Academic literature on the topic 'Правовий простір місцевого самоврядування'

У статті досліджено принципи місцевого самовря-дування в Україні. Зазначається, що принципи місце-вого самоврядування мають основоположне, провідне значення для побудови та реформування всієї системи місцевого самоврядування в Україні. Основна увага зосереджується на висвітленні кожного з принципів місцевого самоврядування, а саме: 1) народовладдя; 2) законності; 3) гласності; 4) колегіальності; 5) поєд-нання місцевих і державних інтересів; 6) виборності; 7) правової, організаційної та матеріально-фінансо-вої самостійності в межах повноважень, визначених чинним законодавством; 8) підзвітності й відповідаль-ності перед територіальними громадами їх органів і посадових осіб; 9) державної підтримки та гаран-тії місцевого самоврядування; 10) судового захисту прав місцевого самоврядування, закріплених у Зако-ні України «Про місцеве самоврядування в Україні». Акцентується на тому, що роль принципів місцевого самоврядування полягає, зокрема, у систематичному безперервному впливі на організацію, діяльність і ре-формування органів місцевого самоврядування з огля-ду на євроінтеграційні та глобалізаційні процеси, що мають місце в нашій державі. У результаті проведено-го дослідження автор доходить висновку, що в умовах сучасності система принципів місцевого самоврядуван-ня є передусім ціннісним орієнтиром для завершення процесу створення об’єднаних територіальних громад, а в подальшому буде продовжувати виступати безза-перечною, фундаментальною основою для здійснен-ня місцевого самоврядування на території України. Проте сьогодні не всі принципи знайшли своє змісто-ве наповнення в чинному законодавстві, що лишає простір для здійснення подальших наукових дослі-джень у цій галузі.

Мета статті – здійснити спробу визначити сутність правової доктрини в українській правовій традиції. Установлено, що представники вітчизняного і зарубіж ного політикуму, науково-експертного середовища неодноразово акцентували увагу на незадовільній якості актів, що приймаються суб’єктами нормотворчості та органами судової влади. У зв’язку з цим наголошується на важливості й необхідності наукового (доктринального) забезпечення юрисдикційної діяльності Конституційного Суду України, інших органів державної влади та місцевого самоврядування. Резюмовано, що правові системи більшості країн пострадянського простору вже відповідають двом із чотирьох основних вимог, що пред’являються до правових систем сім’ї романо-германського права, а саме методологічним та інфраструктурним. За цими критеріями сучасні правові системи держав пострадянського простору відрізняються від сім’ї романо-германського права лише деякими особливостями. Встановлено, що правова система України є складовою сучасного європейського права, що природно. За період свого історичного етногенезу український народ проявив себе органічною частиною європейської спільноти. Незважаючи на всю складність політичних взаємин, українці створювали спільну культурну та політикоправову спадщина. З огляду на своє географічне і геополітичне положення Україна перебувала в сфері перехресних впливів азіатсько-кочового, орієнтальновізантійського та європейського світів, по-різному інтегруючи їх. І все ж вирішальним вектором її соціокультурної та політико-правової орієнтації була європейська цивілізація, що першим аргументовано довів М. Грушевський. До кінця XVIII ст. і державність, і правова система України відчували на собі значний вплив правового поля загальноєвропейської цивілізації, хоча і з самобутніми особливостями в державно-правовому розвитку. Констатовано, що українська правова традиція є потужною, унікальною, формувалася протягом тисячоліть, зберегла самобутність і своєрідність, незважаючи на всі державні, політичні, економічні та соціальні катаклізми. І не варто їй побоюватися зарахування до західної традиції – у романо-германську правову сім’ю. Тисячолітня історія Україна довела, що це анітрохи не вплине на її характер і значущість. Не потрібно заперечувати минулого, а, навпаки, з багатої культурноправової традиції України необхідно взяти основне, краще, зуміти його зрозуміти й оцінити, натомість негативні ознаки спробувати нівелювати. Історико-культурному фактору необхідно приділяти особливу увагу, зокрема традиціям: менталітету, способу життя, інститутам української правової традиції. Саме це дасть змогу зберегти унікальність і своєрідність, які неможливо знищити жодними реформами або законодавчими актами.

У статті проаналізовано вплив магдебурзького права на розвиток місцевого самоврядування в Україні (ХІV–ХІХ ст.). Акцентовано увагу на тому, що магдебурзьке право є однією з найвідоміших систем середньовічного міського права, яка регулювала різноманітні політичні, соціально-економічні та правові відносини того часу. Територіально воно поширювалося у Центрально-Східній Європі, а отже, і на українських землях у Галицько-Волинській державі, а після припинення її існування – на українських землях, що увійшли до складу Польського королівства, Великого князівства Литовського, Речі Посполитої та Російської імперії. Визначальною особливістю застосування магдебурзького права в Україні стало його широке використання органами самоврядування міст Гетьманщини та міста Києва, а також у кодифікації українського права у XVIII – на початку XIX ст. Магдебурзьке право, незважаючи на його широке застосування в Україні, є однією з найменш досліджених тем в українській історико-правовій науці. Визначено риси міського права, зокрема й магдебурзького, відкритість і гнучкість сприяли його поширенню як просторово, так і ментально. Тому магдебурзьке право є невід’ємною складовою європейської правової цивілізації, європейської правової культури. Акцентовано увагу на високій адаптованості магдебурзького права до конкретноісторичних умов, соціальних потреб окремих громад. Конкретно-історичний розвиток принципів магдебурзького права, їхня правова деталізація спричинила до його трансформації, перетворення в українське міське право. Зазначено, що використовуючи і розвиваючи магдебурзьке право, український народ перебував у єдиному культурно-правовому просторі з іншими європейськими народами, які сьогодні становлять основу європейської спільноти. Магдебурзьке право в Гетьманщині було загальнодержавним правом, оскільки застосовувалося в адміністративній діяльності міст та міських і козацьких судах, а також під час кодифікації українського права. Магдебурзьке право разом із хелмінським правом, Саксонським Зерцалом, українським звичаєвим правом та нормативно-правовими актами органів влади Гетьманщини стало основними джерелами кодифікації українського права у XVIIІ – першій половині ХІХ ст. Це, зокрема, “Процес краткий приказний” 1734 p., “Економіка краткая” 1734 p., “Права, за якими судиться малоросійський народ” 1743 р., “Права малоросійські з книг Статуту, Саксону і Порядку виписаних” 1744–1757 рр., “Суд і розправа в правах малоросійських” 1750 р., “Книга статут и прочне права малоросийские” 1764 р., “Екстракт малоросійських прав” 1767 р., “Екстракт із указів, інструкцій і установлень” 1786 р., “Зібрання малоросійських прав” 1807 р. тощо. Магдебурзьке право сприяло формуванню в Україні громадянського суспільства, демократизму та регламентувало суспільне життя на підставі правових норм, створювало правову основу для належного функціонування міст. Майже всі українські міста, що перебували у складі Галицько-Волинської держави, Польського королівства, Великого князівства Литовського та Гетьманщини володіли магдебурзьким правом. У середині XVIII ст. міст, що володіли магдебурзьким правом, налічувало близько 1 000. Магдебурзьке право мало значний вплив на розвиток місцевого самоврядування в Україні у ХІV–ХІХ ст.

У статті розглядаються сутність та юридичний зміст сучасних моделей місцевого самоврядування через здійснення порівняльно-правового аналізу англосаксонської, континентальної (романо-герман-ської), іберійської та «радянської» моделей. Зазначається, що висхідні тенденції глобалізації актуалізують питання розвитку основоположних суспільних цінностей, управлінського забезпечення розбудови громадянського суспільства, пошуку балансу між свободою та публічною владою, потребу в гармонічному поєднанні яких значною мірою може задовольнити місцеве самоврядування. Становлення та розвиток місцевого самоврядування як основоположного інституту громадянського суспільства вимагає з'ясування сутності теоретичних моделей місцевого самоврядування, які вказують на зміст і головні напрямки діяльності органів і посадових осіб територіальних громад. Наголошується, що за таких умов виникає необхідність суттєвого вдосконалення моделей організації місцевого самоврядування з метою задоволення наросталь-них потреб людини, територіальних громад і суспільства в цілому щодо організації місцевого управління, злагодженого функціонування всіх інститутів громадянського суспільства, що є головною передумовою демократичних трансформацій, створення ефективної системи забезпечення реалізації муніципальних прав і свобод людини й громадянина. Визначено, що теоретичні моделі місцевого самоврядування в різних правових системах світу безпосередньо сформувалися під впливом основних теоретико-ме-тодологічних концепцій, таких, як громадська, державницька, муніципального дуалізму тощо, наслідком чого стало створення декількох основних парадигм організації та діяльності самоврядних інститутів залежно від сутності місцевого самоврядування, компетенції органів місцевого самоврядування та типу їхніх взаємовідносин із державними органами публічної влади, втіленої в нормах чинного законодавства, включаючи конституційний рівень регулювання суспільних відносин. У результаті проведеного дослідження зроблено висновок, що в сучасному світі теоретичні моделі місцевого самоврядування (англосаксонська, континентальна, іберійська, «радянська») класифікуються та відрізняються в залежності від: сутності місцевого самоврядування; юридичного суб'єктно-об'єктного змісту компетенції органів місцевого самоврядування; типу взаємовідносин органів місцевого самоврядування з державними органами публічної влади, втіленого в нормах чинного законодавства, включаючи конституційний рівень регулювання суспільних відносин.

Стаття присвячена аналізу польського досвіду адміністративної правосуб’єктності органів місцевого самоврядування. Аналізується стан нормативно-правового забезпечення функціонування органів місцевого самоврядування як суб’єктів адміністративного судочинства. Охарактеризовано адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування як суб’єктів адміністративного судочинства. Визначені конкретні напрями реформування вітчизняного адміністративного судочинства як дієвого правозахисного інструменту в Україні.

У статті розглянуто інститут визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Аргументовано, що даний інститут має змішаний приватно-публічний правовий характер. Визначено співвідношення понять нормоконтролю та визнання недійсним акта державного органу або органу місцевого самоврядування як способу захисту земельних прав.

У статті досліджується правовий режим та ознаки надзвичайного стану в Україні, обмеження, які можуть бути застосовані до громадян при введенні надзвичайного стану; визначаються особливості правового статусу органів державної влади і місцевого самоврядування під час надзвичайного стану. Запропоновано вдосконалити законодавчу базу, яка регулює правовий режим надзвичайного стану й закріпити чіткий алгоритм дій для органів державної влади і місцевого самоврядування в разі введення надзвичайного стану. Наголошено на запозиченні позитивного досвіду закордонних країн, які передбачили в законодавстві завчасне правове регулювання основних питань запровадження й підтримання надзвичайного стану.

Конституція України заклала фундамент реформування правової системи України та створення якісно нового державного механізму через поділ єдиної державної влади на самостійні гілки - законодавчу, виконавчу та судову. Для становлення та подальшого розвитку України як правової, демократичної, соціальної держави необхідним є реформування всього державного механізму з метою підвищення ефективності його функціонування і приведення у відповідність до вимог сьогодення. Постає питання про структурні перетворення і нові підходи до розмежування й нормативного оформлення функцій і компетенції між усіма органами державної влади та місцевого самоврядування. За таких умов особливої актуальності набуває проблема формування та функціонування органів виконавчої влади, що забезпечують виконання законодавства та забезпечують одну з найважливіших сфер державного управління. Належна організація та діяльність органів виконавчої влади, оптимальне правове регулювання компетенції та форм діяльності цих органів має суттєве значення для їх впливу на суспільні відносини, насамперед на зростання добробуту населення, що є головною метою і завданням діяльності зазначених органів. Належне функціонування інституту органів виконавчої влади сприятиме також втіленню в життя такого важливого принципу функціонування державного механізму як доцільне поєднання централізації та децентралізації в управлінні суспільством та державою. Сильну унітарну державу можна побудувати лише за умови постійного розвитку центру та регіонів та розумного поєднання функцій всіх ланок системи органів виконавчої влади, що чітко та ефективно зможуть здійснювати функції, що на них покладені, та продуктивно взаємодіятимуть як між собою, так і з органами місцевого самоврядування, а також суб’єктами недержавного сектору. Висока динамічність та інтенсивність політичних і соціально - економічних процесів у суспільстві й державі потребують переосмислення багатьох теоретичних і практичних розробок правової науки, у тому числі відносно органів виконавчої влади. Традиційне дослідження органів місцевого самоврядування з методологічних позицій конституційного та муніципального права обумовило брак досліджень відповідних проблем з позицій адміністративного права.
Конституция Украины заложила фундамент реформирования правовой системы Украины и создание качественно нового государственного механизма через разделение единой государственной власти на самостоятельные ветви - законодательную, исполнительную и судебную. Для становления и дальнейшего развития Украины как правового, демократического, социального государства необходимо реформирование всего государственного механизма с целью повышения эффективности его функционирования и приведения в соответствие с требованиями современности. Возникает вопрос о структурных преобразованиях и новые подходы к разграничению и нормативного оформления функций и компетенции между всеми органами государственной власти и местного самоуправления. В таких условиях особую актуальность приобретает проблема формирования и функционирования органов исполнительной власти, обеспечивающих выполнение законодательства и обеспечивают одну из важнейших сфер государственного управления. Надлежащая организация и деятельность органов исполнительной власти, оптимальное правовое регулирование компетенции и форм деятельности этих органов имеет существенное значение для их воздействия на общественные отношения, прежде всего на рост благосостояния населения, что является главной целью и задачей деятельности указанных органов. Надлежащее функционирование института органов исполнительной власти будет способствовать также воплощению в жизнь такого важного принципа функционирования государственного механизма как целесообразное сочетание централизации и децентрализации в управлении обществом и государством. Сильную унитарное государство можно построить только при условии постоянного развития центра и регионов и разумного сочетания функций всех звеньев системы органов исполнительной власти, четко и эффективно смогут осуществлять функции, на них возложены, и продуктивно взаимодействовать как между собой, так и с органами местного самоуправления , а также субъектами негосударственного сектора. Высокая динамичность и интенсивность политических и социально - экономических процессов в обществе и государстве требуют переосмысления многих теоретических и практических разработок правовой науки, в том числе относительно органов исполнительной власти. Традиционное исследование органов местного самоуправления с методологических позиций конституционного и муниципального права обусловило отсутствие исследований соответствующих проблем с позиций административного права.
The Constitution of Ukraine laid the foundation for reforming the legal system of Ukraine and the creation of a qualitatively new state mechanism through the division of a single state power into separate branches - legislative, executive and judicial. For the formation and further development of Ukraine as a legal, democratic, social state, it is necessary to reform the entire state mechanism in order to increase the efficiency of its functioning and bring it in line with today's requirements. The question arises about structural transformations and new approaches to the delineation and normative design of functions and competencies between all state authorities and local self-government. Under such conditions, the problem of the formation and functioning of executive bodies, which ensure the implementation of legislation and ensure one of the most important areas of public administration, becomes of particular relevance. Proper organization and activity of executive authorities, optimal legal regulation of competence and forms of activity of these bodies is essential for their influence on social relations, first of all, on the growth of the welfare of the population, which is the main goal and tasks of the said bodies. The proper functioning of the institution of executive power bodies will also facilitate the implementation of such an important principle of the functioning of the state machinery as an appropriate combination of centralization and decentralization in the management of society and the state. A strong unitary state can only be built on the condition of the continuous development of the center and regions and the intelligent combination of the functions of all sections of the system of executive power that can clearly and efficiently carry out the functions assigned to them and will effectively interact with each other and with local self-government bodies. , as well as subjects of the non-state sector. The high dynamism and intensity of political and socioeconomic processes in society and the state require a rethinking of many theoretical and practical developments in legal science, including those concerning executive bodies. The traditional study of local self-government bodies on the methodological positions of constitutional and municipal law has led to the lack of research on relevant issues from the point of view of administrative law.

Місцеве самоврядування є основою кожної правової держави, оскільки воно забезпечує можливість громадян реалізувати своє право на участь в управлінні публічними справами. Йому належить також визначна роль у реалізації одного з головних завдань сучасності – поєднання в єдине ціле інтересів держави, особи та суспільства, адже головний його смисл полягає в тому, щоб на рівні кожної окремо взятої особи здійснювати гармонізацію прав і свобод людини та громадянина з інтересами держави та суспільства. Саме така спрямованість місцевого самоврядування відповідає ідеям сучасної правової держави, найвищою цінністю якої виступає людина, її права та свободи. З часів проголошення незалежності України перед суспільством і державою постали важливі виклики, пов’язані з розбудовою місцевого самоврядування як одного з ключових елементів взаємодії держави, особи та суспільства. Одним із таких викликів є створення й утвердження ефективної, інноваційної, а головне – діючої моделі місцевого самоврядування в Україні. Водночас для того, щоб системно та якісно провести реформу, необхідно враховувати позитивний досвід інших держав. Таким взірцем може служити Польща, яка ще в 90-х рр. XX ст. провела реформи місцевого самоврядування й адміністративно-територіального устрою, пристосувавши національне законодавство до європейських вимог, що було однією з умов вступу до ЄС.
Местное самоуправление является основой каждой правового государства, поскольку оно обеспечивает возможность граждан реализовать свое право на участие в управлении публичными делами. Ему принадлежит также выдающаяся роль в реализации одного из главных задач современности - сочетание в единое целое интересов государства, личности и общества, ведь главный его смысл заключается в том, чтобы на уровне каждой отдельно взятой личности осуществлять гармонизацию прав и свобод человека и гражданина с интересами государства и общества. Именно такая направленность местного самоуправления отвечает идеям современного правового государства, высшей ценностью которого выступает человек, его права и свободы. Со времен провозглашения независимости Украины перед обществом и государством стоят важные вызовы, связанные с развитием местного самоуправления как одного из ключевых элементов взаимодействия государства, личности и общества. Одним из таких вызовов является создание и утверждение эффективной, инновационной, а главное - действующей модели местного самоуправления в Украине. Однако для того, чтобы системно и качественно провести реформу, необходимо учитывать положительный опыт других государств. Таким образцом может служить Польша, которая еще в 90-х гг. XX в. провела реформы местного самоуправления и административно-территориального устройства, приспособив национальное законодательство к европейским требованиям, что было одним из условий вступления в ЕС.
Local government is the foundation of every state governed by the rule of law, because it provides citizens with the opportunity to exercise their right to participate in the management of public affairs. He also has a prominent role in the implementation of one of the main tasks of the present - a combination into a single whole of the interests of the state, person and society, since his main meaning is that at the level of each individual person to harmonize the rights and freedoms of man and citizen with the interests of the state and society. It is precisely this orientation of local self-government that meets the ideas of a modern law-governed state, the highest value of which is the person, his rights and freedoms. Since the proclamation of Ukraine's independence Ukraine and the state have faced important challenges related to the development of local self-government as one of the key elements of the interaction of the state, individuals and society. One of these challenges is the creation and establishment of an effective, innovative, and most importantly - an active model of local self-government in Ukraine. At the same time, in order to systematically and qualitatively carry out the reform, it is necessary to take into account the positive experience of other states. Such a model can serve Poland, which in the 90's. XX century. carried out reforms of local self-government and the administrative-territorial system, adapting national legislation to European requirements, which was one of the conditions for joining the EU.

Серед проблем науки державного управління проблематика місцевого самоврядування є однією з найскладніших, а відтак - таких, що потребує особливого розгляду. Це пов’язано з низкою обставин, першочерговою з яких є те, що, з одного боку, Конституція України закріплює місцеве самоврядування як одну із засад конституційного ладу, самостійну форму волевиявлення народу, а з іншого - прийняття нового законодавства про місцеве самоврядування та його реалізація на практиці гальмуються нестачею спеціальних знань щодо форм та методів здійснення публічної влади на місцевому рівні.

Місцеве самоврядування є самостійною формою публічної влади та правом територіальної громади на вирішення питань місцевого значення. В нашій державі діє одна з наймасштабніших реформ – реформа децентралізації, яка розпочата у 2014 році та триває й нині, у 2020 році. Метою децентралізації є покращення діяльності органів місцевого самоврядування та органів державної влади через наближення їх зв'язків з громадськістю, надання більше влади народу, формування ефективного управління на державному рівні.

На сьогоднішній день, реформа децентралізації є однією із найбільш актуальних та масштабних реформ в Україні. Децентралізація взяла свій початок у 2014 році та продовжується до цих пір. Ця реформа супроводжується великою кількістю законодавчих змін, характеризується удосконаленням, оптимізацією існуючої нормативно-правової бази. Адміністративно-правовий механізм проведення реформи децентралізації в Україні є базовим поняттям, що відображає сукупність юридичних засобів, які реалізуються органами державної влади та місцевого самоврядування за допомогою яких забезпечуються належні умови для проведення реформи децентралізації в Україні.
Today, decentralization reform is one of the most relevant and large-scale reforms in Ukraine. Decentralization began in 2014 and continues to this day. This reform is accompanied by a large number of legislative changes, characterized by improvement, optimization of the existing regulatory framework. The administrative and legal mechanism for decentralization reform in Ukraine is a basic concept that reflects the set of legal tools implemented by public authorities and local governments through which appropriate conditions are provided for decentralization reform in Ukraine.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 «Конституційне право; муніципальне право». – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Міністерство освіти і науки України, Харків, 2019. Дисертацію присвячено дослідженню ролі феномену та внутрішньодержавного інституту місцевого самоврядування в становленні національного і глобального конституціоналізму в контексті питання зростання взаємодії та ефективності останніх. Визначено феноменологію та параметральні ознаки інституту місцевого самоврядування в умовах правової демократичної державності; проаналізовано теоретико-соціологічні та нормативні підходи до проблематики формування правового простору місцевого самоврядування в Україні; досліджено роль і значення місцевого самоврядування як рівня публічної влади; з’ясовано визначальну роль місцевого самоврядування як сфери децентралізації публічної влади. Досліджено місцеве самоврядування як інститут вітчизняного конституціоналізму; розглянуто теоретичні та історико-правові засади становлення та розвитку місцевого самоврядування в межах вітчизняного конституціоналізму; визначено конституюючу, інституційну, ініціативну та координуючу роль інституту місцевого самоврядування як сфери локальної демократії; досліджено місцеве самоврядування як сферу прояву та реалізації прав людини. Визначено роль і значення місцевого самоврядування як інституту глобального конституціоналізму. Досліджено теоретичні підходи до розуміння та визначення феномену глобального конституціоналізму. Встановлено правовий статус місцевого самоврядування як об’єкту міжнародно-правового регулювання та предмету багатосторонніх міжнародних міждержавних угод. Розглянуто інститут місцевого самоврядування як важливий фактор глобалізації в контексті відзначення позитивних та негативних підходів до його структурно-інституціонального визначення. Проаналізовано роль глобального конституціоналізму у підвищенні якості законодавства України про місцеве самоврядування.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 – конституційне право; муніципальне право. – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Харків, 2017. Дисертація присвячена комплексному дослідженню правового статусу юридичної служби органу місцевого самоврядування в Україні. Проведено комплексний аналіз теоретико-філософських підходів до розуміння ролі місцевого самоврядування в становленні та розвитку демократичної правової державності, досліджено поняття правової роботи і юридичної служби в органах місцевого самоврядування і роль юридичної служби в реалізації принципів місцевого самоврядування. Піддано комплексному аналізу чинну конституційно-правову та законодавчу базу, що формує компетенцію юридичної служби органу місцевого самоврядування, її правовий статус та організаційно-правові форми її діяльності. Досліджено актуальні питання вдосконалення організаційного та правового забезпечення діяльності юридичної служби органу місцевого самоврядування на прикладі її ролі в організації та здійсненні нормотворчої діяльності органу місцевого самоврядування, міжнародного та міжмуніципального співробітництва органу місцевого самоврядування та безоплатної правової допомоги в територіальній громаді.

Шелудько Є. В. Правовий статус юридичної служби органу місцевого самоврядування в Україні : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 081 "Право" / наук. керівник Г. С. Журавльова. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 112 с.
UA : Кваліфікаційна робота складається зі 112 сторінок, містить 74 джерела використаної інформації. В умовах становлення демократичної правової державності об’єктивно посилюються тенденції до децентралізації публічної влади, а це напряму є пов’язаним з активним розвитком інституту місцевого самоврядування, що виступає як самоорганізація жителів відповідних територій держави, які об’єднані в територіальні громади, з метою вирішення питань місцевого значення на основі Конституції України та її законів. Поява інституту локальної демократії на теренах посттоталітарної держави стало воістину революційною подією, бо вперше на конституційному рівні держава визнала як сам територіальний суб’єкт в особі територіальної громади, так й наявність колективних інтересів у такого територіального суб’єкта, що не тільки не співпадають з державними інтересами, але й їм не суперечать. Більш того, закріплення інституту місцевого самоврядування в якості конституційного інституту, по-перше, знаменувала його включення до переліку об’єктів конституційно-правового регулювання і, по-друге, до засад конституційного устрою держави, що означає не тільки особливу значущість для держави суспільних відносин, що виникають, існують, розвиваються та реалізуються у сфері локальної демократії, але й високий рівень їх легалізації і легітимації, що детермінує високі вимоги до дотримання законодавства в сфері діяльності суб’єктного складу місцевого самоврядування і, насамперед, територіальної громади та сформованих нею органів – органів місцевого самоврядування. Саме в цих умовах стає зрозумілою об’єктивізація і актуалізація особливої ролі і значення юридичної Служби. Мета кваліфікаційної роботи полягає у дослідженні правового статусу юридичної служби, органу місцевого самоврядування в Україні. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері становлення, розвитку та діяльності юридичної служби в органах місцевого самоврядування Україні. Предмет є правовий статус юридичної служби в органах місцевого самоврядування України. Методологічну основу роботи складають сукупність філософсько-світоглядних, загальнонаукових принципів і підходів та спеціально-наукових методів пізнання конституційно-правових явищ, використання яких дало змогу отримати науково-обґрунтовані результати. Для проведення дослідження будуть застосовані такі загальнонаукові методи як: аналіз і синтез. Теоретико-методологічною основою дослідження в роботі є історичний метод та метод матеріалістичної діалектики, застосування яких сприяло розглянути всі процеси в розвитку органів місцевого самоврядування.
EN : Qualifying work consists of 112 pages, contains 74 sources of information used. In the conditions of becoming democratic legal statehood, tendencies towards decentralization of public power are objectively increasing, and this is directly related to the active development of the institution of local self-government, which acts as a self-organization of the residents of the respective territories of the state, united in territorial communities, with a view to solving issues of local importance based on the Constitution of Ukraine and its laws. The emergence of the institution of local democracy in the territory of a post-totalitarian state became a truly revolutionary event, because for the first time at the constitutional level the state recognized both the territorial entity itself in the person of the territorial community, and the presence of collective interests in such a territorial entity that not only do not coincide with the state ones. interests, but they do not contradict either. Moreover, the consolidation of the institution of local self-government as a constitutional institute, first, marked its inclusion in the list of objects of constitutional regulation and, secondly, in the principles of the constitutional structure of the state, which means not only special importance for the state of public relations. emerging, existing, developing and implemented in the field of local democracy, but also their high level of legalization and legitimation, which determines the high requirements for compliance with the legislation in the field of activity of the subject system of local government and, above all, the local community and its existing authorities - local authorities. The purpose of the qualification work is to study the legal status of a legal service, a local government body in Ukraine. The object of the study is the social relations that arise in the sphere of formation, development and activity of the legal service in the local self-government bodies of Ukraine. The subject is the legal status of the legal service in the local self-government bodies of Ukraine. The methodological basis of the work consists of a set of philosophical and ideological, general scientific principles and approaches and special-scientific methods of knowledge of constitutional and legal phenomena, the use of which has enabled to obtain scientifically substantiated results. For research, the following general scientific methods such as: analysis and synthesis will be applied. The theoretical and methodological basis of the study in the work is the historical method and the method of materialistic dialectics, the use of which contributed to consider all the processes in the development of local self-government.

Батракова Д.С. Адміністративно-правове регулювання місцевого самоврядування: порівняльно-правовий аналіз України та Франції : дис. … канд.. юрид. наук : 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право / Батракова Дар’я Сергіївна. – Одеса, 2017. – 201 с.
Дисертація присвячена компаративному дослідженню адміністративно- правового регулювання місцевого самоврядування в Україні та Франції, а також виявленню прогалин його правового регулювання та обґрунтування пропозицій щодо внесення змін до законодавства. Досліджено становлення та розвиток місцевого самоврядування в Україні та Франції та виокремлено відповідні історичні періоди з наведенням їх характеристики. Досліджено правову природу та удосконалено розуміння місцевого самоврядування, його ознаки та принципи, а також здійснено розмежування із суміжними категоріями. Виокремлено види актів місцевого самоврядування відповідно до характеру правовідносин, які вони регулюють. Розкрито зміст на надано характеристику актам органів місцевого самоврядування та їх особливостям. Охарактеризовано та визначено структуру місцевого самоврядування та систему суб’єктів місцевого самоврядування, здійснено розмежування їх повноважень та наголошено на способах усунення конфліктів компетенції між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування на прикладі Франції.
Диссертация посвящена компаративному исследованию административно-правового регулирования местного самоуправления Украины и Франции, а также выявлению недостатков его правового регулирования и обоснованию предложений по внесению изменений в законодательство. Определена степень научной разработанности данной темы. Исследованы становление и развитие местного самоуправления в Украине и Франции и установлено, что местное самоуправление Франции прошло в своем развитии 13 периодов. На основании анализа доктринальных и нормативно-правовых определений местного самоуправления предложено собственное понимание местного самоуправления и его принципов. В частности, определено, что принципами местного самоуправления являются не только принципы, закрепленные на уровне национальных законодательств, но и такие, которые содержатся в международных нормативно-правовых документах (Всемирной декларации местного самоуправления и Европейской хартии местного самоуправления). Рассмотрена система нормативно-правовых актов, регулирующих деятельность субъектов местного самоуправления в Украине и Франции и отмечен высокий уровень кодификации законодательства Франции. Сделаны выводы о том, что все процессы, которые сейчас происходят в сфере местного самоуправления Франции, можно охарактеризовать, как такие, которые направлены на оптимизацию управления на местах, сокращение лишних органов и должностных лиц, а также сокращение расходов из местного бюджета. Охарактеризованы акты органов местного самоуправления и процедура их принятия. Определено, что во Франции функция контроля и надсмотра над местным самоуправлением реализуется с помощью полномочий префекта как представителя государства на местах в сфере проверки актов на их соответствие нормам законодательства. Рассмотрена структура местного самоуправления и выделены субъекты, осуществлено разграничение их полномочий и исследованы способы устранения конфликтов компетенции между местными органами исполнительной власти и органами местного самоуправления на примере Франции.
The thesis is devoted to a comparative study of administrative and legal regulation of local government in Ukraine and France, as well as identify gaps regulation and its legal justification for the proposals to amend the legislation. Studied the formation and development of local government in Ukraine and France and singled out the corresponding historical periods and a summary of their characteristics. Considered the legal nature of the concept of local self-government, its characteristics and principles, as well as the differentiation of adjacent categories. Considered legislation local authorities and their types are allocated according to the nature of the relationships that they regulate. The content provided on the characterization of the acts of local governments and their characteristics. Characterized and determined the structure of local government and the system of local government conducted separation of powers and emphasized how to resolve conflicts of competence between local authorities and local governments on the example of France.

Децентралізація та субсидіарність як засадничі принципи реформи місцевого самоврядування й територіальної організації влади створюють на локальному рівні, зокрема, умови для активізації транскордонного співробітництва (далі – ТКС) як одного з інструментів розвитку громад і регіонів України. В останнє десятиліття активно формується мережа горизонтальних економічних, культурних, освітніх та наукових взаємозв’язків між прикордонними регіонами України та країнами ЄС, яка забезпечує взаємодію органів влади та місцевого самоврядування, бізнесу, університетів, наукових установ, організацій громадянського суспільства. Серед сприятливих чинників розвитку такої взаємодії варто виділити географічну близькість (близькість до кордонів країн ЄС – Польщі, Словаччини, Угорщини, Румунії), цільову довгострокову політику ЄС щодо макрорегіонів (макрорегіональна стратегія ЄС для Дунайського регіону, та перспективи створення Карпатського макрорегіону); організаційні можливості (досвід проєктного менеджменту та реалізації ініціатив у сфері ТКС, потенціал агенцій регіонального розвитку; історичні та соціокультурні зв’язки, передусім західноукраїнських територій із європейськими країнами; науково експертний потенціал; зовнішньополітичний вектор України (прагнення до інтеграції в євроатлантичний цивілізаційний простір).

Аналізуються питання теорії конституції, основ конституційного ладу, прав, свобод і обов"язків людини і громадянина, конституційних засад громадського суспільства, статусу політичних партій та громадських організацій, засобів масової інформації, організації і проведення виборів, всеукраїнських та місцевих референдумів, конституційно-правовий статус Верховної Ради України, Президента, Кабінету Міністрів, Конституційного Суду, органів суду і прокуратури, місцевого самоврядування, територіальний устрій України.