Academic literature on the topic 'Розчин електроліту'

Показано, що поведінка залежності опору комірки з водним розчином NaCl від частоти змінного струму в вибраному наближенні не може бути пояснена тільки поляризаційними явищами в граничних областях електрод–електроліт. Запропоновано фізичний механізм, що пояснює монотонне зростання питомої електропровідності розчину при зростаннічастоти, коли частота менша за 104 Гц, і сталість питомої електропровідності розчину при частотах в інтервалі (104–105) Гц. Розраховано температурні залежності коефіцієнта дифузії іонів Na+ і Cl– у водних розчинах NaCl та розміру фізичного нескінченно малого об'єму (області встановлення локальної рівноваги) для такого електроліту. Проведено аналіз просторової та часової ієрархії у водному розчині NaCl та показано зв'язок співвідношення періоду змінного струму та певних характерних часів з частотною залежністю питомої електропровідності цього електроліту.

В даній статті авторами розглянуто актуальне питання збільшення ефективності дезактивації зразків озброєння і військової техніки при використанні рідинних способів за умови застосування спільної дії електричного поля і хімічних реагентів, що утворюють дезактивуючий розчин. Проведений детальний аналіз та теоретичні розрахунки результатів занурення зразків озброєння в дезактивуючий розчин, що значно підвищує ефективність обробки у порівнянні з водним середовищем, електрохімічна дезактивація призводить до подальшого зростання ефективності обробки. Описаний зв’язок між витратами електроліту, напругою між електродами та питомою швидкістю розчинення верхнього забрудненого шару обладнання. Проведений порівняльний аналіз ефективної дезактивації в залежності від щільності струму та тривалості обробки, наведені переваги використання електрохімічної дезактивації. Зроблено висновки про можливе поєднання дії електричного поля і іонообмінної адсорбції, електричного поля і механічних зусиль, використання імпульсного реверсного і особливо знакозмінного струму.

Досліджено електроліз розчинів NaCl у проточних системах. Показано, що для мінімізації перетворення гіпохлориту в хлорат на аноді та відновлення іонів гіпохлориту на катоді слід проводити електроліз з мінімальною швидкістю перемішування розчину відносно електродів. Видалення мембрани з комірки приводить лише до незначного зниження виходу за струмом гіпохлориту натрію в межах 1–3 % і незначного підвищення рН розчину, що позитивно впливає стабільність розчину. Вихід за струмом хлоратів не змінюється. Позитивним ефектом є зменшення напруги на комірці, що покращує енергетичну ефективність синтезу натрію гіпохлориту. В разі сили струму 2 А і використання двох проточних комірок за об'ємної швидкості потоку 8.7 л/год можна синтезувати високочистий розчин натрію гіпохлориту, що містить 500 мг/л NaClO і 0.6 мг/л NaClO3. Виходи за струмом натрію гіпохлориту та хлорату становлять 78 та 0.2 % відповідно. Електрохімічний реактор з трьома проточними елементами ємністю 9.2 л/год за струму 3 А дозволяє постійно отримувати розчин, що містить 1000 мг/л NaClO і не більше 6 мг/л NaClO3. Розроблені прототипи електролізерів успішно пройшли етапи лабораторних та експериментальних випробувань.

Дослідження виконані у 82 вагітних і породіль при кесаревому розтині з приводу передлежання плаценти з вростанням на 37–38 тижні. Органозберігаюча операція була виконана за такою методикою: лапаротомія за Джоель Кохен, донний кесарів розтин з залишенням плаценти, перев’язка трьох пар магістральних маткових судин і внутрішніх клубових артерій з обох сторін (поетапна деваскуляризація матки) з подальшим видаленням стінки матки (метропластика) при вростанні плаценти. Операції виконані в умовах спінальної анестезії (Сан) 0,5 % гіпербаричним розчином бупівакаїну. Інфузійна програма будувалася відповідно до рекомендацій з обмежувальної інфузії. Преінфузію проводили збалансованим кристалоїдом Реосорбілакт (10–15 мл/кг) з подальшим введенням на етапах операції збалансованого кристалоїду і компонентів крові за необхідності. Оцінювали гемодинаміку, КОР та електроліти крові. Оцінку крововтрати проводили гравіметричним способом.
 Дослідження показали, що Сан і Реосорбілакт у програмі малооб’ємної інфузійної терапії зберігають доставку кисню на фізіологічному рівні, стабілізують гемодинамічний профіль і КОР. При вростанні плаценти використання сучасних технологій в анестезіології реаніматології та акушерстві, з мультидисциплінарним підходом, дозволяють реалізувати органозберігаючу тактику у цієї категорії жінок

Запропонована методика комплексного статистичного аналізу даних спостережень за станом дітей із хірургічною патологією двох вікових груп. Представлено результати програмної реалізації розробленого алгоритму. Виявлений терапевтичний ефект від застосування кожного з трьох лікарських засобів — розчину на основі глюкози з додаванням електролітів, кри-сталоїдних розчинів Рінгера лактат та малат. Наведено порівняльну характеристику дії лікарських засобів у різних вікових групах пацієнтів.

Резюме. У нейрохірургічних хворих ураження гіпоталамо-гіпофізарної ділянки у 30 % випадків ускладнюється розвитком центрального нецукрового діабету, який проявляється грубими розладами водно-сольового балансу, що призводить до функціональних порушень і структурних ушкоджень органів і тканин, та може завершитися смертю. Моделювання в експерименті гіперосмолярної гіпогідратації, що розвивається при нецукровому діабеті, допомогло б сприяти вивченню біохімічних та патофізіологічних процесів, які відбуваються при цьому.
 Мета дослідження – змоделювати в експерименті синдром гіперосмолярної гіпогідратації, дослідити особливості змін поведінки, фізичного стану та біохімічних показників тварин залежно від рівня осмолярності плазми крові.
 Матеріали і методи. В експерименті використали статевозрілих щурів – самок (n=62) масою (242,0±15,0) г. Для моделювання гіперосмолярної гіпогідратації їм внутрішньочеревно вводили розчинн фуросеміду (5,0 мг∙кг-1), та під наркозом із застосуванням натрію тіопенталу (50 мг мг∙кг-1) внутрішньовенно – гіпертонічні (від 1,8 до 9 %) розчини натрію хлориду (по 2,0 мл). Досліджували темп діурезу, шільність сечі, обчислювали осмотично-об’ємний індекс сечі та ступінь гіпогідратації організму, фізичний стан і тривалість наркозу (коми), електроліти плазми крові (Na+, K+), її осмолярність, а також летальність тварин залежно від ступеня тяжкості змодельованої гіперосмолярної гіпогідратації.
 Результати. В експерименті на щурах змодельовано гіпертонічну (гіперосмолярну) гіпогідратацію різного ступеня тяжкості, яка виникає у хворих на центральний нецукровий діабет; відображено клініко-лабораторні особливості, які спостерігаються при цьому, та вивчено механізми організму, які задіяні на її подолання.
 Висновки. При втраті води експериментальними тваринами в об’ємі ˃5 % від маси тіла тривалість наркотичної дії натрію тіопенталу (50 мг∙кг-1) подовжується у понад 2 рази. При внутрішньовенному введенні зневодненим (5,2 % від маси тіла) щурам гіпертонічних розчинів розвивається гіперосмолярна кома, тривалість якої корелює із величиною осмолярності плазми. Потенційно небезпечним для життя щурів є зростання натрію плазми крові понад 180 ммоль∙л-1 або її осмолярності˃360 мосм∙л-1. Осмотично-об’ємний індекс сечі – ефективний неінвазивний діагностичний критерій порушень водно-сольового обміну та ефективності його корекції в експериментальних тварин. У нормі в щурів цей показник становить 910,2±28,4, різко знижується (у понад 10 разів) при стимуляції діурезу салуретиками та може зростати до 5061,3±54,2 при нирковій компенсації гіперосмолярного синдрому.

Досліджено фізичну природу рухливості іонів і молекул води у розбавлених водних розчинах електролітів, коли на один іон припадає не більше п'ятнадцяти молекул води. Показано, що поведінка коефіцієнтів рухливості молекул води і іонів, а також коефіцієнтів самодифузії молекул води вирішальним чином визначається радіусами їх твердих оболонок, а не впливом сітки водневих зв'язків у системі. Встановлено, що вплив гідратаційних ефектів на значення густини системи і коефіцієнтів самодифузії молекул води не перевищує кількох відсотків. На основі мікроскопічних уявлень показано, що відмінна поведінка катіона K+ та аніона F–, що мають однакові жорсткі радіуси, добре узгоджується з особливостями міжмолекулярної взаємодії, яка описується узагальненим потенціалом Стілінджера–Девіда [1, 2].

Мета. Вивчення властивостей композитного матеріалу (КФМ), що містить ферит, отриманого методом співосадження при додаванні FeSO4·7Н2О до сульфатного мідно-цинкового електроліту при нагріванні, послідовному введенні розчину NaOH до рН 10-10.5 і окисника К2S2O8. Методи. Мінеральний склад КФМ визначали методом рентгенофазового аналізу, а елементний склад – методом електронно-зондового мікроаналізу. ІЧ спектри отримані в таблетках KBr на Фур'є ІЧ-спектрофотометрі. Намагніченість зразків КФМ визначали методом Фарадея на балістичному магнітометри. Фотокаталітичні і сорбційні властивості КФМ вивчали спектрофотометрично при очищенні розчинів від органічних барвників метилвіолету МВ, метиленового синього МС і Конго червоного КЧ. Результати. Основною фазою КФМ є ферит Zn1.66Cu0.448Fe3.77О4, а додатковими фазами: Fe2O3 і CuO. Поверхневі функціональні групи Fe–О–Н, Zn–O–H і О–Н визначають негативний заряд поверхні феритної фази і вибір сорбату при адсорбційному очищенні вод. Наночастинки фериту суперпарамагнітні при питомій намагніченості насичення 19.5 emu/г. КФМ проявляє фотокаталітичну активність по відношенню до органічних барвників, яка зменшується в часі в результаті адсорбції барвників. КФМ діє як адсорбент, найбільш ефективно при відношенні «феррит: барвник МВ» 500 з сорбційною обмінною ємністю 1.9 мг/г. Висновки. КФМ проявляє властивості суперпарамагнетіка, адсорбенту і фотокаталізатора. Очищення вод від органічних барвників пов'язана з одночасним протіканням процесів фотокаталітичної деградації барвників і їх адсорбції на поверхні фериту.

У роботі визначені основні пункти інфузійно-трансфузійної терапії (ІТТ) у хворих із синдромом посттравматичної жирової емболії (СЖЕ), направлені на корекцію ряду патогенетичних ланцюгів його формування.Проаналізовано результати клініко-лабораторного обстеження (3-тя — 7-ма доба) 48 хворих із травмою нижніх кінцівок і таза, ускладненою підгострою формою СЖЕ. Проведені дослідження та аналіз літературних джерел дозволили визначити основні патогенетичні ланки СЖЕ. В сукупності з характером і тяжкістю травматичних пошкоджень ці моменти регламентували склад, об’єм та темп інфузійно-трансфузійної терапії у хворих із СЖЕ. Задачі, які вирішувались за допомогою ІТТ — це підтримка водно-електролітного балансу, усунення порушень метаболізму, корекція анемії, поліпшення мікроциркуляції крові, забезпечення ефективноrо транспорту кисню та метаболітів, дезінтоксикація, корекція гіповолемії, гіпоксії та синдрому системної запальної відповіді, які лежать в основі формування поліорганної недостатності у цієї категорії хворих. До складу ІТТ включали розчини електролітів, крохмалів, амінокислот, альбуміну, реамберину, тівортіну та багатоатомних спиртів. Обмежували інфузії розчинів глюкози, трансфузії компонентів крові та плазми. Вилучали із складу ІТТ жирові емульсії.Наведена програма ІТТ використовувалась у всіх хворих із СЖЕ, що сприяло зниженню летальності у цієї категорії хворих (з 27,8 % у 2001–2004 рр. до 7,7 % у 2005–2011 рр.).

Проводились дослідження розробки композиції для обробки харчових яєць курей на основі хітозану у поєднанні з потужними дезінфектантами з групи органічних перекисних сполук надоцтовою кислотою (НОК) та перекисом водню, яка піддана електроактивуванню у водному розчині з використанням електродів з титану у комплексі заходів із захисту від патогенної мікрофлори, бактеріального і вірусного походження протягом усього терміну зберігання яєць шляхом нанесення на поверхню біоцидної і водночас екологічно безпечної нетоксичної захисної плівки. Встановлено вплив на шкаралупу яєць технічного кислоторозчинного хітозану, розчину надоцтової кислоти, які піддавали електролізу у реакторі, протягом 30 хв, за температури 60-70о С. Формували дві партії яєць – контроль та дослід. Дослідну групу обробляли шляхом нанесення на поверхню яєць біоцидної і екологічно безпечної нетоксичної захисної плівки. «Штучна кутикула», до складу якої входять речовина природного походження хітозан у поєднанні з потужними речовинами з групи органічних перекисних сполук надоцтовою кислотою (НОК) та перекисом водню, була піддана електроактивуванню у водному розчині з використанням електродів з титану. На 14, 19, 28 і 33 добу з поверхні шкаралупи харчових яєць робили змиви, які досліджували на БГКП, стафілокок, сальмонели та спороутворюючі бактерії. Наведений склад композиції для обробки харчових яєць курей у комплексі заходів із захисту від патогенної мікрофлори бактеріального і вірусного походження протягом усього терміну зберігання достовірно гальмує збільшення кількості патогенної мікрофлори на поверхні харчових яєць. Рівень мікробної контамінації харчових яєць курей протягом зберігання зменшується. Так у контролі (харчові яйцях без обробки) на 14 добу з’являються бактерії групи кишкової палички (БГКП), - 15%, на 19 добу 20%, на 28 добу 40% і на 33 добу 65 %. Також кількість спороутворюючих бактерій, становить 10% і стафілококу 5%. При обробці харчових яєць курей композицією на основі хітозану рівень контамінації менший: на 14 і 19 добу БГКП не виявлено, на 28 добу становить 5 % і на 33добу 10 %, а спороутворюючі бактерії на рівні 5 %. Хітозан в комплексі з іншими дезінфікуючими речовинами дозволяє запобігти контамінації поверхні харчових яєць патогенною мікрофлорою протягом зберігання їх за підвищених рівнів температури і вологи.