Academic literature on the topic 'Охорона правопорядку'

У статті досліджується діяльність місцевої поліції на території півдня України під час німецько-румунської окупації регіону в 1941-1944 рр. Доведено, що українська допоміжна поліція сформувалася й активно використовувалася німецькою та румунською окупаційними режимами вже у перші місяці війни для підтримки «нового порядку» на захопленій території. Встановлено, що основними напрямками роботи поліції були: охорона громадського правопорядку, розслідування кримінальних злочинів, затримання політично неблагонадійних осіб, участь у каральних операціях тощо.

Актуальність статті полягає в тому, що правоохоронна функція, як напрям діяльності держави, спрямовано на вирішення основних завдань, пов’язаних із забезпеченням охорони конституційного ладу, прав та свобод громадян, законності та правопорядку, що проголошується Конституцією України. Тож для нормального функціонування держави, повноцінного ви- конання нею своїх завдань та реалізації основних прав і свобод людини, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, створюють- ся державні органи, які є складовими механізму держави. Сутність будь-я- кого об’єкта, суб’єкта чи явища визначається у процесі встановлення мети та завдання його створення та діяльності. Саме вони є тією основою, що забезпечує аналіз своєрідних ознак певного явища, його взаємодію з інши- ми категоріями та місце в системі понять. Цінність категорій «мета та завдання» проявляється як у характеристиці реальних дій суб’єктів пра- вового регулювання, так і при з’ясуванні залежності між нормами права, правовідносинами, юридичними актами у певному соціальному контексті. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених та норм чинного законодавства, окреслено коло завдань державної служби правоохоронно- го характеру. Наголошено, що ті завдання, які ставляться перед службами правоохоронного характеру залежать від сучасних реалій, цілей та пріори- тетів, які ставить перед собою держава, серед яких можна виділити по- треби та інтересів суспільства, його економічних можливостей, професіо- налізму державних службовців і структур та ін. Визначено, що до головних завдань правоохоронної системи взагалі слід віднести такі: охорона кон- ституційного ладу, суверенітету та територіальної цілісності держави; забезпечення та охорона прав та свобод людини і громадянина, інтересів суспільства і держави в цілому від протиправних посягань; боротьба та протидія злочинності, застосовуючи при цьому заходи з виявлення, попе- редження та припинення здійснення злочинів; сприяння вдосконаленню всієї системи права України, як національного законодавства, так і в галузі діяльності державної служби правоохоронного характеру (діяльність яких спрямована на виконання функції держави (зокрема правоохоронну).

Оборона України, захист її суверенітету, недоторканності та територіальної цілісності від агресивних посягань, забезпечення державної безпеки є справою держави, суспільства та всього народу України, що знайшло чітке закріплення у статтях 17, 65 Конституції України. Ця діяльність держави та сус пільства загалом є правом усіх суб’єктів суспільного буття і кожного з них окремо, якому одночасно відповідає їх конституційний обов’язок. Цей обов’язок доцільно поділити на загальний – держави, суспільства і кожного громадянина України та спеціальний, який притаманний окремим суб’єктам, а саме: З бройним Силам України (ЗСУ), Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України. У сутності й взаємодії ці суб’єкти становлять воєнну організацію України. Для забезпечення належного функціонування воєнної організації та виконання завдань, які ставляться перед нею, держава створює фундаментальну нормативноправову базу, що визначає спеціальний правовий режим, щодо прав та обов’язків структурних одиниць цієї організації. Основою правового режиму є військова дисципліна та військовий правопорядок. Цей правовий режим реалізується через систему відповідних засобів: організаційних, економічних, правових. Серед останніх засоби кримінально-правового регулювання суспільних відносин у сфері кримінальної відповідальності за військові злочини, що мають загальнопревентивний (спеціальнопревентивний), виховний та каральний характер, відіграють суттєве значення. Саме кримінально-правова охорона суспільних відносин у сфері несення військової служби сприяє існуванню належної військової дисципліни та правопорядку у військових підрозділах, що слугує необхідним підґрунтям для забезпечення боєздатності цих підрозділів і загалом утво рюють стан обороноздатності та захищеності держави. У сучасних умовах, коли Україна пере буває, по суті, у стані збройного конфлікту, це значною мірою впливає на стан злочинності в різноманітних сферах життєдіяльності держави, зокрема й у ЗСУ та інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства. Статис тичні дані Генеральної прокуратури України свідчать, що останнім часом, почи наючи з 2014 р., спостерігаються тенденції зростання кількості злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військових злочинів), що, безперечно, негативно впливає на забезпечення обороноздатності та національної безпеки України, здатності воєнної організації України адекватно реагувати на будь-які акти ворожих дій із боку інших держав. Злочини проти порядку несення військової служби мають питому вагу в масиві всієї злочинності в Україні. Зрозуміло: якщо не вживати заходів, здатних суттєво вплинути на військову злочинність для стабілізації ситуації у сфері військового правопорядку та військової дисципліни, це створить серйозну загрозу для національної безпеки України. Мета статті – запропонувати внесення належних змін до змісту деяких статей чинного Кримінального кодексу України, які встановлюють кримінальну відповідальність за вчинення військових злочинів.

У даній статті про «Поняття соціального захисту співробітників правоохоронних органів» автором було проаналізовано законодавство України та наукову літературу. Питання соціального захисту зумовлено об'єктивною потребою суспільства в ефективній системі забезпечення правопорядку, здат­ної гарантувати захист особи­стості, суспільства і держави від злочинних посягань. Правоохоронні органи відіграють важливу роль у механізмі сучасної держави. Від ефективності їх діяльності багато в чому залежать рівень законності і правопорядку в країні, безпека гро­мадян, ступінь захисту їх прав та законних інтересів. У свою чергу, ефективність діяльності правоохо­ронних органів перебуває в прямій залежності від рівня соціального захисту їх працівників і членів сімей співробітників. Однак як показує статистика, в даний час рівень соціального захисту працівників правоохоронних органів та членів їх сімей ще далекий від необхідного. Специфіка правоохоронної служби, в тому числі обмеження на службі, вимагає забезпечення співробітників не тільки грошовим утриманням. Важливе значення мають охорона здоров'я, в тому числі медична допомога, медика­ментозне забезпечення, санатор­но-курортне лікування та відпо­чинок працівників і членів їх сімей, утримання дітей співробітників у дитячих дошкільних установах, соціально-побутове забезпечення співробітників та їх сімей, пенсійне забезпечення, інші заходи соціальної захисту. Усе сказане вище зумовило актуальність теми цієї статті і визначило її вибір. У нормативних правових актах і науковій літературі нерідко вжи­вається словосполучення «соці­альні гарантії». Це має місце як у найменуванні деяких норма­тивних правових актів, так і в їх утриманні. Однак легального визначення поняття соціальних гарантій досі немає. Водночас є нагальна необхідність дослідити це поняття. Таке поняття є загаль­ним і охоплює всі гарантії, неза- лежно від їх змісту. У комплексі вони створюють можливості для здійснення громадянами своїх прав і виконання обов'язків. Існує необ­хідність у класифікації гарантій із тих чи інших підстав. Якщо взяти за основу різні аспекти стану гро­мадянина в суспільстві (економіч­ний, політичний, соціальний, право­вий), то можна виділити відповідні їм гарантії.

Стаття присвячена визначенню методологічних засад дослідження організації й функ­ціонування органів охорони правопорядку України. Надається характеристика методоло­гічних підходів, принципів і методів як основних структурних елементів методології дослі­дження органів охорони правопорядку України. The article deals with definition of methodological principles of research of organization and functioning of law enforcement agencies of Ukraine. The author has described methodological approaches, principles and methods as main structural elements of the research of methodology of law enforcement agencies of Ukraine.

Стаття присвячена дослідженню проблем пов’язаних з визначенням родового об’єкта злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. Дається власне визначення родового об’єкта злочинів розділу ХХ КК України. Правовою основою для визначення родового об’єкта досліджуваних злочинів виступає назва розділу XХ КК України «Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку». Для правильного встановлення цієї ознаки необхідно звернутися до положень міжнародного кримінального права. У той же час в науці досі відкритим залишається питання щодо поняття міжнародного кримінального права і його співвідношення з міжнародним публічним (приватним) і національним кримінальним правом. Визначення об’єктів злочинів проти миру і безпеки людства у вітчизняній науці продовжує залишатися в руслі «класичного» визначення об’єкта кримінально-правової охорони як суспільних відносин (відносин), що захищаються кримінальним правом. Однак, в даний час в доктрині кримінального права намітився своєрідний поворот в розумінні об’єкта кримінально-правової охорони, пов’язаний зі зміною концептуальних основ кримінального законодавства та його завдань. Можливе застосування такого визначення родового об’єкту злочинів, передбачених розділом ХХ Особливої частини КК України «Зло- чини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку» – це суспільні міжнародно-правові відносини, що забезпечують мирне співіснування держав, дотримання правил міжнародного правопорядку як у мирний, так і військовий час, а також міжнародні гарантії безпеки як окремим державам, і людству в цілому.

У праці розглянуті складові багатокритеріального метод формування органу управління сил охорони правопорядку. Деталізовано сутність таких складових як здатність формувати мінімально-необхідний чисельний склад органу управління; бути всебічно підготовленою

Обґрунтовано механізм аналітичного оцінювання підготовленості регіональних органів виконавчої влади, які функціонують в системі взаємодії у сфері охорони правопорядку з урахуванням складних завдань та обстановки, що склалася в регіоні держави.

У статті проведено аналіз сутності порушень митного законодавства. Розкрито сутність механізму адміністративно-правового забезпечення охорони митного правопорядку та проаналізовано основні показники діяльності виконавчих органів у сфері боротьби з митними правопорушеннями

Підготовка кадрів вищої кваліфікації є одним з основних завдань держави, адже саме від якості підготовлених фахівців залежить ефективність функціонування всіх секторів діяльності держави та суспільства. Особливо важливою є підготовка фахівців, робота яких пов´язана із забезпеченням сталого функціонування суспільства. До таких первинних сфер діяльності належать органи охорони здоров’я, органи охорони правопорядку, органи держуправління, органи контролю та забезпечення екологічної безпеки держави та інші. Важливою складової ефективного сучасного фахівця є саме постійне підвищення інтелектуального капіталу та формування нових компетенцій. В сучасних умовах функціонування суспільства обсяг необхідної інформації постійно збільшується, що відповідно впливає на вимоги, що формуються до представників окремих професій. Для представників сил охорони правопорядку отримання актуальної необхідної інформації є особливо важливим, адже саме від їх обізнаності та прийнятих рішень, на основі отриманої інформації, може залежати життя людини. Також важливим є своєчасне інформування представників правопорядку про зміни законодавства в Україні, в зручній для них формі, що дозволяє їм ефективно діяти у межах правового поля. Для вирішення питань розповсюдження інформації між співробітниками сил охорони правопорядку та студентами університетів, пов´язаних з підготовкою таких фахівців, пропонується використовувати сучасний інструмент управління знаннями – знанняорієнтовані соціальні мережі в Інтернеті.

Визначається поняття громадського порядку як об’єкта адміністративно- правової охорони. Окреслюються особливості забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Надається характеристика правовим засадам забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах та визначається місце серед них адміністративно-правового регулювання. Встановлюються завдання та функції Служби судової охорони. Визначаються компетенція і повноваження Служби судової охорони. З’ясовуються особливості юридичної відповідальності працівників Служби судової охорони. Розглядається організаційно-штатна структура Служби судової охорони. Узагальнюється зарубіжний досвід охорони та підтримання громадського порядку в судах та визначаються можливості його використання в Україні. Окреслюються перспективні напрямки вдосконалення адміністративного законодавства, яке регламентує здійснення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Визначаються напрямки удосконалення організаційних засад здійснення охорони та підтримання громадського порядку в судах.
В диссертации приведено теоретическое обобщение и новое решение научной задачи, которая заключается в решении комплекса теоретических и практических проблем административно-правового обеспечения охраны и поддержания общественного порядка в судах. В результате проведенного исследования сформулирован ряд выводов, предложений и рекомендаций, направленных на совершенствование соответствующего законодательства. Определяется понятие общественного порядка как объекта административно-правовой охраны, под которым предлагается понимать состояние общественных отношений, сложившееся в результате регулятивного воздействия на них правовых и иных социальных норм, определяющее режим поведения субъектов в общественных местах с целью обеспечения безопасности жизни и здоровья людей, уважения их чести и достоинства, нормального функционирования государственных и общественных институтов, сохранения собственности и поддержания общественного порядка. Отмечается, что общественный порядок является необходимым условием для: а) нормального общения людей, безопасной и беспрепятственной реализации ими своих прав и обязанностей; б) надлежащего выполнения органами публичной власти и их должностными лицами своих задач и функций. Определяются особенности обеспечения охраны и поддержания общественного порядка в судах. Дается характеристика правовым основам обеспечения охраны и поддержания общественного порядка в судах и определяется место среди них административно-правового регулирования. Устанавливаются задачи и функции Службы судебной охраны. Определяются компетенция и полномочия Службы судебной охраны. Доказано, что компетенция и полномочия Службы судебной охраны формируют фундамент ее правового статуса. Отмечается, что ни компетенция, ни полномочия не являются постоянными категориями, а зависят от развития общественных отношений, возникающих в ходе осуществления правосудия, а также характера и объема задач, которые возлагаются на Службу судебной охраны. Под компетенцией Службы судебной охраны предложено понимать определенный объем задач, которые возлагаются на эту Службу и реализуются с учетом предоставленных ей прав и обязанностей. Полномочия Службы судебной охраны, в свою очередь, определены как совокупность предоставленных государством и закрепленных в установленном законом порядке прав и обязанностей, необходимых и достаточных для надлежащего выполнения возложенных на нее задач и функций. Выясняются особенности юридической ответственности работников Службы судебной охраны. Рассматривается организационно-штатная структура Службы судебной охраны. Определено, что организационно- штатная структура территориальных органов Службы судебной охраны окончательно сформирована не во всех регионах. Она находится на стадии своего становления. В краткосрочной перспективе будут доукомплектованы органы управления, продлено обучение и повышение квалификации сотрудников, укомплектованы подразделения оперативно-внезапного действия и личной безопасности судей. Предложено в ближайшее время разработать и утвердить приказом Государственной судебной администрации Положение об организационно-штатной структуре Службы судебной охраны. Обобщается зарубежный опыт охраны и поддержания общественного порядка в судах и определяются возможности его использования в Украине. Определяются перспективные направления совершенствования административного законодательства, регламентирующего осуществление охраны и поддержания общественного порядка в судах. Определяются направления совершенствования организационных основ осуществления охраны и поддержания общественного порядка в судах.
The concept of public order as an object of administrative and legal protection has been determined. Specific features of ensuring the protection of public order in the courts have been outlined. The author has provided characteristics of legal principles of ensuring the protection of public order in the courts and has determined the place of administrative and legal regulation among them. The tasks and functions of the Judicial Protection Service have been established. The competences and powers of the Judicial Protection Service have been determined. Specific features of legal liability of the employees of the Judicial Protection Service have been clarified. The organizational structure of the Judicial Protection Service has been considered. International experience for protecting and keeping public order in the courts has been generalized; and opportunities for its application in Ukraine have been determined. The perspective directions for improving administrative legislation regulating the protection of public order in the courts have been outlined. The directions for improving organizational principles of protecting and keeping public order in the courts have beendetermined.

Самсоненко О. С. Громадські формування у забезпечені охорони публічного порядку: організаційно-правові та функціональні засади діяльності в Україні : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 262 "Правоохоронна діяльність" / наук керівник О. Л. Макаренков. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 125 с.
UA : Кваліфікаційна робота складається зі 125 сторінок, містить 100 джерел використаної інформації Питання, пов’язані з охороною публічного порядку, завжди залишаються пріоритетними у забезпеченні життєдіяльності людини, суспільства і держави. Без перебільшення, можна твердити, що забезпечення правопорядку виступає не лише одним із найважливіших обов’язків держави перед громадянами, а й самою умовою існування держави, виступаючи основою її суверенітету і територіальної цілісності, її економічної та інформаційної безпеки. Існуюча протягом усього часу суспільного розвитку нашої країни система домінування державно-владної відповідальності за стан громадського спокою, правопорядку, безпеки сформувала так званий охоронно-поліцейський тип функціонування механізмів протидії правопорушенням і кримінальним явищам. Сучасні процеси демократизації української політико-правової системи орієнтовані на західноєвропейські цінності, привели до розуміння потреби у зміні основних акцентів функціонування правоохоронної системи, та здійснення правоохоронної діяльності на користь моделі пріоритету задоволення запитів громадянського суспільства в правоохоронній діяльності державних органів з їх переорієнтацією на надання сервісно-правової допомоги у сфері захисту прав, свобод, законних інтересів громадян разом із розвитком інститутів громадянської самоорганізації та контролю. Такий підхід є не лише обов’язковим атрибутом розбудови демократичної, правової, соціальної України, а й гарантує ефективне попередження та припинення правопорушень, сприяє досягненню високого рівня правопорядку в країні. На сьогодні вже не викликає сумнівів те, що невід’ємною складовою побудови такої оптимізованої системи стимулювання прямих і зворотних зв’язків правоохоронних органів та населення стає підвищення ролі і ефективності роботи громадських формувань правоохоронної спрямованості, як «народної сили», у загальному механізмі охорони правопорядку. Як свідчить досвід багатьох країн світу, без активної участі громадськості діяльність правоохоронних органів у попередженні, виявленні та припиненні правопорушень є малоефективною і не дозволяє досягнути широкої підтримки з боку населення, що, у свою чергу, негативно позначається на результатах такої діяльності. Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають під час діяльності громадських формувань з охорони публічного порядку. Предмет дослідження становлять громадські формування у забезпечені охорони публічного порядку.
EN : The qualification work consists of 125 pages, contains 100 sources of information used Issues related to public order always remain a priority in ensuring human, society and state life. Without exaggeration, it can be argued that ensuring law and order serves not only one of the most important duties of the state to the citizens, but also the very condition of existence of the state, acting as the basis of its sovereignty and territorial integrity, its economic and information security. The system of domination of state-power responsibility for a state of public peace, law and order and security, which has existed throughout the social development of our country, formed the so-called security-police type of functioning of mechanisms for combating offenses and criminal phenomena. Modern processes of democratization of the Ukrainian political and legal system are oriented on the Western European values, have led to an understanding of the need to change the main accents of the functioning of the law enforcement system, and the implementation of law enforcement activities in favor of a model of priority of meeting civil society requests for law enforcement activities of state authorities assistance in the field of protection of the rights, freedoms and legitimate interests of citizens together with the development of civil society institutions organization and control. This approach is not only a necessary attribute of building a democratic, legal, social Ukraine, but also guarantees effective prevention and cessation of offenses, contributes to a high level of law and order in the country. Today, there is no doubt that an integral part of building such an optimized system of stimulating direct and feedback relations of law enforcement agencies and the population is to increase the role and effectiveness of public law enforcement units, as a "people force", in the overall mechanism of law enforcement . Experience of many countries of the world shows that without active participation of the public, the activities of law enforcement agencies in prevention, detection and cessation of offenses are ineffective and do not allow widespread support from the population, which in turn negatively affects the results of such activities. The object of the study is the public relations that arise during the activities of public formations for the protection of public order. The subject of the study is the public formations in the secured public order.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Харків, 2017. Дисертацію присвячено дослідженню адміністративно-правових засад діяльності Національної гвардії України. У роботі проведено історико-правовий огляд, окреслено принципи, функції, форми, методи діяльності та визначено місце Національної гвардії України у системі суб’єктів сектору безпеки і оборони України. Встановлено, що Національна гвардія України може реалізовувати як правоохоронні функції за умов мирного часу, так і військові функції у період воєнного стану. Розкрито особливості участі Національної гвардії України в ході проведення антитерористичної операції. За результатами проведеного аналізу узагальнено досвід діяльності аналогічних за суттю європейських військових формувань та окреслено основні напрямки міжнародного співробітництва.