Academic literature on the topic 'Страховий процес'

Дослідження присвячене виявленню особливостей управління фінансами страхових компаній в контексті реалізації страхового інтересу. Розглянуто процес реалізації страхового інтересу в загальній структурі управління фінансами страховика: під час укладання договору страхування та після настання страхового випадку. Проаналізовано динаміку показників впливу на управління фінансами страхових компаній на страховому ринку України. Обґрунтовано, що від якості управління страховими угодами залежить основне джерело доходів страхових компаній – обсяги надходжень страхових премій. Автором проаналізовано напрями управління фінансами під час врегулювання страхових збитків та виплати страхового відшкодування, визначено етапи у циклі управління страховими виплатами. Виокремлено методологічну базу врегулювання збитків.

Необхідність забезпечення сталого розвитку українського ринку страхування на основі інтеграції та гармонізації з країнами Європейського Союзу, запровадження у національне законодавство європейських стандартів, принципів і культури надання страхових послуг об’єктивно обумовлюють потребу удосконалення правового регулювання надання страхових послуг. Специфіка страхових послуг потребує поглибленого та комплексного наукового опрацювання різних аспектів цієї правової категорії з метою підвищення рівня страхового захисту, визначення сутності процесу надання страхових послуг у сучасних умовах господарювання. Метою статті є розкриття господарсько-правової природи страхових послуг як результату діяльності страховиків, проведення порівняльного аналізу існуючих у правовій доктрині господарського права визначень понять “страхування” і “страхова послуга”, “страховий продукт” та їх співвідношення. З урахуванням того, що у науковому середовищі існує доволі велика кількість теоретичних концепцій, коли страхова послуга розглядається як дія, діяльність, економічне благо, функції, економічні відносини, операція уточнено поняття страхової послуги як сукупності процесу та результату. Зазначається, що страхова послуга є складною правовою категорією, сутність якої має комплексний характер і може розглядатися в економічному та правовому аспектах. Акцентовано увагу на притаманності характеристик товару, який має цінову визначеність і вартісний характер. Обґрунтовано, що важливим проявом специфіки страхових послуг є єдність процесу надання послуги та її результату – задоволення потреб страхувальників у страховому захисті. На основі такого підходу запропоновано класифікацію страхових послуг, що передбачає виокремлення двох основних груп – основних і додаткових. Під основними послугами слід розглядати послуги з надання страхового захисту, тоді як інші послуги, що не передбачають надання страхового захисту, відносяться до додаткових. У результаті проведеного аналізу основних концепцій розуміння страхової послуги додатково аргументовано, що з урахуванням господарсько-правової природи страхування як виду господарської діяльності, страхова послуга не зводиться до самої дії або діяльності страховика, а може розглядатись як окреме явище, що має характер нематеріального блага та полягатиме у наданні страховиком страхувальнику страхового захисту у разі настання певних подій (страхових випадків). Відповідно, процес надання страхової послуги у господарсько-правовому значенні пропонується розглядати як комплекс фактичних та/або юридичних дій страховика (що мають значення юридичного факту, оскільки їхнє вчинення спричиняє правові наслідки для страхувальника), спрямованих на запобігання, подолання і відшкодування збитків, заподіяних конкретним об’єктам, матеріальним цінностям юридичних і фізичних осіб, життю і здоров’ю фізичних осіб тощо, і відбувається у певному порядку, визначеному відповідно до умов договору та/або вимог законодавства, і передбачає декілька етапів, зокрема й укладання договору та належне виконання своїх зобов’язань учасниками процесу. Автори обґрунтовують висновок про необхідність уточнення у господарському законодавстві поняття страхування як виду господарської діяльності з урахуванням класифікації страхових послуг на основні та додаткові. Відповідно, запропоновано розглядати страхування як діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб’єктів господарювання (страховиків), спрямовану на надання послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їхніх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються зі сплати страхувальниками страхових платежів, а також надання інших додаткових послуг (ремонт ушкодженого майна, юридичне сприяння, заміна пошкодженого майна, консультування тощо). Для забезпечення практичних аспектів у виробленні сучасних підходів до правового регулювання надання страхових послуг запропоновано внести зміни до чинного законодавства, зокрема Господарського кодексу України.

Високий ступінь ризикованості надання страхових послуг і значне зростан ня господарських операцій щодо страхового захисту зумовлює доцільність дослідження професійної фінансової діяльності у сфері страхування та актуальність зазначеної статті. Метою статті є аналіз існуючих в економіко-правовій доктрині позицій щодо страхування як виду господарських правовідносин, страхової діяльності як виду професійної фінансової діяльності. Проаналізувати співвідношення категорій “страхова послуга”, “страховий продукт” і “страховий товар”, а також сформулювати визначення поняття страхового інтересу, страхової послуги. На підставі виділених ознак запропонувати визначення страхування і страхової діяльності та її види. Авторка розглядає господарський інтерес для споживачів як потреби учасників господарських відносин у певній продукції, роботах, послугах, що задовольняються суб’єктами господарювання у процесі здійснення своєї господарської діяльності. З огляду на це, поняття страхового інтересу визначається як господарський інтерес страхувальника у захисті своїх майнових інтересів, що задовольняється страховиками/перестраховиками у результаті здійснення своєї професійної фінансової діяльності у сфері страхування. У результаті проведеного дослідження зроблено висновок, що страховий продукт і страхова послуга мають різне значення, але є взаємопов’язаними категоріями, оскільки страхувальник не отримає страхову послугу, якщо не буде страхового продукту. Страхова послуга визначається як господарська операція, що здійснюється суб’єктами господарювання (страховиками/перестраховиками, товариствами взаємного страхування), з метою задоволення потреб споживачів (страхувальників) у захисті своїх майнових інтересів за рахунок спеціально створеного грошового фонду у разі настання страхових випадків. З огляду на це, пропонується в ст. 4 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” послуги у сфері страхування як вид фінансових послуг замінити на страхові послуги. Сформульовані такі визначення. Страхування – це вид господарських правовідносин, що виникають між страховиком і страхувальником у процесі здійснення страхової діяльності, пов’язаної з наданням страхових послуг. Пропонується уніфіку-вати визначення страхування, що міститься у різних нормативно-правових актах і закріпити термін “страхування” за видом господарських відносин, а також вживати похідні терміни “страхова діяльність” для позначення виду професійної фінансової діяльності у сфері страхування, “страхова послуга” – для виду фінансових послуг. Страхова діяльність – це професійна фінансова діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (страховиками/перестраховиками, товариствами взаємного страхування), з метою задоволення потреб споживачів (страхувальників) у захисті своїх майнових інтересів за рахунок спеціально створеного грошового фонду у разі настання страхових випадків. Здійснено поділ професійної фінансової діяльності у сфері страхування за предметною ознакою, за змістом і за формою страхування.

У статті розглянуто види фінансових ризиків страхової компанії, виділено причини, які можуть посприяти виникненню фінансових ризиків: економічні фактори, зовнішні втручання в діяльність страхової компанії, юридичні втручання, внутрішні дії (або бездіяльність), нестабільність фінансового ринку. Виділено наступні види фінансових ризиків страхової компанії: ризики, пов’язані із купівельною спроможністю грошей; ризики, пов’язані із вкладанням капіталу; ризики, пов’язані із операційною діяльністю компанії. Виокремлено фінансові ризики, які можна застрахувати і які не можна застрахувати. Виділено найбільш чутливі складові діяльності страхових компаній до фінансових ризиків: продажі, податки, маркетинг, інвестиції, фінанси. Процес управління ризиками передбачає здійснення як внутрішнього, так і зовнішнього факторного аналізу. Виділено п’ять етапів, з яких складається процес управління фінансовими ризиками страхової компанії: ідентифікація, оцінка, пріоритизація, реагування, реалізація плану управління ризиками. До найважливіших загроз фінансової діяльності страхової компанії при оцінці фінансових ризиків віднесено наступні види ризиків: ризик втрати платоспроможності; ризики втрати фінансової стійкості та незалежності. Проведено розрахунки коефіцієнтів оцінки фінансового стану та ризиків страхової компанії. За результатами розрахунків зроблено висновок, що страхова компанія, яку було обрано для дослідження, підтверджує статус фінансово стійкої та надійної компанії. Більшість показників перевищували нормативний рівень в декілька разів, показуючи позитивні тенденції до збільшення. Наведено порівняльну характеристику основних методів, завдяки яким у компаніях відбувається процес мінімізації фінансових ризиків. У страховій компанії, яка досліджувалась, для зниження фінансових ризиків використовується методи диверсифікації, хеджування і страхування ризиків. Зроблено висновок, що стандартизація фінансових ризиків у діяльності страхових компаніях відсутня. Великі страхові компанії нівелюють виникнення фінансових ризиків обсягами надання страхових послуг, а невеликі страхові компанії приймають рішення в основному спираючись на міркуванні їх власників або управляючих компанією.

У статті досліджено особливості організації системи внутрішнього контролю в діяльності страхових компаніях. Внутрішній контроль створюється з метою дотримання діяльності страховиків вимогам законодавства. Зосереджено увагу на тому, що внутрішній контроль страхової організації повинен поширюватися не тільки на страхову сферу, а й на сферу діяльності, яка здійснюється в зв'язку зі страховою діяльністю, тобто в зв'язку з інвестиційною діяльністю страхової організації, оскільки розширилися можливості страховиків для активної участі на фондовому ринку і перетворення їх у важливих учасників інвестиційного процесу, якими страхові організації є майже в усьому світі. На нашу думку, введення служби внутрішнього контролю - це необхідність нинішнього етапу розвитку страхування в Україні. Розглянуто основні форми внутрішнього контролю в страхових організаціях, розкрито їх сутність. Досліджено основні напрями вдосконалення системи організації внутрішнього контролю в страхових організаціях. Зосереджено увагу на розвитку системи «Комплаєнс-контролю» в системі внутрішнього контролю страховиків.

Страхові компанії відіграють провідну роль у становленні та подальшому розвитку країн з перехідною економікою, їхня спроможність нівелювати різні несприятливі події, а також бути активними інвесторами на фінансовому ринку стимулюють трансформаційні процеси в економіці. Водночас ефективне функціонування самих страхових компаній забезпечується реалізацією значної кількості управлінських процесів, базовим з яких є формування оптимального страхового портфеля. У сучасних умовах завдання управління страховим портфелем актуалізується передусім унаслідок появи ризиків, зумовлених розвитком інформаційних технологій і автоматизованих систем управління, а також ризиків, що виникають внаслідок трансформаційних тенденцій щодо конвергенції та інтеграції сегментів фінансового ринку, раніше не пов'язаних між собою. Окрім цього, потребу дослідження питань щодо управління страховим портфелем зумовлюється появою нових інструментів мінімізації ризиків, що дають змогу змінювати підходи до формування страхового портфеля, включаючи в нього більше спеціалізованих і масштабних ризиків без загрози втрати платоспроможності компанії. З урахуванням сучасних тенденцій розвитку фінансового ринку, зокрема його трансформації, під впливом глобалізаційних процесів виникає об'єктивна потребу у розвитку та вдосконаленні підходів до управління страховим портфелем страхових компаній. Досліджено теоретичні засади управління якістю страховим портфелем та обґрунтовано підходи до формування оптимального страхового портфеля з урахування заданого рівня ризику та прибутковості, що є однією з умов забезпечення фінансової стійкості страховика. Проаналізовано структуру страхового портфеля ПрАТ АСК "ІНГО Україна" і оцінено його збалансованість. Визначено, що страхова компанія має високу прибутковість та досить низьку ризиковість.

В рамках статті досліджуються зміст і основні проблеми формування, реалізації та управління фінансовою стратегією страхової компанії, фінансового стратегічного планування. Позначається місце фінансової стратегії в загальній системі фінансового планування та прогнозування. Розроблено етапи впровадження фінансових стратегій страховими компаніями на основі існуючих розробок для інших суб’єктів господарювання, розкрито сутність та послідовність здійснення кожного з етапів застосування страховою компанією фінансової стратегії. Проведено аналіз адекватності розроблених етапів фінансової стратегії страхових компаній існуючим екзогенним та ендогенним факторам та обґрунтовано застосування саме розроблених стратегічних етапів. Проведено аналіз законодавчих змін стосовно регулювання діяльності учасників небанківського фінансового ринку та встановлені вірогідні результати вказаних змін. Встановлено позитивні та негативні наслідки запровадження змін законодавства стосовно «СПЛІТУ». Виявлено зміну факторів, які впливають на процес здійснення суб'єктами небанківського фінансового ринку своєї діяльності та здійснено її аналіз на основі існуючих статистичних даних. На основі аналізу літературних джерел та існуючого досвіду діяльності страхових компаній досліджено вплив запровадження Закону про «СПЛІТ» на фінансову стратегію страхової компанії. Дається оцінка перспектив та ефективності впровадження заходів щодо змін умов регулювання страхових компаній як учасників небанківського фінансового ринку. Проаналізовано зміну чинників, що впливають на провадження страховою компанією фінансової стратегії у зв’язку з запровадженням закону про «СПЛІТ» та здійснено передбачення майбутньої результативності здійснення страховими компаніями своєї фінансової стратегії в умовах практичного запровадження Закону про "СПЛІТ".

У статті досліджено сутність процесу рейтингової оцінки страхових компаній зі страхування життя, як інструменту виявлення їх фінансової надійності та стійкості на страховому ринку. Охарактеризовано та узагальнено підходи щодо визначення поняття «рейтинг», «рейтингова оцінка» та «рейтингування». Виділено ознаки об’єктивної рейтингової оцінки об’єкта оцінки. Рейтингові оцінки вельми складні і неоднозначні. Крім того, можливі різноманітні підходи до оцінки діяльності страхових компаній. З погляду на це, виникає питання який для нас є найбільш придатним Досліджено нормативно-правову базу щодо здійснення рейтингової оцінки страховиків на основі чого зроблено висновок, що на сьогоднішній день в Україні існує система нормативно-правових актів, що закріплюють статус та порядок рейтингування. Наведено методику оцінки діяльності страхової компанії, яка затверджена Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 3755 «Про затвердження Рекомендацій щодо аналізу діяльності страховиків». Відповідно до цієї методики за даними 2017 року розрахували показники тестів раннього попередження для обраних страхових компаній зі страхування життя різних корпоративних моделей: ПрАТ «Страхова компанія «PZU Україна страхування життя» – іноземний капітал, ПАТ СК «Блакитний Поліс» – кептивна страхова компанія та ПрАТ «Страхова Група «ТАС – страхування життя» – вітчизняний капітал та розробили рейтингування за цими даними. Інтегральна рейтингова оцінка кожної компанії визначена шляхом порівняння розрахованого значення із шкалою нормативних показників відповідно до методики. Зроблено висновок, що рейтинг оцінює відносну фінансову безпеку страхувальників, які уклали договір із страховиком, і є зручним інструментом для диференціації кредитної якості страхових компаній, а також дозволяють констатувати, що вітчизняний страховий ринок, демонструючи досить високі темпи розвитку, не посідають чільних позицій у рейтингу світового страхового ринку і майже не впливають на результати його функціонування.

Актуальність теми дослідження. Останнім часом стрімко зростає інтерес до комп’ютерних технологій прогнозування у страховій справі. Таке прогнозування може бути використано, зокрема, для визначення цінової політики страхових компаній. Постановка проблеми. Наразі виникає необхідність розробки простих та точних чисельних алгоритмів оцінювання ймовірності банкрутства, які можуть бути ефективно реалізовані комп’ютерними програмними засобами. Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сьогодні накопичений великий інструментарій чисельних методів оцінювання різних характеристик процесу страхового ризику – ймовірностей банкрутства на скінченному та нескінченному часових горизонтах, математичного сподівання та дисперсії часу банкрутства тощо. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Наявні методи або є занадто складними в реалізації, або демонструють недостатню точність оцінювання. Постановка завдання. Розробка чисельного алгоритму, що уточнює класичну апроксимацію де Вілдера для оцінювання ймовірності банкрутства на нескінченному часовому горизонті у страховій моделі Крамера-Лундберга, а також дослідження точності роботи цього алгоритму на основі формули Беєкмана. Виклад основного матеріалу. У статті розроблено новий метод наближеного знаходження ймовірності виродження процесу страхового ризику Крамера-Лундберга на нескінченному часовому горизонті. Цей метод уточнює апроксимацію, запропоновану Ф. де Вілдером, шляхом заміни еталонного експоненціального розподілу страхових виплат на суміш двох експоненціальних. Комп’ютерне моделювання показує істотно вищу точність запропонованого алгоритму в порівнянні з підходом де Вілдера. Висновки відповідно до статті. Запропонований у роботі алгоритм дозволяє оцінювати ймовірність банкрутства страхової компанії в моделі Крамера-Лундберга. Метод заснований на заміні процесу страхового ризику іншим процесом ризику, для якого страхові виплати розподілені за законом, що є сумішшю двох експоненціальних розподілів. Перевагою розробленого методу є його істотно вища точність у порівнянні з апроксимацією де Вілдера. Особливостями методу є вища складність реалізації внаслідок необхідності наближеного розв’язання системи нелінійних рівнянь, а також те, що ця система має придатні розв’язки не для будь-якого розподілу страхових виплат.

У статті досліджено сутність послуги, її тлумачення у національних і міжнародних нормативно-правових актах. Встановлено, що послуги необхідно визначати та класифікувати відповідно до функціонального призначення фінансового сектору (сектору фінансових корпорацій), де виробляються страхові та пов’язані з ними послуги. Запропоновано класифікацію страхових і пов’язаних з ними послуг за відповідними ознаками. Визначено сутність індустрії страхових і пов’язаних з ними послуг, а також страхової послуги, продукту та комплексу послуг. Запропоновано етапність процесу їхнього впровадження на ринок страхових послуг.

У дисертації досліджено сутність страхового портфеля, розглянуто види і типи страхових портфелів, визначено сутність збалансованого страхового портфеля. Досліджено теоретичні і практичні аспекти управління страховим портфелем в Україні, визначено основні етапи цього процесу. Ідентифіковано зміни в політиці страхових компаній щодо формування та управління страховим портфелем, зумовлені впливом трансформаційних тенденцій на фінансовому ринку. Проаналізовано розвиток страхування фінансових ризиків в Україні, висвітлено їхню роль у формуванні страхового портфеля. Досліджено розвиток страхування банківських ризиків під впливом трансформації фінансового ринку, визначено основні етапи інтеграції банківського і страхового секторів, проаналізовано нові види продуктів банківського страхування. Здійснено кількісне оцінювання рівня потенціалу банківського страхування в Україні та визначено основні векторі подальшої співпраці банків і страховиків. Розроблено економіко-математичну модель управління страховим портфелем на основі регресійного аналізу та геометричного моделювання. Удосконалено науково-методичні підходи збалансування структури портфеля страхової компанії на основі застосування операцій перестрахування. Поглиблено теоретичні та практичні основи визначення фінансового ризику, а також формалізовано економіко-математичну модель оптимізації страхового портфеля з урахуванням частки фінансових ризиків.
В диссертации исследована сущность страхового портфеля, рассмотрены виды и типы страховых портфелей, определена сущность сбалансированного страхового портфеля. Исследованы теоретические и практические аспекты управления страховым портфелем в Украине, определены основные этапы этого процесса и принципы управления страховым портфелем. Идентифицированы изменения в политике страховых компаний по формированию и управлению страховым портфелем, обусловленные воздействием трансформационных тенденций на финансовом рынке, которые касаются организации отношений между страхователем и страховой компанией; выбора вида страхового портфеля; особенностей селекции рисков и применения инструментов оптимизации страхового портфеля. Прсведен анализ развития страхования финансовых, и в частности банковских, рисков в Украине, рассмотрена их роль в формировании страхового портфеля. Исследовано развитие страхования банковских рисков под влиянием трансформации финансового рынка в разрезе двух основных направлений: определены основные этапы интеграции банковского и страхового секторов, проанализированы новые виды продуктов банковского страхования. Проведено количественное оценивание уровня потенциала банковского страхования в Украине. Для расчета интегрального показателя предложено использовать таксонометрический подход, в основу которого положено сопоставление фактических факторов характеристики финансовых взаимоотношений банков и страховых компаний с соответствующими факторами эталонного значения. Определены основые векторы дальнейшего сотрудничества банков и страховиков. Разработана экономико-математическая модель управления страховым портфелем, которая позволяет внедрять эффективные управленческие решения менеджменту страховика относительно повышения его финансовой стабильности. Формализация предложенного подхода предусматривает использование регрессионного анализа с целью описания зависимостей показателей характеристики страхового портфеля от доли каждого из видов страхования, а также геометрическое моделирование для идентификации обобщающего критерия оптимизации страхового портфеля компании. Усовершенствован научно-методический подход сбалансирования структуры страхового портфеля компании на основе перестрахования. В рамках данного подхода целевая функция характеризует максимизацию доходности, а параметрами системы ограничений выступают уровень рискованности страхового портфеля, однородность страхового портфеля и равенство суммы скорректированных частей страхования единичному значению. Углублены теоретические и практические основы определения финансового риска, который предложено рассматривать как произведение базовой составляющей (страховая компания устанавливает ее исходя из собственной методики оценивания) на коэффициент корректировки (учитывает уровень неблагоприятных ситуации в экономике государства). Формализована экономико-математическая модель оптимизации страхового портфеля с учетом доли финансовых рисков, которая в зависимости от разных комбинаций видов страхования дает возможность сохранять высокую доходность всего страхового портфеля компании.
The paper investigates the nature of the insurance portfolio, reviews kinds and types of insurance portfolios, defines the essence of balanced insurance portfolio. The theoretical and practical aspects of management of the insurance portfolio in Ukraine are analyzed; the basic stages of this process and the principles of the insurance portfolio management are explored. Changes in insurance companies' policy on the formation and management of an insurance portfolio due to the influence of transformations in the financial market are identified and investigated in the following aspects: organization of relations between the insured and the insurance company; selecting the type of insurance portfolio; selection of risks and optimization of insurance portfolio. The analysis of the development of financial and banking insurance in Ukraine is conducted; the role of financial and banking risks in insurance portfolio is examined. The paper provides the study of the development of insurance of banking risks under the influence of the transformation of the financial market in the context of two major areas: determination of the basic stages of banking and insurance integration and the analyses of the new kinds of bancassurance products. Thesis is devoted to make the quantitative evaluation of potential development of bank assurance in Ukraine and to find the principal vector of further cooperation between banks and insurers. The economic-mathematical model of the insurance portfolio governance based on regression analysis and geometric modeling is developed by the author. There is the improvement of scientific and methodical approaches, which help to find the balance of portfolio structure of insurance companies through reinsurance operations usage. One more issue, which discovered in this work, is dedicated to profound theoretical and practical basis for determining financial risk and formalize mathematical model of the insurance portfolio optimization, taking into consideration the share of financial risks.

В результаті проведеного теоретичного дослідження сутності банківсько-страхової інтеграції було визначено, що дане явище не доцільно розглядати лише як мікроекономічний процес (на рівні окремої страхової компанії та банку). Банківсько-страхову інтеграцію доцільно розглядати також як макроекономічне явище, оскільки даний процес за своєю масштабністю та темпами розвитку у світі вже охоплює не лише інтеграційні взаємозв’язки між окремим банком та страховою компанією, а й стосується інтеграційної взаємодії між всіма банками та страховими компаніями, що є учасниками фінансового ринку конкретної країни. Отже, поняття банківсько-страхової інтеграції можна визначити як процес об’єднання капіталів страхових компаній та банків або їх участі в капіталі та спільного використання ресурсів учасників БСІ (управлінських, інформаційних, технологічних, кадрових тощо) в процесі реалізації спільних фінансових послуг.До проблем розвитку БСІ в Україні відносяться: законодавчі (неефективне регулювання та нагляд, відсутність законодавчої бази, що регулює діяльність інтеграційних об’єднань між банками і страховими компаніями); кон’юнктурні (переважання обсягів банківських операцій над страховими, що призводить до залежності страхових компаній від банків в процесі БСІ, неспроможність страховиків приймати на страхування всі ризики банків-учасників БСІ, відставання інформаційно-технологічної сфери та рівня автоматизації бізнес-процесів страхових компаній від банків, низька прозорість діяльності БСІ (акредитації страхових компаній у банках) та взаємовідносин з клієнтами). Для прискорення розвитку БСІ необхідною є розробка адекватного законодавчого забезпечення, що зробить процес БСІ більш регульованим та контрольованим з боку регуляторів ринку.Дослідження передумов та мотивів банківсько-страхової інтеграції до-зволило виявити більшу зацікавленість страхових компаній в інтеграції з банками, що у свою чергу обумовлено існуванням можливостей використовувати значну клієнтську базу банків та суттєво наростити обсяги отримуваних страхових премій. При цьому, саме банками диктуються умови інтеграційної взаємодії зі страховими компаніями, які не завжди є об’єктивними та прозорими. Така ситуація дозволяє говорити про існування залежності страхових компаній від банківських установ у процесі здійснення БСІ. Проведені розрахунки дозволили зробити висновки, що коефіцієнт детермінації залежності активів страхових компаній від активів банків дорівнює 80,76 %. Таке значення говорить про те, що 80,76 % змін в активах страхових компаній обумовлені змінами в активах банків. Щодо залежності статутного капіталу страхових компаній від статутного капітулу банку, то коефіцієнт детермінації складає лише 7,86 %, таке його значення свідчить про відсутність будь-якого зв’язку між досліджуваними показниками. Таке отримане значення пов’язано із тим, що обсяг статутного капіталу фінансових показників визначається законодавчо і не залежить напряму від ринкових факторів. І якщо починаючи з 2014 року для банків вимоги до статутного капіталу постійно підвищуються, то для страхових компаній вимоги до статутного капіталу залишилися незмінними.

Поступовий ринок страхового ринку, збільшення кількості страхових компаній, а відповідно і конкуренції на ринку, прихід іноземних страховиків пред'являє нові вимоги до якості підготовки майбутніх спеціалістів фінансової сфери. Освітні програми, в свою чергу, будуються виходячи з вимог Болонського процесу, а отже і підхід до викладання дисциплін страхового блоку змінюється.

В магістерській дисертації запропонований новий підхід до наближеного знаходження ймовірності банкрутства страхової компанії на нескінченному часовому горизонті. Необхідність такого наближеного знаходження зумовлюється тим, що точне значення ймовірності банкрутства, будучи розв’язком складного інтегрального рівняння, часто не може бути виражене в явній аналітичній формі. Ідея розробленого методу полягає в заміні процесу страхового ризику на інший процес ризику зі страховими виплатами, розподіленими за законом, що є сумішшю двох експоненціальних розподілів. Для такого процесу ризику ймовірність банкрутства відома в аналітичній формі. Заміна реалізується шляхом прирівнювання перших п’яти кумулянтів початкового та нового процесів ризику.
In the master's thesis a new approach to the approximate finding of the ruin probability of an insurance company on an infinite time horizon is proposed. The need for such an approximate finding is due to the fact that the exact value of the ruin probability, being a solution to a complex integral equation, can often not be expressed in explicit analytical form. The idea of the developed method is to replace the process of risk with another risk process with insurance payments distributed according to the law, which is a mixture of two exponential distributions. For such a risk process, the ruin probability is known in analytical form. Replacement is realized by equating the first five cumulants of the initial and new risk processes.
В магистерской диссертации предложен новый поход к приближенному нахождению вероятности банкротства страховой компании на бесконечном временном горизонте. Необходимость такого приближенного нахождения обусловлено тем, что точное значение вероятности банкротства, будучи решением сложного интегрального уравнения, часто не может быть выражено в явной аналитической форме. Идея разработанного метода заключается в замене процесса страхового риска на другой процесс риска со страховыми выплатами, распределенными по закону, который является смесью двух экспоненциальных распределений. Для такого процесса риска вероятность банкротства известна в аналитической форме. Замена реализуется путем приравнивания первых пяти кумулянтов начального и нового процессов риска.

У роботі досліджено особливості взаємодії банків та страхових компаній, а також умови досягнення стабільної їх діяльності в процесі спільної взаємовигідної діяльності. Проведено моделювання процесу стабілізації діяльності фінансових посередників на основі методу Сааті. Основною метою цього дослідження є розробка структурно-логічної моделі стабілізації діяльності фінансових посередників в Україні.
In this work the features of interaction between banks and insurance companies, as well as the conditions for achieving their stable activity in the process of joint mutually beneficial activity are investigated. The simulation of the process of stabilization of financial intermediaries activity based on the Saati method was conducted. The main purpose of this study is to develop a structural and logical model for stabilizing the activities of financial intermediaries in Ukraine.

Розглянуті зміст та напрямки співпраці банків і страхових компаній на фінансовому ринку. Автор досліджує форми і перспективи інтеграційних процесів за участю установ банківського і страхового бізнесу.
The content and directions of cooperation of banks and insurance companies in the financial market. The author explores the shape and prospects of integration processes involving institutions of banking and insurance business.

Статья посвящена рассмотрению правовых механизмов, направленных на защиту жизни и здоровья граждан, участвующих в клинических исследованиях генотерапии. Доказывание причинно-следственной связи между участием в клиническом исследовании и причинением вреда жизни и здоровью, необходимое для получения страховой выплаты, представляет значительные сложности для лиц, претендующих на ее получение и являющихся слабой стороной складывающихся отношений. Предлагается закрепление опровержимой презумпции, в силу которой вред, причиненный жизни или здоровью участника клинических исследований в процессе таких исследований или в течение одного года с момента их завершения, считается находящимся в причинно-следственной связи с участием в исследовании.