Academic literature on the topic 'Організація Північноатлантичного договору'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Contents
Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Організація Північноатлантичного договору.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Journal articles on the topic "Організація Північноатлантичного договору"
1
Аніщенко, Юлія, and Віолета Мараєва. "ПОЛІТИКА НАТО ЩОДО ІНТЕГРАЦІЇ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ." Молодий вчений, no. 11 (99) (November 30, 2021): 42–46. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-11-99-9.
Full textAbstract:
Сьогодні беззаперечними є значення і роль, які відіграє у забезпеченні ген-дерної рівності Організація Північноатлантичного договору. Місія НАТО полягає у сприянні стабільному і міцному миру, у рамках якого гендерна рі-вність та розширення прав і можливостей обох статей є ключовим чинником. Північноатлантичний альянс прагне включити гендерний аспект на всіх ета-пах операційного процесу – при розробці, плануванні, впровадженні, моні-торингу та оцінці політики та програм. Політика НАТО щодо гендерної рів-ності має тривалу історію і є добре структурованою. Метою статті є визна-чення основних засад і шляхів формування гендерної політики Північноат-лантичного альянсу, розкриття напрямів і форм впровадження гендерної рі-вності в країнах-членах НАТО. Акцентовано увагу на програмних докумен-тах, які сприяли розумінню складної і комплексної природи гендерного інте-грування.
2
Zvezdova, Olesia, and Alona Mokryak. "Еволюція публічної дипломатії НАТО." Acta de Historia & Politica: Saeculum XXI, no. 02 (January 15, 2021): 76–83. http://dx.doi.org/10.26693/ahpsxxi2020.02.076.
Full textAbstract:
У сучасних умовах публічна дипломатія стає важливим структурним компонентом стратегії провідних акторів світової політики, до числа яких належить Організація Північноатлантичного договору (НАТО). Можна виділити кілька періодів, для кожного з яких характерні свій блок цілей і завдань публічної дипломатії, спрямованість їх розвитку відповідно до еволюції стратегічних установок блоку як моделі забезпечення колективної безпеки, такі як період холодної війни, період безпосередньо після закінчення холодної війни (або «період партнерства і співпраці» за термінологією НАТО) і період глобалізації (або «період нових умов безпеки після 11.09.2001» за термінологією НАТО).
Публічна дипломатія НАТО включає сукупність форм і методів, сил і засобів пропаганди, а також способів групового спілкування, використовуваних для роз’яснення політики НАТО, сприяння у проведенні військових операцій і вирішенні інших завдань. Дана діяльність спрямована на формування «правильного розуміння» цільовими аудиторіями практичних кроків НАТО з підтримки стабільної обстановки у кризових регіонах, що виключає прояв ворожості з боку місцевого керівництва та населення щодо військовослужбовців блоку.
3
Леонов, В. В. "Трансформація організації Північноатлантичного договору - вимога часу." Стратегічна панорама, no. 1 (2004): 36–44.
Find full text
4
Черпакова, Т. Г. "Історичні передумови та процес створення організації Північноатлантичного договору." Політологічний вісник, Вип. 52 (2011): 438–45.
Find full text
5
Богуцький, П. П. "Військово-морське співробітництво України в Чорному морі та його вплив на забезпечення регіональної безпеки." Наука і оборона, no. 4 (February 24, 2022): 17–25. http://dx.doi.org/10.33099/2618-1614-2021-17-4-17-25.
Full textAbstract:
У статті розглядаються актуальні проблеми організаційно-правового забезпечення військово-морського співробітництва України в Чорному морі в контексті захисту національних інтересів держави в умовах агресії Російської Федерації проти України. Визначено напрями військово-морського співробітництва, які поряд з реалізацією стратегічних питань розвитку Військово-Морських Сил України дають змогу забезпечити національну безпеку України на морі. Встановлено, що державна політика міжнародного військового співробітництва України в Чорному морі передбачає реалізацію двосторонніх угод з Організацією Північноатлантичного договору, з державами Альянсу, серед яких пріоритет надається регіональному співробітництву з Туреччиною та посиленню взаємодії зі стратегічними партнерами – Сполученими Штатами Америки, Великою Британією – в рамках укладених договорів, які стосуються військово-морського співробітництва в Чорному морі та мають виключно оборонний характер, маючи на меті протидію агресії РФ проти України.
6
Magomedov, Andriі. "Міжнародні військові навчання країн-членів НАТО за участю підрозділів Збройних сил України та програми Альянсу з підтримки миру в Україні." Pereiaslav Chronicle, no. 15 (August 20, 2019): 37–44. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7732-2019-1(15)-37-44.
Full textAbstract:
У статті розглянуто питання анексії РФ в Україні Кримського півострова та подальшого розгортання сепаратистського руху в південно-східних областях, який згодом переріс у збройний конфлікт на Сході України. Проаналізовано напрями і характер співпраці між Збройними силами України та військовими підрозділами Альянсу. Визначено ступінь практичної взаємодії в межах діючих програм двостороннього партнерства на рівні Україна – НАТО, включаючи військово-навчальну підготовку. Досліджено хронологію трансформації організаційних форм присутності української армії на Сході України від Антитерористичної операції до Операції Об’єднаних Сил і роль НАТО в цьому процесі. Безпосередньо вказано на складові елементи впливу Північноатлантичного Альянсу на реформування українського війська відповідно до вимог і стандартів, визначених Організацією. Відображено роль розташованого у м. Києві Офісу зв’язку НАТО та Центру захисту й обробки інформації. Окрему увагу приділено питанню боротьби з кіберзлочинністю та захисту інформаційних систем держави від впливу ззовні. Зокрема, мова йде про захист об’єктів критичної інфраструктури держави (атомні електростанції, стратегічні державні підприємства тощо), електронних реєстрів виборчих списків громадян, баз даних банківської системи держави. Зазначено про діяльність операційних центрів НАТО з протидії кіберзлочинам та створення подібних установ в Україні. Відмічено морську складову взаємодії у співпраці України та Організації Північноатлантичного договору, особливу актуальну на тлі загострення ситуації в Азово-Чорноморському регіоні протягом 2018 року, пов’язаної з проходом українських військових кораблів Азовської флотилії Військово-морських сил України Керченською протокою, яка перебуває під контролем окупаційних військ Збройних сил Російської Федерації, і викликаних цим так званих «прикордонних конфліктів», останній із яких у листопаді минулого року призвів до захоплення росіянами українських військових суден та полону українських військових моряків.
7
Мартинюк, Віталій. "Роль політичної складової у процесі євроатлантичної інтеграції України." Історико-політичні проблеми сучасного світу, no. 42 (February 23, 2021): 57–69. http://dx.doi.org/10.31861/mhpi2020.42.57-69.
Full textAbstract:
Політична складова євроатлантичної інтеграції України особливо актуалізувалась у контексті агресії РФ проти України та після внесення у 2019 році змін до Конституції України, якими був зафіксований курс держави на повноправне членство в Організації Північноатлантичного договору. Її роль визначається політичною діяльністю НАТО, політичною складовою двосторонніх документів і нормативно-правових актів європейської інтеграції України, важливістю політичних рішень, залученням усіх державних органів влади до процесу євроатлантичної інтеграції, активізацією невійськових сегментів співробітництва між Україною і НАТО та їх більшою зрозумілістю, на відміну від суто військових, для українського суспільства. В статті обґрунтовується необхідність посилення політичної складової євроатлантичної інтеграції, підвищення ефективності окремих структурних підрозділів державних органів влади України та активізації їхньої діяльності з інформування суспільства про виконання ними заходів у цій сфері. Такий підхід, наряду з більшим залученням наукових, експертних та громадських кіл до процесу євроатлантичної інтеграції, сприятиме підвищенню ефективності виконання завдань цього процесу, рівню підтримки курсу України на членство в НАТО, а також скоординованості і поглибленню співпраці між Україною й Альянсом.
8
БЕСПАЛЬКО, Андрій. "ДОСВІД ВИКОРИСТАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДЕКОМПРЕСІЇ В ЗБРОЙНИХ СИЛАХ КРАЇН НАТО." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 15, no. 4 (July 15, 2020): 30–41. http://dx.doi.org/10.32453/5.vi4.375.
Full textAbstract:
У статті подано результати дослідження досвіду використання заходів психологічної декомпресії у країнах НАТО. Виконання завдань за призначенням (участь у бойових діях) накладають підвищений ризик на психосоматичне самопочуття військовослужбовця, що відображається у різних проблемах психічного здоров’я в найближчому та довгостроковому періоді після безпосередньої участі у бойових діях.
На сьогодні в країнах Організації Північноатлантичного договору (далі – НАТО) існує велика кількість досліджень, присвячених зазначеній проблематиці. Результатами проведених досліджень є розробка різноманітних програм, що спрямовані на зниження ризику, надання допомоги особовому складу, сприянні успішній адаптації у ранньому періоді після повернення з району виконання завдань за призначенням (участі у бойових діях). Діяльність учасників зазначеного процесу в першу чергу фокусується на трьох основних сферах: психологічна декомпресія, психоосвіта та скринінг.
Проведення вище зазначених заходів, в першу чергу, спрямоване на виявлення в учасників бойових дій ознак травматичного стресу, депресії та суїцидальних думок; міжособистісної конфліктності та агресивності; оцінки фізичної втоми та ступеню впливу навколишнього середовища на загальне психосоматичне самопочуття. Основною метою проведення заходів скринінгу психічного здоров’я особистості є визначення кількості особового складу, що потребує додаткового догляду та дообстеження. Заплановані заходи проводяться протягом перших двох тижнів після розгортання у спеціально обладнаних місцях на військових об’єктах.
Незважаючи на певні розбіжності між країнами НАТО з питань планування, організації та практичної реалізації заходів психологічної декомпресії більшість погоджується, що у програмах декомпресії повинно бути поєднання заходів скринінгу, психологічної просвіти та організованого відпочинку особового складу з дискреційним. Програми декомпресії повинні сприяти неформальному обговоренню отриманого оперативного (бойового) досвіду під час розгортанням між безпосередніми учасниками зазначеного процесу. Програма повинна розглядатися як один із засобів попередження самогубств, зменшення відчуття стигми та дискримінації особового складу, що пов’язане зі зверненням за психологічною допомогою (консультацією).
На сьогоднішній день, у ЗС України первинним етапом реадаптації учасників бойових дій є проведення заходів в межах психологічної декомпресії.
9
Голопатюк, Л. "Перспективи і сценарії розвитку НАТО в глобальній системі міжнародних відносин." Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень НУОУ імені Івана Черняховського, June 3, 2021, 46–51. http://dx.doi.org/10.33099/2304-2745/2021-1-71/46-51.
Full textAbstract:
На тлі подій останнього десятиліття в царині безпекової ситуації вже став очевидним сценарій, який передбачає повернення НАТО до більш рішучих кроків у вирішенні питань колективної оборони та безпеки.
Відмова ж від такої перспективи, з урахуванням вже розгорнутих підрозділів збройних сил країн-членів Альянсу на території країн Східної Європи, перш за все, Польщі, Румунії та країнах Балтії, призведе до уявлення (якщо не впевненості) в неповноцінності тих заходів, які вживаються, та ствердження, що НАТО не готове до дій в глобальному плані.
Для України в її прагненні щодо набуття членства в Альянсі, дуже важливим є з високою долею вірогідності передбачити воєнно-політичний розвиток НАТО та, з урахуванням таких прогнозів, сформулювати напрями своєї політики, включаючи питання військової співпраці по відношенню до Організації Північноатлантичного Договору.
Дана стаття є продовження дискусії, яка запропонована авторами публікації “Майбутнє Північноатлантичного Альянсу в умовах невизначеності та складного геополітичного оточення” стосовно майбутнього місця НАТО в глобальній системі міжнародних відносин, де проведений аналіз бачення розвитку Організації Північноатлантичного договору на довгострокову перспективу. І фактично є спробою спрогнозувати напрями політики Альянсу, міжнародну ситуацію, та воєнно-політичну обстановку в цілому, відповідно до запропонованих сценаріїв. Вірогідність та, у підсумку, успішність реалізації одного із зазначених сценаріїв, залежить від низки стратегічних факторів.
В статті проведено аналіз найбільш вірогідних сценаріїв розвитку НАТО, а саме: “євроцентричне НАТО”, “глобальне НАТО”, “гнучке НАТО”. Проаналізовано кожний з наведених сценаріїв, визначені всі позитивні і негативні його сторони та наслідки. Також важливим є значення кожного із сценаріїв на політику України. Найбільш сприятливим для більш ґрунтовного співробітництва та надання Україні необхідної підтримки виділяється сценарій “гнучке НАТО”.
10
Андріянова, Н., Л. Голопатюк, Г. Коваленко, and М. Шпура. "НАТО та світова пандемія: від невизначеності до плану дій." Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень НУОУ імені Івана Черняховського, November 25, 2021, 64–69. http://dx.doi.org/10.33099/2304-2745/2021-2-72/64-69.
Full textAbstract:
Світова пандемія, викликана вірусом COVID-19 вже майже два роки продовжує вирувати в країнах світу. Без сумніву, пандемія стала безпрецедентним викликом всьому світу і її наслідки ще довго будуть мати вплив та відображатися як на сферах життя окремих країн, так і напрямах політики, яка реалізовуватиметься міжнародними організаціями, в тому числі Організацією Північноатлантичного договору.
Питання дослідження впливу світової пандемії на діяльність НАТО є абсолютно новим як для зарубіжних та і вітчизняних науковців.
Беручі до уваги безпрецедентність такого рівня пандемії НАТО виявилося не готове до оперативної протидії поширенню зазначеного вірусу. Проте, керівництву Альянсу знадобився короткий термін, щоб розпочати реагування на новий виклик за провідної ролі Стратегічного командування НАТО з Трансформації.
В статті на основі проведеного аналізу було визначено пріоритети діяльності Альянсу:
- забезпечення зниження рівня ризику зараження вірусом персоналу;
- збереження (підтримання) належного рівня ефективності роботи;
- поступова, але наполеглива адаптація до нових умов.
Визначені основні заходи, що проводяться та сплановані в НАТО на боротьбу зі світовим викликом:
Інституційний ‑ пов’язаний зі змінами в процедурах прийняття рішень стратегічного рівня на рівні голів держав та урядів;
Організаційний ‑ стосується змін в практичній площині діяльності Альянсу, включаючи заходи освіти та підготовки, спільні військові навчання, проведення операцій та здійснення планових ротацій розгорнутих контингентів;
Інформаційний ‑ охоплює як заходи, спрямовані на оперативне й неупереджене інформування широкого загалу стосовно пандемії, так і на протидію пропаганді, розгорнутій певними країнами з метою дискредитації НАТО, як єдиної міжнародної організації, здатної забезпечити колективну оборону для країн-її членів. Особлива увага і зусилля зосереджуються, зокрема, на протидії кампанії дезінформації і звинувачень з боку Російської Федерації.
Проведене дослідження доводить, що незважаючи на масштабність і наслідки пандемії COVID-19, НАТО внесло свій вклад у її приборкання і продемонструвало здатність діяти в кризових умовах.
Dissertations / Theses on the topic "Організація Північноатлантичного договору"
1
Пронський, Е. А. "Відносини України і НАТО: перспективи розвитку таких відносин та можливість вступу України до організації Північноатлантичного договору." Thesis, Сумський державний університет, 2016. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/46082.
Full textAbstract:
Непряма агресія РФ проти України, яка наприкінці серпня 2014 року почала переростати в обмежене вторгнення регулярних російських військ, знову повернула на порядок денний питання отримання ефективних механізмів збереження незалежності і суверенітету нашої держави. Тому логічними наслідком стало поновлення інтересу до НАТО, який в України офіційно зник в 2010 році, коли було оголошено про позаблоковість. Питання приєднання України до НАТО з кожним днем в умовах сьогодення стає більш актуальним як серед звичайних громадян України, так і серед представників вищих ешелонів влади нашої держави.
2
Мельник, Сергій Миколайович. "Адміністративно-правові засади організації і функціонування суб’єктів військового управління у системі забезпечення національної безпеки та оборони України." Thesis, 2020. http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/15313.
Full textAbstract:
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право». – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Харків, 2020.
Дисертація є однією з перших у вітчизняній юридичній доктрині комплексних наукових праць, у якій викладено результати дослідження проблематики реалізації існуючих адміністративно-правових засад організації функціонування суб’єктів військового управління у сфері забезпечення національної безпеки та оборони України.
У роботі наведено результати доктринального аналізу здійснення компетенції суб’єктами військового управління як інституціями забезпечення національної безпеки і оборони держави. Обґрунтовано авторські пропозиції щодо удосконалення актів національного законодавства, які регулюють означену сферу відносин і, зокрема, Закон України «Про Збройні Сили України».