Academic literature on the topic 'Рівень загального розвитку підприємств'

У статті досліджено статистику ведення інноваційної діяльності промисловими підприємствами в Україні. До уваги було взято дані обсягів впровадження та реалізації інноваційної продукції, витрат і фінансування, а також кількість інноваційно активних підприємств. Статистика вказує на відносно низький рівень інноваційної активності промислових підприємств України в умовах практично повного самостійного фінансування інноваційної діяльності та невпинного зростання собівартості впровадження інновацій на фоні збільшення їх технологічності. Не останню роль у цьому питанні відіграє відповідність загального інноваційного розвитку України світовому рівню, в контексті якого сучасний рівень інноваційної активності, можливо, відповідає зовнішнім умовам. В таких умовах набуває актуальності питання створення умов для стимулювання зростання інноваційної активності на промислових підприємствах України.

У статті розглянуто сутність поняття експортоорієнтованого розвитку підприємств. Обґрунтовано роль та значення експорту для економічного зростання країни. Розглянуто різноманітні експортоорієнтовані моделі розвитку країн світу, визначено світових лідерів експорту товарів та послуг, детермінанти їх успіху на світовому ринку. Надано визначення експортоорієнтованого розвитку підприємств як процесу цілеспрямованої зміни кількісних та якісних характеристик соціально-економічної системи (підприємства) під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів, спрямованих на підвищення частки продукції, яка реалізується на зовнішньому ринку та її фіксації на рівні не менше 30% від загального обсягу продукції. Виявлено, охарактеризовано передумови експортної діяльності на українських підприємствах. Визначено пріоритети розвитку експортоорієнтованих підприємств, а також роль держави в активізації цього процесу.

Стаття присвячена аналізу трудового потенціалу та потенціалу підприємства як факторів його конкурентоспроможності. В загальному плані конкурентоспроможність підприємства – це його здатність виготовляти продукцію, що користується попитом у споживачів, і отримувати на цій підставі прибуток. Після ІІ світової війни частина традиційних корпорацій в результаті згортання економічного простору капіталу та розгортання НТП опинилася в кризовому стані. Обґрунтовано, що принципове удосконалення виробничих відносин зумовило розвиток трудового потенціалу. Нові знання, кваліфікація, партнерський характер трудових відносин перетворили робочу силу на людський капітал. Реструктуризація корпорацій, реінжиніринг бізнес процесів надави поштовх розвитку потенціалу підприємства. Економіка в цілому, корпорації – зокрема перейшли на модель інтенсивного розвитку, що поставило в практичну площину можливості забезпечувати відповідний рівень конкурентоспроможності підприємств.

Інвестиційна діяльність виробничих підприємств в сучасних умовах значною мірою залежить від зовнішніх умов. Значний вплив на неї справляються значні темпи економічної глобалізації та загального технічного і технологічного розвитку, які інтенсифікують процес старіння технологій та значно підвищують роль інновацій та інноваційного оновлення виробничої бази суб’єктів господарювання. Тому особливого значення для ефективної діяльності підприємств та для забезпечення високого рівня їх конкурентоспроможності набуває інвестиційна діяльність, яка дозволяє досягти мети щодо відповідності сучасним технологічним вимогам. В такому аспекті прості вкладення не мають актуальності, оскільки потреба оновлення виробництва є більш масштабною, ніж просте оновлення обладнання. Таким чином у підприємств виникає необхідність побудови спеціалізованої системи управління інвестиційною діяльністю, яка повинна бути спрямована на планування та контроль за реалізацією інвестиційних планів у тісному взаємозв’язку з стратегічними планами розвитку підприємства. В дослідженні розглядаються комплексні вимоги щодо підприємств, дотримання яких необхідне для ефективного здійснення інвестиційної діяльності в умовах посиленої конкуренції. Визначено необхідність формування дієвого та ефективного плану інвестиційної діяльності підприємства, який повинен бути чітко пов’язаний із загальним стратегічним планом його розвитку. Перевага при цьому повинна віддаватися вкладенням в інноваційні проекти, зокрема – в придбання нових технологій, авторських прав та патентів. При цьому матеріальні інвестиції повинні здійснюватися, перш за все в обладнання, машини та виробничий інструмент і тільки потім – в придбання землі або виробничих приміщень. Запропоновано ряд рішень щодо підвищення ефективності процесу інвестування на виробничих підприємствах та ефективного управління інвестиційною діяльністю.

Найбільш вагомими показниками господарської діяльності будь-якого підприємства або галузі є показники, що характеризують ефективність їх діяльності, тобто співвідношення отриманого результату до понесених витрат. На показники ефективності чинять вплив безліч факторів, які залежать від галузевих особливостей, територіальних, маркетингових та системи менеджменту. Завдання кожного підприємства в контексті ефективного господарювання полягає у скороченні витрат і отриманні вищих фінансових результатів, при цьому враховуючи ризики функціонування підприємства. Саме тому, виникає необхідність комплексного, структурного дослідження показників ефективності господарської діяльності підприємств різних галузей національної економіки із застосуванням методики економічного аналізу. В статті дана характеристика наукових підходів до економічної сутності поняття «ефективність», «економічна ефективність» та системи показників, що характеризують рівень економічної ефективності підприємства. З’ясовано, що економічна ефективність – це результат фінансово-економічної діяльності суб’єкта господарювання, який покриває усі витрати на її здійснення та містить чистий прибуток, що залишається для розвитку бізнесу. Проведено аналіз суб’єктів господарювання України за видами економічної діяльності і з’ясовано, що промислові підприємства складали 6,7% від всієї кількості суб’єктів господарювання, вони забезпечують 24,4% ВВП України і реалізують 30,7 % продукції від загального обсягу підприємств національної економіки України. На основі статистичних методів дослідження та методики економічного аналізу розраховано, проаналізовано динаміку основних показників економічної ефективності промислових підприємств України та проведено факторний аналіз їх зміни. З’ясовано, що за 5 останніх років підприємства промисловості нарощують обсяги реалізації, суму отримуваного чистого прибутку та збільшують показники економічної ефективності.

У статті розглянуто стан діяльності підприємств транспортної галузі регіону за допомогою аналізу показників обсягу вантажів, вантажообігу, середньої відстані перевезень, довжини залізничних колій та автомобільних доріг загального користування за регіонами. Запропоновано заходи щодо забезпечення подальшого розвитку підприємств транспортної галузі на регіональному рівні. Обґрунтовано, що сучасний стан функціонування підприємств транспортної галузі характеризується як кризовий, що значно актуалізує питання економічної діагностики діяльності підприємств у регіонах України. Це зумовлює необхідність змістовного аналізу стану розвитку підприємств транспортної галузі, виявлення зон ризику та розробки комплексу антикризових заходів.

Споживчий сектор економіки є неоднорідним за своїм складом і включає в себе як споживання промислових і непромислових товарів, так і споживання різних видів послуг. За результатами проведеного аналізу зроблено висновок про згортання екстенсивного розвитку споживчого сектору економіки України. Кількість працівників, зайнятих на різних підприємствах споживчого сектору за останні сім років зменшилась на 21,42 %. Зростає важливість розвитку споживчого сектору економіки за рахунок інноваційних чинників. Останні десятиріччя характеризуються тенденцією до динамічних змін споживчих уподобань населення. Споживчий сектор можна вважати індикатором соціально-економічної ефективності інноваційної діяльності підприємств. Питома вага інноваційно активних вітчизняних промислових підприємств склала у 2018 р. 16,1% від їх загальної кількості. Питома вага підприємств, що впроваджували інновації у 2018 р. склала 14,1 % від загальної кількості підприємств і за період 2013-2018 рр. знизилась на 3,67 %. Низький рівень питомої ваги інноваційно активних підприємств є негативним чинником розвитку вітчизняної економіки. Активність українських новаторів за період 2014-2018 рр. зросла за кількістю поданих заявок на реєстрацію прав промислової власності на 24,09 %. Збільшилася кількість заявок за напрямом «Інші споживчі товари» (+35,6 % ). Зважаючи на пріоритетність витрат вітчизняних домогосподарств на продукти харчування та одяг і взуття доцільно стимулювати розвиток інновацій на підприємствах харчової та легкої промисловості. Темпи виробництва продукції у текстильному, швейному та шкіряному виробництвах України зростали в період 2014, 2016-2017 рр., і знижувалися у 2015 р. та 2018 р. Змінюються технології, які використовуються для виготовлення одягу. Використовуються цифрові технології віртуальних моделей одягу, технології 3D-друку моделей одягу і взуття. Це дозволяє задовільнити зростаючі вимоги споживацького попиту та економічно раціонально використовувати матеріальні та трудові резерви виробництва.

Метою статті є дослідження використання сучасного інструментарію управління інноваційно-інвестиційним розвитком шляхом утворення економіко-інноваційних об’єднань, основним елементом яких є інноваційний кластер. Використано загальнонаукові та спеціальні методи системно-структурного аналізу. Теоретичне дослідження виявило, що дієвим напрямом активізації інноваційно-інвестиційної діяльності як окремих підприємств, так галузей у цілому є застосування інноваційного кооперування. Наведено авторське визначення інноваційного кластера. З’ясовано, що розвиток інноваційних кластерів потребує впровадження дієвої державної підтримки – кластерної політики. Перспективами подальшого розвитку є визначення чинників, які сприяють підвищенню загального рівня конкурентоспроможності економіко-інноваційних об’єднань.

У статті проведено аналіз та здійснено визначення ефективних напрямів співпраці органів державної влади, місцевого самоврядування та промислових підприємств для активізації інноваційної діяльності. Обґрунтовано, що одним із найважливіших факторів підвищення ефективності господарської діяльності й максимізації вірогідності залучення інвестицій є забезпечення економічного і раціонального використання виробничих ресурсів шляхом перманентного впровадження інноваційних технологій, нових проєктних, конструкторських і технологічних рішень. Виявлено, що в умовах зростання загального обсягу видатків на проведення превентивних дій щодо унеможливлення розповсюдження респіраторної хвороби COVID–19, для втримання наявних позицій на ринку кінцевої продукції та зростання рівня конкурентоспроможності підприємства взагалі необхідно активізувати співпрацю органів влади й бізнесу в частині надання додаткових податкових преференцій під час закупівлі спеціалізованого інноваційного обладнання. Доведено необхідність розроблення комплексу заходів для обґрунтування доцільності надання податкових преференцій та усунення можливих зловживань з боку суб’єктів господарювання, у тому числі шляхом визначення інтегрального показника конкурентоспроможності підприємства в динаміці останніх років.

Стаття спрямована на дослідження тенденції рядів динаміки інтегрованих показників фінансового стану нафтогазовидобувних підприємств за допомогою методів фінансового аналізу та таксономічних процедур. У статті виявлено основні закономірності розвитку нафтогазової галузі, які неможливі без дослідження взаємозв’язку між економічними процесами та ризиками діяльності підприємств. Розглянуто проблеми функціонування і розвитку нафтогазовидобувних підприємств України. Досліджено показники обсягів від реалізації продукції, імпорту і експорту 25 лідерів нафтогазовидобувних підприємств України, в результаті чого доведена їх імпортна орієнтація. Проведено аналіз динаміки показників ліквідності, платоспроможності, дохідності і ділової активності нафтогазовидобувних підприємств України, в результаті чого підтверджено зниження показників, що демонструє певну сигнальну здатність падіння фінансової стійкості нафтогазовидобувних підприємств та збільшення загального рівня фінансових ризиків. Використано таксономічні процедури для побудови інтегрального показника фінансового стану нафтогазовидобувних підприємств України за період 2015-2019 рр. Такий підхід щодо управління ризиками дозволить надати всебічну характеристику об‘єкта дослідження та більш повно змалювати картину перспектив подальшого розвитку, створити адекватну системи аналітичної підтримки прийнятих управлінських рішень, їх вдосконалення та адаптації до потреб нафтогазовидобувних підприємств.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2015 р. Дисертацію присвячено вирішенню актуального науково-практичного завдання щодо розвитку теоретичних положень, методичного забезпечення і практичних рекомендацій з формування стратегій розвитку машинобудівних підприємств на основі збалансованої системи показників. У дисертації узагальнено економічну сутність та уточнено класифікацію розвитку підприємства; узагальнено підходи до формування збалансованої системи показників (ЗСП) та уточнено її; розроблено структурно-логічну послідовність етапів формування стратегій розвитку підприємства на основі ЗСП. Визначено тенденції розвитку промисловості, машинобудівних підприємств на макро-, мезо- та мікроекономічних рівнях. Розроблено методичний підхід до оцінювання рівня загального розвитку машинобудівних підприємства у внутрішньому середовищі з урахуванням ЗСП; запропоновано методичний підхід до визначення сприятливості зовнішнього середовища до розвитку машинобудівних підприємств; визначено кількісно-якісні межі рівнів загального розвитку та сприятливості зовнішнього середовища до розвитку для формування їх стратегій; обґрунтовано й розроблено модель формування стратегічного профілю машинобудівного підприємства, що включає корпоративні, конкурентні та функціональні стратегії розвитку.
Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of economic sciences after speciality 08.00.04 is an economy and management enterprises (after the types of economic activity). It is the National technical university the "Kharkiv polytechnic institute", Kharkiv, 2015. Dissertation is sanctified to the decision of actual research and practice task in relation to development of theoretical positions, methodical providing and practical recommendations from forming of strategies of development of machine-building enterprises on the basis of the balanced scorecard. In dissertation economic essence is generalized and classification of development of enterprise is specified; approaches are generalized to forming of the balanced scorecard (BSC) and it is specified constituents for forming of strategies of development; the structural and logical sequence of the stages of forming of strategies of development of enterprise is worked out on the basis of BSC. Progress of industry, machine-building enterprises trends are certain on macro-, meso- and microeconomic levels. The methodical going is worked out near the evaluation of level of general development of machine-building enterprises in an internal environment taking into account BSC; the methodical going is offered near determination of favorableness of machine-building enterprises to development in an environment; procedure of determination of in-quality limits of levels of general development and favorableness is offered to development of machine-building enterprises for forming of their strategies; reasonably and the model of forming of strategic profile of machine-building enterprise that includes corporate, competition and functional strategies of development is worked out.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2015 р. Дисертацію присвячено вирішенню актуального науково-практичного завдання щодо розвитку теоретичних положень, методичного забезпечення і практичних рекомендацій з формування стратегій розвитку машинобудівних підприємств на основі збалансованої системи показників. У дисертації узагальнено економічну сутність та уточнено класифікацію розвитку підприємства; узагальнено підходи до формування збалансованої системи показників (ЗСП) та уточнено її; розроблено структурно-логічну послідовність етапів формування стратегій розвитку підприємства на основі ЗСП. Визначено тенденції розвитку промисловості, машинобудівних підприємств на макро-, мезо- та мікроекономічних рівнях. Розроблено методичний підхід до оцінювання рівня загального розвитку машинобудівних підприємства у внутрішньому середовищі з урахуванням ЗСП; запропоновано методичний підхід до визначення сприятливості зовнішнього середовища до розвитку машинобудівних підприємств; визначено кількісно-якісні межі рівнів загального розвитку та сприятливості зовнішнього середовища до розвитку для формування їх стратегій; обґрунтовано й розроблено модель формування стратегічного профілю машинобудівного підприємства, що включає корпоративні, конкурентні та функціональні стратегії розвитку.
Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of economic sciences after speciality 08.00.04 is an economy and management enterprises (after the types of economic activity). It is the National technical university the "Kharkiv polytechnic institute", Kharkiv, 2015. Dissertation is sanctified to the decision of actual research and practice task in relation to development of theoretical positions, methodical providing and practical recommendations from forming of strategies of development of machine-building enterprises on the basis of the balanced scorecard. In dissertation economic essence is generalized and classification of development of enterprise is specified; approaches are generalized to forming of the balanced scorecard (BSC) and it is specified constituents for forming of strategies of development; the structural and logical sequence of the stages of forming of strategies of development of enterprise is worked out on the basis of BSC. Progress of industry, machine-building enterprises trends are certain on macro-, meso- and microeconomic levels. The methodical going is worked out near the evaluation of level of general development of machine-building enterprises in an internal environment taking into account BSC; the methodical going is offered near determination of favorableness of machine-building enterprises to development in an environment; procedure of determination of in-quality limits of levels of general development and favorableness is offered to development of machine-building enterprises for forming of their strategies; reasonably and the model of forming of strategic profile of machine-building enterprise that includes corporate, competition and functional strategies of development is worked out.

ДОСТУП ДО ДОКУМЕНТУ ТІЛЬКИ НА ТЕРИТОРІЇ БІБЛІОТЕКИ ОНЕУ. Для доступу натисніть на посилання
Дисертацію присвячено вдосконаленню теоретико-методичних підходів до оцінки рівня ефективності використання нематеріальних ресурсів підприємства. Поглиблено термінологічний апарат управління ефективністю використання нематеріальних ресурсів підприємства. Удосконалено класифікацію нематеріальних ресурсів підприємства за видами, завдяки врахуванню сутнісних особливостей окремих видів нематеріальних ресурсів та виділення контрольованих і неконтрольованих нематеріальних ресурсів. Систематизовано показники ефективності використання нематеріальних ресурсів підприємства і розширено методичні основи визначення їх рівня за рахунок виділення із загальних результатів діяльності тій частині, яка була отримана завдяки використанню нематеріальних ресурсів. Доповнено науково-методичні положення оцінки рівня розвитку нематеріальних ресурсів за допомогою використання теорії нечітких множин. Запропоновано методичне забезпечення процесу вибору найбільш ефективних шляхів підвищення рівня розвитку нематеріальних ресурсів підприємства за критерієм мінімізації витрат у розрахунку на один відсоток приросту рівня розвитку нематеріальних ресурсів.
Dissertation is devoted to improving theoretical and methodological approaches to the assessment of the effectiveness of the enterprise intangible resources use. The terminological system of enterprise intangible resources efficiency management was extended. The classification of enterprise intangible resources by types was improved by taking into account the essential features of the individual types of intangible resources and the allocation of controlled and uncontrolled intangible resources. Efficiency indicators of enterprise intangible resources use were systematized and the methodological bases for determining their level by singling out from the overall performance results of that part which was obtained by the use of intangible resources were expanded. Scientific and methodological provisions of intangible resources development level assessment were supplemented by the use of fuzzy set theory. It was proposed a methodical maintenance of the process of selecting the most effective ways to enhance the growth of enterprise intangible resources according the criterion of costs minimizing per one percent growth of intangible resources development level.

Захист дисертації відбудеться 29 серпня 2018 р. о 1000 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.052.05 у Тернопільському національному технічному університеті імені Івана Пулюя Міністерства освіти і науки України за адресою: 46008, м. Тернопіль, вул. Білогірська, 50 зала засідань.
З дисертацією можна ознайомитися у науково-технічній бібліотеці Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя Міністерства освіти і науки України за адресою: 46001, м. Тернопіль, вул. Руська, 56.
У роботі запропоноване авторське розуміння дефініції «сталий розвиток підприємства» з позиції системно-інтегрованого підходу як процес постійних змін, при якому використання ресурсів, напрям інвестицій, науково-технічний розвиток, впровадження інновацій, вдосконалення персоналу та інституційні зміни узгоджені один з одним і спрямовані на підвищення рівня поточної діяльності і майбутнього потенціалу підприємства, задоволення його потреб та досягнення стратегічних цілей у гармонії з навколишнім природним середовищем. Для цього запропоновано використовувати поняття «гермінативний» розвиток (від лат., зародок, що здатний розвиватися; зародок, що здатний рости; зародок життєздатний, такий, що, проростаючи, дає красиві пагони і квіти, дозріваючи, дає корисні та багаті плоди. Систематизовано бізнес-процеси підприємства за такими видами: операційні (основні); підтримуючі (забезпечуючі та допоміжні), управлінські (загальнокорпоративні та бізнес-процеси розвитку). З метою аналізу й оцінювання рівня досягнення сталого розвитку машинобудівних підприємств у роботі сформовано матрицю бізнес-індикаторів сталого розвитку машинобудівного підприємства з виділенням груп бізнес-процесів верхнього рівня у розрізі складових сталого розвитку: економічної, соціальної та екологічної. Розроблено системно-інтегрований методичний підхід до оцінювання рівня досягнення сталого розвитку машинобудівних підприємств, в основу якого покладено ідею виокремлення трьох груп бізнес-процесів (операційні, підтримуючі й управлінські) у розрізі складових сталого розвитку (економічна, соціальна й екологічна). Систематизовано чинники впливу на процес забезпечення сталого розвитку машинобудівних підприємств, що включає групи макро-, мезо- та мікросередовища. У дисертації доведено наявність взаємозалежності оцінки рівня досягнення сталого розвитку та стану ефективності функціонування бізнес-процесів машинобудівного підприємства на основі сформованої субматриці парних порівнянь, що складається із векторів пріоритетів матриці й відображає безпосередній зв’язок або вплив між бізнес-процесами і складовими сталого розвитку. Побудовано функціональну карту пріоритетів з удосконалення управління бізнес-процесами верхнього рівня машинобудівного підприємства у розрізі складових сталого розвитку. Розроблено модель удосконалення системи управління бізнес-процесами машинобудівних підприємств в умовах переходу до сталого розвитку. Побудовано формалізовану економіко-математичну модель мотивації працівників, яка дозволяє враховувати міру впливу кожного показника на результуючу мотиваційну модель. Описано механізм впровадження системи екологічного менеджменту на машинобудівних підприємствах в умовах переходу до сталого розвитку. Розроблено блочно-алгоритмічний ланцюг забезпечення сталого (гермінативного) розвитку від глобального сприйняття проблеми суспільства до безпосередньо суб’єктів господарювання, включаючи машинобудівні підприємства, установи та організації на галузевому та регіональному рівнях.
In the paper is offered the author’s understanding of the definition of «sustainable development of the enterprise» from the position of the system-integrated approach as a process of constant change, in which the use of resources, the direction of investment, scientific and technological development, the introduction of innovation, staff development and institutional changes are coordinated with each other and aimed at increasing the level of current activity and future potential of the enterprise, meeting its needs and achieving strategic goals in harmony with the natural environment. For this purpose, it is suggested to use the word «hermetic» development (from the Latin, a germ, capable of development); germ, able to grow; the germ is viable, such that, sprouting, gives beautiful shoots and flowers, ripening, yielding useful and rich fruits. The business processes of the enterprise are systematized according to the following types: operational (main); supporting (providing and auxiliary), managerial (general corporate and business development processes). In order to analyze and evaluate the achievement level of sustainable development of machine-building enterprises, there was developed the matrix of business indicators of sustainable development of the machine-building enterprise with the allocation of groups of business processes of the upper level in the context of components of sustainable development: economic, social and environmental. There has been developed the system- integrated methodological approach to assess the achievement level of sustainable development of machine-building enterprises, which is based on the idea of distinguishing three groups of business processes (operating, supporting and managerial) in terms of components of sustainable development (economic, social and ecological). Also there have been systematized the factors influencing the process of ensuring the sustainable development of machine-building enterprises, which include groups of macro-, meso- and microenvironments. In the thesis was proved the presence of the interdependence of the estimation of the achievement level of sustainable development and the state of efficiency of business processes functioning of the machine-building enterprise on the basis of the formed submatrix of pair comparisons. The sub-matrix of paired comparisons consists of matrix priority vectors and reflects the direct link or impact between business processes and components of sustainable development. A functional map of priorities was developed for improving the management of business processes of the upper level of the machine- building enterprise in the context of components of sustainable development. There has been developed the model of improvement of the business process management system of machine-building enterprises in the conditions of transition to sustainable development. A formalized economic and mathematical model of employee motivation has been constructed. It allows taking into account the measure of the impact of each indicator on the resulting motivational model. There has been described the mechanism of ecological management system introduction at machine-building enterprises in the conditions of transition to sustainable development. There has been developed the block-algorithmic chain of ensuring sustainable (germinal) development from the global perception of the society’ problem to the business structures, including machine-building enterprises, institutions and organizations at the branch and regional levels.
В работе предложено авторское понимание дефиниции «устойчивое развитие предприятия» с позиции системно-интегрированного подхода как процесс постоянных изменений, при котором использование ресурсов, направление инвестиций, научно-техническое развитие, внедрение инноваций, совершенствование персонала и институциональные изменения согласованы друг с другом и направлены на повышение уровня текущей деятельности и будущего потенциала предприятия, удовлетворение его потребностей и достижения стратегических целей в гармонии с окружающей средой. Для этого предложено использовать слово «герминативное» развитие (от лат. зародыш способен развиваться), зародыш способен расти; зародыш жизнеспособен, такой, что, прорастая, дает красивые побеги и цветы, созревая, дает полезные и богатые плоды. Систематизированы бизнес-процессы предприятия по следующим видам: операционные (основные) поддерживающие (обеспечивающие и вспомогательные), управленческие (общекорпоративные и бизнес-процессы развития). С целью анализа и оценки уровня достижения устойчивого развития машиностроительных предприятий в работе сформировано матрицу бизнес - индикаторов устойчивого развития машиностроительного предприятия с выделением групп бизнес-процессов верхнего уровня в разрезе составляющих устойчивого развития: экономической, социальной и экологической. Разработан системно-интегрированный методический подход к оценке уровня достижения устойчивого развития машиностроительных предприятий, в основу которого положена идея выделения трех групп бизнес-процессов (операционные, поддерживающие и управленческие) в разрезе составляющих устойчивого развития (экономическая, социальная и экологическая). Систематизированы факторы влияния на процесс обеспечения устойчивого развития промышленных предприятий, включая группы макро-, мезо- и микросреды. В диссертации доказано наличие взаимозависимости оценки уровня достижения устойчивого развития и состояния эффективности функционирования бизнес-процессов машиностроительного предприятия на основе сформированной субматрицы парных сравнений, состоящая из векторов приоритетов матрицы и отражает непосредственную связь или влияние между бизнес-процессами и составляющими устойчивого развития. Построено функциональную карту приоритетов по совершенствованию управления бизнес-процессами верхнего уровня машиностроительного предприятия в разрезе составляющих устойчивого развития. Разработана модель совершенствования системы управления бизнес- процессами машиностроительных предприятий в условиях перехода к устойчивому развитию. Построено формализованную экономико-математическую модель мотивации работников, которая позволяет учитывать степень влияния каждого показателя на результирующую мотивационную модель. Описан механизм внедрения системы экологического менеджмента на машиностроительных предприятиях в условиях перехода к устойчивому развитию. Разработано блочно-алгоритмическую цепь обеспечения устойчивого (герминативного) развития от глобального восприятия проблемы общества к непосредственно субъектов хозяйствования, включая машиностроительные предприятия, учреждения и организации на отраслевом и региональном уровнях. Ключевые слова: устойчивое развитие предприятия, герминативное

Доведено, що забезпечення фінансової грамотності населення є досить актуальним завданням в Україні, що пояснюється: інверсійністстю економічної трансформації (протилежністю переходів від загального одержавлення власності до розвитку різноманіття її форм, від державної монополії до включення конкурентних принципів, від директивно-планових цін до вільного ціноутворення і т. ін.) та поширенням глобалізації як складного, багатогранного процесу, який охоплює усі боки суспільного розвитку і втілюється у зростаючій взаємозалежності країн світу в результаті формування єдиного всесвітнього господарського організму. Визначено, що у процесі розгортання фінансової глобалізації посилюються ознаки фінансової нестабільності: зміна валютних режимів; зростання обсягів міжнародних потоків капіталу, обсягів ризикових операцій, збільшення швидкості поширення інформації; якісні зміни у структурі міжнародних потоків капіталу, що спричинили мобільність капіталів; приналежність суб’єктів фінансового ринку до різних національних економічних систем, що збільшує рівень ризику фінансових операцій та зумовлює зростання нестабільності глобального фінансового простору. Доведено посилення ролі фінансового консалтингу в контексті розвитку ринку фінансових послуг та уточнено, що під фінансовим консалтингом розуміють комплекс заходів, спрямованих на підвищення ефективності фінансового управління та вирішення таких основних завдань: формування фінансової політики; проведення фінансової експертизи; пошук джерел фінансових ресурсів; аналіз і підвищення поточної фінансової ефективності діяльності суб’єктів господарювання; зміцнення фінансового становища, досягнення фінансової стійкості і незалежності суб’єктів господарювання; оптимізація управління капіталом організації; оптимізація фінансових відносин з клієнтами і кредиторами, з господарюючими суб’єктами, державними органами; оптимізація управління податками, бухгалтерського та управлінського обліку; упровадження передових методів фінансового менеджменту в умовах невизначеності та ризиків.