Academic literature on the topic 'Стратегічний профіль'

В статті розглядається система діагностики стану об’єднаної територіальної громади як базова складова процесу стратегічного планування розвитку. Діагностика стану розвитку громади – об’єктивна та суб’єктивна (профіль, опитування, стратегічний аналіз) є необхідною умовою для розробки реалістичних стратегій, які матимуть ресурс, потенціал, мотиви та стимули до реалізації. У статті автор використовує практичний досвід власної роботи над стратегіями розвитку. Матеріали статті можуть бути корисними для науковців, активістів та лідерів місцевих громад, які створили, або готуються до створення своїх ОТГ.

У статті вирішується проблема розробки методики формування економічного профілю добровільно об’єднаної територіальної громади як інструменту забезпечення місцевого економічного розвитку. Відзначено особливості запровадження категорії «профіль громади» в українській науці, на законодавчому рівні держави, а також у практичній діяльності органів місцевого самоврядування. Визначено елементи подібності профілю громади і такої складової стратегічних планів розвитку адміністративно-територіальних утворень держави, як соціально-економічний аналіз. Зазначено основні критерії відмінностей профілю та соціально-економічного аналізу. Запропоновано авторське визначення профілю добровільно об’єднаної територіальної громади. Визначено головну мету формування профілю добровільно об’єднаної територіальної громади та завдання, що орієнтовані на її досягнення. Запропоновано послідовність формування економічного профілю добровільно об’єднаної територіальної громади в розрізі чотирьох етапів та розглянуто особливості цих етапів. Акцентовано увагу на формуванні масиву даних для підготовки аналітичного документа, виділено принципи, на яких має ґрунтуватися формування масиву даних для складання профілю громади. Обґрунтовується доцільність проведення комплексної діагностики поточного стану добровільно об’єднаної територіальної громади з використанням трьох рівнів дослідження: статистичного, соціологічного та стратегічного. Запропоновано структурувати інформацію аналітичного документа в розрізі восьми блоків, таких як: загальна характеристика громади, місцеве економічне середовище, населення, ринок робочої сили, економічна, соціальна та фізична інфраструктура, врядування в громаді. Описано вимоги до змістового наповнення окремих розділів аналітичного документа.

У статті досліджено аспекти стратегічного управління соціально-економічним та екологічним розвитком міста (зокрема, на прикладі Стратегії розвитку м. Маріуполя) з визначенням низки недоліків у декларованій владою відкритості процесу стратегічного управління; проаналізовано літературні джерела, присвячені визначенню поняття стратегічного управління, його головних функцій, зокрема, планування та прогнозування; виділено етапи стратегічного управління, починаючи із аналізу його стану, з використанням SWOT- і PESTEL – аналізу, слабких та сильних якостей, можливостей та ймовірних загроз у розвитку. Підкреслено, що проведення цього етапу дозволяє перейти до стратегічного планування розвитку міста, визначення його політики та розробки необхідних програм, проектів та кроків для досягнення стратегічної мети. Окремим етапом стратегічного управління слід виділити її перманентний PR супровід з максимальним використанням можливостей засобів масової інформації. Перехід до етапу реалізації стратегії розвитку повинен супроводжуватися моніторингом досягнення поставлених цілей та завдань з їх постійним коригуванням. У роботі зазначено, що систематизоване стратегічне управління перш за все повинне надавати відповіді на питання щодо місії, профілю міста, стратегічних цілей його розвитку і переліку завдань, які стоять перед місцевою владою, для виконання стратегії і досягнення поставлених цілей, для чого необхідно застосовувати комплексний, інтегрований інструментарій. Складовими такого інтегрованого підходу визначено: збирання і аналіз необхідної інформації; формування цілей розвитку; визначення меж розвитку; аналіз наявних ресурсів; розробку альтернативних варіантів стратегії; вибір оптимальної стратегії. У якості прикладу практичного застосування вищезгаданого інструментарію наведено досвід розробки та прийняття Стратегії розвитку м. Маріуполь до 2030 року. Місією Маріуполя в Україні заявлено стати візією українського Приазов’я, хабом динамічного розвитку Сходу України, його економічним, соціальним і мультикультурним центром, одним із символів незалежної і розвинутої європейської країни.

Резюме. Найпоширенішими негативними наслідками, що спостерігаються у госпіталізованих пацієнтів, є побічна дія лікарських препаратів, інфекції, пов’язані з наданням медичної допомоги (ІПНМД) та хірургічні ускладнення. Широке розповсюдження ІПНМД відображено в багатьох наукових роботах, однак дані щодо рівнів ІПНМД суперечливі й залежать від країни, де проводилися дослідження, профілю стаціонару або відділення, ефективності та неупередженості системи реєстрації тощо. Мета дослідження – вивчити світовий та український досвід впровадження системи інфекційного контролю в медичних закладах терапевтичного та хірургічного профілів шляхом аналізу доступних інформаційних та літературних джерел. Матеріали і методи. Здійснено аналіз інформаційних ресурсів мережі «Internet», іноземних фахових видань, медичної бази даних MEDLINE/PubMed за останні десять років. Застосовано метод інформаційного пошуку та аналітико-порівняльний. Результати. Інфекції, пов’язані з наданням медичної допомоги, – це інфекції, які вперше з’являються через 48 год або більше після госпіталізації або протягом 30 днів після надання медичної допомоги. Дослідження, проведені у країнах із високим рівнем доходу, показали, що 5–15 % госпіталізованих пацієнтів набувають ІПНМД, що може вразити від 9 до 37 % тих, хто потрапив до відділень інтенсивної терапії, а в Європі показники поширеності ІПНМД у лікарняних закладах загального профілю коливаються від 4,6 до 9,3 %. Профілактика ІПНМД залежить від ретельного впровадження та дотриманні методів контролю інфекцій. Численні вітчизняні та зарубіжні дослідники вказують на важливість впровадження системи інфекційного контролю для підвищення якості та безпеки надання лікувальної допомоги в стаціонарах. Висновки. Незважаючи на розвиток багатьох високотехнологічних методів, миття рук із милом або спиртом все ще залишається найважливішим засобом підтримки особистої гігієни та запобігання ІПНМД. Однак через зростання кількості бактерій, стійких до антибіотиків, і небажання деяких медичних працівників впроваджувати найкращі практики боротьби з інфекціями, ІПНМД залишаються однією з найбільших причин смерті в більшості країн. Тому важливо, щоб стратегічні, політичні та освітні ініціативи продовжували зосереджуватися на лікуванні та контролі цих інфекцій. Для цього потрібні подальші практичні зусилля, щоб впровадити запропоновані заходи в практику, та наукові дослідження, які б дозволили доказово обґрунтувати впровадження більш ефективних та новітніх методик інфекційного контролю.

Мета: виявити перспективні напрями удосконалення медичної допомоги населенню та обґрунтувати інструментарій з вивчення думки фахівців дерматовенерологічного профілю з питань професійної діяльності за умов реформування охорони здоров’я. Матеріали і методи. Використано бібліографічний, медико-статистичний, інформаційно-аналітичний методи. Основою дослідження стали дані наукової літератури, стратегії та програми ВООЗ, ЄРБ ВООЗ, що регламентують організацію надання послуг охорони здоров’я та забезпечення їх якості; дані Центру медичної статистики МОЗ України. Результати. Медико-соціальним дослідженням встановлено сучасні проблеми та стратегічні напрями удосконалення медичного обслуговування населення щодо загального охоплення послугами охорони здоров’я з огляду на виклики та загрози, сучасний демографічний, епідеміологічний контекст тощо. Виявлено тенденції захворюваності та поширеності хвороб шкіри та підшкірної клітковини серед населення України, зміни в забезпеченості населення фахівцями дерматовенерологічного профілю за період 2000–2017 рр. Обґрунтовано інструментарій з вивчення думки спеціалістів дерматовенерологічного профілю з питань професійної діяльності за умов реформування охорони здоров’я, з включенням до нього запитань демографічного, економічного, медичного, виробничого, ресурсного, освітнього, інформаційного характеру, а також запитань щодо впливу пандемії COVID-19 на виробничі умови та результати роботи щодо наявних проблем та потреб. Висновки. Проведення соціологічного дослідження серед фахівців дерматовенерологічного профілю за допомогою запропонованого інструментарію сприятиме з’ясуванню проблемних питань виробничої діяльності фахівців за умов реформування, бачення перспектив розвитку, дозволить обґрунтувати напрями та заходи з удосконалення організації надання дерматовенерологічної допомоги.

В роботі розглянуті важливі питання планування реклами в сучасних умовах. Зокрема, проаналізована категорія непостійних споживачів конкретної торгової марки. Зазначено, що це - крайня зона цільової аудиторії. Покупці цієї групи споживають товари як досліджуваної торгівельної марки, так і товари конкуруючих марок. Якщо збільшити частоту покупок з боку цих споживачів, то можна наростити обсяг збуту продукції.Обґрунтовано, що для визначення збутового потенціалу кожного з виділених типів споживачів необхідно знати їх рівень обізнаності про товарну категорію, ставлення до неї і до конкретної торгівельної марки, можливі види поведінки при купівлі товарів. З цією метою досліджується категорія профілю як узагальненого опису особистості та стилю життя типового представника цільової аудиторії.Виокремлено поняття рекламного важеля як відношення очікуваного зростання продажів у вартісному вимірі до кошторису заходів з реклами, що можуть спричинити таке зростання. Стверджується, що на рекламний важіль впливає життєвий цикл того чи іншого товару. Показано, що для нових покупців характерним є зменшення рекламного важеля відповідно до послідовної зміни етапів життєвого циклу товару. Це відбувається у зв’язку з тим, що витрати на переконання споживачів спробувати новий для них товар є достатньо високими, хоча цей тип споживачів має високий збутовий потенціал.Визначені основні підходи до аналізу цільової аудиторії, обгрунтовані методи роботи з непостійними споживачами товару, аналізується поняття рекламного важеля. На основі матриці Россітера – Персі запропоновані стратегічні прийоми для формування ставлення споживачів до торгової марки.Запропонована низка стратегічних підходів до планування реклами, пов’язаних з формуванням мотивації споживача, особливостями сприйняття ними інформації про основні переваги товару, які подаються в рекламі.В статті окреслено, що для визначення збутового потенціалу кожного з типів споживачів, а саме: новий користувач товарної категорії, споживач лояльний до конкретної торгової марки, непостійний споживач торгової марки, непостійний споживач інших торгових марок, споживач лояльний до інших торгових марок необхідно знати їх рівень обізнаності про товарну категорію, ставлення до неї і до конкретної торгової марки, можливі види поведінки при купівлі товарів. Саме тому, цільова аудиторія повинна бути охарактеризована з точки зору демографічних, географічних, психографічних профілів.Авторами статті стверджується, що для прийняття більш обґрунтованих стратегічних рішень при виборі засобів реклами в процесі її планування бажано підключати творчий персонал. Якщо творчі та медіа рішення будуть прийматися професійною командою, то й ефективність рекламних зусиль буде вищою.Також автори статті відмічають, що географічний чинник в значній мірі ускладнює роботу фахівців з планування реклами. Адже у різних географічних зонах переваги споживачів відрізняються, навіть в одному регіоні може спостерігатися різне ставлення до торгових марок, засобів реклами. Саме ці особливості необхідно враховувати при розробці рекламного плану.

Обґрунтовано необхідність формування економічної компетентності кваліфікованих робітників машинобудівного профілю. Акцентовано увагу на тому, що сучасна модель професійної підготовка майбутніх кваліфікованих робітників має базуватися на інноваціях, які мають забезпечувати формування економічної компетентності.Одним із шляхів удосконалення навчального процесу в закладі професійної (професійно-технічної) освіти є використання “інноваційних педагогічних технології”, які засновані на візуалізації навчального матеріалу засобами хмарних технологій. Аналіз останніх досліджень і публікацій показав, що проблемі формування економічної компетентності майбутніх кваліфікованих робітників машинобудівного профілю в закладах професійної освіти не приділено належної уваги. Особливо не вистачає розробленого навчально-методичного забезпечення з економічних предметів з використанням хмарних сервісів. Метою дослідження є здійснення теоретико-методологічного аналізу хмарних технологій, як засобу формування економічної компетентності майбутніх кваліфікованих робітників машинобудівного профілю.Аргументовано, що економічне виховання та економічна підготовка формує економічне мислення, розвиває економічну свідомість і тим самим формує економічну культуру і компетентність. Визначено, що формування економічної компетентності учнів закладів професійної освіти відбувається переважно авторськими електронними навчальними матеріалами (інтерактивні плакати, презентації, відео матеріали), які розробляються викладачами самостійно. Розглянуто види хмарних технологій та сервісів. Визначено, що застосування хмарних технології в навчальному процесі є стратегічно та економічно вигідним, дає можливості швидко оновлювати інформаційний матеріал, забезпечує гнучкий спосіб задоволення освітніх потреб учнів. На конкретних прикладах відображено використання хмарних технологій на різних етапах уроку “Основи галузевої економіки та підприємництва”. Зроблено висновок, що формування економічної компетентності за допомогою хмарних технологій дозволяє вирішити цілий ряд педагогічних завдань: забезпечити інтенсифікацію навчання, активізацію навчальної та пізнавальної діяльності, формування і розвиток критичного і візуального мислення, підвищення економічної грамотності та культури тощо.

Стратегічним завданням Уряду нашої держави є стабілізація економіки, підвищення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва на основі його глибокої модернізації. Однак заплановане створення в різних регіонах України нових технологічних укладів, модернових виробництв, перспективних секторів економіки неможливе без наявності компетентних кваліфікованих робітників, яких покликана готувати система професійно-технічної освіти. Саме тому ця система потребує державної підтримки й інвестицій в напрямі модернізації усіх її підсистем, приведення у відповідність до вимог сучасного енергоефективного виробництва.У зв’язку з цим, актуальним є оновлення змісту і засобів професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників, спрямованих на оволодіння сучасними виробничими технологіями, що уможливлять їх здатність працювати на високотехнологічному обладнанні, використовувати в професійній діяльності енергоефективні матеріали.Зазначимо, що проблема заощадження енергетичних ресурсів України обговорюється політиками, науковцями, роботодавцями протягом 16 років. Однак у професійно-технічній освіті і до сих пір відсутні навчальні дисципліни, які б забезпечували формування у молодих робітників культури енергоефективної діяльності.З огляду на це в Інституті професійно-технічної освіти НАПН України було започатковано новий напрям досліджень, що стосується впровадження питань енергоефективності у первинну професійну освіту і професійне навчання кваліфікованих робітників на виробництві. Створений з цією метою Центр енергоефективності спрямовував свої зусилля на розробку інноваційного навчального курсу «Основи енергоефективності».Підґрунтям створення цього навчального курсу стали результати аналізу практики діяльності підприємств галузей народного господарства, в тому числі й будівельної, а також змісту навчальних планів і програм за якими здійснюється підготовка кваліфікованих робітників.Виявилося, що на підприємствах гальмується забезпечення заходів щодо: впровадження енергозберігаючих технологій, енергоефективного обладнання; зменшення енергоємності продукції; скорочення витрат ресурсів; контролю й управління витратами паливно-енергетичних ресурсів; участі робітничих кадрів у планових заходах підприємств з енергозбереження.Аналіз змісту професійно-технічної освіти показав, що недостатньою є популяризація і пропагування економічних, екологічних і соціальних переваг енергозбереження серед учнівської молоді ПТНЗ і виробничого персоналу підприємств. Було запропоновано до змісту професійного навчання кваліфікованих робітників вводити навчальний матеріал з енергоефективних технологій. Наприклад, для фахівців будівельного профілю доцільно вводити навчальний матеріал, що стосується комплексних енергосистем, вітроенергетики, сонячної енергетики, гідроенергетики, біоенергетики, геотермальної енергетики тощо. Цінною навчальною інформацією для учнів ПТНЗ є сучасні технології будівництва будинків із низькою енергетичною потребою, будинків типу «нуль енергії», будинків «плюс», пасивних будинків тощо.Енергозберігаюче будівництво потребує від кваліфікованих робітників широких компетенцій і знань інтегрованого характеру стосовно: будівельної фізики, систем опалення, вентиляції та акліматизації, технологій сонячної енергії, енергозберігаючої техніки тощо.Розуміючи, що енергозбереження є важливою народногосподарською проблемою, а отже має ґрунтуватися на науковій основі з використанням системного підходу, методів моделювання економічної доцільності використання енергоефективних технологій, матеріалів і обладнання у виробництві, а також альтернативних джерел енергії відбір змісту навчального курсу «Основи енергоефективності» здійснювався з урахуванням досягнень фундаментальної та галузевих наук. У даному випадку підґрунтям відбору змісту навчального матеріалу, що розкриває потенціал енергоефективності й енергозбереження слугували об’єкти, поля й види професійної діяльності кваліфікованого робітника будівельного профілю.У структуруванні навчального матеріалу використовувався модульний підхід, що дозволило утворити п’ять модулів:Загальний, у якому розглядаються питання щодо необхідності енергоресурсів для забезпечення якісного життя як окремої людини, так і суспільства в цілому; обґрунтовується актуальність розв’язання проблеми підвищення енергоефективності на основі економного використання енергоресурсів.Галузевий, у якому розглядаються характерні особливості енергоспоживання в галузі й, відповідно, розв’язання проблем заощадження енергоресурсів.Виробничий, у якому питання підвищення енергоефективності вирішується на рівні підприємства.Професійний, у якому питання підвищення енергоефективності вирішуються в межах професійного поля діяльності, на робочому місці.Побутовий, у якому розглядаються питання енергозбереження в побуті (в умовах ПТНЗ, дома).На вивчення цього курсу розробники відвели 20 годин, з них 6 годин на лабораторно-практичні роботи.Вивчення кваліфікованими робітниками будівельного профілю навчального курсу «Основи енергоефективності» сприятиме формуванню у них енергозберігаючої свідомості, активної громадянської позиції щодо прийняття екологічно й енергетично грамотних рішень у професійній діяльності.

У статті висвітлено питання організації профільного навчання, стратегічні завдання реформування освіти, зокрема ланки загальної середньої освіти. Визначено мету та завдання профільного навчання. Наведено перелік нормативних документів, що регламентують реформи освіти й загальної середньої освіти в Україні, як-от: постанова Кабінету Міністрів України «Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і12-річний термін навчання» (2000 р.), Національна доктрина розвитку освіти (2001 р.), Концепція профільного навчання у старшій школі (2003 р.), закон «Про загальну середню освіту» (2017 р.), Національна стратегія розвитку освіти на період до 2021 року (2013 р.), План пріоритетних дій Уряду до 2020 року (2017 р.) тощо. Окреслено пріоритетні завдання щодо запровадження профільного навчання в шкільну освіту України, які наведені в даних документах. Визначено особливості процесу профілізації змісту навчання у старшій загальноосвітній школі. Означено принципи, на яких ґрунтується профільне навчання, зокрема: фуркації, варіативності й альтернативності, наступності та неперервності, гнучкості, діагностико-прогностичної реалізованості. Проаналізовано навчальні плани сучасних закладів загальної середньої освіти України. Продемонстровано зміни щодо системи загальної середньої освіти профільної школи.

Актуальність. Сьогодні в умовах реформування середньої освіти «Нова українська школа» традиційно залишається стратегічним пріоритетом на державному рівні збереження здоров’я населення. Для успішного вирішення цього питання потрібно підсилити професійну підготовку фахівців фізичного виховання й спорту у вищих освітніх закладах з урахуванням нових вимог, у зв’язку з чим потрібно створити належні умови, що сприятимуть формуванню потреби в студентів до самостійного впровадження здорового способу життя, удосконалять навички та вміння, прискорять становлення особистості студента за високим професійним рівнем, змінять світоглядні позиції особистості, змусять студента серйозно, відповідально й творчо підходити до шляхів залучення громадян до ведення здорового способу життя. Мета статті – розробити програму до спецкурсу «Формування позитивного ставлення до здорового способу життя громадян», що сприятиме формуванню професійних компетентностей у студентів фізкультурного профілю. Матеріал і методи. До спецкурсу залучено 60 студентів ІІІ–ІV курсів спеціальності 017 «Фізична культура і спорт», 014.11 «Середня освіта (Фізична культура)» факультету фізичного виховання Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Під час дослідження застосовано методи теоретичного пізнання й конкретно-наукові. Результати роботи. Представлено програму до спецкурсу «Формування позитивного ставлення до здорового способу життя громадян», розкрито її структуру й зміст, розроблено методичні рекомендації, а також визначено педагогічні умови, що сприятимуть оволодінню професійними компетентностями. Висновки. Упровадження спецкурсу «Формування позитивного ставлення до здорового способу життя громадян» у процес підготовки фахівців фізичного виховання у вищих навчальних закладах підсилить набуття професійних компетентностей, запропонований алгоритм дій дасть змогу опанувати необхідні практичні навички й здійснювати перенесення знань із навчальної ситуації в професійну діяльність.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2015 р. Дисертацію присвячено вирішенню актуального науково-практичного завдання щодо розвитку теоретичних положень, методичного забезпечення і практичних рекомендацій з формування стратегій розвитку машинобудівних підприємств на основі збалансованої системи показників. У дисертації узагальнено економічну сутність та уточнено класифікацію розвитку підприємства; узагальнено підходи до формування збалансованої системи показників (ЗСП) та уточнено її; розроблено структурно-логічну послідовність етапів формування стратегій розвитку підприємства на основі ЗСП. Визначено тенденції розвитку промисловості, машинобудівних підприємств на макро-, мезо- та мікроекономічних рівнях. Розроблено методичний підхід до оцінювання рівня загального розвитку машинобудівних підприємства у внутрішньому середовищі з урахуванням ЗСП; запропоновано методичний підхід до визначення сприятливості зовнішнього середовища до розвитку машинобудівних підприємств; визначено кількісно-якісні межі рівнів загального розвитку та сприятливості зовнішнього середовища до розвитку для формування їх стратегій; обґрунтовано й розроблено модель формування стратегічного профілю машинобудівного підприємства, що включає корпоративні, конкурентні та функціональні стратегії розвитку.
Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of economic sciences after speciality 08.00.04 is an economy and management enterprises (after the types of economic activity). It is the National technical university the "Kharkiv polytechnic institute", Kharkiv, 2015. Dissertation is sanctified to the decision of actual research and practice task in relation to development of theoretical positions, methodical providing and practical recommendations from forming of strategies of development of machine-building enterprises on the basis of the balanced scorecard. In dissertation economic essence is generalized and classification of development of enterprise is specified; approaches are generalized to forming of the balanced scorecard (BSC) and it is specified constituents for forming of strategies of development; the structural and logical sequence of the stages of forming of strategies of development of enterprise is worked out on the basis of BSC. Progress of industry, machine-building enterprises trends are certain on macro-, meso- and microeconomic levels. The methodical going is worked out near the evaluation of level of general development of machine-building enterprises in an internal environment taking into account BSC; the methodical going is offered near determination of favorableness of machine-building enterprises to development in an environment; procedure of determination of in-quality limits of levels of general development and favorableness is offered to development of machine-building enterprises for forming of their strategies; reasonably and the model of forming of strategic profile of machine-building enterprise that includes corporate, competition and functional strategies of development is worked out.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2015 р. Дисертацію присвячено вирішенню актуального науково-практичного завдання щодо розвитку теоретичних положень, методичного забезпечення і практичних рекомендацій з формування стратегій розвитку машинобудівних підприємств на основі збалансованої системи показників. У дисертації узагальнено економічну сутність та уточнено класифікацію розвитку підприємства; узагальнено підходи до формування збалансованої системи показників (ЗСП) та уточнено її; розроблено структурно-логічну послідовність етапів формування стратегій розвитку підприємства на основі ЗСП. Визначено тенденції розвитку промисловості, машинобудівних підприємств на макро-, мезо- та мікроекономічних рівнях. Розроблено методичний підхід до оцінювання рівня загального розвитку машинобудівних підприємства у внутрішньому середовищі з урахуванням ЗСП; запропоновано методичний підхід до визначення сприятливості зовнішнього середовища до розвитку машинобудівних підприємств; визначено кількісно-якісні межі рівнів загального розвитку та сприятливості зовнішнього середовища до розвитку для формування їх стратегій; обґрунтовано й розроблено модель формування стратегічного профілю машинобудівного підприємства, що включає корпоративні, конкурентні та функціональні стратегії розвитку.
Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of economic sciences after speciality 08.00.04 is an economy and management enterprises (after the types of economic activity). It is the National technical university the "Kharkiv polytechnic institute", Kharkiv, 2015. Dissertation is sanctified to the decision of actual research and practice task in relation to development of theoretical positions, methodical providing and practical recommendations from forming of strategies of development of machine-building enterprises on the basis of the balanced scorecard. In dissertation economic essence is generalized and classification of development of enterprise is specified; approaches are generalized to forming of the balanced scorecard (BSC) and it is specified constituents for forming of strategies of development; the structural and logical sequence of the stages of forming of strategies of development of enterprise is worked out on the basis of BSC. Progress of industry, machine-building enterprises trends are certain on macro-, meso- and microeconomic levels. The methodical going is worked out near the evaluation of level of general development of machine-building enterprises in an internal environment taking into account BSC; the methodical going is offered near determination of favorableness of machine-building enterprises to development in an environment; procedure of determination of in-quality limits of levels of general development and favorableness is offered to development of machine-building enterprises for forming of their strategies; reasonably and the model of forming of strategic profile of machine-building enterprise that includes corporate, competition and functional strategies of development is worked out.

Вовк, О. М. Імперативи модернізації підприємств інфраструктурної сфери в контексті сучасних тенденцій інноваційного розвитку економіки : дис. ... д-ра екон. наук : 08.00.04 / О. М. Вовк. - Київ, 2021. - 487 с.
Дисертація присвячена поглибленню теоретичних положень щодо модернізації підприємств інфраструктурної сфери, обґрунтування методологічних засад та практичних рекомендацій щодо формування й імплементації імперативів модернізації підприємств в умовах інноваційного розвитку економічних систем. Дослідження підходів до трактування теорії модернізації та цивілізаційного розвитку на засадах інноваційної економіки дозволило розширити понятійно-категоріальний апарат теорії модернізації економічних систем та дефініційний зміст процесів модернізації підприємств за рахунок поглиблення сутності окремих понять, з яких: «модернізація» - цілеспрямований, стратегічноорієнтований вплив на процеси впровадження науково-технологічних та управлінських змін, реалізації інноваційних трансформацій (через позитивне реформування економічної системи в умовах ефективного і якісного застосування інтелектуально-цифрових технологій, активізації економічного потенціалу, актуалізації соціокомунікацій) та когнітивно-мотиваційного сприйняття через адаптацію до динамічно-конкурентного реформування, що в синергійний взаємодії забезпечують дифузію інновацій, капіталізацію інтелектуального капіталу та компетенцій, ефективність реалізації потенціалу економічних систем, а також інтегрованість окремих територіальних просторів у світовий економічний поступ; «модернізація підприємства» - комплексне управління процесами синхронізованого та послідовного впровадження на усіх рівнях інноваційних змін, що спрямовуються на підвищення ефективності функціонування системоформуючих елементів підприємства, техніко-технологічне оновлення активів і цифровізацію бізнес-процесів, інтелектуалізацію комунікацій та персоналу, вдосконалення технологій виробництва якісної продукції, що забезпечує реалізацію цілей стратегічного управління та нарощування конкурентоспроможності підприємства; «модернізація підприємств інфраструктурної сфери» – це стратегічноорієнтоване управління процесами узгодженого технічного та інтелектуально-цифровізованого оновлення підприємства шляхом застосування інфраструктурних та ринкових інновацій, що забезпечує якість і безпечність інфраструктурних послуг, нарощування цінності як капіталу підприємства так і його конкурентної позиції, підвищення компетентності та вмотивованості персоналу та повне задоволення споживачів; «модернізаційний потенціал» – сукупність ресурсів та засобів (можливостей) їх активізації в процесах модернізації з подальшим інноваційним оновленням активів, технічного забезпечення, технологій надання сервісних послуг та управління системами підприємства, що в синергійності впливів формує результативність економічного розвитку; «імперативи модернізації» - це концептуальні економічні й нормативні засади регулювання динамічності й результативності інноваційної адаптації й інтелектуалізації через управління модернізаційним потенціалом й інструментарій модернізаційної конвертації інтелекту, як елементу економічного капіталу, в технології управління інвестиційно-інноваційними процесами і техніко-технологічним оновленням підприємств інфраструктурної сфери; «інноваційно-когнітивна парадигма» - світогляд та цінності, що формують методологічні засади модернізації підприємств в умовах прискорення інноваційного розвитку та зміни стратегічних орієнтирів економічної діяльності на забезпечення інноваційності, інтегрованості, стратегічності, інтелектуалізації, комерціалізації та ресурсоефективності реалізації модернізаційного потенціалу. На основі дослідження ґенези розвитку теорії модернізації виокремлено множину субетапів в інноваційно-технологічній стадії досліджень, що дозволило комплексно проаналізувати зміни в підходах та концепціях управління модернізаційним процесом на підприємствах. Сформовано авторські класифікаційні ознаки у визначенні видового різноманіття модернізації підприємств, до яких віднесено об’єктність, характер і спрямованість впливу. Виокремлено понятійні інтерпретації імперативів модернізації економічних дослідженнях, що дозволило встановити їх місце і роль в розвиткових процесах на підприємствах інфраструктурної сфери. Обґрунтовано авторські концепції формування імперативів модернізації, що розкривають інноваційній, просторові та інтеграційні засади розвитку підприємства у процесі «модернізаційні зміни» - «системні зрушення» - «реформаційні трансформації» - «інноваційний розвиток» - «модернізація». Акцентовано пріоритетність стратегічної концепції модернізації підприємств інфраструктурної сфери, що спровокована необхідністю формування базових імперативів: ресурсоефективності, інтелектуалізації та інституційнійності. Виокремлено мотиватори та каталізатори модернізації підприємств, що детермінується інноваційним розвитком. Описано роль і вплив інноваційного розвитку на трансформацію активів підприємства у процесі «ресурсозабезпечення» - «інтелектуалізація» - «капіталізація» - «модернізаційний потенціал» - «модернізація», що забезпечує конвертацію інтелекту в інноваційні технології та реалізується при наявній інвестиційноінноваційній підтримці, достатнього рівня акумульованого модернізаційного потенціалу та інституційного сприяння. Обґрунтовано методологічні засади застосування інноваційно-когнітивної парадигми в управлінні процесами модернізації підприємств шляхом формалізації гіпотези і аксіоми, детермінанти, теоретичного і методичного, практичного базису забезпечення результативності модернізації в умовах інноваційно-цифровізованої економіки та зміни парадигмальних цінностей сучасного суспільства. Аксіомічним твердженням в методологічному базисі дослідження вважаємо, що концептуальні засади модернізації підприємств інфраструктурної сфери, ґрунтуючись на закономірностях та принципах інноваційно-когнітивної парадигми розвитку підприємства, цілеспрямовано впливають на ефективність активізації модернізаційного потенціалу та інтелектуально-цифровізовану трансформацію структури підприємств в напрямах нарощування прибутковості, конкурентоспроможності та безпековості розвитку. На основі дослідження закономірностей та факторів модернізації виокремлено в класифікації принципів модернізації інфраструктурних підприємств інноваційноформуючі (на базі формалізації специфічних принципів) та когнітивні. Когнітивні принципи модернізації згрупуровано у мотиваційні, корпоративні, холістичні, знаннєво-компетентнісні та соціальнокультурні блоки. Це дозволяє більш глибоко структуризувати пріоритети модернізації окремих підприємств інфраструктурної сфери. Встановлено, що модернізаційний процес на підприємстві відбувається за рахунок наявного модернізаційного потенціалу. Рівень ефективності реалізації модернізаційного потенціалу та його ресурсомісткість визначають результативність розвитку підприємства. Авторкою обґрунтовано інструментарій оцінювання та градацію рівня профілю реалізації модернізаційного потенціалу на підприємствах інфраструктурної сфери. Досліджено чинники інтеграційного впливу модернізації на конкурентоспроможність підприємств в контексті ресурсозабезпечення і ресурсоефективності, що формалізовано авторкою у моделі факторного аналізу інтеграційного впливу модернізації на конкурентоспроможність за параметрами швидкості, стійкості й просторовості модернізації (модель «3S»). Просторову трансформацію модернізаційного потенціалу запропоновано візуалізувати за допомогою моделі спіралеподібного векторного моделювання (модель «SVMM»). Запропонований підхід шляхом адаптації математичного інструментарію аналізу дозволив досліджувати секторальність площин модернізації, тривалість етапів та об’єктність впливів, а також параметри ресурсомісткості, пріоритетності та результативності модернізаційного процесу. Спрямованість та кут нахилу вектору від вісі в моделі «SVMM» дозволяє аналізувати рівень реалізованості модернізаційного потенціалу, що відображає освоєність модернізаційних технологій інтелектуалізації та цифровізації, інновацій та визначає стратегічні орієнтири. Запропоновано методичний підхід до оцінювання ефективності модернізації підприємств шляхом співставлення вартісних показників капіталізованих результатів із скорегованою вартістю реалізації складових елементів модернізаційного потенціалу результативності модернізації, що на відміну від існуючих, дозволяє аналізувати секторальну реалізацію складових потенціалу в модернізаційних процесах, залученість капіталізованого гудвілу та вплив на вартісні показники якісних характеристик модернізаційних змін: інноваційності, інтелектуалізованості, цифровізації, інтегрованості, нарощування якості, безпеки підприємств інфраструктурної сфери. Запропоновано механізм управління модернізаційним процесом, який включає підсистеми забезпечення стратегічності, інноваційності, компетентності. Економічно-організаційний механізм побудовано зі застосуванням положень реалізації інноваційно-когнітивної парадигми та стратегічного управління розвитком, що базуються на інтелектуалізації персоналу, цифровізації процесів, активізації модернізаційного потенціалу та спрямовуються на забезпечення конкурентоспроможності й інноваційності підприємств інфраструктурної сфери. Механізм управління модернізацією підприємств включає характеристики суб’єктно-об’єктних відносин та забезпечує загальну ресурсно-просторову цілісність, враховує фінансові, інвестиційні, кадрові та інтелектуально-цифровізовані аспекти функціонування підприємств інфраструктурної сфери в умовах інноваційної економіки. Сформовано механізм активізації модернізаційного потенціалу інфраструктурних підприємств на засадах концепції стратегічного управління, що, в результаті проведення стратегічного аналізу за авторськими моделями, забезпечує виконання векторних напрямів реалізації стратегічного набору, програмних функцій та результатів. Запропоновано систему ексклюзивних функціональних стратегій та методичний підхід до вибору стратегічних пріоритетів модернізації підприємства на основі параметричного аналізу і оптимізації преференцій в реалізації інвестиційно-інноваційних стратегій (модель «PIIIS»). Розроблено методичний підхід до проєктування стратегічного вибору напрямів активізації резервів модернізаційного потенціалу (модель «ARMP»), що базується на побудові критеріальної ієрархії модернізаційних змін, забезпечує удосконалення процесів проєктування безпекових, цифрових, інноваційних та енергозберігаючих стратегій і програми розвитку. Це дозволить обґрунтувати форми, джерела, способи ресурсозабезпечення та пріоритетності напрямів активізації модернізаційного потенціалу. Обґрунтовано систему соціально-економічних імперативів модернізації підприємств інфраструктурної сфери, що побудовано за рівнями їх формування і прийнятності: перший рівень – безумовні та базові імперативи – включає імперативи ресурсоефективності, безпековості та інтелектуалізації; другий – розвитковий – містить імперативи інституційності, інтеграції, конкурентоспроможності; третій рівень – результуючий – включає імперативи інноваційності, стратегічності та корпоративізації. Формування системи модернізаційних імперативів підприємства проходить ряд етапів: від дослідження закономірностей функціонування і запитів середовища до контролю за виконанням поставлених стратегічних цілей. Встановлено, що основними мотиваторами імплементації європейського досвіду регулювання модернізації підприємств інфраструктурної сфери є розвиток транс’європейських коридорів, приклади інституційного регулювання та мотивації, спільні інфраструктурні проєкти. Запропоновано методичний підхід до визначення спрямованості та мультизадачності регулювання соціально-орієнтованих реформ, інтеграції транспортно-логістичних функцій бізнесу з державними інституціями та практик стратегічного планування інноваційного розвитку інфраструктурної економіки. З метою проєктування процесів формування та імплементації імперативів модернізації розроблено економіко-математичну модель визначення векторності модернізації у спіралеподібному просторі розвитку модернізаційного потенціалу. Обґрунтовано, що базовими показниками проєктування є ефективність модернізації (висота вектору модернізації підприємства на спіралі), профіль модернізаційного потенціалу (площина та радіус витка на спіралі) та сектор реалізації модернізаційного потенціалу (градус кута витка спіралі від осі ординат в горизонтальній площині спіралі). Застосувавши метод адитивної згортки при формуванні альтернативних площин у просторі спіралеподібного розвитку, було визначено варіативні точки зміни положення вектору модернізації, що дозволяє визначити ймовірну вартість активізації модернізаційного потенціалу, сценарії та прийнятність реалізації стратегій модернізації
The thesis is devoted to deepening of theoretical positions concerning modernization of the enterprises of infrastructural sphere, substantiation of methodological bases and practical recommendations concerning formation and implementation of imperatives of modernization of the enterprises in the conditions of innovative development of economic systems. The study of approaches to the interpretation of the modernization and civilizational development theory on the basis of innovative economy allowed expanding the conceptual and categorical apparatus of the modernization theory of economic systems and the definitive content of modernization of enterprises by deepening the certain concepts essence of scientific-technological and managerial changes, implementation of innovative transformations (through positive reform of the economic system in terms of effective and high-quality application of intellectual and digital technologies, activation of economic potential, actualization of sociocommunications) and cognitive-motivational perception through adaptation to dynamic-competitive reform. interactions provide diffusion of innovations, capitalization of intellectual capital and competencies, efficiency of realization of potential of economic systems, and also integration of separate territorial their spaces in world economic progress; “Enterprise modernization” – comprehensive management of synchronized and consistent implementation at all levels of innovative changes aimed at improving the efficiency of system-forming elements of the enterprise, technical and technological renewal of assets and digitalization of business processes, intellectualization of communications and personnel, improvement of quality products, which ensures the implementation of the goals of strategic management and increasing the competitiveness of the enterprise; “Modernization of infrastructure enterprises” – is a strategically oriented management of the processes of coordinated technical and intellectual-digital renewal of the enterprise through the use of infrastructure and market innovations, which ensures the quality and safety of infrastructure services, increasing the value of both capital and competitive position, competence and motivation. and complete customer satisfaction; “Modernization potential” – a set of resources and means (opportunities) to activate them in the process of modernization with subsequent innovative renewal of assets, technical support, service technologies and management systems of the enterprise, which in the synergy of influences forms the effectiveness of economic development; “Modernization imperatives” – are conceptual economic and normative bases of regulation of dynamism and efficiency of innovative adaptation and intellectualization through management of modernization potential and tools of modernization conversion of intelligence as an element of economic capital, in technology of management of investment-innovative processes and technicalinfrastructural renewal; “Innovation-cognitive paradigm” – worldview and values that form the methodological principles of modernization of enterprises in terms of accelerating innovation development and changing strategic guidelines for economic activity to ensure innovation, integration, strategic, intellectualization, commercialization and resource efficiency of modernization potential. Based on the study of the genesis of the modernization theory, six sub-stages in the innovation-technological stage of research have been identified, which allowed a comprehensive analysis of changes in approaches and concepts of modernization process management in enterprises. The author's classification features in determining the species diversity of modernization of enterprises, which include objectivity, nature and direction of influence. Conceptual interpretations of the modernization’ imperatives of economic research are singled out, which allowed establishing their place and role in development processes at the enterprises of the infrastructural sphere. Author's concepts of formation of modernization imperatives are revealed, which reveal innovative, spatial and integration principles of enterprise development in the process of “modernization changes” – “systemic shifts” – “reformation transformations” – “innovative development” – “modernization”. The priority of the strategic concept of modernization of enterprises in the infrastructure sphere is emphasized, which is provoked by the need to form basic imperatives: resource efficiency, intellectualization and institutionality. Motivators and catalysts of enterprises’ modernization, which is determined by innovative development, are singled out. The role and influence of innovative development on the transformation of enterprise assets in the process of “resource supply” – “intellectualization” – “capitalization” – “modernization potential” – “modernization”, which provides the conversion of intelligence into innovative technologies and is implemented with available investment and innovation support, sufficient level of accumulated modernization potential and institutional assistance. Methodological bases of application of innovative-cognitive paradigm in management of processes of modernization of the enterprises by formalization of a hypothesis and axiom, determinants, theoretical and methodical, practical basis of maintenance of efficiency of modernization in the conditions of innovativedigitalized economy and change of paradigmatic values of a modern society are substantiated. Axiomatic statement in the methodological basis of the study we believe that the conceptual principles of modernization of enterprises in the infrastructure sector, based on the laws and principles of innovation-cognitive paradigm of enterprise development, purposefully affect the effectiveness of modernization potential and intellectualization development. Based on the study of modernization patterns and factors, the classification of the infrastructure enterprises modernization principles innovation-forming (based on the formalization of specific principles) and cognitive are distinguished. Cognitive principles of modernization are grouped into motivational, corporate, holistic, knowledge-competence and socio-cultural blocks. This allows for a deeper structuring of the priorities of modernization of individual enterprises in the infrastructure sector. The factors of integration influence of modernization on competitiveness of enterprises in the context of resource supply and resource efficiency are investigated, which is formalized by the author in the model of factor analysis of influence of modernization on competitiveness on parameters of speed, stability and space of modernization (model 3S). It is established that the modernization process at the enterprise is due to the available modernization potential. The level of realization efficiency of modernization potential and its resource intensity determine the effectiveness of enterprise development. The author substantiates the tools for assessing and grading the level of the profile of realization of modernization potential at the enterprises of the infrastructure sphere. It is proposed to visualize the spatial transformation of the modernization potential with the help of the spiral vector modeling model (“SVMM” model). The proposed approach by adapting the mathematical tools of the analysis allowed studying the sectoral nature of the modernization planes, the duration of the stages and the objectivity of the impacts, as well as the parameters of resource consumption, priority and effectiveness of the modernization process. The orientation and angle of the vector from the axis in the model “SVMM” allows you to analyze the level of realization of modernization potential, which reflects the development of modernization technologies of intellectualization and digitalization, innovation and defines strategic guidelines. A methodical approach to assessing the effectiveness of modernization of enterprises by comparing the cost indicators of capitalized results with the adjusted cost of implementation of components of modernization potential of modernization, which, in contrast to existing, allows to analyze the sectoral implementation of components characteristics of modernization changes: innovation, intellectualization, digitalization, integration, quality enhancement, safety of infrastructure enterprises. The mechanism of modernization process management which includes subsystems of maintenance of strategicity, innovation, competence is offered. The economic and organizational mechanism is built using the provisions of the innovation-cognitive paradigm and strategic development management, based on staff intellectualization, digitalization of processes, and activation of modernization potential and aimed at ensuring the competitiveness and innovation of infrastructure enterprises. The mechanism of enterprise modernization management includes the characteristics of subject-object relations and provides general resource-spatial integrity, takes into account financial, investment, personnel and intellectually digitized aspects of the functioning of infrastructure enterprises in an innovative economy. The mechanism of activation of modernization potential of infrastructure enterprises on the basis of the concept of strategic management is formed that, as a result of carrying out the strategic analysis on author's models, provides performance of vector directions of realization of a strategic set, program functions and results. A system of exclusive functional strategies and a methodical approach to the choice of strategic priorities of enterprise modernization on the basis of parametric analysis and optimization of preferences in the implementation of investment and innovation strategies (“PIIIS” model) are proposed. A methodical approach to designing a strategic choice of directions for activating the reserves of modernization potential (model “ARMP”), based on the construction of a criterion hierarchy of modernization changes, improves the design of security, digital, innovative and energy saving strategies and development programs. This will justify the forms, sources, methods of resource provision and priorities for activating the modernization potential. The system of socio-economic imperatives of modernization of infrastructure enterprises is substantiated, which is built on the levels of their formation and acceptability: the first level – unconditional and basic imperatives – includes imperatives of resource efficiency, security and intellectualization; the second – developmental – contains the imperatives of institutionality, integration, competitiveness; the third level – the resultant – includes the imperatives of innovation, strategy and corporatization. The system formation of modernization imperatives of the enterprise goes through a number of stages: from the study of patterns of functioning and demands of the environment to monitoring the implementation of strategic goals. It is established that the main motivators for the implementation of European experience in regulating the modernization of infrastructure enterprises are the development of trans-European corridors, examples of institutional regulation and motivation, joint infrastructure projects. A methodical approach to determining the direction and multitasking of the regulation of socially-oriented reforms, integration of transport and logistics functions of business with state institutions and practices of strategic planning of innovative development of the infrastructure economy is proposed. In order to design the processes of formation and implementation of modernization imperatives, an economic-mathematical model for determining the vector of modernization in the spiral space of development of modernization potential has been developed. It is substantiated that the basic design indicators are the efficiency of modernization (height of the modernization vector of the enterprise on the spiral), the profile of the modernization potential (plane and radius of the spiral) and the sector of realization of the modernization potential (degree of the spiral angle from the ordinate axis). Applying the method of additive convolution in the formation of alternative planes in the space of spiral development, the variable points of change of the position of the modernization vector were determined, which allows to determine the probable cost of activation of modernization potential, scenarios and acceptability of modernization strategies