Academic literature on the topic 'Процесуальний порядок'

У статті з'ясовано сутність та зміст процесуального режиму та визначено його особливості в адміністративному судочинстві. Доведено, що процесуальний режим є забезпечувальним механізмом досягнення мети адміністративного судочинства загалом, а також його окремих проваджень і стадій. Встановлено, що процесуальний режим є елементом процесуальної форми, який надає їй рис об'ємного явища, дозволяє відійти від лінійної конструкції, оскільки дозволяє інтегрувати у процесуальний рух справи численні процесуальні інститути, які «вибиваються» із суворої послідовності процесуальних дій. Процесуальний режим у цьому разі визначає специфіку ситуації, в межах якої протікає судовий процес, забезпечує оптимальні умови для діяльності усіх його суб'єктів, а також визначає унікальні для цієї ситуації способи здійснення та гарантії забезпечення процесуальної діяльності. Виокремлено такі елементи процесуального режиму, як: нормативно визначена процесуальна ситуація або обстановка; процесуальні засоби здійснення адміністративного судочинства щодо певної нормативно визначеної ситуації; процесуально-правове регулювання; принципи здійснення процесуальної діяльності. Наведені елементи процесуального режиму є системними і мають оцінюватися у сукупності. Виокремлення певної категорії справ передбачає наявність чіткого, узгодженого процесуально-правового регулювання і наявності достатніх процесуальних засобів, які забезпечать повноцінну реалізацію принципів адміністративного судочинства і досягнення його мети. Встановлено, що на диференційованому рівні в адміністративному судочинстві формуються декілька процесуальних режимів, які дозволяють максимально ефективно досягти завдань адміністративного процесу під час розгляду справ у порядку загального позовного провадження, спрощеного позовного провадження або особливого (непозовного провадження). Кожне із зазначених проваджень залежно від специфіки конкретної ситуації може проходити із використанням можливостей, що законодавчо передбачені для електронного провадження, письмового чи очного провадження. Процесуальний режим електронного, письмового чи очного провадження повністю охоплює усі стадії окремого виду провадження в межах відповідного процесуального циклу: від його відкриття до виконання.

Статтю присвячено аналізу процесуальних особливостей проведення допиту неповнолітнього, який вчинив кримінальне правопорушення, зокрема вбивство. Проаналізовано процесуальний порядок і тактичні особливості проведення допиту неповнолітньої особи, визначені в міжнародному законодавстві. Розглянуто критерії, певні правила проведення допиту, а також вимоги до проведення такої процесуальної дії. Установлено необхідність подальшого вдосконалення національного законодавства відповідно до міжнародних стандартів у галузі кримінального процесуального забезпечення досудового розслідування. Звернуто увагу на відсутність законодавчо регламентованої процедури допиту неповнолітніх за методом «Зеленої кімнати» та невідповідність національного законодавства України вимогам Конвенції про права дитини (1991 р.), що висуваються до осіб, які допитують неповнолітніх.

У статті на підставі результатів аналізу наукової літератури та судової практики розглянуто процесуальні аспекти тимчасового доступу до речей і документів у житлі чи іншому володінні особи. Увагу акцентовано на тому, що в Кримінальному процесуальному кодексі України окремо не визначено процесуальний порядок тимчасового доступу до речей і документів, який може бути пов'язаний з проникненням у житло чи інше володіння особи. Сформульовано висновок, що, постановляючи ухвалу про надання тимчасового доступу до речей та документів, які знаходяться у володінні відповідної особи, слідчий суддя, суд надає дозвіл на санкціонований доступ до житла чи іншого володіння особи виключно з метою тимчасового доступу до відповідних речей та документів. Крім цього, надання особою таких речей і документів може бути здійснений і в добровільному порядку без використання встановленого статтями 159, 160 Кримінального процесуального кодексу України порядку їх отримання.

У статті здійснено аналіз процесуального порядку звільнення від покарання за діяння, караність якого усунена законом; проаналізовано сучасний стан даного питання; визначено ключові проблеми та прогалини законодавства, а також сформульовано пропозиції щодо їх розв'язання. Дослідженням виявлено, що процесуальний порядок звільнення від призначеного судом покарання за діяння, караність якого усунена законом не достатньо чітко визначений в чинному кримінальному процесуальному законодавстві та досліджений на науковому рівні. В рамках аналізу останніх досліджень і публікацій вивчено стан дослідження питань звільнення від покарання, призначеного судом, у зв’язку з усуненням караності діяння, за яке було засуджено особу. Проаналізовано загальний порядок вирішення питань по цій категорії справ, що виникають при виконанні вироків. Визначено та запропоновано закріпити в процесуальному законі перелік обставин (питань), які повинен встановити суд при розгляді та вирішенні цього питання.

У статті розглядаються окремі дискусійні питання, пов’язані з особливостями використання відеоконференції у кримінальному провадженні в цілому та на окремих його стадіях, а також обґрунтовуються власні висновки та пропозиції, спрямовані на подальше вдосконалення кримінального процесуального законодавства України в частині розглянутих питань. Досліджено сутність, значення, переваги, сучасний стан та перспективи використання відеоконференції у кримінальному провадженні України та сфері міжнародного співробітництва держав у кримінальному судочинстві. Проаналізовано стан правового регулювання використання відеоконференції у кримінальному провадженні. Кримінальний процесуальний кодекс України передбачає використання відеоконференції, як у кримінальному провадженні України, так і у кримінальних провадженнях ускладнених іноземним елементом. Проаналізовано підстави, процесуальний порядок та сформульовано особливості використання відеоконференції у кримінальному провадженні України та сфері міжнародного співробітництва держав у кримінальному судочинстві. Відеоконференція може застосовуватися за рішенням слідчого, прокурора, слідчого судді або суду у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин кримінального провадження та наявності підстав передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України. Перед початком проведення слідчої (розшукової) дії або судового засідання за допомогою відеоконференції необхідно переконатися, що ніщо не перешкоджає особі вільно давати показання, заявляти клопотання, надавати докази тощо. Ця обставина має суттєве значення для допустимого використання в кримінальному провадженні доказів, отриманих за допомогою відеоконференції. Проведення запитуваних процесуальних дій шляхом відеоконференції забезпечує обвинувачуваному, потерпілому та іншим учасникам можливість під час досудового розслідування або судового розгляду за умови дотримання змагальності висловлюватися з розглянутих питань наводити доводи для спростування висновків протилежної сторони, надавати докази та заявляти клопотання. Сформульовано особливості проведення допиту за допомогою відеоконференції у сфері міжнародної правової допомоги, а також переваги одержання показань від осіб, які тримаються під вартою або відбувають покарання в іноземній державі за допомогою відеоконференції в порівнянні з традиційними способами їх одержання. Розглянуто питання про співвідношення відеоконференції із засадами кримінального провадження та доведено, що застосування відеоконференції цілком узгоджується із засадами кримінального провадження. Відеоконференція є однією із процесуальних форм використання інформаційних технологій у кримінальному провадженні та використовується для позначення заходу, учасники якого територіально віддалені один від одного, а тому спілкування між ними відбувається з використанням технічних засобів зв’язку, що забезпечують передачу зображення і звуку в режимі реального часу.

У статті досліджено правові норми, які реґламентують кримінальний процесуальний порядок проведення такої слідчої (розшукової) дії, як допит учасників кримінального процесу, а саме потерпілого, свідка та підозрюваного/обвинуваченого. Проаналізовано деякі наукові праці, у яких висвітлено тлумачення терміна «допит», а також розглянуто окремі проблеми процесуального і непроцесуального спрямування, що безпосередньо й опосередковано можуть позначатися на результаті здійснення допиту. До таких проблем належать: порядок пропуску працівників органів досудового розслідування на територію установ тимчасової ізоляції (місць несвободи); нормативне врегулювання здійснення допиту суб’єктів і проведення інших слідчих (розшукових) дій на території установ тимчасової ізоляції, зокрема і в нічний час; забезпечення права допитуваної особи на території установ тимчасової ізоляції на захист від самовикриття; психологічні та процесуальні чинники, що ґрунтується на ефектності проведення допиту підозрюваного/обвинуваченого на території установ тимчасової ізоляції; необхідність залучення медичного працівника та застосування тактичних прийомів у процесі допиту осіб із фізичними або психічними вадами, а також неповнолітніх осіб на території установ тимчасової ізоляції. Запропоновано законодавче врегулювання відповідних норм Кримінального процесуального кодексу України щодо забезпечення діяльності органів досудового розслідування у кримінальному провадженні на території ізолятора тимчасового тримання або слідчого ізолятора (установ тимчасової ізоляції).

Закриття кримінального провадження – один із найважливіших актів судочинства, який завершує провадження не тільки на стадії досудового розслідування, але й в цілому в кримінальному провадженні (за виключенням п. 2 ст. 213 КПКУ), а також визначає долю обвинуваченого або підозрюваного.

Закриття кримінального провадження – один із найважливіших актів судочинства, який завершує провадження не тільки на стадії досудового розслідування, але й в цілому в кримінальному провадженні (за виключенням п. 2 ст. 213 КПКУ), а також визначає долю обвинуваченого або підозрюваного.

Дільна З.Ф. Виконання судових рішень у кримінальному провадженні: теоретичний та прикладний аспекти: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність / Дільна Зоряна Федорівна
Комплексне дослідження теоретичних та практичних питань, які стосуються виконання судових рішень у кримінальному провадженні, в якій досліджено правову природу цієї стадії провадження, її генезис, структуру та місце у системі стадій кримінального провадження, проаналізовано характер та зміст діяльності суду в стадії виконання судових рішень, особливості реалізації окремих засад кримінального провадження та особливості процесуального статусу учасників у цій стадії, а також приділено велику увагу питанню звернення до виконання різних видів судових рішень та процесуальним особливостям порядку вирішення судом питань, пов’язаних із їх виконанням. На основі аналізу нормативно-правових актів та правозастосовної практики з даного питання, запропоновано зміни та доповнення до окремих норм чинного законодавства, що регламентує діяльність в цій стадії провадження. Сформульовані висновки і пропозиції можуть бути використані для подальших наукових досліджень стадії виконання судових рішень у кримінальному провадженні, вдосконалення положень чинного КПК України, а також інших нормативно-правових актів в частині правового регулювання діяльності суду та інших учасників у стадії виконання судових рішень. Dissertation is devoted to complex research of theoretical and practical questions concerning implementation of court decisions in criminal procedure of Ukraine. Scientific positions of researchers are analysed and the pre-revolution period, soviet and modern period, current legislation that regulates the stage of execution of court decisions in criminal procedure are investigated, including legislation of foreign countries. Legal nature of institute of execution of court decisions in criminal procedure of Ukraine and its genesis are investigated. Maintenance of judicial activity is found out at this stage, its structure and place in the system of the stages of criminal procedure. The judicial features of the stage of execution of court decisions are defined, in particular features of realization of some principles of criminal procedure, feature of judicial status of participants of criminal procedure, that participate at the stage of execution of court decisions. Questions that are subject to the decision during the address of court decision to implementation are investigated, during its actual implementation and after implementation of court decision, and also the judicial features of order of decision of cramps of these questions are found out. Certain suggestions are made dealing with the improvement of current legislation that regulates realization on implementation of court decisions and practice of its application, taking into account the necessity of protection of human rights, including to the protection of rights for the participants of criminal procedure in the process of implementation of punishment in accordance with the requirements of Constitution of Ukraine, international acts in the sphere of human rights and rule-making.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальності 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Харків, 2018. Дисертацію присвячено аналізу сутності та особливостей реалізації повноважень прокурора щодо пред’явлення цивільного позову в кримінальному провадженні. Проведено історико-правовий аналіз становлення та розвитку інституту щодо пред’явлення прокурором цивільного позову в кримінальному провадженні. Розкрито повноваження прокурора як суб’єкта реалізації права на пред’явлення цивільного позову в кримінальному провадженні. Визначено правові гарантії та підстави пред’явлення прокурором цивільного позову в кримінальному провадженні, а також охарактеризовано процесуальний порядок пред’явлення прокурором цивільного позову в інтересах держави та громадян. Сформульовано поняття та удосконалено систему заходів забезпечення прокурором цивільного позову в кримінальному провадженні. Досліджено особливості тимчасового доступу до речей і документів у системі забезпечення цивільного позову, встановлено місце тимчасового вилучення та арешту майна як заходів забезпечення цивільного позову.