Academic literature on the topic 'Стиль нейтральний'

У статті презентовано результати емпіричного дослідження взаємозв’язку конфліктних форм поведінки з рівнями розвитку емоційного інтелекту студентів; уточнено зміст поняття «конфліктні форми поведінки» та їх класифікацію, «емоційний інтелект» та його структурні компоненти; представлено витоки конфліктних форм поведінки відповідно до рівня емоційного інтелекту особистості на основі гендерних та вікових особливостей. Проаналізовано поняття конфліктних форм поведінки, їх класифікацію та причини виникнення, зокрема, визначено комплекс суб’єктивних та об’єктивних детермінант конфліктних форм поведінки. Конфліктні форми поведінки (КПФ) – це такий стиль поведінки людини (фізична, вербальна, непряма агресія, роздратування, негативізм, образа, підозрілість тощо), який призводить до виникнення конфліктів. Практично будьяка конфліктна поведінка поєднує в собі як суб’єктивні, так і об’єктивні причини її виникнення, тобто її основу складає комплекс детермінант. Конфліктні форми поведінки поділяються на м’які, нейтральні та жорсткі та у кожної особистості проявляються різною мірою. Студенти з високим рівнем розвитку емоційного інтелекту схильні до співпраці у конфлікті та прояву м’яких форм конфліктної поведінки (фіксація позиції, дружелюбність, угода тощо); студенти із середнім рівнем розвитку емоційного інтелекту найчастіше вдаються до компромісу у конфлікті та нейтральних форм конфліктної поведінки (демонстративні дії, санкціонування, коаліція); студенти з емоційним інтелектом нижче середнього рівня дотримуються більш жорстких форм конфліктної поведінки (фізичне та психологічне насильство, тиск тощо) та схильні до конкуренції у конфліктній ситуації. З’ясовано, що існує тісний прямий зв’язок між окремою групою конфліктних форм поведінки та відповідним рівнем розвитку емоційного інтелекту студентів, а саме: м’які конфліктні форми поведінки найчастіше застосовуються студентами із високим рівнем розвитку емоційного інтелекту; нейтральні конфліктні форми поведінки – студентами із середнім рівнем розвитку емоційного інтелекту; жорсткі конфліктні форми поведінки – студентами із низьким рівнем розвитку емоційного інтелекту.

В статье рассматривается понятие делового текста. Анализ деловых текстов на английском языке выявил их основные характеристики. Особое внимание уделяется рассмотрению многогранности и сложности понятия «текст» как лингвистического явления. Описываются характерные особенности делового текста – точность, краткость, употребление языковых клише, аббревиатур, наименование номенклатур, а также использование нейтральной лексики и неиспользование эмоциональной лексики. Приводятся наиболее употребляемые в текстах делового характера лексические единицы, а также лексические единицы, которые не вписываются в официально-деловой стиль речи.

Purpose. The purpose of the article is to analyze the use, functions and differences in the use of reduplicates in different areas of speech. In accordance with the goal, the following tasks are set: to consider reduplication as a subject of study in linguistics; explore the classifications of reduplicates proposed by different linguists; identify the relationship between the method of formation of reduplicates and their stylistic color.Methods. The main scientific results are obtained using a set of general and special research methods, namely: analysis, generalization and systematization of scientific and educational literature on literary studies, psychology and linguistics; theoretical generalization, analysis and synthesis, as well as comparison, descriptive and analytical, as well as the method of random sampling for the selection of language material. Results. In linguistics there is no single approach to reduplication as a linguistic phenomenon. Terminology needs to be refined, a clearer approach to the criteria by which the scope of use of a term with its clear definition will be determined. Despite the differences in views on unambiguous definitions and the lack of a universal classification, reduplication is widely studied in the linguistic literature. All the studied sources note such functional features of reduplication as a means of artistic expression (aesthetic and expressive function), a means of communication that carries an emotional color (communicative and emotional function). The range of reduplication is very wide.Conclusions. Reduplication as word formation is inherent in the speech of children and adults. It is inherent in many styles of speech: conversational, artistic, journalistic, epistolary. Less distribution of reduplicates is characteristic of the scientific style. In this area, they act as terms devoid of low stylistic color, typical of use in other areas of communication. In the scientific style, such words have a neutral emotional function. We could not find examples of reduplicates in official business and confessional styles. We can assume that this fact is evidence of a specific stylistic coloring of reduplicates (contempt, sometimes familiarity, humiliation, contempt, irony and ridicule), which may not be appropriate in such areas of communication. Most words formed by reduplication refer to colloquial speech and slang. Key words: reduplication, reduplicate, word formation, speech styles, classification. Мета. Мета статті – проаналізувати застосування, функції та різницю використання редуплікатів у різних сферах мовлення. Відповідно до мети поставлено такі завдання: розглянути редуплікацію як предмет вивчення в лінгвістиці; дослідити класифікації редуплікатів, запропоновані різними лінгвістами; виявити зв’язок між способом утворення редуплікатів та їх стилістичним забарвленням.Методи. Основні наукові результати отриманні із використанням комплексу загальних та спеціальних методів дослі-дження, а саме: аналізу, узагальнення та систематизації наукової та навчальної літератури з літературознавства, психології та мовознавства; теоретичного узагальнення, аналізу та синтезу, а також порівняння, описового та аналітичного, а також мето-ду довільної вибірки для відбору мовного матеріалу.Результати. У мовознавстві не існує єдиного підходу до редуплікації як мовного явища. Термінологія потребує доопрацювання, більш чіткого підходу до критеріїв, за якими буде визначено сферу використання того чи іншого терміна з його чітким визначенням. Незважаючи на розрізненість поглядів щодо однозначного визначення та відсутність універсальної класифікації, редуплікація в лінгвістичній літературі широко досліджується. В усіх опрацьованих джерелах відзначаються такі функціональні особливості редуплікації, як засіб художньої виразності (естетична та експресивна функція), засіб спілкування, який несе емоційне забарвлення (комунікативна та емотивна функція). Діапазон використання редуплікації дуже широкий. Висновки. Редуплікація як словотворення властива мовленню дітей та дорослих, притаманна багатьом стилям мовлення: розмовному, художньому, публіцистичному, епістолярному.Менше поширення редуплікатів характерне для наукового стилю. У цій сфері вони виступають в ролі термінів, позбавле-них низького стилістичного забарвлення, характерного для використання в інших сферах спілкування. У науковому стилі такі слова мають нейтральну емоційну функцію.Нам не вдалося знайти приклади редуплікатів в офіційно-діловому та конфесійному стилях. Можемо припустити, що цей факт є свідченням специфічного стилістичного забарвлення редуплікатів (зневажливого ставлення, подекуди фамільярності, приниження, призирства, іронії та висміювання), що не може бути доречним у таких сферах спілкування.Більшість слів, утворених шляхом редуплікації, відносяться до розмовного мовлення і сленгу. Ключові слова: редуплікація, редуплікат, словотвір, стилі мовлення, класифікація.

Введение. В рамках лингвистической прагматики исследуются различные проблемы организации речевого поведения, которые связаны с позициями адресанта и адресата, обусловленными их индивидуальными характеристиками, типом отношений, видом коммуникации и ситуацией общения. Коммуникативная ситуация отражается посредством единиц речевого этикета, включающих в себя слова вежливости, приветствия, прощания и обращения. Будучи реализованными в акте коммуникации, различные формулы обращения отражают компоненты речевой ситуации, что материализуется в семантической и грамматической структурах, а также в стилистических коннотациях данных обращений. Прагматический анализ феномена «обращение», употребляющегося в разнообразных ситуациях общения с учетом этнокультурных факторов, является приоритетным для исследования речевого поведения. Цель статьи – выявить и описать корейские формулы обращения, функционирующие в ситуациях неформального общения. Материал и методы. Материалом исследования послужили неформальные формулы обращения на корейском языке (40 языковых единиц), выделенные из текстов следующих фильмов производства Южной Кореи: “완벽한 타인” (2018), “연애소설” (2002), “범죄도시” (2017), “리틀 포레스트” (2018), “행복” (2007), “기억의 밤” (2017), “지금 만나러 갑니다” (2018). Данные источники относятся к разным жанрам (комедия, драма, мелодрама, боевик, детектив) и воспроизводят всевозможные ситуации экстралингвистической реальности, в частности отношения между людьми в обществе, поступки коммуникантов, конфликты, возникающие между общающимися, и т. д. Для анализа и перевода обращений использовался двуязычный учебный словарь «Корейско-русский учебный словарь Национального института корейского языка», созданный на основе «Толкового словаря корейского языка» с переводом на русский язык. Исследование проводилось на материале фильмов, вышедших в период с 2002 по 2018 г., что позволяет изучить корейские обращения на современном этапе их развития. Для достижения поставленной цели использовался корпус обще- и частнонаучных методов. К общенаучным относятся: 1) методы логики – анализ (выявление формул обращения, функционирующих в ситуациях неформального общения), синтез (объединение обращений в отдельные группы согласно прагматическому подходу), обобщение (установление особенностей и функций различных формул обращения в системе корейского языка); 2) методы статистики – квантитативный метод (использование числовых данных и стандартизированных методов обработки эмпирического корпуса исследования), метод группировки (структурное и типологическое разделение эмпирического материала исследования по существенным признакам). К частнонаучным (лингвистическим) методам принадлежат описательный метод (описание особенностей и основных характеристик неформальных формул обращения), прагматический анализ (толкование значения формул обращения с позиции их употребления в речевом акте). Результаты и обсуждение. Формулы обращения, выявленные в неформальной корейской речевой коммуникации, представлены различными коммуникативными единицами. Аффиксы, присоединяющиеся к корейским обращениям, выражают нейтрально-вежливое отношение и активно используются в ситуациях неформального общения. Корейский язык располагает широким спектром терминов родства в качестве обращений, применяющихся как к родственникам, так и к близким знакомым. Обращения 2-го л. ед. и мн. ч. редко функционируют в речи, так как одним из главных показателей стиля общения выступает глагольное окончание. Экспрессивная, побудительная и перлокутивная функции усиливаются посредством междометий и притяжательных местоимений. Заключение. В ситуациях неформального общения в корейском языке выявлено 11 формул обращения: имя собственное, фамилия + имя, термины родства, имя существительное (ласкательное), метонимия, метафора, имя существительное (оскорбительное), обращение к группе лиц, обращение к незнакомому/малознакомому адресату, обращение без называния собеседника, обращения 2-го л. ед. и мн. ч. В речи данные формулы реализуют различные функции, осуществляющие не только установление контакта с собеседником, но и передачу отношения адресанта к адресату. Выбор формул обращения в различных ситуациях неформальной коммуникации обусловлен экстралингвистическими факторами. Introduction. Linguistic pragmatics investigates various problems of the speech behaviour organization, which are connected with the positions of the addressor and the addressee, due to their individual characteristics, type of relationships, type of interaction and communicative situation. Speech units reflect the situation. They include words of courtesy, greeting, farewell and terms of address. Being implemented in the act of communication, different address formulas reflect the components of the speech situation, which materialize in semantic and grammatical structures, as well as in the stylistic connotations of these terms of address. The priority for the study of the speech behaviour is a pragmatic analysis of the phenomenon of “address”, used in different communicative situations. Ethnocultural factors are taken into account. Aim and objectives. The aim of this article is to identify and describe Korean address formulas that function in informal communicative situations. Material and methods. The research material is informal address formulas in the Korean language. Forty language units are selected from texts of the following seven films produced in South Korea: “완벽한 타인” (2018), “연애소 설” (2002), “범죄도시” (2017), “리틀 포레스트” (2018), “행복” (2007), “기억의 밤” (2017), “지금 만나러 갑니 다” (2018). These sources belong to different genres (comedy, drama, melodrama, action, detective) and reproduce all kinds of extra-linguistic reality situations, in particular, relations between people in society, the actions of communicants, conflicts that arise between communicants, etc. When analyzing and translating formulas of address, the bilingual educational dictionary “Korean-Russian educational dictionary of the National Institute of the Korean language” was used. This dictionary was created on the basis of the “Explanatory Dictionary of the Korean Language” translated into Russian. To achieve the aim of the study, a corpus of general and private scientific methods was used. General scientific methods include: 1) logic methods – analysis (identifying address formulas that function in situations of informal communication), synthesis (combining address formulas into separate groups according to the pragmatic approach), generalization (establishing the features and functions of various address formulas in the system of the Korean language); 2) statistical methods – a quantitative method (using numerical data and standardized methods for processing the empirical corpus of the research), a grouping method (structural and typological separation of empirical research material according to essential features). Particular scientific (linguistic) methods include a descriptive method (description of the features and basic characteristics of informal formulas of address), a pragmatic analysis (interpretation of the meaning of address formulas from the standpoint of their usage in a speech act). Results and discussion. Address formulas identified in informal Korean speech communication are represented by various communicative units. Affixes, that join Korean formulas of address, express a neutral polite attitude and are actively used in situations of informal communication. The Korean language has a wide range of kinship terms as formulas of address that apply to both relatives and close friends. The second person singular and plural rarely function in speech, because one of the main indicators of communication style is a verb ending. Expressive, stimulating, and perlocutionary functions are enhanced by means of interjections and possessive pronouns. Conclusion. 11 address formulas – proper name, last name + first name, kinship terms, noun (affectionate), metonymy, metaphor, noun (offensive), address to a group of people, address to an unfamiliar addressee, address without naming an interlocutor, the second person singular and plural – were identified in informal communicative situations in the Korean language. In speech, these formulas implement various functions that not only carry out the establishment of contact with the interlocutor, but also transfer the relationship of the addressor to the addressee. The choice of address formulas in various situations of informal communication is due to extralinguistic factors.

Описывается исследование, посвященное выявлению имплицитных представлений и реализуемых стратегий в области визуальной самопрезентации пользователей в коммуникативном пространстве деловой виртуальной сети учреждения высшего образования. В первой части для выявления специфики самопрезентации студентов и преподавателей / сотрудников в контексте деловой коммуникации применялся контент-анализ изображений на личных страницах учебного портала (n = 1107, 86 преподавателей, 21 сотрудника и 1000 студентов). Во второй части исследования для оценки категориальных структур сознания, актуализирующихся при восприятии изображений на учебном портале, применялась методика специализированного семантического дифференциала, для разработки которого использовались метод личностных конструктов Дж.Келли и экспертная оценка 35 студентов и 15 преподавателей. Оценка изображений по разработанной методике осуществлена при участии 300 респондентов (250 студентов и 50 преподавателей). Произведенные исследовательские процедуры позволяют заключить, что большинство пользователей портала используют стиль самопрезентации, адекватный деловому характеру учебного взаимодействия в образовательной сети. Это преимущественный выбор фото с хорошей резкостью и освещенностью, изображающих одного человека на нейтральном однотонном фоне размером по пояс или бюст в ракурсе анфас или три четверти, смотрящего на зрителя с улыбкой / полуулыбкой, и без дополнительных аксессуаров. Вместе с тем выделены особенности самопрезентации части пользователей (преимущественно из числа студентов), игнорирующих или не понимающих деловой контекст коммуникации в образовательной среде. Они выбирают игровую, защитную, сексуализированную или искаженную форму самопрезентации, характерную для коммуникации в социальных сетях. На уровне представлений и ожиданий к презентации партнеров по коммуникации выявлено позитивное отношение как преподавателей, так и студентов к деловому и информативному стилю предъявляемых изображений. При этом студенты, в отличие от преподавателей, более положительно воспринимают неформальные и символизированные изображения с выраженной эмоциональной экспрессией.

В статье содержатся умозрительные рассуждения автора о назначении, конструкции и параметрах так называемых башен, устанавливаемых на спинах боевых слонов в эллинистическое и римское время. На основе фрагментов терракотового рельефа, найденных на городище Новая Ниса, предпринята попытка составить представление об одном подобном устройстве. Автор считает, что приложение к данным конструкциям названия башня создает ложное представление об их устройстве и размерах. По его мнению, к ним лучше применять более нейтральные определения короб , кабина , не вызывающие столь однозначных и принципиально неверных ассоциаций. The paper contains the authors theoretical considerations on the function, design and characteristics of the so called towers placed on the backs of war elephants during the Hellenic and Roman time. Based on the fragments of a terracotta relief found at New Nisa, the author attempts to form a clear view on one of such devices. The author believes that the use of the term towers to describe these devices leads to misconceptions about their design and size. In his view, it is better to use more neutral terms such as a box, a cabin that avoid straightforward and incorrect associations.

Современные исследования показывают, что отцовство и отцовские практики тесно увязаны с понятием маскулинности и гендерными контрактами. Это означает индукцию изменения в маскулинных и отцовских ролях вследствие активно меняющихся конфигураций образовательных, трудовых и материнских обязанностей женщин. Таким образом, социальный институт отцовства испытывает давление как публичной, так и приватной сферы. Отцовство явно меняется в современном обществе, поскольку во многом разрушены патриархальные семейные структуры, изменились гендерные роли, возникли новые идентичности матери и отца, что делает необходимым изучение коммуникативной структуры семьи/партнерства. Насколько отцы доступны для детей, наполняют реальным содержанием взаимодействие с ними и насколько они берут ответственность за детей? В качестве теоретического подхода в статье развивается социально-конструктивистская платформа, на основе которой автор дискутирует по теории социального признания Алекса Хоннетта, а также по теории заботящейся маскулинности Карлы Эллиот. В качестве приемлемой концептуальной основы автор выстраивает комплементарную гендерную конструкцию, позволяющую релявитизировать гегемоническую нормативную маскулинность за счет легитимирующего дискурса заботы, который становится гендерно нейтральным и высвобождает пространство отцовских практик в стиле вовлеченного активного отцовства. В фокусе описываемого в статье эмпирического исследования — вопрос о преемственности и отличиях отцовских практик на протяжении трех поколений. Как воспринимают современные молодые люди отцовское влияние по сравнению с материнским, что говорят их отцы о своем отцовстве, как они вспоминают собственное детство и влияние своих родителей (поколение дедушек)? Изменились ли представления об отцовской роли, остается ли прежним содержание отцовских практик и, вместе с этим, дискурс отцовства в обществе в целом? Исследование построено на анализе коллекции собранных 200 семейных кейсов, каждый из которых представляет собой трехпоколенный срез проблематики отцовства, материнства и социализации в формате полуструктурированного интервью. Исследовательский акцент на отцовских практиках ставит целью отслеживание и контрастирование отцовства, контрастирование практик отцовства. Для анализа нарративного содержания описанных отцовских практик выделены категории, на разных уровнях описывающие феномен отцовства и позволяющие отследить поколенческие отличия: в модусе повседневного действия в воспитании, в содержании воспитательных норм, в оценке и режимах оправдания относительно моделей воспитания и участие в воспитании. Основной эмпирический вывод заключается в том, что отцовство «возвращается» в семью, обрастает трансформирующими маскулинность практиками заботы, его ценность валоризирована как содержательно самостоятельная роль. Благодарность. Статья написана в рамках Проекта «Реконфигурация отцовской роли: поколенческая динамика, отцовские компетенции и практики», поддержанной Научным фондом НИУ ВШЭ (индивидуальный грант № 15-01-0126).

Стаття присвячена особливостям відтворення засобів створення гумористичного ефекту при перекладі з англійської мови українською роману Д. Адамса The Restaurant at the End of the Universe. У роботі проаналізовано переклади Павла Насади «Ресторан на краю Всесвіту» (1996 р., журнал «Всесвіт») та Олексія Антомонова «Ресторан "Кінець світу"» (2016 р., НК Богдан). Досліджуваний матеріал є другою частиною популярної серії науково-фантастичних романів «Путівник Галактикою». Дослідники творчості Д. Адамса приділяють більше уваги першій частині серії, наводять аналіз оказіоналізмів, досліджують категорію абсурду та розглядають переклади іншими мовами. Ця робота має на меті висвітлити особливості та способи відтворення таких гумористичних елементів як алогізм, гра слів, гіпербола та зевгма при перекладі з англійської мови українською. Вважаємо, що ці одиниці є характерними для авторського стилю Д. Адамса у досліджуваному романі, а отже, мають бути відтворені у перекладі повністю, частково або компенсовані. Отримані результати свідчать, що 1) при перекладі алогізмів найбільш продуктивним способом є передача алогізмом; перекладацька трансформація - дослівний переклад; алогізм є універсальним засобом створення гумористичного ефекту та утворюється на рівні смислу; 2) гіпербола переважно зберігається в обох перекладах через використання дослівного перекладу; перебільшення є універсальним засобом створення гумористичного ефекту і не залежить від мови, якою виражається; 3) гра слів передається грою слів, алогізмом; провідна перекладацька трансформація – компенсація; гра слів є культуро- та мовнозалежною одиницею, а тому потребує індивідуальних рішень у кожному окремому випадку; 4) зевгма зберігається у перекладах при дослівному перекладі та модуляції. При перекладі засоби створення гумористичного ефекту передають ідентичними, подібними або іншими засобами, нейтральною лексикою зі збереженням загального смислу повідомлення або нульовим відповідником. Слід зазначити, що переклад П. Насади є часто ближчим до оригіналу внаслідок переважання дослівного перекладу та використання стратегії очуження. У перекладі О. Антомонова простежується модуляція, а також частотне використання зниженої лексики, що відчутно змінює інтенцію та стиль автора. Тут переважає стратегія одомашнення. Обидва переклади пропонують вдалі рішення для відтворення засобів створення гумористичного ефекту і є популярними серед читацької аудиторії.