Academic literature on the topic 'Службові повноваження'

У статті проведено аналіз службових кримінальних правопорушень, вчинених у сфері охорони та використання надр. Стверджується, що правопорушення у сфері надрокористування, зокрема такі як неза- конний видобуток бурштину, вугілля, піску, є прямими загрозами екології та природному середовищу загалом. Встановлено, що найпоширенішими службовими кримінальними правопорушеннями, вчиненими у сфері охо- рони та використання надр, є: зловживання владою або службовим становищем, прийняття пропозиції, обі- цянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою, службове підроблення, службова недбалість. З’ясовано, що службові кримінальні правопорушення, пов’язані із надрокористуванням, полягають у вчинен- ні службовою особою, яка має безпосереднє повноваження на надання дозволів на видобування надр, продовження таких дозволів чи припинення протиправних дій, направлених на порушення законодавства у цій сфері, прийняття рішення щодо видобутку надр, а також інші службові повноваження, пов’язані з охороною та використанням надр.

У статті проаналізовано основні чинники забезпе-чення службової дисципліни в державній службі: нор-мативно-правове забезпечення службової дисципліни, чинники формування архетипу дисциплінованої пове-дінки, зобов’язання державних службовців та керівни-ків державної служби щодо підтримки службової дис-ципліни. Запропоновано тлумачити поняття «службова дис-ципліна у державній службі» з позиції вузького під-ходу, який кореспондує з нормативним закріпленням поняття, та широкого підходу, який пов’язаний з трак-туванням поняття через сукупність дій, які спрямовано на: порушення Присяги державного службовця, пору-шення правил етичної поведінки державних службов-ців, вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу, невиконання або нена-лежне виконання посадових обов’язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, недотримання правил внутрішнього службового роз-порядку, перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення, невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця тощо. Визначено, що службова дисципліна у державній службі детермінується через основні критерії неухиль-ного додержання присяги державного службовця, сум-лінного виконання службових обов’язків, сумлінного дотримання правил внутрішнього службового розпо-рядку. До основних напрямів забезпечення службової дисципліни у державній службі віднесено: дотримання у службовій діяльності вимог законодавства про держав-ну службу, формування керівником державної служби у підпорядкованих державних службовців високих про-фесійних якостей, сумлінного ставлення до виконання своїх посадових обов’язків, поєднання керівниками усіх рівнів методів переконання, виховання і заохочення із заходами дисциплінарної відповідальності щодо підпо-рядкованих державних службовців, поєднання повсяк-денної вимогливості керівників до підпорядкованих державних службовців із постійною турботою про них, виявлення поваги до їхньої честі та гідності, забезпечен-ня гуманізму та справедливості.

У статті досліджуються ознаки суб'єкта привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Поняття службової особи, яке міститься в ч. 3 ст. 18 Кримінального Кодексу України, за своїми ознаками схоже з поняттям посадової особи, яке містилось у Кримінальному Кодексі України 1960 р. Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 р. не дає поняття «службова особа», а використовує поняття «посадова особа». Паралельне закріплення в законодавстві двох понять без їхнього належного тлумачення та розмежування створює труднощі в правоза-стосовній практиці. Розмежування понять службової та посадової осіб слід шукати в розрізі предмета регулювання (охорони) тієї чи іншої галузі права. Це принципово різні поняття, оскільки їхнє призначення зумовлене предметом регулювання (охорони) тієї галузі права, до сфери якої вони належать. У ч. 2 ст. 191 Кримінального Кодексу України така додаткова ознака суб'єкта кримінального правопорушення, як «службова особа» пов'язана з можливістю такої особи використовувати службове становище в разі вчинення привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном. Для визнання власника приватного підприємства службовою особою обов'язковою ознакою є не наявність у нього підлеглих осіб і виконання організаційно-розпорядчих функцій щодо них, а можливість такого власника вчиняти дії, які визнаються юридичними фактами на підставі чинного законодавства та які за своєю компетенцією може вчинити лише службова особа. Для вірного встановлення ознак службової особи необхідно чітко визначити правовий статус особи, яка притягується до відповідальності, коло її повноважень і характер покладених на неї обов'язків. Дотримання цієї умови можливе лише в разі встановлення нормативного акту, який визначає зазначені повноваження та обов'язки. Визначення суб'єкта корупційного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 Кримінального Кодексу України, не відповідає визначенню суб'єктів, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 р. № 1700-VII.

У статті розглянуті види правоохоронних органів, працівники яких є суб’єктом перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу. Визначені ознаки кримінологічної характеристики його особи. Серед цих ознак виділені найпоширеніші у цьому злочині ознаки особи злочинця. Стаття 365 КК України передбачає кримінальну відповідальність за перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу. Констатовано, що ознаки спеціального суб’єкта злочину, передбаченого ст. 365 КК України, визначені у диспозиції цієї статті словосполученням «працівник правоохоронного органу». Це визначення не містить усіх ознак суб’єкта аналізованого злочину. Для їх з’ясування необхідно звертатись до інших нормативно-правових актів. Тобто диспозиція ст. 365 КК України є бланкетною. Вивчені статистичні дані щодо кримінальних проваджень, відкритих за ст. 365 КК України з 2014 р., свідчать про майже нульовий відсоток таких проваджень, направлених до суду з обвинувальним актом, після внесених у 2014 р. змін до КК України щодо по-нять істотної шкоди та тяжких наслідків, передбачених приміткою до ст. 364 КК України. Для особи злочинця – працівника правоохоронного органу, який перевищує владу або службові повноваження, основною ознакою є приналежність до того чи іншого правоохоронного органу. Матеріали вивчених кримінальних справ та проваджень свідчать, що у 86% випадків перевищення влади або службових повноважень вчиняли працівники колишньої міліції або чинної Національної поліції. Попередження та усунення професійної деформації як загального феномену передбачає зусилля на рівні держави, правоохоронних органів у цілому, їх служб та підрозділів, які за своїми функціями покликані здійснювати контроль за станом дисципліни та законності, психологічним станом працівників.

У статті розглянуто концептуальні підходи до розуміння протидії розслідуванню з боку зацікавлених осіб; виокремлено форми, види, прийоми, коло суб’єктів, способи та засоби ефективного подолання цих протиправних дій. Запропоновано під протидією розслідуванню розуміти будь-які дії чи бездіяльність, спрямовані на перешкоджання досягненню завдань розслідування, приховання слідів злочинів, вплив на учасників кримінального провадження, створення перешкод при відшуканні криміналістично значущої інформації, формуванні системи доказів. Спираючись на результати емпіричного спостереження, виокремлено найбільш розповсюджені форми протидії розслідуванню з боку працівників правоохоронних органів, які перевищили владу або службові повноваження. Наголошено, що поряд з традиційними, усталеними суб’єктами, такими, як підозрювані (обвинувачені), їхні співучасники, родичі, близькі, знайомі та захисники, активну участь у протидії розслідуванню беруть корумповані службовці органів влади, суду, прокуратури, національної поліції, пенітенціарної служби, засобів масової інформації. Звернуто увагу на те, що ефективна система заходів подолання протидії розслідуванню має декілька рівнів, де особливого значення набувають рекомендації з необхідності проведення кримінологічної експертизи нормативно правових актів через призму чинного антикорупційного законодавства та активізації діяльності державного бюро розслідування, за умов належного його комплектування відповідними кадрами.

У статті окреслено проблемні питання щодо неоднозначності правового регулювання адміністративно-правового статусу окремих категорій державних службовців. З'ясовано, що посади державних службовців класифікуються з урахуванням організаційно-правового рівня органу, обсягу й характеру повноважень особи на певній посаді, ролі та місця посади у структурі державного органу. Суб'єктами правового регулювання статусу державного службовця є державні органи, які згідно з компетенцією реалізують свої повноваження з питань державної служби, зокрема щодо права на державну службу. На основі комплексного дослідження, аналізу доктри-нальних позицій правознавців, чинного законодавства України з'ясовано сутність та особливості понять «правовий статус державного службовця», «адміністративно-правовий статус». Визначено особливості законодавчого регулювання статусу державного службовця, критерії поділу та категорії державних службовців, загальні засади діяльності, обмеження загального та спеціального характеру. Розкрито сутність адміністративно-правового статусу державних службовців органів суду та місцевого самоврядування. Визначено їхні основні складники з урахуванням відмінностей цих категорій державних службовців. Теоретично обґрунтовано, що державна служба в судових органах є складним державно-правовим і соціальним інститутом, який встановлює і регулює відносини держави з працівниками суду. Статус державного службовця судового органу є родовим поняттям такої категорії, як правовий статус державного службовця органу публічної адміністрації. Проаналізовано правові колізії чинного законодавства у зв'язку із втратою помічниками суддів статусу державних службовців та окреслено шляхи врегулювання цього питання. Обґрунтовано думку щодо доцільності якнайшвидшого правового урегулювання у чинному Законі України «Про державну службу» неоднозначності щодо трактування окремих положень, що стосуються категорій і рангів державних службовців органів місцевого самоврядування, що, як наслідок, призводить до порушення одного з основних прав державного службовця - оплати праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби та рангу.

Питання визначення суб'єктів корупційних кримінальних правопорушень має вирішальне значення для встановлення в певному діянні ознак складу злочину та належності цього злочину до ко-рупційних. Спеціальні суб'єкти корупційних правопорушень у публічному секторі управління, котрі є службовими особами й наділені публічними (державними) функціями, в яких реалізується державна чи муніципальна влада, викликають особливе зацікавлення для науковців та юристів-практиків, оскільки вчинені ними злочини становлять підвищену, порівняно з іншими службовими злочинами, суспільну небезпеку. Незважаючи на прискіпливу увагу науковців, питання, пов'язані з визначенням змісту поняття «службова особа», залишаються дискусійними та викликають труднощі під час кримінально-правової кваліфікації злочинів, пов'язаних зі зловживанням службовим становищем або владою. Метою статті є аналіз кола повноважень народних депутатів України як представників народу в парламенті - Верховній раді України, з огляду на наявність установлених законом підстав для віднесення їх до службових осіб, визначення яких надане в п.п. 1 і 2 прим. до ст. 364 КК, та притягнення їх до кримінальної відповідальності за зловживання владою або службовим становищем. Системний аналіз чинного законодавства вказує на те, що окремий народний депутат України не має владних повноважень ані у Верховній Раді Україні, ані у відносинах з іншими суб'єктами, оскільки не наділений правом у межах своєї компетенції ставити вимоги, а також приймати будь-які рішення, обов'язкові для виконання юридичними чи фізичними особами. Унаслідок дослідження автор дійшов висновку про неможливість визнання народного депутата службовою особою в розумінні прим. до ст. 364 КК, оскільки він не належить до суб'єктів владних повноважень, не наділений владними управлінськими функціями, а характер його взаємодії у процесі виконання повноважень представника народу України в парламенті та у відносинах з іншими суб'єктами не передбачає можливості впливу на інших осіб з огляду на відсутність відносин, які б характеризувались службовою залежністю від нього інших суб'єктів.

Актуальність статті полягає в тому, що один з ключових принципів проведення службового розслідування в органах прокуратури встановлює вимогу призначення та проведення цього складового етапу дисциплінарного провадження виключно з підстав, які чітко встановлені законодавством України. Даний момент говорить про те, що підстави – це невід’ємний юридичний фактор існування категорії службових розслідувань взагалі. Необхідно відмітити, що в існуючій нормативно-правовій базі, положення якої регулюють діяльність органів прокуратури України, підхід до визначення підстав проведення службових розслідувань є досить неоднозначний. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених та норм чинного законодавства, розмежовано зміст підстав та приводів проведення службового розслідування в органах прокуратури України. Сформовано наукову позицію з приводу змісту та особливостей закріплених у законодавстві приводів проведення службових розслідувань щодо прокурорів. Акцентовано увагу на специфіці кожної підстави проведення службових розслідувань в прокуратурі. Окремі підстави призначення та проведення службових розслідувань прямо пов’язані із особою прокурора, зокрема: порушення незалежності прокурора при здійсненні ним покладених на нього функцій та повноважень; фізичної смерті, травмування прокурора, посягання на його життя у межах виконання ним покладених на нього повноважень; посягання на життя, здоров'я, житло та майно прокурора чи його близьких родичів, пов'язані зі службовою діяльністю прокурора; будь-які інші події за участі прокурора, які викликали суспільний резонанс. Зроблено висновок, що охарактеризовані як «підстави» у Наказі Офісу Генерального прокурора «Про затвердження Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно прокурорів» факти за яких проведення та призначення службових розслідувань в органах прокуратури можливе та законне є обставинами об’єктивної дійсності, що вже мають місце. На відміну від приводів, які лише містять в собі інформацію про можливе вчинення порушень службової дисципліни, підстави - це конкретні юридичні факти, які трапились з особою прокурора та вплинули на його службово-правовий статус, або вчинені ним особисто порушення.

У статті досліджується питання особливостей оцінювання результатів службової діяльності в Україні. Звертається увага на порядок реалізації процедури оцінювання та визначаються фактори, що впливають на результат проведення процедури оцінювання. Наводиться приклад зарубіжного досвіду в частині проведення процедури оцінювання та аргументуються перспективи удосконалення подальшого законодавчого удосконалення оцінювання державних службовців в Україні. Зазначається, що процедура оцінювання у державній службі є одним з дієвих способів управління сферою державної служби, який має суттєвий потенціал для впливу на ефективність та прозорість функціонування всього апарату державної служби, розстановку кадрів, сприяння прозорому добору на керівні посади державної служби виключно висококваліфікованих і професійних осіб, які у майбутньому будуть результативно, ефективно та якісно адмініструвати державну службу, а також виконувати покладені на них професійні завдання та посадові обов’язки. Визначено складники, що виражають особливості оцінювання результатів службової діяльності. Перший складник – це нормативний складник, що передбачає законодавче визначення порядку та особливостей оцінювання державних службовців. Водночас другий складник – це соціальний складник, адже нині, як ніколи раніше, суспільство зацікавлене в наданні якісних державних послуг та очікує професійної, результативної діяльності державних службовців незалежно від політичних впливів чи міркувань. Констатовано, що оцінювання державних службовців має бути важливим інструментом забезпечення об’єктивного контролю за результатами професійної діяльності уповноважених осіб, що висуває конкретні вимоги до забезпечення чіткого зв’язку між плануванням професійного управління, функціонуванням органів влади та державних службовців. Оцінювання діяльності державних службовців відіграє важливу роль у системі управління людськими ресурсами. Професійне оцінювання є ключовим інструментом для управлінців та керівників державних органів, що дає змогу інформувати та узгоджувати завдання та цілі державного органу з можливостями державних службовців, а також є інструментом перегляду та зміни напряму роботи окремих службовців та оптимізації їх праці. Водночас для самих службовців процес оцінювання є важливим, оскільки зазвичай такий процес пов’яза-ний із системою заохочень, може визначати рішення щодо просування по службі державного службовця та його преміювання. Такі заохочення є певним мо-тиваційним поштовхом для серйозного підходу та підготовки до службового оцінювання. Оцінювання результатів службової діяльності є механізмом для підтримки особистого розвитку та вдосконалення діяльності для державного службовця, також слугує свого роду інструментом діагностування для визначення потреб у професійному навчанні та професійному розвитку у тій чи іншій сфері. Такий розвиток може стосуватися певних повноважень чи, навпаки, здобуття знань з метою їх втілення надалі у практичну діяльність. Важливо враховувати, що механізм оцінювання є передусім інструментом, що має використовуватися для пошуку шляхів удосконалення діяльності, а не посилювати функції контролю та покарання. Професійне оцінювання, безумовно, відкриває можливості відвертого діалогу між державним службовцем, що обіймає конкретну посаду, та безпосереднім керівником щодо якості діяльності, стимулювання праці та підтримки. Також у статті визначено сукупність факторів, що впливають на результат оцінювання державних службовців.

Метою статті є історіографічний аналіз досліджень вітчизняних вчених з проблематики діяльності установ місцевого управління цивільної адміністрації Райхскомісаріату “Україна” (далі – РКУ) у вертикалі органів нацистського окупаційного режиму, з’ясування головних напрямів цих студій, виявлення недостатньо вивчених питань та окреслення перспективних напрямів подальших досліджень цієї тематики. Методологія дослідження ґрунтується на наукових принципах історизму, об’єктивності, наступності, науковості та системності. Для студіювання історіографічного контексту проблеми автори застосовують методи історичної компаративістики, джерелознавчого, структурно-функціонального та ретроспективного аналізу. Наукова новизна дослідження полягає у системному аналізі основних здобутків і проблемних питань вітчизняної історіографії у сфері реконструкції однієї з маловідомих, назагал недостатньо вивчених і контроверсійних сторінок минулого України доби нацистської окупації 1941 – 1944 рр. Висновки. Проблематика особливостей функціонування органів місцевого управління, підпорядкованих німецькій цивільній адміністрації РКУ, в сучасній українській історіографії наразі розробляється доволі активно. У результаті цих досліджень з'ясовано основні напрями діяльності та повноваження районних, міських і сільських управ у соціально-економічній, культурно-освітній, комунальній та побутовій сферах. Об’єктивно сприяючи реалізації завдань окупаційної політики, ці низові управлінські структури паралельно працювали й на забезпечення в екстремальних умовах війни потреб місцевого соціуму. Достатньо вивченими виглядають регіональні аспекти функціонування органів місцевого управління РКУ. Авторами встановлено їх організаційну структуру, службові повноваження, з’ясовано взаємостосунки зі структурами німецької військової та цивільної окупаційної влади. Попри ці позитивні тенденції, напрацьований науковий наратив не позбавлений певної плутанини в понятійному апараті, особливо у сегменті ідентифікації цих органів як “самоврядних”, “українських” або ж “громадських”. Окремі дослідники гіперболізують участь осередків ОУН і національно орієнтованої української інтелігенції у створенні та діяльності інституцій місцевої влади, зокрема у період перебування окупованих українських земель під контролем тимчасової німецької військової адміністрації.

Внукова, А. О. Кримінальна відповідальність за перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу : випускна кваліфікаційна робота : 262 "Правоохоронна діяльність" / А. О. Внукова ; керівник роботи І. В. Берднік ; НУ "Чернігівська політехніка", кафедра правоохоронної діяльності та загальноправових дисциплін. – Чернігів, 2021. – 79 с.
Історичний досвід вивчення перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу свідчить про те, що в період кардинальних змін суспільно-економічного ладу спостерігається стрімке зростання злочинності в цілому і, особливо в сфері державного управління. Дійсно, вже кілька років українське суспільство переживає глибокі формаційні перетворення економічного, політичного, правового та ідеологічного характеру, що охоплюють всі сфери суспільного і державного життя, а злочинність у сфері службовою діяльністю з кожним днем набуває все більш широкі масштаби та стає все більш гострою проблемою. Прогресуючі негативні тенденції злочинності у сфері службової діяльності несуть в собі руйнівні соціальні наслідки: деформується правосвідомість українських громадян, посилюється дезорганізація і правовий нігілізм, модифікується мораль і моральність, трансформуються особистості молодих громадян, інтенсивно втягуються в злочинність представники правоохоронних органів. У розділі 1 роботи досліджується загальні засади кримінальної відповідальності за перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу. Розділ 2 присвячений особливостям дослідження юридичного аналізу перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу. У розділі 3 досліджуються проблеми кваліфікації і відмежування перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу від суміжних кримінальних правопорушень. Наукова новизна випускної кваліфікаційної роботи визначається тим, що в ній зроблено детальний аналіз кримінально-правової характеристики перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу. У роботі на базі основних положень теорії кримінального права, аналізу судової практики обґрунтовується низка положень і висновків, що мають важливе теоретичне і практичне значення удосконалено: положення про те, що кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, можуть посягати на два родові об’єкти: перший – встановлений порядок правильної роботи апарату органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ чи організацій; другий – встановлений порядок, що визначає і регулює зміст правильної роботи апарату підприємств, установ чи організацій недержавних форм власності.
Historical experience of studying the excess of power or official authority by a law enforcement officer shows that during the period of radical changes in the socio-economic system there is a rapid increase in crime in general and especially in public administration. Indeed, for several years now, Ukrainian society has been undergoing profound formational transformations of an economic, political, legal and ideological nature, covering all spheres of public and state life, and crime in the sphere of official activity is becoming more widespread and more acute. Progressive negative tendencies of crime in the sphere of official activity have destructive social consequences: the legal consciousness of Ukrainian citizens is distorted, disorganization and legal nihilism intensify, morals and ethics are modified, personalities of young citizens are transformed, law enforcement officers are intensively involved in crime. Section 1 of the work examines the general principles of criminal liability for abuse of power or official authority by a law enforcement officer. Section 2 is devoted to the features of the study of the legal analysis of excess of power or official authority by a law enforcement officer. Section 3 examines the problems of qualification and delimitation of excess of power or official authority by a law enforcement officer from related criminal offenses. The scientific novelty of the final qualifying work is determined by the fact that it made a detailed analysis of the criminal-legal characteristics of excess of power or official authority by a law enforcement officer. The work based on the main provisions of the theory of criminal law, analysis of judicial practice substantiates a number of provisions and conclusions that have important theoretical and practical significance improved: the provision that criminal offenses in the field of official activities and activities related to public services, may encroach on two generic objects: the first - the established order of proper operation of the apparatus of public authorities and local governments, as well as enterprises, institutions or organizations; the second - the established procedure that determines and regulates the content of the proper functioning of the apparatus of enterprises, institutions or organizations of non-state forms of ownership.

Робота публікується згідно наказу Ректора НАУ від 27.05.2021 р. №311/од "Про розміщення кваліфікаційних робіт здобувачів вищої освіти в репозиторії університету" . Керівник проекту: к.ю.н., доцент, професор кафедри кримінального права і процесу Біленчук Петро Дмитрович
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері виконання службових обов’язків та функцій працівниками правоохоронних органів України, а також відносини, що виникають при притягненні працівників правоохоронних органів до кримінальної відповідальності за перевищення влади або службових повноважень. Предметом дослідження є кримінальна відповідальність за перевищення влади або службових повноважень.Метою дослідження є дослідження теоретичних аспектів та підходів до здійснення всебічного аналізу кримінальної відповідальності за перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу.

Головченко Н. О. Особливості розслідування перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 262 "Правоохоронна діяльність" / наук. керівник М. О. Ларкін. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 109 с.
UA : Кваліфікаційна робота складається зі 109 сторінок, містить 75 джерел використаної інформації. Дана кваліфікаційна робота присвячена питанню досліджування перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу, що включає в себе особливості визначення елементів криміналістичної характеристики даного правопорушення, тактику планування і провадження окремих слідчих (розшукових) дій, а також способи нейтралізації протидії розслідуванню цього правопорушення. При написанні даної кваліфікаційної роботи нами був проведений аналіз певної юридичної та психологічної літератури. Досліджуючи питання перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу, нами було запропоновано певні рекомендації щодо провадження окремих слідчих (розшукових) дій, таких як: огляд, обшук, тимчасовий доступ до речей та документів, допити та проведення криміналістичних експертиз. Об’єктом дослідження є суспільні відносини в сфері службової діяльності в правоохоронних органах. Предметом дослідження є особливості розслідування перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу. Мета кваліфікаційної роботи полягає в комплексному аналізі особливостей проведення розслідування перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу, розробці певних рекомендацій та пропозицій до кримінально-процесуального законодавства. Нормативною основою роботи є нормативно-правові акти вітчизняного законодавства, зокрема: Конституція України, Кримінальний кодекс України, Кримінально процесуальний кодекс України, ЗУ «Про Національну Поліцію», ЗУ «Державний захист працівників суду і правоохоронних органів», а також на основі «Європейської Конвенції про захист прав людини» та «Конвенції про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню», практики їх застосування, довідкової літератури та статистичних даних.
EN : The qualifying paper consists of 109 pages; it contains 73 sources of the information used. This qualification work is devoted to the study of abuse of power or official authority by a law enforcement officer, which includes features of determining the elements of forensic characteristics of the offense, tactics of planning and conducting certain investigative (search) actions, as well as ways to neutralize opposition to the investigation. When writing this qualification work, we conducted an analysis of certain legal and psychological literature. Investigating the issue of abuse of power or official authority by a law enforcement officer, we offered certain recommendations for certain investigative (search) actions, such as: inspection, search, temporary access to items and documents, interrogations and forensic examinations. The object of the study is public relations in the field of law enforcement. The subject of the study is the features of the investigation of abuse of power or official authority by a law enforcement officer. The purpose of the qualification work is a comprehensive analysis of the peculiarities of the investigation of excess of power or official authority by a law enforcement officer, the development of certain recommendations and proposals for criminal procedure legislation. The normative basis of the work is normative legal acts of domestic legislation, in particular: the Constitution of Ukraine, the Criminal Code of Ukraine, the Criminal Procedure Code of Ukraine, the Law of Ukraine “On National Police”, the Law “State Protection of Court and Law Enforcement Officials” and the European Convention on the Protection of Human Rights ”and the “Convention for the Prevention of Torture and Inhuman or Degrading Treatment or Punishment” (UNCAT), their application practices, reference books and statistics.

Дмитрів К. Г. Моніторинг способу життя публічних службовців як засіб запобігання корупції в Україні та зарубіжних країнах: компаративно-правовий аналіз : кваліфікаційна робота спеціальності 081 "Право" / наук. керівник Т. О. Коломоєць. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 93 с.
UA : Кваліфікаційна робота складається зі 93 сторінок, містить 70 джерел використаної інформації. Необхідність пошуку ефективного засобу запобігання різного роду прояву корупції є актуальною потребою максимального використання ресурсу моніторингу способу життя особи, уповноваженої на виконання завдань та функцій держави та місцевого самоврядування. Через новаційний характер моніторингу для України необхідним є унормування його засад, із урахуванням позитивного зарубіжного досвіду нормотворення та правозастосування та специфіки національних викликів. Аналіз наявного законодавства дозволяє виокремити проблемні питання у використанні ресурсу цього засобу фінансового контролю й запропонувати варіанти їх вирішення. Необхідним аспектом є обґрунтовування доцільності розширення та урізноманітнення тематичного понятійного ряду із закріпленням норм-дефініцій «моніторинг способу життя», «відкрите джерело», «візуальне спостереження», «повна перевірка декларації». Таком уточнення вимагає суб’єктивний аспект моніторингових правовідносин за рахунок включення до кола таких «близьких осіб суб’єкта декларування» замість «членів його сім’ї» та унормування механізму взаємодії НАЗК з «спеціально уповноваженими суб’єктами у сфері протидії корупції», залучення громадськості. Одним із найважливішим етапом є обґрунтовання доцільності розгляду моніторингу способу життя як різновиду втручальної процедури, для якої важливим є дотримання правових стандартів щодо обґрунтованості (сутність і вид підозри), допустимості (межі втручання у приватне життя, вимоги щодо персональних даних тощо), співмірності, винятковості (у разі недієвості інтрузивних заходів), вибірковості, послідовності вчинюваних дій. Обґрунтовується потреба унормування забезпечення балансу публічних інтересів і інтересів особи, щодо якої моніторинг здійснюється. Пропозиції мають бути сформульвані на підставі урахуванням позитивного, апробованого часом і практикою зарубіжного досвіду нормотворення і правозастосування та акценту на виклики сучасних вітчизняних реформаційних державотворчих та правотворчих процесів. Об’єктом дослідження даної кваліфікаційної роботи є сфера суспільних відносин, що пов’язана з визначенням питання моніторингу способу життя публічних службовців як засобу запобігання корупції в Україні та зарубіжних країнах: компаративно-правовий аналіз. Предметом дослідження є розкриття сутності та змісту моніторингу способу життя публічних службовців як засобу запобігання корупції в Україні та зарубіжних країнах: компаративно-правовий аналіз. Методологічну основу роботи складають сукупність філософсько-світоглядних, загальнонаукових принципів і підходів та спеціально-наукових методів пізнання правових явищ, використання яких дало змогу отримати науково-обґрунтовані результати. Для проведення дослідження будуть застосовані такі загальнонаукові методи як: аналіз і синтез.
EN : Qualifying work consists of 93 pages, contains 70 sources of information used. The democratic development of the country involves improving the forms and methods of cooperation between public authorities and the public, use of new, advanced its tools. The need to find an effective means of preventing corruption of all kinds is an urgent need to maximize the use of the lifestyle monitoring resource of a person empowered to perform the tasks and functions of the state and local government. Due to the innovative nature of monitoring, it is necessary to normalize its principles, taking into account the positive foreign experience of normalization and enforcement and the specifics of national challenges. The analysis of the existing legislation allows us to identify the problematic issues in the use of the resource of this means of financial control and to suggest options for their solution. A necessary aspect is to substantiate the feasibility of expanding and diversifying the thematic conceptual framework with the fixation of the norms of definitions "lifestyle monitoring", "open source", "visual observation", "complete verification of the declaration". Such clarification requires a subjective aspect of monitoring legal relations by including such “close persons of the declaring entity” in the circle instead of “members of his family” and normalizing the mechanism of interaction of NACC with “specially authorized entities in the field of combating corruption”. the public. One of the most important stages is to justify the expediency of considering lifestyle monitoring as a type of intervention procedure, for which it is important to comply with legal standards of validity (nature and type of suspicion), admissibility (limits of privacy interference, personal data requirements, and personal data requirements). (in case of inactivity of intrusive measures), selectivity, sequence of actions taken. The necessity of normalizing the balance of public interests and interests of the monitored person is substantiated. Proposals should be formulated on the basis of the positive, time-tested and time-honored experience of foreign law-making and law-enforcement, and an emphasis on the challenges of modern domestic reform-making and law-making processes. The object of the study of this qualification work is the sphere of public relations, which is connected with the determination of the issue of qualification evaluation of a judge (candidate for a Judges`s Position) as an effective means of qualitative staffing of justice in Ukraine. The subject of the study is the disclosure of the nature and content of the qualification evaluation of a judge (candidate for a Judges`s Position) as an effective means of qualitative staffing of justice in Ukraine. The methodological basis of the work consists of a set of philosophical and ideological, general scientific principles and approaches and special-scientific methods of knowledge of legal phenomena, the use of which has enabled to obtain scientifically substantiated results. For research, the following general scientific methods such as: analysis and synthesis will be applied.

Цибеленко А. М. Міжнародно-правові стандарти протидії злочинам у сфері службової діяльності та професійної діяльності : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 262 "Правоохоронна діяльність" / наук. керівник К. О. Алімов. Зaпорiжжя : ЗНУ, 2020. 103 c.
UA : Робота викладена 103 сторінках друкованого тексту. Перелік посилань включає 84 джерела. Протидія корупційній злочинності має відповідати певним принципам, серед яких у роботі названі: соціальна справедливість, демократизм, гуманність, законність і верховенство права; наукова обґрунтованість та економічна доцільність; пріоритет запобіжної діяльності над репресивною; правовий та соціальний контроль; координація, плановість, комплексність і диференціація, системність, реальність та конкретність, відкритість і прозорість; участь громадськості у заходах щодо запобігання та протидії корупції; державний захист осіб, які надають допомогу у здійсненні таких заходів; забезпечення відновлення порушених прав і законних інтересів; відшкодування збитків, шкоди, завданої корупційним правопорушенням. Метою кваліфікаційної роби є дослідження кількості злочинів у сфері службової діяльності за певні роки. Об’єктом дослідження даної кваліфікаційної роботи є суспільні відносини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, які виникають між суб’єктами на території України. Об’єктом дослідження наукової роботи є саме злочини в сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, які передбачені Розділом XVII Особливої частини КК України. Предметом дослідження обраної теми наукової роботи став конкретний склад злочину, а саме зловживання владою або службовим становищем, який передбачений ст. 364 КК України.
EN : The work is outlined in 103 pages of printed text. The list of links includes 84 sources. The fight against corruption must comply with certain principles, among which the following are named: social justice, democracy, humanity, legality and the rule of law; scientific validity and economic feasibility; the priority of preventive action against the repressive; legal and social control; coordination, plannedness, complexity and differentiation, systematicity, reality and specificity, openness and transparency; public participation in anti-corruption and anti-corruption measures; state protection of persons providing assistance in the implementation of such measures; ensuring the restoration of violated rights and legitimate interests; compensation for damages, damage caused by a corruption offense. The purpose of the qualification work is to investigate the number of offenses in the field of official activity in certain years. The object of study of this qualification work is the social relations in the sphere of professional activity and professional activity which arise between the subjects in the territory of Ukraine. The object of research is the crimes in the field of professional activity and professional activity related to the provision of public services, which are provided for in Chapter XVII of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine.  The subject of research of the chosen topic of scientific work was the specific composition of the crime, namely abuse of power or official position, which is provided by Art. 364 of the Criminal Code of Ukraine.