Academic literature on the topic 'Соціальні танці'

Мета статті – визначити соціально-культурні передумовипопулярності та масовості шкіл товарись-ких танців як осередків хореографічного навчання; проаналізувати діяльність шкіл товариських танців у Галичині в міжвоєнне двадцятиліття. Методи. Для досягнення поставленої мети було використано комплекс дослідницьких методів – конкретно-пошуковий, системний метод, метод логіко-історичного аналізу. Конкретно-пошуковий метод застосовувався у роботі з архівними документами та матеріалами періодичних видань із досліджуваної проблематики. Системний метод дав змогу всебічно та комплек-сно розглянути діяльність шкіл товариських танців у Галичині міжвоєнного періоду. Метод логіко-істо-ричного аналізу дозволив систематизувати, проаналізувати дані та інформацію, що стосуються предме-та дослідження. Результати. На основі аналізу архівних матеріалів, публікацій у періодичних виданнях розкрито особливості організації шкіл товариських танців у Галичині 1919–1939 років, систематизова-но інформацію про власників та вчителів шкіл товариських танців, досліджено діяльність професійного зв’язку вчителів товариських танців. Висновки. Встановлено, що популярність та масовість шкіл това-риських танців у Галичині визначали розвиток бальної хореографії, а також роль, яку відігравали танці у тогочасному соціально-культурному житті галичан. Дуже поширеними були дансинґи – громадські зали для танців, у кав’ярнях та рестораціях також біли місця для танців. Часто різноманітні товариства організовували танцювальні вечори, особливо у карнавальний сезон. Репертуар бальної хореографії 20–30-х рр. ХХ ст. включав вальс, тустеп, уанстеп, блюз, фокстрот, квік-степ, чарльстон, танго, свінг, твіст, шіммі, каріоку тощо. Ці танці вивчали у школах товариських танців. Школи танців були у бага-тьох містах Галичини, а саме у Бережанах, Бориславі, Бродах, Дрогобичі, Золочеві, Коломиї, Надвірній, Самборі, Старому Самборі, Станіславові, Стрию, Трускавці. Зміст та методика навчання товариських танців залежали виключно від рівня підготовки педагогів танцювальних шкіл. Учителі танців об’єдну-вались у професійні зв’язки. Протягом 1919–1939 років у Львові діяло кілька таких зв’язків, які об’єд-нували фахових та ліцензованих учителів танців з усієї Східної Галичини. The purpose – to determine the cultural prerequisites for the popularity of social dance schools as centers of choreographic learning; to analyze the activities of social dance schools in Galicia in the interwar twenty years. Methods. To achieve this goal, a set of research methods was used specific search, system method, method of logical-historical analysis. Specific search methods were used when working with documents and materials of periodicals on the researched issues. The systematic method allowed to comprehensively consider the activities of social dance schools in Galicia in the interwar period. The method of logical-historical analysis allowed to systematize, analyze data and information related to the subject of research. Results. Based on the analysis of archival materials, publications in periodicals, the peculiarities of the organization of social dance schools in Galicia in 1919–1939 are revealed, information about the owners and teachers of social dance schools is systematized, the professional communication of social dance teachers is investigated. Conclusions.It is established that the popularity of social dance schools in Galicia determined the development of ballroom choreography, as well as the role played by the dance in the then socio-cultural life of Galicians. Dance halls were widespread, and there were also dance halls in cafes and restaurants. Often various societies organized dance evenings, especially during the carnival season. Repertoire of ballroom choreography of the 20–30s of the XX century included waltz, twostep, onestep, blues, foxtrot, quickstep, charleston, tango, swing, twist, shimmy, karioka, and more. These dances were studied in social dance schools. Dance schools were held in many cities of Galicia, namely in Berezhany, Boryslav, Brody, Drohobych, Zolochiv, Kolomyia, Nadvirna, Sambir, Staryi Sambir, Stanislaviv, Stryi, and Truskavets. The content and methods of teaching social dances depended solely on the professionalism of dance school teachers. Dance teachers formed professional relationships. During 1919–1939, there were several such associations in Lviv, uniting professional and licensed dance teachers from all over Eastern Galicia.

Мета статті полягає в дослідженні нових напрямків в хореографічній освіті на прикладі Бакинської хореографічної академії. Методологія дослідження спирається на метод історизму, для дослідження азербайджанського народного сценічного танцю в контексті визначеного історичного періоду розвитку азербайджанської культури. Більш того, розгляд діяльності Бакинської хореографічної академії під час дослідження корелюється з процесами, які відбуваються в сучасному Азербайджані. Метод історизму дозволяє виявити знакові з точки зору історичного процесу тенденції в розвитку азербайджанського народного сценічного танцю. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше зроблено дослідження сучасного функціонування азербайджанського народного танцювального мистецтва в XXI столітті. Новизна також визначається новим матеріалом, використаним в даній статті. Вперше систематично класифікуються параметри освітніх методів азербайджанського народного сценічного танцю — специфіка, сценічна реалізація, навчання, культурні взаємозв’язки. Висновки. Поряд з синтезом загального та спеціалізованого досвіду, накопиченого в рамках роботи Бакинської хореографічної академії, висуваються і інші параметри навчання. У статті підкреслюється участь студентів Бакинської хореографічної академії на сценах провідних театрів республіки, формує в них якості культурної і соціальної адекватності вимогам суспільства, контекста. Спеціальні знання хореографічного мистецтва, які обумовлюють подальшу продуктивну діяльність в рамках танцювального мистецтва, вигострюються на професійній сцені.

В повсякденній реальності досить часто трапляються випадки захворювань дітей аутизмом. Тому важливим є шукати методи соціальної адаптації дітей-аутистів шляхом їх творчого розвитку, зокрема, навчанню їх сучасній танцювальній культурі. Дослідження можливостей хореографічного мистецтва як засобу розвитку дітей-аутистів визначає актуальність обраної теми. Мета публікації – визначити методи розвитку творчих здібностей дітей-аутистів засобами сучасної хореографії, зокрема – танцем-модерн. Для дитини з аутизмом характерними є стереотипні, часто незвичні рухи головою, тілом, руками, пальцями, ногами інтенсивніші при збудженні, моторні манеризми, така дитина любить крутитися на місці чи захоплюється предметами, що крутяться. Тому важливо розвивати пластичні здібності таких дітей, навчити танцювати таку дитину вкрай важко, але можливо. При правильному підході з боку викладача, на нашу думку, можна розвинути творчі здібності дитини-аутиста засобами сучасної хореографії.

На прикладі культурно-спортивних закладів розглянута масова культура України – комунікативна система, що містить значний рекреаційний потенціал, який реалізується в дискурсивних практиках світової індустрії дозвілля. Індустрія дозвілля та її сегменти (індустрії відпочинку, розваг, свята) розглядаються як система рекреаційних послуг. Особлива увага приділяється становленню популярної музично-танцювальної медіа культури масового мистецтва, на якій ґрунтуються тренувально-педагогічні практики культурно-спортивних закладів України й музичному руху як методу особистісного виховання. Типологія даних закладів визначається профілем та метою їх діяльності (професійний танцювальний спорт, рекреація та фізіологічна реабілітація, лікувальна терапія, індустрія танцю тощо). Виявлено, що діяльність культурно-спортивних закладів України полягає в реалізації психофізіологічних, релаксаційних, соціально-емоційних, естетичних, комунікативних та виховних функцій масової культури загалом та активного дозвілля зокрема.

У статті розглядаються особливості функціонування ономатопоетичної лексики, яка формується в межах лексико-семантичного поля «Geräusch/шуму», у романі сучасної німецької письменниці Тані Наузе «Берлін, Майербер 26». З’ясовано, що саме у творах художньої літератури зустрічається найбільше ономатопів, що зумовлюється їх функціональними можливостями. Основними функціями ономатопоетичної лексики в художніх текстах є такі: експресивна, компресивна, звукозображувальна функції, дескриптивна функція тощо. Автори використовують ономатопи з метою описати внутрішній стан героя, надати емоційної забарвленості ситуації, указати на протяжність якої-небудь дії в часі, охарактеризувати певну дію тощо. З метою опису звуків навколишнього світу письменники часто використовують ономатопоетичну лексику як у прямому, так і в переносному значеннях. Розрізняють звуконаслідувальні та звукодескриптивні лексичні одиниці. Звуконаслідувальні лексичні одиниці (ономатопи) майже точно відтворюють звуки об’єктивного світу за допомогою засобів фонетичної системи мови. Звукодескриптивні лексичні одиниці в художньому тексті називають або описують звуки, не наслідуючи їх фонетично. Найбільш ефективним засобом реалізації звукодескриптивної та ідентифікуючої функції ономатопів у художньому тексті є використання агломератів (скупчень звуконаслідувальних одиниць у невеличкому фрагменті тексту, який об’єднаний спільною думкою або концептом). У романі Тані Наузе «Берлін, Майербер 26» переважають компресивна та дескриптивна функції ономатопоетичної лексики. Переважно ономатопи в романі слугують стилістичним прийомом, який допомагає описати звук за його джерелом та охарактеризувати певні механічні дії, проте ономатопоетична лексика роману допомагає читачеві більше дізнатися про соціальні та/або особистісні характеристики головної героїні роману, а також інших персонажів. Використовуючи певні ономатопоетичні слова, автор свідомо прораховує реакцію читача й апелює до певних емоційних сторін сприйняття.

У періоди радикальних змін у суспільстві загострюється проблема цінностей, світ яких є багатоманітним. Він охоплює цінності матеріальні та духовні, соціальні й політичні, етичні та естетичні. Ціннісний зміст життя узагальнюється в художніх цінностях, котрі яскраво його втілюють завдяки художній образності творів мистецтва, звертаючись до почуттів і розуму людини, і таким чином стимулюють осмислення певної ціннісної проблеми, яка в результаті стане чи не стане власним надбанням реципієнта. Надаючи можливість пережити непрожите, стискаючи суспільний та історичний досвід поколінь до концентрації й форм, доступних для особистісного прилучення до нього, мистецтво є своєрідним “банком даних” щодо архетипів поведінки, архетипів сприймання реальності та культури. І все це молода людина опановує через найнадійніше входження людини в соціум – мову. Слово мовлене характеризує як людину, так і суспільство, в якому вона живе. У кожного народу мова своєрідна і незрівнянна, але спільним для всіх є те, що вона виражає думки і почуття людини, містить у собі творче начало. Передбачаємо декілька нових технологічних прийомів, які, на нашу думку, допоможуть через слово прилучитися до художніх цінностей світу в процесі викладання гуманітарних дисциплін у мистецьких ВНЗ, розширивши нескінченну багатовимірність молодої людини: іншомовна мистецька терміно-ідіоматична “інкрустація” теоретичних гуманітарних дисциплін, що може слугувати засобом міжнародного спілкування і взаєморозуміння. Будучи раціональним осягненням цінностей і джерелом інформації, яке забезпечує процес пізнання фіксованих одиниць мови, оперування термінами в галузі мистецтва допоможе культурній орієнтації студента, його здатності спілкуватися іноземною мовою, не поводитись “асиметрично” в певних ситуаціях, що свідчитиме про мовну коректність і сприятиме подальшому розвитку чуття мови. 2) Мистецтво літературно-художнього перекладу (у нашому випадку це стосується світового театру і світової драматургії, поезії). Звертаємо увагу студентів на той факт, що, на відміну від музики, живопису, танцю, літературний твір чи не єдиний з видів мистецтва, що замкнений мовними межами. Українською мовою герої грецьких трагедій почали розмовляти завдяки видатним українським перекладачам Василеві Сімовичу, Андрію Содоморі, Борисові Тену, Тарасові Франку та ін. Студенти мають зрозуміти сутність праці перекладача художнього твору: виконання перекладу – не технічна справа, не «фото» тексту, який потребує буквального перекладу кожного слова, а використання перекладачем своїх вмінь і таланту для донесення читачам (глядачам, слухачам) максимальної близькості до смислів оригіналу. Якщо така мета досягнута, відбувається не лише популяризація тексту, а й розбудова мови, в сферу якої завдяки перекладу вноситься цей текст, мобілізуючи почуття мовного патріотизму читача. 3) Діалог культур як фундаментальна потреба людської спільноти, що дає можливість уникнути одномірності мови; дає змогу інтерпретувати думки, посилювати їх, обмірковувати, сперечатися тощо. Запропонована технологія представляє нові ракурси та акценти приєднання студентів до культурних традиційних та інноваційних практик спілкування і регулювання взаємовідносин з наявним буттям.

The work is devoted to the problem of transition to a new concept of management (from administration and management to leadership). The purpose of the article is to highlight the features of team leadership as a form of management of an educational institution, to identify factors and tools that affect its development, to outline the factors of the influence of the educational environment on the formation of the management team. It is emphasized that team leadership is a promising form of educational institution management, as it is able to respond adequately and quickly to changes in both internal and external environment of the educational institution, to ensure more effective collegial management of educational institutions in conditions of instability and constant changes. It was found that team leadership is based on the principles of delegation of power and cooperation, the use of a matrix organizational structure of management, the formation of a management team, effective teamwork in performing management functions to achieve goals of development and competitiveness of educational institutions in the market of educational services. It is proposed a model of development of team leadership in an educational institution, which provides for the implementation of targeted, meaningful, organizational, effective components, taking into account changes in the external and internal environment. It is determined that the development of the internal educational environment of the educational institution will promote the development of management teams and the transition to team management through a number of factors related to target orientations, socio-psychological support, introduction of a number of actions and measures for team building and leadership development. It is paid the attention to the introduction of trainings on team building and the development of leadership in the educational institution. It is given the general stages of the organization and carrying out of such training for administrative staff, members of pedagogical, scientific and pedagogical staff of educational institutions.Key words: leadership, management, team leadership, educational institution, educational environment. Робота присвячена проблемі переходу до нової концепції управління (від адміністрування та менедж-менту до лідерства). Метою статті є висвітлення особливостей командного лідерства як однієї з форм управлін-ня закладом освіти, визначення факторів та інструментів, що впливають на його розвиток, окреслення факторів впливу освітнього середовища на формування управлінської команди. Актуалізовано, що командне лідерство є перспективною формою управління закладом освіти, оскільки воно здатне адекватно й оперативно реагувати на зміни як у внутрішньому, так і у зовнішньому середовищі закладу освіти, забезпечувати більш ефективне колегіальне управління закладом освіти в умовах нестабільності та постійних змін. Результати. З’ясовано, що командне лідерство гуртується на принципах розподілу влади та відповідальності, співробітництва, викорис-танні матричної організаційної структури управління, побудові управлінської команди, ефективній командній взаємодії під час виконання функцій управління для досягнення цілей розвитку та конкурентоспроможно-сті закладу освіти на ринку освітніх послуг. Запропоновано модель розвитку командного лідерства в закладі освіти, яка передбачає реалізацію цільового, змістовного, організаційного, результативного компонентів з ура-хуванням змін зовнішнього та внутрішнього середовища. Визначено, що розвиток внутрішнього освітнього середовища закладу освіти сприятиме розвитку управлінських команд та переходу до командного управління через низку факторів, пов’язаних із цільовими орієнтаціями, соціально-психологічною підтримкою, запровад-женням ряду дій та заходів щодо командоутворення і розвитку лідерства, створенням комфортних умов функ-ціонування. Приділено увагу запровадженням тренігів із командоутворення та розвитку лідерства в закладі освіти. Наведено загальні етапи організації та проведення такого тренінгу для управлінських кадрів, членів педагогічного і науково-педагогічного колективів закладів освіти.Ключові слова: лідерство, управління, командне лідерство, заклад освіти, освітнє середовище.

У ході дипломного проектування розроблено графічне середовище Хмельницького міського фестивалю-конкурсу соціальних танців «Нестримний потік», що включає в себе розробку логотипу «Нестримний потік» та макетівносіїв фірмового стилю – рекламної та сувенірної продукції. У перелік макетів-носіїв фірмового стилю входять інформаційний буклет, сувенірна продукція у вигляді футболки, кепки, кухля та еко-сумки з фірмовою ілюстрацією, афіша фестивалю з основною інформацією, сітілайт, білборд, запрошення на фестиваль тренерським парам та тренерам соціальних танців, диплом переможцям фестивалю.