Academic literature on the topic 'Система символічна'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Система символічна.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Journal articles on the topic "Система символічна"
1
СИДЕЛЬНИКОВА, Лариса. "ЛІТЕРНА СИМВОЛІКА СУЧАСНОГО ФРАНЦУЗЬКОГО ПИСЬМА." Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, no. 47 (January 27, 2022): 185–92. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.47.25.
Full textAbstract:
Мета дослідження – встановити символічні конотації окремих літерних знаків французької мови, представити основні символи та концепти, які становлять образно-поняттєву систему ініціалей французької картини світу, визначити семантичне співвідношення між літерою французького алфавіту і цифрою, розкрити філософсько-символічний аспект алфавітної системи французького письма. Об’єкт дослідження – літерні знаки французької писемної мови; предмет – символічні, метафоричні, ідеографічні особливості літер сучасного французького письма. Встановлення символічного значення літер французького алфавіту має за основу конструктивний метод, який допоміг визначити елементарні складники літерних знаків, а також виявити зв’язки між ними; структурний – для встановлення поняттєвої структури орфограм шляхом вивчення лексико-семантичних полів із тими чи тими ініціалями; семантико-когнітивний – для виявлення й опису відповідних концептів, закладених у літерному знаку, а також графонімічний аналіз, використаний для з’ясування місця й ролі кожної окремої літери в лінійній системі алфавіту. Наукова новизна полягає в тому, що вперше встановлена образно-поняттєва система ініціалей французького алфавіту, що містять біблійні символи, символи природи, архетипні символи, символи почуттів тощо, уперше описані характеристики літер як геометричних форм та як числові відповідники, які всередині системи відображають універсальні метафоричні поняття. У статті доведено, що літерний знак – це певний візуальний образ, співвідносний із певними філософськими поняттями та концептами, що французька орфографіка є символічною системою, яка забезпечує універсалізацію та кодифікацію повідомлень і передбачає знання механізмів реалізації цих процесів.
2
Пирогов, В. Л. "Знаково-символічна система китайської ієрогліфіки і лексико-семантична динаміка китайської та японської мов." Наукові студії (культура, освіта - антропоцентричні парадигми і сучасний світ), Вип. 1, А (2012): 255–71.
Find full text
3
Артеменко, М. "ПРИНЦИП ПРИХОВАННЯ ЯК ФІЛОСОФСЬКА МОВА МАНІХЕЙСТВА." Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки, no. 1(89) (September 3, 2021): 67–75. http://dx.doi.org/10.35433/philosophicalsciences.1(89).2021.67-75.
Full textAbstract:
У статті розглядається концепт маніхейського фармакону як окремої філософської концепції. Маніхейське вчення в сучасній академічній традиції розглядається виключно з позиції релігієзнавчого вивчення. Проте символічна структура маніхейських трактатів, простір метафори, принципово відрізняється від європейської метафізики. Основним принципом існування маніхейства як системи знань є образність і гра смислів. У європейській метафізиці ці поняття позбавлені філософського авторитету, тоді як для східної традиції це основний маркер філософського дискурсу. Це навмисна "втеча від грецького логосу", представлена в інших формах філософування і конструювання реальності. У статті проаналізовано сферу розбіжностей між класичною філософською традицією епохи еллінізму та принципом формування "етичної фізики" у маніхейській традиції. Головною особливістю цієї системи є принцип мерехтливої реальності, прихованої за системою дуальних опозицій. Таким чином, вся філософська система являє собою простір гри і фармакону, спрямованого на зняття стану дифферансу і набуття початкової цілісності.
Контакт зі світом істини – маніхейська фармакологія. Вона є лікувальною для тих, хто звертається до неї через вчителя, і руйнівною для тих, хто контактує до неї особисто. Взаємодія зі світом розсіювання – це гра, поняття, дискредитоване у європейській метафізиці. Сприйняття чи несприйняття фармакону, слідування за вчителем чи отримання "радості від життя" – це мультифункціональна гра. Це "розгадування" або розпізнавання справжньої сутності буття схоже на читання маніхейських трактатів, коли читач змушений розгадувати стромати автора.
4
Зозуль, Т. В. "ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ДЖЕРЕЛ І ЗАСОБІВ ФОРМУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЕРОТИЧНОГО КОДУ ОСОБИСТОСТІ." Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, no. 4 (April 7, 2022): 22–26. http://dx.doi.org/10.32782/psy-visnyk/2021.4.4.
Full textAbstract:
Статтю присвячено теоретичному аналізу феномену індивідуального еротичного коду особистості, визначенню його сутнісних ознак і взаємозв’язків із представленими у наукових доробках пошуками дослідників. Представлено вектори осмислення проблематики індивідуального еротичного коду особистості та надано його визначення. Визначено спільні та відмінні ознаки понять індивідуального еротичного коду особистості та понять культурного й еротичного коду людини, сексуальних сценаріїв і ставлення до власної тілесності. На основі узагальнення теоретичних джерел виявлено систему джерел формування індивідуального еротичного коду особистості, до яких ми відносимо культурні коди; вплив різних сфер соціалізації особистості; індивідуальний досвід людини; засвоєні зразки сімейної взаємодії; системи індивідуального трансформування кодів. Представлено систему засобів формування індивідуального еротичного коду особистості, до якої ми відносимо культурні ритуали; вплив мас-медіа; живе спілкування із представниками культурних традицій і норм; становлення канонів тілесності; символічні образи творчості. Узагальнено, що система засобів формування індивідуального еротичного коду людини відображає типові способи засвоєння культурологічної інформації, процес інкультурації особистості, засвоєння нею культурного досвіду та формування індивідуального еротичного коду на цій основі як результату. Система виявлених джерел і засобів формування індивідуального еротичного коду демонструє єдність культурних кодів особистості із її засвоєнням культурних ритуалів і символічних образів творчості, що також засвоюються засобами мас-медіа та спілкування з носіями культури. Вплив сфер соціалізації на формування індивідуального еротичного коду позначено як пов’язаний із впливом мас-медіа як транслятором цінностей культури певного часу, проте, істотно, що дане джерело пов’язане і з спілкуванням з носіями культури, і з ритуалами, і з образами творчості.
5
Slyusarevskyy, Mykola. "Зміст і динаміка уявлень Українського суспільства про національні символи." Проблеми політичної психології 24 (December 30, 2021): 9–30. http://dx.doi.org/10.33120/popp-vol24-year2021-62.
Full textAbstract:
Актуальність статті зумовлена потребою аналізу феноменів соціально-психологічного штибу, які, перебуваючи на межі свідомого і несвідомого, дають змогу відтворити політично значущі змістові характеристики і тенденції суспільного розвитку, що залишаються здебільшого “невидимими” під час досліджень громадської думки, вербально виражених преференцій та переконань людей. Одним із таких феноменів і є суспільні уявлення про національні символи, вивчення яких ще не набуло належного поширення.
Мета статті полягає в тому, щоб: а) відтворити за отриманими емпіричними даними зміст і динаміку уявлень українців про національні символи; б) оцінити на цій основі стан символічної свідомості українського суспільства; в) дати психологічно обґрунтовані рекомендації щодо її подальшого формування.
Метод і методологія. Шляхом теоретичного аналізу було виокремлено три основні види (типи) національної символіки: матеріалізовані, персоналізовані та драматизовані символи. Уявлення українців про ці види символів реконструйовувалися за даними моніторингу, що здійснюється від початку 2000-х років. Моніторинг проводиться за допомогою масових опитувань громадян за вибіркою, що репрезентує доросле населення України віком від 18 років і старше. Опитуються, як правило, 2000 респондентів у всіх географічних регіонах держави, з 2015 року – крім Автономної Республіки Крим і захоплених сепаратистами окремих районів Донецької та Луганської областей.
Отримані результати засвідчують, що уявлення українців про національні символи за останні два десятиріччя стали значно одностайнішими й інтенсивнішими, істотно розширилося коло охоплюваних ними об’єктів. Як наслідок, символічна свідомість суспільства набула ознак первинної сформованості, чіткого державницького змісту, стала семантично насиченішою і політично більш зрілою, проте водночас її формування ще далеке від завершеності. У символічному просторі українського суспільства наразі є небагато об’єктів, що сприймаються як національні символи абсолютною більшістю населення у всіх регіонах. Цей простір значною мірою знеособлений і знеподієвлений, йому бракує загальновизнаних персоналій і драматизованих символів, які найкраще надаються для підтримання в суспільстві патріотичних настроїв та генерування нових комеморативних практик. Показано, що однією з головних причин недостатньої сформованості символічної свідомості українців є малоефективна політика історичної пам’яті.
Практична значущість. На підставі отриманих даних висловлено припущення, що потенціал стихійного становлення символічної свідомості українського народу на сьогоднішній день себе вичерпав. Її подальше формування потребує комплексу цілеспрямованих зусиль. Обґрунтовано потребу започаткування скоординованої на державному рівні системи заходів з формування символічних уявлень українців.
Перспективи дальшого розроблення проблеми вбачаються в напрацюванні стратегій і технологій урахування в процесі формування символічної свідомості українського суспільства регіональних та поколінних аспектів її наявного стану і тенденцій динаміки.
6
Дрогомирецька, Христина. "РОЛЬ «ІМПЕРАТОРА» ТА «МІСТА-СТОЛИЦІ» ЯК СОЦІАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ У СИМВОЛІЧНИХ РИТУАЛАХ У РОМАНІ САЛМАНА РУШДІ «ФЛОРЕНТІЙСЬКА ЧАРІВНИЦЯ»." Sultanivski Chytannia, no. 8 (June 21, 2019): 51–62. http://dx.doi.org/10.15330/sch.2019.8.51-62.
Full textAbstract:
Мета. У статті розглянуто роль «імператора» і «міста-столиці» у конструюванні символічної структури роману Салмана Рушді «Флорентійська чарівниця». Дослідницька методика. Особливості моделювання топосу в романі Рушді означено на основі концепції хронотопу Михайла Бахтіна. У статті також використано ідеї П’єра Бурдьє, Мішеля Фуко і Ґі Дебора щодо міста як певної соціальної структури, для розвитку якої важливі виконання ритуалів. Результати. Місто в романі «Флорентійська чарівниця» проаналізовано як соціальну структуру і символічну систему, яка провокує ієрархічні зв’язки, що вибудовуються у межах конкретного топосу «міста-столиці». Ієрархія столиці як «капіталу» імперії найяскравіше відображена в імператорському палаці: імператор є хранителем капіталу і тим, хто розподіляє «блага». Проте поява дзеркальних образів-двійників із суміжними функціями приводить до кризи розрізнення і домінування ототожнення, а відтак руйнування цілісності соціальної системи. Наукова новизна. Твори Рушді здебільшого розглядають крізь призму мультикультуралізму, досліджуючи проблеми взаємин рідної та чужої культур, а також способи поєднання історичного факту і художнього вимислу, проте у цій науковій розвідці важливим було розробити інший вектор дослідження, що дозволяє розкрити приховані смисли авторського художнього світу. Практичне значення. Матеріал статті може бути використаний при подальшому вивченні творчості Рушді і новітньої британської літератури.
7
Kalibovets, S. M. "Музей як феномен соціальної пам’яті." Literature and Culture of Polissya 99, no. 13i (May 29, 2020): 153–65. http://dx.doi.org/10.31654/2520-6966-2020-13i-99-153-165.
Full textAbstract:
У статті аналізується процес становлення музею як інституту соціальної пам’яті, що має динамічну структуру, здатного виконувати соціальніфункції, які обумовлені суспільними потребами на сучасному етапі розвитку. Зазначено, що музей є соціальним інститутом, який виконує певні соціокультурні функції, а вивчення взаємозв’язку музею і соціальної пам’яті – актуальна наукова проблема, яка недостатньо досліджена на даний час. Музей як соціальний інститут організовує і координує діяльність людей по відношенню до минулого, передачі знань про нього, без чого ця діяльність набула би розрізненого, непослідовного характеру. Музей інституціоналізує нормативні моделі, зразки поведінки, які визначають, що в даному суспільстві вважається законним чи очікуваним у відношенні історичного минулого і попередників, формує ставлення до світу символічних об’єктів, які відносяться до минулого. Музей забезпечує символічну присутність минулого в теперішньому, демонструючи реальні цінності різних епох і народів. До того ж музей як соціальний інститут може внести суттєвий вклад у проблему екології, культури через трансляцію цінностей. Музейявляє собою цілісну, штучну, цілеспрямовану систему, зародження якої зумовлено суспільними потребами і відповідними соціальними діями, що має на меті збереження соціальної пам’яті. В ході історичного розвитку музей як система набув сталий склад компонентів, виробив структуру їхвзаємодій і функції, конструювався в соціальний інститут, одержав статус науково-дослідного і культурно-освітнього закладу, адаптувався до впливів економічних, політичних, соціальних, духовно-ідеологічних факторів, став об’єктом держаної політики.
8
Liakhovich, G. V. "Інтерпретація мовної ідентичності у сучасному соціально-гуманітарному пізнанні." Grani 18, no. 4 (March 6, 2015): 16–21. http://dx.doi.org/10.15421/1715072.
Full textAbstract:
У представленій статті автором аналізуються категорії Символічне, Реальне, Уявне психоаналітичної теорії Жака Лана у проекції на мовну проблематику. Дослідження проблематики мовної ідентичності як Символічного, Реального та Уявного у сучасному соціальногуманітарному пізнанні зумовлено тим, що взаємодія між Реальним, Уявним та Символічним має значний вплив на формування ідентичності. Причому цей вплив можна визначити і як щодо людини як суб’єкта мовної поведінки, і як щодо мовних феноменів. У статті пропонується аналіз робіт вітчизняних і закордонних філософів та соціологів, які досліджували цю тематику, зокрема вивчали функціонування уявного та символічного в системі соціальних та політичних відносин, в соціальній структурі та в структурі мови. Однак соціологічний аналіз категорії Символічне, Реальне, Уявне у проекції на мовну проблематику не був представлений у роботах дослідників, тому метою роботи є здійснення інтерпретації мовної ідентичності як Символічного, Реального та Уявного у сучасному соціальногуманітарному пізнанні в контексті наукових доробок таких дослідників, як П. Бурдьє, Е. Гіденс, Ф. де Соссюр, П. Бергер, Т. Лукман, Дж.Г. Мід. У статті запропоновано інтерпретацію мовної ідентичності як Символічного, Реального та Уявного у сучасному соціальногуманітарному пізнанні, яка дозволяє описати мовну ідентичність як таку, що засвоюється індивідом за допомогою оцінок, застосовується для побудови власної картини світу за допомогою символів та відтворюється за допомогою поведінки, структурованої уявними категоріями. Незважаючи на існування множини варіантів інтерпретації мовної ідентичності проекція категорій Символічне, Реальне та Уявне на мовну проблематику може стати новаторським підходом у дослідженні мовних феноменів, адже дозволяє змістити акценти з стандартизованих методик на рефлексивні з метою виявлення глибинних сенсів та кодів досліджуваного явища, феномена, процесу.
9
Lukianova, Larysa B., Hanna V. Tovkanets, Halyna I. Sotska, and Olena V. Trynus. "СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ ВІРТУАЛЬНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ." Information Technologies and Learning Tools 72, no. 4 (September 21, 2019): 14–25. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v72i4.2892.
Full textAbstract:
У статті розглянуто освітньо-педагогічні аспекти діяльності віртуальних університетів у європейському освітньому просторі. Досліджено історичну ретроспективу розвитку технологій відкритого й дистанційного навчання в європейських країнах. Проаналізовано роль комп’ютерних і телекомунікаційних технологій у розвитку університетської освіти. Підкреслено, що віртуальна освіта сприяє розвитку якісно нового за змістовими характеристиками спілкування, у контексті якого формується символічний образ сучасної особистості. З’ясовано, що віртуальний університет – це корпоративний навчальний центр, некомерційна державна освітня установа, яка функціонує з метою забезпечення багатовекторної, багатонаціональної та міжнародної навчальної співпраці на основі дистанційного навчання. Це надає можливість студентам отримати освітній досвід та відповідну підтримку частково або повністю онлайн. Проаналізовано напрями використання систем віртуальної освіти в міжнародній практиці. Наведено приклади діяльності навчальних закладів, яка ґрунтується: на використанні інтернет-технологій, інтернет-ресурсів як внутрішнього комунікаційного середовища, поєднанні традиційних форм навчання з технологічними інтернет-нововведеннями. Підкреслено, що в умовах ефективного здійснення та поширення в розвинених країнах світу віртуалізації системи навчання розпочато діяльність щодо створення віртуальних університетів в Україні. Зроблено висновок, що інформаційне суспільство забезпечує активізацію ресурсів, які були незалежні від попередньої соціокультурної парадигми, що вимагає переходу до віртуального способу передачі, освіти, зберігання інформації в усіх сферах людської діяльності. Суб’єктивна потреба у віртуальних способах передавання, інтеріоризації,використання та зберігання інформації в усіх сферах людської діяльності, включно й сфері освіти, визначається необхідністю технічної інтеграції або диференціації концептуального і технологічного моделювання діяльності людини. Ці процеси своєю чергою уможливлюють реалізацію дій і явищ мікро- і макросвіту у великому діапазоні реального часу й простору, сприяють віртуалізації культури і вираженню в образно-символічній формі норм, ідеалів, цінностей.
10
Bilavych, H. V., I. V. Bilavych, M. P. Pantyuk, B. P. Savchuk, and N. O. Fedchyshyn. "КУРОРТНО-РЕКРЕАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КАРПАТ ЯК ЧИННИК ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖЕННЯ ДІТЕЙ ТА ДОРОСЛИХ (ПОЧАТОК ХХ СТОРІЧЧЯ)." Медична освіта, no. 4 (February 15, 2020): 119–26. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.4.10870.
Full textAbstract:
На початку ХХ ст. у Карпатському регіоні склалася система масового громадського медичного просвітництва, що охоплювало всі напрями системи медичної опіки (санітарно-гігієнічний сегмент, здоров’язбереження та тіловиховання, рух тверезості тощо), яка постійно еволюціонувала та вдосконалювалася. Означені напрями праці були реальним внеском у збереження генофонду українського народу. Створена система лікувально-профілактичних (диспансери, амбулаторії, шпиталі, лабораторії) та консультативних («порадні») закладів засвідчила важливість організації суспільної медичної опіки українців, тут могли отримати безкоштовну (чи за символічну оплату) найменш незахищені (та найбільш вразливі до соціальних катаклізмів) верстви українства (діти, учасники національно-визвольних змагань українців, інваліди, удовиці, сироти, селянство, українське вчительство, студентство та ін.). Складником філософії здоров’язбереження українства була ідея тіловиховання. Ефективним засобом і формою здоров’язбереження в Галичині стало оздоровлення дітей та дорослих за умов гірської місцевості в «оселях», «півоселях», «живцях» та інших суспільних закладах, що виконували оздоровчі й лікувальні функції. Українські громадські (зазвичай станові) товариства вагомо спричинилися до організації відпочинку для своїх членів, а також забезпечення оздоровлення (зазвичай міських дітей) у Карпатах.
Dissertations / Theses on the topic "Система символічна"
1
Усатенко, Галина Олегівна. "Образно-символічна система художнього часу українського пісенного фольклору." Diss. of Candidate of Philological Sciences, КУ ім. Т.Шевченка, 1994.
Find full text
2
Чекмешев, Олександр Вікторович. "Міфо-символічна система публіцистичних текстів Симона Петлюри в контексті національної міфології." Diss. of Candidate of Philological Sciences, КНУ ім. Т.Шевченка, 1996.
Find full text
3
Мороз, Володимир Михайлович. "Порівняння православної та католицької релігійно-культурологічних доктрин у межах їх впливу на формування трудового потенціалу особистості." Thesis, Герда, 2013. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/40782.
Full text
4
Задорожнюк, Наталя Іванівна. "Семантика символічно-обрядової системи болгарської весільної поезії." Diss. of Candidate of Philological Sciences, Націон. АН України, Ін-т мистецвтознавства, фольклористики та етнології ім. М.Рильського, 1994.
Find full text
5
Карпов, Віктор Васильович. "Система символів як основа військової культури." Thesis, Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв, 2014. https://er.nau.edu.ua/handle/NAU/53386.
Full textAbstract:
У статті розглядається питання знакової системи у контексті становлення військових традицій та культури. Доводиться, що система символів військових формувань є основою військової культури. Показано історичні віхи становлення української вексилології, фалеристики, уніформістики, що утворюють систему знаків і символів. Така система знакового означення війська є відображенням ідейних устремлінь та домінант, які становлять основу військової культури.
6
Валід, Махмуд. "Архетипна символіка в українській та арабській національній світоглядній системі." Thesis, Сумський державний університет, 2019. https://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/77256.
Full textAbstract:
Утворення етносів, народів, націй тісно пов’язано з їх
архетипами. Архетип (грец. arche – початок, походження і typos –
форма, відбиток) – прообраз, первісний образ, ідея. Архетип визначає
зміст, форму та спосіб зв’язку успадкованих, несвідомих прообразів і
структур психіки, що впливають на особливості поведінки, мислення,
бачення світу. Духовне життя особистості тісно пов’язане з
архетипами, оскільки в процесі творчої активності людей за
допомогою архетипів утворюється відповідна послідовність образів.
Вони складають й основу загальнолюдської символіки. У перекладі з
грецької символ означає «з’єднувати», «зливати», «зв’язувати»; «знак,
пізнавальна ознака» [4, с. 217]. Символ заснований на подібності,
схожості або спільності предметів і явищ життя. Архетипна символіка
– поняття загальнолюдське, національне, етногенетичне.
Book chapters on the topic "Система символічна"
1
Kamenshchuk, T. D. "ТИПИ ПОРУШЕНЬ ЗАСВОЄННЯ ПРОСТОРОВОЇ ЗНАКОВО-СИМВОЛІЧНОЇ СИСТЕМИ ЗНАНЬ У ДІТЕЙ ІЗ ПОМІРНОЮ РОЗУМОВОЮ ВІДСТАЛІСТЮ." In MODERN RESEARCHES IN PSYCHOLOGY AND PEDAGOGY, 232–50. Izdevnieciba “Baltija Publishing”, 2020. http://dx.doi.org/10.30525/978-9934-588-36-5/13.
Full textReports on the topic "Система символічна"
1
Малюга, Н. М. Знаково-символічна репрезентація етнокультурної свідомості у творах О. Довженка. Криворізький державний педагогічний університет, 2006. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/5453.
Full text