Academic literature on the topic 'Регулятивний потенціал'

<span>Рассматривается</span><span class="myBoldChars"> </span><span>потенциал структурных преобразований Республики Тыва в контексте новой стратегии пространственного развития России и долговременных интересов государства в Ангаро-Енисейском макрорегионе. Цель: разработка и аргументация подходов нового видения роли государства как координатора и регулятора перспектив развития Республики Тыва, необходимого для достижения стратегических интересов России в Азиатско-Тихоокеанском регионе. Описаны текущее состояние и основные направления перспективного развития Республики Тыва в контексте политики структурных преобразований.</span><span class="myBoldChars"> </span><span>Для решения проблем структурных деформаций экономики республики предложено использовать и</span><span>нструменты, стимулирующие инвестиционную активность. При этом системный процесс повышения эффективности использования ресурсного потенциала и формирования привлекательной для инвесторов среды в Республике Тыва требует не только регулятивных усилий государства, но и использования обширного спектра косвенных методов по координации социокультурного и экономического развития.</span>

Instructional activity is viewed as a part of more general regulatory activity and correlates with its operational units in the form of specific actions directed to the decision of tasks in the situation of instructional communication. Regulatory nature of instructional activity specifies the functional-semantic dominant of participants» speech actions on the level of “way of regulation”. Regulatory aspect of instructional activity defines the ritual character of macro- and micro- discourse structures, used by participants of instructional interaction.

Введение. Изучение особенностей восприятия поэтических текстов читателями является одной из актуальных проблем современной стилистики. Теория регулятивности как одно из направлений коммуникативной стилистики текста позволяет выявлять средства и способы воздействия текста на адресата. На основе анализа регулятивных средств и структур разных типов в лирике О. Э. Мандельштама можно исследовать характер возникающих в сознании читателя ярких образов в поэтическом тексте как форме коммуникации. Материал и методы. Гипотеза о том, что об особенностях регулятивных возможностей текста можно судить по реакции информантов, воспринимающих текст и его элементы, проверяется на основе проведенного рецептивного эксперимента, основанного на показаниях языкового сознания участников. Материалом исследования послужили поэтические тексты О. Э. Мандельштама разных лет: «На темном небе, как узор» (1909), «Из омута злого и вязкого» (1910), «Как люб мне натугой живущий...» (1930), «Мы живем, под собою не чуя страны» (1933). Выбор данных поэтических текстов обусловлен их идейной значимостью и временем создания (два первых стихотворения относятся к ранней лирике автора, два других – к позднему творчеству). Перечисленные факторы позволяют проследить характер их восприятия информантами с учетом отражения эволюции поэтической картины мира О. Э. Мандельштама. Результаты и обсуждение. Согласно условно взятой пятибалльной шкале воздействия, максимальным баллом респондентами были оценены стихотворения, относящиеся к гражданской лирике автора. Это связано с тематикой данных поэтических текстов (для большинства информантов она показалась знакомой и злободневной), их идейным своеобразием и большим количеством использованных в текстах регулятивных средств и структур, а также их спецификой (в стихотворении «Мы живем, под собою не чуя страны…» – яркие метафоры и эпитеты; в стихотворении «Как люб мне натугой живущий…» – ряд эпитетов). Заключение. Получены данные о факторах, определяющих регулятивный потенциал текста и характер интерпретационной деятельности адресата. Среди них можно отметить тематическое и идейное своеобразие поэтических текстов О. Э. Мандельштама, количество и разнообразие использованных автором лексических регулятивных средств и структур. Introduction. The studying of the peculiarities of readers’ perception of poetic texts is one of the relevant problems of modern stylistic. The theory of regulativity as one of the text`s stylistic communicative directions, allows identifying of means and methods of text influence on the addressee. Based on analysis of regulatory tools and various types of structures, in O. E. Mandelstam`s lyrics the nature of vivid images that appear in reader`s mind in a poetic text can be explored as a form of communication. Material and methods. The hypothesis that the features of the regulatory capabilities can be judged by the reaction of informants who perceive the text and its parts, is tested on the basis on the receptive experiment based on the indications of the participants’ language consciousness. O. E. Mandelstam’s poetic texts of different years were the study materials: «In the dark sky, like a pattern» (1909); «Up out of an evil clinging pool» (1910); «How do I love the strain of living» (1930); «We are living, but can’t feel the land where we stay» (1933). The choice of these poetic texts is caused by its ideological significance and time of creation (the first and the second poem belongs to author`s early lyrics, the last two – his latest works). All these factors allow us to follow the nature of their perception by informants, taking into account the reflection of the evolution O. E. Mandelstam’s poetic picture of the world. Results and discussion. According to conventional five-point scale of impact, respondents gave the maximum score to poems related to the author’s civil lyrics. It is connected with the theme of these poetic texts (for most informants it seemed urgent and familiar), its ideological originality and its large number of regulatory methods that was used in text, srtuctures and its specific (in the poem «We are living, but can’t feel the land where we stay...» – vivid metaphors and epithets; in the poem «How I love the strain of living...» – a number of epithets). Conclusion. As a result of this research, data about factors that determine regulatory potential of the text and the nature of the interpretative activity of addressee were obtained. Among them, we can note thematic and ideological originality of O. E. Mandelstam`s poetic texts, the number and variety of lexical regulatory tools and structures used by author.

У статті аналізуються правові механізми посилення альтруїзму в українському суспільстві. Альтруїзм постійно розвивається, набуває нових форм під впливом суспільних відносин. У сучасному українському суспільстві альтруїзм має займати особливе місце в інституціоналізації людської гідності та прав і свобод людини, стати нормою суспільної діяльності. В даній статті окреслено вдосконалення нормативно­правової бази на основі принципу альтруїзму, гармонізації відносин між державою і громадянським суспільством за допомогою альтруїстичних практик. Зазначено, що гострі соціальні протиріччя, відчуження людини, можуть бути подолані тільки через домінування соціальних цінностей, побудованих на принципах ідеї гідності і прав людини. Держава та благодійні організації в демократичному суспільстві мають бути партнерами, створюючи сприятливі умови для відкриття громадського потенціалу та активізації альтруїзму у населення. Відмічається, що особлива увага повинна бути приділена забезпеченню прав для інвалідів та захисту їх від дискримінації.

Невербальне спілкування надає можливість людям передавати значний обсяг інформації, що дозволяє розглядати його як невід’ємний і рівноправний поряд із вербальним спілкуванням компонент акту комунікації. Універсальність невербального спілкування, його постійність і наявність у практично будь-якій сфері діяльності роблять його вирішальним як у житті, так і в художній літературі, оскільки автори останньої імітують у своїх творах комунікацію в реальному житті. Кожен вираз обличчя та кожен жест сприяють передачі загального змісту висловлювання, а отже, можна стверджувати, що мова тіла супроводжує кожен мовленнєвий акт, і, якщо навіть людина не говорить, її невербальна поведінка постійно передає інформацію, яка може мати сенс. У сучасних дослідженнях простежується тенденція до розгляду невербальних складників комунікації як функціонально необхідних компонентів художнього твору. Дотик є первинним засобом розуміння світу через фізичний контакт із ним, що забезпечується диференційованим характером тактильної модальності, яку визначаємо як перцептивну систему, опосередковану шкірною та кінестетичною аферентними субсистемами. У ході дослідження виділено шість прагматичних функцій номінацій дотику в комунікативному акті: дейктичну, адаптивну, регулятивну, емотивну, іллокутивну й когнітивну. Дейктична функція такесичних номінацій здійснюється в соціальному, просторовому й особистісному планах дейксису; адаптивна функція номінацій на позначення тактильної поведінки персонажа реалізовується шляхом їх здатності виражати тілесні потреби комуніканта; регулятивна функція виявляється в здатності такесичних номінацій керувати дискурсом на фазах встановлення, підтримки й розмикання комунікативного контакту художніх персонажів; емотивна функція розкривається в їхньому потенціалі передавати гедонічне емоційне забарвлення та інтенсифікувати експліковані вербально емоційні вияви; іллокутивна функція визначається їхньою здатністю реалізовувати прагматичний зміст, передусім директивного й експресивного характерів; когнітивна функція полягає в тому, що номінації стають індикаторами пізнавальної та інтелектуальної діяльності художнього персонажа.

Економічний та інвестиційний потенціал Китаю зростає системно і цілеспрямовано, незважаючи на сучасні торговельно-економічні конфлікти і неузгодженості, особливо зі своїм геополітичним конкурентом США. Унікальна конкурентоспроможність, збалансованість і стійкість економіки Китаю під час глобальних трансформацій не випадкова. Державне управління інвестиціями і фінансовими потоками в цій країні зосереджено, в першу чергу, на якісне вкладення коштів в реальний сектор економіки. Ці процеси перебувають під впливом урядових програм і регулятивних інструментів, фокусують їх на найбільш ефективні напрямки інноваційного, промислового та інфраструктурного розвитку Китаю. Так, згідно з введеною в Китаї державно-приватної моделі партнерства, міжнародні потоки капіталу спрямовуються на реалізацію інвестиційних проектів з найбільш високою рентабельністю. Як показує економічна статистика - інвестиції в Китай мають стабільні зростаючі потоки. При цьому Китай має специфічні протекціоністські умови для їх освоєння, але з огляду на значний зростаючий ринок китайських споживачів, це істотно заохочує іноземних інвесторів вкладати кошти в економіку Китаю. На зовнішніх ринках Китай продовжує утримувати позиції серед найбільших експортерів капіталу, при цьому чітко реалізуючи свої національні інтереси. Характеризуючи інвестиційні стратегії КНР за останній період, можна простежити зростаючі експансіоністські підходи до проведення інвестиційної політики, розпочатої в ході економічних реформ з 1979 року і до сих пір, що передбачає реалізацію тактики дрібних кроків з метою масштабного захоплення сировинних ринків, необхідних для подальшого зростання національної економіки КНР. В сучасних глобальних фінансово-економічних відносинах Китай поступово стає лідером з інвестування в різні регіони світу, активізує інфраструктурно-торговельні шляхи і є домінантним геополітичним гравцем світу. У контексті вищесказаного Україна може приєднатися до міжнародних існуючих і перспективних інвестиційно-інфраструктурних проектів Китаю, або залучити інвестиційні кошти на розвиток під більш низькі процентні ставки, використовуючи співпрацю з китайськими партнерами. У сучасному глобалізованому світі активно формуються нові торгові шляхи і ланцюжки доданої вартості, тому Україні потрібно інтегруватися в ці нові інфраструктурно-торговельні канали. За прикладом Китаю доцільно вибирати такі інфраструктурні проекти, які потім акумулювали б більш високу додану вартість і формували б експорт орієнтований дохід з різних регіонів світу.

Отличие российской Арктики от других территорий России не исчерпывается экстремальным климатом, низкой плотностью населения и слабыми транспортными связями. Таких отличий намного больше и их необходимо учитывать при прогнозировании и принятии решений о развитии этой территории. Первым из таких отличий является выделение Арктики в единый объект федерального регулирования, что создало зону, по неоднородности структуры не имеющую аналогов ни в России, ни в мире. Требуются особые решения по переосвоению арктического «советского наследия» – результата уникального генезиса экономического, социального и инфраструктурного потенциала Арктики. Отличными от других территорий являются угрозы, вызовы и риски всем видам арктической деятельности. Из таких и иных особенностей формируется реальный облик «другой Арктики» как предмета новых исследований и регулятивной деятельности.

Цель исследования заключается концептуализации дефиниции «историческая память» в социально-гуманитарном дискурсе современности.Методологической основой исследования выступает трансдисциплинарный социально-философский подход к исследованию явления современной реальности.Результаты исследования. Историческая память как способ сохранения, воспроизводства и трансляции прошлого коллективного опыта людей, несущий в себе рациональные, эмоциональные и символические составляющие, может быть основой интеграции и консолидации российского общества. Регулятивный потенциал исторической памяти позволяет заявить о ее влиянии на институциональное пространство региона и о ее роли в социально-инвестиционномразвитии общества.Перспективы исследования. Работа открывает перспективы для дальнейшего исследования политики памяти, в частности, ее влияния на формирование и развитие социально-инвестиционной модели регионального развития и системы культурной безопасности региона. Дальнейшие исследования разворачиваются в рамках реализации гранта Президента РФ для государственной поддержки молодых российских ученых — докторов наук (МД-1493.2020.6)на тему «Ресурс исторической памяти в системе институциональных параметров социально-инвестиционного развития и обеспечения культурной безопасности региона».

Введение. Изучение прагматики заглавий текстов разных стилей и жанров представляет интерес ввиду их особой роли в организации познавательной деятельности читателей и воздействия на массового адресата. Современная коммуникативно-когнитивная парадигма лингвистического знания нацелена на выявление средств и способов эффективной организации общения в разных сферах, включая массмедиа. Цель – выявление регулятивных возможностей заглавий разных типов в газетных статьях с точки зрения воздействия на массового адресата. Материал и методы. Исследование проведено на материале «Российской газеты» (№ 8393 за 2021 г.). Изучено 63 заглавия статей, размещенных на сайте «Российской газеты», c учетом содержания данных медиатекстов; обобщено 1 300 ответов 20 информантов – участников анкетирования. Работа выполнена в русле теории регулятивности, разработанной в коммуникативной стилистике текста. Результаты и обсуждение. Название отдельных статей входит как элемент в заголовочный комплекс медиатекстов «Российской газеты». Текст газетных публикаций на сайте сопровождается рубрикой, заглавием, анонсом, включает лид и указание на автора, содержит гиперссылки на другие медиатексты, фотографию, которая либо предшествует статье, либо представлена рядом с ней, выполняя иллюстративную и уточняющую функции. Установлено, что в большинстве названий доминирует воздействующая функция, связанная с привлечением внимания массового адресата, в остальных – информативная. Регулятивный потенциал названий медиатекстов в основном связан с побуждением читателей к чтению статей. Это происходит благодаря недоговоренности, смысловой многоплановости заглавий и создаваемой на этой основе интриге, привлечению внимания адресата на основе используемого в названиях приема обманутого ожидания за счет оксюморонов, употребления тропов, прецедентных текстов, языковой игры, риторических вопросов, требующих соучастия. Таким образом, спектр регулятивных средств и структур, представленных в названиях статей, позволяет стимулировать внимание читателей к знакомству с последующими за заглавием медиатекстами. По результатам опроса информантов их предположения о возможном содержании медиатекста на основе восприятия названия, как правило, не совпадали с реальным содержанием статей. Очевидно, что недоговоренность заглавий выполняет, прежде всего, прагматическую функцию и требует уточнения и дополнения в виде других сопровождающих медиатекст материалов, включая анонс и фотографии, отчасти восполняющих недостающую в названиях информацию. Выявлено, что стимулирующая роль названия определяется и установкой на целевую аудиторию, т. е. обоснована связь заглавия, стимулирующего последующее знакомство с медиатекстом, с целевой аудиторией, с фактором адресата, включая возраст потенциальных читателей и их интересы. Заключение. Предложенный подход к изучению прагматики названий как элементов медиатекста на основе теории регулятивности позволяет судить о некоторых закономерностях в организации познавательной деятельности массового адресата и эффективности типов заглавий, связанных с отражением актуальной тематики, критерием полезности для адресата, умеренной языковой оригинальности, созданием интриги за счет использования особых регулятивных средств и приемов. Полученные наблюдения представляют интерес для медиалингвистики и коммуникативной стилистики текста. Introduction. Study of texts’ headlines of different styles and genres in respect to their pragmatics is of interest in view of special role in organization of readers’ cognitive activity and influence on mass addressee. Up-to-date communicative and cognitive paradigm of linguistic knowledge aims to detecting of means and ways of effective organization of communication in different spheres including mass media. The aim of the article is detection of regulative facilities of different types of headlines in newspaper articles with relation to influence on mass addressee. The material and methods. The research was carried out on the material of «Rossiyskaya Gazeta» No. 8393, 2021 [https://rg.ru/gazeta/rg/2021/03/01.html]. 63 headlines of the articles from the site of “Rossiyskaya Gazeta” had been studied, taking into account the content of these media texts; 1300 responses from 20 informants – participants of the survey– had been summarized. The research is carried out in line with regulative theory, developed in communicative stylistics of text. Results and discussion. The title of individual articles is included as an element in the headline complex of media texts of the «Rossiyskaya Gazeta». The text of newspaper publications on the site is accompanied by column, headline, notice, it includes the first paragraph of material, indication to the author, it contains hyperlinks to the other media texts, a photo that is placed before the article or beside it to realize illustrative or qualifying function. It is determined that influence function dominates in most titles, and in the others – the informative one. Regulative potential of media texts headlines is connected mostly with a motive for readers to read the articles. This is due to lack of understanding, semantic versatility of headlines and intrigue that is set up on its basis, and attracting attention of addressee on the basis of method of disappointed affectation which is used in a title due to oxymoron, tropes, precedential texts, language game, rhetorical questions, that requires participation. Therefore, range of regulative means and structures in the articles’ headlines permits stimulating readers’ attention to introduction with next by the title media texts. Based on the results of a survey of informants, their assumptions about the possible media text’s content in line to perception of a title did not match as a rule with real information in the article. It is obvious, that the lack of understanding in the titles performs primarily a pragmatic function and requires clarification and addition in the form of other accompanying media text materials, including the notice and photographs, which partly fill in the information missing in the titles. It was detected that stimulating role of a title is determined by direction to primary audience, in other words the connection of a headline that stimulates the following introduction with media text with primary audience, and addressee factor including the age of potential readers and their interests is proved. Conclusion. The introduced approach to study pragmatics of headlines as the element of media text on basis of regulative theory allows to judge some regularities in organization of cognitive activity of mass addressee and efficiency of titles’ types, which are connected with reflection of actual themes, criterion of addressee profit, medium language originality, creation of intrigue due to usage of special regulative means and methods. The surveys are of interest for media linguistics and communicative stylistics of text.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 «Германські мови». – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна МОН України, Харків, 2017. Дисертацію присвячено опису когнітивних та дискурсивних характеристик тексту німецькомовної максими в релігійному та публіцистичному дискурсах. Об'єктом дослідження є текст німецькомовної максими – стислого вислову узагальнюючого характеру, суб’єктивного загального життєвого правила, принципу, котрий експлікує моральні настанови, норму поведінки людини в соціумі. Вивчення німецькомовної максими потребує детального опису її когнітивних та дискурсивних характеристик, що є предметом дослідження. На першому етапі дослідження було описано мовні та мовленнєві характеристики максими. Підбір емпіричного матеріалу на підґрунті використаного в дослідженні когнітивно-дискурсивного напряму слугували другим етапом роботи, так само як надання характеристики релігійного та публіцистичного дискурсу як середовища актуалізації об’єкту дослідження. На третьому етапі було з’ясовано регулятивний потенціал німецькомовної максими. Її зміст апелює до певних правил, що продукують у свідомості індивіда/соціуму певний еталон поведінки. Четвертий присвячено встановленню та опису дискурсивних стратегій і тактик, засобом реалізації яких виступає німецькомовна максима. За формально-структурними характеристиками текст максими – це текст малої форми, де ключовим є поняття інформативності та регулятивності. Релевантними для максими є також інтертекстуальність, прагматична функціональність, формальна та семантична самодостатність, завершеність. Текст німецькомовної максими розглядається як одиниця фразеологічного або пареміологічного фонду в залежності від генезису максими. Текст максими, авторство якої відомо, ідентифікуємо як ептонім – вираз з печаткою автора, що здатний до подальших дериваційних процесів. Текст максими, автором якої є національно-мовний колектив, є паремією. Максима, будучи закріпленою в узусі, має властивість включатися в тексти більшого обсягу і бути таким чином інтертекстуальним елементом, включатися у більш широкий контекст. Текст максими є прецедентним, оскільки вона формує у представника відповідної лінгвокультури певний концепт та зберігається у свідомості. Однією з найважливіших диференційних рис максими є її нормативно-моралістична складова, оскільки моральні норми є ціннісними пріоритетами в лінгвокультурі. Ця риса не є властивою для споріднених з максимою одиниць, а саме: афоризмів, сентенцій, гром, хрій, апофегм, велеризмів тощо. Ці споріднені одиниці мають певні схожі риси з максимою (перш за все структурного характеру). Визначено диференційні риси максими в порівнянні з цими текстами. В результаті розгляду максими в динаміці, встановлено, що вона має низку когнітивно-комунікативних властивостей, вона є відомою для представників німецької лінгвокультури, апелює до соціально-культурних цінностей та норм національно-мовного колективу; максима містить інтенцію, може впливати на свідомість людини, регулює її поведінку та спонукає до дотримання певних правил. Реалізація максими в релігійному та публіцистичному дискурсі формує фрагмент дискурсу, який демонструє інтертекстуальні зв’язки, а також спрямований на досягнення регулятивного ефекту. В релігійному дискурсі було зафіксовано лише актуалізацію максим, джерелами яких є Біблія та інші релігійні тексти. Проповідь як провідний жанр релігійного дискурсу характеризується дидактичністю і широкими можливостями впливу на адресата, сприяє формуванню моральних норм. Публіцистичний дискурс, поєднуючи різні види і форми друкованих і радіо-телевізійних засобів масової інформації, здійснює вплив на адресата завдяки реалізованої зокрема максимою експресивності. Німецькомовна максима слугує у цьому типі дискурсу атракцією для адресата, викликає у реципієнта відповідне ставлення, формує його думку, звертаючись до світогляду відомої особистості. Німецькомовна максима несе в собі експліцитну чи імпліцитну форму настанови, вона констатує еталон поведінки людини в суспільстві, містить вербальне втілення елементів культури. Зафіксовані у свідомості цінності, принципи, уявлення про всесвіт та індивіда в ньому, формують лінгвокультурний концепт. Мегаконцепт ПРАВИЛО ПОВЕДІНКИ, сформований із визначення максими, є сукупністю норм, яких індивід має дотримуватись, та підпорядковані йому (найбільш часто актуалізовані) мікроконцепти ВІРА, ПОРЯДОК, ЛЮБОВ, ОБОВ'ЯЗОК, ПОКАЯННЯ, СКРОМНІСТЬ, ТОЛЕРАНТНІСТЬ, СПРАВЕДЛИВІСТЬ формують концептосферу німецькомовного соціуму, вербалізовану німецькомовною максимою. Використовуючи аналіз словникових діфініцій і компонентний аналіз було виокремлено семи/ознаки, котрі німецькомовна максима вербалізує. Для концепту ВІРА такими семами/ознаками є: <надія/сподівання>, <релігія/конфесія/релігійність/стан релігійності>, <впевненості/ точки зору>, <довіра>. Будучи головним концептом німецькомовної лінгвокультури, концепт ПОРЯДОК містить такі групи сем/ознак, де максима вербалізує кожну, а саме: <дисципліна>, <розпланований хід подій>, <певна послідовність>, <наявність системи та структури>, <точність та правильність>. Семантичний простір номінацій концепту ЛЮБОВ представлено такими зафіксованими у максимі семами/ознаками як: <прихильність>, <милосердя>, <зв'язок між людьми>, <емоція>, <відвертість / щирість>. ОБОВ'ЯЗОК як один з провідних концептів німецької лінгвокультури, що характеризується особливим ставленням людини до свого внутрішнього і зовнішнього обов’язку, представлений наступними різновидами номінацій концепту: <завдання>, <виконання>, <(внутрішня) необхідність>, <вимога / примус>, <місія>. Конфігурація семантичного простору номінацій концепту ПОКАЯННЯ свідчить про реалізацію максимою лише двох його ознак <намагання> та <рівновага / відшкодування>. Для концепту СКРОМНІСТЬ релевантними є такі семи / ознаки: <модус поведінки>, <невибагливість>, <самозречення>, <стриманість>, <унормованість>. Концепт ТОЛЕРАНТНІСТЬ, вербалізований максимою, актуалізує номінаціями такі семи / ознаки: <терпимість / стерпність / терпіння>, <обережність / обачливість / мірність>, <(акт) помилування / милість>, <вибачливість / поблажливість / ліберальність>, <м'якість>, <шляхетність / великодушність>, <свободомислення>, <увага>. Семи / ознаки <юстиція>, <об’єктивність>, <рівномірність розподілу> та <правомірність> конфігурують семантичний простір номінацій концепту СПРАВЕДЛИВІСТЬ. Німецькомовна максима, що функціонує в релігійному та публіцистичному дискурсах та має стратегічну спрямованість, є засобом реалізації глобальної і локальних стратегій, мовленнєвих стратегій, а також підпорядкованих ним тактик. Німецькомовна максима складається як з одного, так і більше висловлень. Більшість тактик (у випадку, коли максима перебільшує одне висловлення) складає комбінація основної та допоміжної тактик, типовими є також сполуки основної та другорядної, основної, допоміжної та другорядної. Німецькомовна максима, яка є простим реченням, реалізує простий мовленнєвий акт, тоді як складне речення утворює основу складних мовленнєвих актів. На базі цього твердження розподілено автономні та гібридні мовленнєві тактики, реалізовані німецькомовною максимою. Автономні мовленнєві тактики було розподілено на прямі, де спонукання виражено експліцитно, та непрямі, де спонукання виражено імпліцитно. Переважну більшість ілюстративного матеріалу складають прямі актомовленнєві тактики, що реалізуються за допомогою наказового способу або модального дієслова. Автономні непрямі актомовленнєві тактики – непрямі прості мовленнєві акти реалізуються завдяки питанню або твердженню. За кількістю провідних іллокуцій німецькомовна максима може реалізувати в своєму складі як один, так і декілька мовленнєвих актів. У складному мовленнєвому акті директивна настанова відіграє провідну роль. Гібридні актомовленнєві тактики, реалізовані німецькомовною максимою подані такими типами складних мовленнєвих актів як комплексні та композитні. Як для комплексних мовленнєвих актів, так і для композитних типовими є директивно-констативна, директивно-комісивна тактики. У дослідженні виокремлено реалізовані максимою власне спонукальна мовленнєва стратегія, підсилювальна спонукальна, спонукально-аргументативно- раціональна та спонукально-аргументативно-емоційна стратегії. Німецькомовна максима актуалізує локальну стратегію апеляції до авторитету (гіпотетично) відомої особистості та стратегію апеляції до досвіду національно-мовного колективу. Персуазивна стратегія є глобальною стратегією німецькомовної максими у дискурсі, стратегія переконує дотримуватись певних правил поведінки. Реалізація глобальної стратегії кореспондує з актуалізацією об’єктивованих максимою концептів.