Academic literature on the topic 'Психологічна травма'

Стаття містить результати емпіричного дослідження моделей копінг-стратегій особистості в умовах психологічної травми через втрату близької людини у дружин правоохоронців, яки загинули під час виконання службових обов’язків. Розглядається діапазон основних моделей подолання екстремальних ситуацій та сприйняття конкретних стратегій з точки зору української ментальності та з урахуванням специфіки травми. Проаналізований вплив основних детермінуючих характеристик на вибір пріоритетних копінг-стратегій. Дослідницька модель передбачає два етапи діагностики – тест в перші місяці після втрати, ретест через рік в двох групах – експериментальній та контрольній. В процесі роботи були отримані результати, якісвідчать про сприятливий вплив психологічного супроводження на адаптивне переживання втрати. Ключові слова: вдови, копінг-стратегії, психологічна травма, адаптація особистості.

Статтю присвячено системно-понятійному аналізу дуже складної і багатоаспектної проблеми колективних травм. Колективну травму можна трактувати як руйнування соціально-психологічних структур і цінностей групи, що потребує відновлювальних заходів; як досвід, що набуває і переживає група внаслідок травматичної події; і як кризу, що стає поворотним пунктом розвитку, коли використовуються ресурси посттравматичного зростання. Серед досліджуваних механізмів утворення і поширення колективних травм – інформаційна травматизація, яка є обов’язковим компонентом усіх колективних травм, і посттравматичний стресовий розлад, який поширюється в популяції переважно через вторинний травматичний стрес. У науковій літературі трапляється також поняття «посттравматичний рабський синдром» – як багатопоколінна травма, пережита поневоленими африканцями та їхніми нащадками. Є ціла низка понять, споріднених з категорією колективної травми, що описують різні аспекти її утворення та функціонування: соціальна травма, історична травма, культурна (культуральна) травма, національна травма, расова травма, трансгенерційна (міжпоколінна) травма. Розгалужений категоріально-понятійний апарат проблематики колективних травм охоплює широке коло феноменів, що описують виникнення, розвиток, поширення травм у соціальних групах, наслідки травматизації. Колективні (історичні) травми призводять до зміни, деформації чи руйнування групових цінностей, групових меж, групової ідентичності, історичної пам’яті. Під час травматизації, проходження групи через травму та в процесі зцілення важливу роль відіграють групові переживання. Колективна травма дуже тісно пов’язана з функціонуванням групової свідомості та групового несвідомого. Спостерігається тенденція витіснення досвіду неопрацьованої колективної травми у простір групового несвідомого, звідки він значною мірою впливає на подальше життя групи. Однією із форм групового несвідомого, у якій відображається колективна травма, є групова міфологія, котра також має суттєве значення в процесі трансформації травми в нетравматичний наратив.

Проблема колективних травм є актуальною для українського сьогодення і важливою з погляду розуміння функціонування великих і малих соціальних груп. У психологічній та психотерапевтичній літературі тема колективних травм дістала наразі досить широке висвітлення як у загальному плані, так і щодо вивчення конкретних прикладів, які стосуються травм геноциду, рабства, терористичних нападів тощо. Найбільш представленим можна вважати аспект, пов'язаний з колективною травмою Голокосту та її трансгенераційною передачею. Колективна травма українського Голодомору має натомість порівняно незначну представленість у літературі. Поняття “колективна травма” може бути співвіднесено з іншими спорідненими поняттями: історична травма, трансгенерційна травма, національна травма, культурна (або культуральна) травма, інформаційна травма. Є ряд чинників, що визначають тяжкість колективної травми та умови передавання травматичного досвіду нащадкам: тяжкість травми, рівень переживання несправедливості, активність чи пасивність травмованої групи, опрацювання наслідків. Можна виділити різні типи стратегій подолання колективної травми великою групою: прогресивну, активно-агресивну, пасивно-агресивну та регресивну, у процесі реалізації яких проявляються як конструктивні (перетворення травми на історичний наратив), так і деструктивні (формування агресивної ідеології) тенденції. Подолання наслідків колективних травм у великих групах пов’язане з різними способами ритуалізації травматичного досвіду, одним з видів яких є створення героїчного епосу в певні історичні періоди. У малих групах спостерігаються колективні травми, викликані подіями, що відбуваються в цій групі, а також наслідки історичних травм, які актуалізуються в певні періоди загострення групової динаміки. Для опрацювання колективних травм та інших соціокультурних тем розроблено низку методів, серед яких одне з чільних місць займає метод соціодрами. Ключові слова: колективна травма, історична травма, соціальна динаміка, трансгенераційна передача, стратегії подолання травми, ритуалізація травматичного досвіду, соціодрама.

Робиться спроба дослідити групу як цілісний суб’єкт і виявити характеристики її захисної поведінки у випадку колективної травми. Авторська концепція підтверджується висновками інших теорій, зокрема теорії самоорганізованої критичності, про неминучість великих міжгрупових конфліктів. Наголошується, що кожна група незалежно від її чисельності прагне захищати від руйнування систему своїх групових цінностей і свою картину світу. Зрозуміло, що колективна травма створює загрозу цінностям групи, адже вони можуть бути зруйновані. Зазначається, що для зменшення травматичної дії група використовує низку захисних механізмів, проте більшість із них не сприяє зціленню від травми, а лише консервує проблему і стає причиною відновлення травми в наступних поколіннях. Цим пояснюється феномен міжпоколінної передачі травматичного досвіду. Розглядаються головні закономірності перебігу колективної травматизації, реагування на колективну травму та опрацювання її наслідків. Обстоюється думка про взаємодію колективних травм між групами різної величини: травма більшої групи стає травмою для менших груп, що входять до її складу, хоча це не завжди усвідомлюється. Зауважено, що досить часто це відбувається у формі паралельних процесів. Звертається увага на те, що травми меншої групи не завжди передаються більшій – на заваді їх поширенню стають захисні механізми. Робиться висновок, що в міжгрупових конфліктах травми отримують обидві сторони – і жертва, і агресор, тож продуктивне розв’язання цих проблем можливе лише за умови подолання наслідків травматизації з обох боків. Наводяться приклади ефективних соціально-психологічних засобів для опрацювання наслідків колективних травм. Зокрема, серед захисних механізмів, які використовує група в умовах колективної травми, механізм сублімації є найбільш продуктивним засобом групового зцілення. Інші захисні механізми дають змогу зменшити силу травматичних переживань, але в майбутньому можуть бути джерелом нових конфліктів і пов’язаних із ними колективних травм.

У статті розглядаються психологічні особливості переживання травмуючих подій дітьми на різних етапах онтогенезу. Актуальність обґрунтовано через розуміння того, що психологічна травма, викликана травмуючими подіями, може істотно порушити весь подальший хід психологічного і психічного розвитку дитини, привести до особистісної дезадаптації та виникненню різних психогенних розладів. На основі аналізу наукової літератури з’ясувати психологічні особливості переживання травмуючих подій дітьми на різних етапах онтогенезу. Для проведення дослідження застосовано методи теоретичного аналізу та узагальнення наукових джерел з проблеми переживання травмуючих подій дітьми на різних етапах онтогенезу. З’ясовано, що переживання дитиною травмуючих подій є специфічним і відбивається в усіх сферах її функціонування: емоційній, соматичній, когнітивній і поведінковій. Наведено особливості і представлена стисла характеристика найбільш характерних симптомів переживання травмуючих подій у дітей на різних етапах онтогенезу. Визначено основні напрямки і методи психокорекційної роботи з дітьми, які зазнали впливу психотравмуючих подій.

У статті обґрунтовуються психологічні інструменти проведення реабілітаційних заходів із ветеранами бойових дій. Зазначається, що на сьогодні пропонується великий вибір технік і методик психотерапевтичної і психологічної допомоги комбатантам, що використовують такі методи корекції посттравматичних станів як метод раціональної психокорекції, психологічний дебрифінг, методи психічної саморегуляції, методи особистісно-орієнтованої психокорекції. Але лише заходами психологічного дослідження, психологічного консультування і психокорекції складну проблему бойової психічної травми не вирішити. Адже у патогенезі психогенних травм домінуючою є проблема перенапруження і перебудови нейрогуморальних механізмів забезпечення адаптаційних процесів зі зміною біохімічного складу речовин головного мозку, у першу чергу, релізінг-факторів і нейропептидів, а також формування стійких патологічних змін у структурній організації функціональних систем забезпечення життєдіяльності організму. У поранених і хворих клінічна картина загострюється ще й специфічними для нозологічнихформ со матопсихічними проявами. У цій ситуації, окрім психологічних бесід, потрібно активно застосовувати методи фармакокорекції психотропними ліками, адаптогенами, біостимуляторами, фізіотерапевтичні та психотерапевтичнімет оди. Доцільно інтенсивно застосовувати заходи і методи комплексної психофізіологічної реабілітації з усіма її формами: превентивною, клінічною, функціональною, психологічною. і заходами – психодіагностика, фармакокорекція, психотерапія, психокорекція, фізіотерапія, тренінги, аутотренінги. Групова психотерапія у межах соціально-психологічної реабілітації може розглядатися як один з основних методів надання психологічної допомоги особам, що перенесли психотравмуючий стрес на війні. У процесі соціально-психологічної реабілітації, можливо, саме робота з розвитку емоційної сфери ветеранів бойових дій допоможе їм виявити інтерес до себе як до творців власного життя, здатних отримувати від нього моральне задоволення.

Актуальність. Колективна травма є важливим соціально-психологічним феноменом, який впливає на соціальне життя великих і глобальних груп людей, іноді визначаючи навіть успішність чи неуспішність виконання основних життєвих завдань спільноти. Мета. Стаття присвячена вивченню конфліктної міжгрупової взаємодії, яка призводить до психологічного травмування всіх її учасників. Методологія. Теоретичний аналіз літературних джерел В результаті дослідження визначено, що взаємодія може бути симетричною, коли учасники почергово або одночасно виступають в ролях жертв і агресорів, асиметричною, коли позиції груп-жертв і груп-агресорів чітко окреслені, і змішаною, коли на різних історичних етапах чергується симетрія і асиметрія. Прикладами симетричних міжгрупових конфліктів є війни. Прикладами асиметричної міжгрупової конфліктної взаємодії є геноцид, рабство, колективна депортація. У конфліктній міжгруповій взаємодії травмуються всі її учасники: жертви, агресори і пособники – специфічна група людей, що стоїть між першими двома, колишні жертви, що приєднались до агресорів. Підтвердженням того, що агресор отримує травму, є багато негативних почуттів, які переживає агресор, і які можуть бути ознакою травмованості. Поширеність посттравматичних стресових розладів, що є об’єктивною ознакою колективної травми, в групі-агресорі буває достатньо високою. За деяких обставин вона може бути значно вищою, ніж у групи-жертви. Група-пособник також є носієм колективної травми в декількох поколіннях, що можна спостерігати на прикладі геноциду Голодомору. Деякі соціально-психологічні характеристики груп, що беруть участь у міжгруповій взаємодії, сприяють клнфліктності і травмованості: групова агресивність, групова віктимність, комплекс групової меншовартості. Існують також індивідуальні психологічні чинники, що уможливлюють агресію і травмування. Одним з механізмів циклічності колективних травм і перетворення їх на історичні травми є міжпоколінна передача травмівного досвіду. Висновки. Практики зцілення від наслідків історичних травм мають бути спрямованими на всіх учасників конфліктної міжгрупової взаємодії.

Purpose is to explore the concept of moral trauma, as well as to carry out a comparative analysis with relevant concepts of collective trauma, Post-Traumatic Stress Disorder (PTSD) and traumatic stress.Methods. The study applies theoretical analysis of the literature and systematization of recent studies aligned with the concept of moral trauma, including of methods of analysis, synthesis, and generalization.Results. A review of the literature identifies key approaches to the interpretation of moral trauma concept in the context of military trauma research and research in the terms of morality and moral experiences.Conclusions. The main concept definitions, key characteristics, common and distinct conceptual features of the moral trauma, traumatic stress, PTSD and collective trauma concepts have been analyzed. The study reveals that moral trauma is often aligned with individual and collective context, while PTSD is always connected with individual trauma. Collective trauma often relates to historic trauma, trauma of identity and cultural trauma. The key difference of moral trauma in comparison with PTSD, collective trauma md and continuous traumatic stress is aligned with negative moral emotions, particularly feelings of guilt, shame, disgust, fear and anxiety. The traumatic stress concept covers physiological and psychological reactions of the body arising from security breaches and threats feelings, while moral trauma refers to damage of moral conscience and human values caused by subjective perception and experience in the individual backgrounds of the situation as traumatic.The results of theoretical analysis also indicate that moral trauma should be studied in the wider context of morality, namely moral standards, moral judgements, moral behaviour and moral emotions. Prospects for further research are the construct of moral trauma study in the context of the Psychology of Genocide as a collective and historical trauma, developing methodological basis for empirical research of moral trauma as a consequence of genocide.Key words: morality, moral trauma, PTSD, traumatic stress, collective trauma. Мета – дослідити поняття моральної травми, а також провести порівняльний аналіз із відповідними поняттями колективної травми, посттравматичного стресового розладу (ПТСР) та травматичного стресу.Методи. У дослідженні застосовується теоретичний аналіз літератури та систематизація досліджень останніх років, узгоджених із концепцією моральної травми, включно з методами аналізу, синтезу та узагальнення.Результати. Огляд літератури визначає ключові підходи до трактування концепції моральної травми в контексті досліджень військової травми з точки зору моралі та морального досвіду.Висновки. Проаналізовано визначення основних понять, ключові характеристики, загальні та чіткі концептуальні ознаки моральної травми, травматичного стресу, посттравматичного стресового розладу та концепції колективної травми. Дослідження показує, що моральна травма часто узгоджується з індивідуальним та колективним контекстом, тоді як посттравматичний стресовий розлад завжди пов’язаний з індивідуальною травмою. Колективна травма часто пов’язана з історичною травмою, травмою ідентичності та культурною травмою. Ключова відмінність моральної травми порівняно з посттравматичним стресовим розладом, колективною травмою та постійним травматичним стресом узгоджується з негативними моральними емоціями, зокрема почуттям провини, сорому, огиди, страху та тривоги.Поняття травматичного стресу охоплює фізіологічні та психологічні реакції організму, що виникають через відчуття порушення безпеки та загрози, тоді як моральна травма стосується ушкоджень моральної совісті та цінностей людини, спричинених суб’єктивним сприйняттям та переживанням в індивідуальному досвіді ситуації як травматичної.Результати теоретичного аналізу також указують на те, що моральну травму слід вивчати у ширшому контексті моралі, а саме через моральні стандарти, моральні судження, моральну поведінку та моральні емоції. Перспективами подальших досліджень є вивчення конструкту моральної травми в контексті психології геноциду як колективної та історичної травми, що становить методологічну основу емпіричного дослідження моральної травми як наслідку геноциду.Ключові слова: мораль, моральна травма, ПТСР, травматичний стрес, колективна травма.

Актуальність дослідження. Статтю присвячено вивченню проблеми стресу, який є основним чинником, що впливає на життя людей, та тісно пов’язаний з їх психічним здоров’ям, фізичним та соціальним благополуччям. Це стає вкрай актуальним, коли під час бойових дій практично всі військовослужбовці переживають бойовий стрес. Його наслідки можуть проявлятися не тільки у гострому періоді у вигляді бойових стресових реакцій, поведінкових порушень, але й у більш віддаленому періоді у вигляді посттравматичних стресових розладів, сімейних, побутових та професійних проблем, асоціальної поведінки, розвитку психічних розладів. Мета дослідження: здійснити систематизацію наукових досліджень проблеми стресу, проаналізувати сучасну систему охорони психічного здоров’я військовослужбовців у провідних країнах-партнерах НАТО та окреслити основні напрями вдосконалення української системи профілактики та контрою бойового стресу у військовослужбовців. Методи дослідження. Аналіз, порівняння, узагальнення, систематизація та інтерпретація отриманих даних дозволили проаналізувати наукову літературу та нормативно-правові документи щодо стресу, бойового стресу, сучасну систему охорони психічного здоров’я військовослужбовцівСША та провідних країн-партнерів НАТО, запропонувати шляхи вдосконалення української системи профілактики та контролю бойового стресу у військовослужбовців. Результати. Для запобігання, ідентифікації та управління небезпечною поведінкою та бойовими стресовими реакціями, які можуть виникати у військовослужбовців під час участі в бойових діях, розробляються програми контролю бойового та оперативного стресу (COSC). Програми СOSC направлені на покращення виконання бойових завдань, збереження боєготовності та боєздатності військовослужбовців та підрозділів, запобігання або мінімізацію негативного впливу бойового стресу на соматичне, психічне та соціальне здоров’я військовослужбовців, найшвидше повернення особового складу до виконання бойових завдань. Програми СOSC діють протягом всього процесу виконання бойових завдань військовослужбовцями (підготовка, участь у бойових діях, повернення з подальшою реадаптацією до мирного життя). Висновки. Теорія збереження ресурсів С. Хобфолла найбільш повно та обґрунтовано пояснює генезис бойового стресу, що виникає у військовослужбовців під час діяльності в екстремальних умовах. Згідно з цією теорією стрес виникає, коли ключові ресурси людини (здоров’я, благополуччя, родина, почуття власного достоїнства, мети та сенсу життя) перебувають під загрозою втрати, загублені або не вдається їх відновити після значних зусиль. Визначено, що бойовий стрес є процесом впливу факторів бойової обстановки на психіку військовослужбовця, що супроводжується зниженням рівня психологічної безпеки особистості та появою неспецифічних доклінічних психологічних проявів, які у сукупності уявляються поняттям «бойова психологічна травма особистості» або сягають специфічних нозологічних ознак психічних розладів, об’єднаних у категорію «бойова психічна травма». Для запобігання виникнення та розвитку бойового стресу необхідно розробляти та впроваджувати систему профілактики та контролю бойового стресу у військовослужбовців, яка повинна складається з заходів психологічної роботи, що проводяться на трьох етапах: підготовчому (перед виконанням бойових завдань), етапі безпосереднього виконання завдань у зоні бойових дій, завершальному етапі (після виконання завдань після повернення в пункт постійної дислокації).

Дисертація присвячена дослідженню психологічних особливостей структури травматичного емоційного досвіду демобілізованих учасників бойових дій в Україні з постстресовою психологічною дезадаптацією. Розкриття структурних компонентів травматичного досвіду з позиції концепції «емоційної схеми» робить виявлення зазначених структурних особливостей у демобілізованих з ППД актуальною дослідницькою задачею.

Єрін, Є. О. Особливості декомпресії військовослужбовців, які перебували в екстремальних умовах : магістерська робота : 231 Соціальна робота / Є. О. Єрін ; керівник роботи Поленкова М. В. ; Національний університет «Чернігівська політехніка», кафедра креативних індустрій та соціальних інновацій. – Чернігів, 2020. – 106 с.
Проблема проведення заходів психологічної декомпресії військовослужбовців учасників бойових дій представляє інтерес у практичній площині: оскільки підримання належного рівня психологічного стану особового складу Збройних Сил України сприятиме підтриманню високого рівня боєздатності. У теоретичній частині розкриваються основні науково-теоретичні підходи до обґрунтування сутності, структури, чинників виникнення бойових психогенних втрат під час бойових дій, досвід надання психологічної допомоги та проведення психологічної декомпресії. У практичній частині викладено результати емпіричного дослідження профілактики бойових психогенних втрат в бойових умовах та дослідження особливостей проведення заходів психологічної декомпресії. Наукова новизна й теоретичне значення дослідження полягають у тому, що дістали подальшого розвитку практичні рекомендації для проведення заходів психологічної декомпресії в Збройних Силах України.
The problem of psychological decompression measures for servicemen participating in hostilities is of practical interest: as maintaining the proper level of psychological condition of the personnel of the Armed Forces of Ukraine will help maintain a high level of combat capability. The theoretical part reveals the main scientific and theoretical approaches to substantiate the nature, structure, factors of combat psychogenic losses during hostilities and the experience of providing psychological assistance and psychological decompression. In the practical part the results of empirical research of prevention of combat psychogenic losses in combat conditions and practical research of features of carrying out of measures of psychological decompression are stated. The scientific novelty and theoretical significance of the study lie in the fact that practical recommendations for carrying out psychological decompression measures in the Armed Forces of Ukraine have been further developed.

Розроблено і обґрунтовано та експериментально перевірено ефективність програми корекції психологічної сумісності спортсменок у команді з хокею на траві, яка забезпечує сприятливий психологічний клімат та покращує процес спрацьовування гравців на етапі початкової підготовки. Підтверджені дані про значущість психологічної підготовки для покращення психологічної сумісності гравців у командних видах спорту. Практична значимість результатів полягає в тому, що розроблена програма корекції психологічної сумісності у команді з хокею на траві на етапі початкової підготовки, покращує рівень мотивації до успіху, зменшує рівень ситуативної та особистісної тривожності, рівень стресу гравців.
Разработана и обоснована и экспериментально проверена эффективность программы коррекции психологической совместимости спортсменок в команде по хоккею на траве, которая обеспечивает благоприятный психологический климат и улучшает процесс срабатывания игроков на этапе начальной подготовки. Подтвержденные данные о значимости психологической подготовки для улучшения психологической совместимости игроков в командных видах спорта. Практическая значимость заключается в том, что разработана программа коррекции психологической совместимости в команде по хоккею на траве на этапе начальной подготовки, улучшает уровень мотивации к успеху, уменьшает уровень ситуативной и личностной тревожности, уровень стресса игроков.
Developed and substantiated and experimentally tested the effectiveness of the program of correction of psychological compatibility of athletes in the field hockey team, which provides a favorable psychological climate and improves the process of operation of players at the initial stage of training. Confirmed data on the importance of psychological training to improve the psychological compatibility of players in team sports. The practical significance of the results is that the developed program of correction of psychological compatibility in the field hockey team at the initial stage of preparation, improves the level of motivation to succeed, reduces the level of situational and personal anxiety, stress level of players.

Смоляр, Я. Л. Соціально-психологічна реабілітація ветеранів АТО в умовах мирного життя : магістерська робота : 23 Соціальна робота / Я. Л. Смоляр ; керівник роботи Кальницька К. О. ; Національний університет «Чернігівська політехніка», кафедра соціально-психологічної допомоги населенню. – Чернігів, 2019. – 86 с.
У теоретичній частині представлено аналіз психологічних наслідків участі особистості у бойових діях та соціально-психологічної реабілітації ветеранів АТО. Розглянуто особливості переживання психотравмівних подій та їх наслідки, а саме посттравматичний стресовий розклад. У практичній частині викладено результати емпіричного дослідження ефективності реабілітації та реабілітації ветеранів АТО в умовах мирного життя. Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягають у здійсненні теоретичного аналізу проблеми наслідків участі особистості в бойових діях, труднощів адаптації учасників бойових дій в умовах мирного життя; вивченні особливостей реабілітації та реабілітації ветеранів АТО/ООС в умовах мирного життя.

Рогожа О. О. Психологічна допомога дітям, які опинились у складних життєвих обставинах : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 053 «Психологія» / наук. керівник Н. О. Мосол. Запоріжжя : ЗНУ, 2021. 92 с.
UA : Робота викладена на 92 сторінки, 3 таблиці, 1 рисунок, 2 додатки. Перелік посилань включає 76 джерел. Об'єкт: діти, які опинились в складних життєвих обставинах. Кожна людина бере свій початок від матері. Вона народжується в цей світ беззахисною, самотньою, крихітною та цінною. Але коли немовля опиняється в руках матері - в її світ починає пробиватися світло та тепло. Народжуючись, мама та тато стають для дитини найголовнішим джерелом безпеки та затишку. Вони стають Родиною. Представники різних політичних направлень пропонували різні підходи виховання та забезпечення цілісності родини, при цьому вони розуміли цінність збереження сім'ї як головної опори суспільства. За останні 30 років в соціальній роботі з родиною та з дітьми відбулися неабиякі зміни: змінилися потреби дітей та їх родин, політичних та громадських умов, об’єм фінансування та рівня доступності до різноманітних ресурсів. Кожна людина потребує перш за все сімейного затишку, вона намагається жити якомога краще та прагне досягти високого рівня міжособистісних відносин з оточуючими. Наукова новизна роботи полягає в обґрунтуванні теоретичних засад проблеми психологічної допомоги дітям та сім’ям, які опинилися в складних життєвих обставинах, а також у написанні психокорекційної програми для батьків та дітей в складних життєвих обставинах, яка направлена на корекцію рівня тривожності дітей та рівня обізнаності батьків.
EN : The work is presented on 92 pages, 3 tables, 1 figure, 2 appendices. The list of links includes 76 sources. Object: children who find themselves in difficult life circumstances. Everyone has their origins in their mother. She is born into this world defenseless, lonely, tiny and valuable. But when the baby is in the arms of the mother - light and warmth begin to penetrate into her world. At birth, mom and dad become the most important source of security and comfort for the child. They become a family. Representatives of different political directions proposed different approaches to raising and ensuring the integrity of the family, and they understood the value of preserving the family as the mainstay of society. Over the last 30 years, social work with the family and children has changed dramatically: the needs of children and their families, political and social conditions, the amount of funding and the level of access to various resources have changed. First of all, everyone needs family comfort, he tries to live as well as possible and strives to achieve a high level of interpersonal relationships with others. The scientific novelty of the work is to substantiate the theoretical foundations of the problem of psychological assistance to children and families in difficult life circumstances, as well as to write a psycho-correctional program for parents and children in difficult life circumstances, which aims to correct children's anxiety and parental awareness.

Кузьмин, С. С. Соціально-психологічна реабілітація осіб, які постраждали від ДТП : магістерська робота : 23 Соціальна робота / С. С. Кузьмин ; керівник роботи Чепурна Г. Л. ; Національний університет «Чернігівська політехніка», кафедра соціально-психологічної допомоги населенню. – Чернігів, 2019. – 118 с.
В випускній кваліфікаційній роботі, присвяченій вивченню соціально-психологічної реабілітації з особами, які постраждали в наслідок дорожньо транспортної пригоди узагальнено та систематизовано основні науково-теоретичні підходи до визначення сутності, структури та особливостей реабілітаційної роботи з особами, які постраждали внаслідок ДТП. Розглянути ДТП як соціальну проблему. Проаналізовано та емпірично досліджено особливості емоційних станів осіб які потрапили в ДТП. За результатами дослідження розроблено програму соціально-ппсихологічної реабілітації осіб, які постраждали внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Дослідження присвячене мовленнєвому портрету Червоної Королеви, однієї з головних героїнь пригодницького фентезі-фільму Тіма Бертона 2010 року за мотивами однойменної книги Льюїса Керрола. За класифікацією В. Шмідт відносимо персонаж до архетипу «Горгона» (Gorgon). Серед її психологічних характеристик бачимо такі: персонаж не знає докорів сумління; вершить швидке (і як правило несправедливе) правосуддя; може бути засліплена гнівом; у відповідь на образу реагує емоційно та надмірно; поводиться як диктатор; вважає, що правді та закону не місце на полі бою; має у минулому давнішню психологічну травму чи глибоку образу; легковажна, агресивна, непостійна та дратівлива. У ході роботи вибрано 70 реплік, які належать Червоній Королеві. Серед особливостей її мовлення можна виокремити такі: 1) частотне використання окличних речень, що свідчить про емоційність, агресивність та дратівливість персонажа; 2) частотне використання директивів (переважно у вигляді речень з дієсловом у наказовому способі, модальним дієсловом або бездієслівних наказових речень). Вважаємо такі показники проявом диктаторської натури персонажа, впевненістю, що будь-яка її воля буде виконана; 3) частотне використання прямих запитань, які вимагають відповіді. Це свідчить про звичку завжди отримувати бажане, нестримність і легковажність у спілкуванні, порушення норм ввічливості; 4) використання оцінних та неполіткоректних лексем, що реалізується в експліцитних висловлюваннях, і свідчить про нестриманість і неввічливість, презирливе ставлення до оточуючих; 5) використання дієслів на позначення позитивних емоцій у відношенні до об’єктів, які у середньостатистичного глядача викликають відразу чи страх, що зумовлює формування негативного сприйняття глядачем.

Роботу присвячено особливостям створення психолінгвістичного образу кіноперсонажа за психологічним архетипом «Діва». Розвідка є частиною комплексного дослідження цілісної системи психолінгвістичних кінообразів найбільш касових фільмів ХХІ сторіччя. Роботу виконано на матеріалі фентезі-фільму К. Бака та Дж. Лі Frozen (2013). Вважаємо кінодіалог одним з основних універсальних засобів розкриття образу персонажа в аудіовізуальному тексті. У роботі проаналізовано особливості мовлення принцеси Анни, загальним обсягом 302 репліки. За класифікацією В. Шмідт (2007) відносимо Анну до архетипу «Діва» (the Maiden), для якої визначальними рисами є такі: її життя – легке, не обтяжене рутиною, а ставлення до проблемних ситуацій залишається позитивним; вона любить розважатися, все нове і незвичне вабить її; вона не любить самотності; вона здатна на ризик і не бачить небезпек реального світу; вона не хоче дорослішати, але випробування й психологічні травми змушують її відкрити у собі здатність допомагати іншим та вести за собою; їй завжди потрібна людина, на яку можна покластися. Отримані результати свідчать, що для мовлення принцеси Анни характерні окличні речення (переважно констативи) у поєднанні з позитивною оцінною лексикою, «порожніми» прикметниками та вигуками для вираження захоплення й радості; апелятиви, які визначають важливих для Анни персонажів; вербальна та креолізована гра слів для створення гумористичного ефекту; розмовні одиниці для демонстрації невимушеного, неофіційного стилю спілкування; кооперативний стиль спілкування, який реалізується через частотні тактики прохання та вибачення; лексема please у реквестивах як прояв залежності Анни від допомоги інших персонажів; лексеми sorry та fault для зображення чутливості персонажа до почуттів інших; повтори на синтаксичному рівні у вигляді уточнювальних запитань, множинні асиндетони та апосіопези для демонстрації мислення у формі потоку свідомості, яке демонструє відкритість персонажа, наївність; майже однакова частотність займенників першої особи однини та другої особи для демонстрації з одного боку важливості власного «я», а з іншого – значущості інших персонажів у її житті.