Academic literature on the topic 'Регулювання споживчого кредитування'

В статі зазначено, що в аграрній політиці країн з розвиненою ринковою економікою однією з ключових завдань була і залишається підтримка сільських товаровиробників. Вона здійснюється різними способами, в тому числі: заходами прямої підтримки сільського господарства за допомогою цінової, кредитної, податкової, митної політики, що сприяють зростанню доходів селян і забезпечують їм ведення розширеного відтворення в умовах ринкових відносин. Визначено, що зовнішньоторговельна політика формує об'єктивні умови переваги вітчизняної продукції для споживачів. Разом з тим вона не повинна обмежувати можливості задоволення широкого споживчого попиту. Запропоновано до числа інструментів віднести виплати платежів натурою за кожен виведений з сільгоспобороту гектар невиробничої продукції комбіноване поєднання програм страхування та кредитування з квотуванням виробництва, фіксовані виплати в залежності від попередньої динаміки виробництва в обмін на поставлені умови щодо обмеження виробництва і дотримання вимог екології, обов'язкового страхування і надання щорічних звітів про свою діяльність. Важливу роль на цьому етапі грають заходи державного регулювання, що перешкоджають монополізації ринкової діяльності та сприяють рівноправності між дрібними і великими суб'єктами ринку.

Комплексне та скоординоване інституційне забезпечення сільського зеленого туризму в Україні в умовах відновлення національної економіки сприятиме активізації підприємницької діяльності галузі, соціально-економічному розвитку сільських територій та реновації рекреаційних зон. Мета статті полягає в обґрунтуванні механізмів, важелів та інструментів державного регулювання сільського зеленого туризму, визначенні основних проблем інституційного забезпечення та обґрунтуванні пропозицій щодо його удосконалення. Наукова новизна полягає у наданні рекомендацій щодо розробки напрямів інституційного забезпечення сільського зеленого туризму в Україні. Висновки. Основні фактори, що ускладнюють процес регулювання діяльності суб’єктів сільського зеленого туризму в Україні, це недосконалість чинного законодавства, кризові явища та процеси, нестача фінансових ресурсів, недостатня платоспроможність населення, сезонний та регіональний характер споживчого попиту на послуги сільського зеленого туризму, недостатній рівень популяризації цього виду послуг, а також не завжди задовільна та стандартизована їх якість. У зв’язку з цим запропоновано розробити інституційні заходи з координації та регулювання, які враховуватимуть пріоритети розвитку галузі, даючи можливість економічним суб’єктам діяти самостійно. З огляду на зазначене доцільно: 1) розробити нормативно-правову базу з метою виділення сільського зеленого туризму в окремий вид економічної діяльності для визначення статусу її економічних суб’єктів, якими є переважно агрооселі та агросадиби, а також принципів ведення ними економічної діяльності та обґрунтування податкової політики; 2) здійснювати координацію дій суб’єктів підприємницької діяльності сільських територій з метою досягнення мультикативних ефектів приватної підприємницької діяльності для уникнення негативних екстерналій, забезпечення симетричності інформаційно-консультативної платформи та соціально-економічної справедливості на селі; 3) включити сільський зелений туризм до: стимулюючих програм розвитку за напрямами пільгового кредитування та оподаткування, програм соціального забезпечення, спеціальних ліній фінансування в рамках надзвичайних фондів та програм підтримки; 4) впровадити дієвий інвестиційний механізм, орієнтований на підвищення рівня туристичної інфраструктури в сільській місцевості.

Проаналізовано можливості конкурентного зростання внутрішнього фінансового ринку, зокрема його властивості формувати фінансову систему держави, зменшувати ризикованість інвестицій, створювати прозорий інформаційний супровід. Відзначено, що завдання фінансового ринку полягають у мобілізації та перерозподілі фінансових ресурсів з подальшим їх перетворенням у фінансові активи. Виявлено системні проблеми фінансового ринку, зокрема значну частку проблемних кредитів у банківській системі, недостатність власного та регулятивного капіталу банків, відсутність первинних публічних розміщень акцій українських компаній на місцевих і закордонних біржах, недосконалість українського фондового ринку. Визначено, що необхідність інституційного регулювання зумовлюється забезпеченням загальнонаціональних пріоритетів соціально-економічного розвитку та взаємовпливом інтересів учасників ринку. Окреслено стратегічні пріоритети реформування ринку, а саме розбудову конкурентоспроможного ринкового середовища відповідно до стандартів Європейського Союзу. Виявлено стратегічні цілі реформування: стабільність фінансового сектору, інституційна спроможність регуляторів, захист прав споживачів та інвесторів. Виявлено позитивні наслідки реформування для споживачів ринку: зростання коштів бізнесу, приріст вкладів фізичних осіб, страхових платежів, операцій чинникингу, договорів лізингу, споживчого кредитування внаслідок пом'якшення монетарної політики і зниження облікової ставки. Причиною вразливості фінансового ринку визначено функціональні прогалини податкової системи України, якими зумовлюється недовиконання планових надходжень до бюджету, використання схем мінімізації податкових зобов'язань та ухилення від податків. Виявлено, що інноваційні підходи до державного нагляду банківських установ дали змогу посилити вимоги до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, запровадити систему оцінювання банків за європейською методологією і ризик-орієнтований підхід до банківського нагляду. Реформування потребують процедури використання електронних платіжних засобів, розвиток інфраструктури ринку, запровадження інноваційних технологій, поширення віртуальних каналів обслуговування, персоніфікація фінансових послуг, розвиток відкритого банкінгу, співробітництво з FinTech-компаніями, розвиток фінансової грамотності.

Мета дослідження – визначити проблеми та обґрунтувати шляхи розвитку сектору ринку небанківського мікрокредитування в Україні.У роботі застосовано сукупність методів наукового пізнання, серед яких методи наукової абстракції та логіко-діалектичний (у дослідженні змісту мікрокредитування); статистичний та графічний аналіз – для аналізу, порівняння і наочного відображення статистичних даних (у процесі дослідження сучасних тенденцій національного ринку мікрокредитування) та емпіричні методи досліджень.Уточнено сутнісні характеристики мікрокредитування та визначено його роль у споживчому кредитуванні. Виокремлено основні чинники, що негативно впливають на створення дієвого та якісного ринку небанківського мікрокредитування в Україні та запропоновано державні важелі щодо збільшення привабливості, прозорості та зниження ризиків ринку небанківського мікрокредитування. В свою чергу це позитивно впливатиме на розвиток економіки країни, соціальний добробут та приватну фінансову стабільність населення.У роботі на тему “Сучасний стан та тенденції небанківського мікрокредитування в Україні” обґрунтовано основні напрями регулювання небанківського мікрокредитування у споживчому кредитуванні суб’єктів господарювання в умовах соціально-економічної нестабільності. Це дозволить сформувати сприятливе нормативно-правове та інституційне забезпечення ринку небанківського мікрокредитування.

Зростання споживчого кредиту в нашій країні в останнє десятиліття стало важливим чинником розвитку фінансового ринку й економіки загалом. Тому подальший розвиток та ефективне функціонування споживчого кредиту при мінімальних ризиках не можливе без впровадження нових підходів до його регулювання. В дипломній роботі було досліджено сутність та економічну природу споживчого кредиту; проведено систематизацію банківського споживчого кредиту; досліджено особливості регулювання споживчого кредитування в сучасних умовах розвитку фінансового ринку; здійснено аналіз сучасного стану ринок споживчого кредитування в Україні як передумову реалізації державної політики регулювання банківської кредитної діяльності; проаналізовано фінансовий стан АТ «УкрСиббанк» за 2018-2020 роки; досліджено особливості регулювання споживчого кредитування в АТ «УкрСиббанк» за 2018-2020 роки; удосконалено організаційно-економічний механізм регулювання споживчого кредитування, як на рівні вітчизняної банківської системи так і на рівні АТ «УкрСиббанк».