Academic literature on the topic 'Сталий розвиток підприємств'

У статті проаналізовано світові тенденції підготовки звітності з корпоративної відповідальності сільськогосподарськими підприємствами. Запропоновано три варіанти звітів про сталий розвиток сільськогосподарського підприємства: звіт про сталий розвиток; альтернативний звіт; розширений фінансовий звіт. Розроблено матрицю оцінки рівня обліково-аналітичного забезпечення сталого розвитку сільськогосподарського підприємства, яка ілюструє вплив (сильний, суттєвий, незначний, відсутній) десяти аспектів сталого розвитку на рівень обліково-аналітичного забезпечення процесу формування фінансових результатів та їх відображення у звітності про сталий розвиток. Побудовано дерево рішень для визначення варіантів звітності про сталий розвиток залежно від розміру сільськогосподарських підприємств, їх самоідентифікації і усвідомлення впливу на еко-соціальне середовище.

Анотація. Концепція сталого розвитку формує новітні принципи економічного, соціального та екологічного розвитку. Сталий розвиток підприємств реального сектору економіки стримується низкою чинників, серед яких пріоритетне значення має фінансове забезпечення та обмеженість щодо нарощування їхнього фінансового потенціалу. При формуванні стратегії сталого розвитку підприємств потрібно керуватися економіко-екологічними імперативами, що передбачає обґрунтування ефективних фінансово-економічних важелів регулювання екологічно орієнтованої діяльності, які забезпечують їхню інвестиційну привабливість. Запропоновано науково-методичний підхід до аналізу фінансового забезпечення сталого розвитку підприємств з урахуванням економіко-екологічних імператив, який інтегрує: аналіз стану і тенденцій розвитку екологічно орієнтованої діяльності; оцінку закономірностей впливу факторів на рівень фінансового забезпечення її розвитку та оцінку інвестиційної привабливості. Установлено, що впровадження системи екологічного менеджменту сприятиме створенню умов нарощування фінансового потенціалу сталого розвитку підприємств і підвищення конкурентоспроможності за рахунок: запобігання або пом’якшення негативного впливу на навколишнє середовище; поліпшення екологічних показників діяльності; ефективності використання ресурсів, отримання додаткових економічних, соціальних й екологічних вигід; підсилення ринкової позиції в результаті впровадження дій з охорони навколишнього середовища. На основі аналізу з’ясовано зв’язок між упровадженням системи екологічного менеджменту на підприємствах та фінансовими показниками результативності діяльності підприємств. Змодельовано інтегральний індекс оцінки інвестиційної привабливості підприємств, який поєднує дві групи показників — відкритого коефіцієнта фінансового стану і результатів екологічно орієнтованої діяльності. Результати дослідження можуть використовуватися практиками в різних галузях при розробленні фінансової стратегії сталого розвитку підприємств. Ключові слова: фінансове забезпечення, екологічно орієнтована діяльність, сталий розвиток, інвестиційна привабливість, екологічний менеджмент, економіко-екологічні імперативи, аналіз. Формул: 0; рис.: 1; табл.: 3; бібл.: 22.

Проаналізовано основні теорії менеджменту, які є актуальними для сучасних підприємств та організацій. Визначено, що здобутки наукової та класичної школи менеджменту доцільно використовувати в умовах пандемії COVID- 19. Зокрема, врахування таких принципів як: розподіл праці, дисциплінованість, необхідність взаємодії між керівником і підлеглими, ініціативність та корпоративний дух, єдність влади, результати діяльності, стимулювання та винагорода працівників. Це дозволить структурувати всі процеси та взаємовідносини всередині підприємства для досягнення поставлених цілей та в умовах високого рівня невизначеності. Праці науковців школи людських відносин та поведінкових наук послугували основою розвитку сучасних моделей організаційного розвитку в умовах поширення цифрових технологій та діджиталізації економіки. Цифрові технології як створюють нові можливості для розвитку сучасних підприємств, так і формують нові виклики. Саме знання здобутків науковців та практиків з менеджменту дозволить сучасному менеджеру забезпечити сталий розвиток підприємств

Значна частина підприємств на аграрному ринку недооцінюють інструменти звітності у формуванні бренда та створення додаткової вартості. Корпоративна соціальна відповідальність досі розглядається через призму благодійності й соціальних програм, покликаних на розподілення матеріальних та фінансових ресурсів компанії серед вузького кола соціально незахищених верств населення. Сталий розвиток і надалі залишається поза увагою. Нефінансова звітність належить до складу достатньо нового інструментарію управління та оцінки діяльності підприємств не лише в Україні, але й у міжнародному економічному просторі. Основною причиною її виникнення стала вимога стейкхолдерів розкриття інформації щодо діяльності підприємств, яка впливає на суспільство та навколишнє середовище. Тому дослідження спрямоване на визначення складу й форми представлення нефінансової звітності аграрними підприємствами України. Встановлено, що аграрні підприємства України формують значний перелік різних форм статистичної та фінансової звітності, проте вони не надають можливості зробити висновки щодо відповідності їх діяльності положенням концепції сталого розвитку. Низка аграрних підприємств України формують інформацію щодо основних напрямів своєї діяльності відповідно до Цілей сталого розвитку до 2030 року на своєму офіційному сайті у вигляді GRI-звіту, КСВ-звіту або Global Compact-звіту, або у довільній формі. У нефінансових звітах українських підприємств відсутні показники ефективності, що розкривають напрями діяльності підприємства згідно з Цілями сталого розвитку. Більшість нефінансових звітів містять тільки кількісні показники досягнень відповідно до визначених напрямів локальної соціальної відповідальності за поточний період, інколи порівняно з попереднім періодом. Підприємствам досить важко сформувати звітність щодо нефінансових показників своєї діяльності, оскільки, не існує єдиних показників та критеріїв щодо оцінки відповідності діяльності підприємства аграрного бізнесу положенням концепції сталого розвитку. Пріоритетом під час визначення складу інформації, що має міститися у нефінансовій звітності аграрного підприємства, є залучення стейкхолдерів до процесу, що не зважаючи на складність, позитивним чином впливає на ефективність діяльності підприємства.

Нині, в час глобалізації економки, підвищення невизначеності середовища функціонування підприємств, виникнення глобальної конкуренції, сталий розвиток господарюючих суб’єктів неможливий без стратегічного управління, що базується на нових підходах і принципах. У зв’язку з цим зростає інтерес до нової концепції управління – контролінгу. Наявність великої кількості спроб українських та зарубіжних учених описати функціонал категорії «контролінг» дає змогу проаналізувати та виявити найбільш важливі елементи управління, що забезпечують сталий розвиток сучасних підприємств з урахуванням специфіки поточного стану науки і навколишнього середовища. У статті проведено критичний аналіз наявних українських і зарубіжних наукових та практичних підходів до визначення функціональних особливостей контролінгу на сучасному етапі розвитку суспільства. На підставі аналізу виявлено основні функціональні відмінності української та зарубіжної моделі контролінгу, а також зроблено висновки щодо найбільш важливих функцій контролінгу, які повинні застосовуватися сучасними підприємствами та корпораціями для досягнення цілей сталого розвитку.

Актуальність теми дослідження. Оскільки головним завданням діяльності будь-якого ІТ-підприємства є розробка та впровадження інформаційних систем та технологій, то всі процеси, які пов’язані з реалізацією цього завдання, повинні також використовувати принципи сталого розвитку. Постановка проблеми. На сьогодні залишається невирішеним питання сталого розвитку ІТ-підприємств, його складових, принципів та основних складових сталого розвитку. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Були розглянуті останні наукові публікації з предметної області за останні 11 років у відкритому доступі. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Незважаючи на те, що нині існує певна кількість досліджень, що присвячені сталому розвитку, немає робіт, в яких було б розкрито представлення сталого розвитку ІТ- підприємства, враховуючи специфіку цього домену. Постановка завдання. Метою цього дослідження є розробка інформаційної технології для представлення та забезпечення сталого розвитку ІТ-підприємства, що включає характеристику цього домену, а також формування складових інформаційної технології сталого розвитку відповідно до предметної області та наведено основні рекомендації щодо реалізації сталого розвитку в контексті ІТ-підприємств. Виклад основного матеріалу. У статті розглянуто питання сталого розвитку ІТ-підприємств, що включає в себе дослідження еволюції поняття сталого розвитку, подано авторське розуміння терміну «сталий розвиток ІТ-підприємств», наведено характеристики, принципи та основні складові сталого розвитку. Визначено інструменти забезпечення та реалізації сталого розвитку в контексті ІТ-підприємств. Висновки відповідно до статті. До головних результатів дослідження предметної області можна віднести авторське розуміння терміна «сталого розвитку ІТ-підприємств», та визначення інструментів забезпечення та реалізації сталого розвитку в контексті ІТ-підприємств відповідно до запропонованої інформаційної технології.

Анотація. Присвячена обґрунтуванню методологічних аспектів стратегічного планування капіталоутворювальної бази підприємств відповідно до об’єктивних особливостей економіки знань. Стосовно базового поняття наукової статті — «капітал» — запропоновано його тлумачити за фінансовим підходом, водночас у рамках управління підприємницькою діяльністю та забезпечення розвитку суб’єктів господарювання розглядати особливості формування капіталоутворювальної бази, зокрема, ураховуючи положення теорій інтелектуального (людського) та інформаційного капіталів. При цьому капітало­утворювальну базу підприємства пропонуємо розуміти як сукупність активів (фінансових, матеріальних і нематеріальних), які перебувають у його власності та/або розпорядженні, використання яких формує потенціал суб’єкта господарювання до розвитку в часі. При цьому формування капіталоутворювальної бази підприємства в умовах становлення економіки знань повинно базуватися на принципах комплексності, системності, стратегічності та інноваційності. До головних пріоритетів формування капіталоутво­рювальної бази підприємств віднесено: 1) забезпечення стабільного функціонування в часі шляхом створення достатнього запасу міцності; 2) акумулювання потенціалу до стійкого розвитку; 3) формування здатності підприємства до інноваційної трансформації. Стратегічне планування капіталоутворювальної бази підприємств запропоновано здійснювати на основі форсайт-підходу, щодо якого здійснено критичний аналіз його переваг і недоліків у контексті вирішення поставленого наукового завдання, а також розкрито змістове розмежування понять «прогнозування», «форсайт», «передбачення». Доведено, що ефективність форсайт-підходу стратегічного планування капітало­утворювальної бази окремого підприємства забезпечується логічним поєднанням п’яти факторів: 1) чіткістю формулювання цільових орієнтирів форсайту і варіантизацією їх здійснення; 2) обґрунтованістю і глибинністю розуміння підстав для ухвалення рішень усіма учасниками форсайту; 3) відображеністю цільових пріоритетів у конкретних дослідницьких, інвестиційних та інших проєктах; 4) самостійністю ідентифікування учасниками форсайту своїх позицій, окрім порядку взаємодії учасників (визначається організаторами форсайту); 5) можливою зміною позицій учасників залежно від початково прийнятих детермінант. Також реалізаційна здатність стратегічного планування на підприємстві безпосередньо залежить від наявності та якості розроблення стратегії розвитку відповідної галузі на рівні профільних державних інституцій. Методологічні особливості стратегічного планування капіталоутворювальної бази розглянуто на прикладі підприємств будівельної індустрії та як його фундаментальна основа сформовано контурні детермінанти драйверів інноваційної трансформації будівельної індустрії за такими змістовими напрямами: технологічні, екологічні, кадрові, економічні, управлінські. Своєю чергою, для стратегічного планування капіталоутворювальної бази підприємств будівельної індустрії виокремлено технологічний, соціальний, кадровий, фінансовий та управлінський компоненти, за кожним з яких сформульовано операційні заходи. Ключові слова: капітал, капіталоутворювальна база, підприємство, стратегічне планування, форсайт-підхід, сталий розвиток. Формул: 0; рис.: 2; табл.: 2; бібл.: 25.

У статті здійснено аналіз теоретичних підходів до визначення сутності стійкого розвитку економічних суб’єктів, виокремлено сутнісні ознаки стійкого розвитку. Виокремлено принципові відмінності між теоретичними поняття сталий та стійкий розвиток. Проаналізовано динаміку зміни структури активів вітчизняних підприємств з виокремленням особливостей їх формування у великих, середніх та малих підприємствах. На основі аналізу статистичних даних щодо джерел формування господарських засобів підприємств протягом 2013 – 2019 років визначено диспропорції, що негативно позначаються на ефективності їх діяльності. Зокрема, високий ступінь залежності підприємств від зовнішніх джерел фінансування призводить до стійкої тенденції зменшення та нестачі робочого капіталу для підтримки стійкого розвитку на довгострокову перспективу. Водночас, доведено парадокс функціонування вітчизняного бізнесу, який за умови недостатності робочого капіталу демонструє зростання рівня рентабельності як операційної, так і всієї діяльності. Кореляційний аналіз статистичних даних підтвердив наявність прямого зв’язку між обсягами капітальних інвестицій підприємств та рівнем їх рентабельності, проте виявив зворотну залежність між обсягами робочого капіталу та капітальними інвестиціями. Виявлені залежності дозволили сформувати тезу про наявність системної проблеми в управлінні підприємствами – незбалансованість управління дебіторською та кредиторською заборгованостями, що в умовах нестабільної економіки, може призвести до загальної кризи через масову неплатоспроможність підприємств. З метою запобігання такої ситуації запропоновано низку заходів щодо забезпечення стійкого розвитку підприємств за рахунок управління їх кредиторською та дебіторською заборгованостями.

The article substantiates the relevance of sustainable development in modern business settings. The study provides calculation of indices of economic, environmental and social sustainability of regions in the 2017–2019 period along with suggesting an algorithm for a multifactor dynamic regression modeling method application. Within the scope of this research, the impact of agribusiness companies’ performances on economic, environmental and social sustainability of regions has been measured to integrate them as the key elements of aggregated indices of regional sustainable development. The greatest influence among the studied indicators on the economic, ecological and social sustainability of the region was revealed. To attain the research agenda, a methodological approach based on the calculation of indices and growth rates for relevant economic, social and environmental indicators has been employed. The findings reveal that the greatest impact on regional economic sustainability have the following indicators: total output of roots, tubers, vegetables and cucurbits produced by food manufacturing companies of all categories; the crop area for harvesting grain and grain legumes; total output of industrial crops; the area for forage crops harvesting. The greatest impact on environmental regional sustainability is attributed to the following indicators: the crop area for harvesting roots, tubers, vegetables and cucurbits; the area where the pesticides were applied. The greatest impact on social regional sustainability among all indicators under study has been demonstrated by the output of grain and grain legumes and the crop area for harvesting industrial crops. Based on the research findings, in the context of agribusiness strategic planning, the study provides a reasoned argument as to the critical need to adhere to the basic principles of sustainable development to ensure further socioeconomic growth in rural areas.

Сільське господарство в економіці країни виконує важливу роль: воно задовольняє запити населення у продуктах харчування, а галузей виробництва – у сировині, виготовляє різну продукцію для вивезення за кордон. Близько третини споживчих матеріальних благ населення – це продукти агропромислового комплексу. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/37030

Дослідження основних етапів еволюції концепції реструктуризації підприємства та їх характеристик дозволили зробити висновок про певні особливості сучасного етапу реструктуризації підприємств машинобудування, який пропонується називати інтеграційно-санаційною реструктуризацією і розроблено основні передумови цієї парадигми реструктуризації та обґрунтовано її відмінності від традиційних підходів.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Національний авіаційний університет, Київ, 2010. Дисертацію присвячено теоретичним, методичним та практичним питанням забезпечення економічної ефективності сталого розвитку авіатранспортних підприємств в даний час і на перспективу. В цьому дослідженні визначено поняття “ефективність сталого розвитку авіапідприємства” та сформульовано основні її ознаки, удосконалено поняття “гнучкість підприємства”. Автором розроблено та запропоновано організаційно-економічний механізм забезпечення сталого розвитку авіакомпанії та сформульовано основні вимоги до його функціонування. Визначено напрями та особливості впровадження механізму забезпечення сталого розвитку в діяльність авіакомпаній України, на основі чого запропоновано модель забезпечення зростання доходів авіакомпанії, яка спрямована на визначення обсягів доходів через забезпечення залучення пасажиропотоку як основної передумови подолання кризових явищ на авіапідприємстві із наступним його виходом із кризового стану. В результаті досліджень здійснено прогноз економічних показників діяльності ДАП “Західні авіалінії” до 2014 року.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 – экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). – Национальный авиационный университет, Киев, 2010. Диссертация посвящена теоретическим, методическим и практическим вопросам обеспечения экономической эффективности устойчивого развития авиатранспортных предприятий в данное время и на перспективу. На основании осуществленного анализа определена сущность эффективности и устойчивого развития, предложено определять понятие “эффективность устойчивого развития авиапредприятия” как уровень фактического достижения результата при условии закономерных, последовательных, постоянных и положительных изменений явлений, процессов и состояний вследствие их стабильного прогрессивного следования в динамике; также сформулировано основные признаки эффективности устойчивого развития. Введение данного понятия позволит оценивать степень достижения такого явления, как устойчивое развитие. Эффективность устойчивого развития свидетельствует, насколько стабильным есть развитие, насколько большие перепады экстремумов основных финансовых показателей, характеризующих устойчивое развитие. Проведено исследования факторов и резервов обеспечения эффективности устойчивого развития авиапредприятия. Предложено использование комплексного, системного подхода к оцениванию экономической эффективности производства. Усовершенствовано определение понятия “гибкость предприятия” как способность предприятия получать необходимый результат при условии быстрой и адекватной реакции его производства на изменения в окружающей среде (социально-политическую обстановку, колебание и изменение соотношения на рынке спроса и предложения, степень конкуренции и т. д.), использование которого даст возможность системе управления авиапредприятием не просто использовать приемы и подходы, обеспечивающие выживание и развитие предприятия в современных условиях, которые характеризуются неопределенностью и высокой скоростью изменений во внешней среде, а и стараться быстрее и адекватно реагировать на эти изменения. Таким образом достигается бесперебойное предоставление авиауслуг в долгосрочном периоде, которое является основным условием обеспечения эффективности устойчивого развития авиакомпании. В работе приобрели дальнейшее развитие направления обеспечения финансовой стабилизации, роста производственных показателей и комплексного развития авиакомпании, которые предусматривают внедрение на авиапредприятии концепции управления с использованием методов планирования и бюджетирования в условиях рыночных отношений, а также внедрение беспрерывного антикризисного управления, направленного сначала на выход предприятия из кризиса, а в дальнейшем на предотвращение вхождения в него. Автором разработан и предложен организационно-экономический механизм обеспечения устойчивого развития авиакомпании и сформулированы основные требования к его функционированию. Определены направления и особенности внедрения механизма обеспечения устойчивого развития в деятельность авиакомпаний Украины, на основе чего предложена модель обеспечения роста доходов авиакомпании, которая направлена на определение объемов доходов через обеспечение привлечения пассажиропотока как основной предпосылки преодоления кризисных явлений на авиапредприятии с последующим его выходом из кризисного состояния. Определены направления и особенности внедрения механизма обеспечения устойчивого развития в деятельность авиакомпаний Украины. Таким образом, предложена модель обеспечения роста доходов авиакомпании, которая направлена на определение объемов доходов через обеспечение привлечения пассажиропотока как основной предпосылки преодоления кризисных явлений на авиапредприятии из последующим его выходом из кризисного состояния. В результате исследований осуществлен прогноз экономических показателей деятельности ГАП “Западные авиалинии” до 2014 года.
The thesis on competing a scientific degree of a Candidate of Economic Sciences in speciality 08.00.04 – Economics and Enterprise Management (by the types of economic activity). – National Aviation University, Kyiv, 2010. The dissertation research is devoted to the theoretical, methodological and practical issues of providing economic efficiency of air-transport enterprises constant development at present and future. The present research suggests the definition of the notion “efficiency of air-transport enterprises constant development” and formulates its main features; it also improves the notion of “enterprise flexibility”. The author elaborated and suggested the organizational-and-economic mechanism of providing the constant development of an airline and formulated main requirements to its functioning. The trends and peculiarities of the constant development mechanism implementation into the activity of airlines in Ukraine are defined, on the basis of which the model of providing the airlines’ income increase is propounded, which is directed at defining the revenue volume via providing the attraction of passenger traffic as the main precondition of overcoming crisis developments at airlines, followed by the further recovery from recession. The outcomes of the research made it possible to effectuate the forecast of economic indices of the State Aviation Enterprise “Western airlines” activity till 2014.

Захист дисертації відбудеться 29 серпня 2018 р. о 13 00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.052.05 Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя Міністерства освіти і науки України за адресою: 46008, м. Тернопіль, вул. Білогірська, 50, зала засідань.
У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, основні завдання, визначені об’єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну та практичне значення отриманих автором результатів, наведено відомості про їх апробацію. Запропоновано механізм управління корпоративною соціальною відповідальністю (далі КСВ), який є системним процесом, базується на застосуванні основних функцій менеджменту до КСВ: планування, організації, мотивації та контролю, включає такі основні етапи: формування цілей корпоративної соціальної діяльності, організаційно-плановий, етап реалізації, етап формування та оприлюднення результатів корпоративної соціальної діяльності (далі КСД), охоплює всі рівні управління, реалізується в основних бізнес-процесах та сприяє комплексному впровадженню принципів КСВ в діяльність підприємства. Удосконалено теоретико-методичний підхід до визначення рівня розвитку КСВ підприємства залежно від життєвого циклу підприємства та здійснюваних КСВ-заходів, зокрема запропоновано п’ять рівнів розвитку: перший (базовий рівень відповідальності за законодавчо встановленими зобов’язаннями), другий (додатково до першого рівня активна благодійна та/або спонсорська діяльність), третій рівень (високий рівень відповідальності підприємства перед внутрішніми та зовнішніми стейкхолдерами, в тому числі за зобов’язаннями понад законодавчо встановленими), четвертий рівень (рівень стратегічної направленості КСВ та соціальних інвестицій), п’ятий рівень (рівень ефекту синергізму КСВ). Удосконалено методичний підхід до проведення експрес-оцінки КСВ підприємства в частині формування системи якісних та кількісних показників, що на відміну від існуючих додатково включає запропоновані автором показники: фінансової стійкості підприємства та показники відповідальності перед акціонерами та власниками, показники інноваційної активності та якості продукції, показники антикорупційної діяльності, показники енергозбереження. Запропоновано удосконалену методику визначення інтегрального показника ефективності КСВ, який розраховується з використання системи якісних та кількісних параметрів оцінки КСВ, які на відміну від існуючих враховують показники внутрішньої та зовнішньої форми КСВ. Значення інтегрального показника дає можливість визначити рівень розвитку КСВ підприємства. У першому розділі «Теоретичні основи корпоративної соціальної відповідальності підприємств» досліджено генезис та становлення концепції, виділено шість етапів еволюції концепції КСВ. Визначено, що корпоративна соціальна відповідальність повинна розвиватись на основі «ядра» з врахуванням альтернативних концепцій як наукова концепція та практична діяльність і бути тісно пов’язаною з інституційною теорією, теоріями права, менеджменту, економічними теоріями, соціальними та екологічними теоріями та практичними діями задля задоволення всіх заінтересованих сторін, так званих стейкхолдерів. До основних принципів КСВ віднесено такі: добровільності, відповідальності, системності, інтегрованості, прозорості, комплексності, повноти, підзвітності, інноваційності, важливості та реальності тощо. Запропоноване авторське визначення сутності поняття «корпоративна соціальна відповідальність підприємства». З позицій структурного підходу до концепції КСВ, визначено, що соціальна діяльність компанії повинна включати такі структурні компоненти: соціальне сприйняття, соціальна відповідальність, соціальне реагування, соціальне зобов’язання. Досліджено взаємозв’язок цих основних компонентів КСВ підприємства. Відповідно до стейкхолдерської теорії КСВ в контексті її розвитку, автором проведене групування стейкхолдерів підприємства за визначеними ознаками. Визначені характеристики інтересів основних груп заінтересованих осіб в контексті стійкого розвитку. Згруповані основні ініціативні документи міжнародного рівня та стандартів в сфері КСВ, наведена їх характеристика, проведений аналіз існуючих зарубіжних моделей КСВ та визначені особливості їх адаптації в практику діяльності українських підприємств. Визначено взаємозв’язок основних документів та стандартів по КСВ. Проведений аналіз основних документів в сфері КСВ на внутрішньокорпоративному рівні. Визначені основні напрями та форми реалізації КСВ підприємств. Обґрунтовано взаємозв’язок КСВ із етапами життєвого циклу підприємства та визначено п’ять рівнів розвитку КСВ підприємства. У другому розділі «Оцінка рівня розвитку корпоративної соціальної відповідальності підприємств» проведено аналіз основних показників харчової промисловості України, визначено тенденції розвитку підприємств з виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів, проведена оцінка КСВ-практик підприємств та визначений вплив КСВ на ділову репутацію підприємств. Проведено аналіз різних методів та методик оцінки ефективності корпоративної соціальної відповідальності підприємств. Визначено проблеми, які гальмують реалізацію принципів КСВ на підприємствах. Доведено необхідність розробки стратегії соціально відповідальних заходів та її інтеграція в стратегію розвитку підприємства є обов’язковою. Удосконалена система показників для проведення експрес-оцінки КСВ. Авторський доробок передбачає групування показників за складовими: економічна, соціальна, екологічна. Кожна із цих складових має свої групи показників. За результатами оцінки сформовано рейтинг підприємств Житомирської області у сфері КСВ за визначеними показниками. Встановлено, що взаємозв’язок інформативних показників експрес-оцінки КСВ підприємства на проміжних етапах та показників нефінансового звіту є важливим в управлінні КСВ діяльністю підприємств. За кожним показником стандартного елементу звітності GRI G4 закріплено показники експрес-оцінки КСВ підприємства. Запропонована система комплаєнс-критеріїв, яка дозволить оцінити підприємства з позицій належності його до підприємств за статусом «соціально відповідальна компанія». Проведене опитування керівників 18 підприємств харчової промисловості, що дозволило зробити висновки про реальний стан справ в сфері КСВ та визначити існуючі проблеми та фактори, які стримують розвиток КСВ на підприємствах. Доведено, що рівень розвитку КСВ підприємства має вплив на його ділову репутацію. Визначено загальні вагові коефіцієнти впливу ключових параметрів на ділову репутацію підприємств харчової промисловості. У третьому розділі «Розвиток корпоративної соціальної відповідальності підприємств» отримані наукові результати, які спрямовані на розвиток корпоративної соціальної відповідальності підприємства. Доведено, що управління корпоративною соціальною відповідальністю повинне бути системним процесом, та інтегруватись в систему управління підприємством. Запропоновано ієрархічну схему інтеграції управління КСВ в систему управління підприємством. Запропоновано механізм управління корпоративною соціальною відповідальністю підприємства, який представлений у вигляді певної послідовності дій, впровадження інструментів інтеграції принципів КСВ в бізнес-процеси підприємства. Визначені напрями організації КСВ в системі корпоративного управління, базові елементи організації КСВ підприємства, процедури, інституції, взаємозв’язок та комунікації між основними елементами. Розроблені напрямки аналізу і оцінки управління корпоративною соціальною відповідальністю. Удосконалено поняття стейкхолдерської вартості. Запропоновано напрями аналізу, які будуть характеризувати рівень КСВ підприємства за групами стейкхолдерів: політики підприємства щодо своїх працівників, ділової репутації компанії у споживачів, політики підприємства щодо ділових партнерів, політики підприємства щодо акціонерів (власників) і інвесторів, політики підприємства щодо держави і суспільства. Щоб оцінити соціальні інвестиції, здійснювані підприємством, запропоновано використовувати кількісні і якісні індекси соціальних інвестицій. В контексті кількісних індексів запропоновано їх розширити та визначати додатково показник – показник ефективності соціальних інвестицій за доданою вартістю. Для комплексної оцінки ефективності КСВ підприємства запропоновано використовувати інтегральний показник ефективності корпоративної соціальної діяльності. Методика удосконалена через використання системи якісних та кількісних показників, які запропоновані автором через визначення коефіцієнту якісних параметрів ефективності КСВ та коефіцієнту кількісних параметрів ефективності КСВ. Визначені значення інтегрального показника ефективності корпоративної соціальної діяльності за рівнями розвитку КСВ. Дана методика апробована на підприємствах Житомирської області. Доведено важливість розвитку державно-приватного партнерства в Україні. Визначено основні п’ять етапів розвитку ДПП як системного процесу, визначені інтереси заінтересованих сторін-учасників. Розглянутий зарубіжний досвід реалізації проектів ДПП та проаналізована можливість його адаптації в Україні. Висновки є обґрунтованими та коротко представляють основні результати дослідження. Одержані в дисертації результати в сукупності вирішують науково-практичне завдання, яке полягає в обґрунтуванні нових та поглибленні існуючих теоретико-методичних засад та практичних рекомендацій щодо розвитку корпоративної соціальної відповідальності підприємств.
In the thesis have been substantiated new and advanced existing theoretical and methodological provisions and practical recommendations for the development of corporate social responsibility of enterprises (CSR). The evolutionary stages of formation and development of the CSR concept and the essence of CSR are defined . There has been improved the theoretical and methodical approach to determining the development level of CSR of the enterprise depending on its life cycle and implemented CSR-measures. In the paper have been also developed: the existing standards and initiatives in the sphere of CSR; proposals on their implementation and improvement; the possibilities of adaptation of foreign models of CSR to the Ukrainian practice. Other scientific research results are as follows: have been improved the methodical approach to conducting an express CSR evaluation of the enterprise and the CSR management mechanism; has been improved the method for determining the integral indicator of CSR efficiency, which is calculated using the system of qualitative and quantitative parameters of CSR assessment, which, in contrast to existing ones, takes into account the internal and external forms of CSR. The value of the integral indicator makes it possible to determine the level of CSR development of the enterprise. The thesis highlights the importance of developing public-private partnership in Ukraine.
В работе обоснованы новые и усовершенствованы существующие теоретико-методические положения и практические рекомендации по развитию корпоративной социальной ответственности (КСО) предприятий. Определены эволюционные этапы становления и развития концепции КСО, определена сущность КСО. Предложен механизм управления корпоративной социальной ответственностью, который является процессом, он базируется на применении основных функций менеджмента в КСО: планирования, организации, мотивации и контроля, включает следующие основные этапы: формирование целей корпоративной социальной деятельности, организационно-плановый этап реализации этап формирования и обнародования результатов КСД, охватывает все уровни управления, реализуется в основных бизнес-процессах и способствует комплексному внедрению принципов КСО в деятельность предприятия. Усовершенствован теоретико-методический подход к определению уровня развития КСО предприятия в зависимости от жизненного цикла предприятия и осуществляемых КСО-мероприятий, в частности предложено пять уровней развития: первый (базовый уровень ответственности с законодательно установленными обязательствами), второй (дополнительно к первому уровню активная благотворительная и / или спонсорская деятельность), третий уровень (высокий уровень ответственности предприятия перед внутренними и внешними стейкхолдерами, в том числе по обязательствам свыше законодательно установленных, четвертый уровень (уровень стратегической направленности КСО и социальных инвестиций), пятый уровень (уровень эффекта синергизма КСО). Усовершенствован методический подход к проведению экспресс-оценки КСО предприятия в части формирования системы качественных и количественных показателей, в отличие от существующих дополнительно включает предложенные автором показатели: финансовой устойчивости предприятия и показатели ответственности перед акционерами и владельцами, показатели инновационной активности и качества показатели антикоррупционной деятельности, показатели энергосбережения. Усовершенствована методика определения интегрального показателя эффективности КСО, который рассчитывается с использованием системы качественных и количественных параметров оценки КСО, которые в отличие от существующих учитывают показатели внутренней и внешней формы КСО. Значение интегрального показателя дает возможность определить уровень развития КСО предприятия.