Academic literature on the topic 'Результат творчої діяльності'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Результат творчої діяльності.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Journal articles on the topic "Результат творчої діяльності"
1
Якимчук, Борис. "Психологічні особливості розвитку творчого потенціалу особистості." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 2(52) (2020): 167–78. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-52-2-167-178.
Full textAbstract:
Мета. У статті поставлено за мету здійснити аналіз психологічних аспектів розвитку творчого потенціалу особистості. Ключовими завданнями статті є: 1) розглянути основні структурні елементи творчих здібностей, виявити їх змістовне наповнення та принципові особливості; 2) актуалізувати питання творчого потенціалу як розвитку творчої сили особистості та розгортання її загального особистісного потенціалу. Методи. За допомогою описового методу здійснено понятійне обґрунтування творчості через її діяльний аспект (процес і результат), а також дано визначення змісту творчості через призму активності особистості. Методом компаративного аналізу описано процеси творчої діяльності у розрізі актуальних трансформацій інформаційно-комунікаційного простору; зокрема розглянуто вплив сучасних інформаційно-комунікаційних технологій на розгортання творчого потенціалу особистості. Методом системно-структурного аналізу виявлено структуру творчого потенціалу особистості, до складників якого віднесено конативну, пізнавально-емоційну та соціально-психологічну сфери, та визначено принциповий розподіл творчої діяльності на процесуальний та особистісних компоненти. Результати дослідження. При цьому констатовано, що процесуальний аспект має на увазі специфічні особливості перетворення суб’єктом творчості того продукту, який виступає предметом творчої дії, а особистісний аспект передбачає урахування якостей, здібностей та схильностей особистості як суб’єкта творчого процесу. Творчою активністю особистості названо таку діяльність, яка є перетворювальною (трансформуючою дійсність) та не стимульованою зовнішніми (нагальними) потребами, довільно і цілеспрямовано здійснюваною. Зазначено, що основним індикатором творчої активності особистості є творче зусилля як такий тип цілеспрямованої вмотивованої діяльності, що забезпечує устремління на творчий результат при відповідному рівні активності та ініціативи. Основними передумовами, що визначають схильність особистості до творчості, визначено ряд особистісних та ситуаційних рис, що стимулюють розгортання творчої діяльності та розвиток творчого потенціалу особистості, зокрема природні передумови, життєвий досвід, характерологічні особливості та мотивацію діяльності. Висновки. Підсумовано, що мотивація визначає реалізацію творчих схильностей, визначається внутрішніми спонуками, що залежать від сукупності зовнішніх середовищ них умов, світоглядних орієнтирів та спрямованості особистості. У підсумку показано, що мотивація творчої діяльності як умова розвиненого творчого потенціалу характеризує ставлення до неї, визначає відповідну спрямованість та визначає її розвиток.
2
Дмитренко, Вікторія Вікторівна. "МЕХАНІЗМ ОХОРОНИ ПРАВА НА НОУ-ХАУ." Часопис цивілістики, no. 37 (July 29, 2020): 82–87. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i37.354.
Full textAbstract:
У статті описано механізм охорони права на ноу-хау, зокрема наведено покрокову інструкцію, починаючи з підготовчого етапу прогнозування, створення ноу-хау, необхідних дій, які допоможуть засвідчити право на ноу-хау, а також здійснення права на ноу-хау (зокрема впровадження результату, договірних способів розпоряджання майновими правами на ноу-хау), підстав і способів захисту права. Створюючи ноу-хау, необхідно продумати, як правильно його охороняти, оскільки сплутування різних об’єктів правової охорони, неправильний вибір способу охорони може призвести до порушення права на цей результат інтелектуальної, творчої діяльності.
Оскільки результати технічної творчості можуть по-різному охоронятися, важливо врахувати мету, якої прагне досягти автор. Якщо технічне рішення у перспективі матиме нетривалу корисність – немає потреби його охороняти в конфіденційності, краще реєструвати та отримати патент, але суті ноу-хау в матеріалах заявки не розкривати, щоб існувала можливість укладення договорів щодо розкриття ноу-хау. У випадку, якщо прогнозується, що отриманий результат є максимально неочевидним і корисним, що дозволить його автору отримувати прибутки тривалий час (понад 20 років), краще не розголошувати такий результат, не реєструвати як винахід чи корисну модель, а охороняти як ноу-хау.
В Україні немає державних реєстрів ноу-хау, відповідальність за охорону таких результатів покладається на їхніх авторів чи інших законних суб’єктів права. Проте існує можливість депонувати ноу-хау без оприлюднення в Державній науково-технічній бібліотеці України або нотаріально посвідчити час пред’явлення документа про ноу-хау. Це дозволить автору доводити право на своє ноу-хау. Хоча, крім цих способів, доказами першості у створенні та використанні ноу-хау може бути будь-яка інформація, яка це доводить, – договори щодо надання дозволу на використання ноу-хау, інформація на сайті про корисний ефект від ноу-хау (але без розкриття суті) тощо.
У статті наведено покроковий механізм охорони ноу-хау: 1) прогнозування; 2) створення результату та виникнення прав на нього; 3) засвідчення права на ноу-хау; 4) здійснення права на ноу-хау; 5) підстави та способи захисту права на ноу-хау. Ефективна охорона творчих результатів не можлива без обізнаності їх авторів щодо правової природи створених об’єктів. Необхідно чітко продумати, який об’єкт планується створити та з якою метою, що дозволить спланувати, як його охороняти. Від належно продуманої стратегії охорони конфіденційних результатів інтелектуальної, творчої діяльності залежить ефективність охорони та тривалість ноу-хау.
3
Григораш, Світлана, and Лілія Бурківська. "ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПРОДУКТ ЯК КАНАЛ КОМУНІКАЦІЇ ТА РЕЗУЛЬТАТ ВИДАВНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ." Society. Document. Communication, no. 11 (May 3, 2021): 270–84. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2021-11-270-284.
Full textAbstract:
У статті висвітлені поняття «видавнича діяльність», «видавнича установа», «інформаційний продукт», «книга».
З’ясовано, що діяльність будь-якого видавництва складається з творчої, організаційно-виробничої та комерційної роботи. У сучасному видавництві редакційно-видавничий процес охоплює такі чотири етапи: підготовчий; редакційний; виробничий; маркетинговий (розповсюдження й рекламування книжкової продукції).
Існує велика кількість видавничої продукції, проте найбільш популярною залишається книга. Тенденції розвитку сучасного суспільства сприяють зменшенню попиту на книгу та збільшенню – на використання електронних ресурсів. Добре сфокусовані видавничі стратегії мають у своїй основі знання про ставлення читача до книги, про процес читання, про вплив книги на читача. Ця проблема набула особливої актуальності у зв’язку з появою нових комунікаційних засобів і форм дозвілля, які суттєво обмежили увагу людини до книги.
Здійснено спробу проаналізувати зацікавленість у читанні книг серед молоді міста Івано-Франківська. За допомогою анкетування з’ясовано думку молодих людей про читання, надано статистику книгарні «Є» щодо вподобань покупців, а також вибору певного жанру літератури. Зазначено основні причини незацікавленості в читанні та запропоновано шляхи подолання проблеми.
Подано характеристику видавничої продукції як каналу комунікації в сучасному суспільстві та шляхи подолання малоначитаності серед молоді Івано-Франківська.
Проведене дослідження встановило, що мало читають особи шкільного віку (14-17 років), які назвали такі причини: брак часу, лінь, незацікавленість у читанні, а також труднощі пошуку відповідної книги.
4
Кодинець, Анатолій. "Засади цивільно-правового регулювання інформаційних зобов’язань: проблеми теорії та практики." Право України, no. 2018/01 (2018): 72. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-01-072.
Full textAbstract:
Стаття присвячена розгляду теоретичних і практичних аспектів визначення інформаційних зобов’язань у системі цивільно-правових відносин, характеристиці їх видів та особливостей, окресленню специфіки договорів, на підставі яких виникають, змінюються та припиняються інформаційні відносини. Метою статті є аналіз (із позиції юридичної доктрини) ознак інформаційних зобов’язань, визначення концепції цивільно-правового регулювання інформаційних відносин, тенденцій і перспектив правового регулювання інформаційних зобов’язань у законодавстві України. Наведено тлумачення категорії “інформаційне зобов’язання” як цивільного правовідношення, в якому одна сторона (кредитор) має право вимагати від іншої сторони (боржника) надання чи передання майнових прав на інформацію або утримання від вчинення дій щодо надання чи передання таких прав іншим особам, а боржник зобов’язаний виконати вимоги кредитора. Автор дійшов висновку, що інформаційні зобов’язання мають договірну природу, вони виникають, змінюються та припиняються на підставі договору. Інформація як результат інтелектуальної діяльності людини може існувати і як самостійний об’єкт, і у формі результатів творчої діяльності, що охороняються системою права інтелектуальної власності. Концепція інформації як результату інтелектуальної діяльності дає змогу оцінити через призму інформаційних відносин систему інтелектуальної власності й одночасно надає можливість поширити на інформаційні відносини приватноправового характеру, система регулювання яких тільки формується у вітчизняному законодавстві, окремі положення законодавства про інтелектуальну власність.
5
Березовська, Людмила. "НАВЧАННЯ ТВОРЧІСТЮ В ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО: РОЗКРИТТЯ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ." Інноватика у вихованні, no. 14 (November 17, 2021): 16–23. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i14.405.
Full textAbstract:
Анотація. У статті здійснено аналіз поняття «творчість»; проаналізовано погляди Василя Сухомлинського щодо необхідності розвитку творчих здібностей дітей засобами художнього слова. Розглянуто особливості педагогічної діяльності В. Сухомлинського, які є актуальними і можуть бути впроваджені в сучасних закладах освіти. Особливістю творчої діяльності вихователів закладів дошкільної освіти є особистий приклад педагога, рівень розвитку його творчої активності, вміння бачити і відчувати красу рідного слова. Результати проведеного дослідження засвідчили, що вихователі не приділяють належної уваги розвитку творчих здібностей дітей, у них самих недостатньо сформована потреба і готовність до творчості в професійній діяльності. Характерною особливістю педагогічної творчості є співтворчість між педагогом та вихованцями, покликана стимулювати в особистості дитини творчі здібності, здобувати знання та вміння, завдяки яким створюється оригінальний, індивідуальний продукт, що вирізняється багатством емоційно-образного мислення, творчим задумом, яскравим сюжетом, специфічним словотворенням. Ефективною формою розвитку творчого мовлення є складання розповідей, казок, оповідань. Ознаками творчої діяльності є: нетрадиційне, оригінальне мислення; нетиповий спосіб вирішення проблемних ситуацій; творчі можливості дитини.
Створюючи нові розповіді, казки, оповідання, дитина входить у світ фантастичної дійсності, вчиться відчувати красу рідного слова, бути неповторною та оригінальною у своїх рішеннях.
6
ГУРГУЛА, Р. І., О. М. МАРАЧ, and А. Ю. ВОЙНАРОВСЬКИЙ. "ОСНОВИ ДЖАЗОВОЇ ІМПРОВІЗАЦІЇ В ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ ПЕДАГОГА-МУЗИКАНТА." АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 1, no. 4 (April 18, 2022): 71–78. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.4.1.10.
Full textAbstract:
У статті коротко представлено історичні етапи розвитку мистецтва імпровізації; схарактеризовано традиції виховання виконавців-імпровізаторів у різних мистецьких школах і системах навчання; розглянуто особливості навчання імпровізації в українських мистецько-освітніх закладах (виявлено основні навчальні центри й сформульовано основні принципи роботи над імпровізацією на основі фольклору й джазу). Досліджено самостійну роботу студента як одну з важливих форм навчання. Вона засвідчує знання студента, відбиває його підготовку до музично-творчої діяльності. Проаналізовано, що самостійна робота здійснюється під керівництвом, але без участі педагога, її виконання потребує ініціативного підходу, уваги, активної творчої уяви. Завдання педагога – навчити студента організувати себе під час виконання самостійної роботи як на практичних заняттях, так і на індивідуально-творчих, бути працьовитим та активним, вміти придбати важливі навички, від чого буде залежати кінцевий результат. Завдяки самостійній роботі студента педагог має уявлення щодо його ступеня готовності до занять, засвоювання матеріалу, слідкує за його творчим ростом, має змогу індивідуального підходу під час освітнього процесу. У процесі проведення дослідження використовувались інтернет-джерела, спеціалізована література, методичні й наукові напрацювання вітчизняних музикантів-педагогів і музикознавців. Робота ґрунтується на методах порівняння, синтезу й узагальнення. Актуальність розвідки полягає в обґрунтуванні протиріччя між потребою сучасної школи у вчителях музики, здатних імпровізувати в популярному серед молоді джазовому стилі, з одного боку, і сформованою практикою професійної підготовки вчителів музики, які вміють після закінчення вишу виконувати тільки вивчений текст, – з іншого. Сформульовано проблему, яка полягає в пошуку методів і засобів підготовки фахівців, які володіють основами мистецтва джазової імпровізації.
7
Міщенко, С. П. "МІСЦЕ КРЕАТИВНОСТІ У ПРОФЕСІЙНОМУ ЗРОСТАННІ ПЕДАГОГА-МУЗИКАНТА." Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, no. 1 (September 7, 2021): 210–14. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-1-32.
Full textAbstract:
У статті актуалізоване розуміння, що сьогодні одними з важливих напрямів реформування вищої освіти в Україні є гуманізація освітньої діяльності та спрямування навчально-виховного процесу ЗВО на формування творчої особистості майбутнього фахівця, створення умов для розкриття здібностей, талантів та обдарувань студентів. У ході вирішення проблеми пошуку місця креативності у професійній підготовці педагога-музиканта автор звертається до історичних основ виникнення цього поняття, досліджує перехід його з психології до педагогіки, аналізує існуючі концепції на наукові погляди на трактування поняття креативності. Автором доведено, що творча особистість – це креативна особистість, яка внаслідок впливу зовнішніх чинників набула необхідних для актуалізації творчого потенціалу додаткових мотивів, особистісних утворень, здібностей, що сприяють досягненню творчих результатів в одному чи кількох видах творчої діяльності. У публікації зроблено висновок про те, що специфіка діяльності педагога-музиканта у своїй основі має креативний зміст. Творча діяльність педагога-музиканта зумовлює наявність у його структурі креативності як особистісної якості. Відомим є той факт, що педагог-музикант відноситься до категорії творчих особистостей, а тому його креативність можна трактувати як невід’ємну особистісну властивість, що дає йому змогу реалізувати творчий потенціал у практичній діяльності (музикуванні, співі, учителюванні тощо). Визначено, що креативність займає чільне місце в структурі особистості педагога-музиканта та є важливою для його педагогічної діяльності. Проаналізовані концепції і підходи до вивчення феномена креативності дали змогу вибрати серед професійних якостей педагога-музиканта креативність як одну з провідних та важливих. Автор наголошує, що педагогічна діяльність педагога-музиканта у своїй сутті є творчою, адже відзначається різноманітністю, складністю і специфікою предмета, що викладається. Вона має вміщувати вмотивованість до вибраної діяльності, розвинуті спеціальні здібності, інтелектуальну ініціативність та креативність як особистісну якість, що дасть змогу педагогу-музиканту самореалізуватися у творчості.
8
МОНКЕ, Олена, and Тетяна БОЛОТЕНКО. "РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДОШКІЛЬНИКІВ ЗАСОБАМИ ХУДОЖНЬО-МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ." Acta Paedagogica Volynienses, no. 5 (December 30, 2021): 43–48. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.5.7.
Full textAbstract:
У статті аналізується проблема розвитку творчих здібностей дошкільників засобами художньої літератури. Уточнено ключові позиції дослідження. Передусім зазначено, що у філософських концепціях творчість розглядається як самореалізація особистості. Дитячу творчість розуміють як створення дитиною суб’єктивно значущого для неї продукту. Дитяча творчість характеризується тим, що дитина емоційно відгукується, ціннісно ставиться до твору через художнє слово, творчу роботу в різних видах діяльності. Літературну творчість розуміють як здатність дитини самостійно складати розповіді, оповідання й казки. Феномен «творчі здібності» визначають по-різному. Зокрема, як здатність знаходити рішення в нестандартних ситуаціях; спрямованість на відкриття нового і здатність глибокого усвідомлення свого досвіду; синтез властивостей особистості, які характеризуються ступенем відповідності певного виду творчої діяльності вимогам до неї, та зумовлюють результативність такої діяльності. Творчу обдарованість розглядають як індивідуальний творчий мотиваційний і соціальний потенціал, що дозволяє отримати високі результати в одній (або більше) із таких сфер: інтелект, творчість, соціальна компетентність, художні, психологічні та біологічні можливості. Талант розуміють як систему якостей і особливостей, що дозволяє особистості досягти видатних успіхів в оригінальному здійсненні творчої діяльності. Творчі здібності яскраво проявляються в дошкільному дитинстві й розвиваються в процесі спеціально організованого навчання, зокрема в літературній і тісно з ній пов’язаній художньо-мовленнєвій діяльності. Особливо міцний зв’язок між такими компонентами художньо-мовленнєвої діяльності, як виконавча діяльність і творчість. Творчість об’єднує художню, ігрову та пізнавальну активність дошкільників. Для виникнення та активізації творчих проявів дітей слід створити специфічні сприятливі умови. У статті проаналізовано основні засоби змістового впливу на розвиток творчих здібностей особистості дитини в художньо-мовленнєвій діяльності. Художньо-мовленнєва діяльність має самоцінне значення для розвитку творчих здібностей дітей дошкільного віку, зокрема для розвитку літературної творчості. Перспективи подальших досліджень вбачаємо в дослідженні й перевірці педагогічних умов розвитку творчих здібностей дошкільників у художньо-мовленнєвій діяльності.
9
Боднарук, І. М. "ОРГАНІЗАЦІЯ ХУДОЖНЬО-ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 101, no. 2(Ч.2) (September 28, 2021): 6–13. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-101-2_2-6-13.
Full textAbstract:
У статті досліджується проблема творчого розвитку особистості учня в аспекті його залучення до художньо-творчої діяльності на уроках музичного мистецтва. З’ясовано, що творчість являє собою індивідуальну або колективну діяльність людини, спрямовану на створення якісно нових, невідомих раніше духовних чи матеріальних цінностей. Відмічається, що художньо-творча діяльність відноситься до специфічного виду естетичної діяльності, продуктом якої є твори мистецтва. Новизна, яка виникає в результаті художньо-творчої діяльності, може мати об’єктивний або суб’єктивний характер. Наголошується, що дитяча творчість на уроках музичного мистецтва являє собою пізнавально-пошукову мистецьку практику. Така творчість цінна тим, що школярі самі відкривають для себе щось нове, раніше невідоме їм у світі музики. Важливість цієї творчості полягає в тому, що вона виступає одним із показників зростання творчих можливостей дитини. Визначено педагогічні умови організації художньо-творчої діяльності учнів на уроках музичного мистецтва: врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів, їх систематичне залучення до різних видів художньо-творчої діяльності, забезпечення поетапної підготовки учнів до художньо-творчої діяльності, активізацію та стимулювання їх творчих проявів. Реалізація цих умов дозволить учителю музичного мистецтва значно посилити ефективність такої діяльності, емоційно налаштувати дітей на творчість і надати їм впевненості у своїх силах.
10
КУРЧАТОВА, Анжеліка. "ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ПЕДАГОГІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ ВИХОВАТЕЛЯ ЗАСОБАМИ САМОРОЗВИТКУ." Acta Paedagogica Volynienses 1, no. 1 (April 13, 2022): 85–91. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.1.14.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано психолого-педагогічну літературу з питання формування та розвитку педагогічної творчості вихователя засобами саморозвитку. Розкрито сутність понять «педагогічна творчість», «творча діяльність», «саморозвиток». Схарактеризовано основні умови для формування педагогічної творчості засобами саморозвитку. Обґрунтовано важливі якості творчої особистості. Актуальність дослідження обґрунтовано визначенням протиріч між: об’єктивною потребою суспільства в оригінальних і високоефективних підходах педагога до освітніх завдань і високим рівнем адміністрування в системі дошкільної освіти; сучасними запитами щодо креативності педагогічної діяльності та жорсткої регламентації її в освітньому просторі сучасного закладу дошкільної освіти; необхідністю розкриття творчого потенціалу дитини та суб’єкт-об’єктним стилем педагогічної взаємодії. Педагогічна творчість представлена як пошук педагогом нових рішень у постановці нових завдань, застосуванні нестандартних прийомів діяльності, здатності передбачати та оптимально вирішувати своєрідні проблемні ситуації, що виникають у роботі вихователя. Сучасний заклад дошкільної освіти потребує вихователя, який готовий працювати в умовах інноваційних змін, що відбуваються в освіті, продукувати нові ідеї щодо організації педагогічного процесу, ініціювати та реалізовувати творчі проекти, проявляти творчі вміння, створювати таке освітнє середовище, яке було би комфортним для дитини, сприяло розкриттю її потенційних можливостей розвитку, виховувало творчу особистість. Ідеться про вихователя-дослідника з новим педагогічним мисленням, креативного фахівця, гуманіста й оптиміста за переконанням, який бачить дошкільне дитинство в усій його унікальності, а заклад дошкільної освіти – у різноманітності творчих підходів до виховання дітей. Такий вихователь уміє знаходити в роботі з дітьми нові ресурси, продукувати ефективні форми, способи спілкування та взаємодії з ними. Результатом творчості вихователя є зростання його професійної майстерності та особистісний саморозвиток, стимулювання творчої ініціативи вихованців та їхньої пізнавальної активності.
Dissertations / Theses on the topic "Результат творчої діяльності"
1
Кульчій, Олег Олександрович. "Правовий режим результатів «творчої» діяльності, отриманих внаслідок використання штучного інтелекту." Thesis, ВНЗ Укоопспілки "Полтавський університет економіки і торгівлі", 2019. http://dspace.puet.edu.ua/handle/123456789/7397.
Full text
2
Бочарова, Н. В. "Порівняльно-правовий аналіз особливостей формалізації права людини на результати творчої діяльності в конституційних документах." Thesis, Бочарова Н. В. Порівняльно-правовий аналіз особливостей формалізації права людини на результати творчої діяльності в конституційних документах / Н. В. Бочарова // Молодіжний науковий юридичний форум: [матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції до Дня науки, м. Київ, 16-17 травня 2019 р.]. – Тернопіль: Вектор, 2019. – С. 24–27, 2019. http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/38833.
Full textAbstract:
В умовах інформаційного суспільства однією з головних суспільних цінностей стає творча діяльність людини, оскільки як головний ресурс виступає інтелектуальний потенціал, а не традиційні матеріальні ресурси (енергія, сировина). Професіоналізм і здібність до творчості, прагнення людини до самовдосконалення стають критеріями, що визначають її соціальний статус.
3
Літау, Д. В. "Захист прав інтелектуальної власності від плагіату в судовому порядку." Thesis, Київський національний університет технологій та дизайну, 2018. https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/9815.
Full textAbstract:
В повідомленні досліджується захист прав інтелектуальної власності від плагіату у судовому порядку. Робиться висновок про необхідність виявлення, попередження незаконного привласнення результатів творчої діяльності.В сообщении исследуется защита прав интеллектуальной собственности от плагиата в судебном порядке. Делается вывод о необходимости выявления, предупреждения незаконного присвоения результатов творческой деятельности.
In a report is probed protecting of intellectual ownership rights from plagiarism in a judicial order. Drawn conclusion about the necessity of exposure, warning of misappropriation of results of creative activity.
4
Клочко, Т. Ю. "Цивільно-правовий режим лікарських засобів як об’єктів права інтелектуальної власності." Thesis, 2016. http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/12474.
Full textAbstract:
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Харківський національний університет
імені В. Н. Каразіна, Харків, 2016.
Дисертація присвячена дослідженню цивільно-правових відносин у сфері виникнення та здійснення прав інтелектуальної власності на об’єкти, що супроводжують процес виготовлення та обігу лікарських засобів. У роботі розмежовано поняття лікарських засобів, створених у результаті творчої діяльності та поняття результатів творчої діяльності, що пов’язані із лікарськими засобами, які отримали правову охорону у якості об’єктів права інтелектуальної власності. Висвітлено зв’язок лікарських засобів із такими об’єктами права інтелектуальної власності, як знаки для товарів та послуг, комерційною таємницею, а також об’єктами авторського права. Розглянуто правову проблематику, пов’язану із різними групами назв лікарських засобів. Здійснено класифікацію об’єктів винаходів, які пов’язані із лікарськими засобами; визначено зміст та особливості додаткового патентного захисту лікарських засобів; встановлено особливе місце застосування системи примусових ліцензій на використання винаходів та корисних моделей для виробництва лікарських засобів. Виокремлено та охарактеризовано особливості цивільно-правової охорони інформації про лікарські засоби, проаналізовано схожість режиму такої охорони із режимом охорони комерційної таємниці, а також сформульовано критерії визначення реєстраційної інформації на лікарські засоби. Визначено та узагальнено основні підходи до встановлення строків охорони відповідної інформації.
Books on the topic "Результат творчої діяльності"
1
Дмитришин, В. С. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо покращення мотивації співробітників наукових закладів охорони здоров’я до створення та впровадження об’єктів інтелектуальної власності. ДНУ «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» ДУС, 2022. http://dx.doi.org/10.31612/guidelines-2022-3.
Full textAbstract:
Методичні рекомендації призначені для використання керівними кадрами наукових закладів з метою допомоги у створення сприятливих організаційних і психологічних умов, матеріальних та моральних стимулів до підвищення ефективності творчої діяльності наукового персоналу. Результатом їх застосування може бути прийняття управлінських рішень з побудови організаційної структури, нормативно-правового та фінансового забезпечення процесу створення у наукових закладах психологічного клімату, адміністративних та міжособистісних відносин, які сприятимуть підвищенню рівня винахідницької, раціоналізаторської та авторської роботи.
Reports on the topic "Результат творчої діяльності"
1
Пруняк, Володимир Васильович. Розвиток комунікативної компетентності як необхідна умова становлення творчої особистості молодшого школяра. Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, 2020. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/3974.
Full textAbstract:
У статті розглядається проблема формування навичок говоріння і письма як засіб розвитку комунікативної компетентності молодших школярів на засадах сучасних досліджень комунікативного процесу та його ситуативних складових. Робиться акцент на тому, що говоріння і письмо – це різнорідні види мовленнєвої діяльності, які суттєво різняться між собою не тільки формою реалізації, а й дією великої кількості позалінгвістичних факторів. Урахування специфіки мовної організації усних і письмових висловлень на основі засвоєння доступних для дітей молодшого шкільного віку мовних ресурсів у поєднанні з орієнтуванням на умови реалізації процесу усного і писемного спілкування забезпечить формування комунікативної компетентності, сприятиме становленню творчої особистості молодшого школяра. Результатом його мовленнєвої діяльності буде мовленнєво-творчий процес, що характеризується індивідуальністю, виразністю, образністю, емоційністю, дієвістю, стилістичною довершеністю усного і писемного мовлення.
2
Любар, Р. О., and Л. М. Ракітянська, eds. Проблеми музичної освіти учнів загальноосвітньої школи: історія, теорія, методика. Криворізький державний педагогічний університет, 2010. http://dx.doi.org/10.31812/0564/2082.
Full textAbstract:
У збірнику висвітлені результати науково-дослідницької роботи викладачів та студентів – учасників проблемних груп кафедри методики музичного виховання, співу та хорового диригування. Тематика наукових досліджень розробляється в контексті кафедральної наукової-дослідної теми: “Розвиток творчих здібностей майбутніх учителів музики засобами музичного мистецтва“. Надруковані статті носять як суто теоретичний характер, так і прикладний, пов’язаний з питаннями дослідно-експериментальної розробки актуальних проблем сучасної музичної педагогіки. Поряд з науковими та методичними статтями в збірнику містяться і матеріали анотацій на хорові твори – як один із видів дослідно-пошукової діяльності майбутнього вчителя-хормейстера.
3
Теплицький, Ілля Олександрович, Олена Вікторівна Віхрова, and Сергій Олексійович Семеріков. Розвиток пізнавальної активності учнів 10–11-х класів у процесі навчання алгебри і початків аналізу засобами комп’ютерно орієнтованих систем навчання. Рідна школа, 2004. http://dx.doi.org/10.31812/0564/788.
Full textAbstract:
Розвиток пізнавальної активності учнів є однією з актуальних проблем не тільки педагогіки, але й усього навчально-виховного процесу сучасної школи, тому що в ній містяться джерела багатьох проблем: формування пізнавальних інтересів, розвитку самостійності, розумових здібностей тощо. Активність як властивість особистості передбачає, що учень стає суб’єктом діяльності і керує своїм особистим розвитком з урахуванням загальнолюдських цінностей, вимог суспільства. В той же час аналіз стану викладання математики, зокрема, алгебри і початків аналізу в практиці середньої школи показує, що результати навчання учнів, рівень їх пізнавальної активності і самостійності, творчих здібностей не в повній мірі відповідає запитам суспільства.
4
Перерва, Вікторія Вікторівна. Структура та рівні розвитку професійно-термінологічної компетентності майбутнього вчителя. ПУ «Причорноморський науково-дослідний інститут економіки та інновацій», 2019. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/4209.
Full textAbstract:
Розглянуто визначальне значення формування професійно-термінологічної компетентності у професійному становленні педагога. Визначено, що професійно-термінологічна компетентність є здатністю та готовністю спеціаліста грамотно застосовувати термінологію у професійній діяльності під час вирішення професійних завдань. Розуміння сутності та специфіки професійно-термінологічної компетентності передбачає її структурування і виділення єдності компонентного складу. Термінологічна компетентність представлена єдністю предметно-пізнавального, інтелектуально-рефлексивного та комунікативномовленнєвого компонентів. Підкреслено визначальне значення предметно-пізнавального компонента, що проявляється у становленні та вдосконаленні активного словника термінів за фахом майбутнього спеціаліста і зумовлює безпосередньо теоретичну (когнітивну) діяльність і здійснення фахівцем рефлексивної та практичної діяльності. Саме об’єм активного словника є визначальним у практичній діяльності майбутнього педагога і впливає на якість процесів вирішення проблем, результатів самовдосконалення, самооцінки та комунікації з учасниками педагогічного процесу та колегами. Виділені показники визначення рівня сформованості окремого компонента та наведена характеристика рівня їхнього прояву. Для об’єктивної оцінки запропонований трирівневий аналіз із виокремленням низького, середнього та високого рівнів. Наведена характеристика фахівця з низьким, середнім і високим рівнем розвитку професійнотермінологічної компетентності на основі параметрів основних її компонентів. Низький рівень сформованості професійно-термінологічної компетентності визначається наявністю певного обсягу інформації, яка не набула структурування й осмислення і не використовується у професійному мовленні. Середній рівень сформованості професійно-термінологічної компетентності дозволяє виконувати типові професійні завдання педагогом і не є достатнім для виконання творчої діяльності. Фахівець із високим рівнем професійно-термінологічної компетентності орієнтований на творчість, рефлексію й узагальнення професійного досвіду, саморозвиток, прагнення до систематизації, оновлення та покращення терміносистеми за фахом.