Academic literature on the topic 'Потенціал виробництва'

Метою статті є оцінка потенціалу виробництва водню із аграрної біомаси та визначення напрямків технічного забезпечення реалізації цього потенціалу. В статті наведено перспективну модель виробництва та використання біопалива аграрного походження. Згідно до цієї моделі доречно виробляти дизельне біопаливо, біоетанол (в кількості необхідній для забезпечення роботи мобільної техніки), біогаз, біоводень, генераторний газ, тверде біопаливо (рулони, паливні гранули, брикети із соломи). Встановлено, що виробництво водню в аграрному виробництві можливе із використанням, як способу термохімічного перетворення біомаси, так і способу ферментації біомаси. При використанні термохімічного способу частка рослинної біомаси використовується для виробництва паливних гранул. Із гранул виробляється генераторний газ. Генераторний газ використовується для виробництва біоводню. Крім того частка біомаси рослинного походження, а також побічна продукція тваринництва може бути перероблена в біогаз за допомогою темнової ферментації. Для виробництва біоводню термохімічним способом пропонується використання удосконалених газогенераторів, конструкція яких перешкоджає утворенню твердих відкладень на робочих поверхнях в камері утворення газу. Для виробництва біоводню способом ферментації пропонується використання обертових біореакторів. Встановлено, що теоретичний потенціал виробництва водню із аграрної біомаси рослинного походження за допомогою термохімічного перетворення становить біля 4,8 млрд.м3 водню за рік. Теоретичний потенціал отримання водню за способом ферментації становить близько 1,4 млрд.м3 за рік. Для практичної реалізації теоретичного потенціалу водню необхідні подальші теоретичні та експериментальні дослідження обох способів отримання водню в умовах аграрного виробництва. Бібл. 31, рис. 9.

Сучасний етап розвитку національної економіки України відзначається високим рівнем самозабезпеченості основними видами продовольства. У 2020 р. рівень виробництва до внутрішнього використання на території України по групі зернових культур становив 323,3 %, що свідчить про перевищення виробництва у 3,2 рази над обсягами споживання на внутрішньому ринку. Круп’яна галузь, в аспекті забезпечення продовольчої безпеки країни, є стратегічно важливою складовою зернового продовольчого ринку, проте потребує вирішення ряду важливих проблем у досягненні сталого розвитку, збільшенні обсягів виробництва продукції та посиленні експортного потенціалу на світовому ринку. Виробництво круп’яної продукції залишається проблемною галуззю у зерновому підкомплексі, свідченням чого є значне коливання і високий рівень цін на основні види круп. Україна має є значний потенціал сільськогосподарського виробництва, яке в змозі забезпечити галузі переробної промисловості високоякісною сировиною. Розвиток ринку круп’яних культур за рахунок нарощування об’ємів виробництва круп та удосконалення функціонування переробної галузі має прямий вплив на продовольчий потенціал країни.

Визначено зміст експортного потенціалу зернопродуктового підкомплексу АПК як системну компоненту економічного потенціалу зернопродуктового підкомплексу АПК, організаційно-технічна структура якої підпорядковується місії і цілям комплексу та на яку покладена реалізаційна здатність продукції (послуг) на світовому ринку. Виділено складові експортного потенціалу зернопродуктового підкомплексу АПК – експортний потенціал галузей сфери матеріального виробництва; експортний потенціал галузей сфери послуг; потенціал експортних бар’єрів; потенціал іноземних ринків. Обґрунтовано сутність структуроутворюючих складових експортного потенціалу зернопродуктового підкомплексу АПК.

Сприятливі кліматичні умови, тип ґрунтів та водні ресурси мають позитивний вплив на розвиток і розміщення сільського господарства в Україні. Структура сектору сільського господарства в Україні складається із рослинницької та тваринницької галузей що є потужним джерелом різних видів відходів та представляють собою біомасу, придатну для виробництва енергії. Разом з тим актуальним залишається оцінка біоенергетичного потенціалу сільськогосподарської біомаси Полтавської області у контексті реформування адміністративно-територіального розподілу. Крім того, це є підґрунтям для розрахунку та аналізу видів, локалізації та необхідних потужностей переробки біомаси. Оцінка біоенергетичного потенціалу сільськогосподарської біомаси дає можливість економічної оцінки ніші, яку сільськогосподарські виробники області можуть потенційно зайняти на ринку енергоресурсів. Дослідження у галузі відновлюваних джерел енергії мають світовий рівень, особливо в умовах енергетичної кризи. Проведені дослідження біоенергетичного потенціалу біомаси виконані в масштабі області, детальна оцінка потенціалу Полтавського регіону може стати економічним підґрунтям для формування регіонального сектору біоенергетики на локальному рівні. Біоенергетичний потенціал Полтавської області оцінювався за трьома показниками: біоенергетичний потенціал (МВт/рік), вихід біогазу (млн.м3/рік), заміщення органічного палива (тис. т. ум. п./рік). Оцінку біоенергетичного потенціалу рослинництва проводили за наступними видами культур: зернобобові, соняшник, овочеві культури. Оцінку біоенергетичного потенціалу тваринництва проводили за наступними видами відходів: ВРХ, свиней та птиці. Отже, загальний показник енергетичного потенціалу в Полтавській області склав близько 8,28 тис. МВт/рік. Енергетичний потенціал відходів рослинництва був розрахований в межах 7,56 тис. МВт/рік. Енергетичний потенціал відходів тваринництва склав 0,72 тис. МВт/рік. Загальний показник заміщення органічного палива у Полтавській області становив 3,31 тис. тон. у.п./рік. Заміщення органічного палива відходами рослинництва було більше (3208 тон. у.п./рік), ніж заміщення органічного палива відходами тваринництва (89 тон. у.п./рік).

Анотація. Метою дослідження є вивчення сутності, основних тенденцій і проблемних аспектів реалізації експортного потенціалу сільськогосподарського виробництва в умовах загострення продовольчої кризи. Використовуються теоретичні та емпіричні методи пізнання в їхньому діалектичному поєднанні. Основними методами, що використовуються в цьому дослідженні, є статистичний аналіз, індексні, графічні та аналітичні методи, методи оцінки структурних динамічних зрушень, порівняння і монографічний метод. Дослідження також включало загальні методи економічних досліджень, зокрема: у розкритті змісту експортного потенціалу сільськогосподарського виробництва, формулюванні висновків використовувалися теоретичні узагальнення та порівняння, індукція та дедукція; за допомогою синтезу та економічного аналізу проводиться оцінка сучасного стану та тенденцій розвитку експорту сільськогосподарської продукції; для аналізу експорту сільськогосподарської продукції використовувалися графічні, економічні, статистичні та міждержавні порівняння; для оцінки внутрішнього і зовнішнього експортного потенціалу сільськогосподарської продукції в регіональному контексті були впроваджені статистичні методи (групування). Вплив зовнішнього і внутрішнього експортного потенціалу на експорт пшениці вивчався шляхом регресійного аналізу. Необхідність забезпечення продовольчої безпеки країнами в усьому світі наголошує на важливості аграрного сектору як каталізатора економічного розвитку, джерел валютних надходжень, напрямів інвестицій тощо. Вивчення спеціалізації сільського господарства привело до висновку, що пшениця і цукор — товари з найбільшим експортним потенціалом. Обґрунтовано, що країни Південної Америки, ОЕСР, Північної Америки та Європи мають найвищий рівень реалізації експортного потенціалу сільськогосподарського виробництва, а африканські країни залежать від імпорту. Крім того, низька експортна орієнтація Африки та Азії через особливості їх природних і кліматичних умов установлюється на основі оцінки експортно-імпортних операцій у регіональному контексті. Проаналізовано внутрішній і зовнішній експортний потенціал кожного з регіонів. Було застосовано економіко-математичне моделювання оцінки впливу найважливіших факторів на обсяги експорту пшениці, що дозволило передбачити обсяги експорту пшениці й ухвалити обґрунтовані управлінські рішення щодо реалізації експортного потенціалу агрокомпаній. Обернена пропорційність обсягу експорту споживанню пшениці на душу населення і пряма пропорційність ефективності та площі земель, що використовуються для вирощування пшениці, була встановлена шляхом кореляційного і регресійного аналізу. Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що вперше проводиться цілісний аналіз потенційних можливостей і можливостей експорту наявної та збільшення експорту сільськогосподарської продукції у світі та за групами продуктів. Визначено сутність та особливості економічного представлення експортного потенціалу сільськогосподарської продукції на міжнародному і національному рівнях. Окреслено основні чинники, що впливають на розвиток експортного потенціалу сільськогосподарської продукції в регіональному контексті та досліджують їхній вплив шляхом проведення відповідного аналізу агресії. Додатковий розвиток отримало дослідження внутрішнього і зовнішнього експортного потенціалу за регіонами світу. Проведено аудит внутрішнього і зовнішнього експортного потенціалу сільськогосподарського виробництва у регіональному контексті, у результаті якого були визначені основні рекомендації щодо підвищення їхнього рівня з метою активізації розвитку агропромислового сектору економіки. Ключові слова: експортний потенціал, сільськогосподарське виробництво, експорт, інтеграція, продовольча безпека. Формул: 1; рис.: 7; табл.: 5; бібл.: 26.

У статті досліджено категоріальний апарат ресурсного, енергетичного та потенціалу енергозбереження, що обумовило розроблення тріадо-модусної моделі реалізації потенціалу енергоресурсозбереження підприємств на засадах концепції “environmental economics”. Для оцінювання рівня ефективності споживання енергоресурсів на підприємстві запропоновано використовувати дефініцію “потенціал енергоресурсозбереження”, яку інтерпретовано як синергетичний підхід щодо підвищення резервів енергозбереження через інтенсифікацію виробництва на базі раціоналізації використання всіх видів ресурсів.

Мета статті – аналіз водних ресурсів України та з’ясування можливості їх використання для отримання «зеленого» водню. Розгортання сучасних водневих технологій для потреб енергетики України стає важливим напрямком. Застосування водню дасть значні переваги для енергетичної системи України, навколишнього середовища та бізнесу. Потенційно можливий обсяг виробництва «зеленого» водню в Україні за допомогою електролізу розраховано за результатами проведених наукових досліджень потенціалу генерації електроенергії вітро- та фотоелектричними станціями. Для розрахунку потенційно можливого обсягу виробництва «зеленого» водню за допомогою електролізу передбачено питоме споживання електроенергії 4,5 кВт∙год / нм3 Н2. Потенціал середньорічного виробітку «зеленого» водню на території України становить 505 132 млн нм3. Електроліз води на даний момент вважається найоптимальнішою технологією для отримання стійкого водню. Для виробництва 1 нм3 Н2 використовується 1,5–2,0 л води, тобто для використання середньорічного потенціалу «зеленого» водню (505 132 млн нм3) потрібно 757,7 млн м3 води. Прогнозоване до 2030 року зменшення втрат води за рахунок удосконалення технологічних процесів підйому, виробництва й транспортування води в результаті впровадження енергоефективних технологій, дозволяє на 70 % задовольнити потребу у воді для використання всього наявного середньорічного потенціалу виробництва «зеленого» водню (518 млн м3). Аналіз запасів нормативно очищених та нормативно чистих без очистки стічних вод (4 473 млн м3) показав перевищення в 6 разів потреби у воді для реалізації всього потенціалу «зеленого» водню. Для виробництва водню також може бути використана морська вода. Отже, наявні водні ресурси України є цілком достатніми для повної реалізації потенціалу виробництва «зеленого» водню без збільшення водозабору. Бібл. 18, табл. 1, рис. 5.

У роботі набули подальшого розвитку підходи щодо обгрунтування напрямів формування стратегії роз- витку ягідного бізнесу. Розглянуто світові тенденції виробництва плодово-ягідної продукції. Виявлено, що збільшення обсягів виробництва фруктів і ягід середньоконтинентального клімату насамперед пов’язане із інтенсифікацією галузі і як наслідок підвищенням рівня урожайності. Обгрунтовано, що Україна має зна- чний потенціал щодо розвитку ягідництва. Запропоновано три основні складові стратегічного розвитку галузі: економічний (поступовий перехід від дрібного виробництва до більш масштабного, відведення біль- ших площ під садівництво ягідних культур у великих інтегрованих підприємства; розвиток сільськогоспо- дарської кооперації та експортного потенціалу; диверсифікація виробництва; автоматизація виробничих процесів); маркетинговий (вирощування нішевих ягідних культур у промисловому масштабі; пропаганда здорового харчування та споживання ягід цілий рік, а не тільки в сезон; використання різних каналів мар- кетингових комунікацій; розвиток системи продажів через маркетплейси; збільшення терміну реалізації продукції); екологічний (удосконалення технологій виробництва та переробки ягід; розвиток органічного напряму в ягідництві; сертифікація продукції).

У статті висвітлені тенденції, підходи та особливості використання земельно-ресурсного потенціалу. Обґрунтовано, що концептуальні засади сталого розвитку пов’язані з збереженням та охороною довкілля. Доведена ключова роль земельних ресурсів у складі природно-ресурсного потенціалу. Досліджено роль земельних ресурсів, як базису економічної діяльності, територіального ресурсу, головного засобу виробництва. Уточнено понятійно-категоріальний апарат в контексті визначення понять: «потенціал», «природно-ресурсний потенціал», «земельно-ресурсний потенціал».Проведена загальна оцінка використання земельно-ресурсного потенціалу Одеського регіону в рамках стратегічних засад сталого розвитку та визначені напрями їх раціонального використання та охорони. Підкреслюється, що в структурі використання земельних ресурсів спостерігаються значні диспропорції: склався надзвичайно високий рівень господарського освоєння, значний рівень розораності, низька лісистість, низький рівень забезпеченості природоохоронними територіями, екологічна стабільність Одеської області характеризується як нестабільна та наявний високий рівень антропогенного навантаження, спостерігається загальна тенденція погіршення заходів з охорони земель. Наголошується, що питання розвитку регіону можуть бути вирішені тільки в комплексі з вирішенням соціальних, економічних і екологічних проблем, що є основоположною складовою концепції сталого розвитку.

Аналіз використання вітчизняних будівельних матеріалів при будівництві об'єктів відображає підвищення довіри будівельників до українського виробника, тобто якщо у 2009 році відсоток використання будматеріалів складав 50 %, то у наступні роки він поступово підвищувався.

Прибутковість підприємства суб'єктів господарювання, незалежно від їх організаційно-правової форми і галузі функціонування, залежить від рівня забезпеченості підприємств ресурсним та фінансовим потенціалом, їх раціональним співвідношенням та ефективним використанням у процесі господарської діяльності.

Маслюк, І. О. Державне регулювання розвитку інвестиційного потенціалу сільськогосподарського виробництва України : дис. ... д-ра філософії : 051 Економіка. - І. О. Маслюк. - Чернігів, 2021. - 225 с.
Дисертація присвячена обґрунтуванню теоретико-методичних засад та розробці практичних рекомендацій щодо вдосконалення державного регулювання розвитку інвестиційного потенціалу сільськогосподарського виробництва України. На основі критичного аналізу підходів до трактування поняття «інвестиційний потенціал» встановлено, що це поняття перебуває у тісному взаємозв’язку із суміжними категоріями (інвестиційна політика, інвестиційний клімат, інвестиційна активність, інвестиційна привабливість) та визначено його роль у забезпечені ефективного соціально-економічного розвитку країни, що дає змогу розглядати інвестиційний потенціал як якісну характеристику національної економіки, котра визначає специфіку розгортання відтворювальних процесів на мікро-, мезо- та макрорівнях. Розкрито поняття «інвестиційний потенціал сільськогосподарського виробництва», як сукупної спроможності суспільства здійснювати довгострокові вкладення нагромадженого капіталу в розвиток сільського виробництва країни. Представлено концептуальний підхід до функціонування механізму впливу інвестиційного потенціалу України на сільськогосподарське виробництво, який передбачає рівне задоволення інтересів суспільства, учасників всіх рівнів національної економіки (мікро-, мезо- та макрорівня) та інвесторів у досягненні економічного, фінансового, соціального й інших видів ефектів для національної економіки та суспільства. До основних завдань механізму відносяться: загальні (формування сприятливого податкового регулювання для учасників фондового ринку); специфічні (регулювання діяльності емітентів цінних паперів; регулювання та контроль за професійною діяльністю на фондовому ринку; комплексні завдання перерозподілу інвестиційного капіталу з сировинних та видобувних галузей у високо- та середньо високі за рівнем технології галузі, що мають високу додану вартість; зростання державних витрат на наукову діяльність, фундаментальні та прикладні дослідження і розробки; зміцнення фінансово-інвестиційної безпеки суб’єктів господарювання; інвестиційна підтримка процесів структурних реформ та інституціональних змін; фінансування процесів розширеного відтворення та модернізації матеріально-технічної і техніко-технологічної бази реального сектору економіки). Проаналізовано складові інвестиційного потенціалу сільськогосподарського виробництва, його сильні та слабкі сторони (природно-ресурсний потенціал, виробничий, потенціал інфраструктури, стан навколишнього природного середовища, трудовий та рекреаційний потенціал). Обґрунтовано, що для забезпечення розвитку інвестиційного потенціалу сільськогосподарського виробництва в Україні доцільно перейняти світовий досвід у частині залучення інвестицій в сільськогосподарське виробництво. До основних засобів, які здатні забезпечити максимальний ефект належать: ресурсний компонент (залучення інвестицій на його розробку); податкова політика, що зменшить рівень тіньової економіки (зменшення кількості податків та ставок оподаткування); розширення повноважень органів місцевої влади та самоврядування щодо залучення інвестицій. Додаткові засоби (не забезпечують максимальний ефект через відсутність необхідних для цього умов) передбачають: внутрішнє інвестування за рахунок запозичених коштів до місцевих бюджетів через випуск облігацій; державне інвестування; амортизаційна політика, методи прискореної амортизації. Представлено адаптивний механізм інвестиційного потенціалу сільськогосподарського виробництва для України на основі зарубіжного досвіду, який передбачає реалізацію трьох комплексних взаємопов’язаних етапів: формування цілей адаптації; реалізацію механізму державного регулювання та підтримки для аграрної галузі України; створення сприятливого інвестиційного середовища. Доведено, що Україна має величезний потенціал для розвитку сільського господарства, яке виступає головним кластером у напрямі розвитку будь-якої країни та є основною рушійною силою для розвитку економіки країни і забезпечення добробуту населення. У першу чергу, це обумовлено сприятливими природними умовами: сприятливий клімат на більшій частині території країни та родючий ґрунт. На світових ринках сільськогосподарське виробництво є перспективною галуззю та одним із лідерів експорту продукції рослинництва та тваринництва. Ієрархічна система методів і інструментів регулюючої дії включає підсистеми, які відбивають основні форми регулювання інвестиційної діяльності: ринкове регулювання (ринковий механізм є автоматичним регулятором інвестиційної діяльності); пряме регулювання (пряма участь органів влади в інвестиційній діяльності); непряме регулювання (стимулювання інвестиційної діяльності, створення сприятливого інвестиційного клімату); інфраструктура регулювання. Аналіз стану основних показників функціонування сільськогосподарського виробництва та його інвестиційного потенціалу дав можливість зробити такі висновки: значне зростання абсолютної вартості виробленої сільськогосподарської продукції; індекс цін реалізації продукції сільськогосподарськими виробниками характеризувався як такий, що покриває виробничо-господарські витрати із набуттям додаткової вартості; значне покращення соціально-економічного становища в сільському господарстві дозволило підвищити рівень зайнятості; позитивна динаміка експортованої сільськогосподарської продукції. Проте, нестабільність соціально-економічної ситуації, зниження рівня концентрації капіталу в сільському господарстві, диспаритет цін між відповідною сільськогосподарською продукцією та продукцією промисловості і його результати зумовили ряд проблем, які стримують розвиток інвестиційного потенціалу сільськогосподарського виробництва: обмеженість матеріальних та фінансових ресурсів, неефективність їх використання; низька рентабельність сільськогосподарської продукції, впливаючи цим самим на рентабельність окупності інвестицій, тривалість кругообігу капіталу, сезонність виробництва; нерозвинена система логістики в сільськогосподарському виробництві; відставання якості значної кількості сільськогосподарської продукції від європейських стандартів та ін. Тобто вітчизняне сільськогосподарське виробництво, за відсутності дієвого механізму державного регулювання, зазвичай функціонує за рахунок існуючих природних переваг України. Оцінено концептуальні засади щодо моделювання розвитку складових інвестиційного потенціалу сільськогосподарського виробництва, які дають змогу комплексно оцінити відповідні показники з метою своєчасного визначення для суб’єктів сільського господарства пріоритетних інвестиційно привабливих інноваційних проєктів перспективного розвитку виробничої сфери. Удосконалено науковий підхід до оцінювання ефективності державного регулювання розвитку інвестиційного потенціалу сільськогосподарського виробництва, що базується на поєднанні дедуктивного й індуктивного підходів, які відображають аналітичні та синтетичні аспекти аналізу, і забезпечують охоплення всіх аспектів інвестиційної діяльності суб’єктів сільського господарства: від постановки проєктного завдання – до реалізації інвестиційного проєкту. Запропоновано науково-методичний підхід до оцінки рівня розвитку інвестиційного потенціалу сільськогосподарського виробництва через показники, які відображають поточний стан інвестиційного потенціалу сільського господарства України. Обґрунтована доцільність використання сучасного інструментарію прогнозування з метою вибору дієвої моделі експоненційного згладжування. Результати проведених розрахунків дозволили зробити висновки, що на рівень розвитку інвестиційного потенціалу сільськогосподарського виробництва впливають два ключові показники: рентабельність виробництва та державна підтримка сільськогосподарського виробництва. Результати прогнозів експоненційного згладжування засвідчили про позитивні зрушення у розвитку інвестиційного потенціалу сільськогосподарського виробництва України. З метою подальшого удосконалення державного регулювання розвитку інвестиційного потенціалу сільськогосподарського виробництва запропоновано пропозиції щодо реалізації механізмів державного регулювання розвитку інвестиційного потенціалу сільськогосподарського виробництва, основними завданнями яких є: організаційно-фінансове й нормативно-правове забезпечення формування і реалізації інвестиційного потенціалу сільськогосподарського виробництва; комплексні маркетингові дослідження основних ринків; диверсифіковані проєкти в науковій сфері для підтримки інвестиційної діяльності; комплексні науково-технічні, венчурні й інвестиційні проєкти в аграрній та соціальній сферах; інфраструктурні проєкти і заходи щодо розвитку середовища інвестиційної діяльності. Для сприяння результативності державного регулювання розвитку інвестиційного потенціалу сільськогосподарського виробництва України запропоновано відповідну функціональну модель. Обґрунтовано концептуальний підхід до удосконалення інструментарію активізації інвестиційних процесів у сільськогосподарському виробництві, які сприяють реалізації заходів стратегії розвитку інвестиційного потенціалу та передбачають: стимулювання імпорту інвестиційного устаткування за допомогою державного кредитування або страхування; державне кредитування виробництва експортоорієнтованої вітчизняної продукції з високою доданою вартістю; часткове фінансування із приватним капіталом державних інвестиційних проєктів. Удосконалено пропозиції зі створення єдиної інформаційної бази учасників інвестиційних процесів у сільськогосподарському виробництві, що дозволить знизити асиметричність інформації в інвестиційній сфері, скоротити трансакційні витрати (витрати пошуку інформації, витрати оцінки інформації, витрати укладання контрактів) і об'єднати зусилля всіх учасників інвестиційних процесів при реалізації інвестиційної політики та розвитку інвестиційного потенціалу сільського господарства. Визначені стратегічні орієнтири використання комплексного механізму державного регулювання розвитку інвестиційного потенціалу сільськогосподарського виробництва: розробка стратегії розвитку інвестиційного потенціалу на засадах ефективності використання існуючого; модернізація сировинної складової; впровадження органічного виробництва; використання сукупності інвестиційних стимулів для всебічної підтримки інноваційно-інвестиційного потенціалу сільськогосподарського виробництва; використання інструментів державно-приватного партнерства у контексті забезпечення розвитку інвестиційного потенціалу сільськогосподарського виробництва.
The thesis is devoted to the substantiation of theoretical and methodical bases and development of practical recommendations on improvement of the state regulation of development of investment potential of agricultural production of Ukraine. Based on a critical analysis of approaches to the interpretation of the concept of «investment potential» it has been established that this concept is closely related to related categories (investment policy, investment climate, investment activity, investment attractiveness) and its role in ensuring effective socio and economic development of the country, which allows to consider the investment potential as a qualitative characteristic of the national economy, which determines the specifics of the re-establishment of reproduction processes at the micro, meso and macro levels. The concept of «investment potential of agricultural production» as the total capacity of society to make long-term investments of accumulated capital in the development of rural production has been expounded. The conceptual approach to the functioning of the mechanism of influence of investment potential of Ukraine on agricultural production, which provides equal satisfaction of interests of society, participants of all levels of national economy (micro-, meso- and macro-level) and investors in achievement of economic, financial, social and other types of effects for national economy and society has been provided. The main tasks of the mechanism include: general (formation of favorable tax regulation for the stock market participants); specific (regulation of securities issuers; regulation and control over professional activities in the stock market; complex tasks of redistribution of investment capital from raw materials industries and extractive industries to high- and medium-high industries according to technology level of industries, with high added value; growth of government spending on research activities, basic and applied research and development, strengthening the financial and investment security of economic entities, investment support for structural reforms and institutional changes, financing the processes of expanded reproduction and modernization of logistics and technological base of the real sector of the economy). The components of the investment potential of agricultural production, its strengths and weaknesses (natural resource potential, production, infrastructure potential, the state of the environment, labor and recreational potential) have been analyzed. It has been substantiated that in order to ensure the development of the investment potential of agricultural production in Ukraine, it is expedient to adopt the world experience in attracting investments into agricultural production. The main means that can provide the maximum effect include: resource component (attracting investment for its development); tax policy that will reduce the level of the shadow economy (reducing the number of taxes and tax rates); expanding the powers of local authorities and self-government to attract investment. Additional funds (do not provide the maximum effect due to the lack of necessary conditions) include: domestic investment by means of borrowed funds to local budgets through the issuance of bonds; public investment; depreciation policy, methods of accelerated depreciation. The adaptive mechanism of investment potential of agricultural production for Ukraine on the basis of foreign experience has been provided, which incorporates the implementation of three complex interrelated stages: formation of adaptation goals; implementation of the of state regulation and support mechanism for the agricultural sector of Ukraine; creating a favorable investment environment. It has been proved that Ukraine has a huge potential for the development of agriculture, which is the main cluster in the direction of development of any country and is the main driving force for the development of the country's economy and welfare. First of all, this is due to its favorable natural conditions: a favorable climate in most parts of the country and fertile soil. In the world markets, agricultural production is a promising industry and one of the leaders in the export of crops and livestock products. The hierarchical system of methods and tools of regulatory action includes subsystems that reflect the main forms of regulation of investment activity: market regulation (market mechanism is an automatic regulator of investment activity); direct regulation (direct participation of authorities in investment activities); indirect regulation (stimulation of investment activity, creation of a favorable investment climate); regulatory infrastructure. The analysis of the state of the main indicators of the functioning of agricultural production and its investment potential has made it possible to draw the following conclusions: a significant increase in the absolute value of agricultural products; the index of sales prices of agricultural producers was characterized as one that covers production and economic costs with the acquisition of additional value; significant improvement of the socio-economic situation in agriculture has allowed to increase employment; positive dynamics of exported agricultural products. However, the instability of the socio-economic situation, declining concentration of capital in agriculture, price disparities between agricultural and industrial products and its results have led to a number of problems which hinderer the development of investment potential of agricultural production: limited material and financial resources, inefficient use; low profitability of agricultural products, thereby affecting the return on investment, the duration of the capital cycle, the seasonality of production; underdeveloped logistics system in agricultural production; lagging behind the quality of a significant number of agricultural products from European standards, etc. That is, domestic agricultural production, in the absence of an effective mechanism of state regulation, usually operates at the expense of the existing natural advantages of Ukraine. The conceptual regarding modeling the development of the components of the investment potential of agricultural production have been evaluated, which allow to assess the relevant indicators comprehensively in order to determine priority investment-attractive innovation projects for long-term development of the production sector for agricultural entities timely. The scientific approach as for assessing the effectiveness of state regulation of investment potential of agricultural production, based on a combination of deductive and inductive approaches that reflect the analytical and synthetic aspects of analysis, and provide inclusion of all aspects of investment activities of agricultural entities: from projecting to implementation of the investment project has been improved. A scientific and methodological approach to assessing the level of development of the investment potential of agricultural production through indicators that reflect the current state of the investment potential of agriculture in Ukraine has been proposed. The feasibility of using modern forecasting tools to select an effective model of exponential smoothing has been substantiated. The results of the calculations has allowed to conclude that the level of development of the investment potential of agricultural production is influenced by two key indicators: the profitability of industry and state support for agricultural production. The results of exponential smoothing forecasts testified to positive changes in the development of the investment potential of agricultural industry in Ukraine. In order to further improve the state regulation of the development of investment potential of agricultural production, proposals have been made concerning the implementation of mechanisms of state regulation of the development of investment potential of agricultural production, the main tasks of which are: organizational, financial and regulatory support for the formation and implementation of investment potential of agricultural production; comprehensive marketing research of major markets; diversified projects in the scientific field to support investment activities; complex scientific and technical, venture and investment projects in the agricultural and social spheres; infrastructure projects and measures for the development of the investment environment. An appropriate functional model has been proposed to promote the effectiveness of state regulation of the development of the investment potential of agricultural production of Ukraine. The conceptual approach has been substantiated concerning tools of activization of investment processes in agricultural production which promote realization of measures of development strategy of investment potential and provide: stimulation of import of the investment equipment by means of the state crediting or insurance; state lending for the production of export-oriented domestic products with high added value; partial financing with private capital of state investment projects. Proposals regarding the creation of a single information base of participants in investment processes in agricultural production, which make it possible to reduce the asymmetry of information in the investment sphere, cut transaction costs (search costs, information evaluation costs, contract costs) and intergrade efforts of all participants to investment processes in implementing investment policy and development of investment potential of agriculture have been improved. The strategic orientations of use of the complex mechanism of the state regulation of the development of investment potential of agricultural production have been defined: the strategy for development of investment potential on the basis of efficiency of use of the existing one; modernization of the raw material component; the introduction of organic production; the use of a set of investment incentives to fully support of the innovation and investment potential of agricultural industry; the use of public-private partnership instruments in the context of ensuring the development of investment potential of agricultural production.

В аналітичній доповіді «Щодо концептуальних підходів до стратегії розвитку села» експерти центру економічних і соціальних досліджень та центру регіональних досліджень НІСД представили спільне дослідження, в якому виявлено та проаналізовано ключові проблеми розвитку сільських, селищних громад та розроблено підходи і механізми інклюзивного розвитку села, що передбачають комплексне вирішення економічних, соціальних та екологічних завдань, ефективну реалізацію потенціалу громад з метою підвищення соціальних стандартів і якості життя сільського населення. Розвиток села в Україні передбачає створення таких умов для проживання та розвитку в сільській, селищній громаді, щоб кожен її житель не відчував значних відмінностей щодо якості життя між містом та селом, міг вести повноцінний, активний та здоровий спосіб життя. Розбудова нового українського села має базуватися на принципах інклюзивного людиноцентричного розвитку сільських, селищних громад, що забезпечує: - комфортне проживання людини, родини, важливою умовою якого є розвинена і сучасна соціальна, комунальна, транспортна, інженерна інфраструктура, адаптована до останніх технологічних досягнень та індивідуальних потреб мешканців; - розвиток людського потенціалу через забезпечення потреб населення в освітньому, культурному, фізичному, духовному збагаченні, поширення цифровізації, електронних послуг та сервісів в сільській місцевості; - реалізацію трудового потенціалу членів громад через гідну працю належного фахового та кваліфікаційного рівнів, яка забезпечує добробут їх та членів їх сімей; - реалізацію підприємницької ініціативи у галузях реального сектору економіки, сфері надання послуг та у спосіб індивідуальної самозайнятості; - сталий розвиток сільських населених пунктів шляхом створення таких умов, за яких економічне зростання, матеріальне виробництво та задоволення потреб сучасного суспільства відбуваються в межах, що забезпечують відновлення екосистем і не ставлять під загрозу життєздатність теперішніх та майбутніх поколінь.

Результатом дослідження є методичне забезпечення комплексної оцінки домінант ІІП на засадах сталого розвитку. Виокремлено п’ять домінант ІІП, а саме: (1) достатнє інвестиційне забезпечення раціонального природокористування національної економіки; (2) інвестиційне забезпечення наукових досліджень та інновацій за напрямом сталого розвитку; (3) відновлення, стале використання та охорона складників природно-ресурсного потенціалу національної економіки; (4) зниження екодеструктивного впливу соціально-економічної системи на стан навколишнього природного середовища; (5) підвищення екологічних аспектів якості життя населення. Кожна домінанта потребує введення відповідних їй оціночних індикаторів. Авторами розширено систему національних індикаторів сталого розвитку в межах ЦСР. У пропоновану систему індикаторів інтегровано європейські та авторські економіко-екологічні показники, орієнтовані на поглиблену оцінку інвестиційного та природно-ресурсного потенціалу у видовому і структурно-секторальному вимірах, взаємозв’язку інвестиційного та екологічного складників природокористування. На підставі результатів комплексної оцінки визначено складники домінант ІІП та завдання з найнижчим ступенем впровадження, а саме: Домінанти 1 і 2, завдання підвищення енергоефективності Домінанти 3, завдання зниження відходоємності Домінанти 4, завдання покращення стану здоров’я населення Домінанти 5. Обґрунтовано головні напрями та шляхи підвищення ступеню впровадження домінант ІІП, зокрема: (1) зростання державних видатків на НДР та інновації за напрямом «Енергетика та енергоефективність», «Раціональне природокористування», поновлення фінансування «Наук про життя» в аспекті інноваційного розвитку медицини; (2) стимулювання суб’єктів господарювання до впровадження енергозберігаючих технологій, екологічно чистих виробництв та екоінновацій шляхом зниження ставки екологічного податку; (3) створення сприятливого інституційного середовища для розширеного відтворення лісів та сталого розвитку лісового господарства; (4) стимулювання вітчизняних інвесторів до екологічно орієнтованих капіталовкладень у сфері поводження з відходами; (5) розвиток міжсекторального партнерства для впровадження домінант ІІП. Пропонується впровадження селективного підходу у формування державної інноваційно-інвестиційної політики розвитку регіонів, спираючись на ідентифіковані Домінанти, виділені згідно з координатами Цілей сталого розвитку.

Окреслено проблему взаємозв’язку освіти й виробництва з урахуванням сутності професійної підготовки майбутніх інженерів-педагогів у галузі харчових технологій. Акцентовано, що задля формування компетентного інженера-педагога в галузі харчових технологій потрібно використовувати потенціал, який закладено в таких формах інтеграції системи «освіта-наука-виробництво», як дуальна цільова професійна підготовка майбутніх інженерів-педагогів у галузі харчових технологій. З урахуванням сутності професійної підготовки майбутніх фахівців зазначено, що важливою складовою взаємодії закладів вищої освіти і виробництва є виробничі практики.