Academic literature on the topic 'Синектика'

Значна увага в експериментальній роботі щодо формування політичної культури курсантів у фаховій підготовці у ВВНЗ приділялася впровадженню в освітній процес інтерактивних форм лекцій і семінарів. Розглянемо ті з них, які викликали найбільший інтерес у курсантів і викладачів під час експерименту. Так, для лекції-“парадокса” відбирався матеріал, що стосується теми, яка вивчається, але в нього включаються і відомості, що містять заплановані помилки.Організація семінарських занять методом “круглого столу” і “тренінгів” налаштовувала до невимушеного спілкування і правильного сприйняття критики однокурсників, сприяла формуванню інтересу до майбутньої професійної діяльності, уміння порівнювати свої судження з думкою оточення і робити необхідні висновки, уміння оцінювати ситуацію, що склалася, і приймати оптимальні рішення, вимагала від кожного учасника об’єктивної оцінки своїх можливостей. Інтерактивні методи класичних форм освіти активно застосовувалися у формувальному експерименті при вивченні гуманітарних, соціально-політичних і психологічних дисциплін. Важливими засобами створення педагогічних умов стали такі інноваційні методи навчання, як синектика, “техніка акваріума”, “мозковий штурм”, “кейс-аналіз”. Застосування подібних методів у поєднанні з традиційними (розповідь, пояснення, вправа, тренування тощо) дало змогу актуалізувати здобуті професійні знання, підвищити інтерес до них, а отже, сприяти спрямованості професійної підготовки на розвиток суб’єктності майбутніх офіцерів, особистої саморегуляції, багатоконтекстного креативного мислення, професійної самосвідомості.Значна увага в процесі формування політичної культури майбутніх офіцерів (вивчення професійних модулів) була приділена також навчально-професійним завданням.У статті розкрито особливості проведення дослідно-експериментальної роботі щодо формування політичної культури курсантів у процесі фахової підготовки у ВВНЗ.

Требования к специалистам для работы в условиях шестого технологического уклада, Индустрии 4.0, обусловливают необходимость совершенствования системы образования по обучению решению проблем и, как результат, генерации инновационных идей. В настоящее время в отечественном образовании генерация инновационных идей стимулируется различными конкурсами, в том числе и с получением финансирования под реализацию результатов. В учебных программах по-прежнему преобладает знаниевый подход. В ведущих зарубежных образовательных учреждениях, главным образом в университетах, наряду со стимуляцией, в образовательные программы включены соответствующие методы. Если в прежние десятилетия изучались в основном дивергентные методы: морфоанализ, метод фокальных объектов, синектика и т.п., то сейчас ведущее место занимает теория решения изобретательских задач – ТРИЗ, TRIZ, созданная в бывшем СССР Г.С. Альтшуллером, в связи с возрастающей потребностью ведущих корпорацийв специалистах по ТРИЗ. Этот факт дает России существенные конкурентные преимущества на инновационном пути развития. Для эффективного использования этого преимущества важно формировать инновационное мышление, основанное на ТРИЗ, со школьного возраста. Для этого авторами разработаны новые методы в дидактической системе ТРИЗ-педагогика, объединяющие метапредметные результаты (в вузах – компетенции) в систему инновационного мышления. В результате, наряду с учебным, достигается экономический эффект: создаваемая в учебном процессе интеллектуальная собственность. Для школ это – возможность существенного улучшения финансирования, обусловливающая важность разработки новых механизмов фиксирования, защиты и реализации интеллектуальной собственности. В статье приводятся рекомендации по построению такой системы.Цель – определение возможностей и путей повышения экономической эффективности образовательной деятельности в парадигме изобретающего образования.Задачи:– анализ опыта образовательных учреждений по реализации подходов, предшествующих формированию парадигмы изобретающего образования;– формулирование рекомендаций по повышению экономической эффективности реализации парадигмы изобретающего образования.Методы проведения работы:– аналитический метод: в статье анализируются практические результаты апробации элементов изобретающего образования;– диалектический метод: в статье выделяется системно-диалектическое ядро ТРИЗ – основа парадигмы изобретающего образования.Результаты: подтверждена возможность и показаны пути повышения экономических показателей системы школьного и дополнительного образования.Область применения результатов: полученные результаты целесообразно применять школам, лицеям, гимназиям, учреждениям дополнительного образования, в которых действуют инженерно-технологические и физико-математические классы, корпоративные классы инженерного профиля, студии научно-технического творчества и применяются авторские методы изобретения знаний и инновационных проектов: как в целях повышения качества выполнения Федеральных образовательных стандартов, так и в целях улучшения экономических показателей.

В статье утверждается, что создание условий для формирования образованного, творческого индивида, развития его / ее духовно-эмоциональных и психических способностей, в том числе творческого мышления, является одной из стратегических задач всей системы образования в Украине. В статье рассматриваются проблемы творческого развития детей с нарушениями зрения в процессе современного образовательного процесса, развития творческого мышления у таких детей как мощный потенциал их дальнейшей эффективной социализации. Способы формирования творческой личности, в целом и креативного мышления, в частности, подразумевают внедрение в процесс обучения детей с особыми образовательными потребностями новейших технологий (метод синектики, метод «брейнсторминга» (мозговой штурм), способы решения изобретательских задач, интеллектуальный тренинг, морфологический анализ, гирлянда ассоциаций). Выявлены эффективные условия развития творческого мышления младших школьников. Важная роль принадлежит учителю, который должен быть примером для подражания, а также условиям семейного воспитания.

У статті автором порушено актуальну для сучасного вчителя проблему ефективності навчання. Поняття ефективного навчання автор трактує як цілеспрямований процес послідовного опанування учасником освітнього процесу дидактичного матеріалу відносно завершеними частинами на рівні осмислення, розуміння, розвитку на цій основі певних особистісних якостей, здатності використовувати засвоєний матеріал в новій ситуації. На підставі логіко-системного аналізу зроблено висновок про те, що ефективність у навчанні передбачає синтез навчальних цілей і особистісного прогресу. Тому автором запропоновано алгоритм формування змісту освітньої компоненти: 1. Чітке визначення навчальних цілей. 2. Чітка візуалізація очікуваного результату як синтезу навчальної продуктивності і особистісного розвитку. 3. Формування навчального контенту (які знання і навички потрібні для досягнення поставленої мети, які форми методи навчання використати). Для забезпечення ефективного навчання важливими є умови: вивчення рівня академічних досягнень аудиторії, в якій перебуває учень; дослідження дитини (рівень довільної уваги, інших мисленевих процесів, мотивації); поєднання навчання і праці, створення академічно цінного інформаційного простору, реалізація принципу складності і доступності, підтримка бажання учня бути помічником учителя, експертом, критиком, систематиком тощо. У статті схарактеризовано принципові моменти ефективного навчання: цілеспрямованості, конструювання змісту навчання в частини-модулі, позитивної мотивації, системності, колаборації з академічною спільнотою, громадськими просвітницькими організаціями, інтелектуальними заходами. У статті охарактеризовано інструменти ефективного навчання: шлях героя, прийом помилки, вивчення реальних феноменів, елементи екосистеми навчання, метод В. Діснея, ментальні карти, технологія трьох «П» (процеспроблема-програма), взаємне і самооцінювання. Зазначено, що перспективним напрямом розроблення проблеми ефективного навчання є використання практик Дж. Гордона з використання методів синектики у створенні освітньої продукції.