є вищим органом виконавчої влади, а тому координує та контролює діяльність усіх інших підпорядкованих йому органів у досліджуваному напрямі; він наділений широким колом повноважень у досліджуваній сфері; здійснює правове регулювання суспільних відносин, пов'язаних із забезпеченням прав суб'єктів підприємницької діяльності у сфері оподаткування. Узагальнено, що центральні органи виконавчої влади, набуваючи адміністративно-правового статусу суб'єктів забезпечення прав суб'єктів підприємницької діяльності, реалізують свої повноваження шляхом забезпечення формування та реалізації державної політики, а також окремі функції з реалізації державної політики у вказаному спрямуванні. Серед особливостей їхнього адміністративно-правового статусу слід назвати те, що: вони є представниками державної виконавчої влади; їхня компетенція поширюється на всю територію України; їхня назва залежить від їх функціонального призначення; вони наділені широким комплексом повноважень, спрямованих на забезпечення прав суб'єктів підприємницької діяльності у сфері оподаткування.

У статті визначено ознаки агробізнесу як аграрно-правової категорії. Наголошено, що агробізнес в юридичних науках не отримав повного та ґрунтовного дослідження. Внаслідок цього проблема визначення ознак агробізнесу є актуальною і такою, що потребує розв'язання. Окреслено, що сільськогосподарський товаровиробник - це основний суб'єкт у правовідносинах агробізнесу. Крім нього, у правовідносини в сфері агробізнесу вступають і допоміжні суб'єкти, зокрема оператори ринку харчових продуктів, учасники оптового ринку сільськогосподарської продукції тощо. При цьому кінцевим суб'єктом правовідносин агробізнесу завжди є споживач. Визначено, що першим рівнем складних правовідносин агробізнесу буде виступати селекційне винахідництво, яке дає змогу отримати нові винаходи у сфері АПК; другим - виробництво, переробка; третім - логістика; четвертий рівень передбачає доведення продукції до кінцевого споживача. Між названими правовідносинами можна простежити стійкі, однорідні зв'язки. Встановлено, що агробізнесу як правовій категорії притаманні такі ознаки: 1) агробізнес здійснюється спеціальним суб'єктом, який спеціалізується на проведенні сільськогосподарської діяльності; 2) здійснення агробізнесу передбачає наявність спеціальних активів (земля, обладнання, водні ресурси тощо); 3) його сутність становить господарська (підприємницька) діяльність; 4) він виступає складною системою правових зв'язків у вигляді правовідносин із селекційного винахідництва, виробництва, переробки, реалізації сільськогосподарської продукції та підтримки розвитку села; 5) спрямовується на виробництво, реалізацію сільськогосподарської продукції та виконання послуг у сфері сільськогосподарського виробництва; 6) між суб'єктами агробізнесу виникають внутрішні та зовнішні правовідносини; 7) мета агробізнесу полягає в отриманні прибутку, задоволенні потреб споживачів у сільськогосподарській продукції з урахуванням розвитку села та сільської місцевості, підтримки екологічної безпеки; 8) агробізнес обов'язково передбачає наявність організаційного (аграрний менеджмент) і матеріально-технічного забезпечення (сільськогосподарська техніка, пально-мастильні матеріали, насіння, добрива тощо); 9) відносини агробізнесу регулюються нормами аграрного права.

Актуальність: Якісна підготовка магістрів з фізичної культури і спорту до підприємницької діяльності зумовлена потребами суспільства у створенні мережі спортивно-оздоровчих закладів, доступних для широких верств населення, діяльність яких спрямована на збереження здоров’я людей. У статті розкриваються педагогічні умови розвитку підприємницької компетентності майбутніх магістрів з фізичної культури і спорту (ФКіС). Розвиток підприємницької компетентності майбутніх магістрів з фізичної культури і спорту зумовлений створенням у ЗВО відповідного освітньо-розвивального середовища, яке інтегрує процеси професійної підготовки в галузі фізичної культури і спорту та підготовки до підприємницької діяльності. Мета: проаналізувати існуючі педагогічні умови для розвитку підприємницької компетентності у вітчизняних ЗВО і зокрема у закладах з підготовки фахівців із фізичної культури і спорту (ФКіС). Обгрунтувати доцільність їх упровадження в закладах вищої освіти. Методи: для вирішення поставлених завдань використовували теоретичний аналіз, узагальнення даних науково-методичної літератури. Також було проведено експертне оцінювання обставин, які впливають на рівень професійної підготовки майбутніх магістрів з ФКіС і рейтингової оцінки педагогічних умов розвитку підприємницької компетентності, що найчастіше зустрічаються в наукових дослідженнях та методичних рекомендаціях вітчизняних і зарубіжних педагогів. Результати: за результатами проведеного експертного оцінювання обставин, що впливають на рівень професійної підготовки майбутніх магістрів з ФКіС, було визначено наступні педагогічні умови розвитку в них підприємницької компетентності: залучення студентів магістратури до розроблення планів підприємницької діяльності; відпрацювання навичок створення бізнес-проектів; стимулювання позитивної мотивації до розвитку підприємницької компетентності майбутніх магістрів з ФКіС у процесі професійної підготовки; запровадження курсу «Підприємницька діяльність у галузі фізичної культури і спорту» до змісту професійної підготовки майбутніх магістрів із фізичної культури і спорту; застосування технологій імітаційно-рольового навчання в межах реалізації персоналізованої освіти та тенденцій практико-орієнтованого навчання. Висновки: визначено основні умови успішного розвитку підприємницької компетентності (залучення магістрантів до цілепокладання і планування спільної та індивідуальної освітньої діяльності; використання форм організації творчої та проєктної діяльності; організація взаємодії із суб'єктами успішної підприємницької діяльності; створення психологічно комфортного освітнього середовища для ознайомлення із сучасними спортивними підприємствами та організаціями); обгрунтовано найбільш ефективні форми й засоби формування підприємницької компетентності у майбутніх магістрів ФКіС (розроблення планів підприємницької діяльності, створення бізнес-проєктів і стартапів; використання ділових ігор; застосування проблемного та проєктного навчання; активізація позааудиторної діяльності студентів на базі бізнес-центрів, консультаційних центрів, центрів кар’єри).

Актуальність статті полягає у тому, що слабкість і недосконалість правового захисту підприємництва, невре-гульованість багатьох його аспектів, неузгодженість нормативних актів негативно впливають на ефективність підприємництва в Україні. Крім того, низький рівень правосвідомості підприємців призводить до виникнення «тіньового» підприємництва, а також до появи квазі-правових інституцій залагодження конфліктів і забезпечення виконання зобов'язань. Нині перед державою стоїть завдання створення як економічних, так і соціальних передумов, які б дозволили ефективно розвиватися підприємництву. У статті на основі аналізу наукових поглядів вчених і норм чинного законодавства України надано характеристику сучасному стану забезпечення прав суб'єктів підприємницької діяльності у сфері оподаткування. Аргументовано, що у галузі забезпечення прав суб'єктів підприємницької діяльності у сфері оподаткування існує чимала кількість проблем, серед яких чинне місце посідає також проблема невизначеності на законодавчому рівні термінології, яка активно використовується у законодавстві, що призводить до вільного тлумачення податкового законодавства податківцями, що в більшості випадків робилося не на користь платників податків. Зазначено, що важливим фактором у появі правового нігілізму у сфері оподаткування є недосконалість правової освіти та елементарне незнання права підприємцями та представниками органів влади. Доведено, що сучасний стан забезпечення прав суб'єктів підприємницької діяльності у сфері оподаткування характеризується значною кількістю прав суб'єктів підприємництва у сфері оподаткування та забезпечуються за допомогою великої кількості нормативно-правових актів різної юридичної сили. Наголошено, що забезпечення таких прав не обмежується лише прийняттям нормативно-правових актів. Слід також вказати на активну державну політику, яка спрямована на кардинальне реформування податкової системи, що позитивно відображається на якості забезпечення прав суб'єктів підприємницької діяльності. Однак, реалізуючи вказану політику, держава насамперед піклується про свої інтереси, при цьому забуваючи про суб'єктів підприємницької діяльності, їх законні права та інтереси, про що дуже чітко свідчить незадоволеність існуючим станом речей з боку платників податків.

Споживання харчових продуктів є незмінною частиною нашого життя. На сьогоднішній день забезпечення харчуванням у навчальних закладах, в установах охорони здоров'я та взагалі в багатьох державних установах відбувається за допомогою електронних закупівель. Відповідно до Закону України «Про державні закупівлі», закупівля це - придбання замовником товарів, робіт і послуг в порядку, встановленому цим Законом [1]. Це є обов'язковим для всіх розпорядників бюджетних коштів і відображається на платформі Prozorro. Така спрямованість економіки є нічим іншим, як прикладом цифрової економіки. Цифрову економіку також іноді називають інтернет-економікою, новою економікою, або веб-економікою. [2] Під цифровий економікою найчастіше розуміють виробництво, продажу та поставки продуктів через комп'ютерні мережі, як і в нашому випадку. Мета «Prozorro» - максимальна прозорість процесу державних закупівель та простота доступу. Основним питанням, яке виникає за участю підприємства в таких закупівлях, це ризики. Вони є на будь-якому етапі діяльності, і можуть виникати незалежно від його дій. З огляду на досить недавнє виникнення такої електронної системи, проблема оцінки таких ризиків є досить важливою і вимагає вивчення. В системі публічних закупівель суб'єкт підприємницької діяльності виступає в ролі учасника, і саме цей статус і є причиною виникнення ризиків. Говорячи про цю систему, можна сказати, що тут в більшості випадків виникають саме фінансові ризики, в частині можливості втрати частину свого капіталу, а також неотримання бажаного доходу, або в недостатньому обсязі.Під втратою частини капіталу розуміється втрата коштів, сплачених за участь у тендерній процедурі. Незалежно від результатів процедури закупівлі вони не повертаються суб'єкту підприємницької діяльності. Під ризиком неотримання бажаного доходу розуміється такий випадок, коли незалежно від об'єктивних чи суб'єктивних причин учасник програє тендер і не отримує додаткового стабільного доходу. І останній випадок, коли підприємство отримує дохід менше бажаного. Це відбувається в результаті скорочення обсягів фінансування і зменшення обсягів закупівлі. Державні закупівлі одночасно є гарантом отримання стабільного доходу, але в той же час можуть стати і причиною його зменшення.

АНОТАЦІЯ Актуальність проблеми обумовлена тим, що формування високого рівня підприємницької культури майбутніх бакалаврів фізичної культури і спорту не можливе без забезпечення певного рівня медійної та інформаційної грамотності, володіння інформаційними технологіями, обізнаності щодо основних засобів маркетингових комунікацій у спортивно-оздоровчій діяльності. З огляду на стрімкий розвиток інформаційних технологій інформаційно-комунікаційні навички здобувачів вищої освіти мають вплив на формування підприємницької культури, як і знання економічних законів та управлінських технологій. Метою статті є розроблення змістовного наповнення навчального модуля "Цифрове забезпечення підприємництва" та визначення доцільних форм і методів освітнього процесу як педагогічних умов формування інформаційно-комунікаційного компонента підприємницької культури бакалаврів фізичної культури і спорту. Для досягнення поставленої мети було використано абстрактно-логічний та системно-структурний методи дослідження. Відповідно до авторської концепції процес формування підприємницької культури здобувачів вищої освіти передбачає реалізацію підготовчого, теоретичного та практичного етапів. Визначено, що засвоєння навчального матеріалу дисципліни "Інформаційні технології у фізичній культурі і спорті", зокрема її змістовного модуля "Цифрове забезпечення підприємництва", може бути підготовчим етапом процесу формування підприємницької культури майбутніх бакалаврів фізичної культури і спорту. Структура зазначеного модуля містить три теми, засвоєння змісту яких передбачає проведення лекцій (6 год.), практичних занять (6 год.) та самостійну роботу студентів (18 год.). Головними навчальними завданнями аудиторної та позааудиторної роботи є: ознайомлення майбутніх бакалаврів з можливостями інформаційних систем управління проєктами, сервісів для створення сайтів, складання ментальних мап та прикладних комунікаційних програм для мобільних пристроїв. Формами і методами навчання визначено: традиційна лекція, лекція-прес-конференція, лекція-візуалізація, метод проєктів з використанням комп'ютерної програми "OpenProject", презентація і захист результатів самостійної роботи. Визначено, що самостійну роботу здобувачів вищої освіти доцільно спрямувати на розвиток термінологічної бази, яка необхідна для рефлексії та організації освітнього процесу. Зазначені форми й методи навчання дозволяють сформувати в студентів усвідомлення себе як суб'єктів творчості та значно активізувати їхню пізнавальну діяльність. Ключові слова: підприємницька культура; інформаційно-комунікаційні навички; інформаційні технології; форми і методи навчання; управління проєктами; створення сайту

У статті розглянуто види реалізації конституційної свободи особи на підприємницьку діяльність. Проаналізовано праці авторів, які досліджували проблему. Підсумок проаналізованих наукових праць дав можливість сформулювати поняття видів реалізації конституційної свободи особи на підприємницьку діяльність. Ознаками названого поняття видів реалізації названої свободи, на нашу думку, є такі: а) здійснення виробництва товарів і надання послуг; б) здійснення товарно-грошових, торговельно-обмінних та фінансових операцій; в) здійснення посередницької та зовнішньоекономічної діяльності; г) закріплені нормами міжнародного права, Конституції та законів України і деталізовані поточним законодавством; д) здійснюються з метою отримання економічної та соціальної вигоди і прибутку. Видами реалізації конституційної свободи особи на підприємницьку діяльність є закріплена нормами міжнародного права, конституції та законів України і деталізована в поточному законодавстві діяльність суб'єктів правовідносин зі здійснення виробництва товарів і надання послуг, грошових, торговельно-обмінних і фінансових операцій, посередницької та зовнішньоекономічної сфери з метою отримання прибутку та економічного результату. Реалізація конституційної свободи особи на підприємницьку діяльність може здійснюватися у вигляді:1) виробництва товарів і надання послуг; 2) товарно-грошових, торговельно-обмінних та фінансових операцій; 3) посередницької діяльності; 4) зовнішньоекономічної діяльності. Здійснення запропонованих змін до Закону України від 16 квітня 1991 р. «Про зовнішньоекономічну діяльність» сприятиме удосконаленню реалізації конституційної свободи особи на підприємницьку діяльність.

Зміна політичних та економічних обставин в Україні призводить до посилення нестабільності умов господарювання, надмірного податкового навантаження на підприємства. Податки суттєво впливають на платоспроможність, стійкість та можливість формування ресурсів для інвестиційної діяльності підприємств. Вплив деяких податків на доходи бюджету та стан підприємств залежить від бази оподаткування, чим буде більша база оподаткування тим більший вплив вона спричиняє. Інвестиційна активність економіки значуще відіграє роль у підвищенні виробничого потенціалу країни та формування доходів бюджету.

Динник О. М. Здійснення та захист підприємницьких прав людини та громадянина : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 081 "Право" / наук. керівник О. О. Бичківський. Запоріжжя : ЗНУ, 2021. 121 с.
UA : Кваліфікаційна робота складається зі 121 сторінки, містить 72 джерел використаної інформації. Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Відповідне право ґрунтується на свободі підприємницької діяльності, а саме у здійсненні особою на власний розсуд і ризик господарської діяльності, яка не заборонена законом та з метою одержання прибутку. Необхідно зазначити, що право на підприємницьку діяльність посідає провідне місце в системі прав і свобод людини і громадянина. Реалії сьогодення свідчать лише про те, що проблема захисту прав і законних інтересів суб’єктів підприємницької діяльності набула ще більшої актуальності. Передусім, неналежний і недосконалий правовий захист, неврегульованість деяких його аспектів, неузгодженість і суперечливість нормативно-правових актів, недостатність правової освіченості суб’єктами підприємницької діяльності, яка призводить до створення нелегального бізнесу. Саме ці фактори зумовлюють актуальність обраної теми та необхідність дослідження законодавчого врегулювання у сфері здійснення та захисту прав суб’єктів підприємницької діяльності. Метою кваліфікаційної роботи є детальний розгляд права на здійснення підприємницької діяльності та аналіз ефективності існуючих форм та способів захисту прав і законних інтересів суб’єктів підприємницької діяльності, які можуть бути застосовані у випадку порушення, невизнання чи оспорювання прав суб’єктів підприємницької діяльності, та обґрунтованість аргументами позиції щодо пропозицій удосконалення чинного законодавства у сфері захисту прав суб’єктів господарювання. Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають в процесі здійснення та захисту прав суб’єктів підприємницької діяльності. Предметом дослідження є правове регулювання механізму здійснення та захисту прав суб’єктів підприємницької діяльності. Методологічну основу роботи складає система загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, завдяки яким можливо буде отримати обґрунтовані результати досліджень. Діалектичний метод використано для дослідження правової природи та особливостей способів захисту прав суб’єктів господарювання. Системний метод було застосовано для вивчення групи способів захисту, що застосовуються лише судами, несудові та змішані способи захисту прав суб’єктів господарювання. За допомогою історико-правового методу проаналізовано положення вітчизняного законодавства. Порівняльно-правовий метод використано для вивчення досвіду іноземних країн в сфері захисту прав суб’єктів господарювання. Догматичний метод застосовано для дослідження аналізу та змісту норм чинного законодавства України з питань застосування окремих способів захисту прав суб’єктів господарювання. У процесі роз'яснення певних юридичних конструкцій і формулювань застосовувались прийоми формальної логіки і лексико-граматичного аналіз. Емпіричну основу дослідження становлять господарське, цивільне, адміністративне, господарсько-процесуальне та адміністративно - процесуальне законодавство України, практика діяльності господарських, цивільних та адміністративних судів, а також рішення Конституційного Суду України.
EN : Qualification work consists of 121 pages, contains 72 sources of information used. According to Art. 42 of the Constitution of Ukraine, everyone has the right to entrepreneurial activity, which is not prohibited by law. The relevant right is based on the freedom of entrepreneurial activity, namely in the implementation of a person's own discretion and risk of economic activity, which is not prohibited by law and for profit. It should be noted that the right to entrepreneurial activity occupies a leading place in the system of human and civil rights and freedoms. The realities of today only show that the problem of protecting the rights and legitimate interests of business entities has become even more relevant. First of all, inadequate and imperfect legal protection, unresolved aspects of it, inconsistencies and inconsistencies of legal acts, lack of legal education of business entities, which leads to the creation of illegal business. It is these factors that determine the relevance of the chosen topic and the need to study the legal regulation in the field of implementation and protection of the rights of business entities. The purpose of the qualification work is a detailed consideration of the right to conduct business and analysis of the effectiveness of existing forms and methods of protection of the rights and legitimate interests of business entities that can be used in case of violation, non-recognition or challenge of business entities, and validity of arguments positions on proposals for improving the current legislation in the field of protection of the rights of economic entities. The object of research is the legal relations that arise in the process of exercising and protecting the rights of business entities. The subject of the study is the legal regulation of the mechanism of implementation and protection of the rights of business entities. The methodological basis of the work is a system of general scientific and special research methods, thanks to which it will be possible to obtain sound research results. The dialectical method is used to study the legal nature and features of ways to protect the rights of economic entities. The systematic method was used to study a group of remedies used only by courts, non-judicial and mixed methods of protecting the rights of economic entities. Using the historical and legal method, the provisions of domestic legislation are analyzed. The comparative law method is used to study the experience of foreign countries in the field of protection of the rights of economic entities. The dogmatic method is used to study the analysis and content of the current legislation of Ukraine on the application of certain methods of protection of the rights of economic entities. In the process of explaining certain legal constructions and formulations, the methods of formal logic and lexical-grammatical analysis were used. The empirical basis of the study is economic, civil, administrative, economic-procedural and administrative-procedural legislation of Ukraine, the practice of commercial, civil and administrative courts, as well as decisions of the Constitutional Court of Ukraine.