Academic literature on the topic 'Розвитку інформаційно-освітнього простору'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Розвитку інформаційно-освітнього простору.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Journal articles on the topic "Розвитку інформаційно-освітнього простору"
1
Чернець, Ігор Валерійович, and Світлана Олегівна Даньшева. "Віртуальне освітнє середовище як фактор конкурентоспроможності вищої освіти." Theory and methods of learning mathematics, physics, informatics 13, no. 3 (December 25, 2015): 234–41. http://dx.doi.org/10.55056/tmn.v13i3.1005.
Full textAbstract:
У статті розглянуті різні аспекти визначення «віртуальне освітнє середовище».
Мета: виявлення педагогічних умов ефективного використання віртуального освітнього простору ВНЗ для організації саморозвитку студентів.
Завдання: 1) здійснити теоретичний аналіз досліджень, присвячених вивченню ролі віртуального інформаційного простору у розвитку особистості; 2) виявити можливості використання віртуального інформаційного простору для організації самонавчання і самовиховання студентів.
Об’єкт дослідження: процес педагогічного супроводу саморозвитку студентів у ВНЗ.
Предмет дослідження: процес оптимізації саморозвитку студентів в умовах їх знаходження у віртуальному освітньому просторі університету.
Методи дослідження: класифікація, систематизація, системно-структурний аналіз.
Результати: запропоновано власне визначення цього поняття, проаналізовано переваги та недоліки віртуальної форми мобільності, а також її ефективність та основні суб’єкти віртуального освітнього середовища.
Висновки: організація процесу навчання у ВНЗ повинна сприяти реалізації педагогічних умов, що забезпечують оптимальний педагогічний супровід самонавчання і самовиховання студентів в процесі їх знаходження в інформаційно-освітньому просторі.
2
Morze, Nataliia V., and Artur B. Kocharian. "МОДЕЛЬ СТАНДАРТУ ІКТ-КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ УНІВЕРСИТЕТУ В КОНТЕКСТІ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ОСВІТИ." Information Technologies and Learning Tools 43, no. 5 (October 24, 2014): 27–39. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v43i5.1132.
Full textAbstract:
У статті аналізуються шляхи підвищення якості вищої освіти в Україні в контексті Європейських стандартів якості до освітнього простору університету. Розглянуто тренди розвитку освіти під впливом сучасних інформаційно-комунікаційних технологій. Показана взаємозалежність якості освітнього середовища сучасного вищого навчального закладу і рівнем ІКТ-компетентності його науково-педагогічних працівників. Описано модель корпоративного стандарту ІКТ-компетентності науково-педагогічних працівників, розроблену в Київському університеті імені Бориса Грінченка. Проаналізовано інструменти моніторингу рівня сформованості ІКТ-компетентності викладачів.
3
Bykov, Valerii, Oleh Spirin, and Olha Pinchuk. "СУЧАСНІ ЗАВДАННЯ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ОСВІТИ." UNESCO Chair Journal "Lifelong Professional Education in the XXI Century", no. 1 (May 12, 2020): 27–36. http://dx.doi.org/10.35387/ucj.1(1).2020.27-36.
Full textAbstract:
Розглянуто умови і сучасні тенденції розвитку інформаційного суспільства, а та-кож зумовлені ними ключові проблеми впровадження інформаційно-комунікаційних і цифрових тех-нологій у вітчизняній освіті, що потребують невідкладного вирішення: формування і широке впро-вадження єдиного освітнього інформаційного простору України та забезпечення належного науко-вого супроводу цих процесів; розгортання та удосконалення необхідних елементів інфраструктури регіональних інформаційних і телекомунікаційних мереж, взаємопов’язаних як між собою, так і з глобальною мережею Інтернет, що дозволить подолати «цифрову нерівність» у різних регіонах України, зокрема в сільській місцевості; низький рівень інформаційно-комунікаційно-технологічних компетентностей (ІКТ-компетентностей) та цифрових компетентностей населення, застосу-вання застарілих підходів у навчанні та низька мотивація суб’єктів навчального процесу щодо ви-користання прогресивних ІКТ; фактична несформованість цілісної національної політики застосу-вання інформаційно-комунікаційних технологій в освіті, недосконала нормативно-правова база, що не забезпечує побудову інформаційного суспільства та, як наслідок, гальмує цифровізацію освіти в Україні. Виокремлено пріоритети, технологічні принципи побудови інформаційно-освітнього сере-довища. Визначено актуальні завдання розроблення комп’ютерно-орієнтованих методичних сис-тем навчання, створення та використання електронних освітніх ресурсів, зокрема електронного підручника, створення середовища неперервного розвитку цифрової компетентності суб’єктів освітнього процесу, проведення педагогічних досліджень з інформатизації освіти, розроблення та впровадження програми підвищення обізнаності громадян з питань інформаційної безпеки, кібербе-зпеки та захисту конфіденційної інформації, зокрема персональних даних, протидії загрозам їх не-санкціонованого використання.
4
Kolyada, I. G. "Особливості трансформації освіти в епоху глобалізації." Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, no. 8 (November 1, 2017): 37–42. http://dx.doi.org/10.15421/1717111.
Full textAbstract:
У статті аналізуються проблеми трансформації освіти в умовах глобалізації. Автор акцентує увагу на тому, що глобалізація, як об’єктивний процес зрощення національних економік, культур, соціальних систем, відбувається на фоні інтенсивного розвитку інформаційно-комунікаційних технологій. Наголошено на тому, що розглядати процеси трансформації освіти неможливо поза даним контекстом. В ході дослідження з’ясовано, що основними причинами трансформації освіти виступають цивілізаційні зміни, соціально-економічні процеси у глобалізованого суспільства, стрімкий розвиток інформаційних технологій, наслідком чого є формування відкритого освітнього простору. Охарактеризовано основні напрямки освітньої трансформації з огляду на ефекти та ризики, що їх супроводжують. Встановлено, що на сучасному етапі глобалізації основними тенденціями змін виступають процеси диверсифікації, соціалізації та демократизації освіти. Описуючи особливості змін, авторкою наголошено, що глобалізаційні процеси знаходять відображення як у змісті освітнього процесу, так і у формах його організації. Відбувається формування глобальної освітньої моделі, яка сама може виступати критерієм глобалізації.
5
Петренко, Інна. "ЕРГОНОМІЧНИЙ ПІДХІД ДО ФОРМУВАННЯ ПРОСТОРУ КЛАСНОЇ КІМНАТИ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ." Інноватика у вихованні 1, no. 11 (May 30, 2020): 214–20. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i11.259.
Full textAbstract:
В статті здійснено теоретичний аналіз проблеми ергономічного підходу до формування простору класної кімнати початкової школи. З’ясовано, що ергономічний підхід передбачає посилення уваги до проблем технічної, технологічної оснащеності процесу освіти, її адекватності індивідуальним особливостям вчителів і учнів (антропометричним, фізіологічним, психологічним і т. п.), вимогам, зумовленим змістом освіти, взаємодії педагогів і учнів із засобами праці в педагогічному процесі з урахуванням вирішальних соціальних чинників. Визначено, що основне завдання ергономічного підходу полягає в забезпеченні зручності освітнього процесу, тобто у формуванні простору для ефективної освітньої діяльності учня й професійної діяльності педагога за умови збереження здоров’я й розвитку особистості.
Ергономічний підхід, який є реалізацією вимог педагогічної ергономіки до освітнього процесу, розглядається як наукова й технологічна основа педагогічно-ергономічних умов побудови простору класної кімнати. При цьому ергономічний підхід полягає в орієнтації на «людський чинник», у повній пристосованості інформаційно-предметного середовища і засобів навчання до діяльності суб’єктів педагогічного процесу, а забезпечення функціонування системи «педагог – учень – засоби навчання – навчальне предметне середовище» є його сутністю.
З’ясовано, що концепція Нової української школи передбачає організацію простору класної кімнати у вигляді восьми навчальних осередків (навчально-пізнавальна діяльність, зміна тематичних осередків, гра, художньо-творча діяльність, куточок живої природи, дитяча класна бібліотечка, куточок відпочинку, осередок вчителя), які відображають освітні потреби й інтереси дітей. Таким чином, ергономічний підхід передбачає цілковиту безпеку й полягає в повній пристосованості освітнього середовища школи, класної кімнати, засобів навчання до спільної діяльності суб’єктів педагогічного процесу.
6
Гаврилова, О. В., and Ю. С. Максименко. "РОЛЬ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМПʼЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ДИСТАНЦІЙНІЙ ОСВІТІ." Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki, no. 2 (November 15, 2021): 270–75. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-2-42.
Full textAbstract:
Стаття присвячена характеристикам та можливостям використання інформаційно-комп’ютерних технологій у процесі дистанційного навчання. У статті розглядаються дистанційні технології навчання, що використовують аудіо-, відео- і комп’ютерні системи, пов’язані через канали зв’язку, які все частіше замінюють звичне нам навчання. Розглянуто використання нових технологій передачі інформації, що істотно впливають на весь процес навчання, заснований на цих технологіях. Проникнення комп’ютерних телекомунікацій у сферу освіти ініціювало розвиток нових освітніх технологій, коли технічний складник освітнього процесу приводить до зміни самої суті освіти. Зазначено, що у віртуальному освітньому середовищі навчальних закладів повністю реалізуються потенційні можливості перебудови системи освіти, які мають у тому числі і традиційні технології. У статті запропоновані шляхи розширення можливостей освітнього середовища за допомогою ІКТ як різноманітними програмними засобами, так і методами розвитку креативності учнів. До числа таких програмних засобів відносяться моделюючі програми, пошукові, інтелектуальні навчальні, експертні системи, програми для проведення ділових ігор. Комунікаційні технології дають змогу по-новому реалізовувати методи, що активізують творчу активність. У статті проаналізовано програмне забезпечення для дистанційного навчання та різноманітні дистанційні курси, які повинні відповідати основним завданням та цілям навчання. Дистанційні курси повинні забезпечувати максимально можливу інтерактивність між учнем і викладачем, між учнем і навчальним матеріалом, що важливо для ефективного контролю правильного засвоєння матеріалу. Тому програмне забезпечення дистанційного навчання є важливим чинником ефективності такого навчання. Доведено, що дистанційна форма освіти − це створення єдиного інформаційно-освітнього простору навчального закладу, куди слід включати різноманітні електронні джерела інформації (включаючи мережеві): віртуальні бібліотеки, бази даних, консультаційні служби, електронні навчальні посібники тощо.
7
Кінд-Войтюк, Наталія. "СУЧАСНИЙ ВЧИТЕЛЬ ІСТОРІЇ ТА ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ НА УРОКАХ У НОВІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ШКОЛІ." Litopys Volyni, no. 24 (July 9, 2021): 103–7. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.24.17.
Full textAbstract:
У статті зроблена спроба розкрити роль сучасного вчителя історії в умовах нової української школи. Сучас- ний педагог – це фактично наставник, який вміє організувати процес пізнання учнів. Учень має вчитися ставити запитання і проявляти інтерес та допитливість. Для цього сучасна школа має використовувати в освітньому процесі активні методи пізнання. Сучасний вчи- тель історії може ефективно використовувати соціальні мережі як для більш ефективного та цікавого навчан- ня учнів, так і для власного розвитку та професійного вдосконалення. Застосування мережевих технологій у навчальному процесі спрямоване на отримання більш високого рівня навичок та компетентностей як учня, так і вчителя. Залучення педагогів до такого освітнього простору, як всесвітня мережа Інтернет, виведе про- цес навчання на якісно новий рівень, забезпечить розвиток та соціальну адаптацію учнів в умовах глобалізації світової спільноти. У статті розкривається поняття інформаційно-комунікаційної компетентності учителів історії. Охарак- теризовано зміст інформаційно-комунікаційної компетентності. У публікації описані навички роботи з додат- ками Gmail, Google Classroom, Google Диск, Google Презентації, YouTube, мережі «Facebook» та «Instagram». У статті розкрито роботу освітніх проєктів «На урок», «Просвіта», «Всеосвіта», які допомагають вчителям історії практично застосувати сучасні інновації у сфері інформаційних і комунікаційних технологій.
8
Величко, Владислав Євгенійович. "Хмарні технології як засіб переходу на вільне програмне забезпечення." New computer technology 12 (December 25, 2014): 125–35. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v12i0.702.
Full textAbstract:
Глобальна інформатизація суспільства сприяла розвитку інформаційних технологій в навчальному процесі. Хмарні технології, що надають для освітнього простору великі можливості, потребують дослідження як у методах їх використання, так і у взаємодії з іншими засобами навчання. Не виключенням є вільне програмне забезпечення, що намагається зайняти своє місце у освітньому середовищі. Метою дослідження є аналіз можливостей переходу до використання вільного програмного забезпечення через впровадження хмарних технологій в інформаційно-освітнє середовище сучасного університету. Для вирішення поставленої мети були поставлені задачі з аналізу можливостей хмарних технологій та їх порівняння з можливостями вільного програмного забезпечення. Об’єкт дослідження – процес переходу до використання вільного програмного забезпечення через застосування хмарних технологій. Предмет дослідження – використання хмарних технологій для переходу до вільного програмного забезпечення. При порівняльному аналізі було виявлено спільні та відмінні риси хмарних технологій та вільного програмного забезпечення в контексті побудови інформаційно-освітнього середовища. Питання використання вільного програмного забезпечення докорінно ще не вивчено, адже це не стільки новий напрямок у забезпеченні освітньої діяльності, скільки психологічний та соціальний фактор. Перепонами до використання вільного програмного забезпечення в освіті є насамперед недовіра користувачів до великих можливостей вільного програмного забезпечення та нерозуміння того, чому добротне програмне забезпечення може бути вільним. Всі ці фактори разом стримують просування вільного програмного забезпечення в освітній простір, що на даному етапі розвитку освіти вже не припустимо. Існує сподівання на те, що використання хмарних технологій зробить великий крок в психологічній та соціальній підготовці користувачів програмного забезпечення до використання вільного програмного забезпечення.
9
Тарарак, О. В., and М. Ю. Тарарак. "ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ В УНІВЕРСИТЕТАХ НІМЕЧЧИНИ: РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ." Теорія та методика навчання та виховання, no. 50 (2021): 154–63. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.50.14.
Full textAbstract:
У статті характеризуються особливості, зміст, форми та методи організації дистанційного навчання студентів в університетах Німеччини. Установлено, що розвиток дистанційної освіти в німецьких університетах у 80-90-ті рр. ХХ століття пов’язаний із широким використанням принципів відкритого навчання, масовим упровадженням комп’ютерних навчальних програм, створенням за допомогою сучасних телекомунікаційних засобів інформаційного освітнього простору й спілкування. З’ясовано, що досліджуваний період характеризувався появою нових комунікаційних та мультимедійних технологій; широким поширенням та використанням Інтернет-технологій; удосконаленням інформаційно-комунікаційної компетенції викладачів; уніфікацією освітніх технологій дистанційного навчання; створенням єдиного освітнього простору; започаткуванням дорадчих комітетів із запровадження новітніх освітніх технологій; якісно новим рівнем мультимедійного й інтерактивного навчання. З’ясовано, що Німеччина була однією з перших країн, котра на освітньому ринку впровадила систему програм онлайн. Ще в 1967 році в Німеччині було створено Інститут Дистанційного навчання співзасновником якого вважають Університет у місті Тюбінген. Досліджуваний період пов’язаний з ім’ям професорів-ентузіастів, котрі запропонували матеріали власних курсів у мережі Інтернет. Так, у 90-ті роки ХХ століття Університет заочного навчання в Хагені розробив програму щодо підготовки фахівців бакалаврського та магістерського рівнів у галузі економічних наук у режимі онлайн. За цією програмою пройшли навчання понад 1000 студентів. Зазначений заклад вищої освіти постійно координував власну програму з 126 існуючими програмами щодо підготовки фахівців у окресленій галузі. Активне використання програм у режимі онлайн, масове впровадження в освітній процес нових інформаційно-комунікаційних технологій дозволило вдвічі збільшити кількість студентів в університетах Німеччини в 90-х роках ХХ століття. Взагалі в 90-ті рр. ХХ століття Німеччина попала до списку лідерів у сфері розвитку електронного навчання. Зокрема,Рурський університет у Бохумі, Європейський університет Віадріна у Франкфурті-на-Одері, Гагенський заочний університет, Університет заочного навчання в Хагені, Технічний університет Дрезден, Вільний університет Берлінй інші почали розробляти програмне забезпечення з метою якісного дистанційного навчання студентів.
10
Halan, Oksana. "ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ВИЩОГО ЗАКЛАДУ ОСВІТИ." Mountain School of Ukrainian Carpaty, no. 19 (November 27, 2018): 71–76. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2018.19.71-76.
Full textAbstract:
Сучасний стан розвитку суспільства характеризується низкою негативних тенденцій, пов’язаних із загостренням соціально-економічних, соціально-педагогічних проблем та, як наслідок, у його житті спостерігається соціальна і психологічна дезадаптація. У таких умовах виникає необхідність підготовки соціальних працівників, здатних сприяти розвитку освітнього простору, інтеграції соціальних інститутів та гармонізації взаємовідносин людей. Відтак, потреба в утворенні нової генерації фахівців із соціальної роботи є пріоритетним напрямком в освітньому процесі вищих закладів освіти та знаходить відображення у Національній стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року та Законі України «Про освіту».
Успішність діяльності майбутнього соціального працівника пов’язана зі сформованістю в нього позитивної мотивації до особистісного розвитку та ціннісного ставлення до соціальної роботи. З цією метою у статті проаналізовано зміст та структуру готовності майбутніх фахівців соціальної сфери до професійної діяльності; охарактеризовано мотиваційно-ціннісний, інформаційно-когнітивний, організаційно-діяльнісний, особистісно-рефлексивний компоненти; проведено анкетування та дискусії зі студентами щодо означеної проблематики. Доведено, що мотиваційно-ціннісний компонент готовності майбутніх соціальних працівників до професійної діяльності є смислоутворювальною складовою, оскільки передбачає формування стійкого прагнення студента до оволодіння знаннями, вміннями та навичками, усвідомлення практичної значущості соціальної роботи.
Dissertations / Theses on the topic "Розвитку інформаційно-освітнього простору"
1
Кобзев, В. Г., and В. В. Карасюк. "Хмарові сервіси як основа розвитку інформаційно-освітнього простору університету." Thesis, Академія внутрішніх військ МВС України, 2015. http://openarchive.nure.ua/handle/document/9902.
Full text
2
Карасюк, В. В., and В. Г. Кобзєв. "Розвиток інформаційно-освітнього простору університету на основі хмарових сервісів." Thesis, НТМТ, 2015. http://openarchive.nure.ua/handle/document/7519.
Full textReports on the topic "Розвитку інформаційно-освітнього простору"
1
Білоус, О. С., and Ю. А. Федорук. Впровадження адаптивного навчання у сучасний освітній простір. ПНПУ ім. К. Д. Ушинського, 2018. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/3376.
Full textAbstract:
У статті розглядається проблема інформатизації освіти, яка пов’язана з розробкою потужної матеріально-технічної бази та з підготовкою навчально-методичного комплексу нового покоління, тобто з розвитком інформаційно-освітнього середовища.