Academic literature on the topic 'Розрахунково-графічні завдання'

У статті наведено приклади проведення поточного оцінювання знань студентів з розділу «Електрика та магнетизм» на основі застосування розрахунково-графічних робіт. Показано можливість організації комплексної перевірки знань з розділу на основі єдиного завдання. На відміну від інших видів робіт, розрахунково-графічні роботи найбільше підходять саме до організації комплексної перевірки та контролю знань. Найпростішим видом розрахунково-графічної роботи є роботи з шаблонним виконанням. Вони підкоряються у переважній більшості алгоритму. В свою чергу, це забезпечує у попередній підготовці активне використання взаємонавчання студентів та виступає черговим кроком в опануванні знаннями з метою подальшого професійного становлення. Завдання без передбаченого алгоритму виконання є значно складнішими та вимагають відразу докладного аналізу умови та комплексного підходу до створення технологічного ланцюжка у виконанні конкретного варіанту роботи. Вони дозволяють значно ширше диференціювати рівень набуття студентами відповідних компетентностей. Роботи комбінованого характеру незначно відрізняються від них та передбачають «шаблонність» виконання. Зазначений вид перевірочних завдань, порівняно із іншими видами робіт, дозволяє проводити моніторинг цілісності знань, вмінь та навичок студента незалежно від форми організації навчання та територіального розташування основних суб’єктів навчального процесу. Такий підхід дозволяє формувати професійну компетентність майбутніх фахівців через інтеграцію знань як в межах однієї навчальної дисципліни, так і в межах комплексу суміжних дисциплін. Ключові слова: навчальний процес, фізична задача, оцінювання, перевірка, контроль, послідовність, повторюваність, алгоритм, компетентність.

У статті аналізуються вимоги Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти для освітньої галузі «Технології». Визначається місце та завдання технологічного компоненту в трудовому навчанні учнів й звертається увага на його графічну складову. Розглядаються деякі умови формування проектно-технологічної компетентності школярів у графічній діяльності на уроках трудового навчання. Проводиться аналіз змісту цього навчального предмету через призму формування цілісного уявлення про розвиток матеріального виробництва, ролі техніки, проектування і технологій обробки матеріалів у розвитку суспільства.Анонсована компетентність розглядається на предмет виявлення можливостей формування техніко-технологічних знань, умінь і навичок на уроках трудового навчання. При цьому звертається увага на методи, які застосовуються у взаємодії вчителя і учня у педагогічному процесі в освітній галузі «Технологія» та дозволяють модернізацію навчання в загальноосвітній школіВизначено структуру та характеристики компетенцій учнів базової і повної загальної середньої освіти для освітньої галузі «Технології»: розрахунково-графічні; проектно-технологічні; техніко-технологічні; виробничо-технологічні; творчо-конструкторські, формування яких здійснюється технологічним компонентом у вигляді проектування. На основі цього доведено, що у проектній діяльності учні базової загальної середньої освіти реалізують графічну складову проектно-технологічної компетентності через розуміння і виконання елементів художнього конструювання за графічним зображенням або власним задумом, обрання та застосування методів художнього і технічного проектування, читання і розуміння графічних зображень, необхідних для виконання завдань проекту, тощо. Школярі повної загальної середньої освіти – різних сфер людської діяльності (технологічної, освітньої, мистецької, економічної, політичної тощо) та проведення художньо-конструкторського аналізу об’єкта проектування і т.п.

Мета. Метою статті є виявлення тенденцій розвитку інфраструктури колективних засобів розміщення Донецького економічного регіону на підставі проведення аналізу основних показників діяльності об’єктів цієї інфраструктури. Методи. З метою досягнення поставлених завдань у роботі використовувалися такі методи дослідження: системний і комплексний аналіз (для виокремлення тенденцій розвитку інфраструктури колективних засобів розміщення Донецького економічного регіону), розрахунково-аналітичні (для розрахунку коефіцієнта використання місткості готелів та аналогічних засобів розміщування Донецького економічного регіону), графічні й табличні методи (для наочного зображення статистичного матеріалу, візуалізації класифікації засобів розміщування згідно з ДСТУ 4268:2003). Результати. Проведений аналіз основних показників діяльності об’єктів інфраструктури колективних засобів розміщення (юридичних осіб) Донецького економічного регіону (готелів та аналогічних засобів розміщування) дозволив виявити ключові тенденції їх розвитку, а саме: 1) стале скорочення кількості колективних засобів розміщування Донецького економічного регіону; 2) суттєве скорочення кількості готелів та аналогічних засобів розміщування, яке супроводжувалось зменшенням кількості місць (койко-ліжок), за виключенням кількості місць (койко-ліжок) у Донецькій області; 3) стійке зростання середньої місткості готелів та аналогічних засобів розміщування на фоні скорочення цих суб’єктів туристичної інфраструктури, що свідчить про їх укрупнення; 4) хвилеподібну зміну динаміки кількості осіб, що перебували у готелях та аналогічних засобах розміщування з різною інтенсивністю та коливанням за регіонами, яка спричинена попитом на послуги розміщення, а не наявністю кількості місць у готелях та аналогічних засобах розміщування, або їх завантаженістю; 5) суттєве скорочення ночівель осіб у готелях та аналогічних засобах розміщування у Луганській області, яке спричинило зменшення ночівель по Донецькому економічному регіону в цілому; 6) низький рівень використання місткості готелів та аналогічних засобів розміщування у Донецькому економічному регіоні та відсутність стабільності завантаження цих суб’єктів туристичної інфраструктури. Ключові слова: інфраструктура, Донецький економічний регіон, колективні засоби розміщування, готелі та аналогічні засоби розміщування, коефіцієнт використання місткості.

Мета. Метою статті є виокремлення ключових тенденцій розвитку туризму у країнах ЄС за соціально-економічними індикаторами. Методи. З метою досягнення поставлених завдань та мети у роботі використовувалися наступні методи дослідження: аналізу і синтезу (для визначення ознак та властивостей розвитку туризму у країнах ЄС), системний і комплексний аналіз, порівняння (для визначення подібності і відмінності соціально-економічних індикаторів розвитку країн ЄС), розрахунково-аналітичні (для визначення ключових тенденцій розвитку туризму у країнах ЄС за соціально-економічними індикаторами), графічні й табличні методи (для наочного зображення статистичного матеріалу). Результати. Проведений аналіз соціально-економічних індикаторів розвитку туризму у країнах ЄС за 2016–2019 рр. дозволив виявити основні особливості, а саме: 1) стійке збільшення обсягу ВВП, створюваного безпосередньо в туризмі за країнами ЄС, що було спричинено переважно за рахунок сталого приросту обсягу експорту послуг, пов’язаних з туризмом та подорожами, особливо за країнами Іспанія, Франція, Великобританія, Італія та Німеччина, а також збільшенням туристичних потоків до країн ЄС; 2) наявність значної диспропорції відсотків створюваного безпо- середньо в туризмі ВВП від загального ВВП держави за країнами ЄС та виокремлення країн-лідерів (Хорватія — відсоток внеску туризму до ВВП дорівнює 11,4, Греція — 8,2 %, Португалія — 7,1 %, Австрія — 6,8 % та Іспанія — 5,9 %) та наздоганяючих країн (Ірландія — 1,5 %, Бельгія — 1,6 %); 3) помірне збільшення кількості зайнятого населення в туризмі за країнами ЄС з наявністю розбіжності у рейтингуванні країн за абсолютним та відносним відхиленням приросту зазначеного показника (за абсолютним відхиленням найбільший приріст кількості зайнятого населення в туризмі за країнами ЄС спостерігався у Об’єднаному Королівстві (293,55 тис. осіб), Італії (213,32 тис. осіб), Німеччині (204,26 тис. осіб), Іспанії (160,50 тис. осіб) та Португалії (110,61 тис. осіб). Від’ємну тенденцію було продемонстровано Чеською Республікою (-7,38 тис. осіб), Латвією (-5,37 тис. осіб) та Люксембург (-0,07 тис. осіб); за відносним відхиленням найбільший приріст кількості зайнятого населення в туризмі за країнами ЄС спостерігався у Португалії — 36,52 %, Греції — 28,16 %, Мальті — 23,53 %, Об’єднаному Королівстві — 21,89 %, Словацькій республіці — 20,76 та Кіпрі — 24,07 %); 4) нерівномірність обсягів відсотку зайнятого населення у туризму від загальної кількості зайнятих за країнами ЄС та виокремлення країн-лідерів (Хорватія — 12,3 %, Мальта — 10,8 %, Португалія — 8,5 %, Греція — 8 % та Італія — 7,4 %) та наздоганяючих країн (Руму- нія — 1,7 %, Литва — 1,8 %, Бельгія — 2,0 %, Фінляндія — 2,1 % та Польща — 2,2 %); 5) суттєве зростання обсягів капітальних інвестицій в туристичну галузь за країнами ЄС. Ключові слова: ВВП, створюваний в туризмі, зайняте населення в туризмі, капітальні інвестиції в туристичну галузь, країни ЄС, статистика туризму, розвиток туризму.