Academic literature on the topic 'Рівень когнітивний'

Мета статті – висвітлити особливості когнітивного підходу до інтерпретації феномена метафоризації термінів. Аналіз здійснено з актуалізацією економічної лексики. Об’єкт аналізу – терміни-метафори, утворені на основі когнітивних процесів. Предметом розгляду обрано когнітивні механізми їх метафоризації. Для цього застосовано описовий метод, прийоми дефінітивного, структурно-семантичного, порівняльного та лексикографічного аналізу. Результати дослідження. Доведено значущість когнітивного метафоричного термінотворення. Установлено, що когнітивна термінологічна метафора – це інструмент, який дає змогу репрезентувати нове спеціальне поняття через відомі об’єкти, реалії іншої сфери знань, і реалізується не лише як засіб номінації, але і як спосіб дефініювання понять. Визначено, що особливість когнітивної метафоризації термінів полягає у здатності фахівця встановлювати подібність між різними елементами окремих галузей знань, баченні одного компонента через інший. Відстежено найчастотніші різновиди когнітивної метафоризації в економічній термінології: гештальтний, дифузний, структурний. З’ясовано, що потужний чинник формування термінології економічної галузі – це прецедентні метафори, утворені на основі актуалізації образів героїв відомих творів. Галузь застосування результатів: зібраний і опрацьований матеріал може бути використаний під час укладання термінологічних словників, подальшого упорядкування й опису економічної термінології. Висновки. Термінологічна метафора в економічній терміносистемі має високу активність і когнітивний характер. Прецедентність – невід’ємна ознака сучасної термінології. Термінологічні словники не «встигають» фіксувати нові метафоризовані одиниці, але виважено й вивірено кодифікують їх, максимально засвідчуючи рівень інтелектуального ресурсу й когнітивного мислення нації.

У статті розглядається проблема когнітивних конфліктів індивідів у контексті сучасних умов їхнього існування. Зазначено, що когнітивні конфлікти базуються нанаявних в особистості ірраціональних ідеях, переконаннях та установках, щоінсталюються у формі вибіркового акценту на вирваному контексті з певної ситуації, генералізації проблем, переоцінці або недооцінці важливості фактів, чорно-білій картині мислення, вірі у теорії змови, що призводять до помилкових інтерпретацій подій та викривленню сприйняття реальних ситуацій. З’ясовано, що індивіди, які заперечують існування коронавірусу SARS-CoV-2 або відмовляються від вакцинації, мають високий рівень тривожності, ригідності та екстравертованості, інсталюють образливість як ворожість, агресію, помсту та поводяться неефективно. Запропоновані шляхи щодо подолання когнітивних конфліктів та їхнього вирішення на конструктивній основі. Ключові слова:екстравертованість,когнітивний конфлікт, образа, ригідність, тривожність.

Мета. Стаття присвячена особливостям когнітивно-стильових характеристик та креативності у публічних службовців. В межах розгляду даної теми був зроблений детальний теоретико-методологічний аналіз та систематизація підходів у вивченні поняття когнітивного стилю і креативності особистості, а також здійснено емпіричне дослідження особливостей когнітивно-стильових характеристик та креативності в публічних службовців із різним стажем професійної діяльності. Когнітивний стиль у даному дослідженні розглядається як індивідуальна відмінність в процесах переробки інформації та визначення особливостей організації когнітивної сфери особистості. Креативність визначається як особистісна характеристика, що виявляється в здатності породжувати незвичайні ідеї, відхилятися від традиційних схем мислення, швидко вирішувати проблемні ситуації, тощо. Методи. Для реалізації мети дослідження ми використали такі методи: теоретичні; організаційні; емпіричні (комплекс психодіагностичних методик), а саме «Словесний лабіринт», «Фігури Готтшальдта», методика фігурної форми А тесту творчого мислення Е. П. Торренса (в адаптації О. Тунік), опитувальником Дж. Джонсона (в адаптації О. Тунік). Результати. В емпіричній частині дослідження авторами були виявлені відмінності у когнітивно-стильових характеристиках та креативності в публічних службовців із різним стажем професійної діяльності: зі стажем 6-10 років – високий рівень креативності, поленезалежність і гнучкість; зі стажем 11-20 років – помірний рівень вираженості креативності, поленезалежність та ригідність мислення; зі стажем понад 20 років – полезалежність та ригідність мислення. У всіх виокремлених групах встановлено статистично значущі прямі зв’язки креативності з поленезалежністю та гнучкістю мислення, швидкістю виконання завдань та розробленістю, а також зв’язок креативності зі стажем професійної діяльності. Висновки. Результати проведеного емпіричного дослідження можна застосовувати у розробці циклу професійних програм з метою підвищення кваліфікації публічних службовців, у тому числі й для формування їх професійних компетенцій.

У статті спроєктовано систему критеріїв, показників, рівнів вимірювання результативності процесу підготовки соціальних працівників до педагогічної взаємодії та визначено шкалу для подальшої емпіричної роботи. Доведено, що у процесі проєктування критеріїв і показників дослідження учені послуговуються теоретично обґрунтованою структурою досліджуваного процесу (діяльнісно-структурний підхід) або результату (результативно-структурний підхід) залежно від наукових інтересів і предмету пізнання. Відповідно до структури готовності майбутніх соціальних працівників до педагогічної взаємодії охарактеризовано особистісно-мотиваційний, змістово-когнітивний, діяльнісно-комунікативний, оцінно-рефлексивний критерії її вимірювання та відповідні показники. Описано авторську методику оцінювання рівня сформованості як окремих структурних компонентів готовності майбутніх соціальних працівників до педагогічної взаємодії, так і загальний рівень готовності майбутніх соціальних працівників до педагогічної взаємодії у процесі вивчення фахових дисциплін. Охарактеризовано високий, середній, низький рівні готовності.

В умовах демократичного розвитку Української держави фор- мування ціннісно-орієнтованої парламентської діяльності стає одним з її пріоритетів. Для чіткішого усвідомлення вектора спрямування парламент- ської діяльності щодо дотримання демократичних цінностей використано індексацію як інструмент вимірювання рівня ціннісно-орієнтованої парла- ментської діяльності. Рівень ціннісно-орієнтованої спрямованості парла- ментської діяльності можна визначати за допомогою певного індексу, який потрібен для встановлення відповідності нормам парламентської діяльності, визначеного чинним законодавством держави. Обґрунтовано важливість визначення індексу ціннісно-орієнтованої парламентської діяльності в пу- блічному управлінні та адмініструванні задля забезпечення демократичного й гуманістичного розвитку України, підвищення рівня політичної культури парламентаріїв та політичної зрілості громадянського суспільства, розвитку етичного лідерства у парламенті; розроблено технологію визначення індексу ціннісно-орієнтованої парламентської діяльності на основі індексів інститу- ційної спроможності Верховної Ради України, розвитку демократії та люд- ського розвитку. Індекс ціннісно-орієнтованої парламентської діяльності є відображенням стану сформованості політичної культури парламентаріїв та представників громадянського суспільства, яка, своєю чергою, характеризу- ється дотриманням ними чинного законодавства, вимог етичного лідерства та корпоративної політичної відповідальності. Разом вони характеризують політичну культуру, яка має три рівні вияву — когнітивний, ціннісно-моти- ваційний і діяльнісний. Для цього розроблено відповідну технологію, яка включає наступні етапи: по-перше, надає відповіді на поставлені запитання до кожного індикатора, експерти визначають рівні їх реалізації; по-друге, за- стосовується формула середнього арифметичного значення, встановлюєть- ся рівень реалізації усіх індикаторів.

У статті проаналізовано психологічні особливості прояву стресостійкості у здобувачів вищої освіти з різними когнітивними стилями. Визначено, що проблема дослідження стресостійкості для сучасної молоді є актуальною, особливо під час навчальної діяльності. Розглянуто основні теоретичні підходи до визначення стресостійкості та когнітивних стилів у сучасній психологічній науці. Зроблено акцент на тому, що науковці описують близько двох десятків різних когнітивних стилів, проте основу їх становлять десять біполярних шкал. У роботі визначено актуальність дослідження взаємозв’язку когнітивних стилів і рівня стресостійкості. Проведено емпіричне дослідження особливостей стресостійкості сучасних здобувачів вищої освіти, які навчаються на 1 курсі та мають різні когнітивні стилі. Визначено специфіку стресостійкості здобувачів вищої освіти, котрі мають різний рівень стресостійкості з такими когнітивними стилями, як: аналітичність – холістичність, полезалежність – поленезалежність, гнучкий пізнавальний контроль – ригідний пізнавальний контроль. Було встановлено значиму різницю у рівнях стресостійкості між групою респондентів із ригідним пізнавальним контролем і респондентів із гнучким пізнавальним контролем Особи юнацького віку, які мають такі показники когнітивного стилю, як гнучкий пізнавальний контроль, поленезалежність, аналітичність, мають вищий рівень стресостійкості, ніж особи, що мають полярні показники цих когнітивних стилів. Зазначені перспективи подальших наукових досліджень через поглиблення теоретичного й емпіричного аналізу стійкості сформованих когнітивних стилів і факторів, які впливають на формування стресостійкості та когнітивних стилів залежно від сфери діяльності та віку особистості.

Стаття присвячена одній з важливих проблем сучасної лінгвістики – мовній категоризації. Запропонований семантико-когнітивний підхід опису категорій та особливостей мовної категоризації є актуальним у світлі сучасної науки, його використовують для повної характеристики представленого явища. У межах цього підходу розглядаємо також атрибутивні теорії організації категорій – класичний підхід, прототиповий та екземплярний. Представляємо та аналізуємо принципи організації та побудови різнотипових категорій, зважаючи на те, що науковці описують цей феномен з різних точок зору та в межах різних лінгвістичних теорій – денотативно-референційної, функційно-семантичної, теорії фреймової семантики та семантико-когнітивної теорії категорій. Оскільки мова використовує загальний когнітивний апарат, то і мовні категорії представляються категоріями того ж типу, що й інші категорії в поняттєвій системі, наприклад, вони демонструють прототипові ефекти та ефекти базового рівня. Однією з представлених проблем є зв’язок відмінностей, які існують в реальному світі, та відмінностей, що фіксуються засобами мови. Існування категорій зумовлене тим, що в основі їх функціонування лежать не особливості конкретної мови, а визначена модель знання. Важливим чинником є внутрішня організація категорії, яка охоплює ядро та периферію. У зв’язку з тим, що когнітивна лінгвістика – це дисципліна, яка залучає науковців різних галузей, отже заснована на когнітивному та психологічному методах, сучасна лінгвістика привносить нові пояснення щодо організації знань про світ у свідомості мовця. Когнітивний підхід до аналізу мови полягає у виявленні та поясненні процесів категоризації і концептуалізації, які відтворені в мові. Одиницею концептуалізації в когнітивній лінгвістиці є концепт (поняття), який розуміють як результат когніції (пізнання). У концепті згідно з когнітивним та лінгво-культурним тлумаченням сконцентрована не тільки семантика мовної одиниці. Концепт є одиницею ментального лексикону і становить сукупність значень, цінностей і норм як результат пізнавальної діяльності людини.

Зміни, які відбуваються в системі охорони здоров’я, вимагають невідкладного реформування української медичної освіти з метою формування в майбутніх магістрів медицини професійних компетентностей. Сучасне суспільство все більше усвідомлює свою залежність від якості правової освіти, оскільки рівень правової культури впливає на ефективність діяльності людини в соціумі. Особливо важливим є формування правової культури майбутніх магістрів медицини. Рівень сформованості їх правової культури впливає на вибір відповідних правомірних дій і вчинків у повсякденному житті. Сутнісний зміст правової культури майбутніх магістрів у нашому дослідженні розкривають чотири основні компоненти: когнітивний, функціональний, соціальний, особистісний. Розуміння норм і принципів медичного права, досвідченість у процесах регулювання професійної діяльності на основі вимог медичної етики, можливість аналізувати правовий зміст ситуацій професійної взаємодії і розробити стратегію власної поведінки – компетентності майбутніх магістрів медицини розкриває когнітивний компонент. Функціональний компонент виявляється у формуванні практичних умінь встановлювати конструктивні професійні стосунки з пацієнтами, лікарями та іншими суб’єктами лікувального процесу на основі норм і цінностей медичної етики та медичного права. Соціальний компонент професійної етики майбутніх магістрів відображає ставлення до етичних норм професійної діяльності, орієнтацію на милосердя і збереження життя та здоров’я пацієнтів. Особистісний компонент характеризує якості особистості: толерантність, тактовність, відповідальність, доброзичливість, самоаналіз, цілеспрямованість тощо, які утворюють гуманну спрямованість медичної діяльності. У дослідженні проведена оцінка сформованості структурних компонентів правової культури магістрів, наведені приклади використання в освітньому процесі Донецького національного медичного університету професійно-орієнтованих правових задач, дослідницьких анкет, опорних схем на практичних заняттях з дисципліни “Медичне право”. Ключові слова: магістри медицини, правова культура, когнітивний, функціональний, соціальний, особистісний компонент.

Актуальність. Ефективним способом зміцнення здоров’я молоді є організація навчально-виховного процесу на основі компетентнісного підходу, який забезпечує фізичне й психічне благополуччя індивіда. Проте в науковій літературі недостатньо аргументовано відомості щодо складників та методики формування здоров’язберігальної компетенції студентів закладів вищої освіти. Мета дослідження – розробити методику формування здоров’язберігальної компетенції студентів закладів вищої освіти й перевірити її ефективність. Методи дослідження – аналіз психолого-педагогічної літератури, систематизація інформації, педагогічне тестування, анкетування, педагогічний експеримент, педагогічне спостереження, математична статистика. На різних етапах дослідження взяли участь 480 студентів. Результати. Здоров’язберігальна компетенція – це система цінностей, взаємозв’язаних і взаємозумовлених знань, умінь і навиків, рівня фізичного стану, які забезпечують високий рівень здоров’язберігальної діяльності. В основу здоров’язберігальної компетенції покладено ціннісний, когнітивний та діяльнісний компоненти. Ціннісний передбачає наявність у студентів стійкого інтересу й мотивації до здоров’язберігальної діяльності, активне ставлення до здорового способу життя, здатність до рефлексії та саморегуляції поведінки й емоційних станів. Когнітивний компонент сприяє сформованості в студентів системи знань, умінь і навичок, що забезпечують міцний стан здоров’я. Діяльнісний компонент характеризується систематичністю занять фізичними вправами; активністю в здоров’язберігальній діяльності; використанням сформованих знань, умінь, навичок у самостійній роботі студентів із фізичного виховання. Діяльнісний компонент забезпечує успішне виконання здоров’язберігальної діяльності й вирізняється належним рівнем фізичного стану та стану здоров’я. Висновки. Формування здоров’язберігальної компетенції − це цілеспрямований і структурований процес, який охоплює формування мотивації до здоров’язберігальної діяльності й систематичної рухової активності, засвоєння теоретичних знань і практичних умінь, підвищення фізичної підготовленості та функціональних можливостей.

У статті з’ясовано сутність понять «критерії розвитку полікультурної компетентності», «показник», «рівень розвитку полікультурної компететності»; проаналізовано погляди вітчизняних і зарубіжних науковців щодо структури полікультурної компетентності; виокремлено критерії розвитку полікультурної компетентності іноземних студентів у процесі навчання української мови (когнітивний, мотиваційно-ціннісний, поведінково-діяльнісний, аксіологічний); проаналізовано відповідність критеріїв, показників та рівнів розвитку полікультурної компетентності для максимально точної оцінки студентів-іноземців у процесі навчання української мови.

У дисертаційній роботі визначені основні шляхи удосконалення комплексної системи оцінювання рівня безпеки стану складних об’єктів з виявленням факторів їх дестабілізації, механізмів регулювання їх екологічного сталого розвитку. Проаналізовано системи інформаційно-методичного забезпечення ідентифікації рівня екологічної безпеки з позицій сталого розвитку системних утворень, основні підходи подальшого розвитку комплексної аналітичної системи з оцінювання відповідності стану еколого-соціально-економічних об’єктів рівню екологічної безпеки в умовах реалізації концепції сталого розвитку. Надано методичне забезпечення сучасних досліджень у системі екологічної безпеки у контексті концепції сталого розвитку при врахуванні складної ієрархічної структури об’єкта дослідження та виявленні факторів дестабілізації його стану на основі комплексного застосування методів графологічного моделювання, системного аналізу, компараторної ідентифікації і когнітивного аналізу. Запропоновано комплексне інформаційно-методичне забезпечення оцінки рівня екологічної безпеки системних угруповань при розв’язанні задач екологічної якості за результатами локального, регіонального і глобального моніторингу. Практичні завдання з комплексної оцінки рівня екологічної безпеки природно-техногенних об’єктів вирішуються завдяки інформаційно-програмному забезпеченню досліджень еколого-соціально-економічних систем.
В диссертационной работе определены основные пути усовершенствования системы комплексной оценки уровня экологической безопасности состояния природно-техногенных объектов с определением факторов дестабилизации, способов регулирования их экологического качества. Проанализированы основные положения системы экологической безопасности с позиций устойчивого развития системных образований, основные подходы к разработке информационно-методического обеспечения систем поддержки принятия решений по вопросам экологической безопасности. Задача оценки уровня экологической безопасности систем окружающей среды рассмотрена в контексте соответствия совокупности экологических характеристик принятым требованиям поддержки функциональности природных систем. Оценка уровня экологической безопасности состояния сложных объектов определяется как комплексный критерий качества по экологическим, эколого-социальным и эколого-экономическим аспектам исследования устойчивого развития, комплексная характеристика состояния систем и процессов, составляющих функциональность объекта исследования. В основу методов комплексного исследования сложных объектов положены принципы общей теории систем, логико-математических моделей, компараторной идентификации, когнитивного анализа. Разработка модели системного объекта исследования и автоматизация практического применения предложенного методического обеспечения для оценки уровня состояния экологической безопасности поддерживается информационно-программной составляющей исследования, разработанной в среде Microsoft Visual Studio 2010 на языке C#. Продемонстрирована перспективность реализации комплексного подхода для решения практических задач по оценке уровня экологической безопасности природно-техногенных объектов исследования. Обоснованы теоретико-практические положения дальнейшего развития методов графологического моделирования сложных систем вида «система – окружающая среда (ОС)», метода компараторной идентификации в применении к концепции устойчивого развития. Сформировано методическое обеспечение комплексного исследования уровня экологической безопасности в контексте концепции устойчивого развития природно-техногенных объектов с определением факторов дестабилизации и механизмов регулирования качества «система –ОС» по данным локального, регионального и глобального экомониторинга. В работе обоснованы теоретико-практические положения для оценки уровня экологической безопасности «исходное состояние – (система – ОС) – изменения – процесс – конечное состояние системы» на основе дальнейшего развития метода компараторной идентификации, методов графологического моделирования «система – ОС» – топологические графы и когнитивного анализа. Сформирован информационно-программный комплекс решения задач оценки уровня экологической безопасности системных объектов, определению несоответствия рассматриваемых параметров требованиям допустимого уровня экологического качества. Предложено дальнейшее развитие информационно-программного обеспечения системы по оценке состояния сложных объектов различного уровня организации для определения механизмов регулирования экологической безопасности. Представлены результаты практического применения методического обеспечения для проведения многофакторного анализа и комплексной оценки уровня экологической безопасности различных систем «объект – окружающая среда»: предприятий, районов Харьковской области, регионов Украины в рамках концепции устойчивого развития по требованиям ООН относительно качества состояния страны и обеспечения ее эколого-социально-экономического благополучия.
In the thesis, the basic ways to improve the integrated system complex objects` safety state evaluation with the destabilization factors identification, mechanisms of their environmental sustainable development regulation are determined. The information and methodological support of ecological safety identification from the sustainable development system entities standpoint, the main approaches to further development of complex analytical system support of ecological and socio-economic objects state of conformity in terms of implementing the sustainable development concept are analyzed. Methodological support of current researches in ecological safety system in the sustainable development context at the account of a complex hierarchical research object structure of and identifying destabilization factors of its condition through an integrated application of graphological modeling, systems analysis, comparator identification and cognitive analysis is given. A comprehensive information and methodological support for environmental safety assessment of complex system groups in solving problems of ecological quality for local, regional and global monitoring is proposed. The information software for complex research of the ecological and socio-economic objects state is proposed in order to solve practical problems of the natural and man-made objects safety level assessment.

Казарян С. О. Психологічна складова взаємодії лікаря і пацієнта : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 053 «Психологія» / наук. керівник Н. Ф. Шевченко. Запоріжжя : ЗНУ, 2021. 98 с.
UA : Робота викладена на 98 сторінок, 6 таблиць, 7 рисунків. Перелік посилань включає 103 джерела. Об’єкт дослідження: взаємодія лікаря і пацієнта. Сучасна лікарська практика, як вітчизняна, так і світова, переконливо доводить, що успішність самого процесу профілактики та лікування не може бути забезпечена тільки лікарським рівнем підготовки фахівця. Сучасні дослідження показують, що практично у всіх галузях медицини диференціюється психологічна складова, яка проявляється як в етіології, так і в патогенезі захворювань. Водночас, досить часто замість особистості лікар бачить перед собою об'єкт впливу, а процес лікування алгоритмізується. Актуальним завданням сьогодення є удосконалення взаємодії лікаря та пацієнта шляхом зміщення акценту з монологічної «суб’єкт-об’єктної» на діалогічну «суб’єкт-суб’єктну» взаємодію, впровадження підходу до лікувального процесу, центрованого на пацієнті, забезпечення зворотного зв'язку, формування зони довірчого спілкування, що налаштовує на взаєморозуміння, вселяє віру пацієнта як в лікаря, так і у внутрішні резерви свого психічного та фізичного «Я».Наукова новизна роботи полягає в тому, що: розроблено модель взаємодії лікаря і пацієнта, що розкриває її психологічну складову; виявлено та досліджено специфіку психологічної складової взаємодії лікаря і пацієнта як інтегрального утворення; розширено, уточнено та доповнено вивчення наступних особистісних утворень: рефлексивність, відповідальність, емпатія, особистісні цінності, комунікативні здібності; набуло подальшого розвитку вивчення феномену взаємодії в системі «лікар – пацієнт».
EN : The work is presented on 98 pages, 6 tables, 7 figures. The list of links includes 103 sources. Object of research: doctor-patient interaction. Modern medical practice, both domestic and international, convincingly proves that the success of the process of prevention and treatment can not be ensured only by the medical level of training. Modern research shows that in almost all branches of medicine differentiates the psychological component, which is manifested in both the etiology and pathogenesis of diseases. At the same time, quite often, instead of the individual, the doctor sees the object of influence, and the treatment process is algorithmized. An urgent task today is to improve the interaction between doctor and patient by shifting the emphasis from monologue "subject-object" to dialogic "subject-subject" interaction, introduction of a patient-centered approach to the treatment process, providing feedback. language, the formation of a zone of trusting communication, which adjusts to mutual understanding, inspires the patient's faith in both the doctor and the internal reserves of his mental and physical "I". Scientific novelty of the work is that: its psychological component; identified and studied the specifics of the psychological component of the interaction of doctor and patient as an integral part; the study of the following personal formations has been expanded, clarified and supplemented: reflexivity, responsibility, empathy, personal values, communicative abilities; the study of the phenomenon of interaction in the "doctor - patient" system was further developed.

Татосян Т. А. Моделювання рівня екологічної безпеки Запорізької області : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 051 "Економіка" / наук. керівник О. І. Макаренко. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 83 с.
UA : У роботі досліджено поняття екологічної безпеки, визначено її основні складові. Проаналізовано принципи екологічної безпеки. Проаналізовано математичні моделі та методи оцінювання екологічної безпеки. Визначено фактори, що впливають на рівень екологічної безпеки. Побудовано когнітивну модель впливу факторів на стан екологічної безпеки території. Проаналізовано екологічний стан Запорізької області. Враховуючи динаміку соціальних, економічних чинників та показників забруднення навколишнього середовища визначено, що він є незадовільним. Запропоновано для оцінювання рівня екологічної безпеки території застосовувати інтегральний показник, що враховує три групи чинників: соціально-демографічні, виробничі та антропогенні чинники навколишнього середовища. Побудовано економетричну модель оцінювання рівня екологічної безпеки Запорізької області.
EN : The concept of ecological safety is investigated in the work, its basic components are defined. The principles of ecological safety are analyzed. Mathematical models and methods of environmental safety assessment are analyzed. Factors influencing the level of ecological safety are determined. A cognitive model of the influence of factors on the state of ecological safety of the territory is built. The ecological condition of Zaporizhia region is analyzed. Given the dynamics of social, economic factors and indicators of environmental pollution, it is determined that it is unsatisfactory. It is proposed to use an integrated indicator to assess the level of ecological safety of the territory, which takes into account three groups of factors: socio-demographic, industrial and anthropogenic environmental factors. An econometric model for assessing the level of environmental safety of Zaporizhia region has been built.

Кваліфікаційна робота присв’ячена розробці системи підтримки прийняття рішень для прогнозування ступеня важкості вірусних захворювань в умовах пандемії. В першому розділі кваліфікаційної роботи проведено наукові розвідки систем підтримки клінічних рішень на основі штучного інтелекту. Проаналізовано опубліковані наукові дослідження щодо оцінювання ступеня важкості COVID-19. В другому розділі кваліфікаційної роботи досліджено метод підтримки прийняття рішень на основі правил переконань. Описано Баєсівські мережі та байєсівський алгоритм пошуку. Розглянуто метод FCM. Проаналізовано комбінований підхід до підтримки процесів прийняття рішень щодо ступеня важкості вірусних захворювань в умовах пандемії. В третьому розділі кваліфікаційної роботи описано процес попередньої обробка даних для кластеризації. Описано формування та оцінювання нечіткої когнітивної карти на основі мережі Байєса для потреб системи підтримки прийняття рішень для прогнозування ступеня важкості вірусних захворювань в умовах пандемії. Qualification work is devoted to the development of a decision support system to predict the severity of viral diseases in a pandemic. In the first section of the qualification work, scientific investigations of clinical decision support systems based on artificial intelligence were conducted. Published research on the assessment of the severity of COVID-19 is analyzed. The second section of the qualification work explores the method of decision support based on the rules of belief. Bayesian networks and Bayesian search algorithm are described. The FCM method is considered. A combined approach to support decision-making on the severity of viral diseases in a pandemic is analyzed. The third section of the qualification work describes the process of pre-processing data for clustering. The formation and evaluation of a fuzzy cognitive map based on the Bayesian network for the needs of the decision support system to predict the severity of viral diseases in a pandemic.
ВСТУП 7 1 СТАН ДОСЛІДЖЕНЬ ГАЛУЗІ СИСТЕМ ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ 9 1.1 Світ в умовах пандемії 9 1.2 Системи підтримки клінічних рішень на основі ШІ 13 1.3 Опубліковані дослідження щодо оцінювання ступеня важкості COVID-19 18 1.4 Висновок до першого розділу 21 2 АНАЛІЗ МЕТОДІВ ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ ЩОДО СТУПЕНЯ ВАЖКОСТІ ВІРУСНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ 22 2.1 Метод підтримки прийняття рішень на основі правил переконань 22 2.2 Баєсівські мережі та байєсівський алгоритм пошуку 32 2.3 Метод FCM 35 2.4 Комбінований підхід 37 2.5 Висновок до другого розділу 39 3 ОБЧИСЛЮВАЛЬНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ 40 3.1 Попередня обробка даних для кластеризації 40 3.2 Оцінка сценаріїв 42 3.3 Формування та оцінювання FCM на основі BN 46 3.4 Висновок до третього розділу 53 4 ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ 54 4.1 Умови праці працівників ІТ-галузі 54 4.2 Здоровий спосіб життя людини та його вплив на професійну діяльність 57 ВИСНОВКИ 59 ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ 60 ДОДАТКИ

У статті з’ясовано сутність понять «критерії розвитку полікультурної компетентності», «показник», «рівень розвитку полікультурної компететності»; проаналізовано погляди вітчизняних і зарубіжних науковців щодо структури полікультурної компетентності; виокремлено критерії розвитку полікультурної компетентності іноземних студентів у процесі навчання української мови (когнітивний, мотиваційно-ціннісний, поведінково-діяльнісний, аксіологічний); проаналізовано відповідність критеріїв, показників та рівнів розвитку полікультурної компетентності для максимально точної оцінки студентів-іноземців у процесі навчання української мови.

У статті зазначено, що ґендерна культура – це соціально обумовлений рівень розвитку особистості, що визначає соціальну поведінку чоловіків і жінок та взаємини між ними. Ґендерна культура майбутнього вчителя – комплексне поняття, що включає формування особистості через ґендерну інформованість, сформовані особистісні якості (егалітарна свідомість, ґендерна чутливість) та уміння й здатність до протидії будь-яким проявам ґендерної дискримінації. Автором виділені та розкриті критерії та структурні компоненти ґендерної культури майбутнього вчителя: когнітивний, емоційно-оцінний (ціннісно-смисловий) та практичний (поведінковий). У статті зазначено, що формування ґендерної культури майбутніх учителів буде протікати успішно за умови вдосконалення загальнопедагогічної, фахової, методичної підготовки майбутніх учителів у відповідності до потреб ґендерного навчання і ґендерного виховання. Це може відбуватися шляхом внесення у діючі навчальні дисципліни інформації щодо основ ґендерного навчання і ґендерного виховання, розробки та впровадження нових спецкурсів, зокрема спецкурсу «Ґендерна педагогіка». Зміст спецкурсу «Ґендерна педагогіка» передбачає ознайомлення майбутніх учителів з теорію, методикою та технологією реалізації ґендерного підходу в навчально-виховному процесі загальноосвітніх навчальних закладів.

Розглянуто визначальне значення формування професійно-термінологічної компетентності у професійному становленні педагога. Визначено, що професійно-термінологічна компетентність є здатністю та готовністю спеціаліста грамотно застосовувати термінологію у професійній діяльності під час вирішення професійних завдань. Розуміння сутності та специфіки професійно-термінологічної компетентності передбачає її структурування і виділення єдності компонентного складу. Термінологічна компетентність представлена єдністю предметно-пізнавального, інтелектуально-рефлексивного та комунікативномовленнєвого компонентів. Підкреслено визначальне значення предметно-пізнавального компонента, що проявляється у становленні та вдосконаленні активного словника термінів за фахом майбутнього спеціаліста і зумовлює безпосередньо теоретичну (когнітивну) діяльність і здійснення фахівцем рефлексивної та практичної діяльності. Саме об’єм активного словника є визначальним у практичній діяльності майбутнього педагога і впливає на якість процесів вирішення проблем, результатів самовдосконалення, самооцінки та комунікації з учасниками педагогічного процесу та колегами. Виділені показники визначення рівня сформованості окремого компонента та наведена характеристика рівня їхнього прояву. Для об’єктивної оцінки запропонований трирівневий аналіз із виокремленням низького, середнього та високого рівнів. Наведена характеристика фахівця з низьким, середнім і високим рівнем розвитку професійнотермінологічної компетентності на основі параметрів основних її компонентів. Низький рівень сформованості професійно-термінологічної компетентності визначається наявністю певного обсягу інформації, яка не набула структурування й осмислення і не використовується у професійному мовленні. Середній рівень сформованості професійно-термінологічної компетентності дозволяє виконувати типові професійні завдання педагогом і не є достатнім для виконання творчої діяльності. Фахівець із високим рівнем професійно-термінологічної компетентності орієнтований на творчість, рефлексію й узагальнення професійного досвіду, саморозвиток, прагнення до систематизації, оновлення та покращення терміносистеми за фахом.

Стаття присвячена виявленню раціонального інструментарію діагностики рівня сформованості професійно-термінологічної компетентності (ПТК) майбутнього спеціаліста на основі обґрунтованих та уніфікованих критеріїв і показників, які є необхідною передумовою ефективності її становлення. Так як розуміння структури є вихідним етапом розроблення методики визначення рівня сформованості, проведено аналіз компонентного складу ПТК, що являє єдність трьох компонентів: предметно-пізнавального, інтелектуально-рефлексивного та комунікативно-мовленнєвого. Становлення ПТК визна-чається рівнем розвитку кожного її структурного компонента. Запропоновано трирівневий аналіз кожного структурного компонента ПТК. Поєднання оцінок їх рівня сформованості забезпечує об’єктивність загальної оцінки. Критерії сформованості ПТК відповідають її компонентному складу і представлені теоретичним (гносеологічним), особистісним (мотиваційним) і практичним (комунікативним). Підкреслено визначальне значення предметно-пізнавального компонента, що проявляється у становленні й удосконаленні активного словника термінів за фахом майбутнього спеціаліста та зумовлює безпосередньо теоретичну (когнітивну) діяльність і здійснення фахівцем рефлексивної та практичної діяльності. Наведена характеристика низького (початкового), середнього (достатнього) й високого (компетентного) рівнів сформованості професійно-термінологічної компетентності. Запропонована тривимірна матрична модель визначення рівня сформованості професійно-термінологічної компетентності майбутнього спеціаліста, що формується за результатами діагностичного дослідження рівнів сформованості кожного з компонентів ПТК. Сформульовано основні завдання емпіричного визначення стану сформованості компонентів ПТК. Виокремлено основні групи методів дослідження рівня сформованості окремого компонента ПТК: методи визначення ступеня розуміння (володіння) термінами; виявлення особливостей застосування термінів у письмовому мовленні; самооцінки ступеня володіння термінологією за фахом і методи обробки отриманих даних.