Academic literature on the topic 'Працездатний вік'

Мета роботи: дослідити прямий вплив супутньої патології на ймовірність розвитку рецидиву пахової грижі. Матеріали і методи. Проведено комплексне обстеження 31 пацієнта, які проходили стаціонарне лікування з приводу рецидивних пахових гриж (IV тип за L. M. Nyhus, 1993). Оскільки пахову грижу (K40 за МКХ 10) переважно діагностують в осіб працездатного віку, для розподілу пацієнтів за віком використано класифікацію експертів ООН для соціально-економічних і демографічних розрахунків, а хворих віднесли до однієї з груп, відповідно: 15–24 роки – ранній працездатний вік (n=12); 25–54 роки – основний працездатний вік (n=19). Під час дослідження визначали терміни виникнення рецидиву пахової грижі, тип первинної герніопластики. Розподіл пацієнтів за типом супутньої патології здійснювали за МКХ-10. Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що у пацієнтів вікової групи ≥ 25 років виявлена супутня патологія за даними кореляційного аналізу не мала достовірного зв’язку з виникненням рецидиву. Натомість у пацієнтів вікової групи <25 років встановлено сильний позитивний зв’язок між такими супутніми захворюваннями, як варикозна хвороба вен нижніх кінцівок (0,89), гастроезофагорефлюксна хвороба (0,84), геморой (0,91), синдром гіпермобільності суглобів (0,78). Обґрунтуванням цих даних необхідно вважати системність ураження сполучної тканини в осіб молодого віку, які лежать в основі патологічних змін вище вказаних захворювань та зумовлюють високу частоту рецидивів та короткі терміни його виникнення після первинної герніопластики (до 5 років – 83,33 %).

Актуальність статті полягає в тому, що однією зі складових предмета кримінології є вчення про особу злочинця. Без нього важко дослідити інші кримінологічні проблеми, зокрема, детермінанти злочинів та засоби боротьби з ними. З одного боку, чинники злочинності пов’язані з об’єктивними соціальними явищами, які негативно впливають на формування особи і проявляються в егоїстичних, антисуспільних поглядах і звичках, що лежать в основі кримінальної поведінки, а з іншого – з обставинами, що сприяють реалізації таких поглядів і звичок у конкретному злочині. Зазначені явища і обставини не залежать від людини, є зовнішніми стосовно неї, але свого криміногенного значення вони набувають, формуючи особу злочинця і таким чином трансформуючись у внутрішні детермінанти злочину. Стаття присвячена кримінологічній характеристиці особи, яка вчиняє злочинні дії в сімейно-побутовому осередку. З’ясовано існуючі доктринальні підходи до розуміння категорій «особа-кривдник» та «особа злочинець», на основі чого обґрунтовано, що кривдником є особа, що вчиняє систематичне фізичне, психологічне або економічне насильство відносно подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою особа перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах. Визначено соціально-демографічні властивості особи-кривдника, а саме: а) стать (переважна більшість осіб чоловічої статі); б) рівень освіти; в) вік; г) стан алкогольного сп’яніння; д) трудова зайнятість; є) наявність судимості. Встановлено кримінологічний портрет особи, яка вчиняє домашнє насильство (громадянин України чоловічої статі, 30-50 років, що має базову середню освіту, працездатний, але не працюючий, не судимий, схильний до вживання алкоголю). Резюмується, що особу, яка вчиняє домашнє насильство, слід віднести до насильницького типу особи злочинця, а за глибиною антисуспільної спрямованості до ситуаційно- нестійких злочинців. Наголошено, що структура особи злочинця передбачає наявність трьох груп ознак (властивостей, якостей): 1) соціально- демографічні (стать, вік, соціальне становище, рівень освіти, сімейний стан, рід занять тощо); 2) кримінально-правові (зміст і мотивація, одноосібний чи груповий характер злочинної діяльності, тривалість та інтенсивність злочинної діяльності, наявність чи відсутність судимості тощо); 3) соціально-психологічні властивості та якості осіб, які вчинили злочин (світогляд, інтереси та життєві установки).

У статті здійснено спробу встановити та проаналізувати питання соціально-демографічної характеристики магазинного крадія. Насамперед до уваги бралися визначення понять «особа злочинця» та «особистість злочинця», значення яких по-різному трактується авторами. Незважаючи на відмінності, як вітчизняні, так і зарубіжні кримінологи все ж мають спільну систему ознак особи злочинця. Для дослідження особи злочинця необхідно опиратися на соціальні риси та властивості, які є домінантними у виборі протиправної (антисуспільної) поведінки особи. До уваги бралися такі ознаки як стать, вік, рівень освіти, сімейний стан, рід занять. Наведені у статті цифрові показники були досліджені та проаналізовані на підставі вибіркового узагальнення матеріалів кримінальних проваджень. Було встановлено, що третя частина крадіжок, які вчиняються в мережі роздрібної торгівлі, здійснюється чоловіками. Їх увагу привертають дороговартісні товари (такі як ікра, алкоголь тощо). Тоді як жінками здійснюються крадіжки товарів життєвої необхідності (продукти харчування, засоби гігієни). Абсолютну більшість засуджених за крадіжки з мереж роздрібної торгівлі на момент вчинення злочину склали працездатні не працюючі особи. Окремої уваги потребують неповнолітні злочинці. Як відомо, кримінальна відповідальність настає з 16-річного віку, тому досить часто через недостатню вартість викраденого товару крадіжки неповнолітніх не можна кваліфікувати як адміністративне порушення. Тому більшість злочинів перебувають поза межею статистичного обліку. Щодо освітнього рівня, то майже половина злочинців має базову середню освіту, тобто є працездатною, але в силу тих чи інших обставин вони вимушені вибирати кримінальний шлях. Більшість серед працездатних осіб за родом занять виявилися різноробочими. Здебільшого це особи, які працюють на тимчасовій, непостійній роботі. Деякі професії пов'язані безпосередньо з місцем вчинення крадіжок. Крім того, слід звернути увагу на те, що майже всі крадії були неодружені (незаміжні), тому в них не було обов'язку утримувати сім'ю.

Вступ. Цукровий діабет – це соціальна катастрофа, яка позбавляє життів мільйони людей, і найгіршою тенденцією є те, що дві третини з них мають працездатний вік. Незважаючи на те, що сучасний фармацевтичний ринок представлений широким арсеналом лікарських засобів, які застосовують для профілактики та лікування хворих на цукровий діабет, пошук нових гіпоглікемічних засобів є актуальним завданням сучасної фармації. Завдяки комплексу біологічно активних речовин у рослинах, фітозасоби проявляють багатогранну дію на людський організм, забезпечуючи вплив на різні ланки розвитку діабету та його специфічних і неспецифічних ускладнень при мінімальному ризику токсичних чи алергічних проявів, та можуть слугувати альтернативою для синтетичних цукрознижувальних препаратів. Мета дослідження – вивчити гіпоглікемічну дію фітозасобу (комбінація сухих екстрактів з листя шовковиці білої Morus alba L., стулок квасолі звичайної Phaseolus vulgaris L., пагонів чорниці звичайної Vaccinium myrtillus L.). Методи дослідження. Дослідження проводили на щурах-самцях лінії Вістар, яким внутрішньошлунково профілактично вводили фітозасіб упродовж 7 днів у різному дозуванні. Як референс-препарати було використано: настій з лікарського збору “Арфазетин”, суспензію таблеток “Метформін”. Визначали концентрацію глюкози у крові тварин натще (до та після введення відповідних засобів), а також за умов проведення орального тесту толерантності до глюкози. Результати й обговорення. В усіх дослідних групах, тварини яких отримували фітозасіб, спостерігали зниження базальної глікемії після семиденного профілактичного введення, а також зменшення розвитку глікемії за умов проведення орального тесту толерантності до глюкози. Гіпоглікемічна дія фітозасобу в дозуванні з розрахунку 100 мг/кг сухого екстракту з листя шовковиці білої є порівнюваною з дією препарату “Метформін” та достовірно перевищує дію настою з лікарського збору “Арфазетин”. Висновки. Отримані результати дослідження вказують на виражену гіпоглікемічну дію фітозасобу, що містить сухі екстракти з листя шовковиці білої, стулок квасолі звичайної і пагонів чорниці звичайної. Подальше вивчення гіпоглікемічної дії досліджуваного фітозасобу буде здійснено в обраному дозуванні – з розрахунку 100 мг/кг сухого екстракту з листя шовковиці білої.

На сьогодні одним із найактуальніших питань у травматології і ортопедії є відновлення функцій руху в суглобах і опорності кінцівок. Лікування переломів шийки стегна, особливо у людей літнього віку, вимагає додаткових витрат, як матеріальних, так і моральних. Питання хірургічного лікування хворих літнього віку в даний час не викликає дискусій. Звідси висновок: лікування переломів шийки стегна у хворих похилого віку — це ендопротезування. Воно ефективне й доступне для хворого, який у найкоротші строки стає працездатним.

У статті визначено концептуальні підходи до аналізу розвитку державної пенсійної системи. Досліджено сутність пенсійної системи та понятійний інструментарій її аналізу. Розглянуто принципи побудови системи пенсійного забезпечення. Доведено, що для розвитку пенсійної системи в сучасній Україні характерні непослідовність і циклічність, залежність від низької результативності реформ у політичній, економічній, духовній і соціальній сферах. Наголошено, що зростає демографічне навантаження на працездатне населення, негативний вплив справляють невисока заробітна плата для більшості зайнятого населення, великі обсяги тіньових виплат. Зроблено висновок, що пенсійне забезпечення безпосередньо впливає на тривалість життя не тільки в післяпрацездатному віці, але і в більш молодшому. Доступність та надійність пенсійного забезпечення багато в чому визначають не тільки трудовими аспектами, але й життєвою поведінкою населення, оскільки формують суспільне уявлення про життя в пенсійному віці.

В роботі показано, що система отримання води з атмосферного повітря з джерелом тепла від сонячних колекторів і з абсорбційним водоаміачним термотрансформатором тепла (АВТТ), з підтискаючим бустер-компресором перед конденсатором, може бути працездатною з джерелами тепла від 85 °С. Порівняльний аналіз енергетичних витрат на стиснення пари робочого тіла в АВТТ з підтискаючим бустер-компресором і в парокомпресорному термотрансформаторі тепла (ПКТТ) показав перевагу АВТТ, як при експлуатації в помірному, так і тропічному кліматі. Проведено розрахунки максимальної енергоефективності АВТТ, яка в розглянутому діапазоні параметрів досягається при тиску генерації 1,0 МПа, і в умовах помірного клімату залежить від масової частки «міцного» водоаміачного розчину (ВАР) та температури випаровування. Найбільш енергоефективним є режим роботи АВТТ з температурою в випарнику 5 °С. У цьому випадку має місце і мінімальна кратність циркуляції ВАР, що знижує витрату робочого тіла і, відповідно, теплове навантаження генератора та спрощує рішення задачі охолодження абсорбера. Практично у всіх розглянутих кліматичних зонах з дефіцитом водних ресурсів процес отримання води з атмосферного повітря найбільш енерговитратний в зимовий період року, а найбільш енергоефективний – в літній. У літній період року питомі енерговитрати чисельно однакові при зміні кінцевої температури в процесі охолодження від 5 до 15 °С. Це дозволить організувати енергозберігаючий процес роботи термотрансформаторів тепла різного типу за рахунок підвищення температури кипіння у випарнику. Розроблено варіант системи отримання води в транспортному виконанні, яка призначена для роботи в польових умовах в автономному режимі

Наукове дослідження присвячено аналізу діяльності Пенсійного фонду України як позабюджетного цільового фонду у контексті сучасних перетворень, пов’язаних із пенсійною реформою в Україні. Розглядаються основні концепції та окреслюється концептуальна база аналізу наявних систем пенсійного забезпечення. Досліджено наукові праці вітчизняних дослідників та нормативно-правові акти, що регулюють правові відносини з пенсійного забезпечення. Встановлено, що солідарна система працює за принципом солідарності поколінь: покоління, що працює, платить за тих, хто вже вийшов на пенсію. Встановлено, що беззаперечною перевагою солідарної системи є те, що держава може забезпечити пенсії таким категоріям населення, які не в змозі її самостійно забезпечити собі. Такапенсія є основною у багатьох країнах, але через збільшення тривалості життя та поступове старіння населення вона перестає справлятися з поставленим завданням. Тих, хто працює і здійснює стабільні відрахування до Пенсійного фонду, стає дедалі менше, а пенсіонерів – усе більше. Зазначено, що така тенденція пов’язана з тіньовою економікою, томубільшість розвинених країн змушена реформувати пенсійні системи, щоб зберегти гідний розмір пенсій для своїх громадян. Зазначено, що накопичувальна система є протилежною розподільчій: особам пенсійного віку нараховуються пенсійні виплати не за рахунок відрахувань працюючої частини населення, а вона самостійно формує суму свої пенсійних виплат у майбутньому, поки працює. Протягом життя людина або її роботодавець робить відрахування із зарплати, ці гроші інвестуються та приносять дохід. Перевага полягає в тому, що на таку систему менше впливають демографічні тенденції. Навіть навпаки: оскільки люди залишаються активними та працездатними до похилого віку, вони можуть довше накопичувати, в результаті чого можуть сформувати собі пенсію більшого розміру. Недолік полягає в тому, що люди з низьким доходом не зможуть відкладати достатньо і згодом на пенсії перейдуть до вкрай уразливої соціальної групи населення. Досліджується сучасний стан пенсійного забезпечення в Україні. Дослідження показує стійку глобальну тенденцію до впровадження накопичувальної системи пенсійного забезпечення. У статті окреслено передумови здійснення такого переходу. Визначено недоліки солідарної та накопичувальної систем загальнообов’язкового державного пенсійного забезпечення.

У статті акцентовано увагу на тому, що в Кодексі законів про працю України (КЗпП) нара- зі: 1) відсутнє визначення трудових відносин та притаманних їм ознак; 2) лише визначений порядок розгляду індивідуального трудового спору, але не роз’яснено, що ж це таке – інди- відуальний трудовий спір; 3) не зрозуміло, що мається на увазі під самозахистом у трудових відносинах; 4) відсутня процедура медіації в трудових спорах. Розглянуто строки у розгляді індивідуальних трудових спорів (які актуальні натепер і які пропонує законодавець). Наведено як причини виникнення індивідуальних трудових спорів, так і приклади поширених порушень прав працівників (щодо умов праці та їх оплати) з боку роботодавця. На підставі аналізу судової практики за останні 3 роки наведено типові (уза- гальнені) кейси з індивідуальних трудових спорів. Зроблено такі висновки: 1) самозахистом у трудових відносинах, у нашому розумінні, вважається відмова від виконання роботи, яка не передбачена трудовим договором (ст. 31 КЗпП України), а також відмова від роботи, яка є небезпечною для життя і здоров’я пра- цівника (ч. 5 ст. 153 КЗпП України); або проведення переговорів з роботодавцем (само- стійно чи за допомогою спеціально навченого фахівця, який володіє відповідними методи- ками з організації та ведення переговорів) щодо порушеного права з вимогою усунути це порушення; або звернення по допомогу до КТС або до суду; 2) «самозахистом від звіль- нення» вважаємо ситуацію, коли роботодавець хоче, але не може звільнити працівника (бо не отримав повної компенсації за завдані збитки), а працівник не хоче припиняти трудо- ві відносини з роботодавцем, бо не впевнений, що зможе знайти собі іншу роботу; 3) допоки на законодавчому рівні не буде врегульовано медіацію, роботодавцю доцільно самостійно передбачити це на локальному рівні (наприклад, у колективному договорі) у трудових дого- ворах із працівниками; 4) у разі прийняття проєкту Закону № 5054 трудовими відносинами вважатимуться відносини між працівником і роботодавцем, що передбачають виконання за дорученням, під керівництвом і контролем роботодавця особисто працівником за винагороду визначеної роботодавцем роботи; 5) у разі прийняття проєкту Закону № 5555 індивідуаль- ним трудовим спором вважатимуться розбіжності між працівником і роботодавцем, що вини- кають після укладення трудового договору, до його укладення або після його припинення; 6) наразі судові рішення в малозначних справах (якими вважаються і справи з трудових спорів) та у справах із ціною позову, що не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не підлягають касаційному оскарженню (отже, сторона, яка програ- ла справу, втрачає сенс на перегляд судового рішення суду першої та апеляційної інстанції касаційним судом, що у свою чергу порушує право особи на повноцінний судовий захист).

<p><strong>Мета: </strong>розробити концептуальну модель попередження смертності населення працездатного віку на регіональному рівні.</p><p><strong>Матеріали і методи. </strong>У ході виконання роботи було використано методи структурно-логічного аналізу та концептуального моделювання. Методичною основою дослідження став системний підхід.</p><p><strong>Результати. </strong>Розроблено концептуальну модель попередження смертності населення працездатного віку на регіональному рівні. Модель є комплексною, міжсекторальною і ґрунтується на профілактичній спрямованості у діяльності всіх учасників процесу. Модель складається із двох фаз: концептуальної та фази реалізації. Перша спрямована і завершується формуванням загальної концепції дій, друга включає вибір оптимального варіанту з оцінкою ефективності обраної програми.</p><p><strong>Висновки</strong>. Запропоновані елементи моделі за умов обмеженого бюджету свідчать про їх реальність, персоніфікований характер, економічну доцільність.</p><p>КЛЮЧОВІ СЛОВА: <strong>населення, працездатний вік, смертність,</strong><strong> попередження</strong>.</p>