Academic literature on the topic 'Середовище суспензійне'

Мета роботи. Вибір стабілізатора екстемпоральної суспензії з вісмуту нітратом основним з наступним створенням лікарського засобу для застосування у гастроентерології. Матеріали і методи. Об’єктом дослідження слугували зразки екстемпоральної суспензії з вісмуту нітратом основним виготовлені за традиційними правилами приготування суспензій. Дослідження седиментаційної стабільності та ресуспендованості вивчали для зразків суспензії із використанням різних стабілізаторів. Мікроскопічний аналіз проводили для визначення розміру часток та однорідності розподілу дисперсної фази. Результати й обговорення. Результати проведеного дослідження свідчать, що зразки нестабілізованої суспензії та суспензії з додаванням натрію альгінату, NaКМЦ та ксантанової камеді при зберіганні погіршують свою ресуспендованість та характеризуються агрегативною нестійкістю після 14 діб зберігання. Зразок суспензії із аеросилом відноситься до легкоресуспендованих суспензій і має задовільні характеристики однорідності розподілу часток активного фармацевтичного інгредієнта у дисперсійному середовищі. Висновки. Вивчена агрегативна стійкість та зовнішній вигляд зразків суспензії в залежності від стабілізаторів та терміну їх зберігання. Проведено вивчення ресуспендованості стабілізованих зразків суспензії та обрано аеросил у якості стабілізатора суспензії з вісмуту нітратом основним для подальших досліджень з розробки екстемпорального лікарського засобу.

Важливим джерелом отримання екологічно чистої сировини лікарських рослинних препаратів може бути біомаса культивованих клітин. Вона є також джерелом харчової сировини контрольованої високої якості, за необхідності збагаченої мікроелементами, вітамінами, іншими біологічно активними речовинами. Використання рослинної культури in vitro дозволяє за строго контрольованих умов визначити особливості накопичення цінних речовин, відібрати лінії рослин, що характеризуються підвищеною продуктивністю цінних лікарських речовин, а також стандартизувати умови вирощування культур з метою підвищення рівня виходу цільових речовин. Зважаючи дані щодо високого рівня вмісту поліфруктанів у насінні гуньби сінної, метою нашої роботи було ініціювати утворення калусної, суспензійної культури та культури «бородатих» коренів, виміряти вміст поліфруктанів у отриманих культурах та оцінити можливість використання рослинної культури in vitro для біотехнологічного виробництва поліфруктанів. З метою ініціації калусної та суспензійної культури 14-денні гіпокотильні експланти гуньби сінної культивували у живильному середовищі з додаванням 2 мг/л 2,4-дихлорфенооцтової кислоти. Agrobacterium rhizogenes-опосередковану трансформацію гіпокотильних експлантів гуньби проводили за загально прийнятою методикою. Для підтвердження трансгенної природи отриманої культури «бородатих» коренів проводили ПЛР аналіз. Вміст поліфруктанів у екстрактах ініційованих калусних, суспензійних культур та зразків культури «бородатих» коренів визначали за методом Мак-Рері та Слатері, який базується на реакції Селеванова. Виявлено, що найбільше поліфруктанів – до 0,9% сирої ваги – міститься у культурі Ri-коренів, що відповідає даним вмісту фруктанів у насінні. В той же час культура «бородатих» коренів характеризується швидким необмеженим ростом та є значно рентабельнішою у виробництві. Менше фруктанів містилося у суспензійній культурі та калюсній культурі, можливо, через низьку диференціацію клітин у даних культурах.

Мета роботи. Проведення дослідження, що дасть змогу виявити різницю між оригінальним і дженеричними препаратами, лікарські форми яких мають двофазний вміст бетаметазону (бетаметазону натрію фосфат у складі водного розчину і бетаметазону дипропіонат у вигляді суспензії в цьому розчині).Матеріали і методи. Використано оригінальний препарат бетаметазону натрію фосфату та бетаметазону дипропіонату у вигляді суспензії та його дженеричні аналоги, доступні на ринку України. Для оцінки кількості суспензії БМДП препаратів А, В, С, що перейшла у розчин 15 % водного ізопропанолу, нами була розроблена методика з використанням приладу «Лічильник числа та розміру часток в рідких середовищах» APSS-2000.Результати й обговорення. Здійснено візуальне вивчення механічної стабільності суспензій у запаяних ампулах, що показало різну швидкість осідання суспендованих часток у досліджуваних препаратах. Вивчено можливий вплив розчинника (розчину лідокаїну) на швидкість та ступінь осідання часток. Виявлено, що дженеричні препарати В і С суттєво відрізняються від оригінального препарату А за розподілом маси суспензії бетаметазону дипропіонату за розмірами часток. В оригінального препарату А основну масу суспензії БМДП складають частинки меншого розміру, ніж у дженериків.Розроблено методику для визначення розчинності, за допомогою якої виявлено, що суспензія оригінального препарату А за 130 хв експозиції на орбітальному струшувачі розчиняється майже повністю (99 %), тоді як у дженериків В і С за цей час переходить (розчиняється) у водно-ізопропанольну фазу відповідно, лише 66 і 53 % кристалічної маси БМДП. Показано, що динаміка розчинення суспензії БМДП досліджуваних препаратів може бути відстежена з використанням приладу «Лічильник числа та розміру часток в рідких середовищах» APSS-2000.Висновки. Встановлено, що оригінальний препарат та його дженерики мають суттєві відмінності в розподілі за розмірами часток. Розроблено методику визначення розчинності оригінального препарату та дженериків. Вказана різниця стосується суспензії бетаметазону дипропіонату: дженерики відрізняються від оригінального препарату тим, що мають інший розподіл часток за розмірами, і, як наслідок, іншу поведінку в розроблених тестах на розчинність.

Дисертаційна робота присвячена розробці та науковому обгрунтуванню методу для ефективного видалення сполук арсену різних ступенів окиснення та гуматів з природних вод. В дисертації теоретично (на основі літературних даних та розрахунків) та експериментально (в результаті сорбційних досліджень) обгрунтовано вибір сполук феруму, як основного сорбуючого компоненту для видалення сполук арсену з водного середовища. Різними способами (гетерогенне осадження, гомогенне осадження, гідротермальний метод) синтезовано ряд ферумвмісних сорбційних матеріалів, серед яких порошкові, зернисті на основі активованого вугілля та суспензійні сорбенти. Визначено, що використання комбінації «дрібнодисперсний ферум(ІІІ) оксигідроксид/мембрана» дозволяє вилучати сполуки арсену з модельних та підземних вод до санітарних вимог за вихідних концентрацій арсену 500-16733 мкг/дм3 та відділяти відпрацьований дрібнодисперсний ферумвмісний сорбент від води і захищає мембрани від засмічування.