Academic literature on the topic 'Система корпоративного управління банку'

У статті запропоновано методичні підходи до аналізу та оцінки рівня ефективності корпоративного управління комерційного банку. Запропонована методика забезпечує комплексний підхід до оцінки ефективності функціонування та корпоративного управління банку, дає змогу здійснити всебічний та змістовний аналіз функціонування банківської системи та дослідити досягнутий рівень ефективності корпоративного управління банком, визначити тенденції розвитку банку, виявити та оцінити наявний ресурсний потенціал економічного зростання в майбутньому, дослідити основні позитиви, недоліки та проблеми, диспропорції у функціонуванні банківської системи.

The paper offers practical recommendations for improving the mechanisms of public-private partnership in the form of a concession. Within the scope of this study, a concession is viewed as a relationship framework in which to attain socially significant goals, the government or a municipal unit transfers to the concessionaire (natural or legal entity) the right to perform on a contractual basis some of its functions to possess, use, and under specific conditions, to dispose of public or municipal property. These relationships are valid during the concession agreement period. Guarantees to private investors in the area of PPP and infrastructure concessions have been adapted according to the current Ukrainian legislation. The concessionaire’s business guarantees include: prospects for ownership rights acquisition for property outside highway lanes; a possibility of resolving disputes in the International Arbitration Court, a possibility to launch a project company for specific project realization (a special purpose vehicle, SPV. It is argued that providing guarantees for concessionaire investment returns is paramount. The above guarantees should cover a restraint on concessionaire’s property and assets forced alienation; the principle of non-interference in the concessionaire’s business; guarantees of reimbursement by the grantor of all investments made by the concessionaire (in case of contract termination due to the grantor’s fault); envisaged norm according to which the fare is fixed at an investment-based rate that ensures compensation of the concessionaire’s expenses. The implementation of concession relationships pattern in the transport infrastructure of Ukraine has contributed to outlining the key prospects for its development and enhancement, in particular through compliance with the following principles: application of legislation in force at the time of concluding a concession agreement; imposing a legislative ban on changes related to running concession business; guarantees of concessionaire’s loss coverage caused by government authorities’ decisions that breach the concessionaires’ rights.

Розглянуто принципи побудови системи ризик-менеджменту в банку, вимоги щодо нормативного регулювання та показників адекватності. Висвітлено основні принципи банківського регулювання згідно з рекомендаціями Базельського комітету з банківського нагляду. Проаналізовано потребу побудови якісного напрямку управління ризиками в банку. Досліджено методи оцінювання ризиків та елементи управління, які дають змогу кількісно оцінити схильність до ризику (профіль ризику) конкретного банку. Визначено основні типи ризиків, з якими працює кожен банк та які потрібно визначити та оцінити. Ідентифіковано елементи управління ризиками в організації та їхні шляхи вдосконалення.Зроблено висновок про те, що в період посилення економічних проблем, спаду економіки загалом – питання якісного ризику менеджменту постає особливо гостро. У такі періоди активи банку переважно втрачають якість, і це показує ефективна система ризик-менеджменту чи навпаки.

Перспективні зміни правового регулювання страхових відносин вказують на обов’язковість запровадження у страхових компаніях якісної, структурованої, незалежної та сучасної системи управління ризиками, поява яких обумовлюється як зовнішніми, так і внутрішніми чинниками. Така система у світовій практиці отримала назву комплаєнс-контроль. Отже, відсутність належної та ефективної системи управління ризиками (комплаєнс-контролю) загрожує виникненням внутрішніх проблем у страховика, які здатні завдати йому катастрофічних збитків як суб’єкту господарювання, що може вплинути на виконання ним прийнятих на себе зобов’язань і правил здійснення страхової діяльності. Чинне страхове законодавство не містить вимог до встановлення системи комплаєнс-контролю у страхових компаніях, на відміну від найкращих міжнародних практик. Наведене актуалізує потребу визначення сутності, розмежування, співвідношення та формулювання понять комплаєнсу та комплаєнс-контролю в системі корпоративного управління страхових компаній. Термін “комплаєнс” є відносно новим для українського ринку фінансових послуг, зокрема небанківського. Дослідження проблематики дало змогу виявити наукові підходи, за якими поняття комплаєнсу ототожнюється із поняттям комплаєнс-контролю. Комплаєнс-контроль виступає наріжною складовою (елементом) системи комплаєнсу, яка є основою загальної системи корпоративного управління – категорії вищого порядку. Окремої уваги потребує питання розкриття принципів комплаєнс-контролю у системі корпоративного управління страхових компаній. У цьому випадку йдеться про закріплення принципів як основних ідей, вихідних положень, які визначені в офіційних документах, мають загальну значущість й імперативність. У контексті викладеного варто відзначити, що європейська практика утвердження державної політики у сфері нагляду за страховою діяльністю здійснюється із дотриманням принципу прозорості (the Principles of Transparency). Прозорість як принцип корпоративного управління у страховій діяльності нині ще не віднайшов свого належного правового унормування та усталеного змістов-ного розуміння. У разі належного вирішення вказаних питань буде забезпечено створення сприятливих умов для зміцнення сталого розвитку ринків небанківських фінансових послуг, здатних забезпечувати реальний сектор економіки необхідними фінансовими ресурсами, задовольняти потреби споживачів у якісних фінансових послугах, підвищити ефективність використання коштів державного та місцевих бюджетів під час управління ризиками, а також створення нових робочих місць через реалізацію державної політики зваженого регулювання і нагляду через застосування принципу прозорості та стане підґрунтям для формування цілісної, на уковообґрунтованої концепції корпоративного управління в страховій діяльності. Отже, з метою забезпечення ефективності корпоративного управління страховика існує необхідність запровадження комплаєнс-контролю, який слугуватиме підтвердженням того, що страхова компанія відповідає вимогам норм, стандартам і правилам, які встановлюються законодавством. Мета статті полягає в аналізі чинного та перспективного законодавства, що регулює питання внутрішнього контролю загалом та у страхових компаніях зокрема, комплаєнс-контролю, обґрунтуванні теоретико-практичних аспектів комп лаєнсконтролю і розробці пропозицій з метою удосконалення нормативно-правового забезпечення реалізації комплаєнс-функції в системі корпоративного управління страховика. Відповідно до поставленої мети у дослідженні вирішені такі завдання: визначено поняття комплаєнсу як системи корпоративного управління страхових компаній; визначено поняття комплаєнс-контролю в системі корпоративного управління страхових компаній; визначено місце комплаєнс-контролю в системі корпоративного управління страхових компаній; надано пропозиції щодо удосконалення страхового законодавства України в частині комплаєнс-контролю як елемента системи корпоративного управління страховика. Проведене дослідження комплаєнс-контролю у системі корпоративного управління страхових компаній дало змогу сформулювати низку науково-практичних висновків

Розглянуто поняття, принципи та сутність система оцінки персоналу в системі корпоративного тайм-менеджменту. Доведено, що комплексна оцінка оцінки персоналу дозволить якісно визначити ділові характеристики робітника, його потенціал, який організація може використати з максимальною віддачею. Узагальнені цілі оцінки персоналу сучасної організації. Систематизовані основні якісні, кількісні та комбіновані методи оцінки персоналу. Представлено механізм визначення критичних компетенцій організації, щоб працівники добре усвідомлювали компетенції різного рівня з чітким розумінням бажаної поведінки, яка повинна відображатися в їх конкретних робочих ролях. Для побудови індивідуальної системи оцінки персоналу, яка допоможе в досягненні ефективного використання людських ресурсів, представлено процес методу управління за цілями. Визначено організацію комплексної системи оцінки персоналу організації в системі тайм-менеджменту. Доведено, що підготовка персоналу, здатного до продуктивної роботи в умовах ведення бізнесу, його раціональне розміщення в структурі та просторі, ефективна культура управління залежать від якісної роботи служби управління персоналом і, відповідно, є запорукою досягнення організацією успіху. Систематизовано індикатори, джерела даних, методи збору, процедури оцінки персоналу організації та рівні оцінки персоналу організації. Узагальнена практика помилок в процесі оцінки персоналу організації та їх наслідки. Проаналізовано управління персоналом організації за результатами його оцінювання, щоб якісно виконувати функції управління персоналом. Представлено необхідність за результатами оцінювання складання детального індивідуального плану розвитку працівника, який визначає цілі розвитку, що повинен досягти учасник, на основі оцінки досягнутих цілей навчання або розвитку; відкритості працівника щодо прийняття завдань в майбутньому; використання в майбутньому навичок чи процедур; ділянок, які викликають проблеми або потребують додаткової практики; аспектів праці, які визивають труднощі і варіанти полегшення.

Анотація. В статті проаналізовано сучасні визначення поняття «бренд-менеджмент». Критичний аналіз існуючих визначень дозволив об’єднати існуючі трактування в підходи: бренд менеджмент як система управління; бренд-менеджмент як управлінська діяльність; бренд-менеджмент як маркетинговий інструмент; бренд менеджмент як елемент (напрям) управління. Запропоновано під бренд-менеджментом розуміти елемент системи управління, спрямований на формування, підтримку та розвиток окремих брендів (корпоративного бренду) підприємства з метою отримання конкурентних переваг. Обґрунтоване трактування відрізняється від існуючих підкресленням підпорядкування бренд-менеджменту системі управління діяльністю підприємства та виокремленням завдань, об’єкта та мети бренд-менеджменту в сучасних українських реаліях. Систематизовано погляди вчених до виокремлення факторів впливу на ефективність впровадження бренд-менеджменту в управління діяльністю підприємства. Окреслені фактори проаналізовано та доповнено. Запропоновано для оцінки факторів впливу на ефективність впровадження бренд-менеджменту в управління діяльністю підприємства використовувати економіко-математичний метод Кендалла, що дозволило розташувати вплив виокремлених факторів за значимістю: наявність інновацій, врахування впливу глобалізаційних процесів, наявність та використання всіх елементів комплексу маркетингу, належний рівень іміджу сформованого бренду, врахування перспектив розвитку бренду на міжнародних ринках, належний рівень розвитку ідентичності бренду, активність бренд-менеджерів, наявність бренд-менеджера, закріпленого за кожним брендом, узгодженість бренд-менеджменту із підсистемами маркетингу на підприємстві, врахування територіальних, культурних та економічних факторів розвитку системи маркетингу на підприємстві. З урахуванням отриманих результатів проведеного дослідження запропоновано та обґрунтовано науково-методичний підхід до ефективного впровадження бренд-менеджменту в управління діяльністю підприємства з урахуванням українських реалій функціонування сучасних підприємств. Ключові слова: бренд, бренд-менеджмент, управління брендом, система управління, ефективність бренд-менеджменту. JEL Classification: Формул: 4; рис.: 1, табл.: 5, бібл.: 15

Балансовий капітал банківської системи України зріс на 9,7 млрд. грн. (на 14 %) і станом на 1 квітня 2008 року складав 79,3 млрд. грн. (зростання відбулося здебільшого за рахунок збільшення обсягу ста- тутного капіталу на 6,8 млрд. грн. (на 16 %)).

Першорядне значення для забезпечення фінансової стабільності держави як на мікро-, так і на макроекономічному рівнях має стан і розвиток банківської системи. В сучасних умовах актуалізується питання якості функціонування та надійності банківських установ, які надає послуги на різних сегментах фінансовому ринку. Кожному банку, який має намір вести або веде законний і цивілізований бізнес, є важливим дотримання чинних норм та правил, що регулюють банківську діяльність, відповідність усіх нормативно-методичних і стратегічних актів (положень, документів) банку цим правилам. Банківська установа, яка високо цінує свою репутацію надійного та прозорого інституту фінансового ринку, повинна здійснювати свою діяльність у відповідності з міжнародними стандартами, при цьому, створюючи корпоративну культуру нетерпимості до корупції, завжди прагнучи дотримуватися букви закону. Адже довіра усіх зацікавлених осіб (стейкголдерів) банку ґрунтується на впевненості в тому, що банківська діяльність здійснюється з дотриманням основ професійної етики згідно з стандартами найвищої якості. Тому провідні світові фінансові установи вдосконалюють уже існуючі моделі побудови систем ризик-менеджмент та створюють нові підходи та методи управління банківськими ризиками. Одним із таких новостворених видів ризиків є комплаєнс-контроль, який уособлює в собі відповідність діяльності банків законодавству, стандартам та етичним нормам ведення бізнесу. Комплаєнс-контроль є важливим елементом системи корпоративного управління і вигода від його впровадження значно перевищує ризики, які виникають за його відсутності. Тому, дослідження системи комплаєнс-контролю є сьогодні вкрай актуальним та необхідним для забезпечення стійкого розвитку як окремого банку, так і банківської системи країни загалом.

Проаналізовано сучасний стан корпоративного управління в банках України; розроблено власну авторську методику визначення якості корпоративного управління; досліджено вплив корпоративного управління на довіру населення до банку.
Проанализировано современное состояние корпоративного управления в банках Украины; разработана собственная авторская методика определения качества корпоративного управления; исследовано влияние корпоративного управления доверия населения к банку.
The current state of corporate governance in banks of Ukraine is analyzed; developed their own author's methodology for determining the quality of corporate governance; The influence of corporate governance on the trust of the population towards the bank is researched.

Сталий розвиток банківської системи України значною мірою залежить від рівня корпоративного управління в банках. Надійне корпоративне управління забезпечує належний рівень розподілу повноважень, відповідальності, підзвітності, системи стримувань та противаг у кожному банку, включно з радою, правлінням та підрозділами управління ризиками, контролю за дотриманням норм (комплаєнс) та внутрішнього аудиту. Побудова якісної системи корпоративного управління є тривалим процесом, ефективність якого впливає як на окремі показники функціонування банку (рівень капіталізації, прибутковість), так і на діяльність банку загалом. Водночас, недосконалість корпоративного управління банків призводить до недостатнього врахування інтересів широкого кола зацікавлених у діяльності банку осіб, а саме: керівництва та власників банку, трудового колективу, клієнтів тощо. Крім того, недосконалість корпоративного управління негативно позначається на прибутковості та стійкості банків перешкоджає сталому розвитку банківської системи загалом. Тому, необхідність підвищення рівня корпоративного управління відповідно до кращої міжнародної практики актуалізує тему кваліфікаційної роботи та зумовлює доцільність обґрунтування напрямів його удосконалення на основі аналізу внутрішніх чинників та умов розвитку банківського бізнесу в Україні.

Комерційним банкам для ефективного використання законів функціонування фінансового ринку варто застосовувати найбільш передові форми аналізу складових процесу відтворення. Однією із таких форм є управління ризиками, тобто процес цілеспрямованого розвитку банку з мінімізацією втрат. Прибутковість функціонування банківських установ визначається величиною можливих втрат від заданої зміни ринкових процентних ставок протягом певного періоду часу в майбутньому, що призводить до зміни власного капіталу банку. Тому необхідно дослідити процес управління банківськими ризиками в цілому та процентним зокрема.

Робота присвячена проблемам розвитку системи корпоративного управління у банках України. розглядаються теоретичні підходи до визначення сутності системи корпоративне управління та особливостей корпоративного управління в банку; дана характеристика моделей корпоративного управління. Визначено та охарактеризовано етапи впровадження корпоративного управління в банках України. Запропоновано підходи до вдосконалення ефективності корпоративної культури у банках, а також до проведення оцінки якості системи корпоративного управління в банку. Запропоновано методичні підходи до визначення інтегрального показника рейтингу якості корпоративного управління в банку.
The work is devoted to the problems of development of the corporate governance system in the banks of Ukraine. theoretical approaches to determining the essence of the corporate governance system and features of corporate governance in the bank are considered; the characteristic of corporate governance models is given. The stages of introduction of corporate governance in the banks of Ukraine are determined and characterized. Approaches to improving the effectiveness of corporate culture in banks, as well as to assess the quality of the corporate governance system in the bank. Methodical approaches to determining the integrated indicator of corporate governance quality rating in the bank are proposed.

Неоінституціональний підхід дає змогу розглянути зсередини корпоративне управління у вітчизняних банках.
The non-institutional approach allows us to consider corporate governance within the domestic banks from within

Принципи ефективного управління ліквідністю банку є основою прийняття ефективних управлінських рішень і синтезом загальних, специфічних принципів, що слугують концептуальною основою управління ліквідністю банку, та принципів корпоративного управління в банку, що визначають ефективність системи управління банком у цілому.